11 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 905/781/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_2
про відвід колегії суддів
за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_2
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до Приватного акціонерного товариства "Грета"
про стягнення 52 152 429,84 грн,
Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі АТ "Таскомбанк") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Грета" (далі - ПАТ ?Грета?) про стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про уточнення та зменшення позовних вимог) у сумі 52 152 429,84 грн, з яких: 41 758 135,61 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 9 919 101,41 грн - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені); 475 192,82 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 позов задоволено в частині стягнення заборгованості за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 у загальній сумі 47 873 981,03 грн, з яких: 41 758 135,61 грн заборгованість за кредитом (в т.ч. прострочена); 5 640 652,60 грн заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочені); 475 192,82 грн заборгованість за комісією (в т.ч. простроченій), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 718 109,72грн; в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 28.03.2024.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 (в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 ) і ОСОБА_2 ( як особи, які не брали участі у справі) (далі - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , заявники, скаржники) звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 стосується виключно прав та обов'язків АТ ?Таскомбанк? та ПАТ “Грета» в кредитних правовідносинах, які виникли на підставі Генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018; ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є ані фінансовими, ані майновими поручителями за кредитними зобов'язаннями ПАТ “Грета» перед АТ ?Таскомбанк?; сума заборгованості, яку суд ухвалив стягнути з ПАТ ?Грета? згідно оскаржуваного рішення, не має відношення до апелянтів; ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 висновків про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не міститься.
11.12.2025 (через систему ?Електронний суд?) ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 та (особи, які не брали участі у справі) звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, в якій зазначають, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним господарським судом з порушенням норм процесуального права, просять її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2025 справу №905/781/22 за вказаною касаційною скаргою передано для розгляду колегії суддів у складі: Мачульський Г. М.- головуючий (доповідач), Рогач Л. І., Краснов Є. В.
До касаційної скарги скаржники додали заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Мачульський Г. М., Краснов Є. В., Рогач Л. І. Заяву мотивовано наявністю обставин, що викликають у заявника сумніви в неупередженості та об'єктивності зазначеної колегії суддів.
Такими обставинами зазначено те, що:
- 21.11.2025 вперше скаржник подав касаційну скаргу на ухвалу Східного апеляційного Господарського суду від 10.11.2025 по справі №905/781/22 без порушення строків на оскарження, проте 04.12.2025 Верховний Суд своєю ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження у справі №905/781/22;
- 11.12.2025 скаржник перевірив в електронному суді як була призначена колегія суддів і вияснив, що 21.11.2025 був складений Протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду, згідно з яким розгляд касаційної скарги передали колегії суддів Верховного Суду у складі: Мачульський Г. М. - головуючий, судді: Краснов Є. В., Рогач Л. І., тобто призначення колегії суддів відбулося без авторозподілу, що є грубим порушенням і недопустимо;
- в протоколі не вказані законні підстави такої передачі, так як вони взагалі відсутні у Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України № 39 від 11.11.2024 (із змінами);
- отже касаційна скарга не пройшла обов'язковий за законом автоматичний розподіл і була безпідставно передана раніше визначеному складу суду на розгляд колегії суддів;
- замість застосування автоматизованої системи документообігу КГС ВС, ПАТ ?Грета? стало відомо про складання Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.11.2025, підписаний головним спеціалістом канцелярії КГС ВС Оленою Дудьковською, тобто здійснення передачі ?вручну?, без підтвердження, що такий склад був визначений системою АСДС.
- судова колегія, яка розглядала касаційну скаргу ПАТ ?Грета? на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.07.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, якою повернуто заяву про перегляд судового рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2024 за нововиявленими обставинами була у тому ж складі як і зараз: Мачульський Г. М. - головуючий, судді: Краснов Є. В., Рогач Л. І. (ухвалою Верховного Суду від 07.10.2024 залишила зазначену ухвалу без змін, фактично не допустивши перегляду справи за нововиявленими обставинами та блокуючи можливість оцінки судової експертизи по суті);
- у подальшому ПАТ ?Грета?, керуючись висновками Великої Палати ВС у справі №910/14224/20 (постанова від 19.10.2022), звернулося з позовом у справі №910/5058/24 про визнання припиненими зобов'язань. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.11.2024 задовольнив позов ПАТ ?Грета?, пославшись на судові експертизи, які підтвердили реальну ринкову вартість майна.
Касаційний перегляд здійснювала колегія суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий (окрема думка), Баранець О. М., Рогач Л. І., тобто два судді з колегії суддів, а саме Краснов Є. В. та Рогач Л. І. беруть участь і у колегії суддів у справі №905/781/22.
Постановою від 16.04.2025 колегія скасувала рішення апеляції, відмовивши ПАТ ?Грета? у позові, пославшись на ?процесуальну економію? та зазначивши, що всі питання мали вирішуватись у межах справи №905/781/22 - тобто в тій справі, де ця ж колегія раніше заблокувала перегляд за нововиявленими обставинами;
- касаційна скарга ПАТ ?Грета? на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі №905/781/22 попадає цій же колегії суддів;
- Рогач Л. І. має дисциплінарне розслідування.
Перевіривши заяву про відвід суддів Верховного Суду Мачульського Г. М., Краснова Є. В., Рогач Л. І. від розгляду справи №905/781/22, колегія суддів дійшла таких висновків.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
За змістом статті 38 ГПК відвід повинен бути вмотивованим.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону "Про судоустрій і статус суддів" суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Згідно з частиною 11 статті 6 ГПК України несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ між суддями тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За змістом частин 1 - 3 статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.
За приписами частини 8 статті 32 ГПК України суддею-доповідачем та головуючим суддею в колегії є суддя, визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою при автоматизованому розподілі справ.
Частиною 13 статті 32 ГПК України передбачено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Правове регулювання відносин, пов'язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, здійснюється Положенням про автоматизовану систему документообігу суду від 11.11.2024 № 39 відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про доступ до судових рішень", "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних" та інших нормативно-правових актів.
Згідно із підпунктом 2.3.2. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 (із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, погодженими наказом ДСА України від 31.03.2025 № 119) (далі Положення), визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: - автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; - пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; - розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; - визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); - повторного автоматизованого розподілу судових справ.
Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.
Постановою Пленуму Верховного Суду від 21.03.2025 №7 затверджено Засади використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, що вводяться в дію з 01.04.2025.
Згідно із приписами пункту 1. 3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, збори суддів касаційного суду для забезпечення здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, зокрема, визначають особливості застосування Положення відповідними касаційними судами з урахуванням положень процесуального законодавства.
Рішення зборів суддів касаційних судів та зборів суддів Великої Палати, а також видані на їх виконання внутрішні організаційно-розпорядчі документи касаційних судів та Великої Палати діють в частині, що не суперечить цим Засадам (пункт 1.4.).
Відповідно до пункту 2.11. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді у разі надходження до суду касаційної інстанції касаційної скарги після закінчення касаційного розгляду справи таку касаційну скаргу АСДС розподіляє в загальному порядку, передбаченому Положенням та цими Засадами, якщо інше не встановлено зборами суддів.
Згідно із приписами пункту 2.12. Засад у разі коли відповідно до Положення передбачається передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу (складу суду), під раніше визначеним суддею-доповідачем (складом суду) слід розуміти суддю-доповідача (склад суду) відповідного касаційного суду.
Рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №6 від 31.03.2025 затверджено Особливості визначення складу суду в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, згідно із підпунктом 1 пункту 4 яких передаються раніше визначеному для розгляду конкретної справи складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів (три і більше суддів)) касаційні (апеляційні) скарги, що надійшли до Касаційного господарського суду після визначення судді-доповідача у цій справі, у тому числі після направлення справи для продовження розгляду судом нижчої інстанції, крім випадків надходження судової справи після нового її розгляду судом нижчої інстанції.
Отже, за загальним правилом після визначення судді-доповідача у справі касаційні (апеляційні) скарги, що надійшли до Касаційного господарського суду, передаються раніше визначеному для розгляду справи складу суду.
Таким чином, законодавець передбачив формування колегії суддів для розгляду справ виключно автоматизованої системи документообігу суду. Відтак судді не впливають на формування складу суду для розгляду конкретної справи, що сприяє забезпеченню реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 справу №905/781/22 передано для розгляду колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Мачульський Г. М. - головуючий (доповідач), Рогач Л. І., Краснов Є. В.
Тобто 26.09.2024 для розгляду справи №905/781/22 визначено склад колегії суддів Касаційного господарського суду та визначено суддю доповідача.
Ухвалою від 07.10.202 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у справі №905/781/22 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства ?Грета? на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.07.2024.
Враховуючи викладене, касаційні скарги, що надійшли до Касаційного господарського суду після визначення судді-доповідача у цій справі передаються раніше визначеному для розгляду конкретної справи складу суду відповідно до пункту 2.3.39.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 №15, погодженими наказом ДСА України від 31.03.2025 № 119), пункту 2.12. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді та підпункту 1 пункту 4 Особливостей визначення складу суду в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини 1, 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:
(І) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та
(ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пп. 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
За суб'єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п.п. 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пп. 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; п. 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п.38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Утім, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. п.119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. п.32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, А, N 86).
Отже, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
У контексті поданої заяви колегія суддів також звертає увагу на приписи частини 4 статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Доводи заявників щодо наявності підстав для відводу суддів Мачульського Г. М., Краснова Є. В., Рогач Л. І. від розгляду справи №905/781/22 зводяться до незгоди з ухваленими за їх участю судовими рішеннями, що відповідно до вимог частини 4 статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді, його припущення з тих чи інших питань не свідчать про упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість судді та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм ГПК.
Отже, зазначені заявником доводи зводяться до незгоди з судовими рішеннями прийнятими за участі членів колегії суддів, та не є підставою для відводу суддів від розгляду зазначеної справи згідно з наведеною нормою ГПК.
Суд також наголошує, що подання дисциплінарних скарг на суддів та звернення до Європейського суду з прав людини не є прямо визначеними процесуальним законом підставами для відводу суддів. Тому такі обставини не є самостійною та достатньою, передбаченою законом, підставою для задоволення заяви про відвід.
При цьому заявник не наводить жодних міркувань стосовно того, як вищезгадані обставини вплинули на неупередженість та об'єктивність суддів, яким він заявив відвід, або щодо того, яким чином сам лише факт подання таких скарг та їх суть вказують на існування обставин, які у контексті суб'єктивного та об'єктивного критеріїв і взаємозв'язку зі справою можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені доводи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 свідчать про заявлення завідомо безпідставного та необґрунтованого відводу.
За змістом частин 1-3 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ураховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, відтак заява ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини 3 статті 39 ГПК України підлягає передачі на автоматизований розподіл з метою визначення судді для вирішення питання щодо поданої заяви у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 314 ГПК України,
1. Заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Мачульський Г. М., Краснов Є. В., Рогач Л. І., у справі №905/781/22 визнати необґрунтованою.
2. Справу №905/781/22 передати на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульський Г. М. головуючий, судді: Краснов Є. В., Рогач Л. І.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов