8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
12 грудня 2025 року м. ХарківСправа № 922/3487/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 28439 від 08.12.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16, код ЄДРПОУ 14095412),
до Благодійної організації "Харківський благодійний фонд «Будинок молоді та дітей Умса" (Україна, 61032, Харківська область, місто Харків проспект Героїв Харкова (попередня назва топоніма проспект Московський), будинок 302, корпус А, квартира 101, код ЄДРПОУ 26058965),
про стягнення неустойки,-
На розгляд Господарського суду Харківської області надійшов через систему "Електронний Суд" позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" про стягнення 236 227,82 гривень неустойки за договором оренди № 3693 від 21.11.2008.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/3487/25 визначено суддю Юрченко В.С.
01.12.2025, рішенням господарського суду Харківської області, позов задоволено частково. Стягнуто з Благодійної організації "Харківський благодійний фонд «Будинок молоді та дітей Умса" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради неустойку за договором оренди від 21.11.2008 № 3693 у розмірі 200 041,68 гривень та витрати судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 051,33 гривень. В іншій частині позову щодо стягнення неустойки за договором оренди від 21.11.2008 № 3693 у розмірі 36 186,14 гривень - відмовлено.
05.12.2025 до суду через систему "Електронний Суд" від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 28439 від 08.12.2025), а саме розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то й і заява позивача про ухвалення додаткового рішення ( в частині витрат на професійну правничу допомогу) підлягає розгляду в тому самому порядку.
Розглянувши подану Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заяву про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до наступного висновку.
Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов'язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як встановлено судом, в позовній заяві представник позивача зауважив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, яку він поніс і яку очікує понести в зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження - сума витрат на правову допомогу 20 000,00 гривень.
В тексті рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2025 зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Суд звернув увагу, що з дати ухвалення рішення по даній справі, позивач має присічний строк на представлення документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат, що зумовить застосування судом правого механізму охопленого пунктом 3 частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (ухвалення додаткового рішення).
05.12.2025, формулюючи заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. № 28439 від 08.12.2025), представником позивача, адвокатом Мамалуй Марією Олександрівною, представлено акт № 24 здавання-приймання наданих послуг (надання правничої допомоги) від 29.09.2025 та ордер на надання правничої допомоги від 28.04.2025 за серією АХ № 1255989 на ім'я адвоката Мамалуй Марії Олександрівни.
При цьому, в заяві про ухвалення додаткового рішення (вх. № 28439 від 08.12.2025) конкретизовано розмір понесених позивачем витрат на професійну (правничу) допомогу в розмірі 10 000,00 гривень.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 та пункт 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.
Так, з представлених позивачем доказів, судом встановлено, що між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі за текстом - Позивач/Замовник) та Адвокатським бюро "Антона Новакова" (надалі за текстом - Виконавець) укладено договір на надання послуг з адвокатської діяльності № 47 від 31.12.2024 (надалі за текстом - договір № 47).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 47 виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору надати замовнику послуги, зазначені в пунктах 1.2., 1.3. договору, а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
Згідно з пунктом 1.3. договору № 47 послуги, що надаються за цим договором, включають, зокрема, забезпечення здійснення представництва у судах під час здійснення господарського судочинства (пункт 1.3.1 договору № 47), а також, підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань, що є предметом правового супроводу (пункт 1.3.2. договору № 47).
Пунктом 2.2. договору № 47 передбачено, що послуги надаються виключно після одержання письмових заявок замовника, в яких будуть зазначені конкретні завдання, строк їх виконання та інші необхідні дані (надалі - заявка).
Згідно з пунктом 3.1. договору № 47 ставка за годину наданих послуг, яка визначена в рішенні Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 за № 13/1/7 в розмірі 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати, що на 01.01.2025 дорівнює 2 000,00 грн без ПДВ.
У відповідності до пункту 5.1. договору № 47 строк надання послуг з 01.01.2025 по 31.12.2025.
28.04.2025, на підставі договору № 47, Адвокатським бюро «Антона Новакова» видано на ім'я адвоката Мамалуй Марії Олександрівни ордер серія АХ № 125589 на надання правничої (правової) допомоги Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
22.08.2025 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надано Адвокатському бюро "Антона Новакова" заявку № 6793, згідно з якою останній просить Адвокатське бюро "Антона Новакова" здійснити заходи щодо стягнення з Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса" неустойки в судовому порядку.
В дії межах договору № 47, Адвокатським бюро "Антона Новакова" було надано позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності) загальною вартістю 10 000,00 грн., а саме: підготовлено для подання до суду позовну заяву та відповідних матеріалів (додатків) відносно Благодійної організації "Харківський благодійний фонд "Будинок молоді та дітей Умса", що підтверджується актом здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) № 24 від 29.09.2025.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем послуг на професійну правничу допомогу Адвокатським бюро "Антона Новакова" в особі адвоката Мамалуй Марії Олександрівни.
Як вже вказано вище, сума яку покладена в основу прохання розподілу судових витрат за надану правничу допомогу в межах цієї справи складає 10 000,00 грн.
Суд враховує, що в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Однак, витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на нескладність справи (спір виник з приводу стягнення неустойки за договром оренди комунального майна), а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів), на думку суду, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень є розумною та пропорційною.
Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини, які сформовані на підставі договору № 47 щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини справи.
Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 гривень за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі.
Керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 232-233, 236, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Задовольнити частково заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 28439 від 08.12.2025) про ухвалення додаткового рішення.
2. Стягнути з Благодійної організації "Харківський благодійний фонд «Будинок молоді та дітей Умса" (Україна, 61032, Харківська область, місто Харків проспект Героїв Харкова (попередня назва топоніма проспект Московський), будинок 302, корпус А, квартира 101, код ЄДРПОУ 26058965) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16, код ЄДРПОУ 14095412) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України.
Додаткове рішення підписано 12.12.2025.
Суддя В.С. Юрченко