79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.12.2025 Справа № 914/285/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "Велтлінер", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Невиняк Марії Романівни, с. Жовтанці Львівського району Львівської області
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , смт. Олесько Золочівського району Львівської області
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , с. Мервичі Жовківського району Львівської області
про: стягнення витрат на виплату страхового відшкодування в розмірі 637 893,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Михалевський Ю.Р. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1349235 від 24.02.2025
від відповідача: Марчук А.М. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1351115 від 01.03.2025
від третьої особи-1: Марчук А.М. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1376724 від 13.06.2025
від третьої особи 2: Марчук А.М. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1401694 від 22.09.2025
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Велтлінер" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Невиняк Марії Романівни про стягнення витрат на виплату страхового відшкодування в розмірі 637 893,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025, справу № 914/285/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.03.2025.
13.02.2025 представником позивача подано на адресу суду заяву про забезпечення позову з додатками за вх. № 595/25.
18.02.2025 від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло заперечення проти заяви про забезпечення позову з додатками за вх. № 4259/25.
Крім того, 18.02.2025 представником відповідача подано на електронну адресу суду доповнення до заперечення відповідача проти забезпечення позову з додатком за вх. № 4358/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.02.2025, заяву представника позивача Михалевського Юрія Романовича про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 595/25 від 13.02.2025 повернуто заявнику з підстав, викладених в ухвалі.
24.02.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» заяву за вх. № 763/25 з додатками про повернення судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.02.2025 постановлено заяву представника позивача про повернення судового збору за вх.№ 763/25 від 24.02.2025 задоволити та повернути Приватному акціонерному товариству "Велтлінер" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 514,00 грн., cплачений на підставі платіжної інструкції № 25 від 30.01.2025 на суму 1 514,00 грн.
26.02.2025 представником позивача подано на адресу суду заяву про забезпечення позову з додатками за вх. № 809/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Велтлінер" про забезпечення позову за вх. № 809/25 26.02.2025 з підстав, викладених в ухвалі.
04.03.2025 представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 5591/25. У резолютивній частині вказаного відзиву, відповідач просить суд здійснити заміну неналежного відповідача з метою недопущення порушення прав та законних інтересів ФОП Невиняк Марії Романівни, а у разі нездійснення такої заміни, відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2025, підготовче судове засідання призначено на 08.04.2025.
18.03.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 6851/25, в якій просить позовні вимоги задоволити.
25.03.2025 представником відповідача подано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив з додатками за вх. № 7702/25. У вказаних запереченнях відповідач просить суд вирішити питання про заміну неналежного відповідача, а у разі нездійснення такої заміни, відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на відповідь на відзив.
08.04.2025 від представника позивача на адресу суду в систему “Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 9043/25.
Протокольною ухвалою суду від 08.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/285/25 на тридцять днів у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, з ініціативи суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2025, підготовче судове засідання призначено на 24.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2025, постановлено відмовити відповідачу в частині задоволення клопотання про заміну неналежного відповідача, що викладено відповідачем у прохальній частині відзиву за вх. № 5591/25 від 04.03.2025 та у прохальній частині заперечення відповідача проти відповіді на відзив за вх. № 7702/25 від 25.03.2025; закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/285/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.05.2025.
27.05.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 13935/25.
27.05.2025 від представника відповідача надійшли на електронну адресу суду додаткові пояснення з додатком за вх. № 13925/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2025 постановлено повернутися до розгляду справи № 914/285/25 у підготовчому провадженні; залучено до участі у справі № 914/285/25 ОСОБА_1 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Підготовче засідання призначено на 18.06.2025.
16.06.2025 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2025, подано на адресу суду письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 15985/25.
Протокольною ухвалою суду від 18.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/285/25 в межах розумного строку, з ініціативи суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.06.2025, підготовче судове засідання призначено на 22.07.2025.
04.07.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» письмові заперечення на пояснення третьої особи з додатками за вх. № 17953/25.
Крім того, 21.07.2025 від представника позивача на адресу суду в систему “Електронний суд» надійшли доповнення до відповіді на відзив з додатками за вх. № 19290/25.
22.07.2025 представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про виклик і допит як свідка ОСОБА_2 з підстав, викладених у клопотанні за вх. 19380/25.
Протокольною ухвалою суду від 22.07.2025 відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про виклик і допит як свідка ОСОБА_2 за вх. 19380/25 від 22.07.2025, оскільки заявником не дотримано вимоги ст. 88 ГПК України та таким чином відсутні підстави, визначені ч. 1 ст. 89 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.07.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/285/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.08.2025.
04.08.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом з додатками за вх. № 20426/25.
В судовому засіданні 06.08.2025, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 03.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2025 постановлено повернутися до розгляду справи № 914/285/25 у підготовчому провадженні. Залучено до участі у справі № 914/285/25 ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Підготовче засідання призначено на 08.10.2025; запропоновано третій особі у строк 5 (п'ять) календарних днів з дати отримання ухвали суду подати нормативно та документально обґрунтоване письмове пояснення по суті спору із долученням належним чином засвідчених доказів або їх оригіналів, що підтверджують обставини, наведені у письмових поясненнях.
24.09.2025 третьою особою 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2025, подано на адресу суду письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 25379/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.10.2025, підготовче судове засідання призначено на 21.10.2025.
16.10.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» додаткові письмові пояснення з додатками за вх. № 27553/25.
21.10.2025 представником відповідача подано на електронну адресу суду додаткові письмові пояснення з додатками за вх. № 27897/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/285/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.11.2025.
12.11.2025 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 02.12.2025.
Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
02.12.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 6851/25 від 18.03.2025, додаткових поясненнях до відповіді на відзив за вх. № 19290/25 від 21.07.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
02.12.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 5591/25 від 04.03.2025, запереченнях на відповідь на відзив за вх. № 7702/25 від 25.03.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
02.12.2025 представник третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях за вх. № 15985/25 від 16.06.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
02.12.2025 представник третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях за вх. № 25379/25 від 24.09.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/285/25.
В судовому засіданні 02.12.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 15.04.2023 року на 257 км + 863,3 м автодороги Київ-Одеса М-05 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) із напівпричепом LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції та порушив п.п.12.1, 12.2,12.3, 13.1 ПДР України, у зв'язку з чим, відбулося зіткнення із автопоїздом у складі автомобіля MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ), під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
24.04.2023 постановою Ульянівського районного суд Кіровоградської області у справі №402/284/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вказаному вище ДТП.
Власником пошкоджених внаслідок ДТП транспортного засобу MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та транспортного засобу (напівпричепа) SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ) є ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат».
Вказані вище транспортні засоби були застраховані ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» у ПрАТ СК «Велтлінер» за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів.
Позивач вказує на те, що за фактом події (ДТП) від 15.04.2023, яка відбулась з вини ОСОБА_1 , ПрАТ СК «Велтлінер» відшкодувало ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» заподіяну шкоду в повному обсязі та виплатило останньому страхове відшкодування в загальному розмірі 796 393,00 грн. (378 337,77 грн. (відшкодування тягача) + 418 056,00 грн. (відшкодування причепа) = 796 393,00 грн.
Позивач у позовній заяві зазначає про те, що оскільки тягач т/з RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 , був застрахований за договором (полісом) ОСЦПВ №АТ3295009, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» звернулося до останнього із претензію №385 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
На виконання своїх зобов'язань за договором ОСЦПВ (полісом) №АТ3295009. ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувало ПрАТ «СК «Велтлінер» витрати, понесені на виплату страхового відшкодування у розмірі 158 500,00 грн. (160 000,00 грн. - 1 500,00 (франшиза), що підтверджується платіжною інструкцією №6/07/20233 від 06.07.2023, яка міститься у матеріалах справи.
У відповідь на адвокатський запит від 16.01.2025, ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» своїм листом №09-02-17/ від 21.01.2025 повідомило про те, що договори добровільного страхування цивільно-правової відповідальності - не укладались. Тобто, ліміт відповідальності страховика не був збільшений.
Проте, суми грошової компенсації у розмірі 158 500,00 грн. недостатньо для відшкодування в повному обсязі витрат (796 393,00 грн.), які понесло ПрАТ «СК «Велтлінер», у зв'язку із виплатою страхового відшкодування ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» внаслідок ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_1 .
Таким чином, невідшкодована частина витрат, понесених Позивачем на виплату страхового відшкодування, становить 637 893,00 грн. згідно наступного розрахунку: 796 393,00 грн. (сума страхового відшкодування, здійсненого ПрАТ «Велтлінер») - 158 500,00 грн.( сума компенсації, здійсненої ПрАТ «НАСК «ОРАНТА») = 637 893,00 грн. (сума боргу, що не покривається страховою сумою).
Позовні вимоги у даній справі заявлені до відповідача - Фізичної особи-підприємця Невиняк Марії Романівни і з цього приводу позивач посилається на те, що постановою Ульянівського районного суд Кіровоградської області від 24.04.2023 у справі №402/284/23 було встановлено, що Борщ А.О., на момент ДТП працював водієм- експедитором у ФОП Невиняк М.Р. та виконував трудові обов'язки.
До того ж, як зазначає позивач, вказане вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії «ААД» №157047, у якому в графі «місце роботи» вказано «водій-експедитор ФОП Невиняк М.Р.», а також наданими ОСОБА_1 поясненнями від 15.04.2023, де у графі «місце роботи, посада» вказано «водій-експедитор ФОП Невиняк М.Р.».
А також, у відповідності до письмових пояснень ОСОБА_1 від 15.04.2023 працівникам поліції, в яких зазначено: «Я працюю водієм експедитором ФОП Невиняк М.Р. 14.04.2023 я завантажив в м.Одеса автомобіль RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) та напівпричеп-рефрижератор LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ) апельсинами і біля 19:30 поїхав у напрямку м. Львів. Перед поїздкою та під час неї я спиртні напої, наркотичні речовини, психотропні засоби, а також лікарські препарати, які можуть знижувати увагу, не вживав. [...]».
Окрім цього, позивач звертає увагу на те, що у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення, тз RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ), яким ОСОБА_1 керував у момент ДТП, належить ОСОБА_2 .
З огляду на вказане вище, керуючись ч. 1 ст. 1172 ЦК України (юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків), позивач вважає, що на відповідача ФОП Невиняк М.Р. покладається обов'язок відшкодувати витрати, понесені ПрАТ «Велтлінер» на виплату страхового відшкодування по ДТП, що було спричинене 15.04.2023 її працівником ОСОБА_1 у розмірі 637 893,00 грн.
На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на виплату страхового відшкодування у розмірі 637 893,00 грн., витрати зі сплати судового збору та 45 900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 5591/25 від 04.03.2025, відповідач посилається на те, що ФОП Невиняк М.Р. підтверджує те, що ОСОБА_1 був у неї офіційно працевлаштованим. Однак, повністю не погоджується та заперечує те, що 15.04.2023 на час скоєння ДТП, він виконував свої трудові обов'язки, як її працівник, і повністю не погоджується та заперечує проти задоволення пред'явлених до неї ПрАТ "Велтлінер" позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю належними і допустимими доказами та відсутністю правових підстав для стягнення з неї грошових коштів. Відповідач вказує на те, що факт перебування ОСОБА_1 станом на 15.04.2023 в трудових відносинах з ФОП Невиняк М.Р. відповідач не заперечує, оскільки станом на цей день він дійсно був у неї офіційно працевлаштованим з 01.07.2022 року.
Разом з тим, відповідач вважає, що будь-яких відомостей про те, що 15.04.2023 ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки, керуючи транспортним засобом, як працівник ФОП Невиняк М.Р., ні в письмових поясненнях ОСОБА_1 , ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні у постанові суду про накладення на нього адміністративного стягнення, ні в будь-яких інших документах немає і не може бути, оскільки в цей день він не виконував трудових обов'язків, як працівник ФОП Невиняк М.Р. На думку відповідача, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, що керуючи 15.04.2023 транспортним засобом ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки як працівник
ФОП Невиняк М.Р. Доказів протилежного не існує. Також, відповідач зазначає, що у постанові суду не вказано про те, що на момент ДТП ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки як працівник (водій-експедитор) ФОП Невиняк М.Р. ДТП сталася в нічний час 15.04.2023, в суботу, тобто у вихідний (неробочий) для ОСОБА_1 день і час. Відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 не виконував свої трудові обов'язки у ФОП Невиняк М.Р., коли відбулась ДТП, а керував транспортним засобом у власних справах, про що зазначив у своїх письмових поясненнях.
Відповідач вказує на те, що 15.04.2023 ДТП сталася за участю ОСОБА_1 , який керував транспортними засобами, які не належать ФОП Невиняк М.Р. ні на праві власності, ні на праві користування (зокрема, оренди). Зазначені у позові та долучених до нього додатках, транспортні засоби належать не ФОП Невиняк М.Р., а ОСОБА_2 , що підтверджується долученими до позову протоколом про адміністративне правопорушення від 15.04.2023, довідкою від 18.04.2023 Голованівського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які додано до матеріалів справи.
Відповідач посилається на те, що факт не здійснення ОСОБА_1 трудових обов'язків, як працівником ФОП Невиняк М.Р., не лише у день ДТП - 15.04.2023, а й у день, який їй передував, також підтверджується табелем обліку використання робочого часу за квітень 2023 року, в якому ці дні (14 та 15 квітня 2023 року), на відміну від інших днів цього місяця, позначені позначкою "прочерк" ( - ), а не кількістю годин роботи. Жодних документів (наприклад товарно-транспортна накладна чи інших відповідних товаросупровідних документів), які б були належними та допустимими доказами у справі, в частині обґрунтування та доведення того, що належним відповідачем у ній повинна бути саме ФОП Невиняк М.Р., позивачем суду не надано. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Позиція третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У письмових поясненнях за вх. № 15985/25 від 16.06.2025 Борщ А. О. зазначає про те, що хоча він і був станом на момент настання ДТП офіційно працевлаштованим у ФОП Невиняк М.Р., 15.04.2023 керував вищезазначеними транспортними засобами, які належать ОСОБА_2 (це підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи довідкою від 18.04.2023 Голованівського районного відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області, а також свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів) у неробочий (вихідний) день в приватних справах (перевозив апельсини), а тому, вважає, що, на відміну від нього, ФОП Невиняк М.Р. не зобов'язана відповідати за його дії, які мали місце в неробочий день і час, тобто тоді, коли він не виконував трудові обов'язки як працівник ФОП Невиняк М.Р.
Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача також зазначає про те, що відомості про те, що він є працівником ФОП Невиняк М.Р., які містяться в наявних в матеріалах справи: його письмових поясненнях, протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду про притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджують лише те, що станом на 15.04.2023 він дійсно був офіційно працевлаштованим у ФОП Невиняк М.Р. А відтак третя особа-1 вважає, що такі викликали у позивача помилкове переконання у тому, що вищезгадана ДТП та заподіяння збитків сталися під час виконання ОСОБА_1 , саме як працівником ФОП Невиняк М.Р., трудових обов'язків.
На думку третьої особи 1, відповідачем у справі повинен бути саме він водій Борщ А. О., а не ФОП Невиняк М.Р.
Третя особа 1 вказує на те, що ФОП Невиняк М.Р. підтвердила те, що він був у неї офіційно працевлаштованим, однак, повністю не погоджується та заперечує те, що у вищезазначений період часу він виконував свої трудові обов'язки, як її працівник, і повністю не погоджується та заперечує проти задоволення пред'явлених саме до неї позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю належними і допустимими доказами та відсутністю правових підстав для стягнення з неї грошових коштів.
У письмових поясненнях за вх. № 15985/25 від 16.06.2025 Третя особа 1 - Борщ А.О. посилається на те, що з огляду на форму наданого йому патрульним поліцейським бланку письмових пояснень учасника ДТП, він вказав у них своє місце роботи, яким є ФОП Невиняк М.Р., так як станом на 15.04.2023 він дійсно був працевлаштованим у неї. Разом з тим, у вищезазначених своїх письмових поясненнях, копія яких також міститься в матеріалах справи, відсутні відомості про те, що 15.04.2023 він виконував свої трудові обов'язки, керуючи транспортними засобами, як працівник ФОП Невиняк М.Р. На поставлені працівником патрульної поліції запитання, він повідомив про обставини ДТП, а також про те, що він працює водієм-експедитором ФОП Невиняк М.Р., 14.04.2023 завантажив в м. Одеса апельсини і біля 19:30 поїхав у напрямку м. Львів. Перед поїздкою та під час неї спиртні напої, наркотичні речовини, психотропні засоби, а також лікарські препарати, які можуть знижувати увагу, не вживав, що знайшло своє відображення у його вищезгаданих письмових поясненнях. Факт перебування 15.04.2023 в трудових відносинах з ФОП Невиняк М.Р. він не заперечує, оскільки станом на цей день він дійсно був у неї офіційно працевлаштованим.
Третя особа 1 зазначає про те, що ні у цей день, ні напередодні він не виконував трудових обов'язків, як працівник ФОП Невиняк М.Р. і будь-яких відомостей, які б підтверджували протилежне, ні в його письмових поясненнях, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні у постанові суду про накладення на нього адміністративного стягнення, ні в будь-яких інших документах немає, оскільки в цей день він не виконував трудових обов'язків, як працівник ФОП Невиняк М.Р., а керував автомобілем у приватних справах, домовившись про використання даного транспортного засобу з власником - Невиняк П.В. На підставі наведеного, Третя особа 1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Позиція третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У письмових поясненнях за вх. № 25379/25 від 24.09.2025, третя особа 2 зазначає про те, що він - Невиняк П. В. особисто, на прохання свого знайомого Борща А.О., передав Борщу А.О. у користування на кілька днів належні Невиняку П. В. транспортні засоби, а саме: тягач RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) та напівпричіп-рефрижератор LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), так як Борщ А.О. мав вільні від роботи дні і хотів їх використати в своїх приватних справах, що, у свою чергу, це додатково підтверджує те, що у користування ФОП Невиняк М.Р. вказані транспортні засоби ні 14, ні 15 квітня 2023 року він не передавав.
Третя особа 2 також звертає увагу на те, що додатковим підтвердженням того, що транспортні засоби ні 14 і 15 квітня 2023 року, ні раніше чи після цих днів не використовувались ФОП Невиняк М.Р. у її господарській (підприємницькій) діяльності є наявний в матеріалах справи № 914/285/25 лист-відповідь від 28.03.2025 Укртрансбезпеки, наданий у відповідь на запит адвоката Михайлевського Ю. від 24.03.2025 (вхідний номер запиту 4172/0/7-25 від 24.03.2025), в якому, серед іншого, вказано про те, що листом Укртрансбезпеки від 21.03.2025 № 2598/3.3/15-25 адвокату Михалевському Ю. на його адвокатський запит від 14.03.2025 (вхідний номер запиту 3620/0/7-25 від 17.03.2025) про надання інформації щодо того, чи в день ДТП 15.04.2023 та в день, що передує цьому ДТП (14.04.2023) здійснювався ваговий контроль транспортних засобів, який, згідно з припущенням адвоката Михалевського Ю., використовує ФОП Невиняк М.Р., та чи виносилися відносно неї постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення правил дорожнього перевезення та проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, здійснюючи таке перевезення за допомогою транспортних засобів у період з 29.06.2022 по 14.03.2025.
Крім цього, у зазначеному листі Укртрансбезпеки від 28.03.2025 вказано про те, що станом на 27.03.2025 за відомостями, які містяться в Єдиному комплексі інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті, транспортні засоби не були закріплені як засоби провадження господарської діяльності з перевезення вантажів за будь яким ліцензіатом.
Тобто, на думку третьої особи-2, в матеріалах справи № 914/285/25 відсутні докази використання ФОП Невиняк М.Р. належних ОСОБА_2 транспортних засобів у своїй господарській (підприємницькій) діяльності.
З огляду на усе вищенаведене, а також беручи до уваги наявні в матеріалах справи № 914/285/25 докази та беззаперечні твердження самого ОСОБА_1 про те, що він керував транспортними засобами в особистих інтересах та не під час виконання трудових обов'язків у ФОП Невиняк М.Р. і згідний на їх відшкодування, вбачається, що оскільки саме ОСОБА_1 вчинив 15.04.2023 ДТП користуючись у неробочий час належними третій особі - 2 транспортними засобами у своїх особистих цілях, то саме ОСОБА_1 , як винуватець даної ДТП, на думку третьої особи-2, зобов'язаний відшкодувати збитки, які є предметом спору у вищезазначеній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
15.04.2023 року о 23 год. 10 хв. на 257 км + 863,3 м автодороги Київ-Одеса М-05
ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) із напівпричепом LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції та порушив п.п.12.1, 12.2,12.3, 13.1 ПДР України, у зв'язку з чим, відбулося зіткнення із автопоїздом у складі автомобіля MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ), під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
24.04.2023 постановою Ульянівського районного суд Кіровоградської області у справі №402/284/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вказаному вище ДТП. Вказана постанова набрала законної сили 05.05.2023.
Власником пошкоджених внаслідок ДТП транспортного засобу MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та транспортного засобу (напівпричепа) SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ) є ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат».
Вказане підтверджується: стосовно транспортного засобу MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_5 ) - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ; стосовно транспортного засобу (напівпричепа) SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ) - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 .
Вказані вище транспортні засоби були застраховані ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» у ПрАТ СК «Велтлінер» за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, а саме: - транспортний засіб MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_5 ) - за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №КА190360 від 01.07.2022 (надалі - Договір КАСКО №КА190360, Договір 1); транспортний засіб (напівпричеп) SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ) - за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №КА190356 від 23.06.2022 (надалі -Договір КАСКО №КА190356, Договір 2).
Стосовно відшкодування збитків внаслідок пошкодження тягача MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_5 ), суд зазначає наступне.
На виконання умов Договору КАСКО №КА190360, з метою визначення вартості відновлювального ремонту тягача MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_5 ), по заяві ПрАТ «СК «Велтлінер», судовим експертом Сумцовим С.С. було проведено дослідження пошкоджень транспортного засобу.
Згідно Висновку експерта №44 від 21.04.2023, вартість відновлювального ремонту MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_5 ) становить 908 902, 76 грн.
У відповідності до рахунку №2300460 від 20.04.2023, рахунку-фактури №СФ-0000008 від 26.04.2023, рахунку на ремонт №18/05/2023 від 18.05.2023 та рахунку №2300598 від 22.05.2023 вартість фактичного відновлювального ремонту тягача MAN TGX 18.440 (р.н.з. В11394ЕР) склала 378 337,77 грн.
Виконання робіт по відновленню транспортного засобу та закупівля запчастин для відновлення транспортного засобу MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_5 ) підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 08.05.2023, платіжною інструкцією №8734 від 28.04.2023, актом виконаних робіт №18/06/2023 від 18.06.2023 та платіжною інструкцією №8963 від 29.05.2023.
З метою виконання своїх зобов'язань за Договором №КА190360, ПрАТ СК «Велтлінер здійснило виплату страхового відшкодування, загальний розмір якого становить 378 337, 77 грн., що підтверджується наступними документами: страховим актом №88/23 від 28.04.2023; платіжною інструкцією №8734 від 28.04.2023; платіжною інструкцією №8735 від 28.04.2023; страховим актом №88/23-1 від 23.05.2023; платіжною інструкцією №8934 від 23.05.2023; страховим актом №88/23-2 від 29.05.2023; платіжною інструкцією №8963 від 29.05.2023.
Таким чином, ПрАТ СК «Велтлінер» за фактом події (ДТП) від 15.04.2023 виконало своє зобов'язання за Договором №КА190360 в повному обсязі, виплативши страхове відшкодування в загальному розмірі 378 337, 77 грн.
Стосовно відшкодування збитків внаслідок пошкодження напівпричепа SСНМІTZ SКО (р.н.з. В16163ХР), суд зазнає наступне.
На виконання умов Договору КАСКО №КА190356, з метою визначення вартості відновлювального ремонту напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_8 ), по заяві ПрАТ «СК «Велтлінер», судовим експертом Сумцовим С.С. було проведено дослідження пошкоджень вказаного напівпричепа.
Згідно Висновку експерта №58 від 26.04.2023, вартість відновлювального ремонту напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ) становить 539 380, 23 грн.
Згідно рахунку №30/05-2023 від 30.05.2023, загальна вартість відновлювального ремонту напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_8 )) склала 418 056,00 грн.
Виконання робіт по відновленню транспортного засобу та закупівля запчастин для відновлення транспортного засобу SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ) підтверджується актом здачі-приймання робіт №08/09-2023 від 08.09.2023.
На виконання своїх зобов'язань за Договором №КА190356 ПрАТ СК «Велтлінер» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 418 056,00 грн., що підтверджується страховим актом №121/23 від 16.06.2023 та платіжною інструкцією №9127 від 16.06.2023.
Таким чином, ПрАТ СК «Велтлінер» за фактом події (ДТП) від 15.04.2023 виконало своє зобов'язання за Договором №КА190356, в повному обсязі, виплативши страхове відшкодування у розмірі 418 056,00 грн.
За фактом події (ДТП) від 15.04.2023, яке відбулось з вини водія ОСОБА_1 , ПрАТ СК «Велтлінер» відшкодувало ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» заподіяну шкоду в повному обсязі та виплатило останньому страхове відшкодування в загальному розмірі 796 393,00 грн. (378 337,77 грн. (відшкодування тягача) + 418 056,00 грн. (відшкодування причепа) = 796 393,00 грн.
Згідно із витягом з Централізованої бази даних МТСБУ транспортний засіб RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) та напівпричеп LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_9 ), якими керував ОСОБА_1 , на момент ДТП, були забезпечені договорами (полісами) ОСЦПВ: - транспортний засіб RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) - договором (полісом) ОСЦПВ №АТ3295009, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА»; - транспортний засіб (напівпричеп) LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ) договором (полісом) ОСЦПВ №АТ32293828, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА».
Оскільки тягач т/з RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 , був застрахований за договором (полісом) ОСЦПВ №АТ3295009, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» звернулося до останнього із претензію №385 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
Вказана претензія була надіслана ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» на адресу ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» 20.06.2023.
На виконання своїх зобов'язань за договором ОСЦПВ (полісом) №АТ3295009. ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувало ПрАТ «СК «Велтлінер» витрати, понесені на виплату страхового відшкодування у розмірі 158 500,00 грн. (160 000,00 грн. - 1 500,00 (франшиза), що підтверджується платіжною інструкцією №6/07/20233 від 06.07.2023.
У відповідь на адвокатський запит від 16.01.2025, ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» своїм листом №09-02-17/ від 21.01.2025 повідомило про те, що договори добровільного страхування цивільно-правової відповідальності - не укладались. Тобто, ліміт відповідальності страховика не був збільшений.
Проте, суми грошової компенсації у розмірі 158 500,00 грн. недостатньо для відшкодування в повному обсязі витрат (796 393,00 грн.), які понесло ПрАТ «СК «Велтлінер», у зв'язку із виплатою страхового відшкодування ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_1 .
Таким чином, невідшкодована частина витрат, понесених Позивачем на виплату страхового відшкодування, становить 637 893 грн. згідно наступного розрахунку: 796 393,00 грн. (сума страхового відшкодування, здійсненого ПрАТ «Велтлінер») - 158 500,00 грн.( сума компенсації, здійсненої ПрАТ «НАСК «ОРАНТА») = 637 893,00 грн. (сума боргу, що не покривається страховою сумою).
Позовні вимоги у даній справі заявлені до відповідача - Фізичної особи-підприємця Невиняк Марії Романівни і з цього приводу позивач посилається на те, що постановою Ульянівського районного суд Кіровоградської області від 24.04.2023 у справі №402/284/23 було встановлено, що ОСОБА_1 , на момент ДТП працював водієм- експедитором у ФОП Невиняк М.Р. та виконував трудові обов'язки.
До того ж, як зазначає позивач, вказане вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії «ААД» №157047, у якому в графі «місце роботи» вказано «водій-експедитор ФОП Невиняк М.Р.», а також наданими ОСОБА_1 поясненнями від 15.04.2023, де у графі «місце роботи, посада» вказано «водій-експедитор ФОП Невиняк М.Р.».
У відповідності до письмових пояснень Борща А.О. від 15.04.2023, в яких зазначено: «Я працюю водієм експедитором ФОП Невиняк М.Р. 14.04.2023 я завантажив в м.Одеса автомобіль RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) та напівпричеп-рефрижератор LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ) апельсинами і біля 19:30 поїхав у напрямку м. Львів. Перед поїздкою та під час неї я спиртні напої, наркотичні речовини, психотропні засоби, а також лікарські препарати, які можуть знижувати увагу, не вживав. [...]».
Крім цього, позивач звертає увагу на те, що у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення, тз RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ), яким ОСОБА_1 керував у момент ДТП, належить ОСОБА_2 .
Судом також встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_10 , тягач RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) був зареєстрований за ОСОБА_2 05.06.2018; Напівпричіп-рефрижератор LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 , був зареєстрований також за ОСОБА_2 15.11.2018.
Керуючись ч. 1 ст. 1172 ЦК України (юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків), позивач вважає, що на ФОП Невиняк М.Р. покладається обов'язок відшкодувати витрати, понесені ПрАТ «Велтлінер» на виплату страхового відшкодування по ДТП, що було спричинене її працівником ОСОБА_1 у розмірі 637 893,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 24.01.2025 представником позивача, в інтересах ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР», було надіслано на поштову адресу ФОП Невиняк М.Р. претензію від 23.02.2025 із вимогою протягом 7 днів з моменту отримання претензії відшкодувати ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» витрати на виплату страхового відшкодування у розмірі 637 893,00 грн. та компенсувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., а всього разом на загальну суму 652 893,00 грн.
У відповіді на претензію від 10.02.2025, ФОП Невиняк М.Р. зазначила, що у неї відсутній обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної водієм ОСОБА_1 внаслідок ДТП, а у ПрАТ "Велтлінер" відсутні правові підстави для вимагання у ФОП Невиняк М.Р. її відшкодування.
Оскільки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінка суду.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Судом встановлено, що 15.04.2023 року о 23 год. 10 хв. на 257 км + 863,3 м автодороги Київ-Одеса М-05 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) із напівпричепом LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції та порушив п.п.12.1, 12.2,12.3, 13.1 ПДР України, у зв'язку з чим, відбулося зіткнення із автопоїздом у складі автомобіля MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ), під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
24.04.2023 постановою Ульянівського районного суд Кіровоградської області у справі №402/284/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вказаному вище ДТП. Вказана постанова набрала законної сили 05.05.2023.
Власником пошкоджених внаслідок ДТП транспортного засобу MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та транспортного засобу (напівпричепа) SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ) є ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат».
Вказані вище транспортні засоби були застраховані ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» у ПрАТ СК «Велтлінер» за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відтак, ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» мало право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, а ПрАТ «Велтлінер» було зобов'язане здійснити відповідну страхову виплату.
За фактом події (ДТП) від 15.04.2023, яке відбулось з вини водія ОСОБА_1 , ПрАТ СК «Велтлінер» відшкодувало ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат» заподіяну шкоду в повному обсязі та виплатило останньому страхове відшкодування в загальному розмірі 796 393,00 грн. (378 337,77 грн. (відшкодування тягача) + 418 056 грн. (відшкодування причепа) = 796 393 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучено до матеріалів справи.
Згідно із ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частина 1 статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Пунктом 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно із витягом з Централізованої бази даних МТСБУ транспортний засіб RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) та напівпричеп LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_9 ), якими керував ОСОБА_1 , на момент ДТП, були забезпечені договорами (полісами) ОСЦПВ: - транспортний засіб RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) - договором (полісом) ОСЦПВ №АТ3295009, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА»; - транспортний засіб (напівпричеп) LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ) договором (полісом) ОСЦПВ №АТ32293828, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА».
Згідно абз. 2 п. 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.
Оскільки тягач т/з RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 , був застрахований за договором (полісом) ОСЦПВ №АТ3295009, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» звернулося до останнього із претензію №385 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
Вказана претензія була надіслана ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» на адресу ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» 20.06.2023.
На виконання своїх зобов'язань за договором ОСЦПВ (полісом) №АТ3295009, ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувало ПрАТ «СК «Велтлінер» витрати, понесені на виплату страхового відшкодування у розмірі 158 500,00 грн. (160 000,00 грн. - 1 500,00 (франшиза), що підтверджується платіжною інструкцією №6/07/20233 від 06.07.2023.
У відповідь на адвокатський запит від 16.01.2025, ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» своїм листом №09-02-17/ від 21.01.2025 повідомило про те, що договори добровільного страхування цивільно-правової відповідальності - не укладались. Тобто, ліміт відповідальності страховика не був збільшений.
Проте, суми грошової компенсації у розмірі 158 500,00 грн. недостатньо для відшкодування в повному обсязі витрат (796 393,00 грн.), які понесло ПрАТ «СК «Велтлінер», у зв'язку із виплатою страхового відшкодування ТзОВ «Глобинський м'ясокомбінат», внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, на ФОП Невиняк М.Р. покладається обов'язок відшкодувати витрати, понесені ПрАТ «Велтлінер» на виплату страхового відшкодування по ДТП, що було спричинене її працівником ОСОБА_1 у розмірі 637 893,00 грн.
Положеннями ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ст. 980 ЦК України).
Абзацом 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 цього Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічні висновки зроблені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (на які посилається скаржник) та від 12.09.2018 у справі №569/96/17, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 27.03.2019 у справі №752/16797/14-ц, від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, від 14.06.2023 у справі №125/1216/20.
Судом також встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_10 , тягач RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) був зареєстрований за ОСОБА_2 05.06.2018; Напівпричіп-рефрижератор LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 , був зареєстрований також за ОСОБА_2 15.11.2018.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, статтею 1187 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Також, аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17).
Водночас, згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як встановлено судом, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії « НОМЕР_10 , тягач RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) був зареєстрований за ОСОБА_2 05.06.2018; Напівпричіп-рефрижератор LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 , був зареєстрований також за ОСОБА_2 15.11.2018, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на день настання ДТП (15.04.2023) ОСОБА_1 дійсно був офіційно працевлаштованим водієм у ФОП Невиняк М.Р., що підтверджується: - його письмовими поясненнями від 15.04.2023, відображеними у графі “Місце роботи, посада»; - протоколом про адміністративне правопорушення від 15.04.2023 (зазначено в графі “Місце роботи»); - постановою, прийнятою 24.04.2023 Ульянівським районним судом Кіровоградської області у справі про адміністративне правопорушення № 402/284/23 (в частині зазначення відомостей про особу правопорушника), якою ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні правил дорожнього руху.
Крім того, це підтверджується документами, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: - трудовим договором № 29/06/22 від 29.06.2022; - наказом № 29/06/22 від 29.06.2022 про прийняття на роботу; - трудовою книжкою № НОМЕР_12 ; - табелем обліку використання робочого часу за квітень 2023 року.
З огляду, на наданий патрульним поліцейським Борщу А.О. бланк письмових пояснень учасника ДТП, він вказав у них своє місце роботи, яким є ФОП Невиняк М.Р., так як станом на 15.04.2023 він був офіційно працевлаштованим у неї (докази містяться в матеріалах справи).
Разом з тим, у вказаних письмових поясненнях ОСОБА_1 від 15.04.2023, відсутні відомості про те, що саме 15.04.2023 він виконував свої трудові обов'язки, керуючи транспортними засобами як працівник ФОП Невиняк М.Р.
По суті поставлених запитань працівником патрульної поліції, Борщ А.О. пояснив про обставини ДТП, а також про те, що він працює водієм-експедитором ФОП Невиняк М.Р., « 14.04.2023 завантажив в м. Одеса Транспортні засоби апельсинами і біля 19:30 поїхав у напрямку м. Львів. Перед поїздкою та під час неї спиртні напої, наркотичні речовини, психотропні засоби, а також лікарські препарати, які можуть знижувати увагу, не вживав, що знайшло своє відображення у вищезгаданих письмових поясненнях Борща А.О.».
Факт перебування Борща А.О. станом на 15.04.2023 в трудових відносинах з ФОП Невиняк М.Р., відповідач не заперечує, оскільки станом на цей день він дійсно був у неї офіційно працевлаштованим з 01.07.2022, що підтверджується трудовим договором № 29/06/22 від 29.06.2022; наказом № 29/06/22 від 29.06.2022 про прийняття на роботу; трудовою книжкою № НОМЕР_12 ;
Разом з тим, будь-яких відомостей про те, що 15.04.2023 Борщ А.О. виконував саме свої трудові обов'язки, керуючи транспортними засобами, як працівник ФОП Невиняк М.Р. ні в письмових поясненнях Борща А.О. від 15.04.2023, ні в протоколі про адміністративне правопорушення від 15.04.2023, ні у постанові Ульянівського районного суду Кіровоградської області у справі про адміністративне правопорушення № 402/284/23 від 24.04.2023 про накладення на нього адміністративного стягнення, немає.
ДТП сталася в нічний час 15.04.2023, в суботу, тобто у вихідний (неробочий) для ОСОБА_1 день і час.
Факт не здійснення ОСОБА_1 трудових обов'язків, як працівником ФОП Невиняк М.Р., не лише у день ДТП, а й у день, який їй передував, також підтверджується табелем обліку використання робочого часу за квітень 2023 року (який міститься в матеріалах справи), в якому ці дні (14 та 15 квітня 2023 року), на відміну від інших днів цього місяця, позначені позначкою “прочерк» ( - ), а не кількістю годин роботи.
Суд зазначає що, у постанові Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 24.04.2023 не містяться відомості про те, що водій ОСОБА_1 виконував трудові обов'язки як працівник ФОП Невиняк М.Р., а містяться лише відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, де вказано саме прізвище, ім'я, по-батькові, число, місяць та рік народження працюючого водієм експедитором ФОП Невиняк М.Р., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (оскільки ці відомості Борщ А.О. надав працівнику поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, з якого, у свою чергу, ці відомості до уваги взяв суд та відобразив у вказаній постанові).
У протоколі про адміністративне правопорушення від 15.04.2023, на підставі якого судом винесено постанову від 24.04.2023, не містяться відомості про те, що водій Борщ А.О. виконував трудові обов'язки, як працівник ФОП Невиняк М.Р., а тільки у графі протоколу про адміністративне правопорушення «місце роботи» вказано «водій-експедитор ФОП Невиняк М.Р.».
У поясненнях водія ОСОБА_1 від 15.04.2023 не містяться відомості про те, що він виконував трудові обов'язки як працівник ФОП Невиняк М.Р., а містяться лише відомості про те, що: “Він працює водієм експедитором ФОП Невиняк М.Р. 14.04.2023 завантажив в м.Одеса транспортний засіб апельсинами і біля 19:30 поїхав у напрямку м. Львів. Перед поїздкою та під час неї спиртні напої, наркотичні речовини, психотропні засоби, а також лікарські препарати, які можуть знижувати увагу, не вживав». У графі «Місце роботи, посада» цих письмових пояснень також вказано «водій-експедитор ФОП Невиняк М.Р.».
У листі за вих. № 2860.2.1.1/15-25 від 28.03.2025 Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) вказано про те, що станом на 27.03.2025 за відомостями, які містяться в Єдиному комплексі інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті, транспортні засоби не були закріплені як засоби провадження господарської діяльності з перевезення вантажів за будь яким ліцензіатом.
Тобто в матеріалах справи № 914/285/25 відсутні докази використання ФОП Невиняк М.Р. належних Невиняку П. В. транспортних засобів у своїй господарській (підприємницькій) діяльності.
Суд критично оцінює доводи позивача в тій частині, що Невиняк М.Р. використовувала спірний автомобіль, в т.ч. 15.04.2023, у своїй господарській діяльності для перевезення вантажу водієм Борщ А.О., посилаючись на те, що мало місце таке використання 22.07.2020 року цього ж автомобіля, внаслідок чого була винесена постанова начальником управління Уктрансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.09.2020 № 212252 відносно ФОП Невиняк М.Р. та внаслідок несплати якого, Господарським судом Львівської області у справі № 914/122/23 було ухвалено рішення про стягнення з ФОП Невиняк М.Р. на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 25 885,13 грн. та 2481,00 грн судового збору. Отже, ця обставина мала місце 22.07.2020, тобто майже за три роки до даного ДТП.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого позов до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для задоволення позову. Відтак, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судові витрати.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 24 від 30.01.2025 на суму 9 568,40 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 12.12.2025.
Суддя Долінська О.З.