адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,
адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,
тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про закриття провадження у справі
11.12.2025 м. Полтава Справа № 917/1122/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю. С., при секретарі Сахно А.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, код ЄДРПОУ 42769539; вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, Полтавська область, 36014
до Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 24388285; вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
1. Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ: 2454816; вулиця Соборності, будинок, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000;
2. Полтавська обласна військова адміністрація, код ЄДРПОУ: 00022591; вулиця Соборності, будинок, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36014;
3. Головне управління ДСНС у Полтавській області, код ЄДРПОУ: 38610079; вулиця Решетилівська, будинок, 26/1, м. Полтава, Полтавська область, 36007
про зобов'язання вчинити дії,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання;
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.06.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до Полтавської міської ради про зобов'язання без будь-яких умов прийняти до комунальної власності об'єкт державної власності - захисну споруду цивільного захисту (сховище ЦО) № 60145, літер. Г-1, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, будинок 55. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 29.07.2025 суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
- Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міської ради;
- Полтавську обласну військову адміністрацію;
- Головне управління ДСНС у Полтавській області.
В ході підготовчого провадження 10.11.2025 до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі № 917/1122/25 (вх. № 14361).
В підготовчому засіданні 11.12.2025 представники відповідача та третьої особи - Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міської ради наполягали на задоволенні вказаної заяви, представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи представників учасників справи, виходячи з положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви відповідача та закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Предметом спору по даній справі є зобов'язання Полтавської міської ради без будь-яких умов прийняти до комунальної власності об'єкт державної власності - захисну споруду цивільного захисту (сховище ЦО) № 60145, літер. Г-1, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, будинок 55.
Позов обґрунтовано тим, що спірний об'єкт державної власності був частиною майна Полтавського ремонтно-механічного заводу "Електрод", але залишився у державній власності після приватизації підприємства та його подальшої ліквідації через банкрутство. Позивач стверджує, що відповідач ухиляється від прийняття захисної споруди до комунальної власності, чим порушує законодавство у сфері цивільного захисту, в тому числі ч. 1 ст. 7 Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та ставить під загрозу життя та здоров'я громадян в умовах воєнного стану.
В свою чергу, клопотання відповідача про закриття провадження у справі обґрунтовано тим, що спір, який розглядається у даній справі, є публічно-правовим, оскільки виник між двома суб'єктами владних повноважень щодо реалізації їхньої компетенції, пов'язаної з управлінням об'єктом цивільного захисту. Відповідач вважає, що такі спори не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки вони належать до юрисдикції адміністративних судів.
Враховуючи викладені сторонами обставини та наявні у справі матеріали, суд погоджується з твердженням відповідача, що спір, який розглядається у даній справі, підлягає вирішення в порядку адміністративного судочинства.
Так, у статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.
Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК.
Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових ціннихи паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;
9) справи щодо процедури превентивної реструктуризації;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;
19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій;
20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення;
21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАСУ у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
2) публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно пунктів ч. 1 ст. 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
За змістом ч. 1 ст. 1. ЗУ «Про Фонд державного майна України» фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити з суті права та/або інтересу за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 4 20 та 45 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті Господарського процесуального кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Суд погоджується з позицією відповідача, що у даному випадку правовідносини сторін у справі є правовідносинами двох суб'єктів владних повноважень, пов'язані з управлінням об'єктом цивільного захисту. У даних відносинах відсутній будь-який приватно-правовий елемент. Відповідно, правовідносини сторін у справі є публічно-правовими відносинами, що унеможливлює їх дослідження та ухвалення судового рішення у межах господарського судочинства.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України не передбачено юридичну можливість розгляду господарськими судами спорів між державним органами влади та органом місцевого самоврядування в частині їх компетенції щодо управління об'єктами цивільного захисту державної власності.
Натомість, статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, даний спір має бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, враховуючи суб'єктивний склад сторін, так як спір виник між суб'єктами владних повноважень щодо виконання ними публічно-владних управлінських функції.
Згідно ч. 1 ст. 185 ГПК у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Згідно ч. 2 ст. 185 ГПК за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд закриває провадження по справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Разом з цим, суд роз'яснює, що вказаний спір має бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.
Частинами 3 та 4 ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви до господарського суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн платіжною інструкцією від 23.12.2024 № 1643 (внутрішній номер 393166260).
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.
Отже, у зв'язку із закриттям провадження у даній справі, сплачена сума судового збору в розмірі 2422,40 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.
Керуючись ст. 20, п. 1 ч. 1, ч. 3-5 ст. 231, ст. 234, 235, 255 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі № 917/1122/25.
2. Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (код ЄДРПОУ 42769539; вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, Полтавська область, 36014) з державного бюджету 2422,40 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції від 23.12.2024 № 1643 (внутрішній номер 393166260).
3. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили 11.12.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 12.12.2025.
Суддя Юлія БАЙДУЖ