11 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/36/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3"
на рішення Господарського суду Черкаської області
у складі судді Скиби Г. М.
від 02 липня 2024 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Гаврилюка О. М., Ткаченка Б. О., Майданевича А. Г.
від 26 серпня 2025 року (повний текст складено 22 вересня 2025 року)
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3"
до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
про визнання укладеною додаткової угоди до договору,
за участю представників:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Махаринець В. І.
1.Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про визнання укладеною додаткової угоди від 10 квітня 2023 року та додатків № 2 та № 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01 грудня 2022 року № 7282 у редакції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства використовує для розрахунку спожитої позивачем електричної енергії в місцях загального користування багатоквартирного будинку дані загальнобудинкових лічильників, які обліковують всю розподілену електричну енергію будинком, що на думку позивача є підставою для внесення змін до укладеного з відповідачем договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 7282 від 01 грудня 2022 року шляхом укладення додаткової угоди та відповідних додатків.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
01 грудня 2022 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3", як споживачем, та Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго", як оператором системи розподілу (ОСР), був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 7282 (далі по тексту - договір) з додатками № № 1-15 до нього.
Відповідно до пункту 2.1. договору Оператор системи розподілу зобов'язався надати Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом (об'єктами), технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача», який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи розподілу.
Згідно з пунктом 2.2. договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) Споживача, зазначаються разом з енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії» до цього договору.
Відповідно до додатку 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії» до договору у багатоквартирному будинку встановлені такі лічильники обліку електричної енергії:
№ 8044557 тип NIK 2303 LАRKIT;
№ 8047850 тип NIK 2303 LАRKIT;
№ 8499507 тип NIK 2303 LАRKIT;
№ 8499558 тип NIK 2303 LАRKIT - у ВРП-0,38 кВ ГРЩ-1.
На виконання умов зазначеного договору Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" склало та надіслало Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" акти про фактичне надання послуг з розподілу електричної енергії за період січень 2023 року - жовтень 2023 року.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3", отримавши ці акти, встановило, що в актах зазначені дані, які не відповідають фактичним даним щодо кількості розподіленої електричної енергії, і ця невідповідність зумовлена тим, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" передає показники про обсяги розподіленої електричної енергії у багатоквартирному будинку за лічильниками NIK 2303 LАRKIT № 8499507 та NIK 2303 LАRKIT № 8499558, встановленими у ВРП-0,38 кВ ГРЩ-1, однак, Оператор системи розподілу при обліку кількості розподіленої електричної енергії використовує загальнобудинкові лічильники, а саме: NIK 2303 LАRKIT № 8044557 та NIK 2303 LАRKIT № 8047850, які здійснюють облік спожитої електричної енергії як ОСББ так і власниками квартир багатоквартирного будинку по вул. Жужоми, 3, у м. Черкаси.
10 квітня 2023 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" направило Публічному акціонерному товариству "Черкасиобленерго" додаткову угоду від 10 квітня 2023 року до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 7282, у якій запропонував виключити з додатків №№ 2, 3 до договору дані про лічильники NIK 2303 LАRKIT №8044557 та NIK 2303 LАRKIT №8047850, як розрахункові, які є загальнобудинковими, шляхом укладення додаткової угоди.
Однак, Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" у листі від 28 квітня 2023 року № 2469 відмовило Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" в укладенні додаткової угоди, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 02 липня 2024 року у справі № 925/36/24 відмовив у задоволенні позову.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 26 серпня 2025 року, ухваленою за результатом нового розгляду справи, рішення Господарського суду Черкаської області від 02 липня 2024 року залишив без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- спір у цій справі не є переддоговірним, а стосується внесення змін до вже укладеного між сторонами та чинного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом укладання за результатами судового розгляду відповідної додаткової угоди з додатками щодо технічних регламентів та облікових засобів;
- умови договору та всі укладені до нього додатки, передбачені пунктом 12.8. договору, були погоджені сторонами, що свідчить про погодження позивачем також і спірних умов договору;
- позивач не довів наявності підстав для внесення змін до договору в судовому порядку відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України: не довів істотного порушення відповідачем умов договору, істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а також настання передбачених пунктом 12.2. договору випадків для внесення змін до договору (станом на момент укладення договору, на момент обговорення сторонами у квітні 2023 року питання укладення додаткової угоди, а також станом на дату звернення позивача до господарського суду з цим позовом нормативно-правові акти, що регулюють відносини між оператором системи розподілу та споживачем в частині питань, урегульованих пунктом 2.1.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії, зокрема, щодо додатків № 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта споживача) та № 3 (Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії), не змінювалися та не скасовувалися).
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02 липня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17, щодо застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 922/2699/22, від 11 вересня 2018 року у справі № 920/208/17, від 18 липня 2018 року у справі № 920/422/17, від 28 січня 2021 року у справі № 920/178/19 та від 12 січня 2022 року у справі № 922/717/21.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили наявні в матеріалах справи докази, встановили всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та ухвалили обґрунтовані та законні рішення з правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки судів відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 січня 2025 року у справі № 925/51/24.
7. Розгляд заявлених клопотань.
11 грудня 2025 року до Верховного Суду від позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання з огляду на виникнення аварійної ситуації у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цього клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Верховний Суд враховує те, що всі учасники справи, зокрема і позивач, були належним чином повідомлені судом касаційної інстанції про дату, час і місце судового засідання з розгляду цієї справи, участь у судовому засіданні для учасників справи обов'язковою не визнавалася, а позивач не довів наявності у нього поважних причин неявки в судове засідання, не надав жодних доказів на підтвердження обставин виникнення аварійної ситуації у багатоквартирному будинку.
З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
Позиція Верховного Суду.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, та доводи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається предметом спору у цій справі є позовна вимога про визнання укладеною додаткової угоди від 10 квітня 2023 року та додатків № 2 та № 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01 грудня 2022 року № 7282 у редакції, наведеній позивачем у позовній заяві.
Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України. Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування статті 187 Господарського кодексу України, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 61/341, переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому, передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
Суд вправі задовольнити позов про зобов'язання укласти договір лише у разі, якщо встановить наявність правовідносин, зважаючи на які, сторони зобов'язані укласти договір, але одна зі сторін ухилилася від цього. При цьому, має бути доведено і наявність прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору з позивачем.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, дослідивши характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, правильно встановили, що спір у цій справі не підпадає під визначення «переддоговірного» спору, оскільки основний договір (договір споживача про надання послуг розподілу електричної енергії від 01 грудня 2022 року № 7282) між сторонами вже укладений та є дійсним, спірна додаткова угода від 10 квітня 2023 року та додатки № 2 та № 3 до основного договору, які позивач просить визнати укладеними, стосуватимуться виконання основного договору, що виходить за межі поняття переддоговірного спору. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що спірні правовідносини стосуються внесення змін у чинний договір про надання послуг розподілу електричної енергії від 01 грудня 2022 року № 7282 шляхом укладення за результатами судового розгляду відповідної додаткової угоди з додатками, що стосується технічних регламентів та облікових засобів, оскільки сторони у цій справі не дійшли згоди про внесення змін до основного договору та спір був переданий на вирішення суду.
Отже, суди попередніх інстанцій при наданні кваліфікації спірним правовідносинам дійшли правильного висновку про те, що спірні правовідносини у цій справі не мають характеру переддоговірних, а стосуються саме внесення змін до договору, з огляду на що суди правильно застосували і при вирішенні спору обґрунтовано керувалися положеннями статей 651, 654 Цивільного кодексу України.
У межах цього спору необхідно встановити наявність визначених чинним законодавством та укладеним між сторонами основним договором підстав для внесення спірних змін до договору.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.
Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: (1) істотне порушення договору його стороною (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України), (2) істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України), (3) інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України).
Суди попередніх інстанцій встановили, що, як на підставу позову (підставу для внесення змін до договору) позивач послався на те, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства використовує для розрахунку спожитої позивачем електричної енергії в місцях загального користування багатоквартирного буднику дані загальнобудинкових лічильників, які обліковують всю розподілену електричну енергію будинком. Позивач зазначив, що він звертався до відповідача з вимогою про укладення додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та пропонував виключити з додатків № 2 та № 3 до основного договору два загальнобудинкових лічильника.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ).
За змістом частини четвертої статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу, які є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії міститься у додатку 3 до ПРРЕЕ. Згідно з пунктами 1.1. та 1.2. Типового договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднанням. Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ та є однаковими для всіх споживачів.
Згідно з пунктом 2.1.12. ПРРЕЕ невід'ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.
У пункті 1.1.2 ПРРЕЕ наведені, зокрема, наступні визначення:
- паспорт точки розподілу / передачі - акт (документ), складений оператором системи, в якому зазначаються технічні параметри точки підключення споживача;
- точка розподілу / передачі електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку.
Згідно з пунктом 1.2.4 ПРРЕЕ точка розподілу (передачі) електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи.
Відповідно до пункту 2.1.11 ПРРЕЕ під час оформлення заяви-приєднання, паспорта точки розподілу / передачі оператор системи використовує наявну у нього інформацію за об'єктом розподілу, достатню для проведення розрахунків, зокрема:
1) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;
2) щодо однолінійної схеми електропостачання об'єкта;
3) щодо розрахункових засобів вимірювальної техніки обсягу активної та реактивної електричної енергії та рівня потужності (тип, марка, технічні характеристики тощо);
4) щодо дозволеної (договірної) величини електричної потужності;
5) щодо технічних даних силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі / розподілу електричної енергії, якими здійснюється розподіл електричної енергії (для об'єктів споживачів, для яких розрахункові засоби вимірювальної техніки встановлені не на межі балансової належності).
Згідно з пунктами 2.3.2., 2.3.3. ПРРЕЕ для вимірювання з метою комерційних розрахунків за електричну енергію мають використовуватися розрахункові засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку електроенергії, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки. Електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії. Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється, за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Відповідно до пункту 5.1.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії для комерційних розрахунків мають використовуватися дані з вузла обліку власника електроустановки (об'єкта) за умови відповідності вузла обліку вимогам нормативних документів. Дані з вузлів обліку інших власників можуть бути використані для здійснення технічного (контрольного) обліку та перевірки достовірності даних комерційного обліку.
Як встановили суди попередніх інстанцій у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3", як споживачем, та Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго", як оператором системи розподілу (ОСР), був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 7282 з додатками №№ 1-15 до нього.
Відповідно до пункту 2.1. договору Оператор системи розподілу зобов'язався надати Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом (об'єктами), технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача», який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи розподілу.
Згідно з пунктом 2.2. договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначаються разом з енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії» до цього договору.
У додатку № 2 до договору міститься Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача, а у додатку № 3 зазначені відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії до договору. Так, зокрема у додатку № 3 до договору сторони за взаємною згодою погодили, що у багатоквартирному будинку встановлені такі лічильники обліку електричної енергії:
№ 8044557 тип NIK 2303 LАRKIT;
№ 8047850 тип NIK 2303 LАRKIT;
№ 8499507 тип NIK 2303 LАRKIT;
№ 8499558 тип NIK 2303 LАRKIT - у ВРП-0,38 кВ ГРЩ-1.
Докази визнання недійсними зазначених додатків № 2 та № 3 до договору в матеріалах справи відсутні.
Отже, враховуючи те, що сторони у зазначених додатках до договору погодили використання даних обліку електричної енергії за зазначеними в цих додатках лічильниками, додатки № № 2 та 3 недійсними не визнавалися, суд касаційної інстанції зазначає про те, що використання відповідачем як оператором системи розподілу при здійсненні розрахунку спожитої позивачем електричної енергії даних лічильників, визначених в додатках №№ 2 та № до договору, узгоджується з умовами договору та не є істотним порушенням відповідачем умов договору. Використання відповідачем для розрахунку спожитої позивачем електричної енергії даних загальнобудинкових лічильників, використання яких передбачено умовами вже укладеного між сторонами договору, не є істотним порушенням умов договору в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України та не є підставою для внесення змін до договору.
Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що відповідно до статей 651 та 652 Цивільного кодексу України невідповідність умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема умов додатків №№ 2 та 3 до цього договору стосовно використання для розрахунків спожитої електричної енергії загальнобудинкових лічильників, вимогам чинного законодавства не є підставою для внесення змін до договору.
Верховний Суд також враховує те, що позивач в обґрунтування позову не посилався на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як на підставу внесення змін до договору, положення статті 652 Цивільного кодексу України не були визначені правовими підставами позову.
Досліджуючи підстави для внесення змін до договору, передбачені договором, суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 12.2. договору сторони передбачили, що паспорт точки розподілу / передачі електричної енергії та всі зміни і доповнення до нього формуються та підписуються Оператором системи і надаються Споживачу у встановленому ПРРЕЕ порядку. Цей Договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між Оператором системи та Споживачем. У зв'язку з цим сторони погоджуються з тим, що Оператор системи вносить відповідні зміни та доповнення до цього Договору та оприлюднює їх на власному веб-сайті. Якщо Споживач не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до цього Договору, вважається, що Споживач погодився зі змінами до Договору з дати його оприлюднення на веб-сайті Оператора системи.
Отже, у пункті 12.2. договору передбачені випадки, у разі настання яких сторони можуть внести зміни до договору. За погодженням сторін такими випадками є внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між Оператором системи та Споживачем.
Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, станом на дату укладення між сторонами договору про надання послуг розподілу електричної енергії № 7282 (01 грудня 2022 року), станом на квітень 2023 року, коли сторони обговорювали питання укладення додаткової угоди до договору, а також станом на дату звернення ОСББ «Жужоми 3» з позовом до господарського суду (05 січня 2024 року) зміни до нормативно-правових актів, що регулюють відносини між оператором системи та споживачем в частині питань, врегульованих пунктом 2.1.13. ПРРЕЕ, зокрема, щодо додатків № 2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта споживача ОСББ) та № 3 (Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, не вносились, в цих частинах зазначені нормативно-правові акти не скасовувались.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій зазначені вище обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у спірних правовідносинах підстав для внесення спірних змін до укладеного між сторонами договору про надання послуг розподілу електричної енергії № 7282 від 01 грудня 2023 року, передбачених статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України. При цьому, висновки судів ґрунтуються на аналізі змісту умов укладеного між сторонами договору про надання послуг розподілу електричної енергії № 7282 від 01 грудня 2023 року та додатків до нього, у тому числі і на предмет погодження сторонами в договорі можливості та випадків внесення змін до нього. Суди попередніх інстанцій правильно застосували положення наведених норм Цивільного кодексу України, висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17, на неврахування яких судами послався позивач у касаційній скарзі.
Крім того, зазначені висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 січня 2025 року у справі № 925/51/24, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у цій справі, що розглядається.
Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 922/2699/22, від 11 вересня 2018 року у справі № 920/208/17, від 18 липня 2018 року у справі № 920/422/17, від 28 січня 2021 року у справі № 920/178/19 та від 12 січня 2022 року у справі № 922/717/21, оскільки ці висновки зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є не релевантними для цієї справи. З аналізу зазначених постанов Верховного Суду вбачається, що у зазначених постановах Верховний Суд сформував висновки щодо застосування Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ у правовідносинах між об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку та оператором системи передачі / розподілу щодо використання загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії з метою обліку спожитої об'єднанням електроенергії під час розгляду переддоговірних спорів (справи № 922/2699/21, 920/208/17, № 920/422/17), а також під час розгляду спорів про визнання недійсною додаткової угоди до договору (справи № 920/178/19, 922/717/21). Однак, як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови, наявний між сторонами спір у цій справі № 925/36/24, що розглядається, не підпадає під визначення переддоговірного спору, оскільки основний договір (договір споживача про надання послуг розподілу електричної енергії від 01 грудня 2022 року № 7282) між сторонами вже укладений та є дійсним. Спірні правовідносини стосуються саме внесення змін в уже укладений та чинний договір. Крім того, недійсність договору чи його окремих умов не є предметом спору у цій справі. На відміну від цієї справи № 925/36/24, що розглядається, у справах № 922/2699/22, № 920/208/17, № 920/422/17, № 920/178/19 та 922/717/21, на неврахування висновків Верховного Суду в яких послався скаржник, обставини наявності підстав для внесення змін до договору, передбачених статями 651 та 652 Цивільного кодексу України, не підлягали встановленню.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що наведена позивачем підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження та є необґрунтованою.
9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи позивача про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 02 липня 2024 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2025 року у справі № 925/36/24 та залишає касаційну скаргу позивача без задоволення.
10. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд
1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жужоми 3" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02 липня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2025 року у справі № 925/36/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй