29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"09" грудня 2025 р. Справа № 924/846/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Хмельницький
до Комунального підприємства «Славутське житлово-комунальне об'єднання», м. Славута Хмельницької області
про стягнення 2842047,51 грн., з яких: 2658712,87 грн. - заборгованість за послуги з розподілу природного газу, 14815,95 грн. - 3% річних, 15420,53 грн. - інфляційні втрати, 153098,16 грн. - пеня.
Представники сторін:
позивач: Канюка Т.В. - згідно довіреності
відповідач: Ішмуратов Н.А. - згідно витягу
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Процесуальні дії по справі.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1670582,22 грн., з яких: 1595227,74 грн. - заборгованість за послуги з розподілу природного газу, 54645,66 грн. - пеня, 5288,29 грн. - 3% річних, 15420,53 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.09.2025 відкрито провадження у справі №924/846/25, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12:00 год. 30.09.2025.
В судовому засіданні 30.09.2025 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ст. 177 ГПК України та відкладення підготовчого засідання на 12:00 год. 30.10.2025.
Ухвалою суду від 30.10.2025 прийнято збільшення розміру позовних вимог, викладене у заяві ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 17.10.2025у зв'язку з чим предметом позову є стягнення 2842047,51 грн., з яких: 2658712,87 грн. - заборгованість за послуги з розподілу природного газу, 14815,95грн. - 3% річних, 15420,53 грн. - інфляційні втрати, 153098,16 грн. - пеня. Підготовче засідання відкладено на 10:00 год. 27.11.2025.
Ухвалою суду від 27.11.2025 закрито підготовче провадження у справі №924/846/25, призначено дану справу до судового розгляду по суті на 14:30 год. 09.12.2025.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Типовим договором розподілу природного газу від 01.10.2023, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість в розмірі 2658712,87 грн. Також у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання заявлено до стягнення (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) 14815,95грн. 3% річних, 15420,53 грн. інфляційних втрат, 153098,16 грн. пені.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві (від 15.09.2025) не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зазначає, що підприємство зіткнулося з фінансовими труднощами, які унеможливлюють своєчасне виконання фінансових зобов'язань. Повідомляє, що причинами виникнення труднощів стали: заборгованість держави з компенсації різниці в тарифах, низький рівень розрахунків за надані послуги в період ведення російсько-української війни, мораторій на перегляд тарифів на послуги теплопостачання, значне підвищенням вартості енергоносіїв, матеріалів та інших необхідних для роботи ресурсів. Повідомляє, що Комунальне підприємство є збитковим та не має достатніх фінансових ресурсів для погашення заборгованості зокрема і перед позивачем, задоволення позовної заяви в частині стягнення штрафних санкцій може призвести підприємство до банкрутства.
Просить суд увійти в становище підприємства та утриматись від нарахування штрафних санкцій за прострочення платежів, що дозволить уникнути подальшого ускладнення ситуації та сприятиме стабілізації діяльності.
У запереченнях на клопотання про збільшення розміру позовних вимог відповідач визнає суму основної заборгованості, але не погоджується з позовною заявою в частині примусового стягнення 153098,16 грн. - пені, 14815,95 грн. - 3% річних, 15420,53 грн. - інфляційних втрат.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Комунальним підприємством «Славутське житлово-комунальне об'єднання» укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви - приєднання №09420YC0ЕAGT016 від 01.10.2023.
У п. 1.1 Типового договору зазначено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРС, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494 (п. 1.2 Типового договору).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 Типового договору).
За умовами п. 2.1 Типового договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Відповідно до п. 2.3 Типового договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГРС. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію що розміщена на його сайті, зокрема чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу ГРС.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
За умовами п. 6.2 Типового договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
У п. 6.3 Типового договору зазначено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 Типового договору).
Пунктом 6.5. Типового договору розподілу природного газу встановлено, що у випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою: Вм = к х Т х ?, де
к = 1,1 - у випадку замовлення річної потужності (на період до завершення повного календарного року споживання природного газу) новим Споживачем, що не є побутовим, та/або для потреб нового об'єкта споживача;
к = 1,5 - у випадку замовлення річної потужності Споживачем, що не є побутовим;
Т - тариф на розподіл природного газу Оператора ГРМ, встановлений Регулятором;
? = См факт - С замовл. - при розрахунку оплати вартості перевищення річної замовленої потужності у першому місяці, в якому було допущено таке перевищення;
См факт. - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця надання послуг (включно);
См-1 факт. - фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року), що визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу з початку календарного року до місяця, що передує місяцю надання послуг (включно);
С замовл. - річна замовлена потужність Споживачем.
Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої Споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об'єктах Споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.
Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.
Згідно з п. 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 6.7 Типового договору).
Відповідно до п. 6.8 Типового договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 7.1 Типового договору передбачені обов'язки оператора ГРМ, зокрема: розміщувати на сайті чинні тарифи за послуги з розподілу природного газу та поточну редакцію тексту цього договору і Кодексу газорозподільних систем, а у разі внесення до цього договору в установленому законодавством порядку відповідних змін своєчасно їх публікувати в офіційних друкованих виданнях, які публікуються на території його ліцензованої діяльності (пп. 1 п. 7.1 договору); за письмовою вимогою споживача безкоштовно надати йому завірену письмову форму цього договору протягом десяти днів з дня надання оператору ГРМ такої вимоги (пп. 7. п. 7.1 договору)
При цьому оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором (пп. 1 п. 7.2 Типового договору).
У пп. 1, пп. 3 п. 7.3 Типового договору зазначено, що споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем; вимагати від оператора ГРМ письмову форму цього договору, завірену печаткою оператора ГРМ.
За умовами пп. 1, пп. 2 п. 7.4 Типового договору, споживач зобов'язується, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором; своєчасно повідомляти оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 Типового договору).
Відповідно до п. 8.2. Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Типового договору).
У п. 12.2 Типового договору вказано, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Нерозірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.
Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України. У разі зміни власника об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ, та необхідності укладення Договору з новим власником Договір з попереднім власником може бути розірвано Оператором ГРМ в односторонньому порядку. При цьому одностороннє розірвання договору не звільняє попереднього власника від виконання зобов'язань у частині оплати наданих послуг. Якщо в установленому порядку відбуваються зміни персоніфікованих даних до заяви-приєднання, Споживач повинен у місячний строк звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін (п.п. 12.3, 12.4 Типового договору).
Згідно з п. 12.5 Типового договору, у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) Споживач зобов'язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим Договором до вказаного Споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення Споживачем Оператора ГРМ про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) Споживач зобов'язаний здійснювати оплату послуг за цим Договором, виходячи з умов цього Договору.
Додатком №4 до Типового договору є «Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку».
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу №30626 від 30.09.2024 сторонами погоджено, що величина замовленої потужності на 2025 рік становить 3452873,88 м.куб, що складає 287739,49 м.куб на місяць.
На виконання умов договору, позивачем у період з травня по вересень 2025 року надано відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 2658712,87 грн., що підтверджується актами про надані послуги з розподілу природного газу: №ХМН049099 від 31.05.2025 на суму 531742,60 грн.; №ХМН051166 від 30.06.2025 на суму 531742,54 грн.; №ХМН053162 від 31.07.2025 на суму 531742,60 грн.; №ХМН055820 від 31.08.2025 на суму 531742,56 грн.;№ХМН057920 від 30.09.2025 на суму 531742,57 грн.
В матеріалах справи наявні акти звірки взаємних розрахунків між Хмельницькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Комунальним підприємством «Славутське житлове-комунальне об'єднання» підписані позивачем станом за період 01.01.2025-07.08.2025, згідно якого заборгованість відповідача становить 5160073,09 грн. та станом за період 01.01.2025-17.10.2025, згідно якого заборгованість відповідача становить 3216988,49 грн.
Відповідач на підтвердження невідшкодованої різниці в тарифах надано Протоколи засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах при Хмельницькій обласній державній адміністрації №8 від 21.03.2023, №9 від 04.08.2023, №9 від 14.11.2023, №9 від 22.03.2024, №9 від 21.05.2024, №8 від 20.08.2024, №8 від 21.11.2024, №8 від 19.03.2025, №8 від 19.05.2025, №8 від 19.08.2025.
Також відповідачем подані: договори №09420YC0ЕAGT016 від 01.01.2024 та №09420YC0ЕAGT016 від 01.01.2025 про закупівлю послуг розподілу природного газу, укладені між сторонами, додаткова угода №1 від 30.10.2024 до договору № 09420YC0ЕAGT016 від 01.01.2024, інформацію про розподіл та використання коштів, що надходять на не бюджетні рахунки/ з не бюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді
В матеріалах справи наявні постанови НКРЕКП: від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України", від 30.12.2022 №1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України», від 29.09.2023 №1769 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Типовий договір розподілу природного газу затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.
Відповідно до п.1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно із ч. 2 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним (ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу").
Відповідно до п. 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між оператором газорозподільної мережі та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (пункти 3, 4 глави 3 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 глави 3 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №09420YC0ЕAGT016 від 01.10.2023, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
За нормами п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, надання оператором газорозподільних мереж послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор газорозподільних мереж до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником оператором газорозподільних мереж. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути оператору газорозподільних мереж один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 6.8 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Факт належного виконання позивачем умов Типового договору від 01.10.2023 в частині надання відповідачу послуг з розподілу природного газу за період з травня по вересень 2025 року на загальну суму 2658712,87 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи актами про надані послуги з розподілу природного газу: №ХМН049099 від 31.05.2025 на суму 531742,60 грн.; №ХМН051166 від 30.06.2025 на суму 531742,54 грн.; №ХМН053162 від 31.07.2025 на суму 531742,60 грн.; №ХМН055820 від 31.08.2025 на суму 531742,56 грн.; №ХМН057920 від 30.09.2025 на суму 531742,57 грн.
Як передбачено пунктами 1, 2, 6 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць.
Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання.
Споживач, що не є побутовим, оплачує вартість замовленої річної потужності виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 6.4 Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Крім того, відповідно до п. 6.6 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вище зазначене, відповідач повинен був оплатити послуги з розподілу природного газу надані у травні 2025 року до 10.06.2025, надані у червні 2025 року - до 10.07.2025, надані у липні 2025 року - до 10.08.2025, надані у серпні 2025 року - до 10.09.2025, надані у вересні 2025 року - до 10.10.2025.
У зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманих послуг з розподілу природного газу за період з червня по вересень 2025 року, заборгованість останнього становить 2658712,87 грн.
Доказів на спростування заявленої суми боргу суду не подано, натомість відповідач не заперечує проти суми основного боргу.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 2658712,87 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити послуг з розподілу природного газу надані у лютому 2025 року до 10.03.2025 включно, надані у березні 2025 до 10.04.2025 включно та надані у квітні 2025 до 10.05.2025 включно.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних з використанням системи ІПС "Законодавство", судом встановлено, що позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних в загальному розмірі 14815,95 грн.
Тому заявлені до стягнення 3% річних в загальному розмірі 14815,95 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в загальному розмірі 15420,53 грн., зокрема: 11166,59 грн. - за зобов'язаннями травня 2025 (6912,65 грн. - за травень 2025; 4253,94 грн. - за червень 2025) та 4253,94 грн. (за червень 2025 року) за зобов'язаннями червня 2025 року.
Проаналізувавши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем під час здійснення нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями травня 2025 року безпідставно здійснено нарахування інфляційних втрат за травень 2025 року та за зобов'язаннями червня 2025 року безпідставно здійснено нарахування інфляційних втрат за червень 2025 року, оскільки відповідно до 6.6 Типового договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з використанням системи ІПС "Законодавство" судом встановлено, що за зобов'язаннями травня 2025 року із суми заборгованості 531742,60 грн. правомірним є нарахування інфляційних втрат за червень 2025 року в розмірі 4253,94 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
У стягненні інфляційних втрат в розмірі 11166,59 грн. (15420,53 - 4253,94) необхідно відмовити.
Щодо пені.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п. 8.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальному розмірі 153098,16 грн.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені з використанням системи ІПС "Законодавство", судом встановлено, що позивачем правомірно здійснено нарахування пені в загальному розмірі 153098,16 грн.
Разом з тим відповідач, посилаючись на скрутне матеріальне становище, виникнення заборгованості через обставини, які не залежать від його волі, зокрема, наявність заборгованості держави з компенсації різниці в тарифах, низький рівень розрахунків за надані за надані послуги в період введення військового стану в країні, просить відмовити в задоволені заявленої до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Судом враховуються, що договір розподілу природного газу №09420YCОEAGT016 від 01.10.2023 не містить умов про наявність/відсутність різниці в тарифах, а строк оплати не залежить від бюджетних асигнувань та повернення/не повернення відповідачу різниці в тарифах. Тому обставини, на які посилається відповідач, з огляду на наявність боргу за послуги з розподілу газу, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Разом з тим, судом враховується, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судом враховується, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2025 у справі №904/69/21.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки фактично не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У постанові від 19.01.2024 зі справи №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання; категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач є юридичною особою, яка надає житлово-комунальні послуги, спрямовані на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд.
Судом беруться до уваги твердження відповідача щодо причин виникнення заборгованості з огляду на наявну заборгованість держави з компенсації різниці в тарифах за теплову енергію, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка станом на 01.09.2025 становить 55096600,00 грн., низький рівень розрахунків населення за надані послуги у період воєнного стану та наявну заборгованість населення за житлово - комунальні послуги станом на 01.09.2025 в розмірі 26264,45 тис. грн., мораторій на перегляд тарифів на послуги теплопостачання, значне підвищення вартості енергоносіїв, матеріалів та інших необхідних для роботи ресурсів, відсутність обігових коштів в зв'язку із дією Постанови КМУ №812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам".
Водночас, судом враховується, що відповідач не заперечує проти суми основного боргу, позивач застосував до відповідача також 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційні нарахування, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
Також судом береться до уваги правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зважаючи на вищевикладене, обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, справедливість, добросовісність та розумність, суд доходить висновку про доцільність зменшення пені, заявленої до стягнення з відповідача на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін з урахуванням обставин, наведених сторонами в обґрунтування позицій.
Аналогічної позиції стосовно зменшення штрафних санкцій дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18.
З огляду на вище викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 2754331,84 грн. з яких: 2658712,87 грн. - заборгованість за послуги з розподілу природного газу, 14815,95 грн. - 3% річних, 4253,94 грн. - інфляційні втрати, 76549,08 грн. - пеня.
В решті позову щодо стягнення 11166,59 грн. інфляційних втрат та 76549,08 грн. пені необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зважає на те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 126, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Славутське житлово - комунальне об'єднання" (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Миру, 14А, код ЄДРПОУ 34432514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії (29019, м. Хмельницький, проспект Миру, 41, код ЄДРПОУ 45346590) 2658712,87 грн. (два мільйони шістсот п'ятдесят вісім тисяч сімсот дванадцять гривень 87 коп.) заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 14815,95 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень 95 коп.) 3% річних, 4253,94 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят три тисячі 94 коп.) інфляційних втрат, 76549,08 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 08 коп.) пені, 33970,57 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят гривень 57 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 12.12.2025.
Суддя О.Є. Танасюк