ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.12.2025Справа № 910/11168/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Тренінгового центру прокурорів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест»
про стягнення 63 800, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Тренінговий центр прокурорів України (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 63 800, 00 грн за оплачений та недопоставлений товар.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 55-2022 від 21.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 позовну заяву Тренінгового центру прокурорів України - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2025 до суду надійшла заява Тренінгового центру прокурорів України про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зокрема, суд зазначив, що відповідач протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Тож, судом було надіслано ухвалу від 16.09.2025 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 16.09.2025 отримана відповідачем 18.09.2025, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідно до якої документ (ухвала суду від 16.09.2025) доставлено в електронний кабінет відповідача - 17.09.2025 о 21:06 год.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.09.2025 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
21.11.2022 між Тренінговим центром прокурорів України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест» (далі - постачальник) укладено договір № 55-2022, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю бензин А-95+ (Євро-5), дизельне паливо (код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти) (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар від постачальника та оплачувати його вартість на умовах даного договору.
Асортимент, ціна та кількість товару зазначаються у специфікації (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, загальна ціна договору становить 416 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ: 27 214, 95 грн.
Згідно п. 5.1. договору, постачальник передає Товар покупцеві не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Договору Сторонами, але не пізніше 20.12.2022 року.
У видаткових накладних на Товар, що поставляється відповідно до цього Договору Постачальник зазначає найменування Товару, його кількість, вартість (п. 5.2. договору).
За умовами п. 5.3 договору, товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання повноважними представниками Сторін видаткової накладної (у трьох примірниках). Разом з видатковою накладною на Товар Постачальник передає Покупцю за Актом приймання-передачі талони на пальне. Передача Покупцю Талонів на пальне здійснюється за місцезнаходженням офісу Покупця. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар та Акта приймання-передачі талонів на пальне.
У п. 5.4 договору сторони погодили, що товар вважається переданим на зберігання Покупцем Постачальнику з дати підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар. Товар повертається (видається) Покупцю зі зберігання лише на підставі та в обмін на Талони на пальне, видані Постачальником Покупцеві на умовах, передбачених п. 5.3. даного Договору. Талон на пальне є товарно-розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) Товару за місцем його зберігання (АЗС). Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання Товару зі зберігання (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) подій пред'являє оператору АЗС Талони на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію Талонів на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) Товару відповідної марки та кількості. При видачі Товару Талон на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання Покупцем Товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Протягом терміну (строку) зберігання (в межах термінів дії Талонів на пальне) право власності на Товар від Покупця до Постачальника не переходить (п. 5.5. договору).
Згідно п. 5.6. договору, покупець зобов?язаний отримати Товар зі зберігання в межах терміну (строку) дії Талонів на пальне. Термін дії Талонів на пальне вказується у відповідному Акті приймання-передачі талонів на пальне і погоджується Сторонами, шляхом підписання відповідного Акта приймання-передачі талонів на пальне. У випадку, якщо термін дії Талонів на пальне не вказаний в Акті приймання-передачі талонів на пальне, то термін дії Талонів на пальне становить 3 календарні роки від дати фактичної передачі Талонів на пальне за Актом приймання-передачі талонів на пальне.
Відповідно до 5.8 договору, зберігання та видача (передача) Товару зі зберігання здійснюється АЗС, Користувачами (ів) АЗС, Перелік яких узгоджується Сторонами у Додатку 2 до цього Договору. Перелік АЗС може змінюватися Сторонами на підставі додаткової угоди до Договору.
У п. 7.1. договору сторони погодили, що приймання товару здійснюється в момент завантаження у наданий покупцем транспорт. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з моменту відпуску товару у розпорядження покупця на АЗС.
Згідно п. 8.1. договору, АЗС постачальника здійснює поставку товару цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами (товаром) на АЗС через паливороздавальні колонки в порядку черги.
Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та скріплення печатками і діє по 31.12.2022 включно, а в частині виконання зобов'язань діє до повного їх виконання (п. 9.2. договору).
У Специфікації, що є додатком №1 до договору № 55-2022 від 21.11.2022 сторони визначили найменування товару (марка, модель, виробник, походження товару), його кількість, ціну та загальну вартість, а саме:
- бензин А-95+ (Євро -5) ПАТ «Укртатнафта», України - у кількості 6 000 л;
- дизельне паливо ПАТ «Укртатнафта», України - у кількості 2 000 л.
Загальна вартість з ПДВ 416 000, 00 грн.
У додатку № 2 до договору № 55-2022 від 21.11.2022 сторони погодили перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск товару по талонах, а саме: АNР, АВІАС ПЛЮС, УКРНАФТА, адреса: м. Київ.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору відповідачем за видатковою накладною № 0029/0000188 від 22.11.2022 було надано талони на пальне встановленої форми відповідного номіналу (6000 л бензин А-95 Еnergy та 2 000 л дизельне паливо Еnergy) на загальну суму 416 000, 00 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін.
В свою чергу, позивачем за отримані талони згідно видаткової накладної № 0029/0000188 від 22.11.2022 було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 416 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1116 від 15.12.2022.
Тож, на підставі вказаної видаткової накладної позивач отримав скретч-картки на бензин А-95 та дизельне паливо.
Проте, як зазначає позивач, з кінця грудня 2022 року АЗС під брендом УКРНАФТА припинили здійснення відпустку ПММ за талонами (скретч-картами) АВІАС. З січня 2025 року АЗС під брендом АNР та АВІАС ПЛЮС також не здійснюють відпуск ПММ. Тож, позивач вказує, що відповідач не виконав у повному обсязі умови договору щодо належної поставки товару, а саме не здійснив відпуск пального, за яке здійснено оплату, чим порушив умови договору. У позивача залишились невикористаними 58 талонів на дизельне паливо номіналом по 20 літрів кожен, загальна кількість яких становить 1160 л, що еквівалентно 63 800, 00 грн
Позивач зазначає, що з метою перевірки та належної фіксації роботи АЗС, на яких здіснюється відпуск товару по талонах за договором, позивачем було створено робочу групу з питань перевірки роботи АЗС, яка в ході перевірки зафіксувала, що жодна із АЗС, що складають роздрібну мережу АЗС ТОВ “Інтекс Інвест» не здійснює відпуск пального за талонами (скретч-картами) АВІАС, що підтверджується відповідними актами, в яких встановлено, що АЗС згідно додатку № 2 до договору № 55-2022 від 21.11.2022 не працюють, на стеллі вартість пального не відображається, колонки не працюють.
Тож, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором щодо відпуску дизельного палива на підставі пред'явлення скретч-карток/талонів.
Позивачем на адресу відповідача направлялися претензії №07-19/285 від 21.02.2025 та №07-19/442 від 19.03.2025, в яких позивач просив відповідача повернути кошти у сумі 63 800, 00 грн. - залишок невикористаного позивачем дизельного палива у кількості 1160 л.
Однак, відповідач на вищезазначені претензії відповіді не надав.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору, оскільки залишилось невикористаним позивачем 58 талонів на дизельне паливо номіналом по 20 літрів кожен, загальна кількість яких становить 1160 л на суму 63 800, 00. Тобто, позивач не має можливості використати талони за призначенням та здійснити повну вибірку оплаченого ним пального, відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу коштів за пальне, яке він не отримав, але вартість якого сплачено.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 55-2022 від 21.11.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами укладеного між сторонами договору № 55-2022 від 21.11.2022, відповідачем прийнято зобов?язання із поставки позивачу палива, а саме бензин А-95+ (Євро -5) у кількості 6 000 л та дизельне паливо у кількості 2 000 л. на загальну суму 416 000, 00 грн. з ПДВ шляхом використання талонів та заправки автомобілів Замовника паливом на АЗС при пред?явленні довіреними особами талонів.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору за видатковою накладною № 0029/0000188 від 22.11.2022 було надано талони на пальне встановленої форми відповідного номіналу (6000 л бензин А-95 Еnergy та 2 000 л дизельне паливо Еnergy) на загальну суму 416 000, 00 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін.
З матеріалів справи вбачається, що за отримані талони згідно видаткової накладної № 0029/0000188 від 22.11.2022 було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 416 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1116 від 15.12.2022.
У п. 7.1. договору сторони погодили, що приймання товару здійснюється в момент завантаження у наданий покупцем транспорт. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з моменту відпуску товару у розпорядження покупця на АЗС.
Згідно п. 8.1. договору, АЗС постачальника здійснює поставку товару цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами (товаром) на АЗС через паливо роздавальні колонки в порядку черги.
Позивач зазначає, що ним було використано всі талони на бензин А-95+ та частину талонів на дизельне паливо, у зв'язку з чим залишились невикористаними 58 талонів на дизельне паливо номіналом по 20 літрів кожен, загальна кількість яких становить 1160 л на суму 63 800, 00 грн, оскільки АЗС, що складають роздрібну мережу АЗС ТОВ “Інтекс Інвест» не здійснюють відпуск пального за талонами (скретч-картами) АВІАС, що підтверджується наступними актами: № 1 від 21.04.2025, № 2 від 21.04.2025, № 3 від 21.04.2025, № 4 від 21.04.2025, № 5 від 21.04.2025, № 6 від 21.04.2025, № 7 від 21.04.2025, № 8 від 21.04.2025, № 9 від 21.04.2025, № 10 від 21.04.2025, № 11 від 22.04.2025, № 12 від 22.04.2025, №13 від 22.04.2025, № 14 від 22.04.2025, № 15 від 22.04.2025, № 16 від 22.04.2025, № 17 від 22.04.2025, № 18 від 22.04.2025, № 19 від 22.04.2025, № 20 від 22.04.2025, № 21 від 23.04.2025, № 22 від 23.04.2025, № 23 від 23.04.2025, № 24 від 23.04.2025, № 25 від 23.04.2025, № 26 від 23.04.2025, № 27 від 23.04.2025, № 28 від 25.04.2025, № 29 від 25.04.2025, № 30 від 25.04.2025, № 31 від 25.04.2025, № 32 від 25.04.2025, № 33 від 25.04.2025, № 34 від 25.04.2025, № 35 від 25.04.2025, № 36 від 25.04.2025, в яких встановлено, що АЗС згідно додатку № 2 до договору № 55-2022 від 21.11.2022 не працюють, на стеллі вартість пального не відображається, колонки не працюють.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо повернення коштів за дизельне паливо, яке замовник не може отримати за скретч-картами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 р. затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС талон на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск Товару відповідної марки та кількості. При відпуску Товару, талон на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання Замовником Товару відповідного асортименту та кількості.
Термін дії талонів/карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується шляхом підписання видаткової накладної на Товар та становить 12 календарних місяців з дня їх отримання. У випадку якщо термін дії талонів/карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії талонів на пальне становить 12 календарних місяці від дати видаткової накладної. Талони на пальне дійсні для вибірки Товару на протязі строку, визначеного відповідною видатковою накладною. Талони на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для отримання Товару протягом терміну дії талону на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Замовник зобов'язується прийняти Товар у Постачальника до моменту анулювання талонів на пальне.
Обмін наявних у замовника анульованих талонів на пальне можливий протягом 10 (десяти) календарних днів з дати закінчення терміну дії талонів на пальне, при наявності у замовника документа, який підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії талонів на пальне після обміну - один календарний місяць.
Тож, згідно умов договору, для отримання Товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС талон на пальне. В свою чергу, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону на пальне, на підставі цього, здійснює відпуск Товару відповідної марки та кількості, при цьому, при відпуску Товару талон на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання позивачем Товару відповідного асортименту та кількості.
При цьому, як вбачається з умов договору, передача товару Покупцю здійснюється поступово (певними частинами), підставою передачі товару Постачальником Замовнику є товарно-розпорядчий документ на товар - талон на пальне. Інших умов щодо передачі товару (пального) Замовнику договір поставки не містить. До моменту передачі Товару за довірчими документами (талонами), Товар у вигляді автомобільного бензину та дизельного палива зберігається у Постачальника
Тож, суд зазначає, що підписана сторонами видаткова накладна № 0029/0000188 від 22.11.2022 є підтвердженням отримання позивачем від відповідача талонів на Бензин А-95+ та на дизельне паливо , проте, лише після отоварювання талону на АЗС позивач вважається таким, що отримав фактично товар.
Тобто, у даному випадку, заправка автомобілів Замовника на АЗС, за адресами, зазначеними у додатку № 2 до договору здійснена частково, у зв'язку з чим невикористаними залишились 58 талонів на дизельне паливо загальним обсягом 1160 літрів на суму 63800, 00 грн
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договору та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були використані.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як переліку невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 55-2022 від 21.11.2022 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за непоставлений товар у розмірі 63 800, 00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Тренінгового центру прокурорів України - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» (вул. Діагональна, буд. 8, кімната 21, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код - 39821153) на користь Тренінгового центру прокурорів України (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81-Б, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 43556710) 63 800 (шістдесят три тисяч вісімсот) грн 00 коп. - заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков