Справа № 201/13820/25
Провадження № 2/201/5893/2025
12 грудня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.
До суду 03 листопада 2025 року надійшла позовна заява ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року в розмірі 10 164,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 19 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3956163, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн., строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. Того ж дня позикодавець на виконання п. 1 договору позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес». Враховуючи умови договору позики, заборгованість відповідачки за договором позики складає 10 164,00 грн., зокрема: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 164,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. 21 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року. 03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року. Відповідачка належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконала ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ні перед позивачем/фактором ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором позик на підставі договору факторингу. На підставі вищевикладеного позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості з відповідачки за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року у розмірі 10 164,00 грн.
26 листопада 2025 року від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування поданого відзиву представник відповідачки зазначила, що визначений договором строк позики становить 30 днів, після чого проценти за користування позикою більше не нараховуються. Відповідачка вважає неправомірним здійснення первісним кредитором нарахування відсотків по позиці протягом періоду з моменту закінчення строку договору, оскільки зазначені дії не відповідають нормам матеріального права. Так, умовами договору позики сплата процентів за прострочення виконання зобов'язання згідно ст. 625 ЦК України не визначена. Натомість, у вищезазначеному договорі, визначено лише нарахування процентів за понадстрокове користування позикою, де зазначено також що дані нарахування не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, що регламентується з нормами ст. 1048 ЦК України. Відповідно до умов договору позики її строк був визначеним - 17 січня 2021 року. Нарахування процентів за користування позикою починаючи з 18 січня 2021 року, тобто поза межами строку, погодженого сторонами договору, є безпідставним та таким що суперечить нормам ст. 1048 ЦК України, а тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними. Крім того, позивач не надав до суду повного та деталізованого розрахунку заборгованості, що унеможливлює встановлення періодів, за які здійснювалося нарахування процентів, а також застосованої процентної ставки у кожному із цих періодів. Відсутність розрахунку позбавляє суд можливості перевірити правильність, послідовність та обґрунтованість заявлених сум, а відповідача - можливості зрозуміти механізм формування заборгованості, що підлягає стягненню. За таких умов неможливо визначити, чи відповідає заявлена до стягнення сума умовам договору та правил, чи не виходить вона за межі передбачених договором строків та процентних ставок, а також чи не було застосовано кредитором будь-яких додаткових або підвищених процентів. Ненадання розрахунку позбавляє заявлені вимоги прозорості й обґрунтованості та саме по собі є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд не може встановити фактичні підстави та точний розмір заявленої заборгованості.
04 грудня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечувала проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримала заявлені позовні вимоги.
09 грудня 2025 року від представника відповідачки до суду надійшли додаткові пояснення, в яких остання заперечувала проти обставин, викладених у відповіді на відзив та підтримала викладене у відзиві.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
До суду 05 листопада 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою судді від 05 листопада 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та витребувано у АТ «Акцент-Банк» наступні документи/інформацію: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_3 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в Акціонерне товариство «АкцентБанк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 19 грудня 2020 року по 22 грудня 2020 року.
24 листопада 2025 року до суду від АТ «Акцент-Банк» надійшла запитувана інформація.
Представник позивача надала до суду клопотання, у якому просила задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, просила розглядати справу без її участі.
Представник відповідачки надала суду заяву з проханням розглядати справу без участі відповідачки та її представника, в якій також просила суд при розгляді справи врахувати обставини, аргументи та доводи, зазначені у відзиві на позов та додаткових поясненнях відповідачки.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановлені судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
19 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3956163, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн., строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.
Того ж дня позикодавець на виконання п. 1 договору позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року передав відповідачці у власність грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_3 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес».
Враховуючи умови договору позики, заборгованість відповідачки за договором позики складає 10 164,00 грн., зокрема: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 164,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
21 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року.
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року.
Відповідачка належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконала ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ні перед позивачем/фактором ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором позик на підставі договору факторингу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «Фінпром Маркет» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Таким чином наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінпром Маркет» за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
У постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року № 911/19/19 суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Позивач зазначає, що згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
З даного приводу суд зазначає, що матеріали справи не містять обґрунтованого підтвердження, що відповідачка дійсно ознайомилась з правилами надання грошових котів, з огляду на зазначене, суд не бере до уваги п. 6.5 Правил, на який посилається позивач аргументуючи розмір нарахування відсотків за позикою.
Суд вважає, що Правила надання грошових коштів, які містяться у матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину договору позики, укладеного між сторонами 19 грудня 2020 року шляхом підписання договору позики разовим ідентифікатором. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді автоматичну пролонгацію, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23).
Як передбачено договором, строк кредиту 30 днів. Встановлено стандартну процентну ставку 1,99 % в день.
Отже, строк дії договору позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року закінчився через 30 днів після його укладення.
Натомість, всупереч вищевикладеному, заборгованість нарахована відповідачці за період, який перевищує період, встановлений договором.
Суд бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі № 3956163 від 19 грудня 2020 року та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за кредитним договором № 3956163 від 19 грудня 2020 року в сумі 1 791,00 грн. (3 000,00 грн. : 100% * 1,99 % * 30 днів).
Натомість, всупереч вищевикладеному, заборгованість нарахована відповідачці за період, який перевищує період, встановлений договором.
Згідно матеріалів справи, відсотки за користування кредитними коштами, які нараховані за періоди, коли у кредиторів, якому відійшло право вимоги до відповідачки, не виникало права на нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
З огляду на вказане, позивачем було нараховано відсотки за користування кредитними коштами поза визначений кредитним договором термін, а отже сума нарахованих відсотків є значно меншою, ніж заявлена позивачем та складає 1 791,00 грн. за кредитним договором № 3956163 від 19 грудня 2020 року, а отже в дану частину позовних вимог, суд задовольняє частково.
Слід наголосити на тому, що жодних заперечень з приводу того, що відповідачка не погодилась з умовами надання кредитів під час укладення та підписання вищезазначених договорів відповідачкою висловлено не було та як наслідок не було розірвано або оскаржено такі кредитні договори. Обставини укладення вищевказаних договорів відповідачкою не спростовано належними та допустимими доказами.
Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Враховуючи, що фактично отримані позичальницею кошти за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року, в добровільному порядку ТОВ «Фінпром Маркет» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати від боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку непогашеної заборгованості.
На підставі наведеного, виходячи із принципів об'єктивності, реальності і справедливості, суд вважає за необхідне стягненню з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року в розмірі 3 000,00 грн. - тіло кредиту та 1 791,00 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, а разом 4 791,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 141,85 грн. (4 791,00 грн. х 2422,40 грн. : 10 164,00 грн.).
Крім того, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4 500 грн., яку підтверджують договором № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, витягом з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжною інструкцією.
За ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Для підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, йому необхідно: укласти у письмовій формі договір; включити до договору умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо); включити до договору посилання на реквізити або сторін судової справи, у якій надається правнича допомога; детально фіксувати послуги, які надаються у рамках ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час) та вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість); детально фіксувати витрати, які понесені адвокатом у зв'язку із наданням послуг щодо ведення відповідної судової справи (витрати на відрядження, нотаріальні послуги, переклад документів тощо); належно оформляти та зберігати документи, що підтверджують такі витрати; належним чином оформляти платіжні документи під час здійснення оплати послуг адвоката.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поряд з цим, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 121,16 грн. (4 791,00 грн. х 4 500,00 грн. : 10 164,00 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики № 3956163 від 19 грудня 2020 року у розмірі 4 791,00 грн, з яких: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 791,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) судовий збір в розмірі 1 141,85 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 121,16 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя С.С. Федоріщев