Рішення від 12.11.2025 по справі 925/1032/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року Справа № 925/1032/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Черкаської окружної прокуратури - Куліш А.А,

від першого відповідача - не з'явився,

від другого відповідача - Стойко А.Ю. адвокат,

від третього відповідача - Стойко А.Ю. адвокат,

від четвертого відповідача - Старікова А.Ф - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури,

м. Черкаси в інтересах держави

до 1. Черкаської міської ради, м. Черкаси;

2. приватного підприємства «Строй-центр-2000», м. Черкаси;

3. товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-Плюс»,

м. Черкаси;

4. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування

рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди

землі, скасування реєстрації речового права - права оренди,

зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду,

скасування реєстрації речового права на нежитлові будівлі,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави до Черкаської міської ради та приватного підприємства «Строй-центр-2000» про:

- усунення перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га шляхом визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 24 вересня 2015 року №2-1645 «Про перехід права на оренду земельної ділянки по вул. Гагаріна в прибережній захисній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року №040777500014 до приватного підприємства «Строй-центр-2000»;

- усунення перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 26 травня 2016 року укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Строй-центр-2000», зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 вересня 2016 року за №16286491 та №16283247;

- усунення перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га шляхом скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га за приватним підприємством «Строй-центр-2000» державна реєстрація вчинена 05 вересня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (записи за №16286491 та №16283247);

- усунення перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га, в межах населеного пункту шляхом зобов'язання приватного підприємства «Строй-центр-2000» (ідентифікаційний код 35377470) їх повернення на користь Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 25212542).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання суду було призначено на 10 год. 30 хв. 15 листопада 2022 року.

Ухвалою суду 15 листопада 2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 03 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 03 січня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 26 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14 год. 00 хв. 28 лютого 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 28 лютого 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 23 березня 2023 року.

Ухвалою суду від 23 березня 2023 року, суд повернувся до стадії підготовчого провадження, а провадження у справі №925/1032/22 зупинив до перегляду судового рішення у справі №925/1133/18 у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

13 червня 2023 року від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову, в якій прокурор виклав зміст своїх позовних в наступній редакції:

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га шляхом визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради від 24 вересня 2015 року №2-1645 «Про перехід права на оренду земельної ділянки по вул. Гагаріна в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року № 040777500014 до приватного підприємства «Строй-центр-2000»;

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 26 травня 2016 року укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Строй-центр-2000», зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 вересня 2016 року за №16286491 та №16283247;

- усунути перешкоди територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 25212542) у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га шляхом скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1020995971101, номер запису про інше речове право - 16286491), кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1020821471101, номер запису про інше речове право - 16283247) за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (код ЄДРПОУ 34503464);

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га, в межах населеного пункту шляхом зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (код ЄДРПОУ 34503464) їх повернення на користь Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 25212542).

Також прокурор просив суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс».

Водночас, від прокурора надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20 червня 2023 року провадження у справі №925/1032/22 поновлено. Заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про зміну предмету позову прийнято до розгляду. Залучено до участі у справі співвідповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (вул. Набережна, 83/3, м. Черкаси, 18035). Вжито заходи забезпечення позову зі справи №925/1032/22 шляхом накладення арешту на земельні ділянки кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га. В решті заяву прокурора залишено без задоволення.

Провадження у справі №925/1032/22 судом було знову зупинено.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 листопада 2024 року провадження у справі №925/1032/22 поновлено. Підготовче засідання призначено на 11 год. 00 хв. 03 січня 2025 року.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року суд відмовив у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» про роз'яснення судового рішення.

Судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 03 січня 2025 року не відбулося, у зв'язку з повідомлення про замінування приміщення суду.

Ухвалою суду 03 січня 2025 року розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 10 год. 00 хв. 28 січня 2025 року.

Ухвалою суду від 06 січня 2025 року, на підставі ч.5 ст. 139, ч. 7 ст.140 ГПК України суд повернув заяву про забезпечення позову без розгляду.

Ухвалою суду 09 січня 2025 року суд частково задовольнив заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову та вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Динамік-Плюс» (ЄДРПОУ 34503464, юридична адреса: м. Черкаси, вулиця Набережна, 83/3 проведення будь-яких підготовчих, будівельних, земельних робіт на земельних ділянках за кадастровими номерами 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га та 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га, які розташовані по вул. Князя Ольгерда (Гагаріна), що в м. Черкаси.

28 січня 2025 року від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову в якій позовні вимоги викладено в наступній редакції:

усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 25212542) у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради «Про перехід права на оренду земельної ділянки по вул. Гагаріна в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року № 040777500014 до приватного підприємства «Строй-центр-2000» від 24 вересня 2015 року № 2-1645;

усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 25212542) у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду шляхом визнання недійсним договору оренди землі від 26 травня 2016 року укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Строй центр-2000» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (ЄДРПОУ 34503464), речові права за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 вересня 2016 року за № 16286491 та № 16283247;

усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 25212542) у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду шляхом зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (ЄДРПОУ 34503464) повернути земельні ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га та за кадастровим номером 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га на користь Черкаської міської мари (ЄДРПОУ 25212542).

усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 25212542) у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду шляхом скасування державної реєстрації (запису) на земельні ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га та за кадастровим номером 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель - для оздоровчого та рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на неї права комунальної власності Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 25212542) від 05 вересня 2016 року № 16282946 та від 05 вересня 2016 року № 16286140, а також речового права оренди за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (ЄДРПОУ 34503464) від 05 вересня 2016 року № 16283247 та від 05 вересня 2016 року № 16286491.

усунути перешкоди державі в особі територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 25212542) у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду шляхом скасування державної реєстрації зареєстрованого за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (ЄДРПОУ 34503464) речового права від 14 березня 2023 року № 49552695 на нежитлові будівлі: пункт охорони (літ. О-1) загальною площею 4,9 м2 та пункт охорони (літ. О-2) загальною площею 4,9 м2, розташовані за адресою: вул. Князя Ольгерда (Гагаріна), 1/1, м. Черкаси (об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2439877971101).

В судовому засіданні, яке відбулося 28 січня 2025 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 06 лютого 2025 року.

Ухвалою суду, занесеного до протоколу судового засідання від 06 лютого 2025 року, заяву прокурора про зміну предмету позову було прийнято до розгляду. Встановлено відповідачам додатковий строк для подання доказів та оголошено перерву в судовому засіданні до 10 год. 00 хв. 24 лютого 2025 року.

Судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 24 лютого 2025 року не відбулося, у зв'язку з повідомлення про замінування приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 лютого 2025 року, розгляд справи в підготовчому засіданні було призначено на 10 год. 00 хв. 14 березня 2025.

Ухвалою суду 14 березня 2025 року суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, а підготовче засідання відклав на 10 год. 00 хв. 08 квітня 2025 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 08 квітня 2025 року суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 10 год. 30 хв. 07 травня 2025 року.

Однак судове засідання, що було призначено на 10 год. 30 хв. 07 травня 2025 року не відбулося, у зв'язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 травня 2025 року, розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 12 червня 2025.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 12 червня 2025 року, суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 03 липня 2025 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03 липня 2025 року, суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 21 липня 2025 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 21 липня 2025 року, суд відклав розгляд справи по суті на 11год. 30 хв. 03 вересня 2025 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 03 вересня 2025 року, суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 26 вересня 2025 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 26 вересня 2025 року, суд відклав розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 17 жовтня 2025 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 17 жовтня 2025 року, суд оголосив перерву до 16 год. 00 хв. 05 листопада 2025 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 листопада 2025 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, в зв'язку з чим оголосив перерву до 15 год. 00 хв. 12 листопада 2025 року.

Прокурор в судових засіданнях свої позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити повністю.

Як вже зазначалося вище, з урахуванням зміненого предмету позову, судом розглядається справа про:

- визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради «Про перехід права на оренду земельної ділянки по вул. Гагаріна в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року № 040777500014 до приватного підприємства «Строй-центр-2000» від 24 вересня 2015 року № 2-1645»;

- визнання недійсним договору оренди землі від 26 травня 2016 року укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Строй центр-2000» (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс»), речові права за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05 вересня 2016 року за № 16286491 та № 16283247;

- скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га та за кадастровим номером 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс»;

- зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (ЄДРПОУ 34503464) повернути земельні ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га та за кадастровим номером 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га на користь Черкаської міської мари;

- скасування державної реєстрації (запису) на земельні ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га та за кадастровим номером 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель - для оздоровчого та рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на неї права комунальної власності Черкаської міської ради від 05 вересня 2016 року № 16282946 та від 05 вересня 2016 року № 16286140, а також речового права оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» від 05 вересня 2016 року № 16283247 та від 05 вересня 2016 року № 16286491;

- скасування державної реєстрації зареєстрованого за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» речового права від 14 березня 2023 року № 49552695 на нежитлові будівлі: пункт охорони (літ. О-1) загальною площею 4,9 м2 та пункт охорони (літ. О-2) загальною площею 4,9 м2, розташовані за адресою: вул. Князя Ольгерда (Гагаріна), 1/1, м. Черкаси (об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2439877971101).

Як на підставу своїх вимог прокурор у своїх заявах по суті справи, а також в судових засіданнях зазначав, що відповідно до п.2 рішення Черкаської міської ради від 21 грудня 2006 року № 2-459 було надано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 19418 м2 по АДРЕСА_1 в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під розташування пункту короткочасного відпочинку населення, з них: площею 500 м2 - комерційна зона (пункт громадського харчування, пункт прокату супутніх засобів відпочинку, адміністративне приміщення), площею 18918 м2 - зона відпочинку та опорядкування (літні майданчики для відпочиваючих та об'єкти розважального і оздоровчого призначення) за рахунок земель Черкаської міської ради.

За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до земель водного фонду. За функціональним використанням земельну ділянку віднесено: площею 500 м2 - до категорії земель комерційного використання; площею 18918 м2 - до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення.

На земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження, пов'язані з розташуванням об'єкта в прибережній смузі Кременчуцького водосховища.

У подальшому, між ОСОБА_1 та Черкаською міською радою було укладено договір оренди землі від 16 лютого 2007 року.

На підставі спірного рішення Черкаської міської ради від 24 вересня 2015 року за № 2-1645 «Про перехід права на оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50- річчя Жовтня, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року № 040777500014 до приватного підприємства «Строй-центр-2000», право оренди на земельну ділянку площею 1,9418 га від ОСОБА_1 перейшло до приватного підприємства «Сторой-центр-2000».

26 травня 2016 року між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Строй-центр-2000» було укладено спірний договір оренди землі.

Речове право оренди за приватним підприємством «Строй-центр-2000» було зареєстровано 05 вересня 2016 року.

Водночас, рішенням Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2- а-1468/08/2370 від 22 квітня 2010 року, залишеного в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2013 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року та визнано незаконним і скасовано рішення Черкаської міської ради про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду.

Крім цього, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 2-3640/11 від 23 листопада 2011 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 19418 м2, укладений між Черкаською міською радою та фізичною особою ОСОБА_1 .

Отже на момент прийняття спірного рішення міською радою від 24 вересня 2015 року № 2-1645, щодо переведення права оренди на земельну ділянку до приватного підприємства «Строй-центр-2000», попередній її орендар - громадянин ОСОБА_1 у судовому порядку втратив на неї відповідне речове право.

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства проведеної Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області встановлено, що рішення Черкаської міської ради від 24 вересня 2015 року № 2-1645 прийнято із порушенням вимог ст. ст. 116, 123, 124, 134 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Отже прокурор вказував, що спірне рішення від 24 вересня 2015 року органу місцевого самоврядування було прийнято з порушенням вимог закону, без проведення земельних торгів, а тому воно підлягає скасуванню у судовому порядку.

З посиланням на ст.ст.203, 215 ЦК України прокурор зазначав, що наведені вище обставини є підставою для визнання в судовому порядку недійсним спірного договору оренди землі від 26 травня 2016 року укладеного між Черкаською міською радою та приватного підприємства «Строй-центр-2000».

При цьому прокурор, з посиланням на ч.2 ст.152 ЗК України наголошував, що належним способом захисту права територіальної громади міста Черкаси у вказаних правовідносинах є пред'явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками водного фонду , зокрема, шляхом скасування рішення Черкаської міської ради та визнання в судовому порядку недійсним договору оренди землі.

Щодо решти вимог прокурор вказував, що на спірних земельних ділянках приватного підприємства «Строй-центр-2000» було зведено нерухоме майно.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано речове право приватної власності від 18 серпня 2021 року року № 43626719.

На підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2023 року, приватне підприємство «Строй-центр-2000» продало товариству з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» нежитлові будівлі.

За товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» зареєстроване речове право на об'єкти нерухомого майна від 14 березня 2023 року року за № 49552695.

З огляду на вказане, 14 березня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено зміни, а саме: замінено орендаря земельних ділянок за кадастровими номерами 7110136700:03:001:0018 та 7110136700:03:001:0019 з приватного підприємства «Строй-центр-2000» на товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс».

Отже, прокурор з посиланням на ч. 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (т. 2 а.с.193) просив суд скасувати державну реєстрацію права оренди за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» повернути спірні земельні ділянки на користь Черкаської міської ради.

В обґрунтування необхідності скасування державної реєстрації (запису) на земельні ділянки за кадастровими номерами 7110136700:03:001:0018 та 7110136700:03:001:0019 в Державному земельному кадастрі, з одночасним припиненням речових прав на них прокурор зазначав, що спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон).

Процедуру та вимоги щодо Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року.

Згідно зі ст. 15 Закону до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

За нормою ч. 10 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію: у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року.

Законом України № 340-IX від 05 грудня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набув чинності 16 січня 2020 року, внесені відповідні зміни до земельного законодавства з питання скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Так, ст. 79-1 ЗК України доповнено частиною 13 такого змісту: «земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Прокурор стверджував, що спірні земельні ділянки сформовані як землі рекреаційного призначення за рахунок земель водного фонду (прибережна захисна смуга Кременчуцького водосховища р. Дніпро та його водоохоронна зона), з порушенням при їх реєстрації вимог земельного законодавства щодо визначення цільового призначення.

Черкаською міською радою під час передачі земельних ділянок у користування здійснено протиправну зміну цільового призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення - розташування пункту короткочасного відпочинку населення та впорядкування (літні майданчики для відпочиваючих та об'єкти розважального та оздоровчого призначення).

Отже, в даному випадку має місце порушення суспільного інтересу, який підлягає захисту в судовому порядку шляхом скасування їх державної реєстрації, а в силу ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» одночасно із скасуванням державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, також підлягає скасуванню державна реєстрація речового права комунальної власності Черкаської міської ради та права оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік- плюс».

Крім того, прокурор вказував, що відповідно до ст. 331 ЦК України (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації нерухомого майна) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Тлумачення ст. ст. 215, 216 ЦК України та ст. ст. 651, 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками.

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.

З урахуванням того, що рішення Черкаської міської ради від 24 вересня 2015 року № 2-1645 прийняте в порушення норм земельного та водного кодексів, є незаконним та підлягає скасуванню, а договір оренди землі від 26 травня 2016 року, що був укладений між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Строй-центр-2000», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік- плюс» у спірних правовідносинах, на земельні ділянки підлягає визнанню недійсним, не може існувати зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» речове право від 14 березня 2023 року на нежитлові будівлі, оскільки підставою такої реєстрації були недійсні правочини.

У своїх письмових заявах по суті справи Черкаська міська рада (відповідач 1) заперечувала проти позову.

Зокрема, відповідач (1) у відзиві на позов зазначав, що 01 лютого 2008 року між приватним підприємством «Строй - центр - 2000» та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір по сумісну діяльність.

Метою укладення даного договору було зобов'язання спільно діяти в сфері створення пунктів відпочинку, шляхом об'єднання майна та зусиль.

Передача в оренду земельної ділянки приватному підприємству «Строй - центр - 2000» відбулася на виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2012 року у справі №2а-261/12 та відповідно до ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент ухвалення рішення міської ради), якою передбачено можливість переходу права оренди до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями (за відсутності спадкоємців).

Відповідач (1) також стверджував, що рішення Черкаської міської ради від 24 вересня 2015 року №2-1645 було прийнято відповідно до положень земельного законодавства.

Обов'язковою підставою для скасування (визнання недійсним) рішення органу місцевого самоврядування є порушення прав власника внаслідок прийнятого такого рішення.

В позовній заяві прокурора, на думку відповідача (1), відсутні обґрунтування порушення прав власника земельної ділянки внаслідок прийняття Черкаської міської радою спірного рішення від 24 вересня 2015 року №2-1645.

Відповідач (1) також звертає увагу суду, що прокурором заявлено вимоги, які містять ознаки віндикаційного та негаторного позову, однак одночасне пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) та про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов) є неможливим, оскільки віндикаційний та негаторний позов є взаємовиключними.

Водночас, відповідач (1) просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди землі, оскільки під час прийняття оспорюваного рішення Черкаської міської ради від 24 вересня 2015 року №2-1645 представник прокуратури - Приходько Дмитро Анатолійович (начальник відділу прокуратури міста Черкаси) був присутній на засіданні сесії Черкаської міської ради. Тобто прокуратурі було відомо про перехід права на оренду, однак протягом 7 (семи) років прокуратура не зверталася до суду з відповідним позовом.

Відповідач вважає, що прокурором при зверненні до суду порушено ч.4 ст.53 ГПК України, оскільки останнім стверджується, що уповноваженим органом, який здійснює контроль у спірних правовідносинах за дотримання земельного законодавства є ГУ Держгеокадастр у Черкаській області, проте, в позові не зазначено органу, який неналежним чином здійснює повноваження віднесені до його компетенції, прокурор самостійно звернувся до суду з позовом, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

У відповіді на відзив, прокурор підтримав свої вимоги з аналогічних підстав, що наведені у позові.

23 листопада 2022 року відповідач (1) подав суду свої заперечення на відповідь на відзив у якому зауважив, що прокуратура у відповіді на відзив не навела нових міркувань чи пояснень, які б спростовували доводи, аргументи та факти викладені Черкаської міською радою у відзиві на позовну заяву.

13 лютого 2023 року відповідач (1) подав суду письмове клопотання про залишення позову без розгляду оскільки вважає, що прокурор не надав суду підтверджень, що дають підстави для самостійного представництва інтересів територіальної громади в суді, що є підставою для залишення позову без розгляду у відповідності до вимог п.2 ч. 1 ст.226 ГПК України.

Суд вирішив розглянути заявлене клопотання за наслідками з'ясування всіх обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті.

23 березня 2023 року відповідач (1) подав суду письмове пояснення, в якому звернув увагу суду на те, що прокурор не дотримався процедури передбаченої відповідно до ч.4 ст. 23 ЗУ України «Про прокуратуру».

У письмових поясненнях поданих суду 23 березня 2023 року Черкаська обласна прокуратура вважає, що нею доведено порушення інтересів держави внаслідок протиправної діяльності органу місцевого самоврядування та відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю міської ради.

Прокурор вважає, що ним дотримано вимоги ст. 23 ЗУ України «Про прокуратуру», підстав для залишення позову без розгляду немає.

04 лютого 2025 року Черкаська міська рада подала суду заперечення щодо заяви про зміну предмету позову.

На думку відповідача (1), у заяві прокурора від 27 січня 2025 року про зміну предмета позову, крім зміни предмета позову одночасно змінено і підстави позову, що по суті є новим позовом.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права оренди, то відповідач (1) вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у разі визнання недійсним чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Тобто, у разі визнання договору оренди землі недійсним відповідні права припиняються без пред'явлення окремої вимоги.

Стосовно вимоги про припинення права комунальної власності та скасування державної реєстрації (запису) на вказані земельні ділянки в Державному земельному кадастрі із категорією земель - для оздоровчого та рекреаційного призначення, то такі відомості в Державному земельному кадастрі відсутні, що підтверджується відповідними витягами.

05 лютого 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» (відповідач 3) подало суду свої заперечення.

Відповідач (3) вважає, що вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки прокурор не заперечує та не оспорює речових прав Черкаської міської ради на відповідну земельну ділянку.

Відповідач (3) також зазначав, що змінений позивачем (прокурором) предмет позову ґрунтується на інших правових підставах, ніж ті, що були первісно визначені позивачем та свідчить про зміну позивачем підстав позову.

19 лютого 2025 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури подав суду додаткові пояснення щодо своїх позовних вимог та суб'єктного складу відповідачів, яких вони стосуються.

20 лютого 2025 року відповідач (1) подав суду доповнення до відзиву з урахуванням змінених позовних вимог.

Зокрема, відповідач (1) вказував, що спірні земельні ділянки не змінювали свого цільового призначення, залишаючись землями водного фонду, а тому вимога про скасування державної реєстрації (запису) на земельні ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га та за кадастровим номером 7110136700:03:001:0019 площею 0,0500 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель - для оздоровчого та рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на неї права комунальної власності Черкаської міської ради задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідач (1) вважає, що вказані вимоги не можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства.

26 березня 2025 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (відповідач 4) подало суду свій відзив на позов, у якому заперечувало проти задоволення позовних вимог.

Зокрема, у відзиві на позов відповідач (4) зазначав, що відповідно до ст.20 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:03:001:0018 та 7110136700:03:001:0019 перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Підстав для відмови в перенесенні не було.

За даними Державного земельного кадастру:

земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:001:0019, площа 0.05 га, цільове призначення - землі водного фонду, відноситься до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення;

земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:001:0018, площа 1.8918 га, цільове призначення - землі водного фонду, відноситься до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення.

В результаті інформаційного обміну з органами, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно, надійшла інформація про зареєстроване право власності за Черкаською міською радою.

05 вересня 2016 року надійшла інформація про зареєстроване право оренди земельних ділянок.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:001:0019 містить обмеження у використанні: зона охорони пам'ятки культурної спадщини; прибережна захисна смуга вздовж річок; зона особливого режиму забудови.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:001:0018 містить обмеження у використанні: зона охорони пам'ятки культурної спадщини; прибережна захисна смуга вздовж річок; зона особливого режиму забудови; водоохоронна зона.

Тому відповідач вважає, що Головне управління не здійснило жодних дій, які порушили б права позивача.

В додаткових письмових поясненнях поданих суду 27 березня 2025 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури зазначив, що до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (відповідача 4) заявлено позовну вимогу № 5, в редакції заяви про зміну предмету позову від 27 січня 2025 року, як органу, який в силу положень ст. ст. 6, 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є уповноваженим органом на скасування державної реєстрації (запису) земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

01 липня 2025 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури у письмовій заяві також вказав, що з постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2012 року зі справи №2а-261/12 вбачається, що Черкаську міську раду було зобов'язано у місячний термін розглянути заяву приватного підприємства «Строй-центр-2000» щодо переведення прав на оренду земельної ділянки, та прийняти відповідне мотивоване рішення.

Черкаська міська рада приймала участь у справі № 2-а-1468/08/2370 , а також у справі у справі № 2-3640/11, тобто була обізнана про результати їх розгляду, а тому доводи органу місцевого самоврядування, що рішення міської ради від 24 вересня 2015 року № 2-1645 було прийнято на виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2012 року у справі № 2а-261/12 є підміною фактичних обставин справи.

Враховуючи дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, єдиним законним рішенням Черкаської міської ради повинно було бути про відмову приватному підприємству «Строй-центр-2000» щодо переведення прав на оренду земельної ділянки, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-Плюс» та приватного підприємства «Строй-центр-2000» у своїй письмовій заяві від 03 липня 2025 року про застосування строків позовної заяви просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Зокрема, представник відповідачів вказував, що прокуратура мала усі правові підстави та можливості з'ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом ще у 2015-2016 роках, коли і було прийнято спірне рішення та укладено договір оренди землі.

Проте, прокурор не вчиняв жодних дій.

З урахуванням положень частин першої, третьої статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» 05 вересня 2016 року, з моменту внесення відомостей про право оренди на земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прокурор, який має безпосередній доступ до відомостей з реєстру мав можливість довідатись та опрацювати таку інформацію, а орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Черкаська міська рада був обізнаний про такі порушення ще в момент прийняття оспорюваного рішення та укладання відповідного договору оренди землі.

У своїй заяві від 18 липня 2025 року прокурор зазначав, що Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. (Постанови ВП ВС від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

З огляду на викладене, строки позовної давності до спірних правовідносин не застосовуються, а тому, на думку прокурора клопотання приватного підприємства «Строй-центр-2000» про застосування строків позовної давності у справі № 925/1032/22 не підлягає задоволенню (т.4 а.с.61).

В судовому засіданні, яке відбулося 12 листопада 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1032/22.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового провадження, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2006 року рішенням Черкаської міської ради № 2-459 «Про надання громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня» (далі - рішення № 2-459) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня.

Громадянину ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 19418 кв.м. по АДРЕСА_1 в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під розташування пункту короткочасного відпочинку населення, з них: площею 500 кв.м - комерційна зона (пункт громадського харчування, пункт прокату супутніх засобів відпочинку, адміністративне приміщення), площею 18918 кв.м - зона відпочинку та опорядкування (літні майданчики для відпочиваючих та об'єкти розважального і оздоровчого призначення) за рахунок земель Черкаської міської ради. Земельна ділянка надається за умови:

- виконання вимог ст. 61 Земельного кодексу України;

- без права будівництва та розміщення капітальних споруд;

- доступу громадян до води та вільного проходу по береговій зоні;

- без права використання земельної ділянки площею 18918 кв.м в комерційних цілях.

За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до земель водного фонду.

За функціональним використанням земельну ділянку віднесено:

площею 500 кв.м - до категорії земель комерційного використання;

площею 18918 кв.м - до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення.

Рішенням № 2-459 зобов'язано громадянина ОСОБА_1 протягом двох місяців з дати прийняття рішення:

- замовити перенесення проекту відведення земельної ділянки в натуру (на місцевість);

- укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснити його реєстрацію та надати один примірник Черкаській міській раді;

- розробити проект озеленення та благоустрою земельної ділянки (включаючи прилеглу територію).

16 лютого 2007 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі.

21 лютого 2007 року договір зареєстровано Черкаською регіональною філією ДП «Центр ДЗК при Держкомземі» за №040777500014.

Умовами договору передбачено наступне:

п. 1. орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 21 грудня 2006 року № 2-459 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель водного фонду, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, по вул. Гагаріна в прибережній смузі Дніпра, ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня;

п. 2. в оренду передається земельна ділянка площею 19 418 кв.м, під розташування пункту короткочасного відпочинку населення з них: площею 500 кв.м. - комерційна зона (пункт громадського харчування, пункт прокату супутних засобів відпочинку, адміністративне приміщення), площею 18 918 кв.м. - зона відпочинку та опорядкування (літні майданчики для відпочиваючих та об'єкти розважального та оздоровчого призначення). За функціональним використанням земельна ділянка відноситься: площею 500 кв. м. - до категорії земель комерційного використання, площею 18 918 кв.м. - до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення;

п. 3. на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та інфраструктури;

п.5. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12 січня 2007 року №25-гр-2007, становить:

- земельна ділянка комерційного використання площею 500 кв.м. 104 170,0 (сто чотири тисячі сто сімдесят) грн.,

- земельна ділянка оздоровчого та рекреаційного призначення площею 18 918 кв.м. 788 313,0 (сімсот вісімдесят вісім тисяч триста тринадцять) грн.;

п. 6. земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню;

п. 8. договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

п. 15. земельна ділянка передається в оренду під розташування пункту короткочасного відпочинку населення;

п. 16. цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду;

п. 19. земельна ділянка передається в оренду за умови:

- виконання вимог ст. 61 Земельного кодексу України,

- без права будівництва та розміщення капітальних споруд,

- доступу громадян до води та вільного проходу по береговій зоні,

- без права використання земельної ділянки площею 18 918 кв.м. в комерційних цілях;

п. 20. передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі;

п. 38. дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків;

п. 40. право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку.

Прокурор м. Черкаси звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради № 2-459 «Про надання громадянину Гордієвському Костянтину Вікторовичу земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня», оскільки вказаний проект з відведення земельної ділянки не був погоджений з природоохоронним органом.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року позовні вимоги залишено без задоволення.

22 квітня 2010 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-а-1468/08/2370 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2009 року та визнано незаконним і скасовано рішення Черкаської міської ради № 2-459 від 21 грудня 2006 року «Про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня».

Ухвалою від 28 лютого 2013 року Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу Черкаської міської ради відхилив, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року залишив без змін.

Підставою для визнання судом незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради стала відсутність погодження відповідної землевпорядної документації компетентним державним органом у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Крім того, 23 листопада 2011 року Соснівським районним судом м. Черкаси у справі №2-3640/11 задоволено позов прокурора міста Черкаси в інтересах Державного управління охорони навколишнього природного середовища до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 .

Місцевий районний суд визнав недійсним договір оренди земельної ділянки площею 19 418 кв. м., укладений між Черкаською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований в Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 21 лютого 2007 року за № 040777500014, а також скасував державну реєстрацію вказаного договору оренди землі в Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 21 лютого 2007 року за № 040777500014.

Рішення набрало законної сили 05 січня 2012 року (т.1 а.с.49).

Судом враховано, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює в разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір є недійсним з моменту його вчинення, а зобов'язання (права та обов'язки) за цим недійсним правочином припиняються на майбутнє (що узгоджується зі змістом вимог ст. 236 ЦК України).

Отже, з моменту набрання рішення зі справи № 2-3640/11 законної сили, у громадянина ОСОБА_1 припинилися права та обов'язки орендаря за договором оренди землі.

Водночас, судом встановлено, що 01 лютого 2008 року приватне підприємство «Стройцентр» та ОСОБА_1 уклали договір про сумісну діяльність.

Відповідно до п. 7 договору, сторони визначили спільне майно за договором, що складалось з грошових та майнових внесків сторін, а також майно створене або придбане в результаті сумісної діяльності, а також спільне використання земельної ділянки площею 19 418 кв.м.

У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 приватне підприємство «Строй - центр - 2000» звернулося до Черкаської міської ради з заявою від 02 березня 2012 року щодо переведення права на оренду землі.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради 28 березня 2012 року надав відповідь приватному підприємству «Строй-центр - 2000» у якій вказав, що переведення права на оренду земельної ділянки можливе лише в судовому порядку.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2012 року зі справи №2а-261/12 задоволено позов приватного підприємства «Строй-центр - 2000» та зобов'язано Черкаську міську раду у місячний термін розглянути заяву приватного підприємства «Строй - центр - 2000» щодо переведення прав на оренду земельної ділянки, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року, та прийняти відповідне мотивоване рішення (т. 2.а.с.15).

Суд не вказував міській раді яке саме (позитивне чи негативне для заявника) рішення остання зобов'язана прийняти за результатами розгляду заяви приватного підприємства «Строй - центр - 2000».

Отже, суд погоджується з доводами прокурора стосовно того, що враховуючи дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, остання мала можливість ухвалити законне та мотивоване рішення про відмову приватному підприємству «Строй-центр-2000» щодо переведення прав на оренду земельної ділянки, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року.

24 вересня 2015 року рішенням Черкаської міської ради № 2-1645 «Про перехід права на оренду земельної ділянки по вул. Гагаріна в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року №040777500014 до приватного підприємства «Строй-центр-2000» переведено права на земельну ділянку площею 1,9418 га по вул. Гагаріна в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня, що була предметом договору оренди землі громадянина ОСОБА_1 від 16 лютого 2007 року, реєстраційний № 040777500014, до приватного підприємства «Строй-центр-2000».

26 травня 2016 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та приватним підприємством «Строй-центр-2000» (орендар) було укладено договір оренди землі.

Умовами договору передбачено наступне:

п. 1. орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 21 грудня 2006 року № 2-459, від 06 квітня 2010 року №5-583 та від 24 вересня 2015 року №2-1645 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель водного фонду, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, по вул. Гагаріна в прибережній смузі Дніпра, ліворуч входу в парк Сосновий бір;

п. 2. в оренду передається земельна ділянка площею 19 418 кв.м, а саме:

- площею 1,8918 га (кадастровий номер 7110136700:03:001:0018);

- площею 0,0500 га (кадастровий номер 7110136700:03:001:0019) під розташування пункту короткочасного відпочинку населення та опорядкування (літні майданчики для відпочиваючих та об'єкти розважального та оздоровчого призначення).

За функціональним використанням земельна ділянка відноситься до категорії земель оздоровчого та рекреаційного призначення;

п.3. на земельних ділянках відсутні об'єкти нерухомого майна та інфраструктури;

п.5. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16 березня 20016 року №378, становить:

- 3 211 519,68 (три мільйони двісті одинадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять грн. 68 коп.) грн., площею 1,8918 га - землі оздоровчого та рекреаційного призначення;

- 84 880,00 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.) площею 0,0500 га - землі оздоровчого та рекреаційного призначення;

п. 6. земельні ділянки, які передають в оренду, не мають недоліків, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню;

п. 8. договір укладено до 21 грудня 2055 року з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 21 грудня 2006 року №2-459. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

п. 15. земельна ділянка передається в оренду під розташування пункту короткочасного відпочинку населення та опорядкування (літні майданчики для відпочиваючих та об'єкти розважального та оздоровчого призначення);

п. 16. цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного та оздоровчого призначення;

П. 20. передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі;

П. 38. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №307044759 від 10 серпня 2022 року вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 7110136700:03:001:0018, площею 1,8918 га, належить до комунальної форми власності та передана в оренду приватному підприємству «Строй-центр-2000» до 21 грудня 2055 року, дата державної реєстрації речового права 05 вересня 2016 року, номер запису 16286140.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №307044823 від 10 серпня 2022 року вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 7110136700:03:001:0019, площею 0,05 га, належить до комунальної форми власності та передана в оренду приватному підприємству «Строй-центр-2000» до 21 грудня 2055 року, дата державної реєстрації речового права 05 вересня 2016 року, номер запису 16282946.

06 січня 2021 року Черкаська місцева прокуратура звернулась до Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом № 161-55вих21, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила надати інформацію.

Листом від 15 січня 2021 року №10-23-0.221-9/120-21 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонне управління у Черкаському районі та м. Черкасах надало інформацію та витяги з державного земельного кадастру.

Крім того, 06 січня 2021 року Черкаська місцева прокуратура звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила надати інформацію та вжити заходів для проведення перевірки законності прийнятого Черкаською міською радою рішення №2-1645 від 24 вересня 2015 року та укладених на його підставі договорів оренди земельних ділянок №7110136700:03:001:0018 та № 7110136700:03:001:0019 від 26 травня 2016 року.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 22 січня 2021 року №10-23-0.4-71/90-21 повідомило Черкаську місцеву прокуратуру, що згідно наказу Головного управління «Про здійснення заходу державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» №14-ДК від 19 січня 2021 року в термін з 21 січня 2021 року по 03 лютого 2021 року заплановано проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті Черкаською міською радою рішення №2-1645 від 24 вересня 2015 року.

Для проведення перевірки щодо дотримання вимог законодавства України про охорону земель, прокуратурою скеровано матеріали до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

За результатами проведення перевірки старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Дрозденком Володимиром Іллічем складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки №14-ДК/13/АП/09/01-21 від 22 січня 2021 року.

У результаті перевірки було встановлено, що рішення Черкаської міської ради від 24 вересня 2015 року № 2-1645 прийнято із порушенням вимог статей 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України «Про оренду землі» - порушено порядок надання земельної ділянки в користування (оренду), оскільки в оренду було передано земельну ділянку, яка не була сформована, межі якої не були встановлені, без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без державної реєстрації речового права на нерухоме майно чим було порушено встановлений законодавством порядок відведення та надання у користування земель.

Головним управлінням до Черкаської міської ради направлено клопотання від 25 січня 2021 року № 14-ДК/0001КВ/06/01/-21 про приведення рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин у відповідність до законодавства.

Судом враховано, що відповідно до частин першої та другої статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно із частинами першою та другою статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, якою унормовано повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У рішенні «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (пункт 71) ЄСПЛ зазначав про принцип «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

Територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України. Тому суб'єкт владних повноважень, який діє в інтересах територіальної громади як власника майна, повинен вчиняти щодо нього будь-які дії виходячи з волі та волевиявлення власника, у межах і спосіб волевиявлення, що характеризує добросовісність набуття права власності (володіння, користування, розпорядження). Порушення вимог законодавства під час розпорядження земельними ділянками комунальної власності порушує інтереси територіальної громади.

В п. 27 постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 909/485/21 вказано, що укладенню договору оренди земельної ділянки комунальної власності передує волевиявлення власника земельної ділянки (територіальної громади), яке реалізується шляхом прийняття відповідним органом місцевого самоврядування (як представником власника) рішення про передачу в оренду земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 32/563 зазначила, що відсутність рішення ради про передачу в оренду земельної ділянки, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування.

Отже, в наведених постановах Верховного Суду фактично зазначається, що волевиявлення власника земельної ділянки (територіальної громади), реалізується шляхом прийняття відповідним органом місцевого самоврядування (як представником власника) відповідного рішення.

Положеннями статі 3 Водного кодексу України визначено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, зокрема штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

Згідно статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Статтею 85 ВК України передбачено, що порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, тощо.

За приписами ст. ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції закону чинного на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 134 ЗК України)

Судом враховано, що на момент прийняття міською радою спірного рішення за № 2-1645 про перехід права на оренду землі до приватного підприємства «Строй-центр-2000», земельні ділянки не були забудовані.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції закону чинного на момент смерті ОСОБА_1 ) було передбачено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

З матеріалів справи вбачається що приватне підприємство «Строй-центр-2000» та громадянин ОСОБА_1 спільно використовували спірні земельні ділянки на підставі чинного договору, проте, саме ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 і в цей же день рішення суду про визнання недійсним первісного договору оренди землі набрало законної сили, а тому зобов'язання сторін за цим договором припинилися на майбутнє (в силу ст.ст.216, 236 ЦК України).

Тобто, у міської ради вже не було правових підстав для прийняття спірного рішення за № 2-1645 про перехід права на оренду землі до приватного підприємства «Строй-центр-2000».

Отже, рішення міської ради за № 2-1645 про перехід права на оренду землі до нового орендаря - приватного підприємства «Строй-центр-2000» не відповідає положенням ч. 1 ст.7 Закону України «Про оренду землі», а тому доводи відповідачів з цього питання суд відхиляє.

Прокурор стверджує, що оспорюваним рішенням міськради порушується право територіальної громади м. Черкаси і належним способом захисту цього права є звернення до суду з позовом про скасування цього рішення органу місцевого самоврядування.

Натомість згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не приводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому немає потреби оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення.

При цьому судом враховано, що спірним рішенням не змінювалася категорія земель за цільовим призначенням.

Отже, з огляду на те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування про перехід права оренди до нового орендаря на підставі ч. 1 ст.7 Закону України «Про оренду землі» вже виконане на час звернення прокурора з позовом до суду шляхом укладення договору оренди землі з новим орандарем, визнання зазначеного рішення недійсним не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення цього договору.

Тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення слід відмовити через неефективність обраного прокурором способу захисту прав.

Судом було також враховано, що прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як унормовано в абзаці другому частини п'ятої цієї статті, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор вказує про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За змістом статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 названого Закону визначено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого містять умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Установлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Таким чином, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Тож процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Ураховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Наведена права позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 (до вирішення якої зупинялося провадження у даній справі).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що у разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. У цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (через відсутність повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. У процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоди інтересам держави або існує загроза порушення інтересів держави.

Процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

У цій справі прокурор звернувся з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення Черкаської міської ради та повернути земельні ділянки власнику, зазначаючи про порушення інтересів держави, яке полягало у тому, що Черкаська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті оспорюваного рішення надала в оренду землю з порушенням вимог законодавства, тобто діяв всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, всупереч інтересам держави.

Також матеріалами справи підтверджується, що 28 січня 2021 року прокурор звернувся до міського голови міста Черкаси з листом №35-161-690ВИХ-21, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просив надати відповідну інформацію.

11 лютого 2021 року Виконавчий комітет Черкаської міської ради направив першому заступнику керівника Черкаської місцевої прокуратури лист №2290-21, в якому вказав, що лист прокуратури від 28 січня 2021 року №35-161-690ВИХ-21 не місить інформацію щодо порушення інтересів держави, та в листі необґрунтовано який саме інтерес держави підлягає захисту.

31 березня 2021 року прокурор звернувся до Черкаської міської ради з запитом №54/1-80-286ВИХ-21, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просив надати копії документів та відповідну інформацію.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради 20 квітня 2021 року направив в.о. заступника керівника Черкаської окружної прокуратури лист №2429-21, в якому повідомив, що в архівному відділі відомостей не знайдено.

29 квітня 2021 року Черкаська окружна прокуратура звернулась до міського голови міста Черкаси з запитом №54-145-956ВИХ-21, в якому з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила надати копії документів та відповідну інформацію.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради 16 червня 2021 року направив заступнику керівника Черкаської окружної прокуратури лист №9458-01-21, в якому повідомив, що Черкаською міською радою буде вивчено питання щодо подання позову після здійснення збору матеріалів та правового аналізу наявності/відсутності правових підстав для зверення до суду.

Отже, суд вважає, що у цій справі прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, що спростовує протилежні доводи відповідачів.

Щодо решти позовних вимог судом враховано наступне:

Прокурор просить суд визнати недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України договір оренди землі від 26 травня 2016 року, що був укладений між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Строй-центр-2000».

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та інтими законами України і договором оренди землі, Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Як вже зазначалося вище та встановлено судом, у міської ради станом на 24 вересня 2015 року не було правових підстав для прийняття спірного рішення за № 2-1645 про перехід права на оренду землі до приватного підприємства «Строй-центр-2000», а саме рішення було прийнято всупереч ч. 1 ст.7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, оскільки суд встановив незаконність прийнятого рішення про перехід права на оренду землі до приватного підприємства «Строй-центр-2000», то як наслідок договір оренди землі від 26 травня 2016 року, що був укладений між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Строй центр-2000» не відповідає положенням статті 116 ЗК України.

Водночас, судом враховано, що прокурор з посиланням на постанови ВП ВС України від 12 червня 2019 року зі справ №487/10128/14-ц та №487/10132/14-ц стверджував, що даний позов, зокрема, про визнання недійсним договору оренди землі є негаторним, оскільки заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим (т.4 а.с.62).

Судом враховано, що у кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

ВП ВС України від 12 червня 2019 року, зокрема, розглянула справу 487/10128/14-ц за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

В наведеній вище справі прокурор звернувся з позовом, в якому просив:

Визнати незаконним і скасувати рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009 року (далі - оскаржене рішення) в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 997 кв. м на АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка).

Визнати недійсним договір купівлі продажу спірної земельної ділянки від 31 травня 2012 року, укладений ОСОБА_1 із ОСОБА_2 (далі - договір купівлі-продажу).

Визнати недійсним державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯИ № 140146 від 28 жовтня 2009 року (далі - державний акт), і скасувати його державну реєстрацію.

Повернути спірну земельну ділянку з грошовою оцінкою 206 177,42 грн до комунальної власності.

Визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк на звернення до суду.

27 січня 2016 року прокурор подав заяву, в якій виклав позовні вимоги так:

Визнати незаконними та скасувати пункти 48 і 48.1 оскарженого рішення, згідно з якими затверджений проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки за рахунок земель товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Миколаївбудпроект» «з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд», а сама ця ділянка передана у власність ОСОБА_1

Визнати недійсним державний акт.

Повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність.

Велика Палата Верховного Суду вказала в цій справі, що Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов'язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт «г» частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об'єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об'єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об'єктів.

Отже, з огляду на приписи статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п'ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах є обмеженим законодавчо.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п'ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Проте, в даному випадку право комунальної власності на землю водного фонду не порушено.

Спірні земельні ділянки, як були так і залишаються в комунальній власності.

У даній справі мали місце орендні правовідносини на підставі договору, який наразі оспорюється прокурором в суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 зазначено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, - (припинення дії, яка порушує право).

Цей спосіб захисту пов'язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однієї з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

Натомість, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов'язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов'язально-правових способів.

Судом було також враховано, що усі законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню лише з урахуванням того, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права при здійсненні судового провадження залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, характеру його порушення, а також здатності відновити порушене право (усунути чи компенсувати наслідки цього порушення) у такий спосіб.

Суд розглядає справи у межах заявлених вимог.

Вибір між речово-правовими та зобов'язальними способами захисту права залежить від характеру порушення, правового статусу сторін та конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач за таким позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Судом враховано, що на даний час спірні земельні ділянки не знаходяться в оренді у приватного підприємтва «Строй-центр-2000», а тому позовна вимога прокурора про визнання в судовому порядку недійсним договору оренди землі не здатна відновити порушене право територіальної громади, оскільки за таким судовим рішенням орендні права та зобов'язання ПП «Строй-центр-2000» припиняться на майбутнє.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що 14 березня 2023 року приватне підприємство «Строй - Центр- 2000» (продавець) та товариство з бмеженою відповідальністю «Динамік - Плюс» (покупець) уклали договір купівлі - продажу умовами якого погодили:

1. продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі, а саме:пункт охорони під літ. О1, загальною площею 4,9 кв.м. та пункт охорони під літ. О2 загальною площею 4,9 кв. м. по вулиці Гагаріна, будинок 1/1 (один дріб один) в місті Черкаси (надалі - нежитлові будівлі).

Пункт охорони під літ. О1 розташовний на земельній ділянці, площею 0,0500 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0019, пункт охорони під літ. О2 розташовний на земельній ділянці, площею 1,8918 га, кадастровий номер 7110136700:03:001:0018.

Відчуджувані нежитлові будівлі належать продавцеві на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ЧК101210802161, виданої Управлінням державного архітектурно - будівльного контролю Черкської міської ради, наказу Департаменту архітектури та містобудування від 07 червня 2021 року, №4018-а.

Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 серпня 2021 року. Номер запису про право власності 43626719, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2439877971101.

2. продаж зазначених нежитлових будівель вчиняється за ціною 162 890 грн. (сто шістдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень 00 коп.). Цей договір є підставою для для розрахунку між сторонами договору за проданий об'єкт.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Корчемною М.В. та підписаний сторонами у його присутності. Договір зареєстрований в реєстрі за №604.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 червня 2023 року №335192842 вбачається, що 14 березня 2023 року приватний нотаріус Черкаського нотаріального округу Корчемна Марина Володимирівна зареєструвала за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік Плюс» право оренди земельної ділянки 7110136700:03:001:0018 за номером 16286491 на підставі договору купівлі - продажу від 14 березня 2023 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 червня 2023 року №335191086 вбачається, що 14 березня 2023 року приватний нотаріус Черкаського нотаріального округу Корчемна Марина Володимирівна зареєструвала за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік Плюс» право оренди земельної ділянки 7110136700:03:001:0019 за номером 162832476491 на підставі договору купівлі - продажу від 14 березня 2023 року.

Відповідно до ст.377 ЦК України (станом на момент укладання договору купівлі-продажу) до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.

Аналогічні положення наведено в ст.120 ЗК України.

Використання ТОВ «Динамік-плюс» спірних земельних ділянок здійснюється на підставі договору купівлі - продажу від 14 березня 2023 року, який взагалі не є предметом розгляду по даній справі.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказаний договір є чинним, і в установленому законом порядку не визнавався недійсним.

Також судом враховано, що згідно з частиною 1 статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц).

Відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (тут і далі у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 ЗК України, статтею 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Проте, судом враховано, що спірні земельні ділянки знаходяться не на «березі річки» в розумінні статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, а на березі штучно створеного водного об'єкту - Кременчуцького водосховища, де відсутній меженний період (період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність).

Рівень водності на водосховищі залежить не від пори року, а регулюється штучно «людиною», шляхом регулювання протоку водних мас на Канівській та Кременчуцькій ГЕС у залежності від умов, що складаються у певний період року та прийняття щодо цього питання відповідного рішення міжвідомчою комісією.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Черкаській області наведеної в листі від 12 квітня 2021 року за № 10-23-02-2249/2-21 згідно з відомостями форми 6-зем земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:001:0018 площею 1,8918 га протягом 2008-2015 років обліковувалась в розрізі угідь як забудовані землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі (у тому числі кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток).

Земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:001:0019, площею 0, 0500 га, станом на 2008-2015 роки обліковувалась в розрізі угідь як забудовані землі, які використовуються в комерційних цілях.

Також судом встановлено, що 29 вересня 2020 Черкаським окружним адміністративним судом було прийнято рішення зі справи №580/825/20 за адміністративним позовом приватного підприємства «Строй-центр-2000» до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, яким визнано протиправною відмову департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 17 жовтня 2019 року за №22196-01-25 щодо внесення змін до пункту 5 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Гагаріна, в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк Сосновий збір, затверджених наказом департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 18 червня 2019 року №378 та зобов'язано департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради внести зміни до пункту 5 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Гагаріна, в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк Сосновий збір, затверджених наказом департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 18 червня 2019 року №378 і виданих приватному підприємству «Строй-центр-2000», з врахуванням висновку експерта Київського НДІІ судових експертиз від 15 вересня 2020 року №768/1008/20-23, згідно з яким земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 частково розташована в межах нормативних розмірів встановленої прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро. Площа частини земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:03:001:0018, яка потрапляє до нормативних розмірів встановленої прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро, що розташовані в м. Черкаси, становить 0,5200 га, земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 знаходиться поза межами нормативних розмірів прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно додатку №1.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у задоволенні заяви виконувача обов'язків заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення, та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою виконувача обов'язків заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у даній справі було відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 30 жовтня 2020 року та є обов'язковим до виконання.

При цьому адміністративним судом під час розгляду даної справи було встановлено, що наказом департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 18 червня 2019 року №378 затверджені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Гагаріна (колишня 50-річчя Жовтня) в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк Сосновий бір, надані позивачу для будівництва набережної та гідротехнічних споруд (для зберігання, обслуговування, влаштування стоянки маломірного флоту та будівель інфраструктури короткочасного відпочинку населення далі - містобудівні умови та обмеження).

Пунктом 5 містобудівних умов та обмежень встановлено: «Будівництво об'єкта вести з некапітальних конструкцій. Врахувати вимоги ст. 89 Водного кодексу України, ст. 60 та ст. 61 Земельного кодексу України. Об'єкт потрапляє в межі зони регулювання забудови».

Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради листом від 17 жовтня 2019 року №22196-01-25 відмовив позивачу (приватному підприємству «Строй-центр-2000») у внесенні змін до містобудівної документації з тих підстав, що на даний час документація із землеустрою щодо встановлення меж прибережно-захисної смуги річки не затверджена, проте межа прибережно-захисної смуги згідно ст. 60 Земельного кодексу України встановлена у містобудівній документації, а саме: Схемі планувальних обмежень, що є графічною частиною Генерального плану м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року №3-505.

Згідно з висновком експерта Київського НДІІ судових експертиз від 15 вересня 2020 року №768/1008/20-23 земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:03:001:0018, частково розташована в межах нормативних розмірів встановленої прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро. Площа частини земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:03:001:0018, яка потрапляє до нормативних розмірів встановленої прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро, що розташовані в м. Черкаси, становить 0,5200 га, земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 знаходиться поза межами нормативних розмірів прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно додатку №1.

При цьому, відповідач (Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради) не довів, що земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги, тому відмова у внесенні змін до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Гагаріна, в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк Сосновий бір щодо земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:03:001:0018 в частині площі 1,3718 (розрахунок: 1,8918 - 1,3718), та земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:03:001:0019, які знаходяться поза межами прибережної захисної смуги р. Дніпро, вчинена без законних підстав.

Тобто, адміністративним судом під час розгляду справи було встановлено, що лише частина земельної ділянки (0,5200 га), кадастровий номер 7110136700:03:001:0018, потрапляє до нормативних розмірів встановленої прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро, а земельна ділянка кадастровий номер 7110136700:03:001:0019 знаходиться поза межами нормативних розмірів прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.

Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи також вбачається, що право власності зареєстровано в Дежавному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 серпня 2021 року, а 07 червня 2021 року Управлінням державного архітектурно - будівльного контролю Черкської міської ради було видано приватному підприємству «Строй-Центр-2000» декларацію про готовність до експлуатації об'єктів нерухомості, яку в подальшому було зареєстровано в установленому законом порядку.

Отже, на час звернення прокурора до суду з даною позовною заявою у власності приватного підприємтсва «Строй-Центр-2000», на спірних земельних ділянках, вже перебували об'єкти нерухомого майна.

При цьому, матеріали справи не містять доказів і прокурором не доведено тієї обставини, що на спірних земельних ділянках приватного підприємства «Строй-Центр» здійснювалося самочинне будівництво в розумінні ст. 376 ЦК України.

Також прокурором не надано доказів того, що будівництво велося саме в прибережній захисній смузі Кременцуцького водосховища.

Отже, суд вважає, що позов прокурора про визнання недійсним в судовому порядку договору оренди землі не відноситься до негаторних.

Згідно із ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже, продаж на конкурентних засадах (земельних торгах) не застосовується щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності у разі розташування на них об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована).

Оскільки будівництво велося законно, а не самочинно, то звернення міської ради з позовом до суду про знесення будівель або визнання на них права власності в порядку ст. 376 ЦК України виключається.

За таких обставини, суд вважає, що задоволення даного позову в частині вимог до відповідача (3) фактично призведе до порушення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Також судом враховано, що частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 29 січня 2020 року у справі № 927/83/19.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.

Положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Цивільного кодексу України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності передбачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема, передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

Оскільки на спірних земельних ділянках наразі розташовано нерухоме майно відповідача (3), то будь-яка інша особа не може претендувати на цю землю, а тому через 9 років орендних правовідносин об'єктивної необхідності у витребуванні землі (зобов'язанні орендаря повернути земельні ділянки власнику), та у скасуванні державної реєстрації права оренди немає, як наслідок втручання держави у право мирного володіння майном в даному випадку не можна вважати виправданим.

Водночас, вимога про скасування державної реєстрації зареєстрованого за товариством з обмеженою відповідальністю «Динамік-плюс» речового права від 14 березня 2023 року на нежитлові будівлі є безпідставною, оскільки як вже зазначалося вище, правочин на підставі якого товариством було придбано нерухоме майно, та в подальшому прийнято рішення про державну реєстрацію речового права є чинним та прокурором не оскаржується.

Відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається за принципом реєстраційного підтвердження володіння.

Абзацами другим та третім частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Про те, що визнання недійсним у судовому порядку оспорюваного договору, за яким відчужувалося нерухоме майно, є правовою підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру прав вже зазначалось у раніше ухвалених постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зокрема, подібні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 712/4755/21, а також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19.

Також судом було враховано, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому з положень статті 261 Цивільного кодексу України вбачається, що початок перебігу позовної давності пов'язаний не лише з днем, коли особа довідалася про порушення її права (чи особу порушника), але й з днем, коли вона могла довідатися про таке порушення.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в наведеній правовій нормі, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Крім наведеного, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Отже, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа могла довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012 і від 18 грудня 2018 року у справі №911/544/16.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

При застосуванні наведених положень законодавства про позовну давність також слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, відповідно до якої ці правила пов'язані не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Так, прокурор, беручи на себе повноваження представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично бере на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 911/2191/16).

У частині п'ятій статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову із пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Водночас до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку проте, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

Судом враховано, що начальник відділу прокуратури міста Черкаси приймав участь в пленарному засіданні сесії Черкаської міської ради 24 вересня 2015 року та був беззаперечно обізнаний про прийняті міською радою рішення, зокрема і про рішення про перехід права на оренду земельної ділянки по вул. Гагаріна в прибережній смузі Дніпра ліворуч входу в парк ім. 50-річчя Жовтня, що була предметом договору оренди землі від 16 лютого 2007 року № 040777500014 до приватного підприємства «Строй-центр-2000».

При цьому, в органів прокуратури, були усі правові підстави та можливості з'ясувати всі обставини та своєчасно звернутися з відповідним позовом до суду після ухвалення міською радою рішення та укладання відповідного договору оренди землі на його виконання.

Вищенаведені судові рішення про визнання незаконним рішення та визнання недійсним первісного договору оренди землі, укладеного з громадянином Гордієвський К.В. ухвалювалися за участю прокурора, а тому фактичне виконання даних судових рішень мало бути предметом контролю прокурора у відповідності до Закону України «Про прокуратуру».

Органи прокуратури у порядку забезпечення виконання рішень судів мали достатній обсяг повноважень, щоб переконатися у їх фактичному виконанні, зокрема шляхом повернення земельних ділянок згідно акту прийому-передачі.

Крім цього, з урахуванням положень частин першої, третьої статгі 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» з моменту внесення відомостей про право оренди на земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (05 вересня 2016 року), прокурор, який має безпосередній доступ до відомостей з реєстру мав можливість довідатись про підстави та всі обставини набуття відповідачем (2) право оренди.

Враховуючи загальний строк позовної давності до вимог про визнання договору недійсним а також встановлені судом обставини, слід дійти висновку, що щонайменше 05 вересня 2019 року сплив строк звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 26 травня 2016 року, укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством «Стройцентр-2000».

З урахуванням положень ч. 4 ст.267 ЦК України це є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

При цьому судом враховано, що під час розгляду данї справи прокурор не ставив питання щодо визнання поважними причини пропуску звернення до суду.

Також судом враховано, що відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частиною 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до частини 10 статгі 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 916/1750/22).

Матеріали справи не містять доказів того, спірні земельні ділянки були незаконно сформовані.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до додатку 59 до порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, затверджено відповідний класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок (надалі - КВЦПЗ).

Вказаний КВЦПЗ містить наступні розіли та відповідні їм відомості щодо земельних ділянок, а саме:

- Код виду цільового призначення, який поділяється на розділ та підрозділ;

- Назва виду цільового призначення;

- Код згідно з УКЦВЗ;

- Код згідно з КВЦПЗ.

КВЦПЗ містить у своєму складі зокрема і таку категорію земель як землі «водного фонду», «землі оздоровчого призначення» та «землі рекреаційного призначення».

До категорії земель «землі водного фонду» відносяться - земельні ділянки водного фонду (земельні ділянки, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також земельні ділянки, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів).

Також зазначено, що вони відносяться до розділу « 10», в якому виділяються наступні підрозділи:

- 10.01 Для експлуатації та догляду за водними об'єктами;

- 10.02 Для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами;

- 10.03 Для експлуатації та догляду за смугами відведення;

- 10.04 Для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами;

- 10.05 Для догляду за береговими смугами водних шляхів;

- 10.06 Для сінокосіння;

- 10.07 Для рибогосподарських потреб;

- 10.08 Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей;

- 10.09 Для проведення науково-дослідних робіт;

- 10.10 Для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд;

- 10.11 Для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів;

- 10.12 Для цілей підрозділів 10.01-10.11, 10.13-10.16 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду;

- 10.13 Земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам);

- 10.14 Водні об'єкти загального користування;

- 10.15 Земельні ділянки під пляжами;

- 10.16 Земельні ділянки під громадськими сіножатями.

З наданих Черкаською міською радою витягу за № НВ-9919156402025 щодо земельної ділянки 7110136700:03:001:0018 та витягу за № НВ-9919158282025 щодо земельної ділянки 7110136700:03:001:0019 вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії земель - землі водного фонду.

Враховуючи вищевикладене, доводи прокуратури про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не відповідають дійсності, а тому позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації (запису) на спірні земельні ділянки в Державному земельному кадастрі із категорією земель - для оздоровчого та рекреаційного призначення також не підлягають задоволенню.

При цьому судом було також враховано, що задоволення судом вимоги прокурора про припинення права комунальної власності на спірні земельні ділянки по своїй суті призведе не до відновлення права територіальної громади міста Черкаси, а навпаки - до порушення існуючого права власності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов прокурора задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 185, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 11 грудня 2025 року.

Суддя А.В.Васянович

Попередній документ

132552457

Наступний документ

132552459

Інформація про рішення:

№ рішення:	132552458
№ справи:	925/1032/22
Дата рішення:	12.11.2025
Дата публікації:	15.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Черкаської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; що виникають з договорів оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.12.2025)
Дата надходження:	13.02.2023
Предмет позову:	залишення позову без розгляду

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

15.11.2022 10:30	Господарський суд Черкаської області
03.01.2023 10:00	Господарський суд Черкаської області
26.01.2023 10:00	Господарський суд Черкаської області
03.01.2025 11:00	Господарський суд Черкаської області
28.01.2025 10:00	Господарський суд Черкаської області
14.03.2025 10:00	Господарський суд Черкаської області
08.04.2025 10:00	Господарський суд Черкаської області
07.05.2025 10:30	Господарський суд Черкаської області
12.06.2025 10:00	Господарський суд Черкаської області
03.09.2025 11:30	Господарський суд Черкаської області
26.09.2025 10:00	Господарський суд Черкаської області
17.10.2025 11:00	Господарський суд Черкаської області
05.11.2025 16:00	Господарський суд Черкаської області
12.11.2025 15:00	Господарський суд Черкаської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ВАСЯНОВИЧ А В

відповідач (боржник):

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області

ПП "Строй-центр-2000"

ТОВ "Динамік-плюс"

Черкаська міська рада

заявник:

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури

ТОВ "Динамік-плюс"

Черкаська міська рада

позивач (заявник):

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури