02 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8565/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.
за участю секретаря судового засідання: Амірханяна Р. К.,
та представників:
позивача - Мірвода А. М.,
відповідача - Рєпкіна Н. І.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024
у справі № 910/8565/23
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - виконавчий комітет Коростенської міської ради
про визнання протиправним та скасування наказу,
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі - СТОВ "Колос"; позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство юстиції України; Міністерство; Мін'юст; відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства від 10.05.2023 № 1768, прийнято на підставі висновку колегії Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів суб'єктів у сфері державної реєстрації територіальних органів Міністерства від 08.03.2023, винесеного за результатами розгляду скарги виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 18.08.2022 № 02-16-02/1019 на підставі ст.ст. 23, 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. ст. 2, 10, 12, 18, 24, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Позовні вимоги СТОВ "Колос" обґрунтовувало тим, що наказ Міністерства від 10.05.2023 № 1768 "Про задоволення скарги" є незаконним, порушує права позивача як власника відповідних земельних ділянок. Позивач посилається на те, що у Міністерства були відсутні правові підстави для розгляду скарги виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (далі - виконавчий комітет; третя особа), поданої на порушення ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2023 (суддя - Чебикіна С. О.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (головуючий суддя - Кравчук Г. А., судді - Коробенко Г. П., Тарасенко К. В.) рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2023 скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позов СТОВ "Колос" задоволено.
Вирішено визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства від 10.05.2023 № 1768, прийнятий на підставі висновку колегії Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів суб'єктів у сфері державної реєстрації територіальних органів Міністерства від 08.03.2023, винесений за результатами розгляду скарги виконавчого комітету від 18.08.2022 № 02-16-02/1019.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що КСП "Колос" 07.06.1994 включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Зборами уповноважених КСП "Колос" прийнято рішення, оформлені протоколом від 10.01.2000 № 1, згідно яких вирішено: реорганізувати КСП "Колос" в СТОВ "Колос"; керівником підприємства обрати ОСОБА_1 ; затвердити положення про комісію з реорганізації підприємства в СТОВ "Колос" та склад членів комісії з реорганізації КСП "Колос"; затвердити комісію для уточнення інвентаризації майна.
Відповідно до рішень установчих зборів засновників СТОВ "Колос", оформлених протоколом від 17.02.2000 № 1, головою правління СТОВ затверджено ОСОБА_1 ; затверджено назву СТОВ в с. Холосне - "Колос", а також установчий договір про створення та діяльність СТОВ "Колос".
Загальними зборами засновників СТОВ "Колос" прийнято рішення, оформлені протоколом від 07.03.2000 № 2, про затвердження Статуту СТОВ "Колос" та перереєстрацію Статуту КСП "Колос" в Статут СТОВ "Колос". У п. 1.12 Статуту зазначено, що Товариство є правонаступником КСП.
Рішенням Коростенської районної державної адміністрації від 09.03.2000 № 1-1039 зареєстровано Статут СТОВ "Колос" та 09.03.2000 видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи СТОВ "Колос" (код ЄДРПОУ 03743492) серія А00 № 482626; номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДРПОУ - 1 289 120 0000 000062.
Розпорядженням голови СТОВ "Колос" від 28.10.2014 № 1 вирішено припинити СТОВ "Колос" шляхом його ліквідації у добровільному порядку через незадовільний стан надходження фінансових потоків від здійснення господарської діяльності. Головою ліквідаційної комісії призначено голову товариства ОСОБА_1., а її членом - ОСОБА_2 .
Рішенням власника СТОВ "Колос" від 13.10.2021 вирішено відновити діяльність зазначеного товариства і внести відомості до ЄДРПОУ про рішення засновників про відміну рішення щодо припинення СТОВ "Колос" особисто у зв'язку зі смертю голови ліквідаційної комісії.
Загальними зборами СТОВ "Колос" прийнято рішення, оформлені протоколом від 27.10.2021 № 2/2021, провести інвентаризацію земель СТОВ "Колос" с. Холосне та внести їх у відповідний реєстр як власність товариства.
На підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2022 № 62958559, № 62958902, № 62956212, № 62958227, № 62957439, № 62957789, № 62956483, № 62956740, № 62955876, № 62959371, № 62958022, № 65956977, № 62959717; від 31.01.2022 № 63158390, № 63158887, № 63159339, № 63159751, № 63160095; від 03.02.2022 № 63216956; від 08.02.2022 № 63306532; від 14.02.2022 № 63421480, № 63421090, № 63442882, прийнятих державним реєстратором Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області Журавель Вікторією Юріївною (далі - рішення державного реєстратора Журавель В. Ю.), проведена державна реєстрація права власності за СТОВ "Колос" щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 1822386400:14:000:0001; 1822386400:02:000:0053; 1822386400:12:000:0002; 1822386400:05:000:0093; 1822386400:13:000:0001; 1822386400:10:000:0019; 1822386400:04:000:0007; 1822386400:05:000:0095; 1822386400:05:000:0001; 1822386400:03:000:0003; 1822386400:05:000:0094; 1822386400:02:000:0054; 1822386400:02:000:0052; 1822386400:03:000:0004; 1822386400:05:000:0096; 1822386400:07:000:0017; 1822386400:09:000:0274; 1822386400:12:000:0004; 1822386400:03:000:0005; 1822386400:10:000:0020; 1822386400:08:000:0115; 1822386400:05:000:0097; 1822386400:03:000:0006.
Виконавчим комітетом подано скаргу від 18.08.2022 № 02-16-02/1019 на вищевказані рішення державного реєстратора Журавель В. Ю. до Міністерства, яка була зареєстрована 23.08.2022 № СК-1942-22.
Заявник у відповідній скарзі вказував на те, що йому стало відомо про прийняті державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 22.02.2022 та, що ним була підготовлена доповідна записка щодо виявлених земельних ділянок з порушенням державної реєстрації права.
Центральна колегія Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства (далі - колегія) у висновку від 08.03.2023, за результатами розгляду скарги виконавчого комітету, рекомендувала: 1. Скаргу виконавчого комітету від 18.08.2022 № 02-16-02/1019 задовольнити; 2. Скасувати рішення від 20.01.2022 № 62958559, № 62958902, № 62956212, № 62958227, № 62957439, № 62957789, № 62956483, № 62956740, № 62955876, № 62959371, № 62958022, № 65956977, № 62959717; від 31.01.2022 № 63158390, № 63158887, № 63159339, № 63159751, № 63160095; від 03.02.2022 № 63216956; від 08.02.2022 № 63306532; від 14.02.2022 № 63421480, № 63421090, № 63442882, прийняті державним реєстратором Журавель В. Ю.; 3. Тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Журавель В. Ю. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці (далі - висновок від 08.03.2023).
Із висновку від 08.03.2023 вбачається, що мотивами прийняття колегією такого рішення є встановлення того, що державний реєстратор Журавель В. Ю. під час прийняття оскаржуваних рішень належним чином не встановив відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам чинного законодавства, а також не перевірив документи на наявність підстав для зупинення, відмови у такій реєстрації (зокрема подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження за СТОВ "Колос") та за відсутності належних документів для державної реєстрації прав, прийняв оскаржувані рішення. Колегія зазначила, що відповідні рішення державного реєстратора Журавель В. Ю. є незаконними та підлягають скасуванню.
На підставі вказаного висновку від 08.03.2023, Міністерство видало наказ від 10.05.2023 № 1768 "Про задоволення скарги", яким скаргу від 18.08.2022 № 02-16-02/1019 задоволено; скасовано рішення від 20.01.2022 № 62958559, № 62958902, № 62956212, № 62958227, № 62957439, № 62957789, № 62956483, № 62956740, № 62955876, № 62959371, № 62958022, № 62956977, № 62959717; від 31.01.2022 № 63158390, № 63158887, № 63159339, № 63159751, № 63160095; від 03.02.2022 № 63216956, від 08.02.2022 № 63306532; від 14.02.2022 № 63421480, № 63421090, № 63442882, прийняті державним реєстратором Журавель В. Ю.; тимчасово блоковано доступ державному реєстратору Журавель В. Ю. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці; виконання п. 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству; виконання п. 3 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - наказ від 10.05.2023, оскаржуваний наказ).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з такого: виконавчий комітет оспорював рішення державного реєстратора Журавель В. Ю., зазначаючи, зокрема про те, що земельні ділянки перебували у колективній власності КСП "Колос", яке було припинено станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", а тому відповідні земельні ділянки мали перейти в комунальну власність Холосненської сільської ради (відповідно до п. 71 розд. V "Прикінцеві та перехідні" положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 711-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області" було утворено Коростенську міську територіальну громаду до якої увійшла, зокрема Холосненська сільська рада); Міністерство прийняло наказ від 10.05.2023 з огляду на допущені порушення законодавства в сфері державної реєстрації прав та прийняття державним реєстратором рішення на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності позивача на земельні ділянки. Суд першої інстанції не встановив підстав для визнання цього наказу незаконним і скасування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов, апеляційний господарський суд зазначив таке. Виконавчий комітет звернувся із скаргою до Міністерства з порушенням строку, встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому відповідач мав залишити цю скаргу без розгляду шляхом винесення відповідного рішення; з огляду на вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", положення Порядку № 1128 обставини прийнятності/неприйнятності скарги входять до предмета доказування у цій справі, однак суд першої інстанції їх не перевірив та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем недотримання відповідачем приписів законодавства при розгляді скарги, поданої після спливу строку на її подання. Апеляційний господарський суд також зазначив, що у справі № 906/418/23, на яку посилався позивач, предметом спору було не оскарження рішень про державну реєстрацію прав, про які йдеться у скарзі третьої особи, поданої до Міністерства і за результатами якої прийнято оспорюваний наказ.
Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою апеляційного господарського суду, Міністерство звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і на те, що:
- суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17, від 18.02.2021 у справі № 640/25034/19, від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20.
Мін'юст зазначає у касаційній скарзі також таке: Державний акт було видано КСП "Колос", яке було припинено, а тому відповідно до п. 21 розд. X "Перехідні положення" ЗК України землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані; судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ч. 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до спірних правовідносин (скарга виконавчого комітету була подана у строк, встановлений законодавством); посилається на те, що прийняття державним реєстратором Журавель В. Ю. неправомірних рішень, з урахуванням їх характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення прав виконавчого комітету, є підставою для застосування такого заходу реагування як тимчасове блокування державному реєстратору Журавель В. Ю. доступу до Державного реєстру прав строком на 3 місяці.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства на вказане судове рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.04.2025.
Верховний Суд ухвалою від 01.05.2025 зупиняв касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 910/8565/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
11.11.2025 провадження у справі було поновлено, про що свідчить відповідна ухвала Верховного Суду.
26.11.2025 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін з підстав, наведених в цьому відзиві.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Гл. 4 роз. I ГПК України визначає учасників судового процесу.
Так, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 3 ст. 45 ГПК України). Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (ч. 4 ст. 45 ГПК України). Треті особи - це учасники справи, які не є суб'єктом спору і вступають у розпочатий між сторонами процес від свого імені і для захисту власних інтересів, оскільки рішення суду у спорі між сторонами може вплинути на їхні права або інтереси в майбутньому.
Суд першої інстанції відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Усталеними у судовій практиці є такі висновки: визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи. Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас законодавець у ч. 4 цієї статті дозволяє суду касаційної інстанції відійти від загального правила (вийти за межі доводів і вимог скарги) у певних випадках. Один із винятків є необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, який був прийнятий після подання касаційної скарги. Цей виняток є важливим для забезпечення єдності судової практики.
Як уже зазначалося, касаційне провадження у справі № 910/8565/23, що переглядається, зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
За результатами розгляду справи № 910/2546/22 Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 сформульовано висновки щодо застосування ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 48 ГПК України в подібних правовідносинах (у спорі про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно). Колегія суддів вважає, що висловлені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/2546/22 висновки підлягають урахуванню судом касаційної інстанції при перегляді справи № 910/8565/23 в силу наведених положень ч. 4 ст. 300 ГПК України.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/2546/22 зазначила: "спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ "Агро-Лан", яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Еконива", спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ "Агро-Лан", право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юсту під час розгляду скарги та ухвалення наказу. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи. Позивачі правом залучити ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем відповідно до ст. 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові необхідно відмовити з цих підстав. З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки іншим доводам касаційних скарг позивачів".
При цьому з аналізу вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 вбачається, що Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Міністерства, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення Міністерства як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, Верховний Суд, зокрема у постанові від 11.11.2025 у справі № 910/18109/23, яка також враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України зазначив таке: "за принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача/співвідповідача до участі у справі. Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог. Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21). У справах за позовом про скасування наказу Міністерства про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем речових прав, в яких вирішується доля майнових прав та інтересів особи, за результатами розгляду скарги якої було прийнято зазначений наказ, враховуючи правову природу спірних відносин, саме до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, які здатні ефективно захистити порушені, на його думку, речові права на майно. Натомість Міністерство не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права на майно. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Виникнення спірних правовідносин у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, зумовлено незгодою Київської міської державної адміністрації (КМДА) з наказами Міністерства, якими, на її переконання, безпідставно скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію за позивачем (КМДА) права власності на спірні земельні ділянки. Тобто позовні вимоги у справі заявлено для захисту речового права позивача на землю, яке, за його (КМДА) твердженнями, порушено спірними наказами. Суди попередніх інстанцій встановили, що Міністерство ухвалило накази за результатами розгляду скарг Київської обласної військової адміністрації (КОВА), яка обґрунтувала їх тим, що наявність зареєстрованого права власності на спірні земельні ділянки за КМДА та права постійного користування за Службою автомобільних доріг у Київській області порушує права КОВА як дійсного розпорядника таких земельних ділянок. КМДА у цій справі посилалася на безпідставне скасування наказами відповідача зареєстрованого за ним права власності на земельні ділянки, а КОВА, у свою чергу, ініціювала вказане скасування, стверджуючи, що саме вона є розпорядником таких земельних ділянок. Звідси, у тому числі, й до цієї особи мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивача, тобто відповідачем (відповідачами) у цій справі за вимогами КМДА є не саме лише Міністерство, з яким у позивача немає спору про речове право. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи. Позивач правом залучити співвідповідачем КОВА відповідно до ст. 48 ГПК України у наведеному випадку не скористався; вимоги позивача звернуті виключно лише до Міністерства, з яким у нього немає спору щодо речових прав на спірні земельні ділянки. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17). Оскільки Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення КОВА співвідповідачем, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові необхідно відмовити саме з цих підстав."
До подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у численних постановах, ухвалених після винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, зокрема, у постановах від 04.11.2025 у справах № 910/2417/24, № 910/15082/24, від 19.11.2025 у справі № 910/8035/24, від 04.11.2025 у справі № 910/9829/24 та інших.
При цьому, при перегляді цієї справи, колегія суддів також звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.11.2025 у справі № 911/2874//21, відповідно до якого: "Верховний Суд наголошує також на відсутності підстав для скасування наказу № 2769/5 в усіх інших його частинах (крім п. 2) з тих мотивів, що Міськрада не обґрунтувала порушення своїх майнових прав у частинах, що стосуються безпосередньо прав та обов'язків державного реєстратора Коваль А. В., Офісу протидії рейдерству та Державного підприємства "Національні інформаційні системи", зокрема п.п. 3- 5 оспорюваного наказу, якими Міністерство застосувало до Реєстратора такий захід відповідальності, як тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (строком на 2 місяці), та поклало виконання цього наказу на Офіс протидії рейдерству та Державне підприємство "Національні інформаційні системи". За таких обставин у відповідній частині позову (щодо оскарження п. 3 наказу № 2769/5) належним відповідачем є саме державний реєстратор Коваль А. В., а тому колегія суддів звертає увагу на те, що залучення судом першої інстанції до участі в справі Реєстратора як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не можна ототожнювати із залученням зазначеної особи в належному процесуальному статусі відповідача, обсяг наданих законом прав якого є більшим за інших учасників справи (зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності тощо (схожий за змістом висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21). Колегія суддів зауважує, що відмова в зазначеній частині позову (щодо оскарження п. 3 наказу № 2769/5) цілком узгоджується зі змістом постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 911/2874/21, якою було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розблокування доступу державному реєстратору Коваль А. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
Частиною 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є "правова передбачуваність" та "правова визначеність". Принцип "правової визначеності" вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають будуть застосовано судами у подібних правовідносинах.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Врахувавши вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України, принцип "правової визначеності" та здійснивши аналіз оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, Верховний Суд зазначає, що задовольняючи позов апеляційний господарський суд не врахував, що спірні правовідносини у справі, яка переглядається, виникли з підстав незгоди СТОВ "Колос" з наказом Міністерства юстиції України яким, за результатами розгляду скарги виконавчого комітету, було скасовано рішення державного реєстратора Журавель В. Ю. про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за позивачем та, що виконавчий комітет звертаючись із скаргою, яка підписана міським головою до Міністерства стверджував про те, що відповідно до норм ЗК України земельні ділянки, які належали КСП "Колос", є власність територіальної громади, на території якої вони знаходяться, а не позивачу. Тобто поза увагою апеляційного господарського суду залишилося те, що з огляду на обставини цієї справи відповідачем у ній за вимогами СТОВ "Колос", спрямованими на введення його у володіння речовим правом власності на відповідні земельні ділянки, є саме особа, яка оспорює речове право позивача (Коростенська міська рада), а не саме лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача немає спору про речове право. Отже, судом апеляційної інстанції не було виконано свого процесуального обов'язку щодо перевірки належності відповідачів у цьому спору, що є першочерговим процесуальним кроком у вирішенні спору.
Верховний Суд вважає, що вміщений в постанові апеляційного суду висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування оспорюваного наказу Мін'юсту (зокрема, в частині його п.п. 1, 2), пред'явлених лише до Мін'юсту, не відповідає викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 чіткому та однозначному висновку про те, що незалучення позивачем у порядку ст. 48 ГПК України належного співвідповідача, яким є саме особа, яка оспорює речове право позивача, є самостійною підставою для відмови в позові про визнання протиправним і скасування наказу Мін'юсту.
Колегія суддів також зазначає і те, що відповідно до п.п. 3- 5 оскаржуваного наказу тимчасово блоковано доступ державному реєстратору Журавель В. Ю. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці; виконання п. 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству, а виконання п. 3 наказу - покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи". Однак, апеляційний господарський суд не здійснив оцінки цих пунктів, не встановив яким чином вони порушують права позивача і що у відповідній частині позову (оскарження п. 3 наказу) належним відповідачем є саме державний реєстратор, який взагалі не був залучений до участі у цій справі. Отже, висновки апеляційного господарського суду також суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.11.2025 у справі № 911/2874/21, яка також враховується при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, постанова апеляційного господарського суду, якою було задоволено позов не є такою, що ухвалена відповідно до ст. 236 ГПК України, а тому вона підлягає скасуванню.
Водночас оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього позову виходячи з підстав, пов'язаних з оцінкою спірних правовідносин по суті спору, однак такі висновки суду першої інстанцій не призвели до ухвалення незаконного рішення, то відсутні підстави для його скасування. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції про відмову у позові без змін з мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду (див. також постанови Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 910/3715/24, від 19.11.2025 у справі № 910/19553/23).
Законодавець у ст. 312 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
Згідно з ст. 129 ГПК України стягнути з СТОВ "Колос" на користь Міністерства 5 368, 00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 910/8565/23 скасувати.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/8565/23 залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (код ЄДРПОУ 03743492) на користь Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) 5 368, 00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.