65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4549/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову (вх.№2-1937/25 від 10.12.2025)
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А, код ЄДРПОУ 002014305909);
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Югагросервіс» (73025, м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 127, код ЄДРПОУ 22745858);
до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 3 473 772,33 грн.,
12.11.2025 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №4685/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Югагросервіс», ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3 473 772,33 грн заборгованості, у тому числі: 3 000 000 грн - заборгованості за кредитом, 473 772,33 грн - заборгованості за відсотками, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання з боку позичальника - Агропромислова фірма «Югагросервіс» прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 010/89811/1392624 від 18.02.2022 та направлено на стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного поручителя за договором поруки № 158271/89811/328351 від 18.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4549/25 із призначенням підготовчого засідання на 10.12.2025.
21.11.2025 до суду від представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшла заява (вх. № 37093/25), згідно якої останній просив суд забезпечити його участь у судовому засіданні, призначеному на 10.12.2025 о 12:00 та всіх наступних судових засіданнях по справі № 916/4549/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС, яка задоволена ухвалою суду від 24.11.2025.
В судовому засіданні 10.12.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі № 916/4549/25 на 21.01.2026 р.
10.12.2025 до суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-1937/25), згідно якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 236,3 кв.м., та земельну ділянку, кадастровий номер 6510136300:01:001:0824, площею 0.0568 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та належать на праві власності ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що існує реальна потреба в застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 для забезпечення реального виконання судового рішення по даній справі, оскільки у випадку відчуження майна відповідачем, зазначене призведе до порушення прав та інтересів позивача та завдасть останньому значних матеріальних збитків за невиконання судового рішення по даній справі про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за рахунок вказаного нерухомого майна.
При цьому вказує, що обраний ним захід забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища сторін до завершення розгляду справи по суті та є реальним способом забезпечення виконання судового рішення і захисту прав та інтересів позивача у даній справі.
Щодо зустрічного забезпечення позову, заявник зазначає, що оскільки запропоновані заходи забезпечення позову жодним чином не завдають відповідачу збитків, відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
На підтвердження вказаних обставин позивачем до заяви додано інформаційну довідку № 1000898698 від 25.11.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що житловий будинок загальною площею 236,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер майна: 479050165101, та земельна ділянка площею 0.0568 га (кадастровий номер 5110137500:49:001:0013) належать на праві власності відповідачу 2 - ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» про забезпечення позову (вх.№2-1937/25 від 10.12.2025), суд зазначає наступне.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, предметом позову у даній справі є майнова вимога про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма “Югагросервіс» та ОСОБА_1 на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 3 473 772,33 грн., з яких: 3 000 000 грн. - заборгованість за кредитом; 473 772,33 грн. - заборгованість за відсотками.
Відтак, господарський суд зазначає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 3 473 772,33 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі - ТОВ Агропромислова фірма “Югагросервіс» та ОСОБА_1 необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
При цьому, суд зазначає, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача-2 - ОСОБА_1 , який є поручителем ТОВ “Агропромислова фірма “Югагросервіс» та керівником товариства, саме в межах суми 3 473 772,33 грн. забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним та співмірним.
Враховуючи те, що предметом позову Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» визначено стягнення, зокрема, з відповідача-2 грошових коштів у сумі 3 473 772,33 грн., беззаперечним правом якого є можливість в будь-який момент розпорядитися власністю/відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, враховуючи також те, що вказані заходи до забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме такого заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності (вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
При цьому суд враховує, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 звернуто увагу на те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з наявністю у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, в якій суд зазначив, що “… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що “можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника». Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Таким чином, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заявлені позивачем, цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
При цьому господарський суд зауважує, що ТОВ Агропромислова фірма “Югагросервіс» та ОСОБА_1 наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду позивач.
З огляду на викладене, заява Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (вх. 2-1937/25 від 10.12.2025) про забезпечення позову у справі № 916/4549/25 підлягає задоволенню.
Між тим, суд зазначає, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст. ст. 136-138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову (вх.№2-1937/25 від 10.12.2025) по справі № 916/4549/25 - задовольнити.
2. Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок, загальною площею 236,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер майна: 479050165101 та земельну ділянку, площею 0.0568 га (кадастровий номер 5110137500:49:001:0013), у межах суми позовних вимог на загальну суму 3 473 772,33 грн.
Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; код ЄДРПОУ 14305909).
Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили 11.12.2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку ст. 256 ГПК України
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Мостепаненко Юлія Іванівна