65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3205/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від позивача - Хуснутдінова Н.Ч.,
від відповідача - Остроумова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» до Херсонської торгово-промислової палати про стягнення заборгованості у загальному розмірі 321113,32 грн., -
Акціонерне товариство “Херсонська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Херсонської торгово-промислової палати, в якій просить суд стягнути з Херсонської торгово-промислової палати заборгованість за договором № 532 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2020 р. у загальному розмірі 321113,32 грн., в т.ч.: 319831,67 грн. - заборгованість за послуги теплопостачання, 1281,65 грн. - заборгованість з абонентської плати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.11.2020 р. укладено договір № 532 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії між Акціонерним товариством “Херсонська теплоелектроцентраль» та Херсонською торгово-промисловою палатою, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, а відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строк і на умовах, передбачених договором.
Як вказує позивач, згідно з п. 55 договору останній набирає чинності з дня його укладення і діє до 31.12.2020. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 3 договору об'єктом надання послуг є приміщення, площею 463,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Гагаріна, буд. 34 а.
При цьому, як наголошує позивач, відповідно до п.п. 1, 45 договору споживач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату послуг з постачання теплової енергії в установлені договором строки.
Як зауважує позивач, у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 321113,32 грн., яка складається з: 319831,67 грн. - заборгованості за послуги теплопостачання, що утворилася за період з 01.11.2023 по 01.06.2025, та 1281,65 грн. - абонентської плати за період 01.03.2022 по 01.06.2025, що підтверджується довідкою щодо руху заборгованості.
Крім того, позивач посилається на ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
При цьому, як зазначає позивач, плата за абонентське обслуговування не може перевищувати граничний розмір, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 “Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг», а також наголошує, що споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.
Наразі позивач зауважує, що плата за абонентське обслуговування визначається виконавцем відповідної комунальної послуги (затверджується внутрішнім наказом підприємства) за планованими витратами на абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента (на місяць) і в рахунку на оплату послуг значиться окремим платежем.
Таким чином, обґрунтовуючи розмір загальної заборгованості, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено нараховану абонентську плату за період 01.03.2022 по 01.06.2025 у сумі 1281,65 грн., отже загальна заборгованість відповідача складає 319831,67 грн. + 1281,65 грн. = 321113,32 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2025 р. позовну заяву Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3205/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 04.09.2025 р. о 12:00 год.; задоволено клопотання Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» про участь представника позивача у судовому засіданні суду по справі № 916/3205/25, яке призначене на 04 вересня 2025 р. о 12:00 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2025 р. відкладено підготовче засідання на 19 вересня 2025 р. о 10:30 год. з огляду на неявку у підготовче засідання представника відповідача та відсутність відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09 жовтня 2025 р. о 10:30 год.
07.10.2025 р. від Херсонської торгово-промислової палати через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 31133/25).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. відкладено розгляд справи на 17 жовтня 2025 р. о 10:45 год. з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача.
17.10.2025 р. від Херсонської торгово-промислової палати через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 32602/25), в якій представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи та призначити наступне судове засідання з можливістю участі відповідача в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2025 р. задоволено клопотання Херсонської торгово-промислової палати про участь у судовому засіданні у справі № 916/3205/25, яке призначене на 30 жовтня 2025 р. о 12:15 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) та відкладено розгляд справи на 30 жовтня 2025 р. о 12:15 год.
24.10.2025 р. від Херсонської торгово-промислової палати через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 33638/25), відповідно до якого відповідач просить суд долучити до матеріалів справи № 916/3205/25 виданий Торгово-промисловою палатою України сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3100-25-2085 від 23.10.2025 року та вказує, що зазначеним сертифікатом засвідчено наявність форс-мажорних обставин, які об'єктивно унеможливлюють здійснення відповідачем господарської діяльності за її юридичною адресою: м. Херсон, вул. Старомлинна, 34-А.
24.10.2025 р. від Херсонської торгово-промислової палати через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференці (вх. № 33640/25), відповідно до якої відповідач просить суд судове засідання у справі № 916/3205/25, призначене на 30.10.2025 р. о 12:15 год., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Так, 30.10.2025 р. від Херсонської торгово-промислової палати до господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 34320/25), відповідно до якого відповідач просить суд долучити до матеріалів справи № 916/3205/25 виданий Торгово-промисловою палатою України сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3100-25-2085 від 23.10.2025 року.
Судове засідання, призначене на 30.10.2025 р. о 12:15 год, не відбулось у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2025 р. розгляд справи призначено на 10 листопада 2025 р. о 15:00 год.
10.11.2025 р. від Херсонської торгово-промислової палати через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференці (вх. № 35558/25), відповідно до якої відповідач просить суд судове засідання у справі № 916/3205/25, призначене на 10.11.2025 р. о 15:00 год., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 р. задоволено заяву Херсонської торгово-промислової палати про участь у судовому засіданні по справі № 916/3205/25, яке призначене на 10 листопада 2025 р. о 15:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 р. відкладено розгляд справи на 27 листопада 2025 р. о 12:00 год. з огляду на неявку у судове засідання представників сторін.
25.11.2025 р. від Херсонської торгово-промислової палати до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі № 916/3205/25 в режимі відеоконференції (вх. № 37477/25), відповідно до якої відповідач просить суд надати можливість його представнику брати участь у всіх судових засіданнях у справі № 916/3205/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 р. задоволено заяву Херсонської торгово-промислової палати про участь у судовому засіданні по справі № 916/3205/25, яке призначене на 27 листопада 2025 р. о 15:00 год., та усіх наступних засідань суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Судове засідання, призначене на 27.11.2025 р. о 12:00 год., не відбулось у зв'язку зі збоєм у роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) суду, про що господарським судом складено відповідний акт.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2025 р. судове засідання призначено на 09 грудня 2025 р. об 11:30 год.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 09.12.2025 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, натомість відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 21.03.1996 р. за реєстровим № 344 Херсонській торгово-промисловій палаті на підставі рішення від 29.10.1981 р. № 1027/24 належить приміщення за адресою: м. Херсон, вул. Гагаріна, буд. 34, загальною площею 497 кв.м, що також підтверджується експлікацією.
01.11.2020 року між Акціонерним товариством “Херсонська теплоелектроцентраль» (виконавець) та Херсонською торгово-промисловою палатою (споживач) було укладено договір № 532 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Положеннями п. 3 договору від 01.11.2020 р. передбачена інформація про споживача:
1) адреса: м. Херсон, вул. Гагаріна, 34 а;
2) опалювальна площа (об'єм) будівлі - 2693,82 кв.м.;
3) теплове навантаження будівлі - 0,11072 Гкал/год;
4) опалювальна площа (об'єм) приміщення споживача - 463,7 кв.м.;
5) теплове навантаження приміщення споживача - 0,01901 Гкал/год.
Пунктом 5 договору передбачено, що будівля обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії: тепловий лічильник, тип засобу обліку теплової енергії: SKS-3-UI заводський номер 015033, місце встановлення: Гагаріна, 34.
Згідно з п.п 7, 8 договору від 01.11.2020 р. виконавець забезпечує постачання теплоносія безперервно з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Надання послуги здійснюється безперервно з урахуванням часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 9 договору від 01.11.2020 р. постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
В п. 13 договору від 01.11.2020 р. визначено, що обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України “Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання», обсяг (кількість) спожитої послуги у будинку визначається як сума показників таких вузлів обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
За умовами п. 19 договору від 01.11.2020 р. зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань або здійснює споживач щоденно в робочі дні о ___.00 годині. У такому разі, виконавець зобов'язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення з показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку споживачем через електронну систему обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 20 договору від 01.11.2020 р. у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань засобів вимірювальної техніки для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерахунок із споживачем. Перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Положеннями п. 22 договору від 01.11.2020 р. передбачено, що розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», здійснює виконавець.
В п. 23 договору від 01.11.2020 р. закріплено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів - розподілювачів теплової енергії) щомісяця здійснюється споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.
У разі коли зняття показань засобів вимірювальної техніки здійснює споживач, він щомісяця з 25 по 30 число передає показання вузлів розподільного обліку теплової енергії (приладів - розподілювачів теплової енергії) виконавцю в один із таких способів: - за номером телефону, зазначеним у розділі “Реквізити і підписи сторін» цього договору; - на адресу електронної пошти, зазначену у розділі “Реквізити і підписи сторін» цього договору; - через електронну систему обліку розрахунків споживачів, зазначену у розділі “Реквізити і підписи сторін» цього договору.
Виконавець періодично, не менш як один раз на рік, у порядку визначеному у договорі, проводить контрольне зняття показань засобів вимірювальної технічки вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Результати контрольного зняття показань засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку/ приладів - розподілювачів теплової енергії є підставою для здійснення перерозподілу обсягу спожитої послуги на проведення перерахунку із споживачем. Споживач повідомляє виконавцеві про недоліки в роботі вузла розподільного обліку протягом п'яти робочих днів з дня виявлення засобами зв'язку, зазначеними в розділі “Реквізити і підписи сторін» цього договору.
Перерозподіл обсягу спожитої послуги та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої теплової енергії окремим споживачам в обсязі, необхідному для розподілу, але не більш як за дванадцять розрахункових періодів.
Згідно з п. 24 договору від 01.11.2020 р. зняття виконавцем показань вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії за допомогою систем дистанційного зняття показань може здійснюватися без присутності споживача або його представника.
У такому разі виконавець зобов'язаний забезпечити можливість самостійного (без додаткового звернення до виконавця в кожному окремому випадку) ознайомлення з показаннями вузла розподільного обліку/ приладу - розподілювача теплової енергії споживачем через інтерфейс такого вузла/обліку - розподілювача теплової енергії та через електронну систему обліку розрахунків споживачів.
У разі ненадання споживачем виконавцю у визначений сторонами строк показань вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання зобов'язаний знімати споживач, для цілей визначення обсягу теплової енергії, спожитої споживачем, протягом трьох місяців визначається середній обсяг споживання споживачем теплової енергії у попередньому опалювальному періоді, а за відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів (п. 25 договору від 01.11.2020 р.).
Положеннями п. 34 договору від 01.11.2020 р. встановлено, що споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмір ___ гривень.
Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю і в рахунку відображаються окремо.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку, визначеному Законом України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»), а також умовно- постійної частини тарифу (протягом року).
Приписами п. 35 договору від 01.11.2020 р. погоджено, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 1700,95 гривень за 1 Гкал з ПДВ, а за умови встановлення двоставкового тарифу:
___гривень за ____ умовно-змінна частина тарифу;
___гривень за ____ умовно-постійна частина тарифу.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену комунальну послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Відповідно до п. 36 договору від 01.11.2020 р. тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуги виконавцю становить з 1 по 31 число місяця, але не може перевищувати місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктами 37, 38 договору від 01.11.2020 р. встановлено, що виконавець формує та не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим надає рахунок на опт. послуги. Рахунок надається на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 31 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з п. 40 договору від 01.11.2020 р. під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або якщо за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, якщо така є, а якщо такої немає - в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих до дати здійснення платежу періодів (розрахункових місяців). Виконавець не має права зараховувати плату виконавцю за послугу в рахунок погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві.
За умовами п. 41 договору від 01.11.2020 р. у разі коли споживач не повністю вніс плату виконавцю за розрахунковий період, а також коли виконавець здійснює зарахування переплати в рахунок заборгованості за минулі періоди або в рахунок майбутніх платежів споживача відповідно до пункту 38 цього договору, отримані від споживача кошти зараховуються: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування.
Згідно з п. 45 договору від 01.11.2020 р. споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.
В п.п. 55, 56, 57 договору від 01.11.2020 р. визначено, що цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020 р. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
Положеннями п. 58 договору від 01.11.2020 р. закріплено, що умови цього договору, крім ціни (вартості) послуги, можуть бути змінені виключно за згодою сторін. У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги відповідно до Порядку зміни умов договору та ціни (тарифу).
Між тим договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 532 від 01.11.2022 року підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як встановлено судом, правовідносини між Акціонерним товариством “Херсонська теплоелектроцентраль», як виконавцем, та Херсонською торгово-промисловою палатою, як споживачем, виникли на підставі укладеного між ними 01.11.2020 договору № 532 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії.
Так, вищевказаний договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
При цьому суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Так, матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами припинити дію договору у порядку, передбаченому п. 56 договору, розірвання, припинення або визнання недійсним договору, у зв'язку з чим суд вважає, що він є чинним, таким, що продовжений на підставі положень пункту 56 договору та обов'язковим до виконання сторонами у справі.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як з'ясовано судом, на виконання умов договору № 532 від 01.11.2020 р. АТ “Херсонська теплоелектроцентраль» з листопада 2023 року по червень 2025 року включно було поставлено, а Херсонською торгово-промисловою палатою прийнято теплової енергії на загальну суму 319831,67 грн.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем теплової енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити послуги з постачання теплової енергії відповідно до чинного законодавства та умов п. 35 договору.
Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання» та Законом України “Про житлово-комунальні послуги».
Закон України “Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, у той час як Закон України “Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Закон України “Про житлово-комунальні послуги».визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів (індивідуальних та колективних); 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.
Частиною 6 статті 19 Закону України “Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 20 Закону України “Про теплопостачання» визначено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Відповідно до абз. 13 ст. 20 Закону України “Про теплопостачання» тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Зі змісту ч. 3 ст. 24, ч. 2 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання» вбачається, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.
За приписами ч. 6 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
За змістом ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Крім того, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
Пунктом 9 Правил 830 передбачено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з п. 37 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області № 707 р. від 21.11.2023 року встановлено тарифи на послугу з постачання теплової енергії, теплову енергію та її транспортування для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів м. Херсона протягом опалювального сезону 2023-2024 років у наступних розмірах:
1) тариф на теплову енергію для потреб населення - 2235,45 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 1, за наступними складовими: тариф на транспортування теплової енергії - 868,85 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 2; тариф на постачання теплової енергії - 23,89 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 3;
2) тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ - 3196,51 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 1, за наступними складовими: тариф на транспортування теплової енергії - 868,85 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 2; тариф на постачання теплової енергії - 23,86 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 3;
3) тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів - 4541,73 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 1, за наступними складовими: тариф на транспортування теплової енергії - 868,85 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 2; тариф на постачання теплової енергії - 23,89 грн/Гкал без ПДВ, згідно з додатком 3.
Також позивачем надано до матеріалів справи Додаток № 1 до розпорядження від 21.11.2023 р., яким визначено тариф на реалізацію теплової енергії, її виробництво, транспортування, послуги з постачання теплової енергії для населення, бюджетних установ та інших споживачів міста Херсона, які надає АТ “Херсонська теплоелектроцентраль», на опалювальний період 2023-2024 років. При цьому Додатком № 2 визначено структуру тарифів на транспортування теплової енергії АТ “Херсонська теплоелектроцентраль», а Додатком № 3 до розпорядження від 21.11.2023 р. встановлено структуру тарифів на постачання теплової енергії.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обсягів споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії позивачем надано до суду відомості-звіти про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника за наступні періоди: з 01.02.2024 р. по 29.02.2024 р., з 01.03.2024 р. по 26.03.2024 р., з 16.11.2024 р. по 30.11.2024 р., з 01.12.2024 р. по 31.12.2024 р., з 01.01.2025 р. по 31.01.2025 р., з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 01.03.2025 р. по 13.03.2025 р.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивачем розраховано обсяги теплової енергії відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом від 22 листопада 2018 р. № 315, а також з урахуванням Постанови КМУ № 830 від 21 серпня 2019 р “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» наступним чином:
- у листопаді 2023 року: Qфакт - 0,000041 х (18-(11,95)) х 72/18-(-2,43)) х 463,7- 1,41 Гкал;
- у грудні 2023 р.: 48,17 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 7,25 Гкал;
- у січні 2024 р.: 58,98 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 8,88 Гкал;
- у лютому 2024 р.: 56,20 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 8,46 Гкал;
- у березні 2024 р.: 40,94 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 6,16 Гкал;
- у листопаді 2024 р.: 18,66 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 2,81 Гкал;
- у грудні 2024 р.: 63,77 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 9,60 Гкал;
- у січні 2025 р.: 61,34 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 9,23 Гкал;
- у лютому 2025 р.: 53,02 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 7,98 Гкал;
- у березні 2024 р.: 18,29 (S опал. площа будинку)/3081,32 (S опал. площа приміщення Херсонської ТПП) * 463,7 (кількість Гкал витрачених будинком) = 2,75 Гкал.
Таким чином, із урахуванням зазначених вище обсягів спожитої теплової енергії позивачем надано до суду розрахунок спожитої теплової енергії за період: листопад 2023 - травень 2025 року, відповідно до якого Херсонською торгово-промисловою палатою спожито 63,12 Гкал. на загальну суму 319831,67 грн. з ПДВ (за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП № 707р від 21.11.2023), з яких: за листопад 2023 року - 1,41 Гкал. на суму 7684,61 грн. з ПДВ, за грудень 2023 року - 5,84 Гкал. на суму 31828,44 грн. з ПДВ, за січень 2024 року - 8,88 Гкал. на суму 48396,67 грн з ПДВ, за лютий 2024 року - 8,46 Гкал. на суму 46107,65 грн. з ПДВ, за березень 2024 року - 6,16 Гкал. на суму 33572,47 грн. з ПДВ, за листопад 2024 року - 2,81 Гкал. на суму 15314,71 грн. з ПДВ, за грудень 2024 року - 9,60 Гкал. на суму 52320,73 грн. з ПДВ, за січень 2025 року - 9,23 Гкал. на суму 50304,20 грн. з ПДВ, за лютий 2025 року - 7,98 Гкал. на суму 43491,61 грн. з ПДВ, за березень 2025 року - 2,75 Гкал. на суму 14987,71 грн. з ПДВ.
Також судом з'ясовано, що позивачем здійснено перерахунок нарахувань за постачання теплової енергії відповідачу на суму -24177,13 грн. з ПДВ відповідно до постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021 р.
При цьому згідно з довідкою щодо руху заборгованості відповідача (особовий рахунок № 402) за період з 01.03.2022 р. по 01.06.2025 р. заборгованість Херсонської торгово-промислової палати зі сплати за постачання теплової енергії станом на 01.06.2025 р. складає 319831,67 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі звітів та визначених АТ “Херсонська теплоелектроцентраль» обсягів, позивачем виставлено наступні рахунки-акти за споживу теплову енергію: у листопаді 2023 року на суму 0,00 грн., у грудні 2023 року на суму 5504,57 грн., у січні 2024 року на суму 6049,58 грн., у лютому 2024 року на суму 4360,06 грн., у березні 2024 року на суму 3760,55 грн.; у листопаді 2024 року на суму 0,00 грн., у грудні 2024 року на суму 3869,56 грн., у січні 2025 року на суму 5450,08 грн., у лютому 2025 року на суму 4850,57 грн., у березні 2025 року на суму 1689,53 грн., у травні 2025 року на суму -2214,28 грн.
Між тим судом встановлено, що розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуги постачання теплової енергії, що надається населенню АТ “Херсонська теплоелектроцентраль» за індивідуальними договорами, впроваджувався наступними розпорядженнями АТ “Херсонська теплоелектроцентраль»:
- № 23-р/1 від 01.12.2020 р. з 01.01.2021 - 29,68 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 4,95 грн.
- № 21-р від 19.10.2021 р. з 01.11.2021 р. розмір плати за абонентське обслуговування встановлена на рівні 29,68 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 4,95 грн.
- № 24-р 1 від 12.11.2021 р. з 01.12.2021 - 35,17 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 5,86 грн.
- № 06-р 1 від 19.06.2023 р. з 01.01.2023 - 34,15 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 5,69 грн.
- № 03-р 1 від 31.01.2024 р. з 01.02.2024 - 30,31 грн. за 1 абонентський рахунок в місць, в тому числі ПДВ 5,05 грн.
Відтак, з урахуванням встановлених тарифів плати за абонентське обслуговування позивачем складено наступні рахунки-акти № 402 за абонентське обслуговування: у березні 2022 року - 35,17 грн., у квітні 2022 року - 35,17 грн., у травні 2022 року - 35,17 грн., у червні 2022 року - 35,17 грн., у липні 2022 року - 35,17 грн., у серпні 2022 року - 35,17 грн., у вересні 2022 року - 35,17 грн., у жовтні 2022 року - 35,17 грн., у листопаді 2022 року - 35,17 грн., у грудні 2022 року - 35,17 грн., у січні 2023 року - 35,17 грн., у лютому 2023 року - 35,17 грн., у березні 2023 року - 35,17 грн., у квітні 2023 року - 35,17 грн., у травні 2023 року - 35,17 грн., у травні 2023 року - 30,83 грн., у червні 2023 року - 34,15 грн., у липні 2023 року - 29,05 грн., у серпні 2023 року - 34,15 грн., у вересні 2023 року на суму 34,15 грн., у жовтні 2023 року - 34,15 грн., у листопаді 2023 року - 34,15 грн., у грудні 2023 року - 34,15 грн., у січні 2024 року - 34,15 грн., у лютому 2024 року - 30,31 грн., у березні 2024 року - 30,31 грн., у квітні 2025 року - 30,83 грн., у квітні 2024 року - 30,31 грн., у травні 2024 року - 30,31 грн., у червні 2024 року - 30,31 грн., у липні 2024 року - 30,31 грн., у серпні 2024 року - 30,31 грн., у вересні 2024 року - 30,31 грн., у жовтні 2024 року - 30,31 грн., у листопаді 2024 року - 30,31 грн., у грудні 2024 року - 30,31 грн. у січні 2025 року - 30,31 грн., у лютому 2025 року - 30,31 грн., у березні 2025 року - 30,31 грн.
Таким чином, у даному випадку позивачем заявлено до стягнення заборгованість за абонентське обслуговування за період з березня 2022 року по червень 2025 року.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об'єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв апеляційне провадження у справі № 916/223/24).
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як зазначила Об'єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене, у постанові по справі № 908/1162/23 Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові по справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Об'єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Господарський суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р.
Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Крім того, господарський суд вважає, що факт тимчасово окупації Херсонської міської територіальної громади у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною.
Таким чином, позивачем нараховано борг за абонентське обслуговування стосовно об'єкту, який розташований на території Херсонської міської територіальної громади за період, коли територія, в тому числі, вже знаходилася під окупацією РФ.
Відповідно до статті 13-1 Закону № 1207-VII її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Зазначене вище також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 р. у справі № 916/1125/24.
Таким чином, враховуючи те, що факт окупації міста Херсон у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загально відомим фактом, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, господарський суд зазначає, що за даний період відсутні підстави для нарахування заборгованості з надання на окуповану територію послуг, в тому числі і послуг з теплопостачання, а відтак відсутні підстави і для нарахування абонентського обслуговування за такий період.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з абонентського обслуговування за період із березня 2022 р. по 11.11.2022 р. у розмірі 294,26 грн., що розрахована шляхом додавання нарахованої позивачем абонентської плати за період з березня по жовтень 2022 та за 11 днів листопада 2022 року, оскільки окупація міста Херсон тривала по 11.11.2022 р.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що заборгованість відповідача за абонентське обслуговування становить 987,39 грн. (1281,65 грн. - 294,26 грн.) за період з 12 листопада 2022 по червень 2025 року, що підлягає до стягнення з відповідача.
Між тим із матеріалів справи вбачається, що листом від 24.06.2025 р. за вих. № 03-1/1162 АТ “Херсонська теплоелектроцентраль» були направлені на адресу відповідача - Херсонської торгово-промислової палати рахунки-акти виконаних робіт на 16 арк., акти взаємних розрахунків на2 арк. Та вимогу про сплату заборгованості на 1 арк. Із наявної в матеріалах справи копії вимоги від 24.06.2025 р. за вих. № 03-1/1162 вбачається, що позивач вимагав відповідача сплатити заборгованість у сумі 546044,00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення у цінний лист відправлення № 7300800149451, накладною за № 7300800149451 від 25.06.2025 р. та фіскальним чеком від 25.06.2025 р.
Наразі господарський суд зауважує, що відповідач - Херсонська торгово-промислова палата відповіді на зазначену вище вимогу не надав, жодних зауважень щодо суми заборгованості не зазначав, з огляду на що суд доходить висновку, що Херсонська торгово-промислова палата ухилилася від запропонованого позивачем порядку вирішення ситуації шляхом здійснення оплати заборгованості відповідно до виставлених рахунків за 2023, 2024 та 2025 роки.
Разом з тим відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що офіс палати за юридичною адресою: м. Херсон, вул. Старомлинна, 34-А, фактично не функціонує через відсутність можливості ведення господарської діяльності, що, як стверджує відповідач, підтверджується сертифікатом № 3100-25-2085 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.10.2025 р. № 610/05-4, виданим Торгово-промисловою палатою України.
Наразі господарський суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.
Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).
Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» шляхом видачі сертифіката.
На підтвердження обставини неможливості здійснення Херсонською торгово-промисловою палатою господарської діяльності відповідач послався на сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.10.2025 року № 610/05-4.
При цьому господарський суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.
Між тим судом враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.
Так, із наявної в матеріалах справи копії Сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-25-2085 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.10.2025 р. № 610/05-4 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44(5), із змінами та доповненнями, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; тимчасова окупації російською федерацією території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року; можливі бойові дії на території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області з 11.11.2022 року по 01.05.2023 року, активні бойові дії на території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області з 01.05.2023 року, що в свою чергу призвело до призупинення діяльності Херсонської торгово-промислової палати за місцезнаходженням: вул. Старомлинна, 34А, с. Херсон.
Вказані форс-мажорні обставини засвідчені Херсонській торгово-промисловій палаті щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: дотримуватися правил безпеки, зокрема, пожежної та газової, санітарних норм; надавати виконавцю показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги у приміщенні; забезпечити своєчасну підготовку об'єктів, що перебувають у власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період; допускати до будівлі для ліквідацій аварій, проведення технічних та профілактичних оглядів, перевірки показань вузлів обліку, якості послуги та проведення вимірів площ для порівняння з технічним паспортом будівлі за адресою: вул. Старомлинна, 34 А, м. Херсон, 73013, Україна, за якою призупинено діяльність, у термін: з 24.02.2022 року за договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 532 від 01.11.2020 року, укладеним з АТ “Херсонська теплоелектроцентраль», які унеможливили його виконання у зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 24.02.2022 р., дата закінчення: тривають на 23.10.2025 р.
Таким чином, з огляду на вказаний сертифікат № 3100-25-2085 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.10.2025 р. № 610/05-4, Торгово-промислова палата України стосовно спірного договору № 532 від 01.11.2020 року засвідчила Херсонській торгово-промисловій палаті конкретні форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; тимчасова окупації російською федерацією території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області; можливі та активні бойові дії, що в свою чергу призвело до призупинення діяльності Херсонської торгово-промислової палати за місцезнаходженням: вул. Старомлинна, 34А, м. Херсон.
Наразі господарський суд зауважує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про обставин непереборної сили, а саме про обставини, підтверджені як форс-мажорні, Торгово-промисловою палатою України у сертифікаті № 3100-25-2085 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.10.2025 р. № 610/05-4 саме відразу після їх виникнення (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; тимчасова окупації російською федерацією території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області; можливі та активні бойові дії), внаслідок чого Херсонська торгово-промислова палата призупинила свою діяльність за місцезнаходженням: вул. Старомлинна, 34А, с. Херсон.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що матеріали даної господарської справи не містять доказів звернення Херсонської торгово-промислової палати на адресу АТ “Херсонська теплоелектроцентраль» з повідомленням про наявність обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язань за договором № 532 від 01.11.2020 р., а саме повідомлення тих конкретних форс-мажорних обставин, які підтверджені Торгово-промисловою палатою України у сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.10.2025 р. № 3100-25-2085, а саме відразу після їх виникнення, що свідчить про те, що позивач не був заздалегідь проінформований про наявність таких обставин, в тому числі й задля припинення постачання теплової енергії на об'єкт відповідача.
Крім того, як встановлено судом, відповідач не звертався до позивача із заявою про припинення даного договору з підстав неможливості його виконання, в т.ч. з огляду на призупинення Херсонською торгово-промисловою палатою своєї діяльності за місцезнаходженням: вул. Старомлинна, 34А, с. Херсон, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Більш того господарський суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення Херсонською торгово-промисловою палатою відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-25-2085 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.10.2025 р. № 610/05-4 вже після його отримання на адресу виконавця послуг - АТ “Херсонська теплоелектроцентраль», з огляду на що останній взагалі не знав про його існування до подання відповідачем клопотання про долучення доказів, тобто до 24.10.2025 року.
При цьому господарський суд додає, що у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 (п.п. 46, 47, 50) Верховний Суд звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Разом з тим господарський суд зауважує, що з незрозумілих причин відповідач не отримав відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відразу після виникнення таких обставин, а звернувся за його отриманням вже під час розгляду даної господарської справи № 916/3205/25 судом.
Наразі господарський суд наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/528/19).
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами об'єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за договором № 532 від 01.11.2020 року внаслідок існування обставин непереборної сили.
Відтак, судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов'язання за договором з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 532 від 01.11.2020 року, тоді як відповідач за надання послуги з постачання теплової енергії розрахувався частково у загальному розмірі 55000,00 грн., що враховано позивачем при розрахунку заборгованості за надані послуги. При цьому доказів повної оплати за поставлену теплову енергію за листопад 2023 - травень 2025 року Херсонською торгово-промисловою палатою матеріали справи не містять,натомість сума заборгованості відповідачем не оспорена. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
В даному випадку несплата відповідачем на користь позивача заборгованості з оплати за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 319831,67 грн. є порушенням зобов'язання.
Умовами укладеного між сторонами у справі договору, суть та зміст якого не ставиться відповідачем під сумнів, передбачено встановлення відповідного засобу комерційного обліку (тепловий лічильник SKS-3-UI, заводський номер 015035), за адресою вул. Гагаріна, 34 (адреса споживача за укладеним договором), відтак у випадку відсутності споживання теплової енергії споживач має можливість довести це, надавши відповідні показники приладів обліку.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що АТ “Херсонська теплоелектроцентраль» належним чином виконано взяті на себе за умовами укладеного договору зобов'язання в частині безперервного постачання теплової енергії Херсонській торгово-промисловій палаті протягом листопада 2023 року - травня 2025 року. У той же час, безперервність передбачає постачання теплової енергії протягом усього періоду опалюваного сезону.
Докази звернення відповідача до позивача щодо неналежного надання послуг з теплопостачання або щодо неправомірних нарахувань щодо вартості наданих послуг у матеріалах справи відсутні. Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії на об'єкт відповідача в період з листопада 2023 року по травень 2025 року, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати у сумі 55000,00 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» частково відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 3849,83 грн. (320819,06 грн. х 3853,36 грн. / 321113,32 грн.) (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» до Херсонської торгово-промислової палати про стягнення заборгованості у загальному розмірі 321113,32 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Херсонської торгово-промислової палати (73000, м. Херсон, вул. Гагаріна, буд. 34 А; код ЄДРПОУ 02944923) на користь Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 00131771; р/р № НОМЕР_1 в АБ “Укргазбанк», м. Херсон, МФО 320478) основну заборгованість у загальному розмірі 320819/триста двадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять/грн. 06 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 3849/три тисячі вісімсот сорок дев'ять/грн. 83 коп.
3. У задоволенні решти частини позовних вимог Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» до Херсонської торгово-промислової палати відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 12 грудня 2025 р.
Суддя В.С. Петров