ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2025Справа № 910/11434/25
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ"
до Приватного акціонерного товариства "ТРИКОТАЖНА ФАБРИКА "РОЗА"
про стягнення 1 424 781,90 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Державне підприємство Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ" (далі - позивач, ДП "ДОТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ТРИКОТАЖНА ФАБРИКА "РОЗА" (далі - відповідач, ПРАТ "ТФ "РОЗА") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 424 781,90 грн, з яких: пеня у розмірі 417 393,90 грн та штраф у розмірі 1 007 388,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 48/02-24-РМ від 27.02.2024 (далі - Договір) щодо поставки товару у встановлені Договором та заявками на поставку товару строки та зобов'язань щодо поставки товару відповідної якості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 позовну заяву ДП "ДОТ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
29.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (сформована в системі "Електронний суд" 26.09.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 позовну заяву ДП "ДОТ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11434/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/11434/25.
21.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні пені в розмірі 417 393,90 грн через дію форс-мажорних обставин або вирішити справу з урахуванням клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшити заявлену до стягнення суму пені на 95%, а саме до 20 869,70 грн; відмовити повністю у стягненні штрафу у сумі 1 007 388,00 грн, як такого, що нарахований незаконно і безпідставно.
27.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з аргументами відповідача щодо дії форс-мажорних обставин; щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки; щодо нарахування штрафу за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару відповідної якості.
18.11.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач не погоджується з твердженнями позивача, викладеними у відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи та з процесуальних питань і додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
27.02.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ" (далі - замовник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "ТРИКОТАЖНА ФАБРИКА "РОЗА" (далі - постачальник, відповідач) укладено Державний контракт (договір) про закупівлю №48/02-24-РМ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити замовнику "Труси чоловічі (18310000-5: Спідня білизна)" (далі - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-01-23-013257а), а замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору, отримувачами Товару за Договором є об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 "Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни" відповідно до: Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. №1142; наказу Міністерства оборони України від 02.12,2023 № 716/нм "Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони" (п. 1.4 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною в Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).
У Специфікації, що є Додатком №1 до Договору, сторони погодили поставку Товару у кількості 70 000 штук з поставкою до 30.04.2024, у кількості 70 000 штук з поставкою до 31.05.2024 та 160 000 штук з поставкою до 30.06.2024.
Відповідно до п. 4.2 Договору поставка Товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додатко №1).
Пунктом 4.3 Договору визначено, що заявка на поставку Товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток №1) або в заявках на поставку Товару.
Згідно з п. 6.1 Договору, Товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 7.1 Договору постачальник гарантує якість Товару, що постачається, його кондиційність, відповідність чинним нормам, вимогам і стандартам, а також вимогам до Товару, визначеним у Додатку №3 до цього Договору.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей тощо.
Згідно з п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Пунктом 8.4 Договору встановлено, що у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 12.1 Договору сторонами узгоджено, що обмін повідомленнями у межах виконання умов цього Договору здійснюється сторонами у письмовій формі власноручно або шляхом надсилання поштовим зв'язком (рекомендованим листом) на адреси, вказані в у розділі 16 цього Договору, та/або шляхом надсилання електронного повідомлення засобами електронної пошти, на адреси, вказані в у п. 12.2 цього Договору, з застосуванням автентифікації, передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". Всі інші повідомлення в межах цього Договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв'язком (рекомендованим листом).
У п. 6 Додатку №1 до Договору узгоджено, що відповідно до п. 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.07.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
Позивач зазначив, що на виконання п. 4.3 Договору направив відповідачу наступні заявки, відповідно до яких сторони узгодили найменування товару, місце, кількість та дату поставки товару:
№ R000070 від 04.03.2024 на поставку 30000 штук Товару до 31.05.2024;
№ R000071 від 04.03.2024 на поставку 60000 штук Товару до 30.06.2024;
№ R000072 від 04.03.2024 на поставку 40000 штук Товару до 30.04.2024;
№ R000073 від 04.03.2024 на поставку 30000 штук Товару до 31.05.2024;
№ R000074 від 04.03.2024 на поставку 100000 штук Товару до 30.06.2024.
На твердження позивача, Товар був поставлений відповідачем з простроченням строку, визначеного у заявці, а саме:
Акт приймання товару № 270 від 06.06.2024, кількість 15000 шт., ціна Товару 1 211 400,00 грн, дата поставки за заявкою № R000070 - 31.05.2024, фактична дата поставки 06.06.2024, кількість днів прострочення 5;
Акт приймання товару № 414 від 30.07.2024, кількість 3000 штук, ціна Товару 242 280,00 грн, дата поставки за заявкою № R000071 - 30.06.2024, фактична дата поставки 30.07.2024, кількість днів прострочення 30;
Акт приймання товару № 165 від 11.07.2024, кількість 22500 штук, ціна Товару 1 817 100,00 грн, дата поставки за заявкою № R000071 - 30.06.2024, фактична дата поставки 11.07.2024, кількість днів прострочення 10;
Акт приймання товару № 191 від 31.07.2024, кількість 2500 штук, ціна Товару 201 900 грн, дата поставки за заявкою № R000071 - 30.06.2024, фактична дата поставки 31.07.2024, кількість днів прострочення 30;
Акт приймання товару № 283 від 10.05.2024, кількість 4000 штук, ціна Товару 299 520,00 грн, дата поставки за заявкою № R000072 - 30.04.2024, фактична дата поставки 10.05.2024, кількість днів прострочення 9;
Акт приймання товару № 271 від 06.06.2024, кількість 15000 штук, ціна Товару 1 123 200,00 грн, дата поставки за заявкою № R000073 - 31.05.2024, фактична дата поставки 06.06.2024, кількість днів прострочення 5;
Акт приймання товару № 700 від 11.07.2024, кількість 43000 штук, ціна Товару 3 219 840,00 грн, дата поставки за заявкою № R000074 - 30.06.2024, фактична дата поставки 11.07.2024, кількість днів прострочення 10;
Акт приймання товару № 413 від 30.07.2024, кількість 4000 штук, ціна Товару 299 520,00 грн, дата поставки за заявкою № R000074 - 30.06.2024, фактична дата поставки 30.07.2024, кількість днів прострочення 29.
Крім того, відповідач здійснив поставку неякісного товару, що підтверджується позивачем Актом приймального контролю товару за якістю від 02.07.2024 № 10 згідно якого товар у кількості 43000 шт. на суму 3 219 840,00 грн не прийнятий, у зв'язку з неналежною якістю; Актом приймального контролю товару за якістю від 03.07.2024 № 150 згідно якого товар у кількості 22500 шт. на суму 1 817 000,00 грн не прийнятий, у зв'язку з неналежною якістю.
14.08.2024 позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку претензію № 2165/06/83-2024 від 14.08.2024 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) за несвоєчасну поставку товару, а 24.08.2024 - уточнений розрахунок до претензії № 2165/06/83-2024 від 14.08.2025 про сплату пені у сумі 417 393,90 грн.
13.06.2025 позивач направив на електронну пошту відповідача повідомлення-вимогу № 2165/4322/06-2025 від 13.06.2025 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором), відповідно до якої вимагав від позивача сплатити штраф у сумі 1 007 388,00 грн.
Оскільки вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 417 393, 90 грн пені та 1 007 388,00 грн штрафу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у стягненні пені в розмірі 417 393,90 грн через дію форс-мажорних обставин або вирішити справу з урахуванням клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшити заявлену до стягнення суму пені на 95%, а саме до 20 869,70 грн.
Відповідач зазначає, що допущене ним прострочення поставки товару було зумовлене дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), підтверджених Сертифікатом ТПП №3200-25-1994 від 08.10.2025, які діяли протягом періоду з 16.05.2024 по 12.09.2024, а саме: військова агресія Російської федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану, військові дії, ракетні обстріли, внаслідок яких пошкоджено об'єкти енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, сповільнення роботи підприємства, призупинення виробничих процесів на виробничих потужностях, які унеможливили виконання обов'язку (зобов'язання) ПРАТ "ТФ "РОЗА" поставити товар за Державним контрактом (Договором) про закупівлю № 48/02- 24-РМ від 27.02.2024 у термін до 30.04.2024, до 31.05.2024, до 30.06.2024.
Водночас відповідач вважає, що з огляду на виконання поставки в період дії форс-мажорних обставин (з 16.05.2024 по 12.09.2024), період поставки товару з 16.05.2024 по 31.07.2024 взагалі не повинен вважатись виконаним із простроченням, тому, взагалі не повинна нараховуватись пеня на суму 417 393,90 грн. Наразі, відсутня вина відповідача у формі умислу, відсутні протиправна дія чи бездіяльність, відсутній причинний зв'язок між поведінкою відповідача та простроченням перед позивачем, відповідно до умов Договору строк виконання зобов'язань переноситься на строк дії форс-мажорних обставин, тому поставку слід вважати виконаною без прострочення, що виключає наявність підстав для застосування до відповідача заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Також відповідач просить суд відмовити позивачу повністю у стягненні штрафу у сумі 1 007 388,00 грн, що нарахований відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 20% на суму товару, який не пройшов приймальний контроль за якістю, оскільки: Договором не передбачений штраф за поставку неякісних товарів, а отже в такому випадку вимоги ч. 2 ст. 231 ГК України не застосовуються; чинним законодавством України передбачений штраф у разі порушення зобов'язання, а саме поставки неякісних товарів, тоді як позивачем нараховано штраф на суму товару, який не пройшов приймальний контроль за якістю.
На твердження відповідача, Акти № 150 від 03.07.2024 та № 10 від 02.07.2024, на які посилається позивач, не можуть бути взяті до уваги як поставка товару неналежної якості. Вхідний контроль якості товару - це проміжна частина поставки товару, тоді як на даному етапі якість товару приведена у відповідність до вимог, що передбачені умовами Договору, товар поставлений в узгоджене місце поставки належної якості, у кількості, що передбачена Договору, скарг щодо неякісного товару не надходили, акти про поставку неякісного товару не складались.
Позивач у відповіді на відзив не погоджується з аргументами відповідача у відзиві на позовну заяву щодо дії форс-мажорних обставин, з огляду на таке: укладаючи Договір 27.02.2024, тобто вже після введення воєнного стану в Україні, відповідач, як постачальник товару для ЗСУ, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин та враховуючи призначення товару, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов'язань зі свого боку; з наданого відповідачем Сертифікату №3200-25-1994 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 08.10.2025 (далі - Сертифікат №3200-25-1994) не вбачається причинно-наслідковий зв'язок щодо неможливості виконання відповідачем умов Договору у зв'язку з посиланням на графіки відключення світла та посиланням на листи ДТЕК щодо обмеження енергопостачання; відповідачем не надано доказів того, чи фактично відбувались такі відключення, доказів знаходження об'єктів відповідача з виробництва товару за тими адресами, де фактично відбувалось відключення; відповідач не може посилатись на Сертифікат №3200-25-1994 як на підставу несвоєчасного виконання умов Договору, що було узгоджено сторонами в п. 10.2 Договору; відповідач не може посилатись на форс-мажорні обставини, оскільки не повідомив позивача протягом 3 робочих днів з дати настання таких обставин; Сертифікат №3200-25-1994 виданий 08.10.2025, в той час як прострочення виконання зобов'язання відбулося травні-липні 2024 року; відповідач не надав позивачу сертифікат про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов п. 10.7 Договору, тому втратив право посилатися на такі обставини.
Позивач також не погоджується із запереченнями відповідача щодо нарахування штрафу за порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару відповідної якості. Позивач зазначив, що оскільки товар не пройшов приймальний контроль, то відповідно до п. 7.3 Договору такий товар вважається товаром неналежної якості. Під час виникнення та існування спірних правовідносин були чинними положення ГК України, отже при визначенні правових наслідків порушення зобов'язання позивачем обгрунтовано було застосовано норми законодавства, які були чинні на момент виникнення зобов'язання, а саме ч. 2 ст. 231 ГК України.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив не погоджується з твердженнями позивача, викладеними у відповіді на відзив, зокрема щодо чистого прибутку підприємства відповідача у 2023-2024 роках, оскільки в подальшому кошти чистого прибутку направляються на закупівлю сировини, обладнання і інші витрати для подальшої діяльності підприємства, разом з цим відповідач повідомляв та надавав суду докази про фінансовий стан ПРАТ "ТФ "РОЗА", рух коштів по рахункам ПРАТ "ТФ "РОЗА" станом на 23.09.2025, що підтверджують недостатність коштів для задоволення позовних вимог в повному обсязі, внаслідок чого відповідач просить суд про зменшення штрафних санкцій також у зв'язку із тим, що прострочення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Відповідач зазначає, що не вклався у відведений строк для повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин, передбачений п. 10.6 Договору, проте це не позбавляє права відповідача посилатися на такі обставини.
На думку відповідача, наявні усі складові обставини, які дають суду підстави вважати спірну ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов'язання, наявність яких позивачем навіть не доведена.
Відповідач заперечив вимоги позивача про стягнення штрафу, оскільки порушення з боку ПРАТ "ТФ "РОЗА" щодо поставки неякісного товару не було. При цьому відповідач зазначив, що не проходження вхідного контролю якості товару не є тотожним до поставки неякісного товару. Вхідний контроль якості товару здійснюється заздалегідь до запланованої поставки партії товару. У разі не проходження вхідного контролю якості, є можливість усунути недоліки та здійснити повторний вхідний контроль по якості. У разі не проходження вхідного контролю по якості товару, поставка товару неможлива взагалі, що унеможливлює загалом поставку неякісної продукції.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 417 393, 90 грн за порушення строку поставки товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач направив відповідачу заявки № R000070, № R000071, № R000072, № R000073, № R000074, в яких визначено найменування товару, місце, кількість та кінцеву дату поставки товару.
Матеріалами справи підтверджується, що товар, визначений у наведених заявках, був поставлений відповідачем позивачу за Актами приймання товару № 270 від 06.06.2024, № 414 від 30.07.2024, № 165 від 11.07.2024, № 191 від 31.07.2024, № 283 від 10.05.2024, № 271 від 06.06.2024, № 700 від 11.07.2024, № 413 від 30.07.2024 з порушенням строків поставки, визначених у заявках, а саме: на 5 днів (Акт № 270 від 06.06.2024), 29 днів (Акт № 414 від 30.07.2024), 10 днів (Акт № 165 від 11.07.2024), 30 днів (Акт № 191 від 31.07.2024), 9 днів (Акт № 283 від 10.05.2024), 5 днів (Акт № 271 від 06.06.2024), 10 днів (Акт № 700 від 11.07.2024), 29 днів (Акт № 413 від 30.07.2024).
Відтак, судом встановлено, що відповідач здійснив поставку Товару за Договором з порушенням строків поставки.
При цьому, факт прострочення виконання зобов'язань з поставки товару відповідачем не заперечується.
Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
Оскільки відповідач допустив порушення умов Договору щодо строків поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.2 Договору позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у вигляді пені.
Щодо доводів відповідача про те, що період поставки Товару з 16.05.2024 по 31.07.2024 взагалі не повинен вважатись виконаним із простроченням, а відповідно пеня не повинна нараховуватись, оскільки виконання такої поставки здійснювалось у період дії форс-мажорних обставин (з 16.05.2024 по 12.09.2024), що підтверджується Сертифікатом ТПП №3200-25-1994 від 08.10.2025, суд зазначає наступне.
Сам по собі факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності.
Настання певної події, яка обумовлена у договорі, як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили), автоматично не призводить до правових наслідків, таких як звільнення від відповідальності та ін. Для настання цих наслідків має бути присутнім причинно-наслідковий зв'язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов'язання за договором. Отже, заінтересована сторона, має довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкоджає (перешкоджала) виконанню договору.
У пункті 10.1 Договору сторони визначили, що укладаючи цей договір, сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 16 листопада 2023 року строком на 90 діб (до 14 лютого 2024 року включно); іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору. Таким чином, сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні розділу 10 Договору.
Згідно з п. 10.2 Договору, враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього Договору сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього Договору, сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні розділу 10 Договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об'єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього Договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору; критичне пошкодження об'єктів інфраструктури (доріг, складів), що впливає на строки та умови виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, тощо. У разі настання таких обставин, сторони діють відповідно до положень п. 10.6. цього Договору та без застосування положень п. 10.7. цього договору.
Сторони у пункті 10.6 Договору чітко узгодили, що у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов'язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов'язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.
Відповідно до п. 10.7 Договору, якщо сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов'язання за цим Договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій стороні протягом 10 (десяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку, зазначеному у п. 10.6 Договору.
Згідно з п. 10.8 Договору сторони узгодили, що не зважаючи на будь-які інші положення розділу 10 Договору, неналежна якість наданих послуг не вважатиметься форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Сторона не має права посилатися на форс-мажорні обставин (обставин непереборної сили), як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення таких обставин сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов'язань за Договором (п. 10.9 Договору).
Отже, за умовами Договору, у випадку порушення або неможливості виконання зобов'язання через обставини непереборної сили (форс-мажор) своєчасне сповіщення (повідомлення) іншої сторони про настання таких обставин, із подальшим обов'язковим документальним підтвердженням, є обов'язковою умовою для звільнення сторони від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за контрактом.
Відповідач не подав суду жодних доказів на підтвердження того, що ним на виконання умов пункту 10.6 Договору було повідомлено Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про настання форс-мажорних обставин у триденний строк з моменту настання таких обставин, як це узгоджено сторонами у п. 10.6 Договору.
Лист-повідомлення №735 від 21.05.2024 було направлене позивачу 21.05.2024, що підтверджується доказами, доданими до відзиву на позовну заяву, в той час як зобов'язання за заявкою № R000072 від 04.03.2024 мало бути виконано до 30.04.2024, а за заявками № R000070, № R000073 від 04.03.2024 - до 31.05.2024. При цьому відповідач не заперечував, що направив позивачу лист-повідомленням №735 від 21.05.2024 про настання форс-мажорних обставин з порушенням строку, передбаченого п. 10.6 Договору.
Таким чином, оскільки відповідач належним чином, відповідно до узгоджених сторонами умов Договору, не повідомив про настання форс-мажорних обставин, то він позбавлений права посилатися на них в майбутньому як на підставу невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором.
Крім того, суд звертає увагу, що у листі-повідомленні №735 від 21.05.2024 відповідач повідомляє про настання форс-мажорних обставин, а саме: "внаслідок пошкодження енергетичних об'єктів в м. Києві та Київській області, ДТЕК почав застосовувати аварійні відключення електроенергії, у зв'язку з чим, ПРАТ "ТФ" "РОЗА" змушені зупиняти виробничі потужності", проте при цьому відповідач не повідомив позивача, коли саме такі форс-мажорних обставини настали (враховуючи при цьому необхідність у подальшому дотримуватись порядку та строків, передбачених п. 10.7 Договору), а рівно не зазначив, які саме зобов'язання (за яким саме державним контрактом (договором), за якими саме заявками) неможливо виконувати у зв'язку з настанням зазначених у листі-повідомленні форс-мажорних обставин.
Відповідач стверджує, що допущене ним прострочення поставки товару за Договором було зумовлене дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), підтверджених Сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-25-1994 від 08.10.2025 (далі - Сертифікат ТПП), які діяли протягом періоду з 16.05.2024 по 12.09.2024.
Зазначеним сертифікатом ТПП засвідчила ПРАТ "ТФ" "РОЗА" такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, введення (продовження дії) комендантської години, військові дії, ракетні обстріли, внаслідок яких пошкоджено об'єкти енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, як наслідок, унеможливлення виконання роботи тривалий час, сповільнення роботи підприємства, призупинення виробничих процесів на виробничих потужностях ПРАТ "Трикотажна фабрика "РОЗА".
Водночас суд звертає увагу, що Державний контракт (договір) про закупівлю № 48/02-24-РМ від 27.02.2024, за яким ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), було укладено вже після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, отже, відповідач, як постачальник товару, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин.
Укладаючи зазначений договір, сторони у п. 10.2 Договору визначили, що під час погодження та підписання цього Договору вони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього Договору, сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні розділу 10 Договору. При цьому узгоджено, що винятки можуть становити лише істотні зміни об'єктивних обставин під час дії воєнного стану. У якості такого винятку відповідач у спірному випадку посилається на "пошкодження енергетичних об'єктів в м. Києві та Київській області, ДТЕК почав застосовувати аварійні відключення електроенергії". Однак при цьому відповідачем не додано до матеріалів справи докази того, коли фактично відбувались такі відключення електроенергії (з огляду на строк поставки товару за спірними заявками), докази знаходження об'єктів відповідача з виробництва товару за адресами, де фактично відбувалось відключення.
Враховуючи наведене, суд відзначає, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Суд також звертає увагу, що Сертифікатом ТПП засвідчено дію існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом періоду з 16.05.2024 по 12.09.2024, в той час як зобов'язання за заявкою № R000072 від 04.03.2024 мало бути виконано до 30.04.2024.
Крім того, Сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий 08.10.2025, в той час як прострочення виконання зобов'язання відбулося травні-липні 2024 року. Враховуючи дату видачі Сертифікату ТПП, відповідачем не дотримано строк його надання позивачу, передбачений п. 10.7 Договору. Отже, відповідач не надав позивачу сертифікат про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов п. 10.7 Договору, тому втратив право посилатися на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
З урахуванням встановлених обставин справи, суд відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем у заяві про усунення недоліків позовній заяві розрахунку пені у розмірі 0,5% вартості простроченої поставки Товару, суд встановив, що загальна сума пені вірно розрахована позивачем та становить 417 393,90 грн. При цьому суд звертає увагу, що позивач помилково визначив кількість днів прострочення поставки Товару за Актом № 414 від 30.07.2024 (30 днів), тоді як враховуючи кінцеву дату поставки за заявкою № R000071 - 30.06.2024 та дату поставки за вказаним актом - 30.07.2024, фактична кількість повних днів прострочення поставки товару за вказаним актом складає 29 днів. Втім наведене не вплинуло на суму пені, яка вірно визначена позивачем за вказаним актом у сумі 35 130,60 грн (242 280,00 грн х 0,5% х 29 днів = 35 130,60 грн).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% штрафу у розмірі 1 007 388,00 грн на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язання щодо поставки Товару відповідної якості.
Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що Товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що приймання Товару здійснюється у відповідності до інструкцій та нормативних документів щодо приймання даного виду Товару, зокрема, але не виключно: Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами) (далі - Порядок № 375).
Відповідно до п. 6.5 Договору здійснення контролю за якістю Товару регламентується Додатком №3 до цього Договору та складається з наступних етапів: - затвердження контрольного зразка; - приймальний контроль Товару за якістю.
За змістом пункту 6.7 Договору, після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують Акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від постачальника до отримувача, та постачальник передає підписаний Акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого замовник повертає належні екземпляри Акту приймання товару постачальнику та отримувачу.
Відповідно до п. 7.1 Договору постачальник гарантує якість Товару, що постачається, його кондиційність, відповідність чинним нормам, вимогам і стандартам, а також вимогам до Товару, визначеним у Додатку №3 до цього Договору.
Згідно з п. 7.3 Договору сторони узгодили, що Товаром неналежної якості вважається Товар:
який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку №3 до цього Договору;
щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору;
щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості;
який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Акту приймального контролю товару за якістю від 02.07.2024 № 10, який складено представниками Центрального управління контролю якості Токарем В.М. та Третяком А.В. у присутності представника постачальника Кареліної Д.В., було виконано приймальний контроль за якістю товару у кількості 43000 шт. на суму 3 219 840,00 грн. Під час технічного огляду із пред'явленої партії товару було здійснено відбір зразків товару, відібрані зразки товару перевірено на відповідність вимогам нормативної та/або технічної документації випробувальною лабораторією, виявлено дефекти (невідповідності), які детально зазначені у наведеному акті, в результаті товар у кількості 43000 шт. був не прийнятий, у зв'язку з неналежною якістю.
Відповідно до Акту приймального контролю товару за якістю від 03.07.2024 № 150, який складено представниками Центрального управління контролю якості Степановою Т., Македонським М. у присутності представника постачальника Набоки О., було виконано приймальний контроль за якістю товару у кількості 22500 шт. на суму 1 817 100,00 грн. Під час технічного огляду із пред'явленої партії товару було здійснено відбір зразків товару, відібрані зразки товару перевірено на відповідність вимогам нормативної та/або технічної документації випробувальною лабораторією, виявлено дефекти (невідповідності), які детально зазначені у наведеному акті, в результаті товар у кількості 22500 шт. був не прийнятий, у зв'язку з неналежною якістю.
Факт не прийняття позивачем наведених партій товару, який не пройшов приймальний контроль за якість, учасниками справи не заперечується.
Оскільки щодо наведених партій товару (43000 шт. на суму 3 219 840,00 грн та 22500 шт. на суму 1 817 100,00 грн) складено негативні висновки за результатами вхідного контролю якості, то відповідно до умов п. 7.3 Договору такий товар, що підлягав поставці за Договором, є товаром неналежної якості. За наведених обставин позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача 20% штрафу у розмірі 1 007 388,00 грн на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 згідно зі ст. 17 Закон України № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб".
Судом враховано, що під час виникнення та існування спірних правовідносин сторін положення Господарського кодексу України були чинними та підлягали застосуванню.
Відповідач заперечив проти вимог про стягнення з нього штрафу у розмірі 20% на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки Договором не передбачений штраф за поставку неякісних товарів, отже у такому випадку вимоги ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України не застосовуються. Крім того, на твердження відповідача, порушення з боку ПРАТ "ТФ "РОЗА" щодо поставки неякісного товару не було, не проходження вхідного контролю якості товару не є тотожним до поставки неякісного товару, штраф чинним законодавством України у разі саме не проходження вхідного контролю не передбачений.
Судом встановлено, що штраф за поставку неякісних товарів Договором не передбачений.
Судом встановлено, що надані позивачем Акти приймального контролю товару за якістю від 02.07.2024 № 10, від 03.07.2024 № 150 підтверджують порушення відповідачем умов зобов'язання щодо якості товару за відповідними партіями товару (43000 шт. на суму 3 219 840,00 грн та 22500 шт. на суму 1 817 100,00 грн).
Разом з цим, як зазначив відповідач, після доведення якості товару до вимог, передбачених умовами Договору, товар належної якості був поставлений в узгоджене місце поставки, що не заперечив та не спростував позивач належними та допустимими доказами.
Отже, в спірному випадку, позивачу був поставлений товар - 43000 шт. на суму 3 219 840,00 грн та 22500 шт. на суму 1 817 100,00 грн належної якості, який був прийнятий відповідно до умов Договору, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відтак у суду відсутні підстави для застосування до відповідача штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 1 007 388,00 грн задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені) на 95 відсотків.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).
Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Державного контракту (договору) про закупівлю № 48/02-24-РМ від 27.02.2024 відповідачем здійснено поставку позивачу замовленого за договором товару, що не заперечувалось позивачем, термін прострочення поставки є незначним та становить від 5 до 30 днів.
Судом враховано, що ПРАТ "ТФ "РОЗА" приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює виробництво трикотажного полотна, виробництво спіднього одягу), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом від 17.02.2025 № 1220 Міністерства економіки України підтверджено, що ПРАТ "ТФ "РОЗА" є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Також, ПРАТ "ТФ "РОЗА" має значну кількість працівників, яким сплачується заробітна плата, з якої, в свою чергу, оплачуються обов'язкові податки і збори до державного бюджету, що підтверджується звітом із праці 1-ПВ за 1й квартал 2025.
Здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії воєнного стану розцінюється, у тому числі, як забезпечення громадян робочими місцями, сплата податків, а отже, як складова забезпечення життєдіяльності країни.
З огляду на наведене, підставним є висновок, що ПРАТ "ТФ "РОЗА" докладає всіх зусиль для зміцнення обороноздатності країни та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Водночас господарська діяльність ПРАТ "ТФ "РОЗА" не є достатньо прибутковою, що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звітом про сукупний дохід) за І квартал 2025 року.
Судом взято до уваги, що в подальшому кошти чистого прибутку підприємства відповідача направляються на закупівлю сировини, обладнання, сплату податків, оплати праці/послуг і інші витрати для подальшої діяльності підприємства.
Отже, враховуючи наведене, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через незначне прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором, відсутність доказів того, що негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, враховуючи водночас економічну ситуацію та воєнний стан в Україні, дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії внаслідок пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури, що об'єктивно призвело до сповільнення роботи підприємства відповідача, зважаючи на суспільну необхідність господарської діяльності підприємства відповідача та її військову спрямованість, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 25 000,00 грн.
На переконання суду, таке зменшення відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим і таким, що цілком відповідає принципу верховенства права та узгоджується з рядом правових висновків Верховного Суду щодо правильного застосування приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 25 000,00 грн пені.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Разом з цим судом враховано, що у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 17 097,37 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.10.2019 у справі №910/143/19, від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21, згідно якої у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 17 097,37 грн за подання позовної заяви покладається: на відповідача - в сумі 5 008,73 грн, на позивача - в сумі 12 088,65 грн.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 88, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТРИКОТАЖНА ФАБРИКА "РОЗА" (Україна, 03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ М. ГРІНЧЕНКА, будинок 2/1; ідентифікаційний код: 00307313) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ" (Україна, 04119, місто Київ, вул.Дегтярівська, будинок 13/24; ідентифікаційний код: 44830311) 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) пені, 5 008,73 грн (п'ять тисяч вісім гривень 73 коп.) судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 12.12.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА