ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2025Справа № 910/11037/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
(01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 40538421)
До Фізичної особи-підприємця Мороко Галини Пилипівни
( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
Про стягнення 641 399,45 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мороко Галини Пилипівни:
1. Суму заборгованості основного боргу за теплову енергію за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року у розмірі 122 447,59 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 69 615,74 грн., 3% річних у розмірі 18 613,50 грн.;
2. Суму заборгованості основного боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по лютий 2025 року у розмірі 337 991,70 грн., пеня у розмірі 6 781,92 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 67 024,93 грн., 3% річних у розмірі 17 354,97 грн.;
3. плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021- лютий 2025 у розмірі 879,95 грн.;
4. плата за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період листопад 2023 - лютий 2025 у розмірі 689,15 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11037/25 від 08.09.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0610279269384 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/11037/25 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору,
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідач - Мороко Галина Пилипівна з 17.04.2002 є фізичною особою-підприємцем. У господарській діяльності використовує нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.08.2019.
Відповідно до Рішення Київської міської ради від 08.12.2022 №5839/5880 «Про перейменування провулку Василя Жуковського в Голосіївському районі міста Києва» вирішено перейменувати провулок Василя Жуковського в Голосіївському районі міста Києва на провулок Леопольда Ященка.
Відповідно до Інформації наданої КП КМР «КМ БТІ» №062/14-6407 від 07.07.2025 Відповідач з 29.06.2000 є власником нежилих приміщень цокольного поверху (в літ. А) НОМЕР_3 площею 178,80 кв.м. та приміщення №72 площею 60,30 кв.м., загальною площею 239,10 кв.м. (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01.09.1999, Акт приймання-передачі від 29.06.2000) за адресою: АДРЕСА_2.
28.09.2021 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було направлено листом №30/5/3/15483 проект Договору №8011065-01 від 23.09.2021 на постачання теплової енергії (далі - Договір). Відповідно до повідомлення про вручення Відповідач отримав проект Договору 02.10.2021.
Предметом Договору є домовленість Сторін щодо постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.
Станом на дату подання позовної заяви Договір зі сторони Відповідача не підписано. Водночас, відсутність підписаного Сторонами Договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16. Відповідно до ст. 714 ЦК України
У зв'язку зі встановленням під час розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах по категорії споживачів «Інші» перевищення фактичних нарахувань згідно зі встановленими тарифами з урахуванням Постанови КМУ від 10.11.2021 №1209 над фактичними витратами, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» виконало перерахунок коефіцієнтів зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та 3 постачання гарячої води для категорії споживачів «Інші» із застосуванням щомісячної середньозваженої фактичної вартості природного газу за одиницю продукції.
Таким чином у грудні 2021 року здійснено перерахунок (Добор Повернення) за жовтень 2021 року. Деталізовані нарахування Добор Повернення/Перерахунки відображені у наступних документах: - Довідка про нарахування з відображенням: особового рахунку; адресу постачання теплової енергії; теплове навантаження; значення тарифу, грн. без ПДВ; обсяг** Гкал.; нараховано, грн. без ПДВ; тип розрахунку: Ігр. - за лічильником, 3 гр. - за навантаженням; ознака наявності теплолічильника (так/ні), тощо; Акти приймання-передавання товарної продукції; Облікові картки; - Розрахунок основного боргу за теплову енергію; - Деталізована інформація про коригування нарахувань за теплову енергію за о/р №8011065-01.
Таким чином нарахування за поставлену теплову енергію проводилось відповідно до умов Договору та чинного законодавства України. Позивачем належним чином поставлялась Відповідачу теплова енергія, відповідно до умов Договору.
Крім того, до проекту Договору долучено Акт №708-08/2021 від 03.08.2021, яким встановлено наступне. Нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, пров. Василя Жуковського, буд. 13/16, о/р №8011065-01, опалювальна площа 231,1 кв.м., на момент обстеження встановлено, що на першому поверсі житлового будинку розташовані декілька нежитлових приміщень з окремим входом. Власником усіх приміщень є Відповідач. При візуальному обстеженні нежилих приміщень виявлено опалювальні приладирадіатори, також проходять транзитні стояки системи ЦО, які незаізольовані.
Як вказує позивача, в телефонному режимі зі слів власниці приміщень, деякі нежитлові приміщення від'єднанні від системи ЦО в підвальному приміщенні. На момент обстеження проектно-технічної документації та дозвільна документація власником нежитлових приміщень не надана.
21.03.2023 від Відповідача отримано листа, в якому останній зазначає про те, що є власником нежилого приміщення за вказаною адресою; про відсутність опалення та гарячого водопостачання; про зняття нарахувань, тощо.
20.04.2023 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було направлено лист-відповідь, в якому повідомлено в тому числі, про строки дії Договору №8011065-01, про відкриття особового рахунку №801106512540102 та укладання типового публічного договору, про відсутність дозвільних документів на здійснення відключення опалення та гарячого водопостачання, та відповідно про відсутність здійснення зняття нарахувань.
Згідно з п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 2.1. Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4, в редакції чинній до 17.09.2019 (далі Порядок відключення) передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен звернутися до створеної органом місцевого самоврядування 4 або місцевим органом виконавчої влади постійнодіючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВІ (далі - Комісія) з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.
За змістом п.п. 2.2.1, 2.3.1, 2.4.1-2.4.2 Порядку відключення, відключення здійснюється на підставі технічних умов та розробленого відповідно до них проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП, який має містити технічні рішення щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання, розрахунки теплового навантаження будинку та має бути узгоджений з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.
Новий Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 №169 (далі - Порядок про відключення №169). Розділом III Порядку про відключення №169 визначено Порядок відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП.
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (п.3 розділу III).
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків (п.7 розділу III).
За твердженням Позивача, котре жодними належним та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, останнім не надано Позивачу жодного документу щодо відключення теплопостачання, а саме технічних умов та розробленого відповідно до них проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП; технічних рішень щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання; розрахунків теплового навантаження будинку, тощо.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Самовільне відключення від мереж теплопостачання не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11.11.2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706 с 15, та висновками Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №226/1437/16-4.
За доводами Позивача, оскільки Відповідачем не надано дозвільної та проектно-технічної документації на відключення належних йому приміщень від загальнобудинкової мережі теплопостачання та відповідних змін теплових навантажень будинку, ситуація з демонтажем опалювальних пристроїв, має кваліфікуватися як самовільне відключення від мереж теплопостачання та не звільняє Відповідача від оплати послуг з теплопостачання відповідно даних загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії, пропорційно площі приміщень Відповідача.
У Постанові Верховного Суду України від 14.04.2020 року у справі №908/1349/19 заначено: «Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб'єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати.».
Звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що Відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання нежитлового приміщення, власником якого він є, а тому у Відповідача існує обов'язок щодо відшкодування вартості поставленої теплової енергії.
Оскільки Відповідач не надавав Позивачу передбачені законодавством України документи щодо відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП та влаштування системи індивідуального теплопостачання, та ухиляється від оплати за постачання теплової енергії, це свідчить про без договірне використання теплової енергії. Таким чином, Відповідач безпідставно використовує теплову енергію та відповідно зобов'язаний відшкодувати її вартість Позивачу.
30.09.2021 року Позивачем на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) постачання було опубліковано текст Договору про надання послуги з теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022.
Відповідач, який є власником зазначених вище нежилого приміщення, після енергії публікування Позивачем тексту Договору про надання послуги з постачання теплової 21.08.2019 за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від прийняв року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022 не рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (Позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Позивачем було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в приміщеннях ЦОК.
З огляду на наведені обставини, Договір про надання послуги з постачання теплової енергії між Позивачем та Відповідачем є укладеним (далі - Договір) та відповідно присвоюється особовий рахунок №801106502470100.
Відповідно до Договору предмет є виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 7 Договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Згідно п. 8 Договору виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).
За змістом п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі - Методика розподілу).
Згідно п. 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, офіційному визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. На підставі п. 31 Договору вартістю є встановлений відповідно послуги до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Положеннями п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.
Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Факт постачання до об'єкту споживача теплової енергії підтверджується: корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: АДРЕСА_2.
Таким чином слід зробити висновок, що Позивач виконав свої зобов'язання за та надав послуги з постачання теплової енергії Відповідачу. Позивачем було складено акти надання послуг з постачання теплової енергії Відповідачу в якому зазначено, кількість Гкал., ціна без ПДВ, коефіцієнт по ціні газу, сума без ПДВ, всього з ПДВ за період з листопада 2021 року по лютий 2025 року.
Позивачем сформовано: Розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-02.2025; акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії за період 11.2021-02.2025; Деталізована інформація про коригування нарахувань за послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2021- 28.02.2025.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором та не сплатив вартість отриманої послуги з постачання теплової енергії повністю.
Згідно розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за особовим рахунком №801106502470100 заборгованість Відповідача станом на 02.2025 становить 337991,70 грн.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності врегульовані Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі ст.4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Відповідно до п.4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила №1198) користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.
З набранням чинності Закону України від 03.12.2020 року №1060 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг", внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022.
Згідно ч.2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до абз.1 ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
За змістом абз.2 ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на із об-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивач зазначає, що відповідач не приймав рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Відповідач з 29.06.2000 є власником нежилих приміщень цокольного поверху (в літ. А) НОМЕР_3 площею 178,80 кв.м. та приміщення №72 площею 60,30 кв.м., загальною площею 239,10 кв.м. (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01.09.1999, Акт приймання-передачі від 29.06.2000) за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до ст.319, 322 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
30.09.2021 позивачем на офіційному веб-сайті було опубліковано текст договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленою Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 з урахуванням подальших змін.
На вимогу Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивачем оприлюднено на своєму офіційному сайті тексти типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, що є публічними договорами приєднання за посиланням: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoni-z-kp-kyyivteploen/.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п.4. Типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії).
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття рішення відповідачем про вибір моделі договірних відносин та укладення з позивачем індивідуального договору про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, враховуючи п.4. Типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії, договір між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" та Фізичною особою-підприємцем Мороко Галиною Пилипівною є укладеним та відповідачеві присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_2 .
У контексті спірних правовідносин, суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, згідно із якою споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.
Відповідно до пункту 29 Правил №1198 теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
Згідно пункту 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
За умовами п.40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
На підтвердження факту постачання теплової енергії до об'єкту відповідача з листопада 2021 року по травень 2025 року (фактичне постачання по березень 2025 року включно), а також її обсягу позивач надав у матеріали справи: корінці нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон; відомості обліку споживання теплової енергії; акти надання послуг з постачання теплової енергії від листопада 2021 року по березень 2025 року та довідку про нарахування за теплову енергію.
Факт постачання до об'єкту споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон та відомостями обліку споживання теплової енергії.
Суд враховує, що надані позивачем акти приймання-передавання товарної продукції не підписані представником відповідача.
Водночас, у пункті 3 Додатку №4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: Волоська, 42:
- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в ЦОК);
- акт приймання-передавання товарної продукції;
- рахунок фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Пунктом 12 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж станом на момент надання послуг була встановлена Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.
Відповідач не надав доказів відключення централізованого опалення та гарячого водопостачання у нежитловому приміщенні НОМЕР_3 площею 178,80 кв.м. та приміщення №72 площею 60,30 кв.м., загальною площею 239,10 кв.м., які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у спірний період у встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними особами.
До того ж, наданими позивачем до позову корінців нарядів на включення та відключення будинку за адресою: АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) підтверджується факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії будинку за зазначеною адресою, в кому знаходиться приміщення відповідача.
Позивачем було здійснено відповідачу нарахування за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2018 по жовтень 2021 у розмірі 122 447,59 грн. та з лютого 2021 року по лютий 2025 року у розмірі 337 991,70 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.
Відповідач обсягу фактично спожитої теплової енергії не заперечив, доказів в спростування викладених у позові обставин не надав.
Як зазначено вище, ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п.2 додатку №4 до договору погоджено, що оплата теплової енергії здійснюється до початку розрахункового періоду.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі теплову енергію за період з жовтня 2018 по жовтень 2021 у розмірі 122 447,59 грн. та з лютого 2021 року по лютий 2025 року у розмірі 337 991,70 грн.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості з жовтня 2018 по жовтень 2021 у розмірі 122 447,59 грн. та з лютого 2021 року по лютий 2025 року у розмірі 337 991,70 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021- лютий 2025 у розмірі 879,95 грн. та заборгованості за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період листопад 2023 - лютий 2025 у розмірі 689,15 грн.
Відповідно до 11 частини першої ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно із ч.1 ст.17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції від 02.04.2020) внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються:
шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем;
за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.
Отже, плата за абонентське обслуговування (до змін, внесених Законом від 03.12.2020 - внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії) є складовою публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Граничний розмір плати за абонентське обслуговування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.2 вказаної Постанови плата за абонентське обслуговування (з урахуванням податку на додану вартість), визначена відповідно до планованих витрат виконавця (витрат, пов'язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води), не повинна перевищувати граничного розміру плати за абонентське обслуговування, визначеного відповідно до цієї постанови.
На підтвердження нарахувань за абонентське обслуговування/внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії позивач надав у матеріали справи рахунок на оплату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії від 31.05.2025, акти виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по лютий 2025 року, розрахунок заборгованості.
Доказів сплати заборгованості за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії за період листопад 2021 - лютий 2025 у розмірі 879,95 грн. та заборгованості за абонентське обслуговування з постачання гарячої води за період листопад 2023 - лютий 2025 у розмірі 689,15 грн. відповідачем не надано. Позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційну складова боргу у розмірі 69 615,74 грн. та 3% річних у розмірі 18 613,50 грн. та за період з листопада 2021 року по лютий 2025 року пені у розмірі 6 781,92 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 67 024,93 грн., 3% річних у розмірі 17 354,97 грн..
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до п.7 додатку №4 до додатку абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) постачальником нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача до стягнення інфляційну складова боргу у розмірі 69 615,74 грн. та 3% річних у розмірі 18 613,50 грн. та за період з листопада 2021 року по лютий 2025 року пені у розмірі 6 781,92 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 67 024,93 грн., 3% річних у розмірі 17 354,97 грн. підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мороко Галини Пилипівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 40538421) суму заборгованості основного боргу за теплову енергію за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року у розмірі 122 447,59 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 69 615,74 грн., 3% річних у розмірі 18 613,50 грн.; суму заборгованості основного боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по лютий 2025 року у розмірі 337 991,70 грн., пені у розмірі 6 781,92 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 67 024,93 грн., 3% річних у розмірі 17 354,97 грн.; плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії за період листопад 2021 - лютий 2025 у розмірі 879,95 грн.; плату за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води за період листопад 2023 - лютий 2025 у розмірі 689,15 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 620,99 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов