03 грудня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1845/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Чернівецького обласного центру зайнятості, м. Чернівці
до фізичної особи-підприємця Горган Інеси Вікторівни, Чернівецька обл.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Філія Чернівецького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Чернівці
про стягнення коштів мікрогранту в сумі 250000,00 грн.
представники сторін
від позивача - не з'явився
від відповідача - Венерська Г.І., ордер серія СЕ №1113302 від 06.06.2025
від третьої особи - не з'явився
Чернівецький обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Горган Інеси Вікторівни про стягнення коштів мікрогранту в сумі 250000,00 грн.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов договору про надання мікрогранту та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 "Деякі питання надання грантів бізнесу" оскільки неможливо встановити факт цільового використання коштів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму отриманого мікрогранту.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 справу №926/1845/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 06.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2025, зобов'язано позивача подати до суду письмове обгрунтування підстав залучення третьої особи до участі у справі.
20.06.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
24.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявні видаткова накладна №23 від 10 вересня 2024 року до договору купівлі-продажу №4 від 10 вересня 2024 року, що укладений з ФОП Косованом Юрієм Івановичем та видаткова накладна №9 від 28 лютого 2025 року до договору купівлі-продажу №28022025, який укладено з ФОП Матвіїшиним Василем Сергійовичем, в яких зазначено точна кількість та вартість обладнання, яке було придбано за кошти мікрогранту в сумі 225 000 грн.
Проте, придбані речі за кошти мікрогранту знаходяться на складі в м. Луцьк, адже на даний момент позивач фактично позбавлений можливості доставити їх до місця провадження своєї господарської діяльності, оскільки відбувається капітальний ремонт вул. Марії Заньковецької, який розпочався ще в липні 2024 року, а тому, під'їзд до приміщення кав'ярні можливий лише через вулицю Заньковецької та винятково шляхом проходу (проїзду) через двір між будинками №4 та №6, у зв'язку з чим, відповідач позбавлений можливості завершити ремонт приміщення кав'ярні та завезти придбане обладнання.
Відповідач стверджує, що ремонтні роботи на вулиці М. Заньковецької, що безпосередньо прилягає до місця майбутньої господарської діяльності, не лише тривають понад рік, але й фактично унеможливлюють будь-яке фізичне пересування транспорту або здійснення підготовчих комерційних заходів у зазначеній локації. Фактичне перекриття дороги та повне демонтування дорожнього покриття на цій ділянці спричинили повне блокування доступу до відповідного приміщення, унеможлививши його облаштування, технічне забезпечення та відкриття кав'ярні. Таким чином, об'єктивно склалась ситуація, яка виходить за межі контролю відповідача, має всі ознаки форс-мажорних обставин та прямо вплинула на можливість виконання нею зобов'язань за договором про надання мікрогранту.
Отже, відсутність обладнання за місцем реалізації бізнесу є наслідком обставин непереборної сили, які об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань у повному обсязі у визначений строк, при цьому відповідач вживав усіх можливих заходів задля збереження придбаного майна та поступового виконання умов договору.
Відповідач зауважує, що 10 травня 2024 року було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, предметом якого є надання в користування об'єкта нерухомості - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Заньковецької Марії, будинок 4, з можливістю його використання за будь-яким цільовим призначенням. Згодом, 10 березня 2025 року, цей договір було переукладено, при цьому сторони погодили розмір орендної плати у сумі 10 000 гривень на місяць. Встановлений договором розмір орендної плати відповідає вимогам Порядку та не перевищує допустимого ліміту витрат на оренду, визначеного для цілей використання мікрогранту.
Окрім того, відповідач звертає увагу, що здійснив витрати в межах затвердженого бізнес-плану, належним чином використавши кошти мікрогранту, при цьому не перевищивши встановлену граничну межу у 10% для витрат на маркетингові та рекламні послуги.
Щодо тверджень позивача про те, що на момент перевірки прийняті на роботу працівники не знаходились на своєму робочому місці та фактично не виконували своїх зобов'язань, відповідач стверджує, що мета програми мікрогрантів полягає саме у створенні нових робочих місць, розвитку малого бізнесу та стимулюванні офіційної зайнятості та гранти надаються з метою забезпечення надходжень до бюджетів і фондів соціального страхування, а тому, відповідач, забезпечивши працевлаштування працівників та систематично сплачуючи податки і внески, не лише виконує умови використання мікрогранту за цільовим призначенням, а й фактично вже повертає державі значну частину отриманих коштів.
Як наслідок, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
30.06.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач зазначає, що 19.07.2024 при проведенні співбесіди Чернівецьким ОЦЗ з ФОП Горган І.В., окрім інших питань, було винесено на обговорення питання щодо місця проведення господарської діяльності отримувача мікрогранту, за адресою м. Чернівці, вул. Заньковецької Марії, 4, оскільки, там вже проводились капітальні ремонтні роботи. Проте, відповідач запевнив, що незважаючи на дану проблему планує відкрити власний бізнес саме на даній вулиці, окрім того, заплановано зробити ремонт в самому приміщенні майбутньої кав'ярні протягом 2,5 місяців та вчасно відкрити власний заклад.
Окрім того, на основі актів перевірки дотримання умов договору мікрогранту №113 від 20.03.2025 та №127 від 01.04.2025, які складені фахівцями Чернівецької філії Чернівецького ОЦЗ встановлено, що ФОП Горган І.В. згідно наданих нею документів, використала кошти мікрогранту за цільовим призначенням, проте, під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту неможливо перевірити наявність закупленого обладнання та сировини, у зв'язку з їх відсутністю та ремонтними роботами в прим. 4 , буд. 4 по вул. Заньковецької, м. Чернівці.
Також, в даних актах зафіксовано, що ФОП Горган І.В. було створено два робочих місця на які працевлаштовано двох осіб на посади баристів, однак, дані особи фіктивно працевлаштовані, адже за них сплачуються податки, їм зараховується страховий стаж, а наймані працівники не пропрацювали жодного дня, оскільки кав'ярня й досі не працює.
На думку позивача, в зв'язку з тим, що у документах наданих ФОП Горган І.В. Чернівецькій філії Чернівецького ОЦЗ, для підтвердження цільового використання мікрогранту, зазначено тільки кількість, вартість та загальні назви обладнання без зазначення моделі, марки та виробника предмета закупівлі, не можна однозначно встановити, що на фото яке надане представником відповідача є саме те обладнання, яке закуплено згідно видаткових накладних, для здійснення діяльності передбаченої бізнес-планом. Твердження відповідача, щодо зберігання закупленого майна на складах постачальника у м. Луцьк документально не підтверджено.
Ухвалою від 02.07.2025 задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Філію Чернівецького обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", відкладено підготовче судове засідання на 22.07.2025.
15.07.2025 до суду від третьої особи надійшли пояснення.
Третя особа зазначає, що АТ «Ощадбанк», як уповноважений банк, лише проводить перевірку ділової репутації засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел - даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій та аналітичної онлайн-системи Youcontrol, у відповідності до законодавчо визначених критеріїв перевірки. Проте, рішення щодо надання/відмови в наданні мікрогранту та рішення про повернення мікрогранту ухвалює виключно Державний центр зайнятості.
22.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
22.07.2025 до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про долучення доказів.
Ухвалою від 22.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів від 22.07.2025, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 23.09.2025.
23.09.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Відповідач просив долучити до матеріалів справи лист №-01 від 09.09.2025, лист №- 02 від 09.09.2025, відповідь Чернівецького обласного центру зайнятості №2662/24.03.03.-25 від 16.09.2025, фототаблицю із зображеннями переміщеного майна на адресу здійснення господарської діяльності.
У судовому засіданні 23.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів, оголошено перерву до 16.10.2025.
Відмовляючи у клопотанні про долучення доказів від 23.09.2025, суд виходив з наступного.
Згідно ч. 3-5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Ухвалою від 06.06.2025 встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення даної ухвали для надання до суду відзиву на позовну заяву і доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу від 06.06.2025 отримано відповідачем 07.06.2025.
Таким чином, останнім днем строку для подання доказів є 23.06.2025.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ст. 118 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
На підставі викладеного, оскільки зазначені докази не подані у встановлений строк, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів від 23.09.2025.
У судовому засіданні 16.10.2025 судом заслухано вступне слово сторін та оголошено перерву до 29.10.2025.
У судовому засіданні 29.10.2025 досліджено додані до матеріалів справи докази та для підготовки сторін до судових дебатів оголошено перерву до 13.11.2025.
Судове засідання 13.11.2025 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 13.11.2025 по 22.11.2025.
Ухвалою від 24.11.2025 призначено розгляд справи по суті на 03.12.2025.
У судовому засіданні 03.12.2025 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились.
В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 24.11.2025 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання 24.11.2025 доставлена до електронного кабінету позивача та третьої особи.
Довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).
Оскільки скаржник має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і судом апеляційної інстанції копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено саме до такого "Електронного кабінету", колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушень норм процесуального права, якими регулюється питання вручення судового рішення при такому направленні не відбулося (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №904/4199/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає проведенню судового засідання.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника відповідача, суд зазначає наступне.
Державним центром зайнятості, на підставі проведеної AT “Ощадбанк» оцінки ділової репутації, а також оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональним обласним центром зайнятості, прийняте рішення (наказ) №133 від 02.08.2024 про надання відповідачу мікрогранту на суму 250000 грн.
Відповідно до Витягу з додатку №1 до Наказу Державного центру зайнятості від 02.08.2024 заявник під унікальним ідентифікатором заявки EYD132 отримав позитивне рішення комісії ДЦЗ та набрав найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної сукупної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 01.07.2024 по 14.07.2024, сума проекту - 250000,00.
28.08.2024 відповідно до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» між фізичною особою-підприємцем Горган Інесою Вікторівною та Державним центром зайнятості укладено договір про надання мікрогранту шляхом підписання заяви про приєднання.
Договір є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладеним лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ “Ощадбанк» заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому договором, який укладається між Державним центром зайнятості (далі - ДЦЗ) та суб'єктом господарювання, щодо якого ДЦЗ приймає рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку.
На виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання, отримувачу відповідно до Порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку визначених умовами цього договору (розділ 2 договору).
Пунктом 1, розділу 3 договору передбачено, що розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання.
При цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача.
Згідно пункту 2, розділу 3 договору мікрогрант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та Порядком.
Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбачені бізнес-планом.
Відповідно до пункту 1, розділу 4 договору використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору.
Для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) або договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану (пункт 4, розділу 4 договору).
Пунктом 5, розділу 4 договору передбачено, що у разі збільшення вартості предмета договору, укладеного отримувачем з постачальником (продавцем), може бути проведена доплата суми коштів у межах граничного розміру отриманого мікрогранту. У такому випадку отримувач згідно з вимогами Порядку вносить відповідні зміни до бізнес-плану, надсилає його на погодження до Уповноваженого банку та до відповідного регіонального центру зайнятості. Відповідні зміни викладаються в додатковій угоді до цього договору.
Оплата витрат може бути проведена декільком постачальникам (продавцям) у межах граничного розміру мікрогранту.
Згідно пункту 8, розділу 4 договору для підтвердження цільового використання мікрогранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку.
Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Обов'язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи (п. 1 розділу 5 договору).
Мікрогрант надається для покриття напрямів витрат передбачених пунктом 5 Порядку. Конкретні цілі використання коштів мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 Порядку, зазначаються отримувачем в бізнес-плані. Використання коштів мікрогранту на покриття інших витрат забороняється (п. 2, 3 розділу 5 договору).
Згідно п. 1 розділу 6 договору отримувач має право:
1) на реалізацію бізнес-плану за рахунок коштів мікрогранту відповідно до умов Порядку, цього договору;
2) в процесі реалізації бізнес-плану використовувати кошти мікрогранту в строк визначений пунктом 2 розділу ІV цього договору для покриття напрямків витрат, визначених у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу цього договору;
3) звертатись до відповідного регіонального центру зайнятості та Уповноваженого банку для погодження внесення змін до бізнес-плану, у разі виникнення обставин, визначених у розділі IV цього договору;
4) звертатись до ДЦЗ з відповідною заявою щодо зміни цільового призначення коштів мікрогранту, викладеною в довільній формі, з обґрунтуванням зміни цільового призначення коштів мікрогранту. До заяви додається бізнес-план в новій редакції, підписаний отримувачем в трьох екземплярах.
Відповідно до п. 2 розділу 6 договору отримувач зобов'язується:
1) використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором;
2) виконати обов'язкову умову визначену Порядком;
3) не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу цього договору;
4) з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міськрайонному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості, центральним та/або місцевим органам влади (у разі їх залучення)), доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку;
5) повернути до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі в разі невиконання обов'язкової умови;
6) повернути кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору;
7) самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, в тому числі в судовому порядку, які виникатимуть в процесі використання коштів мікрогранту та реалізації бізнес-плану;
8) відповідати за виконання будь-яких інших обов'язків, покладених на нього цим договором та Порядком;
9) до виконання умов цього договору не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього Уповноваженим банком відповідно до договору застави);
10) повідомити ДЦЗ щодо повернення суми мікрогранту у разі невиконання обов'язкових умов;
11) попередити в письмовій формі центр зайнятості за місцем укладення договору про зміну місцезнаходження та місця провадження господарської діяльності.
Згідно п. 4 розділу 6 договору ДЦЗ має право:
1) через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості, а також із залученням відповідних центральних та/або місцевих органів влади (у разі необхідності), здійснювати моніторинг та контроль виконання умов договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача) протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в Уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку відповідно до Порядку;
2) вимагати від отримувача необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створених робочих місць тощо;
3) вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.
У разі невиконання отримувачем обов'язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі. У разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогрант за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем до Уповноваженого банку (п. 6, 7 розділу 7 договору).
Договір набирає чинності з дня його укладання у порядку визначеному розділом ХІІІ цього договору та діє до повного виконання зобов'язань сторін, передбачених цим договором (п. 1 розділу 14 договору).
09.09.2024 відповідачем отримано кошти мікрогранту в розмірі 250000,00 грн., обумовленому поданим бізнес-планом.
У бізнес-плані відповідача передбачено такі статті витрат як: на обладнання (холодильна вітрина, кавомолка, льодогенератор, електрогриль, мікрохвильова піч, холодильник, ноутбук, планшет) - 205000,00 грн., на сировину (посуд та прибори одноразового використання) - 20000,00 грн. та маркетинг 25000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2024 між відповідачем (покупець) та фізичною особою-підприємцем Косованом Юрієм Івановичем (продавець) укладено договір купівлі-продажу №4.
Згідно п. 1.1., 3.1. договору купівлі-продажу від 10.09.2024 продавець зобов'язується продати покупцю наступне обладнання: ноутбук, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно договору. Загальна вартість товару складає 61000,00 грн.
Окрім того, 28.02.2025 між відповідачем (покупець) та фізичною особою-підприємцем Матвіїшиним Василем Сергійовичем (продавець) укладено договір купівлі-продажу №28022025.
Відповідно до п. 1.1. договору від 28.02.2025 продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором: холодильна вітрина, кавомолка, льодогенератор, електрогриль, мікрохвильова піч, холодильник, посуд та прибори одноразового використання, планшет в подальшому товар, кількості та ціни вказані в рахунку та видатковій накладній.
Найменування та кількість товару зазначається у накладних. Ціна товару вказується у накладних продавця, які є невід'ємним додатком до договору (п. 2.1., 3.1. договору від 28.02.2025).
В матеріалах справи наявна видаткова накладна №23 від 10 вересня 2024 року до договору купівлі-продажу №4 від 10 вересня 2024 року, який укладений з ФОП Косованом Юрієм Івановичем та видаткова накладна №9 від 28 лютого 2025 року до договору купівлі-продажу №28022025, який укладено з ФОП Матвіїшиним Василем Сергійовичем, в яких зазначено точна кількість та вартість обладнання, яке було придбано за кошти мікрогранту в сумі 225000 грн., а саме: холодильна вітрина - 50000 грн.; кавомолка - 30000 грн.; льодогенератор - 15000 грн.; електрогриль - 10000 грн.; мікрохвильова піч - 7500 грн.; холодильник - 30000 грн.; посуд та прибори одноразового користування - 20000 грн.; ноутбук - 61000 грн.; планшет - 1500 грн.
Відповідно до бізнес-плану передбачалось витрачання коштів на маркетинг, зокрема, на розміщення банерів на інформаційних рекламних дошках.
05.02.2025 між відповідачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем Костіль Андрієм Дмитровичем (постачальник, виконавець) укладено договір про надання послуг №454.
Згідно п. 1.1. договору від 05.02.2025 постачальник зобов'язується у 2024 році надати замовнику послуги щодо інших можливих способів і шляхів створення у споживачів іміджу замовника та його послуг, що продаються під відповідним законом для товарів та послуг замовника (з оцінкою ефективності кожного способу та шляху).
Найменування послуг: маркетингові послуги. За цим договором постачальник (виконавець) зобов'язується за плату надати замовнику маркетингові послуги. Сума що визначена у договорі становить 25000,00 грн (п. 1.2., 2.1., 3.1. договору від 05.02.2025).
В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт №454-2, рахунок-фактура №454-1 від 05 лютого 2025 року та платіжна інструкція №2 від 05 лютого 2025 року.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем працевлаштовано двох осіб на новостворені робочі місця на посаду баристів. Так, 18.02.2025р. відповідно до наказу (розпорядження) від 03.02.2025р. № 01 прийнято на роботу Горган В.М., а 20.02.2025р. відповідно до наказу (розпорядження) від 03.02.2025р. № 02 прийнято на роботу Горган К.П.
20.03.2025 (акт перевірки дотримання умов договору мікрогранту №113) в ході виїзного огляду місця провадження господарської діяльності фахівцями Чернівецької філії Чернівецького обласного центру зайнятості встановлено, що відповідач виконав вимоги абзацу 3 п. 20 Порядку щодо створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку, робочих місць у кількості 2-х та працевлаштування на них 2-х осіб; приміщення не відповідає здійсненню підприємницької діяльності, не відкрито власну кав'ярню; в приміщенні ведуться ремонтні роботи, розбиті стіни, під ногами земля, бруд та сміття; відсутнє обладнання зазначене в бізнес-плані. Враховуючи вищезазначене, встановлено факт нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, а саме, відсутність обладнання за вказаною адресою підприємницької діяльності.
01.04.2025 (акт перевірки дотримання умов договору мікрогранту №127) в ході виїзного огляду місця провадження господарської діяльності фахівцями Чернівецької філії Чернівецького обласного центру зайнятості встановлено, що обладнання, сировина та послуги з маркетингу придбані на загальну суму - 250000 грн. згідно бізнес плану, відсутні за адресою підприємницької діяльності. ФОП Горган І.В. згідно договору виконала вимоги абзацу 3 п. 20 Порядку щодо створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку, робочих місць у кількості 2-х (двох) та працевлаштування на них 2-х (двох) осіб. Станом на дату перевірки працівники не працюють за посаді бариста, так як приміщення знаходиться в стані ремонту. Щодо п. 21 Порядку встановлено факт відсутності обладнання, придбаного отримувачем за кошти мікрогранту, яке не підлягає відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку.
Відповідно до пояснень (заява від 24.03.2025р. вх. № 537/2403 25), відкриття діяльності відтермінувалось через тривалі ремонтні роботи дороги на вул. Заньковецької Марії, м. Чернівці, що в свою чергу уповільнило проведення ремонтних робіт в приміщенні майбутньої кав'ярні. Через ризик пошкодження закупленого обладнання, так як проводяться ремонтні роботи, ноутбук зберігається вдома, а решта обладнання знаходиться у постачальника на складі в м. Луцьк.
14.04.2025р. наказом № 172 Чернівецьким обласним центром зайнятості прийнято рішення про повернення отриманого мікрогранту в повному обсязі у розмірі 250000 грн.
29.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення отриманого мікрогранту в сумі 250000,00 грн.
Оскільки відповідачем не повернуто отриманий мікрогрант в сумі 250000,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Водночас, приписи ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1)створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2)забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3)стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4)сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Пунктом 9 Порядку передбачено, що заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.
Заява формується засобами Порталу “Дія» у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених п.п.10, 11 цього Порядку.
Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості, та документальне підтвердження отримувачем відсутності даних щодо наявності судових справ, відкритих виконавчих проваджень, арешту/конфіскації майна (активів) у разі отримання таких даних з автоматизованих систем та відсутності податкового боргу. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Відповідно до п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. Обов'язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
За положеннями п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Так, згідно п. 21 Порядку не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Судом встановлено, що 09.09.2024 відповідачем отримано кошти мікрогранту в розмірі 250000,00 грн., обумовленому поданим бізнес-планом.
У бізнес-плані відповідача передбачено такі статті витрат як: на обладнання (холодильна вітрина, кавомолка, льодогенератор, електрогриль, мікрохвильова піч, холодильник, ноутбук, планшет) - 205000,00 грн., на сировину (посуд та прибори одноразового використання) - 20000,00 грн. та маркетинг 25000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2024 між відповідачем (покупець) та фізичною особою-підприємцем Косованом Юрієм Івановичем (продавець) укладено договір купівлі-продажу №4.
Згідно п. 1.1., 3.1. договору купівлі-продажу від 10.09.2024 продавець зобов'язується продати покупцю наступне обладнання: ноутбук, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно договору. Загальна вартість товару складає 61000,00 грн.
Окрім того, 28.02.2025 між відповідачем (покупець) та фізичною особою-підприємцем Матвіїшиним Василем Сергійовичем (продавець) укладено договір купівлі-продажу №28022025.
Відповідно до п. 1.1. договору від 28.02.2025 продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором: холодильна вітрина, кавомолка, льодогенератор, електрогриль, мікрохвильова піч, холодильник, посуд та прибори одноразового використання, планшет в подальшому товар, кількості та ціни вказані в рахунку та видатковій накладній.
Найменування та кількість товару зазначається у накладних. Ціна товару вказується у накладних продавця, які є невід'ємним додатком до договору (п. 2.1., 3.1. договору від 28.02.2025).
В матеріалах справи наявна видаткова накладна №23 від 10 вересня 2024 року до договору купівлі-продажу №4 від 10 вересня 2024 року, який укладений з ФОП Косованом Юрієм Івановичем та видаткова накладна №9 від 28 лютого 2025 року до договору купівлі-продажу №28022025, який укладено з ФОП Матвіїшиним Василем Сергійовичем, в яких зазначено точна кількість та вартість обладнання, яке було придбано за кошти мікрогранту в сумі 225000 грн., а саме: холодильна вітрина - 50000 грн.; кавомолка - 30000 грн.; льодогенератор - 15000 грн.; електрогриль - 10000 грн.; мікрохвильова піч - 7500 грн.; холодильник - 30000 грн.; посуд та прибори одноразового користування - 20000 грн.; ноутбук - 61000 грн.; планшет - 1500 грн.
Відповідно до бізнес-плану передбачалось витрачання коштів на маркетинг, зокрема, на розміщення банерів на інформаційних рекламних дошках.
05.02.2025 між відповідачем (замовник) та фізичною особою-підприємцем Костіль Андрієм Дмитровичем (постачальник, виконавець) укладено договір про надання послуг №454.
Згідно п. 1.1. договору від 05.02.2025 постачальник зобов'язується у 2024 році надати замовнику послуги щодо інших можливих способів і шляхів створення у споживачів іміджу замовника та його послуг, що продаються під відповідним законом для товарів та послуг замовника (з оцінкою ефективності кожного способу та шляху).
Найменування послуг: маркетингові послуги. За цим договором постачальник (виконавець) зобов'язується за плату надати замовнику маркетингові послуги. Сума що визначена у договорі становить 25000,00 грн (п. 1.2., 2.1., 3.1. договору від 05.02.2025).
В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт №454-2, рахунок-фактура №454-1 від 05 лютого 2025 року та платіжна інструкція №2 від 05 лютого 2025 року.
За матеріалами справи судом встановлено, приміщення не відповідає здійсненню підприємницької діяльності, відповідачем не відкрито власну кав'ярню, в приміщенні ведуться ремонтні роботи, відсутнє обладнання, зазначене в бізнес-плані, за адресою здійснення підприємницької діяльності.
Окрім того, обладнання, сировина та послуги з маркетингу згідно бізнес-плану, відсутні за адресою підприємницької діяльності. Відповідач згідно договору виконав вимоги абзацу 3 п. 20 Порядку щодо створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку, робочих місць у кількості 2-х (двох) та працевлаштування на них 2-х (двох) осіб. Проте, працівники не працюють за посаді бариста, оскільки приміщення знаходиться в стані ремонту.
Відповідно до тверджень відповідача, відкриття діяльності відтермінувалось через тривалі ремонтні роботи дороги на вул. Заньковецької Марії, м. Чернівці, що в свою чергу уповільнило проведення ремонтних робіт в приміщенні майбутньої кав'ярні. Через ризик пошкодження закупленого обладнання, так як проводяться ремонтні роботи, ноутбук зберігається вдома, а решта обладнання знаходиться у постачальника на складі в м. Луцьк.
Суд відхиляє дані твердження відповідача, оскільки, 19.07.2024 при проведенні співбесіди Чернівецьким ОЦЗ з ФОП Горган І.В., окрім інших питань, було винесено на обговорення питання щодо місця проведення господарської діяльності отримувача мікрогранту, за адресою м. Чернівці, вул. Заньковецької Марії, 4, оскільки, там вже проводились капітальні ремонтні роботи даної вулиці. Проте, відповідач запевнив, що незважаючи на дану проблему планує відкрити власний бізнес саме на даній вулиці, окрім того, заплановано зробити ремонт в самому приміщенні майбутньої кав'ярні протягом 2,5 місяців та вчасно відкрити власний заклад.
Окрім того, у документах наданих ФОП Горган І.В. Чернівецькій філії Чернівецького ОЦЗ, для підтвердження цільового використання мікрогранту, зазначено тільки кількість, вартість та загальні назви обладнання без зазначення моделі, марки та виробника предмета закупівлі, не можна однозначно встановити, що на фото яке надане представником відповідача є саме те обладнання, яке закуплено згідно видаткових накладних, для здійснення діяльності передбаченої бізнес-планом. Твердження відповідача, щодо зберігання закупленого майна на складах постачальника у м. Луцьк документально не підтверджено.
Також, суд звертає увагу, як вбачається з матеріалів справи по вул. Заньковецької Марії в м. Чернівці не повністю обмежений рух, про що свідчить здійснення підприємницької діяльності іншими особами в приміщеннях, розташованих на зазначеній вулиці.
За наведених обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань, встановлених Порядком та договором про надання мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту, а відтак, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу неможливості виконання своїх зобов'язань, суд зазначає наступне.
Відповідач стверджує, що придбані речі за кошти мікрогранту знаходяться на складі в м. Луцьк, адже на даний момент фактично позбавлений можливості доставити їх до місця провадження своєї господарської діяльності, оскільки відбувається капітальний ремонт вул. Марії Заньковецької, який розпочався ще в липні 2024 року, а тому, під'їзд до приміщення кав'ярні можливий лише через вулицю Заньковецької та винятково шляхом проходу (проїзду) через двір між будинками №4 та №6, у зв'язку з чим, відповідач позбавлений можливості завершити ремонт приміщення кав'ярні та завезти придбане обладнання.
Відповідач зауважує, що ремонтні роботи на вулиці М.Заньковецької, що безпосередньо прилягає до місця майбутньої господарської діяльності, не лише тривають понад рік, але й фактично унеможливлюють будь-яке фізичне пересування транспорту або здійснення підготовчих комерційних заходів у зазначеній локації. Фактичне перекриття дороги та повне демонтування дорожнього покриття на цій ділянці спричинили повне блокування доступу до відповідного приміщення, унеможлививши його облаштування, технічне забезпечення та відкриття кав'ярні. Таким чином, об'єктивно склалась ситуація, яка виходить за межі контролю відповідача, має всі ознаки форс-мажорних обставин та прямо вплинула на можливість виконання зобов'язань за договором про надання мікрогранту.
Отже, відсутність обладнання за місцем реалізації бізнесу є наслідком обставин непереборної сили, які об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань у повному обсязі у визначений строк, при цьому відповідач вжив усіх можливих заходів задля збереження придбаного майна та поступового виконання умов договору.
Суд зазначає, що згідно ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до розділу 10 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та законодавством України відповідальності за повне або часткове порушення цього договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено довідкою Торгово-промислової палати України у визначеному цим договором порядку. Про настання та припинення форс-мажорних обставин Сторона зобов'язана повідомити в письмовій формі іншу Сторону цього договору протягом трьох днів з дня настання або припинення таких обставин відповідно. Форс-мажорними обставинами визнаються усі обставини, визначені частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21).
В постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21 наголошено, що обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Крім того, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Суд констатує, що на момент виникнення спірних правовідносин на стадії співбесіди ФОП Горган І.В. була обізнана про ситуацію, яка склалася в м. Чернівці по вул. Заньковецької, 4, а саме, про капітальний ремонт вулиці, при цьому відповідачем, не надано до матеріалів справи сертифікату Торгово-промислової палати про неможливість виконання власних зобов'язань за договором, так само як і не надано доказів повідомлення позивача про настання таких обставин відповідно, а тому, як наслідок, відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини під час виконання договору про надання мікрогранту.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії» вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів», який на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову, стягнення з відповідача заборгованості в сумі 250000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Горган Інеси Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецького обласного центру зайнятості (58002, м. Чернівці, вул. Університетська, 31, код ЄДРПОУ 05392708) суму отриманого мікрогранту в розмірі 250000,00 грн на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк», код 00032129 та судовий збір в сумі 3000,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2025.
Суддя С.О.Миронюк