11 грудня 2025 року Справа № 915/1908/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 09806443)
до відповідача Приватного підприємства "КРАН ЛІФТ СЕРВІС", просп. Миру, буд. 2А/12, оф. 404, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54037 (код ЄДРПОУ 37224696)
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення коштів в сумі 153 710, 24 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "Таскомбанк" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідача Приватного підприємства "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" та фізичної особи резидента України ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ID7360445 від 28.11.2019, яка станом на 13.12.2023 становить 153 710, 24 грн., з яких:
41 663, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому);
0, 01 грн. - заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим);
108 376, 31 грн. - заборгованість зі сплати комісії (в т.ч. прострочена).
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від учасників процесу на адресу суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
28.11.2019 між АТ "ТАСКОМБАНК" та ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" укладено заяву-договір № ID7360445 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 500 000, 00 грн. строком користування до 28.11.2022, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Цільове використання кредиту відповідно до п. 1.2 кредитного договору: на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
28.11.2019 між АТ "ТАСКОМБАНК" (кредитор) та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки № Т 09.07.2019 І 8115, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника за виконання в повному обсязі ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому, за кредитним договором.
Враховуючи неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, банк звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя в солідарному порядку.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 525, 526, 611, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умовами договорів.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС".
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 752/24 від 19.01.2024) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог АТ "ТАСКОМБАНК" до ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" у частині стягнення заборгованості зі сплати комісії у розмірі 108 376, 31 грн. за кредитним договором.
Посилаючись на ст. 1, 11 Закону України "Про захист прав споживачів", постанови ВСУ від 12.09.2012, лист НБУ від 09.11.2005 та ухвалу ВССУ від 26.12.2012, відповідач зазначає, що комісія за управління кредитом, яку просить стягнути позивач, є незаконною та не може стягуватися з відповідача-2 ОСОБА_1 .
2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 754/24 від 19.01.2024) просить суд відмовити у задоволенні позову АТ "ТАСКОМБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, зазначивши наступне:
- за наявності у позивача права на повернення заборгованості за кредитом, позивач звернувся до суду після спливу позовної давності для пред'явлення позову до відповідача;
- відповідач ПП "КЛС" припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту, здійснив останній платіж 24.02.2023 року, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 254 ЦК України позивач мав право звертатися до суду з 25.02.2023 по 25.08.2012, а позов був пред'явлений до суду 19.12.2023, що, на думку відповідача, свідчить про пропуск позивачем позовної давності та підстави для відмови в позові;
- договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а тому підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з якими порука вважається припиненою, оскільки кредитор після настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив права вимоги до поручителя протягом шести місяців.
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Правова позиція відповідача обґрунтована приписами ст. 11, 251, 252, 257, 258, 264, 267, 509, 526, 553, 554, 559 ЦК України та судовою практикою.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
27.11.2019 Приватним підприємством "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" в особі директора Бакунькіна М. В. підписано Заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 27.11.2019.
Підписанням заяви-договору відповідач ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" погодився з тим, що публічна пропозиція АТ "ТАСКОМБАНК" на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщений на сайті www.tascombank.com.ua), Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом із цією Заявою-договору становлять Договір банківського обслуговування, та є його невід'ємною частиною.
3.1. Кредитний договір.
28.11.2019 між АТ "ТАСКОМБАНК" (далі - Банк) та ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" (далі - позичальник) підписано Заяву-договір № ID7360445 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
Умовами кредитного договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору за умови наявності вільних коштів Банк зобов'язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у АТ "ТАСКОМБАНК" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору розмір кредиту: 500 000, 00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.).
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору валюта кредиту: гривня.
Відповідно до п. 2.3, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 кредитного договору вартість кредиту:
розмір процентної ставки за користування Кредитом (далі - проценти): 0, 0001 % річних.
розмір комісійної винагороди: є фіксованою та складає 1,99 % від суми виданого кредиту (щомісячно).
розмір комісійної винагороди за видачу Кредиту: не передбачається.
Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів які передують календарному числу місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом.
Відповідно до п. 2.4.2 кредитного договору сплата комісійної винагороди за кредитом - щомісяця, починаючи з другого місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом. Сума комісійної винагороди за перший місяць кредитування сплачується у день надання кредитних коштів.
Відповідно до п. 2.4.4 кредитного договору сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цього договору та доступний клієнту у системі "ТАС24 Бізнес".
Відповідно до п. 2.6 кредитного договору строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну зазначеного в п. 2.6 цього договору.
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" та Цінові параметри продукту є кредитним договором.
Відповідно до п. 4.2, п. 4.2.1 кредитного договору цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, в зв'язку із чим, зокрема, умови цього договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://www.tascombank.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому.
Відповідно до п. 4.3 кредитного договору строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК".
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору дата підписання заяви-договору шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору.
Додатком 1 до заяви-договору ID7360445 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") є "Графік погашення кредиту".
На підтвердження факту підписання електронно-цифровим підписом директором ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" Бакунькіним М.В. та Банком кредитного договору позивачем подано суду протокол перевірки електронного підпису (дата підписання документів 28.11.2019).
Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Відповідно до п. 18.2.1.1 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" продукт: "Кредит на розвиток бізнесу" (далі - Правила) Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта (поповнення оборотних коштів та придбання основних засобів), в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, щомісячну комісію за управління кредитом та інших винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим розділом Правил. Розмір процентів, комісій та додаткових винагород Банку за надання кредиту встановлюється у цінових параметрах продукту, які розміщені на офіційному сайті Банку та є невід'ємною частиною цих Правил (далі - цінові параметри). Банк самостійно визначає розмір кредиту, який може бути наданий Клієнту. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячна комісія, розмір щомісячних платежів, їх кількість та дати їх здійснення) вказуються в Заяві-договорі про приєднання клієнта до цих Правил (далі - Заява). Клієнт приєднується до Правил шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі "ТАС24|БІЗНЕС" або через інший сервіс електронного документообігу, або іншим шляхом. Підписана Заява разом з цими Правилами та ціновими параметрами продукту (далі - цінові параметри), які зазначені на офіційному сайті Банку, становить кредитний договір, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору (далі - "Договір").
Відповідно до п. 18.2.1.2 Правил повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві (згідно графіку погашення кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами договору. Остаточний строк погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим розділом Правил, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов'язання, має право змінити умови користування кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банкінг "ТАС24|БІЗНЕС", sms-повідомлення або інших)). При непогашені заборгованості за кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, строком повернення кредиту є дата останнього платежу.
Відповідно до п. 18.2.1.3 Правил за користування кредитом Клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі, що зазначені в Заяві та Цінових параметрах до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті Банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління Кредитом є дати сплати платежів, зазначені в Заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк вони вважаються простроченими.
Відповідно до абз. 1 п. 18.2.1.4 Правил для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється фіксована процентна ставка та комісія за користування кредитом.
Сторони в порядку ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка та комісія за користування кредитом може бути змінена Банком, у випадку зміни економічних умов та/або збільшення розміру облікової або ставки рефінансування Національним банком України на 1 або більше пунктів, та/або збільшення рівня інфляції та/або вартості ресурсів на ринку позикового капіталу та/або зміни кредитної політики Національного банку України, та/або збільшення курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена процентна ставка та/або комісія за користування Кредитом починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені цим договором. Узгоджений сторонами змінений розмір процентної ставки та/або комісії за користування кредитом є чинним з моменту доведення інформації про її зміну способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в повідомлені про зміну розміру процентної ставки та/або комісії за користування Кредитом.
Відповідно до п. 18.2.2.2.1 Правил Банк зобов'язується після прийняття від клієнта відповідної заяви або при зверненні клієнта через дистанційні канали обслуговування, за результатом проведення аналізу, відповідно до встановлених у Банку процедур, надати клієнту кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок клієнта в банку.
Відповідно до п. 18.2.2.2.2, 18.2.2.2.3, 18.2.2.2.4 Правил клієнт зобов'язується, зокрема:
використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 18.2.1.1.;
оплатити щомісячні проценти та щомісячну комісію за управління кредитом згідно з ціновими параметрами до цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті Банку;
повернути кредит у строки і в сумах, як встановлено в п. 18.2.1.2., 18.2.2.3.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку;
сплатити Банку комісії 18.2.2.3.5, 18.2.2.2.6.
Відповідно до п. 18.2.4.1 Правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. 18.2.1.1, п. 18.2.1.2, п. 8.2.1.3 цього договору клієнт сплачує проценти та комісію за управління кредитом в розмірі, який зазначено в Цінових параметрах.
Відповідно до п. 18.2.4.3 Правил сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, які зазначені у Заяві (у графіку погашення кредиту). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення комісії за управління кредитом, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Відповідно до п. 18.2.4.8 Правил розрахунок щомісячної комісії за управління кредитом проводиться Банком щомісячно відповідно до графіку погашення кредиту.
Відповідно до п. 18.2.5.3 Правил сторони домовились, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за Кредитом, нарахованих процентів, комісії, штрафу та інших винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим розділом Правил, становить 15 років.
Відповідно до п. 18.2.5.4 Правил надання кредиту здійснюється з моменту подачі Клієнтом у Банк Заяви про приєднання до Правил надання банківських послуг та обслуговування корпоративних клієнтів.
Відповідно до п. 18.2.6 Правил строк дії договору. Договір, а саме - обслуговування кредиту Клієнта, набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заяви про приєднання до Правил надання банківських послуг та обслуговування корпоративних клієнтів, та діє до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Додатком 1 до заяви-договору ID7360445 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") є "Графік погашення кредиту", в якому сторони погодили погашення кредиту протягом 36 місяців рівними частинами в сумі 23 839, 04 грн. щомісячно, яка складається з:
- основної заборгованості за кредитом в сумі 13 889, 00 грн. щомісячно з 1 по 35 місяці та останній платіж 13 885, 00 грн. в 36 місяці (всього 500 000, 00 грн.);
- комісії за управління кредитом в сумі 9 950, 00 грн. щомісячно з 1 по 36 місяці (всього 358 200, 00 грн.);
- проценти в сумі 0, 04 грн. з 1 по 7 місяці; в сумі 0, 03 грн. з 8 по 15 місяць; в сумі 0, 02 грн. з 16 по 24 місяць; в сумі 0, 01 грн. з 25 по 32 місяці (всього 0, 78 грн.).
В графіку сторони погодили, що 1-ий місяць - це наступний за місяцем укладення договору, календарне число місяця - дати укладення договору.
Судом встановлено, що відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 28.11.2019 по 13.12.2023 Банком виконано зобов'язання за кредитним договором № ID7360445 від 28.11.2019 та 29.11.2019 перераховано на рахунок позичальника ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" грошові кошти у розмірі 500 000, 00 грн. згідно платіжного документа № 570248523 з призначенням платежу "перерахування коштів зг. кредитної угоди №ID7360445 від 28.11.2019 ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС", без ПДВ".
Судом встановлено, що за період користування кредитними коштами з 29.11.2019 по 13.12.2023 відповідачем частково повернуто кредитні кошти в розмірі 458 337, 00 грн. (основний борг, тіло кредиту), що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за період 28.11.2019 по 13.12.2023 та розрахунком.
Отже, станом на 13.12.2023 у позичальника перед банком існувала заборгованість по тілу кредиту в сумі 41 663, 00 грн. (500 000, 00 грн. - 458 337, 00 грн.), тобто фактично два останні платежі згідно графіку (35 платіж зі строком оплати до 28.10.2022 та 36 платіж зі строком оплати до 28.11.2022).
Судом також встановлено, що за період користування кредитними коштами з 29.11.2019 по 01.12.2023 банком нараховано позичальнику відсотки у сумі 0,78 грн., з яких позичальником погашено 0,77 грн. Отже, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 0, 01 грн. (останній 32 платіж згідно графіку зі строком оплати до 28.10.2022).
За управління кредитом за період з 29.11.2019 по 13.12.2023 банком нараховано позичальнику комісію в загальній сумі 467 650, 00 грн. (щомісячно по 9 950, 00 грн.) за період з 29.11.2019 по 13.12.2023), з якої позичальником сплачено 359 273, 69 грн. Отже, заборгованість по комісії становить 108 376, 31 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Заборгованість з тіла кредиту, процентів та комісії за управління кредитом підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а саме: виписка по рахунку НОМЕР_3 за період з 28.11.2019 по 13.12.2023; виписка по рахунку НОМЕР_4 за період з 28.11.2019 по 13.12.2023; виписка по рахунку НОМЕР_5 за період з 13.12.2023 по 13.12.2023, виписка по рахунку НОМЕР_5 за період з 13.12.2023 по 13.12.2023.
Суду не подано доказів погашення позичальником ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" вищевказаної кредитної заборгованості.
3.2. Договір поруки.
28.11.2019 між АТ "ТАСКОМБАНК" (кредитор) та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № Т09.07.2019 І 8115 від 28.11.2019.
Умовами договору поруки сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору поруки у відповідності до цього договору поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Приватне підприємство "КРАН ЛІФТ СЕРВІС", код за ЄДРПОУ 37224696 (надалі - "Боржник") зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору № ID7360445 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), що укладений між Кредитором та Боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (надалі - "Кредитний договір").
Якщо інше не зазначено у цьому договорі, терміни, що використовуються в цьому договорі, мають ті самі значення, що надані їм у кредитному договорі.
Відповідно до п. 1.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником усіх зобов'язань за кредитним договором, в тому числі:
повернути Кредитору Кредит у розмірі 500 000,00 (П'ятсот тисяч грн. 00 коп.) гривень, у терміни (строки), визначені Кредитним договором;
щомісячно сплачувати Кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0, 0001 % (Нуль цілих і одна десятитисячна процентів) річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором;
щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1, 99 % (Одна ціла і дев'яносто дев'ять сотих відсотків) від суми виданого кредиту в порядку, встановленому кредитним договором;
сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за кредитним договором;
у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Кредитного договору;
інших грошових зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі, збільшення грошових зобов'язань, які передбачені умовами кредитного договору.
Відповідно до п. 1.3 договору виконанням зобов'язань, забезпечених цим договором, вважається виконання Боржником своїх зобов'язань, зазначених в п. 1.2. цього договору в повному обсязі в строк, порядку та на умовах кредитного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання Боржником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й Боржник.
Відповідно до п. 2.2 договору поруки передбачена п. 2.1 цього договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник порушить зобов'язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов'язань, зазначених у п.п. 1.2, 1.3 цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 договору поруки у випадку невиконання Боржником будь-яких зобов'язань за кредитним договором або невиконання зобов'язань у строки, визначені кредитним договором, Кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу Поручителя, зазначену в Розділі 7 цього Договору, та копію надсилає Боржнику.
Відповідно до п. 3.2 договору поруки у вимозі вказується: 1) номер і дата підписання цього договору; 2) дані щодо невиконання Боржником своїх зобов'язань та вказівка на обсяг невиконання (несплата суми кредиту та/або процентів, комісій та/або сум збитків, неустойки, інше порушення).
Відповідно до п. 3.3 договору поруки Поручитель не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня відправлення вимоги Кредитора (п. 3.1. даного договору) зобов'язаний погасити суму в розмірі, зазначеному у вимозі. Неотримання Поручителем вимоги Кредитора з будь-яких причин не звільняє Поручителя від обов'язку виконати умови цього договору.
Відповідно до п. 3.4 договору поруки у випадку невиконання Поручителем своїх зобов'язань за цим договором, Поручитель несе відповідальність всім своїм майном.
Відповідно до п. 3.5 договору поруки часткове виконання Поручителем зобов'язань Боржника, які забезпечені цим договором, не припиняє цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту накладення електронного підпису обох сторін, що прирівнюється до власноручного підпису.
Відповідно до п. 5.2 договору поруки порука за цим договором припиняється, якщо Кредитор протягом 3 (трьох) років від дня настання строку повернення кредиту не пред'явить вимоги до Поручителя.
Відповідно до п. 6.8 договору поруки Поручитель не має права без згоди Кредитора в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобов'язань за цим договором або змінити його умови.
Відповідно до п. 6.14 договору поруки з додержанням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги" №2155-VІІІ від 05.10.2017 р. (надалі - Закон) та "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851-ІV від 22.05.2003 р. цей договір складено українською мовою у формі електронного документу, з накладенням електронних підписів уповноважених представників сторін.
Договір поруки підписано сторонами шляхом накладання КЕП на ресурсі paperless.com.ua.
Суду не подано доказів розірвання договору поруки або визнання його недійсним.
Суду не подано доказів погашення поручителем вищевказаної заборгованості.
Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору в частині повернення суми кредиту, процентів та комісії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з боржника та поручителя в солідарному порядку суми основного боргу (тіла кредиту) з урахуванням процентів та комісії.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі кредитного договору та договору поруки виникли господарські зобов'язання, які в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.1. Щодо стягнення основної заборгованості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Щодо змісту поняття "користування кредитом" Велика Палата Верховного Суду в п. 76-78, 80 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) (тут і далі - в редакції від 28.09.2022), встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.
Відповідно до п. 1 Положення терміни вживаються в такому значенні:
- бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
- клієнтські рахунки - рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки;
- первинний документ - документ, який містить відомості про операцію;
- регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
У п. 42-43 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до п. 57 Положення інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.
Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Відповідно до п. 59 Положення банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.
У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов'язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до абз. 1 п. 60 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Відповідно до п. 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова ВП ВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).
Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання (постанова ВП ВС від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16).
4.2. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами та комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
В п. 81, 87, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду в п. 114-116, 122-123, 128 постанови від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила наступне.
Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Тобто твердження скаржників про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).
Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін) (п. 143 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).
4.3. Щодо стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
4.4. Правове регулювання застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до п. 1 Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності з 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.
Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; постанову ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
27.11.2019 Приватним підприємством "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" в особі директора Бакунькіна М. В. підписано Заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 27.11.2019.
28.11.2019 між АТ "ТАСКОМБАНК" та ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" (далі - позичальник) підписано Заяву-договір № ID7360445 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").
Цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" та Цінові параметри продукту є кредитним договором (п. 4.1 кредитного договору).
Умовами кредитного договору сторони погодили надання банком позичальнику кредиту в сумі 500 000, 00 грн. на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2, п. 2.1 договору); розмір процентної ставки за користування Кредитом (далі - проценти): 0, 0001 % річних (п. 2.3.1 договору); розмір комісійної винагороди: є фіксованою та складає 1,99 % від суми виданого кредиту (щомісячно) (п. 2.3.1, п. 2.3.2 договору), строк кредиту та остаточне погашення кредиту - 36 місяців з дати укладення договору (п. 2.6, п. 3.2 договору), тобто до 28.11.2022.
Як встановлено судом вище, Банком виконано зобов'язання за кредитним договором та 29.11.2019 перераховано на рахунок позичальника ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" грошові кошти у розмірі 500 000, 00 грн. Відповідачем ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС" в період користування кредитними коштами з 29.11.2019 по 13.12.2023 частково повернуто кредитні кошти в розмірі 458 337, 00 грн. (основний борг, тіло кредиту), у зв'язку з чим станом на 13.12.2023 у позичальника перед банком існувала заборгованість по тілу кредиту в сумі 41 663, 00 грн. (500 000, 00 грн. - 458 337, 00 грн.), тобто фактично два останні платежі згідно графіку (35 платіж зі строком оплати до 28.10.2022 та 36 платіж зі строком оплати до 28.11.2022).
Позичальником ПП «КРАН ЛІФТ СЕРВІС» в порушення ст. 530, 629, 1054 ЦК України та умов п. 1.1, п. 2.4.1, п. 3.2 заяви-договору, умов п. 18.2.1.1, п. 18.2.1.2, п. 18.2.2.2.4 Правил не виконано зобов'язання щодо повного погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 41 663, 00 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем жодними доказами.
Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 41 663, 00 грн. є обґрунтованою.
Судом також встановлено, що за період користування кредитними коштами з 29.11.2019 по 01.12.2023 банком нараховано позичальнику відсотки у сумі 0,78 грн., з яких позичальником погашено 0,77 грн. Отже, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 0, 01 грн. (останній 32 платіж згідно графіку зі строком оплати до 28.10.2022), тобто проценти за користування кредитними коштами нараховано банком в межах строку кредитування, тобто за період правомірного користування позичальником кредитними коштами та до дати настання граничного строку для повернення кредиту відповідно до п. 2.6 договору.
Позичальником ПП «КРАН ЛІФТ СЕРВІС» в порушення ст. 530, 629, 1048 ЦК України та умов п. 1.1, п. 2.3.1, п. 2.4.1, п. 3.2 заяви-договору, п. 18.2.1.1, п. 18.2.1.4, п. 18.2.2.2.3, п. 18.2.4.1 Правил не виконано зобов'язання щодо повного погашення відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 0, 01 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем жодними доказами.
Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по відсоткам (процентам) за користування кредитом в сумі 0, 01 грн. є обґрунтованою.
Позивачем також нараховано відповідачу / позичальнику ПП «КРАН ЛІФТ СЕРВІС» комісію за управління кредитом за період з 29.11.2019 по 13.12.2023 в загальній сумі 467 650, 00 грн. (щомісячно по 9 950, 00 грн.) за період з 29.11.2019 по 13.12.2023, з якої позичальником сплачено 359 273, 69 грн. Отже, заборгованість по комісії становить 108 376, 31 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.
Судом також враховано, що відповідно до п. 18.2.4.1 Правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. 18.2.1.1, п. 18.2.1.2, п. 8.2.1.3 цього договору клієнт сплачує проценти та комісію за управління кредитом в розмірі, який зазначено в Цінових параметрах, а відповідно до п. 18.2.4.3 Правил сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, які зазначені у Заяві (у графіку погашення кредиту). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення комісії за управління кредитом, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Позичальником ПП «КРАН ЛІФТ СЕРВІС» в порушення ст. 530, 629 ЦК України та умов п. 1.1, п. 2.3.2, п. 2.4.2 заяви-договору, п. 18.2.1.1, п. 18.2.1.3, п. 18.2.1.4, п. 18.2.2.2.3, п. 18.2.4.1, п. 18.2.4.3, п. 18.2.4.8 Правил не виконано зобов'язання щодо повного погашення комісії за управління кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість по комісії за управління кредитом в сумі 108 376, 31 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем жодними доказами.
Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по комісії за управління кредитом в сумі 108 376, 31 грн. є обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача / позичальника підтверджена належними доказами у справі, а саме банківськими виписками по особовому рахунку позичальника ПП «КРАН ЛІФТ СЕРВІС», які підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання відповідачу / позичальнику кредитних коштів у відповідному розмірі та невиконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеним кредитним договором щодо повернення суми кредиту, процентів та комісії.
Як встановлено судом вище, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.11.2019 між АТ "ТАСКОМБАНК" (кредитор) та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № Т09.07.2019 І 8115 від 28.11.2019, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором за виконання боржником / позичальником зобов'язань за кредитним договором, зокрема, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитними коштами.
Відповідно до п. 5.2 договору поруки порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом 3 (трьох) років від дня настання строку повернення кредиту не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
Враховуючи, що умовами кредитного договору (основне зобов'язання) сторони погодили, що строк кредиту та остаточне погашення кредиту - 36 місяців з дати укладення договору (п. 2.6, п. 3.2 договору), тобто до 28.11.2022, отже, кредитор в силу п. 5.2 договору поруки мав право звернутись з позовом до позичальника протягом трьох років, починаючи з 28.11.2022. За таких обставин, кредитором не пропущено строк звернення із позовом до поручителя. Отже, в суду відсутні підстави для відмови в позові до поручителя.
Як встановлено судом вище, матеріалами справи (банківськими виписками по особовому рахунку позичальника) підтверджено факт виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості у позичальника перед банком з погашення тіла кредиту в сумі 41 663, 00 грн., процентів за користування кредитом в сумі 0, 01 грн. та комісії за управління кредитом в сумі 108 376, 31 грн.
Станом на день розгляду справи відповідачами не подано суду доказів погашення вказаної заборгованості, як і не спростовано позовних вимог.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи факту неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, банк правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення в солідарному порядку з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором відповідно до приписів ст. 543, 553, 554 ЦК України та умов п. 1.1, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 договору поруки.
Судом також враховано, що відповідно до п. 18.2.5.3 Правил строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів, комісії тощо становить 15 років. Отже, строк позовної давності банком не пропущено.
Щодо посилань відповідача ПП «КРАН ЛІФТ СЕРВІС» на те, що комісія за управління кредитом є незаконною та не може стягуватися з відповідача ОСОБА_1 в силу норм Закону України «Про захист прав споживачів», то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»: 1) споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; 2) споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 1-26/2011 в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
В спірному випадку кредитний договір № ID7360445 від 28.11.2019 укладено між АТ "ТАСКОМБАНК" та ПП «КРАН ЛІФТ СЕРВІС» (між двома юридичними особами) з метою використання кредитних коштів в господарській діяльності підприємства (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), тобто укладений між банком та позичальником у даній справі кредитний договір не є договором споживчого кредитування в розумінні Закону України «Про споживче кредитування», а позичальник ПП «КРАН ЛІФТ СЕРВІС» не є споживачем в розумінні названого Закону. Отже, Закон України "Про захист прав споживачів" та Закон України "Про споживче кредитування" не поширюється на спірні правовідносини.
Будь-яких інших доказів або доводів на спростування позовних вимог суду не подано.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Солідарне стягнення суми судових витрат чинним законодавством не передбачено (постанова КГС ВС від 22.10.2020 у справі № 904/4105/18).
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, 25.09.2018 у справі № 904/5580/16, від 13.07.2020 у справі № 476/489/17 (провадження № 61-39866 св 18).
Судовий збір в розмірі 1 342, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача ПП "КРАН ЛІФТ СЕРВІС".
Судовий збір в розмірі 1 342, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача Бакунькіна М.В.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути в солідарному порядку з відповідача Приватного підприємства "КРАН ЛІФТ СЕРВІС", просп. Миру, буд. 2А/12, оф. 404, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54037 (код ЄДРПОУ 37224696) та відповідача фізичної особи - резидента України Бакунькіна Михайла Валерійовича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь позивача Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором № ID7360445 від 28.11.2019 станом на 13.12.2023:
- 41 663, 00 грн. (сорок одна тисяча шістсот шістдесят три грн. 00 коп.) - заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. простроченому);
- 0,01 грн. (нуль грн. 01 коп.) - заборгованості по процентам (в т.ч. простроченим);
- 108 376, 31 грн. (сто вісім тисяч триста сімдесят шість грн. 31 коп.) - заборгованості зі сплати комісії (в т.ч. прострочена).
3. Стягнути з відповідача Приватного підприємства "КРАН ЛІФТ СЕРВІС", просп. Миру, буд. 2А/12, оф. 404, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54037 (код ЄДРПОУ 37224696) на користь позивача Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 09806443):
- 1 342, 00 грн. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з відповідача фізичної особи - резидента України ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь позивача Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 09806443):
- 1 342, 00 грн. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
5. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 11.12.2025
Суддя Е.М. Олейняш