65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3721/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;
за участі представників:
від позивача - Міркун О.С.;
від відповідача - Гупало П.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Заречневої Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Черноусової Тамари Іванівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
про виселення та стягнення 50 951,62 грн.,
1. Суть спору.
10.09.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3817/25) Фізичної особи-підприємця Заречневої Тетяни Григорівни до відповідача Фізичної особи-підприємця Черноусової Тамари Іванівни, в якій позивач просить суд виселити відповідача та зобов'язати його повернути позивачу нежитлове приміщення, а також стягнути з відповідача 50951,62 грн. неустойки за порушення строку повернення приміщення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ФОП Черноусова Т.І., як орендар нежитлового приміщення загальною площею 85 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за Договором оренди №6-12/24, укладеним 01.12.2024, у добровільному порядку відмовляється від його передачі ФОП Заречневій Т.Г. яка, як орендодавець даного приміщення, в односторонньому порядку розірвала Договір, у зв'язку з чим позивач вимагає зобов'язати відповідача звільнити займане ним приміщення та стягнути з нього неустойку за порушення строку повернення приміщення.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву (вх.№3817/25 від 10.09.2025) було залишено без руху у зв'язку з наявністю її недоліків.
18.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№29022/25).
Ухвалою суду від 22.09.2025 було відкрито провадження у справі №916/3721/25 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 09.10.2025 о 15:30.
30.09.2025 до суду надійшла заява адвоката Гупала П.М. про вступ у справу в якості представника ФОП Черноусової Т.І. (вх.№30524/25).
02.10.2025 до суду надійшов відзив відповідача (вх.№30665/25).
02.10.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№30667/25).
Ухвалою суду від 03.10.2025 клопотання представника ФОП Черноусової Т.І. про участь у судовому засіданні при розгляді справи №916/3721/25 в режимі відеоконференції задоволено, забезпечено участь представника ФОП Черноусової Т.І. - Гупало Петра Михайловича в усіх судових засіданнях з розгляду справи №916/3721/25 в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації.
09.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№31572/25).
У судовому засіданні 09.10.2025, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.11.2025.
20.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява про витребування доказів (вх.№32868/25), а також заява про залишення позовної заяви без руху (вх.№32909/25).
03.11.2025 до суду від позивача надійшла заперечення щодо заяви відповідача про витребування доказів (вх.№34589/25) та заперечення щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху (вх.№34684/25).
Також 03.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.11.2025, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.11.2025.
У судовому засіданні 17.11.2025, за участі представників сторін, суд, без оформлення окремого документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 01.12.2025.
У судовому засіданні 01.12.2025, за участі представників сторін, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 11.12.2025.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Фізичної особи-підприємця Заречневої Тетяни Григорівни.
У якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 01.12.2024 між ФОП Заречневою Т.Г., як орендодавцем, та ФОП Черноусовою Т.І., як орендарем, було укладено договір оренди №6-12/24, за яким орендарю за плату у тимчасове користування (оренда) було передано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Одеса, вулиця Недєліна, будинок 78, приміщення 1к загальною площею 85 кв.м.
Як вказує позивач, вона зверталася до відповідача з листом від 28.04.2025, яким повідомила орендаря, що бажає в односторонньому порядку розірвати зазначений договір на підставі п.5.4.3, а також зазначено було заплановану дату розірвання (припинення) Договору - 28.05.2025.
Також позивач зазначає, що листом вих.№2-05 від 19.05.2025 року ФОП Заречнева Т.Г. надала відповідачу додаткове письмове роз'яснення, що підпункт 5.4.3. пункту 5.4. Договору передбачає, що Орендодавець за своєю ініціативою має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір (і цей Договір припиняє свою дію на вимогу Орендодавця) з обов'язковим письмовим про дострокове розірвання цього Договору в строк не пізніше, ніж за один календарний місяць до моменту розірвання Договору. Підписаний сторонами Договір оренди, зокрема п.п. 5.4.3., не містить обов'язку Орендодавця обґрунтовувати причини розірвання, а лише передбачає необхідність дотримання строку повідомлення.
Крім того ФОП Заречнева Т.Г. стверджує що вживала заходів з повернення об'єкту оренди з користування орендаря, шляхом особистого прибуття представника позивача до орендованого приміщення для надання та підписання орендарем примірників акту приймання-передачі приміщення з оренди, а також у якості уповноваженої особи для отримання з оренди нежитлового приміщення та ключів від нього.
Між тим відповідач у добровільному порядку не передає позивачу нежитлове приміщення загальною площею 85 кв.м., розташоване за адресою: м.Одеса, вулиця Недєліна, будинок 78, приміщення 1к.
У зв'язку з цим ФОП Заречнева Т.Г. зазначає, що після 28.05.2025 у відповідача виник обов'язок сплачувати не орендну плату, а саме подвійну плату як спеціальну міру відповідальності, відтак позивач вважає, що платежі у розмірі 15 000 грн на місяць, які вносились відповідачем після 28.05.2025, слід розглядати лише як часткове виконання зобов'язання зі сплати неустойки, яка станом на день подання позову складає 50951,62 грн.
Таким чином позивач просить суд зобов'язати ФОП Черноусову Т.І. звільнити та повернути нежитлове приміщення, шляхом примусового виселення ФОП Черноусової Т.І. з нежитлового приміщення, загальною площею 85 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , а також стягнути з останньої 50951,62 грн неустойки за порушення строку повернення приміщення.
Крім того у відповіді на відзив позивач стверджує, що посилання відповідача на необхідність направлення пропозиції про дострокове розірвання договору є необґрунтованим, оскільки договором передбачено право на односторонню відмову орендодавцем від договору оренди, а правові норми, на які посилається відповідач, стосуються випадків, коли таке право договором не передбачено та не охоплюють виниклих спірних правовідносин між сторонами.
3.2. Аргументи Фізичної особи-підприємця Черноусової Тамари Іванівни.
У якості заперечень проти позовних вимог відповідач вказує, що реалізація права на дострокове розірвання договору повинна відбуватися у відповідності до приписів статті 188 ГК України, статей 651 - 654 ЦК України та інших норм, що регулюють порядок здійснення орендних відносин.
Також відповідач зазначає, що передумовою дострокового розірвання договору оренди є необхідність направлення ініціюючою стороною іншій стороні пропозиції про дострокове припинення договірних відносин. Така пропозиція повинна бути зроблена за 20 календарних днів до запланованої дати розірвання, якщо інший строк не встановлений у самому договорі. Додатком до пропозиції повинна бути додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди, якою визначатимуться усі істотні умови повного припинення господарських зобов'язань між сторонами.
Між тим відповідач вважає, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. При цьому одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
На думку відповідача чинне законодавство України розділяє підстави дострокового розірвання договору на дві групи - перша пов'язана із істотним порушенням умов договору; а друга пов'язана із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору, водночас позивач не посилається на істотне порушення умов договору, і такі порушення з боку відповідача відсутні.
Натомість, як зазначає відповідач, для дострокового розірвання договору оренди з підстав істотної зміни обставин, позиція сторони, що ініціює вказане питання, повинна містити обґрунтування щодо істотної зміни умов, якими сторони керувалися до підписання договору. У результаті такої зміни сторона не може в повній мірі задовольнити свої матеріальні та інші інтереси, виходячи із умов діючого договору, а тому такий договір не може надалі бути залишеним в силі, оскільки не відповідає початковим намірам та волевиявленню сторони під час його укладення.
Відтак ФОП Черноусова Т.І. вважає, що договір вважатиметься достроково розірваним з дати, визначеної у тексті підписаної сторонами додаткової угоди або з дати набрання законної сили судового рішення. Проте у позовній заяві не наведено жодних обставин, які дають підстави для розірвання договору, а посилання на пункт 5.4. Договору оренди про право на одностороннє розірвання такого договору не ґрунтується на вимогах закону, а лише обґрунтовується небажанням надати можливість відповідачу продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, що є недопустимим, тому позов не підлягає задоволенню.
Також ФОП Черноусова Т.І. вказує, що на відмінну від пп. 5.4.1 та 5.4.2, пп. 5.4.3 та 5.4.4 п. 5.4 Договору конкретизує яким саме порядком має відбуватися розірвання договору в односторонньому порядку, а тому вважає, що заявлений позивачем пункт 5.4. не є підставою для розірвання договору оренди саме з тих підстав, на які той посилається у позовній заяві.
Відповідач вважає що умови договору не передбачають права позивача на одностороннє розірвання договору оренди та оскільки позивач у позовній заяві вимог про розірвання договору не ставить, вирішення вимог про звільнення та повернення нежитлового приміщення, шляхом примусового виселення і стягнення неустойки за порушення строку повернення приміщення в сумі 50952,62 грн є неможливим без вирішення питання про розірвання договору оренди.
Враховуючи вищевикладене ФОП Черноусова Т.І. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП Заречневої Т.Г. у повному обсязі.
4. Фактичні обставини встановлені судом під час розгляду справи.
01.12.2024 між ФОП Заречновою Т.Г., як Орендодавцем, та ФОП Черноусовою Т.І., як Орендарем, укладено Договір оренди №6-12/24 (далі - Договір) (а.с.10-12), за п. 1.1 якого, Орендодавець передав Орендарю за плату у тимчасове користування (оренда) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Недєліна, будинок 78, приміщення 1к, загальною площею 85 кв.м (у подальшому «Нежиле приміщення» або «Об'єкт оренди/Об?єкт). Об'єкт оренди мебльовано, встановлено системи відеоспостережения, аудіовідтворення, кухонне обладнання, кондиціонування згідно переліку, вказаному в Акті приймання-передачі.
За пунктом 1.2 Договору, Об'єкт Оренди передається Орендарю з ціллю використання для розміщення кав'ярні.
Згідно з п. 2.1 та п. 2.2 Договору, передача Об'єкта оренди Орендодавцем, прийняття його Орендарем і повернення Об'єкта оренди при припиненні або розірванні даного Договору оформлюється Актами прийому передачі, що підписуються Сторонами. В Актах прийому-передачі вказуються: склад та перелік майна, що передається в оренду, його стан, цільове призначення, а також показники всіх лічильників послуг, що надаються (електроенергія, водопостачання і т.п.), встановлених на Об'єкті оренди. Складання і підписання Актів прийому-передачі Об'єкта оренди здійснюється уповноваженими представниками Сторін безпосередньо при передачі Об'єкта оренди. Належним чином оформлений Акт прийому-передачі Об'єкта оренди від Орендодавця до Орендаря є підставою для нарахування та сплати орендної плати, передбаченої цим Договором з урахуванням умов Договору.
За пунктами 2.5 та 2.6 Договору, у випадку ухилення однієї Сторони від складення будь-якого Акту приймання-передачі інша Сторона має право надати (надіслати) такій Стороні підписаний зі своєї сторони Акт у двох примірниках. Сторона, яка отримала Акт, повинна підписати його зі своєї сторони і надати іншій Стороні підписаний обома Сторонами примірник Акту чи мотивовану відмову від його підписання протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання Акту. Якщо Сторона, що отримала підписаний іншою Стороною примірник Акту, не надасть іншій Стороні у вказаний п'ятиденний строк підписаний обома Сторонами примірник Акту чи мотивовану відмову від його підписання, такий Акт вважається підписаним обома Сторонами. З моменту підписання Акту прийому передачі, Орендодавцем забезпечується вільний доступ Орендаря та його працівників, відвідувачів до об'єкту оренди (передаються ключі).
Відповідно до п. 2.7 Договору, приміщення підлягає поверненню Орендодавцю у випадках:
- закінчення строку дії Договору оренди;
- припинення дії даного Договору за взаємною згодою Сторін;
- розірвання Договору;
- знищення Об'єкта оренди.
Згідно з п. 2.8 Договору, Орендар зобов'язується повернути приміщення Орендодавцю з урахуванням нормального зносу, не пізніше дня настання однієї з подій, визначених п. 2.7. Договору, на підставі Акту прийому-передачі.
Пунктами 3.1 - 3.4 Договору, сторони визначили, що розмір Орендної плати за один місяць становить 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень урахуванням ПДВ.
Розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній валюті України.
Орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцю щомісячно не пізніше 5-го числа місяця за поточний місяць оренди шляхом перерахування безготівкових коштів рахунок Орендодавця, якщо інше не погоджене Сторонами.
3.4. Орендна плата не включає в себе комунальні платежі, платежі за утримання приміщень Ці платежі в повному обсязі сплачуються Орендарем за відповідними рахунками/договорів укладеними з постачальними організаціями відповідно до фактичних витрат Оренда щомісячно не пізніше 5 (п'яти календарних днів) з моменту виставлення рахунку Орендодавцем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Орендодавця, якщо інше не погоджено Сторонами.
Згідно з п. 3.6 Договору, Орендар сплачує в строк не пізніше 1 (одного) календарного дня Гарантійний платіж, що дорівнює розміру орендної плати (визначена в п. 3.1. цього Договору) за один місяць. У випадку дострокового розірвання і/або припинення цього Договору сплачений Орендарем Гарантійний платіж повинен бути повернений Орендодавцем Орендарю протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих дня з моменту такого розірвання і/або припинення за умови повного розрахунку Орендарем по оплаті оренди до моменту підписання Акту приймання-передачі Об'єкту. Орендодавець має прано зарахувати (утримати) із суми Гарантійного платежу суму заборгованості, збитків, заподіяних Об'єкту оренди або інших штрафних санкцій, передбачених цим Договором. У разі зміни (збільшення) розміру орендної плати Орендар на вимогу Орендодавця одноразово сплачує суму, що дорівнює різниці розміру між збільшеною орендною платою та сплаченим. Гарантійний платіж не є завдатком в розумінні ст. ст. 570, 571 Цивільного кодексу України чи заставою у розумінні статтей 572, 593 Цивільного кодексу України. На гарантійний платіж будь- які проценти за користування коштами чи індекси не застосовуються.
Пунктом 4.1 Договору сторони визначили права та обов'язки Орендаря, які є наступними:
4.1.1 Орендар зобов'язаний використовувати Об'єкт оренди для цілей передбачених Договором;
4.1.2. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному розмірі сплачувати орендну плату, передбачену розділом з цього Договору, компенсувати в повному обсязі витрати щодо сплати комунальних витрат в порядку, передбаченому цим Договором. У випадку повернення Об'єкту в зв'язку із закінченням строку оренди чи за інших підстав, передбачених цим Договором, орендна плата сплачується Орендарем до моменту підписання Сторонами Акту прийому- передачі та фактичного повернення Об'єкту з оренди Орендодавцю;
4.1.3. Орендар зобов'язаний повідомити Орендодавця не пізніше, ніж за один календарний місяць про дострокове розірвання цього договору, якщо таке буде мати місце;
4.1.4. По закінченню терміну дій даного Договору поліпшення Об'єкту оренди, проведені Орендарем власними силами і за свій рахунок та можуть бути ним демонтовані без погіршення стану приміщення є його власністю. Поліпшення, які неможливо відокремити без погіршення первісного стану приміщення безоплатно переходять у власність Орендодавця;
4.1.5. Орендар має право на передачу Об'єкту або його частини в суборенду виключно за умови отримання додаткового письмового погодження з боку Орендодавця;
4.1.6. Обладнати Об'єкт оренди за власний рахунок охоронною сигналізацією (з датчиками об'єму), виведеною на гучномовець та на пульт державної/приватної охорони (з автоматичним викликом групи швидкого реагування) за умови письмового погодження з Орендодавцем;
4.1.7. Орендар має право провести ремонтно-оздоблювальні роботи з метою приведення Об'єкту в стан, необхідний Орендарю для здійснення в ньому господарської діяльності за умови письмового погодження з Орендодавцем. Орендар здійснює необхідне прибирання та вивезення всього будівельного сміття, яке виникає в зв'язку з проведенням робіт. Для цілей цього Договору будь-які вищезазначені роботи, включаючи будь-які ремонтні та відновлювальні роботи, проведені Орендарем, проводяться лише з метою пристосування Об'єкту для здійснення діяльності Орендаря, не створюють окрему річ, оскільки проводяться для внутрішніх потреб Орендаря та виключно для здійснення ним господарської діяльності в Об'єкті. У разі проведення ремонтних робіт, які включають в себе проведення реконструкції приміщення, які потребують погодження з органами архітектурного нагляду, Орендар повідомляє попередньо Орендодавця та погоджує з ним проведення відповідних робіт. У разі невиконання зазначеної вимоги, Орендар несе відповідальність та сплачує штрафні санкції, отримані ним у зв'язку з порушенням вимог законодавства стосовно проведення робіт з реконструкції приміщення;
4.1.8. Орендар зобов'язаний підтримувати технічно справний стан з урахуванням нормального зносу майна Орендодавця, яке отримано цим за Актом приймання-передачі. У разі пошкодження майна з вини Орендаря він зобов'язаний провести ремонтні роботи або компенсувати завдані збитки;
4.1.9. Орендар несе відповідальність за збереження цілісності опломбування систем водопостачання, електропостачання, за цілісність інженерних комунікацій, які були встановлені Орендодавцем.
Пунктом 4.2 Договору, сторони визначили права і обов'язки Орендодавця, які є наступними:
4.2.1. Орендодавець зобов'язаний фактично надати у тимчасове користування Орендарю Об'єкт оренди за Актом прийому-передачі Об'єкту оренди;
4.2.2. Орендодавець має право достроково розірвати цей Договір у випадках, передбачених цим Договором;
4.2.3. Орендодавець не відповідає за зобов'язаннями Орендаря перед третіми особами та державою, в тому числі за господарську діяльність Орендаря.
Відповідно до п. 5.1 Договору, його укладено строком на 35 місяців і набирає чинності з дня підписання обома сторонами, а в частині виконання фінансових зобов'язань та зобов'язань з прийому-передачі Об'єкту до повного виконання таких зобов'язань Сторонами.
Пунктами 5.1.1 та 5.1.2 Договору, сторони визначили домовленість про можливість редагування умов даного договору загальної площі оренди та вартості оренди станом на 31 травня 2025 . Орендар має переважне право перед іншими потенційними орендарями на укладення Договору оренди на новий строк за умови відсутності порушень умов Договору з боку Орендаря за весь період строку дії Договору.
Згідно з пунктом 5.2 Договору, його може бути змінено, доповнено або достроково розірвано за письмовою Згодою Сторін. Усі зміни та доповнення до цього Договору укладаються у письмовій формі і оформлюються угодами про внесення змін. Угоди про внесення змін після їх підписання Сторонами стають невід'ємною частиною цього Договору.
За пунктом 5.3 Договору, його дія припиняється у наступних випадках:
5.3.1. після закінчення Строку дії Договору з урахуванням вимог п.5.1.1. Договору;
5.3.2. загибелі Об'єкту, або його частини, у випадку якщо це робить неможливим використання Орендарем Об'єкту за цільовим призначенням, визначеним цим Договором, в тому числі створює перешкоди для відвідування Об'єкту третіми особами;
5.3.3. достроково за згодою обох Сторін або за рішенням судових oрганів;
5.3.4 на вимогу Орендодавця у випадках, передбачених п. 5.4. Договору (одностороннє розірвання Договору Орендарем);
5.3.5 за попереднім повідомленням Орендаря про намір достроково розірвати Договір в строк не менш ніж 1 календарний місяць.
Відповідно до п.5.4 Договору, визначено, що Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір (і цей Договір припинає свою дію на вимогу Орендодавця) в наступних випадках:
5.4.1 Орендар не сплачує орендну плату за цим Договором або затримує плату на строк понад 15 (п'ятнадцять) банківських днів;
5.4.2 У разі використання Об'єкту оренди не за цільовим призначенням, виданим Договором;
5.4.3 З ініціативи Орендодавця з обов'язковим письмовим про дострокове розірвання цього Договору в строк не пізніше, ніж за один календарний місяць до моменту розірвання Договору;
5.4.4. В разі настання підстави, зазначеної в п. 5.4.1, 5.4.2. цього Договору, Орендодавець зобов'язаний письмово повідомити Орендаря про дострокове розірвання цього Договору за 15 календарних днів.
Згідно з п. 5.5 Договору, припинення цього Договору не звільняє Сторони від зобов'язань, що виникли до припинення дії цього Договору або у зв'язку з ним, до повного їх виконання Сторонами.
Пунктом 7.1 Договору визначено, у випадку невиконання чи неналежного виконання Стороною обов'язків за цим Договором винна Сторона несе відповідальність у порядку, передбаченому цим Договором та діючи законодавством України. Винна Сторона зобов'язана відшкодувати збитки, заподіяні іншій Стороні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків. Відшкодування збитків звільняє винну Сторону від виконання обов'язків по Договору.
За пунктом 7.2 Договору, збитки, нанесенні Стороні в результаті невиконання або неналежного виконання іншою Стороною зобов'язань по даному Договору, винна Сторона відшкодовує в повному обсязі.
Згідно з п. 7.3 Договору, за прострочення платежів за цим Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Пунктом 7.5 Договору, всі суперечки та спори, що виникають в зв'язку з даним Договором, або пов'язані з його виконанням, порушенням, припиненням або недійсністю, вирішуються Сторонами шляхом переговорів. Якщо вирішення спору шляхом переговорів буде неможливо, спір підлягає розгляду судом відповідно до діючого законодавства України.
01.12.2024 між сторонами було укладено Акт прийому-передачі орендованих приміщень, який є Додатком №1 до Договору, за яким ФОП Заречнева Т.Г., як Орендодавець, передала, а ФОП Черноусова Т.І., як Орендар, прийняла приміщення у стані відображеному на фотографія, мебльоване та обладнане інженерними комунікаціями. Приміщення передається для використання за цільовим призначенням - для розміщення кав'ярні (а.с.15-19).
ФОП Заречнева Т.Г. було направлено ФОП Черноусовій Т.І. повідомлення від 23.04.2025 про розірвання договору оренди №6-12/24 від 01.12.2024 (а.с.23), яким ФОП Заречнева Т.Г. повідомила про розірвання в односторонньому порядку зазначеного договору на підставі п. 5.4. Розірвання в односторонньому порядку Договору зумовлено наступними підставами, а саме п.5.4.3 викладені в договорі оренди № 6/12 від 01 грудня 2024 року. Також в даному повідомленні зазначено, що запланована дата розірвання (припинення) Договору - 28.05.2025.
Дане повідомлення було направлено на адресу ФОП Черноусовій Т.І. засобами поштового оператора АТ «УКРПОШТА», поштова квитанція 6504800131501 (а.с.102) та отримана ФОП Черноусовою Т.І. 05.05.2025, що вбачається з роздруківки трекінгу поштового відправлення 6504800131501 (а.с.22).
Відповіддю від 06.05.2025 на повідомлення про розірвання договору оренди №6-12/24 від 01.12.2024 (а.с.42), ФОП ЧерноусоваТ.І. повідомила ФОП Заречневу Т.Г. що нею було розглянуто повідомлення про розірвання згаданого договору оренди з посиланням на п. 5.4 договору, з яким ФОП ЧерноусоваТ.І. не погоджується, оскільки зазначено підставу для його розірвання пунктом 5.4.3 договору. Даний пункт договору оренди передбачає розірвання договору оренди за повідомленням орендаря у визначений місячний строк, однак не зазначено причини розірвання договору, які визначено у пунктах 5.4.1. та 5.4.2. За таких обставин відповідач зазначив про відсутність підстав для розірвання договору оренди орендодавцем, а в разі незгоди, рекомендував звернутися до суду у визначеному законом порядку про розірвання згаданого договору оренди.
Після ознайомлення з відповіддю ФОП Черноусової Т.І. на повідомлення про розірвання Договору оренди, ФОП Заречнева Т.Г. листом за № 2-05 від 19.05.2025 повідомила, що підписаний сторонами Договір оренди, зокрема п.п. 5.4.3., не містить обов'язку Орендодавця обґрунтовувати причини розірвання, а передбачає необхідність дотримання строку повідомлення. Відповідне повідомлення було направлено ФОП Черноусовою Т.І. рекомендованим листом, отримання якого підтверджується поштовими відмітками, а отже, твердження про «відсутність підстав для розірвання» є юридично необґрунтованим і не узгоджується з умовами Договору. Також повторно повідомлено, що відповідно до надісланого письмового повідомлення, Договір вважається припиненим 28.05.2025 року. Крім того даним листом ФОП Заречнева Т.Г. повідомила, що відповідно до положень п.п. 2.7, 2.8 Договору, відповідно до яких у випадку припинення дії Договору Орендар зобов'язаний повернути приміщення Орендодавцю з урахуванням нормального зносу не пізніше дня припинення Договору у цьому випадку не пізніше 28.05.2025 року - на підставі Акту прийому-передачі (а.с.13).
Листом за №383-/3/41/13/06/03-25 від 18.06.2025 (а.с.26) Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області повідомив, що 29.05.2025 року о 17:40 год., на спеціальну лінію « 102» надійшло повідомлення щодо конфлікту в приміщенні Закладу "Кава" за адресою м. Одеса, вул. Анатолія Бачинського буд. 78. На місце події було направлено наряд управління за результатами відпрацювання повідомлення о 18:17 год. 29.05.2025 року працівниками в електронному рапорті було вказано наступну інформацію, а саме: «Прибувши за вказаною адресою заявниця адвокат яка представляє інтереси власниці приміщення де працює кав'ярня та просить зафіксувати для суду що орендар ФОП Черноусова Тамара Іванівна відмовляється звільняти приміщення На місці працює баріста Клевцова Олександра Сергіївна 2006 р.н. яка повідомила, що працює в даному закладі вже декілька місяців. На даний момент в допомозі поліції не потребують».
Листом за №1-09 від 05.09.2025 ФОП Заречнева Т.Г. направила ФОП Черноусовій Т.І. попередження-вимогу про звільнення нежитлового приміщення у зв'язку з розірванням договору оренди (а.с.24-25), та вимагала в строк до 12.09.2025:
- звільнити приміщення від усього майна ФОП Черноусової Т.І.;
- передати приміщення за Актом приймання-передачі, із фіксацією показників лічильників та комплекту ключів/доступів;
- погасити заборгованість за Договором та комунальні/експлуатаційні платежі;
- узгодити та підписати акт звірки розрахунків.
Також було запропоновано провести зустріч 12.09.2025.
Крім того в матеріалах справи наявні звернення Черноусової Т.І. від 08.06.2025 адресовані Заречневій Тетяні Григорівні щодо проведення особистої зустрічі для з'ясування всіх розбіжностей та врегулювання спору мирним шляхом, а також в даних зверненнях Черноусова Т.І. зазначала про те що не погоджується з повідомленням орендодавця та вважає що Договір оренди є чинним. (а.с.57-59).
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так судом було встановлено, що 01.12.2024 між ФОП Заречневою Т.Г., як Орендодавцем, та ФОП Черноусовою Т.І., як Орендарем, укладено Договір оренди №6-12/24 (далі - Договір) (а.с.10-12), за яким Орендодавець передав Орендарю за плату у тимчасове користування (оренда) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Недєліна, будинок 78, приміщення 1к, загальною площею 85 кв.м (у подальшому «Нежиле приміщення» або «Об'єкт оренди/Об?єкт). Об'єкт оренди мебльовано, встановлено системи відеоспостережения, аудіовідтворення, кухонне обладнання, кондиціонування згідно переліку, вказаному в Акті приймання-передачі.
Відтак суд доходить висновку, що даний Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
Приписами частин 1 та 2 статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Абзацом другим частини 2 ст. 763 ЦК України, кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Положеннями Договору (п. 2.7 Договору) сторони визначили, що приміщення підлягає поверненню Орендодавцю, зокрема у таких випадках:
- закінчення строку дії Договору оренди;
- припинення дії даного Договору за взаємною згодою Сторін;
- розірвання Договору;
- знищення Об'єкта оренди.
За пунктом 5.3 Договору, його дія припиняється у наступних випадках:
5.3.1. після закінчення Строку дії Договору з урахуванням вимог п.5.1.1. Договору;
5.3.2. загибелі Об'єкту, або його частини, у випадку якщо це робить неможливим використання Орендарем Об'єкту за цільовим призначенням, визначеним цим Договором, в тому числі створює перешкоди для відвідування Об'єкту третіми особами;
5.3.3. достроково за згодою обох Сторін або за рішенням судових oрганів;
5.3.4 на вимогу Орендодавця у випадках, передбачених п. 5.4. Договору (одностороннє розірвання Договору Орендарем);
5.3.5 за попереднім повідомленням Орендаря про намір достроково розірвати Договір в строк не менш ніж 1 календарний місяць.
Відповідно до п.5.4 Договору, Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір (і цей Договір припинає свою дію на вимогу Орендодавця) в наступних випадках:
- орендар не сплачує орендну плату за цим Договором або затримує платіж на строк понад 15 (п'ятнадцять) банківських днів (п.п. 5.4.1);
- у разі використання Об'єкту оренди не за цільовим призначенням, виданим Договором (п.п. 5.4.2);
- з ініціативи Орендодавця з обов'язковим письмовим про дострокове розірвання цього Договору в строк не пізніше, ніж за один календарний місяць до моменту розірвання Договору (п.п. 5.4.3).
Також підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 Договору визначено, що у разі настання підстави, зазначеної в п. 5.4.1, 5.4.2. цього Договору, Орендодавець зобов'язаний письмово повідомити Орендаря про дострокове розірвання цього Договору за 15 календарних днів.
Таким чином суд зазначає, що положення пункту 5.4. Договору визначають три окремі підстави для виникнення у Орендодавця права на одностороннє розірвання Договору оренди (підпункти 5.4.1, 5.4.2 та 5.4.3), натомість підпункт 5.4.4 пункту 5.4. Договору визначає порядок застосування саме підпункту 5.4.1 та підпункту 5.4.2 Договору.
Натомість підпункт 5.4.3 пункту 5.4 Договору визначає як підстави для розірвання - «з ініціативи Орендодавця», та порядок його розірвання за такою підставою - «з обов'язковим письмовим про дострокове розірвання цього Договору в строк не пізніше, ніж за один календарний місяць до моменту розірвання Договору».
При цьому суд зазначає, що формулювання «з обов'язковим письмовим про дострокове розірвання цього Договору…» що міститься в підпункті 5.4.3 пункту 5.4 Договору є неповним та враховуючи положення підпунктів 5.3.4 та 5.3.5 суд трактує дане положення Договору, як «Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір з ініціативи Орендодавця з обов'язковим письмовим повідомленням про дострокове розірвання цього Договору в строк не пізніше, ніж за один календарний місяць до моменту розірвання Договору».
За змістом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов недопускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарський суд зазначає, що за змістом наведених положень закону, одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і в разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо в договорі.
Відтак суд зазначає, що ФОП Заречнева Т.Г. реалізувала своє право на одностороннє розірвання Договору оренди шляхом направлення ФОП Черноусовій Т.І. повідомлення від 23.04.2025 про розірвання Договору оренди №6-12/24 від 01.12.2024 (а.с.23) на підставі п. 5.4. Договору, за яким розірвання в односторонньому порядку Договору зумовлено підпунктом 5.4.3 Договору. Також у даному повідомленні зазначено, що запланована дата розірвання (припинення) Договору 28.05.2025.
З матеріалів справи встановлено, що ФОП Черноусова Т.І. 05.05.2025 отримала дане повідомлення, що встановлено судом з поштової квитанції 6504800131501 (а.с.102), роздруківки трекінгу поштового відправлення 6504800131501 (а.с.22), а також з відповіді Черноусової Т.І. від 06.05.2025 на повідомлення про розірвання договору оренди №6-12/24 від 01.12.2024 (а.с.42).
Даною відповіддю Черноусова Т.І. підтвердила факт отримання повідомлення ФОП Заречневої Т.Г. та зазначила, що не погоджується з визначеною орендодавцем підставою для розірвання Договору, оскільки ФОП Заречневою Т.Г. не вказано причин розірвання договору, які визначено у підпунктах 5.4.1. та 5.4.2. Договору. Такі ж твердження заявлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Водночас суд не погоджується з такими твердженнями ФОП Черноусової Т.І., оскільки як вже було зазначено, положення пункту 5.4. Договору визначають три окремі підстави для виникнення у Орендодавця права на одностороннє розірвання Договору оренди (підпункти 5.4.1, 5.4.2 та 5.4.3), тоді як порядок застосування підпункту 5.4.1 та підпункту 5.4.2 Договору, регулюється саме підпунктом 5.4.4 пункту 5.4. Договору.
Таким чином суд доходить висновку, що Договір оренди №6-12/24 від 01.12.2024, щодо тимчасового користування нежитловим приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Недєліна, будинок 78, приміщення 1к, умовами якого визначено право орендодавця на розірвання Договору з власної ініціативи, в незалежності від поведінки орендаря та наявності або відсутності на те обґрунтованих причин, є розірваним, однак суд не погоджується з визначеним ФОП Заречневою Т.Г. моментом розірвання Договору.
Так позивач зазначає, що оскільки повідомлення про розірвання Договору було направлено ФОП Черноусовій Т.І. 28.04.2025, датою розірвання Договору є 28.05.2025.
Як визначено пп. 5.4.3 п. 5.4 Договору, Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір з ініціативи Орендодавця з обов'язковим письмовим повідомленням про дострокове розірвання цього Договору в строк не пізніше, ніж за один календарний місяць до моменту розірвання Договору».
Однак, як було встановлено судом з поштової квитанції 6504800131501 (а.с.102) та роздруківки трекінгу поштового відправлення 6504800131501 (а.с.22), відповідач отримав дане повідомлення 05.05.2025, відтак суд вказує що письмове повідомлення Орендаря здійснено Орендодавцем саме 05.05.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що письмове повідомлення ФОП Черноусової Т.І. здійснено 05.05.2025, моментом розірвання договору є 06.06.2025.
Оскільки суд дійшов висновку, що у відповідності до п. 2.7 та пп.5.4.3 п. 5.4 Договору він є розірваним з 06.06.2025, то у відповідності до п. 2.8 Договору, приміщення повинно було бути повернуто ФОП Черноусовою Т.І., на підставі акту прийому-передачі, в строк до 06.06.2025.
Відповідно до статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Повернення наймачем предмета договору найму також оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст.795 ЦК України).
Пунктом 2.8 Договору сторони визначили, що Орендар зобов'язується повернути приміщення Орендодавцю з урахуванням нормального зносу, не пізніше дня настання однієї з подій, визначених п. 2.7. Договору, на підставі Акту прийому-передачі.
У разі невиконання наймачем зазначеного обов'язку наймодавець має право захистити свої порушені цивільні (господарські) права та охоронювані законом інтереси відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, зокрема, шляхом звернення до суду з негаторним позовом про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо) у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Суд може захистити цивільне (господарське) право або інтерес способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2024 № 911/1755/22 (911/2864/20)).
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/2467/21, про те, що спрямованість вимог позивача домогтися судовим рішенням припинення безпідставного використання та повернення майна є зрозумілою та відповідає способу захисту прав у спірних правовідносинах. Спосіб, у який позивач виклав ці вимоги в позові, не означає обрання неправильного способу захисту порушеного права на майно, яке було передано в оренду. Отже, вимога про виселення відповідачки є обґрунтованою та такою, що забезпечує поновлення порушеного права позивача як орендодавця, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно, державний виконавець виконує його примусово.
Згідно з ч. 3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об'єктом оренди.
Таким чином суд зазначає, що з огляду на припинення дії договору оренди та обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю після припинення дії договору, у випадку невиконання відповідного обов'язку, ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення, яка передбачає реальне відновлення порушеного права.
Станом на момент ухвалення рішення у справі доказів повернення об'єкту нерухомості з тимчасового користування ФОП Черноусової Т.І. матеріали справи не містять.
Між тим у прохальній частині позовної заяви ФОП Заречнева Т.Г. просить суд зобов'язати ФОП Черноусову Т.І. звільнити та повернути ФОП Заречневій Т.Г. нежитлове приміщення, шляхом примусового виселення ФОП Черноусової Т.І. з нього.
Однак враховуючи вищенаведені положення суд вважає, що виселення ФОП Черноусової Т.І. із нежитлового приміщення буде достатнім та ефективним заходом для поновлення порушеного права ФОП Заречневої Т.Г.
Крім того згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 16.07.2025 по справі №910/2389/23 (пункти 228 - 229), невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України. Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення дії договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога ФОП Заречневої Т.Г. щодо виселення ФОП Черноусової Т.І. з нежитлового приміщення, загальною площею 85 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення 1к є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що частиною 2 статті 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі №906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові від 01.02.2022 у справі №908/1627/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що «однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків та здійсненні своїх суб'єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Відповідно до статті 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав. Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №908/3592/19».
Із листів Черноусової Т.І. від 08.06.2025, що адресовані Заречневій Тетяні Григорівні щодо проведення особистої зустрічі для з'ясування всіх розбіжностей та врегулювання спору мирним шляхом (а.с.57-59), а також листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області №383-/3/41/13/06/03-25 від 18.06.2025 (а.с.26) судом встановлено, що об'єкт оренди після розірвання договору перебував у орендаря та в останнього намір щодо повернення об'єкта оренди був відсутній. Також, станом на момент ухвалення рішення у даній справі, доказів повернення ФОП Черноусовою Т.І. нежитлового приміщення ФОП Заречневій Т.Г., до суду надано не було.
Таким чином суд зазначає про прострочення ФОП Черноусовою Т.І. виконання обов'язку з повернення нежитлового приміщення орендодавцю після розірвання Договору оренди, а саме з 07.06.2025.
Так позивачем у позовній заяві нараховано неустойку за період з 29.05.2025 по 09.09.2025 та розмір якої становить 101 903,22 грн, водночас у якості часткової оплати неустойки, позивачем було враховано розмір платежів орендної плати що здійснені відповідачем в даний період та заявлено до стягнення неустойку в розмірі 50 951,62 грн.
Оскільки суд не погодився з позивачем та визначив інший момент розірвання Договору оренди та враховуючи розмір орендної плати який визначений сторонами в п. 3.1 Договору, судом здійснено власний розрахунок неустойки передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, який є наступним:
Червень 2025 (23 дні) - 23 000,00 грн (орендна плата - 11 000,00 грн);
Липень 2025 - 30 000,00 грн (орендна плата - 15 000,00 грн);
Серпень 2025 - 30 000,00 грн (орендна плата - 15 000,00 грн);
Вересень 2025 (9 днів) - 9 000,00 грн (орендна плата - 4 500,00 грн).
Загальний розмір неустойки розрахований судом за період 29.05.2025 по 09.09.2025 становить розмір 92 000,00 грн.
Між тим оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, господарський суд доходить висновку про правомірність розміру неустойки заявленого ФОП Заречневої Т.Г до стягнення в сумі 50 951,62 грн.
Водночас суд зазначає, що ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: « 7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).
7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).»
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
На підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.
Таким чином дослідивши фактичні обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, а також враховуючи що умови Договору оренди в частині підстав розірвання Договору є невигідними для орендаря, оскільки в незалежності від поведінки орендаря, надають право орендодавцю з власної ініціативи розірвати Договір оренди, що орендоване приміщення використовувалося орендарем для розміщення кав'ярні, та що розірвання Договору, і як наслідок виселення відповідача з приміщення, в якому вона протягом останнього року здійснювала підприємницьку діяльність може завдати ФОП Черноусовій Т.І. значних збитків, а також що в матеріалах справи відсутні докази завдання ФОП Заречневій Т.Г. збитків через неповернення приміщення з оренди, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення з власної ініціативи розміру неустойки, нарахованої у порядку частини 2 статті 785 ЦК України, а саме з 50 951,62 грн до 5000,00 грн.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі №922/51/20).
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ФОП Заречневої Тетяни Григорівни до ФОП Черноусової Тамари Іванівни є цілком обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, однак у зв'язку із зменшенням розміру неустойки, позовні вимоги підлягають саме частковому задоволенню.
Отже, враховуючи те, що рішенням суду було частково задоволено позовні вимоги, однак розмір неустойки був зменшений саме з ініціативи суду, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Виселити Фізичну особу-підприємця Черноусову Тамару Іванівну ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з нежитлового приміщення, загальною площею 85 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вулиця Недєліна, будинок 78, приміщення 1к на користь Фізичної особи-підприємця Заречневої Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черноусової Тамари Іванівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Заречневої Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000/п'ять тисяч/грн 00 коп. неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди та 4 844/чотири тисячі вісімсот сорок чотири/грн 80 коп. витрат зі сплати судового збору.
4.В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 11 грудня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська