ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/10715/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Літовка М..В., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “В.О.Л.Н.А.»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва “Плесо»
про розірвання договору оренди та виселення
За участю представників учасників справи:
від позивача Ястребова І.Г.
від відповідача Угольков Є.О.
від третьої особи Янковська Ю.В.
До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “В.О.Л.Н.А.» (відповідач) про розірвання договору оренди № 2829-1 від 03.06.2021 та виселення з нежитлової споруди (бетонний майданчик) загальною площею 150,00 кв. м. за адресою: м. Київ, Дарницький район, Галерна, 1, Д. 6, зона відпочинку "Осокорки".
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням орендарем умов Договору оренди.
Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 02.10.2025, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва “Плесо».
25.09.2025 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення.
30.09.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 02.10.2025 суд оголосив перерву до 16.10.2025.
15.10.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив з клопотанням про поновлення строку на його подання.
У підготовчому засіданні 16.10.2025 суд оголосив перерву до 03.11.2025.
30.10.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 03.11.2025 учасники судового процесу зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження, у зв'язку з чим не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 03.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2025.
У судовому засіданні 17.11.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент/Позивач/Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.О.Л.Н.А.» (далі - Орендар/Відповідач), а також Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» (далі - підприємство-балансоутримувач, КП «Плесо») укладено договір оренди від 03.06.2021 № 2829-1 нерухомого майна, що належить до комунальної власності (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.07.2018 № 2829) (далі - Договір), згідно з яким нежитлова споруда (бетонний майданчик) загальною площею 150,00 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, Дарницький район, Галерна, 1, Д.6, зона відпочинку «Осокорки», передана в орендне користування строком до 27.07.2024 включно.
При цьому щодо строку дії договору оренди позивачем в позові вказано наступне.
Укладаючи Договір сторони керувались Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX (далі - Закон), який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (далі - Постанова № 634), яка набрала чинності 01.06.2022.
Відповідно до пункту 5 Постанови № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
На підставі викладеного, як вказує позивач, договір оренди від 03.06.2021 № 2829-1 вважається продовженим з 28.07.2024 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Згідно з п. 5.1. Незмінюваних умов Договору оренди орендар має право за згодою балансоутримувача проводити поточний та/або капітальний ремонт майна і виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту.
Відповідно до п. 6.4. Незмінюваних умов Договору оренди, орендар зобов'язаний забезпечити представникам орендодавця та балансоутримувача доступ на об'єкт оренди у робочі дні у робочий час з метою здійснення контролю за його використанням та виконанням орендарем умов цього договору. Про необхідність отримання доступу до об'єкта оренди балансоутримувач або орендодавець повідомляє орендареві електронною поштою принаймні за один робочий день.
Відповідно до п. 6.7 Незмінюваних умов договору оренди орендар не має права на об'єкті оренди проводити будівництво капітальної будівлі та споруди. Порушення цієї умови є підставою для дострокового розірвання цього договору. У разі виявлення факту будівництва, на об'єкті оренди, капітальної будівлі або споруди, Балансоутримувач зобов'язаний вжити заходів щодо дострокового розірвання договору оренди в установленому законодавством порядку.
Згідно з п. 7.1 Незмінюваних умов договору оренди орендар зобов'язаний поновлювати щороку договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору Майно було застрахованим, і надавати Балансоутримувачу та Орендодавцю копії завірених належним чином договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу.
Відповідно до п. 11.7 укладеного між сторонами договору останній може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар:
- допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більше, ніж плата за три місяці;
- використовує майно на за цільовим призначенням;
- уклав договір суборенди;
- перешкоджає співробітникам орендодавця та/або балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору;
- істотно порушує умови охоронного договору, укладеного стосовно майна, і копія якого є додатком до цього договору або передана орендарю відповідно до вимог частини восьмої статті 4 Закону;
- відмовився внести зміни до цього договору у раз виникнення підстав, передбачених пунктом 3.7 цього договору;
- виявлено факт будівництва на об'єкті оренди, капітальної будівлі або споруди.
Як вказує позивач у позові, відповідно до протоколу № 13/48 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою від 11.10.2024, на виконання наказу Департаменту від 14.11.2024 № 400 «Про проведення перевірки стану збереження і цільового використання нерухомого майна територіальної громади м. Києва», що перебуває на балансі КП «Плесо», а також для контролю за дотриманням умов договору оренди, робочою групою у складі представників Департаменту комунальної власності м. Києва, Департаменту територіального контролю м. Києва, Департаменту захисту довкілля та адаптації до змін клімату, а також КП «Плесо», 20.11.2024 було здійснено перевірку нежитлової споруди (бетонного майданчику) загальною площею 150,00 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, Дрницький р-н, Галерна, 1, Д.6, зона відпочинку «Осокорки», що є предметом договору оренди.
При огляді об'єкта оренди в акті відображено, що об'єкт оренди - бетонний майданчик площею 150,00 кв.м знаходиться під шаром грунту орієнтовною товщиною 50 см. По периметру даного грунтового об'єкта проведено поліпшення в частині кам'яної надбудови. Загалом грунтовий об'єкт з кам'яною надбудовою становить 284,00 кв. м., що на 134,00 кв. м. перевищує орендований об'єкт відповідно до договору оренди. На об'єкті оренди зафіксовано майно орендаря, а саме деревяний навіс площею 33,00 кв. м.
На підставі виявлених фактів підприємством-балансоутримувачем було складено відповідний Акт проведення перевірки використання майна та виконання умов договору оренди від 20.11.2024 та здійснено фотофіксацію.
Крім того, позивач вказує, що КП «Плесо» листом № 077/01-662 від 03.03.2025 зобов'язало ТОВ «В.О.Л.Н.А.» до 20.03.2025 застрахувати орендоване майно та надати копії підтверджуючих документів, а також проінформувати Балансоутримувача та Орендодавця стосовно приведення орендованого майна до первісного стану, який був на момент передачі майна в оренду.
Також 31.03.2025 Департамент направив лист № 062/05-11-1688 на адресу Орендаря (згідно з п. 3.2 Змінюваних умов договору м. Київ, пров. Ковальський, 13) та на адресу для листування (м. Київ, вул. Дегтярівська, 62), вказану в листі-повідомленні ТОВ «В.О.Л.Н.А.» від 20.11.2024.
Департамент зобов'язав ТОВ «В.О.Л.Н.А.» надати спеціалізований експертний висновок стосовно ступеня капітальності грунтового об'єкту кам'яною надбудовою, інформацію щодо можливості приведення орендованого майна до первісного стану, який був на момент передачі майна в оренду, надати належним чином завірену копію договору страхування орендованого майна та копію платіжного доручення про сплату страхового внеску.
24.04.2025 на виконання наказу Департаменту від 22.04.2025 № 142 відбулася повторна перевірка стану збереження та цільового використання орендованого майна. Під час перевірки були виявлені наступні порушення, а саме:
- борг по орендній платі станом на 24.04.2025 становить 38800,00 грн;
- термін дії договору страхування закінчився 16.06.2024;
- візуальним оглядом, шляхом порівняння фото зі звіту про оцінку об'єкта оренди встановлено, що об'єкт оренди знаходиться під шаром грунту орієнтовно товщиною 50 см. З кам'яною надбудовою у вигляді габіонів. На частині об'єкту розташований дерев'яний навіс орієнтовною площею 30 кв.м, який використовується орендарем під склад, а також розміщена стіна закладу громадського харчування, що належить орендарю.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що таке звернення зумовлено істотними порушеннями умов договору оренди з боку відповідача, а саме:
- виконання ремонтних робіт без згоди орендодавця і балансоутримувача
- порушення орендарем обов'язку щодо укладення договору страхування.
У зв'язку з цим позивач просить розірвати договір оренди та виселити відповідача з орендованого приміщення.
Третя особа підтримала вимоги позивача та просила їх задовольнити.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказував, що:
- стан майна (бетонного майданчика), яке знаходиться у користуванні Орендаря (відповідача) є незмінним з дати його отримання в оренду (згідно акту приймання-передачі нерухомого майна в оренду від 28.08.2018), зокрема відповідачем не вчинялось жодних дій щодо нанесення будь-яких «шарів ґрунту» та не здійснювалось будь-яких «надбудов у вигляді габіонів», крім того, відповідачем не вчинялись будь-які щодо встановлення будь-яких «споруд» або «дерев'яних навісів», про які позивачем вказується в позові. При цьому споруди, зафіксовані на фотознімках, які долучені до позову, розташовані на іншій ділянці, тобто вони не знаходяться на бетонному майданчику, який є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна від 03.06.2021 № 2829-1;
- станом на момент звернення позивача з позовом до суду у справі об'єкт оренди (бетонний майданчик) був застрахований Орендарем, що підтверджується договором від 13.06.2025 № 11-02.00.25.00023;
- у договорі оренди нерухомого майна від 03.06.2021 р. № 2829-1 відсутня умова щодо припинення такого договору у разі не укладення договору страхування об'єкту оренди (бетонного майданчика);
- позивач посилається на Закон України «Про оренду державного та комунального майна» як на підставу для розірвання договору оренди у зв'язку з не укладанням договору страхування, проте згідно з вказаним Законом у разі відсутності страхування об'єкта оренди передбачено лише підставу для подальшого не продовження договору оренди майна, а не його розірвання;
- також відповідачем вказується про відсутність у нього будь-якої заборгованості, що підтверджується відповідним актом звірки взаєморозрахунків від 15.10.2025, підписаним між ним та третьою особою;
- позовна вимога про виселення є похідною від вимоги позивача про розірвання договору оренди № 2829-1 від 03.06.2021, проте, враховуючи не доведення позивачем фактів порушення відповідачем умов договору оренди, вказана похідна вимога, як вказує відповідач, не підлягає задоволенню.
Вирішуючи даний спір про розірвання договору оренди та виселення відповідача, суд керувався таким.
Статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною першою статті 317 ЦК України зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник може реалізовувати це право на власний розсуд. Тобто, лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Право володіння, користування та розпорядження майном згідно з положеннями статті 317 ЦК України належить власникові майна, а право володіння, відповідно до статті 398 Цивільного кодексу України виникає на підставі договору із власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом. Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з положеннями статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 773 ЦК України встановлює, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Укладаючи договір найму, наймодавець має право розраховувати на те, що передана у найм річ буде використовуватись за призначенням і не буде змінена наймачем без згоди наймодавця з тим, щоб у разі припинення договору найму річ була повернута наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана у найм, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, як це передбачено частиною першою статті 785 ЦК України.
Крім того, правовідносини сторін у цій справі, які виникли з вищевказаного договору підпадають під правове регулювання Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (Закон), Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна» (Порядок).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна.
У п. 153 Порядку визначено, що орендар має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Для отримання такої згоди орендар звертається до балансоутримувача із клопотанням, у якому обґрунтовує необхідність проведення такого ремонту. До клопотання додаються: опис ремонтних робіт; орієнтовний строк їх проведення.
Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 26 Закону контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна, контроль за використанням нерухомого та рухомого майна покладається на балансоутримувачів. Орендар на вимогу орендодавця зобов'язаний забезпечити доступ на об'єкт оренди.
Обов'язок зі страхування майна орендарем передбачений пунктами 175, 176 Порядку, а саме орендар протягом десяти календарних днів з дати укладення договору оренди зобов'язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця майна на період строку дії договору оренди на суму: вартості майна відповідно до висновку про ринкову вартість (акта оцінки), визначеного відповідно до законодавства про оцінку майна, під час передачі такого майна в оренду - якщо така оцінка майна здійснювалася; або балансової вартості майна, але не менше ніж добуток місячної орендної плати за орендоване майно за договором оренди, помножений на 100, - якщо оцінка ринкової вартості такого майна не здійснювалася. Орендар зобов'язаний постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії договору оренди майно було застрахованим.
Згідно з частиною 2 статті 771 ЦК України договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, переданої у найм.
Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Рішення Київської міської ради від 23.07.2020 № 50/9129 «Про деякі питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва», пункту 4 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.03.2023 № 6023/6064 Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), уповноважений виступати орендодавцем об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Водночас під час розгляду даної справи суду не надано доказів того, що споруди, які зафіксовані на фотознімках, доданих до позовної заяви, розташовані на об'єкті оренди, а саме нежитловій споруді (бетонному майданчику) загальною площею 150,00 кв. м, що розташованій за адресою: м. Київ, Дарницький район, Галерна, 1, Д.6, зона відпочинку «Осокорки».
При цьому відповідач вказував, що такі споруди розташовані на іншій земельній ділянці, що не спростовано позивачем та третьою особою під час розгляду даної справи.
Крім того, з наданих фотознімків не вбачається знаходження капітальних будівель та споруд, які належать або зведені на об'єкті оренди відповідачем.
Водночас, суд не бере до уваги надані позивачем акти від 20.11.2024 та 24.04.2025, оскільки останні складані представниками позивача та третьої особи без залучення відповідача як орендаря або інших сторонніх організацій.
Стосовно інших підстав для розірвання договору суд вказує про наступне.
Так, відповідачем під час розгляду даної справи надано договір страхування від 13.06.2025 № 11-02.00.25.00023, який підтверджує факт страхування об'єкту оренди з 13.06.2025 по 12.06.2026.
Щодо наявності у відповідача заборгованості, про яку позивач вказував в позовній заяві, суд зазначає, що відповідно до наданого відповідачем акту звірки взаєморозрахунків, підписаного між відповідачем та третьою особою у даній справі, у відповідача станом на 15.10.2025 відсутня заборгованість по сплаті орендної плати.
Крім того, з вказаного акту не вбачається існування у відповідача заборгованості, яка могла б перевищувати три місяці.
Таким чином, наведені позивачем у позові підстави для дострокового припинення (розірвання) дії договору оренди від 03.06.2021 № 2829-1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору.
Стосовно вимоги про виселення відповідача з об'єкту оренди, суд вказує, що така вимога є похідною від вимоги про розірвання договору та, зважаючи на те, що у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди судом відмовлено, відсутні підстави для задоволення вимоги про виселення відповідача з об'єкту оренди.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладанню на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236-237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.12.2025.
Суддя О.Г. Удалова