Постанова від 10.12.2025 по справі 911/2308/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2308/23 (369/2814/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025

у складі колегії суддів: Станіка С.Р. - головуючого, Остапенка О.М., Козир Т.П.

у справі № 911/2308/23 (369/2814/23)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості

в межах справи № 911/2308/23

за заявою ОСОБА_2

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, -

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо скасування заходів забезпечення позову, накладених судом цивільної юрисдикції на майно фізичної особи, відносно якої здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 01.03.2023 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/2814/23 (провадження №2/369/3257/23) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.03.2023) було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку 3222486200:03:006:0021 площею 0,1009 гектар, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157328232224, яка належить на праві приватної власності відповідачу по справі ОСОБА_2 .

2. 06.12.2023 рішенням (заочним) Києво-Святошинського районного суду Київської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс в розмірі 468 284 грн, три відсотків річних в розмірі 28 327,97 грн, інфляційні втрати в розмірі 151 003,61 грн, а також стягнуто на відшкодування судових витрат сплачений судовий збір у розмірі 6 855,61 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання вказано рішення суду 26.03.2024 було видано виконавчий лист.

3. 14.02.2024 ухвалою Господарського суду Київської області за заявою ОСОБА_2 відкрито провадження у справі №911/2308/23 про її неплатоспроможність.

4. Зазначеною ухвалою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі частини п'ятої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), суд вжив заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати майно.

5. Відповідно до Інформації з Державного речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів від 02.05.2024, накладений ухвалою суду у справі №369/2814/23 арешт на земельну ділянку не був скасований.

6. 01.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_2 в межах справи №911/2308/23 про неплатоспроможність надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому останній просить скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.03.2023 у справі №369/2814/23 (провадження №2/369/3257/23).

7. Зазначене клопотання мотивоване тим, що наявність накладеного арешту на вказану земельну ділянку перешкоджає боржнику виконувати план реструктуризації, який подано до господарського суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, порушує права інших кредиторів, не є співмірним зі стягнутими заочним рішенням коштами, з часу набрання законної сили яким минуло дев'яносто днів.

8. 01.04.2025 ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2308/23 (369/2814/23) призначено розгляд питання щодо прийняття до розгляду клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову на 04.04.2025.

9. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/2308/23 (пункт 1.13 ухвали) визнано грошові вимоги позивача ОСОБА_1 у сумі 649 326,38 грн до ОСОБА_2 і позивач ОСОБА_1 є кредитором у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

10. 04.04.2025 ухвалою Господарського суду Київської області клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.03.2023 у справі № 369/2814/23, залишено без розгляду, оскільки заявником подано звернення до Господарського суду Київської області з клопотанням у справі, якої в провадженні Господарського суду Київської області ніколи не було (не відкривалося провадження, не надходила, не була прийнята до провадження тощо).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 07.10.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст складено та підписано 13.10.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/2814/23) задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/2814/23) скасовано. Задоволено клопотання ОСОБА_2 . Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.03.2023 у справі № 369/2814/23. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/2814/23) відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України 4 844,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 911/2308/23 (369/2814/23).

12. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що оскільки у цій справі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 був задоволений шляхом ухвалення рішення від 06.12.2023, вказане рішення набрало законної сили і відомості про його оскарження в апеляційному та касаційному порядку, як і відомості про його скасування - матеріали справи не містять, і таких обставин судом не встановлено, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до положень ст. 145 ГПК України та ст. 120 КУзПБ заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.03.2023 у справі №369/2814/23, підлягають скасуванню.

13. При цьому суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що норми статті 120 КУзПБ не ставлять можливість скасування попередньо накладеного арешту в залежність від направлення чи не направлення відповідної справи до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність, отже питання щодо заміни/скасування заходів забезпечення позову належить до юрисдикції Господарського суду Київської області, який розглядає справу №911/2308/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги

14. 14.10.2025 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 та залишити силі ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/2814/23).

15. Скаржник доводить, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята неповноважним судом для вказаного цивільного спору з порушенням предметної юрисдикції. На думку скаржника, господарський суд не може перебирати на себе юрисдикцію цивільного суду і скасовувати заходи забезпечення позову у справі, яка, окрім того, що не перебуває у його провадженні, наразі розглядається цивільним апеляційним судом.

16. Скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування статті 120 КУзПБ є довільним тлумаченням норм Кодексу не заснованим на принципі верховенства права, оскільки в такому разі спір розглядається господарським судом в порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

17. Також, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення восьмої частини статті 145 ГПК, де зазначається, що якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

18. Крім того, скаржник доводить, що боржник діє недобросовісно, а оскарження арештів в межах цивільних справ "руками" господарського суду є одним з елементів реалізації плану боржника зі скасування обтяжень, відчуження майна і, пізніше, закриття справи.

19. Також скаржником заявлено клопотання про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених у частинах п'ятій-шостій статті 302 ГПК України, оскільки, на думку скаржника, наявна виключна правова проблема в розмежуванні юрисдикції господарського суду та суду загальної юрисдикції та наявні випадки неоднакового застосування судами норм процесуального законодавства за ідентичних обставин. Конвенції.

Б. Позиція інших учасників справи

20. 23.11.2025 ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання відмовити у задоволенні клопотання представника позивача щодо передачі справи № 91/2308/23 (369/2814/23) на розгляд Великої Палати Верховного Суду; касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. На думку ОСОБА_2 ухвалена постанова апеляційного господарського суду є законною, обґрунтованою, постановленою з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає завданню господарського судочинства та забезпечує розумний баланс між приватними й публічними інтересами.

21. 23.11.2025 ОСОБА_2 подано до Верховного Суду заяву про закриття касаційного провадження у цій справі, яка мотивована тим, що касаційна скарга не містить підстав касаційного оскарження встановлених частиною 2 статті 287 ГПК України, тобто оформлена з порушеннями пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

22. 23.11.2025 скаржником подано також додаткові пояснення, в яких він просить долучити до матеріалів провадження ці письмові пояснення разом з ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2025, яка не могла бути подана з касаційною скаргою, оскільки була ухвалена пізніше її подання; постановити окрему ухвалу щодо неналежного виконання професійних обов'язків колегією суддів Північного апеляційного господарського суду Станіка С. Р., Остапенка О. М., Козир Т. П.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Щодо клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

25. Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. З огляду на викладені скаржником в касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст. 120 КУзПБ, ч. 8 ст. 145 ГПК України) Верховний Суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження з наведених ОСОБА_2 підстав.

27. Щодо додаткових письмових пояснень скаржника, Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

28. Оскільки додаткові пояснення скаржника подані поза межами строку на касаційне оскарження, скаржник не порушує питання щодо поновлення такого строку і Верховний Суд не визнавав необхідним одержати від учасників додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань, колегія суддів залишає їх без розгляду. Окрім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).

29. У цій справі, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 01.03.2023 у справі № 369/2814/23 було вжито заходи забезпечення поданого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позову про стягнення коштів та накладеного арешт на належну відповідачці земельну ділянку. Районний суд ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , проте вжиті заходи забезпечення позову не були скасовані. В подальшому, ухвалою господарського суду було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 та вжито заходи забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати майно.

30. Суд першої інстанції у цій справі, ухвалюючи рішення про залишення заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих Києво-Святошинським районним судом, без розгляду виходив з того, що цивільна справа, в якій вжито заходи забезпечення позову, не перебуває в провадженні господарського суду, який розглядає справу про неплатоспроможність.

31. Апеляційний господарський суд, скасовуючи вжиті судом цивільної юрисдикції заходи забезпечення позову, мотивував свою постанову тим, що питання щодо заміни/скасування заходів забезпечення позову належить до юрисдикції Господарського суду Київської області, який розглядає справу №911/2308/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2 .

32. Отже предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо скасування заходів забезпечення позову, накладених судом цивільної юрисдикції на майно фізичної особи, відносно якої здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність.

33. Верховний Суд, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

34. Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

35. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб'єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.

36. Аналіз положень КУзПБ свідчить, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми Кодексу є спеціальними, і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати пріоритет застосування.

37. Тобто, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство (неплатоспроможність) він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.

38. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.

39. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2018 у справі № Б-50/112-09 про банкрутство фізичної особи-підприємця дійшов таких висновків:

- допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи в порядку господарського, адміністративного, цивільного, кримінального судочинства при розгляді справ, що віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, за умови дотримання таких вищенаведених вимог встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес;

- ухвалення судом рішення про обмеження права власності в порядку одного виду судочинства ніякою мірою не виключає можливість застосування такого обмеження в порядку іншого виду судочинства;

- накладаючи арешт, кожен суд відповідної юрисдикції у межах свого провадження переслідує специфічну мету: у межах кримінального провадження - збереження речового доказу для доведення вини підозрюваного тощо; у межах цивільного провадження - збереження предмету позову (речі), її основних властивостей та характеристик або не погіршити споживчі якості у випадку її присудження позивачеві;

- господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наділений процесуальними повноваженнями скасовувати арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, накладені судами інших юрисдикцій задля забезпечення приватноправових інтересів третіх осіб.

40. У справі № Б-50/112-09 судова палата вказала, що оскільки у цій справі, арешт на спірне майно, яке включено або підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника, накладено судом цивільної юрисдикції, такий арешт підлягає скасуванню в межах справи про банкрутство господарським судом, який розглядає цю справу.

41. Колегія суддів вважає, що хоча зазначений висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду і був викладений щодо застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) до набрання чинності з 19.01.2013 змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI, однак підлягає врахуванню і при застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, оскільки із введенням в дію КУзПБ загальний підхід законодавця щодо повноважень господарського суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) в цьому питанні не змінився.

42. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що питання щодо заміни/скасування заходів забезпечення позову належить до юрисдикції Господарського суду Київської області, який розглядає справу №911/2308/23 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2 .

43. Колегія суддів дійшла висновку про правильне застосування судом апеляційної інстанції п. 2 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника та помилковість доводів касаційної скарги. Отже Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

44. Щодо клопотання скаржника про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5, 6 ч. 302 ГПК України, Суд зазначає таке.

45. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (ч. 5 ст. 302 ГПК України).

46. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (зокрема ухвали від 19.04.2023 у справі № 910/12510/21, від 05.06.2024 у справі № 913/266/20(826/15260/17), від 30.10.2024 у справі № 910/18526/21) виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

47. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявником не наведені аргументи, які б могли свідчити про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, або проблеми, яка б не могла бути вирішена колегією суддів самостійно.

48. Відповідно до ч. 6 ст. 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

49. Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за одночасної відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (див., зокрема, ухвали від 23.01.2024 у справі № 904/7464/21, від 15.06.2022 у справі № 904/8573/21, від 23.01.2024 у справі № 904/7464/21, від 29.11.2023 у справі № 910/16249/19(910/8818/21)) від 04.06.2025 у справі № 925/511/24 та ін.).

50. Проте скаржник не навів в касаційній скарзі судових рішень Верховного Суду, прийнятих іншими касаційними судами у справах з подібними підставами та предметом позову у подібних правовідносинах, отже наявна друга ознака частини шостої статті 302 ГПК, наявність якої перешкоджає передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.

51. Отже, враховуючи викладене вище, у Суду відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

52. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

53. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України).

55. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

56. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у цій справі - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

57. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі № 911/2308//23(369/2814/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере