вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"09" грудня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/970/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49074, код ЄДРПОУ 14360080)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гусейнов Самір Гурбан Огли ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 136 793 грн 95 коп
у судове засідання сторони не з'явилися
Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
20 жовтня 2025 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до відповідача Фізичної особи-підприємця Гусейнов Самір Гурбан Огли про стягнення 136 793 грн 95 коп., з яких: 108 963 грн 22 коп. заборгованість по тілу кредиту, 9 190 грн 73 коп. загальний залишок заборгованості за процентами; 5 040 грн 00 коп. загальний залишок заборгованості за винагородою, 5 600 грн 00 коп пеня, 1 000 грн 00 коп. штраф (фінансова складова), 7 000 грн 00 коп. (змінна складова) у зв'язку із простроченням виконання відповідачем кредитного договору № 20.89.0000000853 від 04.07.2024.
Ухвалою від 23.10.2025 між іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/970/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 18.11.2025. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Повідомлено Фізичну особу-підприємця Гусейнов Самір Гурбан Огли про його право зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
Ухвалою від 18.11.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/970/25 по суті на 09.12.2025.
09 грудня 2025 року судом встановлено, що позивач та відповідач у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, відповідач також не з'явився.
Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали від 18.11.2025 до електронного кабінету Акціонерного товариства "Акцент-Банк" 20.11.2025 о 17:24 год.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак позивач вважається таким, що отримав ухвалу від 18.11.2025 - 21.11.2025.
До позовної заяви долучено клопотання позивача від 14.10.2025 про розгляд справи за відсутності його представника.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою від 23.10.2025, яка направлялась на адресу його місця реєстрації, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .
Із адреси Фізичної особи-підприємця Гусейнова Самір Гурбан Огли повернувся конверт із ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.10.2025 за трек-номером R067029383020 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" та з датою відмітки поштового зв'зку - 05.11.2025.
Також відповідачу було направлено ухвалу від 18.11.2025 на адресу його місця реєстрації, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .
Із адреси Фізичної особи-підприємця Гусейнова Самір Гурбан Огли повернувся конверт із ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.11.2025 за трек-номером R067042372819 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" та з датою відмітки поштового зв'язку - 26.11.2025.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Статтею 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Факт неотримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв'язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються і у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал від 23.10.2025 та від 18.11.2025 у даній справі стороною відповідача та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідками діяння (бездіяльності) Фізичної особи-підприємця Гусейнов Самір Гурбан Огли щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, господарським судом вчинено заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а неотримання ухвали про відкриття провадження у справі від 23.10.2025 та ухвали від 18.11.2025 є наслідком бездіяльності щодо їх належного отримання.
У розумінні вимог ГПК України ухвала від 23.10.2025 вважається врученою відповідачу належним чином 05.11.2025, а ухвала від 18.11.2025 вважається врученою відповідачу належним чином 26.11.2025.
При цьому за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою та з огляду на наявність вказаного клопотання позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника позивача та відповідача.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою від 23.10.2025 запропоновано відповідачу відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України подати суду відзив на позовну заяву і всі докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності) - протягом 15-денного строку з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Оскільки відповідач вважається таким, що 05.11.2025 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, а вказаною ухвалою, між іншого, запропоновано відповідачу відповідно до ст. 165 ГПК України подати суду відзив на позовну заяву і всі докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності) - протягом 15-денного строку з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, - відтак судом встановлено, що 21.11.2025 сплинув процесуальний строк на подання відповідачем відзиву, який тривав до 20.11.2025.
Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04.07.2024 між АТ "Акцент-Банк", як банком, та ФОП Гусейнов Самір Гурбан Огли, як позичальником, було укладено Кредитний договір № 20.89.0000000853, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику строковий кредит з лімітом 140 000 грн 00 коп, в тому числі на наступні цілі: на фінансування поточної діяльності.
Термін повернення кредиту: 02.07.2027. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 цього Договору) (п.А3).
Згідно до п.п. А6, A10 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Також, Позичальник сплачує щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.90% від суми зазначеного у п.А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п, 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Додатком №1 до договору погоджено графік погашення кредиту, відсотків, комісії та в цілому розмір щомісячного платежу.
Позивачем долучено до позовної заяви меморіальний ордер TR.37785531.48813.64999 від 04.07.2024 на суму 140 000 грн 00 коп. з призначенням платежу: "видача кредиту згідно договору №20.89.0000000853 від 04/07/2024".
Позивачем також долучено виписку по рахунку клієнта ФОП Гусейнов Самір Гурбан Огли за період з 04.07.2024 по 14.10.2025 з якої вбачається рух коштів відповідно до Кредитного договору №20.89.0000000853.
Після закінчення строку дії договору за відповідачем обліковувалася заборгованість 136 793 грн 95 коп., яку банк просить стягнути з позичальника та яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (108 963 грн 22 коп.), загального залишку заборгованості за процентами (9 190 грн 73 коп.), загального залишку заборгованості за винагородою (5 040 грн 00 коп.), пеня (5 600 грн 00 коп), штраф (фінансова складова) (1 000 грн 00 коп), штраф (змінна складова) (7 000 грн 00 коп.).
АТ "Акцент-Банк" звертався до ФОП Гусейнов Самір Гурбан Огли із вимогою про дострокове погашення усієї заборгованості за кредитним договором, однак відповідачем не було здійснено погашення заборгованості.
З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими та стосуються договірних правовідносин пов'язаних з наданням кредитних коштів.
Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної повернення отриманих кредитних коштів порушеними.
Як унормовано положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з нормами ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Укладений між позивачем та відповідачем Договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно з правилами ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 204 ЦК України укладений сторонами кредитний договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас, нормами ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в розмірі 140 000,00 грн за процентною ставкою 20, 90 % річних. Також, сторонами узгоджено, що позичальник сплачує щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Додатком №1 до договору погоджено графік погашення кредиту, відсотків, комісії та в цілому розмір щомісячного платежу.
Водночас, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору (прострочення платежів з повернення кредитних коштів та відсотків), а також внаслідок того що направлена претензія не дала результатів, - банк звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Застосування абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з правилами ч.2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №903/914/17, від 05.03.2019 у справі №910/3353/19.
Як вбачається із виписки по рахунку відповідача за період із 04.07.2024 по 14.10.2025 та із розрахунку заборгованості станом на 14.10.2025 відповідачем не здійснювалось своєчасне повернення грошових коштів, у зв'язку з чим станом на дату пред'явлення позову не сплаченими залишились 108 963 грн 22 коп основного боргу за тілом кредиту.
Відтак суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги у вказаній частині - стягнення 108 963 грн 22 коп тіла кредиту.
Щодо позовної вимоги про стягнення 5 040 грн 00 коп заборгованості за винагородою, суд враховує, що одним із обов'язків позичальника є сплата банку винагороди за кредитне обслуговування відповідно до п.4.5 Кредитного договору.
Пунктом А.10 визначено, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного в п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні, розрахунок здійснюється щоденно.
Відтак суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги у вказаній частині - стягнення 5 040 грн 00 коп заборгованості за винагородою.
Щодо заявлених до стягнення процентів у розмірі 9 190 грн 73 коп. за період із 04.07.2024 до 05.10.2025, то суд зазначає, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд звертає увагу, що нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 20, 90 % передбачене п.А6 кредитного договору. Тому позивач має право нараховувати в межах визначеної і погодженої в договорі сторонами процентної ставки відповідні нарахування.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми процентів, судом встановлено, що позивачем неправомірно здійснено розрахунок процентів за користування кредитом із 04.07.20214 до 05.10.2025, в той час коли можна нараховувати проценти було лише до 02.10.2025 включно. При цьому суд виходить із наступного.
АТ "А-Банк" здійснив направлення на адресу відповідача вимоги № 1313 від 25.09.2025 за Договором №20.89.0000000853. У вимозі Банк просив достроково погасити існуючу заборгованість та суму кредиту з процентами у загальному розмірі 123 067 грн 86 коп до 02.10.2025.
Право Банку вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту встановлене п.2.3.2 Кредитного договору, за умовами якого у випадку порушення будь-якого із зобов'язань, банк, на свій розсуд, має право зажадати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування, а також виконання інших зобов'язань шляхом відправлення повідомлення. У цю дату позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за Договором.
Суд відмічає, що факт звернення банку із вказаною вимогою про дострокове погашення кредиту змінило порядок, умови і строк дії кредитного договору та на дату 03.10.2025 вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
З огляду на викладене, господарський суд зауважує, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти припинилось 03.10.2025 у зв'язку з пред'явленням Банком до боржника вимоги про дострокове погашення боргу по кредиту до 02.10.2025 згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Всупереч вказаному, як зазначено вище, Банком нараховано проценти за користування кредитом станом на 05.10.2025 в сумі 9 190 грн 73 коп.
За розрахунками суду розмір процентів станом на 02.10.2025 становить 9 025 грн 17 коп.
Відтак суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів у розмірі 9 025 грн 17 коп. У решті
В решті позову про стягнення 165 грн 56 коп. заборгованості за процентами суд відмовляє.
Щодо нарахування банком неустойки суд зазначає наступне.
Згідно з п.А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п.А3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до п.5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год.30 хв. 24.02.2022, який продовжувався та діє на даний час.
17 березня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Отже, оскільки заборгованість виникла після 24 лютого 2022 року - неустойка (штраф) у розмірі 5 600 грн 00 коп. пені, 1 000 грн 00 коп. - штрафу (фіксована складова) та 7 000 грн 00 коп. - штрафу (змінна складова) підлягає списанню.
При цьому суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія зазначеного пункту поширюється на договори про надання поворотної фінансової допомоги - позики (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); кредитний договір (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23); сплата відсоткового доходу за облігаціями (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23); усі види кредитних (позикових) боргових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 червня 2024 року у справі № 910/13689/23).
Крім того, варто зауважити, що тлумачення змісту пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Такі особливості виявляються:
1) в період існування особливих правових наслідків - дія воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. До них належать договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Вони полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошових зобов'язань за такими договорами, то вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Існує також постанова Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 "Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України про звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, у вигляді обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення".
Відтак Верховний Суд вже сформував висновки щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зокрема, що у період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафу), - суд виснує, що доводи кредитора щодо правомірності заявлення грошових вимог у вигляді штрафу у розмірі 250 грн 00 коп. є необґрунтованими.
З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача, як позичальника 5 600 грн 00 коп. пені, 1 000 грн 00 коп. - штрафу (фіксована складова) та 7 000 грн 00 коп. - штрафу (змінна складова), які виникли на підставі п. А.7. та п.5.8 Кредитного договору, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і про стягнення з відповідача на користь позивача 108 963 грн 22 коп. тіла кредиту, 9 025 грн 17 коп. заборгованість за процентами, 5 040 грн 00 коп. заборгованість за винагородою.
В решті позову про стягнення 165 грн 56 коп. заборгованості за процентами, 5 600 грн 00 коп. пені, 1 000 грн 00 коп. - штрафу (фіксована складова) та 7 000 грн 00 коп. - штрафу (змінна складова) - суд відмовляє.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. що підтверджується платіжним дорученням № 6005315516277 від 14.10.2025.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог на суму 123 028 грн 39 коп. судовий збір підлягає розподілу між сторонами в наступному розмірі:
- 2 723 грн 29 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог,
- 304 грн 71 коп. залишається за позивачем, пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 222, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до відповідача Фізичної особи-підприємця Гусейнов Самір Гурбан Огли про стягнення 136 793 грн 95 коп задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гусейнов Самір Гурбан Огли ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49074, код ЄДРПОУ 14360080) 108 963 (сто вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн 22 коп. тіла кредиту, 9 025 (дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн 17 коп. заборгованість за процентами, 5 040 (п'ять тисяч сорок) грн 00 коп. заборгованість за винагородою, 2 723 (дві тисячі сімсот двадцять три) грн 29 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову про стягнення 165 грн 56 коп. заборгованості за процентами, 5 600 грн 00 коп. пені, 1 000 грн 00 коп. - штрафу (фіксована складова) та 7 000 грн 00 коп. - штрафу (змінна складова) - відмовити.
5. Судовий збір у розмірі 304 грн 71 коп. залишити за Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49074, код ЄДРПОУ 14360080).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано "12" грудня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич