46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
09 грудня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/595/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
за участю секретаря судового засідання Дідур А.М.
розглянув у судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", місто Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ", місто Тернопіль
про стягнення 70 135 326грн 35коп,
за участю представників:
позивача: Овчарук О.О., адвокат, довіреність №19/12-2024/11 від 19.12.2024;
відповідача: не з'явився.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", місто Київ звернулося 08.10.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ", місто Тернопіль, про стягнення 70 135 326,35 грн, з яких: 56 706 162,77 грн основного боргу, 1 350 308,14 грн інфляційних нарахувань, 565 708,92 грн - 3% річних, 5 842 530,24 грн пені, 5 670 616,28грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням ПрАТ «Тернопільміськгаз» своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3287-ОГРМ від 21.06.2022 в частині здійснення розрахунку за спожитий 7 642,34000 тис.м3 природний газ в період з 01.01.2025 по 31.03.2025 на загальну суму 56 706 162,77 грн.
Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій, зазначивши, що інфляційні втрати та 3% річних за статтею 625 ЦК України є компенсаційними виплатами, а не штрафними санкціями, і тому не підлягають зменшенню судом, як це передбачено для неустойки.
Щодо можливості зменшення штрафу та пені наголошує, що відповідач не здійснив оплату природного газу у встановлений строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, і був обізнаний про відповідальність, передбачену договором, адже заборгованість не погашається тривалий проміжок часу (до кінця жовтня 2025 року), що свідчить про умисну та свідому бездіяльність відповідача. В свою чергу, відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів свого важкого матеріального стану або наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, оскільки його звітність за 2024 рік не відображає фінансового стану на момент прострочення - 2025 рік. Відповідач не був обмежений у способах виконання своїх зобов'язань (наприклад, залучення кредитних коштів, взаємозалік, тощо).
На думку позивача, суд повинен враховувати майновий стан та інтереси обох сторін (як боржника, так і стягувача), а не лише боржника; ризики від неналежного планування власної діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Позивач також наголошує на стратегічному значенні своєї діяльності для енергетичної безпеки України, а несвоєчасні розрахунки порушують публічні інтереси, тоді як фінансовий стан відповідача не є належною підставою для зменшення стягнення.
Позиція відповідача.
Відповідачем основний борг у розмірі 56 706 162,77 грн визнано, утім повністю заперечено проти стягнення штрафу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних. Відповідач аргументує необхідність зменшення таких нарахувань на 90% з огляду на свій скрутний фінансовий стан, збитковий тариф, відсутність доказів заподіяння позивачу збитків у позивача та свій статус критично важливого підприємства - оператора газорозподільної системи.
Відповідач наголошує, що суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Зазначає, що позивач не довів належними доказами понесення ним жодних майнових витрат (збитків) саме у зв'язку з простроченням відповідача. Натомість, інтереси позивача вже додатково захищені шляхом пред'явлення вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення.
Окрім того, відповідач вважає, що додаткове покладення на нього надмірних економічних санкцій призведе до фактичної неплатоспроможності підприємства та нездатності виконувати свої функції, що, у свою чергу, негативно вплине на підтримання газорозподільної мережі в робочому стані та не буде в інтересах позивача.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 13.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті позову; підготовче засідання призначено на 11.11.2025.
Ухвалою суду від 11.11.2025 закрито підготовче провадження у справі №921/595/25 та призначено її до розгляду по суті на 25.11.2025, в якому оголошувалась перерва до 09.12.2025.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив на позов з посиланням на долучені до справи докази.
Відповідачем 08.12.2025 через підсистему «Електронний суд» подано клопотання без номера від 08.12.2025 (вх.№8599) про відкладення судового засідання по причині неможливості представника адвокати Вийванко Н.П. взяти участь в судовому засіданні 09 грудня 2025 року через її зайнятість в інших справах, призначених на ту ж дату у Підгаєцькому та Теребовлянському районних судах Тернопільської області.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема статей 202 та 216, відкладення розгляду справи можливе лише за наявності поважних причин, які унеможливлюють проведення судового засідання в призначений час.
Як зазначалося, клопотання представника відповідача Вийванко Наталії Петрівни про відкладення розгляду справи на іншу дату обґрунтовано її зайнятістю у інших судових справах №605/421/25, №605/405/25, №605/422/25, № 605/403/25 у Підгаєцькому районному суді Тернопільської області о 10:30год. 09 грудня 2025 року та №606/1824/25 у Теребовлянському районному суді Тернопільської області о 12:30год. 09 грудня 2025 року.
Частина 2 статті 202 ГПК України визначає вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, серед яких: відсутність відомостей про надіслання учаснику ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка учасника, повідомленого про засідання, якщо він повідомив про поважні причини неявки (визнані судом такими); технічні проблеми з проведенням засідання в режимі відеоконференції; необхідність витребування нових доказів або залучення спеціалістів/експертів; інші обставини, що унеможливлюють розгляд справи (наприклад, хвороба, затримання, обмеження свободи пересування, форс-мажор, відрядження, військова служба, тощо).
Зайнятість представника в інших судових процесах не входить до цього переліку, оскільки є передбачуваною обставиною, пов'язаною з плануванням робочого графіка адвоката, а не об'єктивною неможливістю відповідача брати участь у судовому засіданні. Також, такий представник не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеконференції з використанням або власних технічних засобів, або ж із дорученням забезпечення відеоконференцзв'язку Підгаєцькому районному суді Тернопільської області чи Теребовлянському районному суді Тернопільської області, де судові засідання за участю ОСОБА_1 призначені на пізніший час, аніж у цій господарській справі.
Суд повинен керуватися інтересами правосуддя та усіх учасників процесу, а не інтересами одного представника.
При цьому, зайнятість одного представника не виправдовує неможливість участі відповідача в судовому засіданні взагалі. Клопотання не містить доказів, що Вийванко Н.П. є єдиним можливим представником, або що заміна адвоката унеможливить ефективний захист інтересів відповідача. Додані до клопотання докази неможливості участі представника у судовому засідання підтверджують лише факт інших засідань, але не доводять неможливість делегування повноважень іншому представнику.
Відповідач, діючи розумно та добросовісно, повинен був передбачити таку ситуацію і мати резервного представника для уникнення затягування судового розгляду справи.
Окрім того, у цьому випадку клопотання не обґрунтовує, чому розгляд справи про стягнення заборгованості не може відбутися без відкладення, особливо якщо інші учасники готові до судового засідання. Зайнятість представника не створює такої неможливості. Судові засідання у вказаних справах та у цій справі по часу призначення слухань не співпадають.
Суд має забезпечити ефективний та справедливий розгляд справи у розумні строки (принцип процесуальної економії). Відкладення судового засідання може призвести до затягування процесу.
Таким чином, оскільки неявка представника, якщо відповідач належним чином повідомлений, не є обов'язковою підставою для відкладення, відповідач не довів об'єктивну неможливість забезпечення своєї участі в засіданні іншим представником або ж безпосередньо за участі керівника товариства, а також враховуючи, що відповідач мав достатньо часу для підготовки до розгляду справи по суті, суд відхиляє клопотання про відкладення судового засідання.
При цьому, суд враховує, що відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, у якому наведено власні аргументи щодо заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У судовому засіданні 09.12.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи.
21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" як Продавецем та Приватним акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" як Покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3287-ОГРМ (далі - договір), яким урегульовано відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим правочином та відповідними законодавчими актами.
Відповідно до преамбули договору сторони керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) від 30.09.2015 №2493 (далі Кодекс ГТС), Положенням про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 №699) (далі Положення) та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері купівлі-продажу природного газу, уклали цей договір купівлі-продажу природного газу.
Цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням (п.1.1 договору).
У пункті 1.2 цього договору Покупець гарантував, що приєднається до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Пунктом 1.3 договору визначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п.2.2 договору (з урахуванням змін та доповнень), загальний обсяг (об'єм) природного газу, що передається за цим договором, складається із:
Ш Обсягу 1 (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 1 червня 2022 року по 31 жовтня 2025 року (включно). погоджений НКРЕКП Обсяг І (фіксований) на період з 1 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року складає 1 385,670 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: червень 2022 року - 295,890 тис. куб. м., липень 2022року - 312,420 тис. куб. м., серпень 2022 року - 327,510 тис. куб. м., вересень 2022 року - 449, 850 тис. куб. м. Для встановлення Обсягу І на наступні періоди постачання сторони підписують додаткову угоду до цього договору на підставі підтверджених НКРЕКП обсягів природного газу (п.2.2.1 з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №23 від 1 квітня 2025 року).
7 січня 2025 року сторонами підписано Додаткову угоду №18 до договору, згідно з якою доповнено підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору про те, що погоджений НКРЕКП Обсяг І (фіксований) у січні 2025 року не може перевищувати 20 % від встановленого Постановою №2389 річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу та складає 2 566,600 тис. куб. м. (20% від річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу - на січень 2025 року становить 2 566,600 тис. куб. м., річний розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу - 12 833,000 тис. куб. м.). У будь-якому разі річна сума помісячних Обсягів І у 2025 році не може перевищувати встановлений НКРЕКП річний розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу для Покупця на 2025 рік.
27 січня 2025 року сторонами підписано Додаткову угоду №19 до договору згідно з якою доповнено підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору про те, що Погоджений НКРЕКП Обсяг І (фіксований) у лютому 2025 року не може перевищувати 20% від встановленого Постановою №2389 річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу та складає 2 566,600 тис. куб. м. ( 20 % від річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу - 2 566,600 тис. куб. м., річний розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу за лютий 2025 року - 12 833,000 тис. куб. м.). У будь-якому разі річна сума помісячних Обсягів І у 2025 році не може перевищувати встановлений НКРЕКП річний розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу для Покупця на 2025 рік.
24 лютого 2025 року сторонами підписано Додаткову угоду №21 до договору згідно з якою доповнено підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору про те, що Погоджений НКРЕКП Обсяг І (фіксований) у березні 2025 року не може перевищувати 20% від встановленого Постановою №2389 річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу та складає 2 566,600 тис. куб. м. ( 20 % від річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу - 2 566,600 тис. куб. м., річний розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу за березень 2025 року - 12 833,000 тис. куб. м.). У будь-якому разі річна сума помісячних Обсягів І у 2025 році не може перевищувати встановлений НКРЕКП річний розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу для Покупця на 2025 рік.
17 березня 2025 року сторонами підписано Додаткову угоду №21 до договору згідно з якою доповнено підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору про те, що Погоджений НКРЕКП Обсяг І (фіксований) у березні 2025 року не може перевищувати 20% від встановленого Постановою №2389 річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу та складає 1 796,620тис. куб. м. ( 20 % від річного розміру нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу - 1 796,620тис. куб. м., річний розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу за квітень 2025 року - 12 833,000 тис. куб. м.). У будь-якому разі річна сума помісячних Обсягів І у 2025 році не може перевищувати встановлений НКРЕКП річний розмір нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу для Покупця на 2025 рік.
Ш Обсягу II - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, що розраховуються відповідно до методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації». Замовлення Обсягу II здійснюється в порядку, встановленому цим договором (п.2.2.2).
Ш Обсягу III - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат на період з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, за винятком обсягів І і II (п.2.2.3).
За розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб. м), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є: тиск 760 мм рт.ст. (101,325 кПа) і температура - 20°С (п.2.3 договору).
У розділі 3 договору сторонами погоджено порядок та умови передачі, приймання та обліку газу. Зокрема, визначено, що передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі, узгодженого сторонами у договорі (п.3.2 договору). Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У Торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/ приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (п.3.3 договору ).
Згідно з п.3.9 договору, фактичний обсяг переданого Продавцем та прийнятого Покупцем природного газу на ВТТ за період передачі згідно з договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких Оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду передачі.
Після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачено договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ та Обсягу ІІІ та направляє на підпис Покупцю: на поштову адресу Покупця, вказану у договорі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом); або надаються нарочно під підпис в отриманні; або шляхом направленням Комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом Продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу Покупця, вказану у договорі. При цьому для підписання та обміну електронними документами сторони цього договору використовують, зокрема, систему обміну електронним документами "M.E.Doc". Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень та зобов'язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.3.10 договору).
Пунктом 3.10.1 договору визначено, що Покупець повертає підписані Комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ, Обсягу ІІІ протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання.
При цьому у 3.11 договору, на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони погодили можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису Комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням договору.
У розділі 4 договору сторонами обумовлено ціну та порядок проведення розрахунків.
Згідно з п.4.1 договору, ціна природного газу, який передається за цим договором, встановлюється наступним чином:
- ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7 420,00 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу (п.4.1.1 договору);
- ціна природного газу для Обсягу ІІ становить 0,01 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу (п.4.1.2 договору);
- ціна природного газу для Обсягу ІІІ розраховується за визначеною формулою.
Договірна вартість визначається як сума вартості Обсягу І, розрахованої згідно з пунктом 4.1.1 договору, вартості Обсяг ІІ, розрахованої згідно з пунктом 4.1.2 договору, та вартості Обсягу ІІІ розрахованого згідно пункту 4.1.3. та інших витрат, які виникають при виконанні договору протягом строку його дії.
Вартість природного газу Обсягу І за кожний період передачі (розрахунковий період) розраховується як добуток Обсягу І природного газу, переданого згідно з Комерційним актом за відповідний період передачі (розрахунковий період), та ціни Обсягу І, визначеної пунктом 4.1.1 договору.
Вартість природного газу Обсягу ІІ за кожний Період передачі (Розрахунковий період) розраховується як добуток Обсягу ІІ природного газу, переданого згідно з Комерційним актом за відповідний Розрахунковий період, та ціни Обсягу ІІ, визначеної пунктом 4.1.2 договору.
Вартість природного газу Обсягу ІІІ за кожний період передачі (розрахунковий період) розраховується як сума добутків Обсягів ІІІ природного газу за кожну газову добу в розрахунковому періоді та ціни Обсягу ІІІ, визначеної пунктом 4.1.3 договору, переданого згідно з Комерційним актом за відповідний розрахунковий період (п. 4.2.1 договору).
4 лютого 2025 року між сторонами підписано Додаткову угоду №20 до договору, якою внесено зміни до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 договору про те, що ціна природного газу для Обсягу ІІІ розраховується за такою формулою: ціна = [(SK VTP + SK Exit fee) Ч 10,6 + UA Entry fee Ч Daily booking coefficient] Ч X-RateEUR + податок на додану вартість, де SK VTP - середньоарифметичне значення між «Bid» та «Offer»длякотируванняуробочі дні (Day-ahead), у вихідні дні (Weekend) згідно з даними, опублікованими у джерелі котирувань ICIS European Spot Gas Markets під заголовком «Slovakia Price Assessment» на дату, що передує дню визначення ціни в євро/МВт·год; SK Exit fee - плата за вихід із газотранспортної системи Словаччини, розрахована за допомогою тарифного калькулятора, що розміщений за посиланням https://tis.eustream.sk/en/apps/price-calculator/, із розрахунку на 10 000 МВт·год денної потужності під час бронювання потужності на добу для кожного розрахункового місяця в точці «Budіnce» в євро/МВт·год; UA Entry fee - затверджений НКРЕКП тариф на послуги транспортування природного газу для входу в газотранспортну систему України на міждержавному з'єднанні для точки входу «Будінце», євро за 1000 куб. метрів на добу без урахування податку на додану вартість; Daily booking coefficient - затверджений НКРЕКП коефіцієнт, який застосовується до тарифів на послуги із транспортування природного газу для точок входу в газотранспортну систему на міждержавних з'єднаннях на регуляторний період 2025-2029 років у разі замовлення потужності на добу наперед; X-RateEUR - офіційний курс гривні до євро, актуальний на дату розрахунку ціни,опублікований на офіційному вебсайті Національного банку, гривень за 1 євро; податок на додану вартість - 20 відсотків. Додаткова угода набрала чинності з дати її підписання та, згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини між сторонами, що склались до її укладення, а саме з 01.01.2025 (п.4 додаткової угоди №20).
Відповідно до п.4.3 договору, Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 днів після закінчення розрахункового періоду.
У випадку виникнення у Покупця заборгованості за цим договором, Продавець має право зарахувати грошові кошти, отримані від Покупця в поточному періоді передачі, незалежно від призначення платежу, в рахунок погашення існуючої заборгованості Покупця (п.4.7 договору ).
У пункті п.9.1 договору сторони підтвердили, що визнають форми електронних документів, котрі будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП)/ електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами "M.E.Doc", Вчасно, тощо.
Пунктом 9.2 договору визначено перелік документів, які сторони можуть укладати в електронній формі в тому числі, але не виключно: а) цей договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії договору і передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до Договору/додаткових угод; б) акти приймання-передачі природного газу (Комерційний акт); в) рахунки-фактури (рахунки) на оплату; г) листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися сторонами з метою виконання цього договору.
Договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання Покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 цього договору, та діє по 31 жовтня 2025 року (включно), а в частині здійснення розрахунків між сторонами - до їх повного та належного здійснення (п.10.1 договору з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №23 від 1 квітня 2025року).
Умови цього договору можуть бути змінені за домовленістю сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди (п.10.3 договору ).
Відповідно до Протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 02.05.2025, 25.07.2025 договір, додаткові угоди до договору сторонами підписано в електронній формі шляхом накладення електронного підпису.
Як вбачається з матеріалів справи та це підтверджується сторонами у справі, позивачем на виконання взятих на себе зобов'язання у період з січня по березень 2025 року поставлено відповідачу 7 642,34000 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 56 706 162,77грн, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №2490 від 31 січня 2025 року на суму 19 032 299,99грн (2 565,00000 тис. куб. м. природного газу), №4732 від 28 лютого 2025 року на суму 18 731 715,79грн (2 524,49000 тис. куб. м. природного газу), №6971 від 31 березня 2025 року на суму 18 942 146,99грн (2 552,85000 тис. куб. м. природного газу).
Утім, ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" вартість спожитого газу не оплатило, незважаючи на підписання Актів прийому-передачі природного газу, чим допущено заборгованість по оплаті за природний газ в розмірі 56 706 162,77грн, котра є неоплаченою.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся 27.08.2025 (згідно з Списком згрупованих відправлень ф.103А від 27.08.2025 та описом вкладення у лист №0505360033737) до відповідача з вимогою №119/4.1.2-65126-2025 від 27.08.2025 про погашення заборгованості в загальному розмірі 70 135 326,35 грн, в тому числі: основний борг в сумі 56 706 162,77 грн, пеня в розмірі 5 842 530,24 грн, штраф в розмірі 5 670 616,28 грн, 3% річних в розмірі 565 708,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 350 308,14 грн, котру товариством отримано 29.08.2025, однак залишено без відповіді та задоволення.
У зв'язку із порушенням грошового зобов'язання на загальну суму 56 706 162,77 грн боргу, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 350 308, 14 грн, 3% річних в розмірі 565 708,92 грн, пеню в розмірі 5 842 530,24 грн та штраф в розмірі 5 670 616,28грн , котрі просить стягнути з відповідача в примусовому порядку та захистити порушене майнове право.
Відповідач обставини несплати заборгованості обґрунтовує скрутним фінансовим становищем, збитковістю тарифу, тому просить суд зменшити розмір пені, 10% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на 90% від заявлених.
Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються приписами Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3287-ОГРМ від 21.06.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №922/1246/21 зазначив, що нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксовані в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №910/6103/23.
Договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3287-ОГРМ від 21.06.2022 підписаний у системі обміну електронними документами представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» шляхом накладання електронних підписів. Аналогічно, були підписані і додаткові угоди до договору, а також досліджені судом Акти приймання-передачі природного газу за період з січня по березень 2025 року.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Суд враховує, що у п.9.1 договору №101/ПГ-3287-ОГРМ від 21.06.2022 сторони, підписуючи договір, підтвердили, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/ електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами «M.E.Doc», Вчасно, тощо.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт підписання як договору №101/ПГ-3287-ОГРМ від 21.06.2022 та додаткових угод до нього, так і Актів приймання-передачі природного газу за січень-березень 2025 року. Окрім того, дана обставина сторонами не заперечується.
Дослідивши підписаний між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3287-ОГРМ від 21.06.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини між сторонами виникли з договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.1, 2 ст.692 ЦК).
Частиною 1, 3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч.2-3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу»).
На підтвердження виконання договору, позивачем до матеріалів справи долучено Акти приймання-передачі природного газу №2490 від 31 січня 2025 року, №4732 від 28 лютого 2025 року, №6971 від 31 березня 2025 року про здійснення поставки відповідачу 7 642,34000 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 56 706 162,77грн за період з 1 січня по 31 березня 2025 року.
Акти приймання - передачі природного газу підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів без зауважень.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу відповідачу у відповідності до умов договору купівлі-продажу, а відповідач, в свою чергу, прийняв природний газ у повному обсязі.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.5.2.2 договору, Покупець зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами договору.
Покупець зобов'язався здійснювати розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 днів після закінчення розрахункового періоду. Покупець щомісячно до 25 числа місяця, що передує місяцю передачі, може здійснювати у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу І (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу (п.п.4.3, 4.3.1 договору). Відповідно до п.4.4 договору моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.
Відтак, строк виконання зобов'язань з оплати газу за поставками січня-березня 2025 року на суму 56 706 162,77грн є таким, що настав.
На час ухвалення судом рішення, доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості до матеріалів справи не надано.
Відповідач порушення взятих на себе договірних зобов'язань з оплати природного газу на суму 56 706 162,77грн визнав у відзиві на позовну заяву відповідно до вимог статті 191 ГПК України.
Згідно статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.
У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, тому приймається судом, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
При цьому згідно ч.2 ст.191 ГПК України перевірено повноваження особи відповідача, що подала відзив про визнання позову в частині основного боргу.
Наведене свідчить про відсутність підстав для неприйняття вказаної заяви відповідача.
Беручи до уваги визнання відповідачем позову в частині суми основного боргу, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача про порушення його майнових прав на 56 706 162,77грн боргу, а тому вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №911/1625/22.
За невиконання відповідачем умов договору в частині оплати спожитого природного газу на суму боргу 19 032 299,99грн за період з квітня 2025 року по липень 2025 року позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 498 555,37грн та за період з 04.03.2025 по 31.07.2025 3% річних в розмірі 234 644,80грн; на суму боргу 18 731 715,79 грн нараховано за період з квітня 2025 року по липень 2025 року інфляційні втрати в розмірі 490 681,50грн, та за період з 01.04.2025 по 31.07.2025 - 3% річних в розмірі 187 830,35грн; на суму боргу 18 942 146,99 грн нараховано за період з травня 2025 року по липень 2025 року інфляційні втрати в розмірі 361 071,27грн, та за період з 01.05.2025 по 31.07.2025 - 3% річних в розмірі 143 233,77грн.
Перевіривши методику та правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за спожитий природний газ на загальну суму 56 706 162,77грн, строк оплати якого закінчився (п.4.3 договору), перевіривши вказані у розрахунках позивача суми простроченого зобов'язання, період їх нарахування, судом встановлено, що такі є вірними, відтак заявлені до стягнення 1 350 308, 14 грн інфляційних нарахувань, 565 708,92 грн - 3% річних є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо заяви відповідача про зменшення заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає таке.
Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші у відповідності до ст.625 ЦК України, є обов'язок сплатити не лише інфляційні втрати, а й три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору №101/ПГ-3287-ОГРМ від 21.06.2022 сторонами не визначеного іншого розміру процентів річних, аніж у ст. 625 ЦК України. Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025 виснувала, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Інфляційні втрати, на відміну від процентів річних, не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора. Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, які об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів. Їх стягнення є компенсацією кредитору за понесені матеріальні втрати від знецінення грошових коштів. Компенсація інфляційних втрат, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є мінімальною гарантією захисту інтересів кредитора, що забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати. Таким чином, оскільки інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, а не штрафною санкцією, суд не може зменшити їх розмір
Отже, визначені Цивільним кодексом України три проценти річних та інфляційні нарахування суд не може зменшити, оскільки такі є законодавчо встановленими.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи із системного аналізу положень ст.549 ЦК України, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, проте є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.
Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф - не залежить.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
У разі порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що, як зазначалося вище, узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить також і статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Відповідно до п.6.3 договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п'ять років (п. 6.10 договору).
Також, сторони узгодили, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань (п. 6.11 договору).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що на борг в сумі 19 032 299,99грн за період з 04.03.2025 по 31.07.2025 нараховано пеню в розмірі 2 421 534,28грн та 10% штрафу в розмірі 1 903 230,00грн; на борг в сумі 18 731 715,79грн за період з 01.04.2025 по 31.07.2025 нараховано пеню в розмірі 1 940 913,68грн та 10% штрафу в розмірі 1 873 171,58грн; на борг в сумі 18 942 146,99грн за період з 01.05.2025 по 31.07.2025 нараховано пеню в розмірі 1 480 082,28грн та 10% штрафу в розмірі 1 894 214,70грн.
Всього нараховано та заявлено 5 842 530,24грн пені та 5 670 616,28грн штрафу.
Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, враховуючи п.6.3 договору, суд встановив, що позивачем внаслідок допущення відповідачем прострочення оплати придбаного товару правомірно нараховано пеню, вірно визначено період її нарахування, а отже вимоги про стягнення пені в розмірі 5 842 530,24грн є правомірними та підлягають до задоволення.
Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору в частині здійснення оплати більше ніж на 5 робочих днів, законною є також вимога про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого згідно п.6.3 договору, у розмірі 5 670 616,28грн.
Вирішуючи питання наявності у цьому випадку обставин для ухвалення рішення про зменшення суми пені та штрафу на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України суд враховує таке.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені, відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Також, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
ПрАТ «Тернопільміськгаз» у клопотанні посилається на наявність низки обставин, підтверджених наданими фінансовими звітами та специфікою його діяльності, які свідчать про наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій, нарахованих позивачем, як-от:
Ш вкрай незадовільний фінансовий стан (збитковість) (фінансові результати за 9 місяців 2024 року свідчать про наявність важкого фінансового стану ПрАТ «Тернопільміськгаз», який характеризується як критичний. За I Квартал 2024 року чистий фінансовий результат підприємства був збитком у розмірі 24 134 тис. грн. За 9 місяців 2024 року чистий фінансовий результат також був збитком у розмірі 35 844 тис. грн. Фінансовий результат від операційної діяльності за 9 місяців 2024 року також є збитком - 35 925 тис. грн.);
Ш стратегічне значення та специфіка діяльності (ПрАТ «Тернопільміськгаз» є єдиним оператором газорозподільної системи (ГРМ) на території міста Тернопіль та Тернопільського району);
Ш непропорційність санкцій та відсутність доказів збитків кредитора (заявник вказує, що позивач не надав доказів понесення ним майнових витрат (збитків) саме у зв'язку з діями відповідача, а інтереси позивача вже додатково захищено стягненням 3% річних та інфляційних втрат).
Надавши оцінку наведеним відповідачем аргументам та здійснивши аналіз наданих підтверджуючих документів щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій у спірному випадку, суд враховує таке.
Штрафні санкції є договірними, адже розмір пені та штрафу передбачені пунктом 6.3 договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3287-ОГРМ, укладеного між сторонами. Як вже зазначалося, відповідно до загальних засад цивільного законодавства, відносини мають ґрунтуватися на свободі договору. Заявник, як сторона договору, погодився на ці умови. Господарські санкції (неустойка, пеня, штраф), встановлені договором чи законом, спрямовані на компенсацію кредитору майнових втрат. Судове втручання у договірні умови повинно бути винятковим, а не правилом. Відповідач не заперечує факту існування грошових зобов'язань та визнає позовні вимоги в частині основного боргу в повному обсязі у розмірі 56 706 162,77 грн, що підтверджує факт порушення договірних умов, що призвело до застосування санкцій.
Хоча суд, приймаючи рішення про зменшення штрафних санкцій, має оцінити, чи є випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання зобов'язання та наслідків порушення, сам лише тяжкий матеріальний стан боржника, спричинений, зокрема, кризою неплатежів або тарифною політикою, не є абсолютною підставою для звільнення від відповідальності; проблеми боржника у взаємовідносинах зі споживачами або регулятором не можуть бути підставою для звільнення від договірної відповідальності перед іншою стороною (кредитором), оскільки це порушує принцип належного виконання зобов'язань. Незважаючи на природну монополію та соціальне значення, діяльність ПрАТ «ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ» залишається господарською та комерційною. Підприємство, укладаючи договір купівлі-продажу газу на багатомільйонну суму, свідомо приймало на себе комерційний ризик, включно з ризиком настання відповідальності за прострочення оплати.
Отже, хоча фінансовий стан підприємства відповідача обтяжений зовнішніми факторами, однак це не звільняє його автоматично від договірної відповідальності перед кредитором.
Надані позивачем Звіти фінансово-господарської діяльності показують хронічні збитки (52 млн грн за 2024 рік, 60 млн грн за 9 місяців 2025), негативний капітал (-1,95 млрд грн у 2024) та високу борговість. Однак, це типовий стан для газорозподільних компаній в умовах регулювання тарифів НКРЕКП та воєнного стану (не пов'язаний виключно з цим боргом). Компанія продовжує генерувати дохід (150 627 000 грн у 2024 році) і виконувати функції критичної інфраструктури. Загальні фінансові проблеми не є підставою для зменшення штрафних санкцій, якщо вони не доведені як прямі наслідки порушення, чого немає у цьому випадку.
Посилання на збитковий фінансовий результат або кризу неплатежів не є винятковими обставинами у розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України. Це є наслідком внутрішньогосподарських рішень, тарифної політики (яка є предметом оскарження в адміністративних судах) або неналежної роботи з власними дебіторами, але не є підставою для звільнення від відповідальності перед іншим контрагентом.
Крім того, суд враховує співвідношення розміру заборгованості та розмір штрафних санкцій, оскільки у цьому випадку йдеться про основний борг, який становить 56 706 162,77 грн, а нараховані позивачем санкції становлять 23,68% від основного боргу, що не підпадає під визначення перевищення розміру збитків над боргом в розумінні норми ч. 3 ст. 551 ЦК України. Штрафні санкції становлять близько 9% річного доходу відповідача за 2024 рік, що не є непосильним для компанії з оборотом 150 627 000 грн і не загрожує існуванню компанії. Натомість, зменшення штрафних санкцій на 90% (як просить боржник) суперечить принципу добросовісності, адже позбавить позивача компенсації.
Щодо тверджень відповідача про його належність до критичної інфраструктури та стратегічних підприємств місцевого рівня, як на одну з обставин, яка може слугувати підставою для зменшення неустойки, суд зазначає, що до операторів критичної інфраструктури, що здійснюють господарську діяльність на ринкових засадах, застосовуються загальні правила про відповідальність за порушення зобов'язання. Вони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, якщо не доведуть, що це сталося внаслідок непереборної сили (форс-мажору), що не має місця у випадку систематичної несплати коштів.
Статус критичної інфраструктури є підставою для отримання підтримки від держави у кризових ситуаціях, але не є індульгенцією від виконання договірних зобов'язань та застосування погоджених у договорі штрафних санкцій.
Таким чином, оскільки санкції нараховані відповідно до умов договору, який відповідач визнає, а тяжкий фінансовий стан та стратегічний статус підприємства, хоч і є вагомими обставинами, однак не скасовують зобов'язання відповідача дотримуватися розумності та добросовісності щодо кредитора і не дають автоматичного права на звільнення від відповідальності, особливо коли кредитор має право на компенсацію і така компенсація не є значною у порівнянні із боргом, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу.
Висновки господарського суду.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення повністю.
Розподіл судових витрат.
При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено 841 623,92грн судового збору згідно з платіжною інструкцією №0000030293 від 16 вересня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Норму такого ж змісту викладено також у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі вищенаведеного, керуючись нормами статей 123, 129 ГПК України, суд присуджує до відшкодування позивачу 420 811,96грн судового збору з відповідача (50% від сплаченого).
Платіжна інструкція №0000030293 від 16 вересня 2025 року на суму 841 623,92грн, як доказ сплати судового збору в дохід Державного бюджету України, знаходиться в матеріалах справи №921/595/25, та відповідно, позивач вправі заявити клопотання про повернення йому з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору за подання до господарського суду позову до ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ".
Керуючись ст.ст.2, 4, 13, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 130, ст.ст.191, 202, 216, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" (вулиця Митрополита Шептицького, будинок 20, місто Тернопіль, ідентифікаційний код 21155959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (вулиця Шолуденка, будинок 1, місто Київ, ідентифікаційний код 40121452) - 56 706 162грн 77коп. основного боргу, 1 350 308грн 14коп. інфляційних нарахувань, 565 708грн 92коп. - 3% річних, 5 842 530грн 24 коп. пені, 5 670 616грн 28коп. штрафу та 420 811грн 96коп. в повернення судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.12.2025.
Суддя Н.О. Андрусик