ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2025Справа № 910/9795/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція»
про стягнення 1 137 356 624,48 грн.
та
зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
про стягнення 858 339 727,38 грн.
за участю представників:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Ларькін М.М.;
відповідача позивача за зустрічним позовом) - Лаган Я.Ю.; Пономаренко В.М.; Васильев Д.В.; Гапич Є.А.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» про стягнення 1 105 613 347,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №5 від 01.06.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.09.2025 та встановлено строки надання учасниками заяв по суті.
Відповідачем 25.08.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на невиконання позивачем зустрічного зобов'язання, порушення принципу справедливості тощо.
Крім того, 25.08.2025 відповідачем сформовано у системі "Електронний суд" зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача (за первісним позовом) 858 339 727,38 грн., у тому числі 669 541 155,32 грн. компенсації нормативних втрат, 20 959 747,36 грн. нарахованих 3 % річних, 82 410 984,96 грн. інфляційних втрат та 85 427 839,74 грн. збитків за понаднормативні втрати.
Відповідачем 26.08.2025 сформовано у системі "Електронний суд" доповнення до зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом та встановлено строки надання учасниками заяв по суті.
Позивачем (за первісним позовом) сформовано в системі «Електронний суд» 01.09.2025 відповідь на відзив, якою підтримано вимоги первісного позову.
Відповідачем (за первісним позовом) 08.09.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив (первісний позов), якими підтримано доводи відзиву.
Позивачем (за первісним позовом) 08.09.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заяву про збільшення позовних вимог до 1 137 356 624,48 грн., у тому числі 886 388 390,08 грн. основного боргу, 120 493 543,17 грн. пені, 28 005 749,06 грн. трьох процентів річних та 102 468 942,17 грн. інфляційних втрат.
З огляду на необхідність забезпечення процесуальних прав сторін що зустрічного позову та наданої 08.09.2025 заяви у підготовчому засіданні 09.09.2025 оголошено перерву до 14.10.2025.
Відповідачем (за первісним позовом) 11.09.2025 сформовано в системі «Електронний суд» заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Позивачем (за первісним позовом) 23.09.2025 сформовано в системі «Електронний суд» відзив на зустрічну позовну заяву.
Відповідачем (за первісним позовом) сформовано 29.09.2025 в системі «Електронний суд» відповідь на відзив на зустрічний позов.
Позивачем (за первісним позовом) сформовано в системі «Електронний суд» 06.10.2025 заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов.
У підготовчому засіданні 14.10.2025 судом прийнято до розгляду заяву позивача (за первісним позовом) про збільшення розміру позовних вимог та задоволено клопотання представника відповідача (за первісним позовом) про оголошення перерви.
Представником відповідача (за первісним позовом) сформовано в системі «Електронний суд» 10.11.2025 клопотання про витребування додаткових доказів, додаткові пояснення у справі та клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У засіданні 11.11.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотань про витребування додаткових доказів та відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено дату розгляду справи по суті.
Позивачем за первісним позовом 14.11.2025 сформовано в системі «Електронний суд» додаткові пояснення щодо зустрічних позовних вимог.
Відповідачем за первісним позовом сформовано 24.11.2025 в системі «Електронний суд» додаткові пояснення.
У судовому засіданні 02.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Встановив
Сторонами у справі 01.06.2017 укладено договір №5 про надання послуг з транспортування теплової енергії, за умовами якого позивач (за первісним позовом) зобов'язався транспортувати теплову енергію, яка виробляється відповідачем (за первісним позовом) і постачається споживачам зони його теплопостачання. В свою чергу відповідач (за первісним позовом) зобов'язався оплачувати надані йому послуги у порядку та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).
За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір №5 від 01.06.2017 є господарським договором про надання послуг із транспортування споживачам виробленої відповідачем (за первісним позовом) енергії тепловими мережами, які знаходяться у господарському віданні позивача (за первісним позовом).
За визначенням статті 1 Закону України «Про теплопостачання» транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору. Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію. Теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії. Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно, сторони даного судового провадження є ліцензованими суб'єктами сфери діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам. При цьому, позивач (за первісним позовом) є теплотранспортуючою організацією, а відповідач (за первісним позовом) - теплогенеруючою та теплопостачальною організацією.
За приписами частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Тариф на транспортування теплової енергії відповідно до статей 15 та 20 Закону України «Про теплопостачання», статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» є державною регульованою ціною та є обов'язковою для застосування учасниками правовідносин з надання послуг із транспортування теплової енергії.
Тарифи на транспортування та/або постачання теплової енергії визначаються органом місцевого самоврядування відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги».
Відповідно до умов пункту 4.7 договору №5 від 01.06.2017 місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами позивача (за первісним позовом) є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) форми № 2-НКП-тепло (місячна).
Пунктом 4.1. договору №5 від 01.06.2017 визначено, що тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Додатковою угодою № 1 від 01.06.2018 до договору №5 від 01.06.2017 сторони, у тому числі, погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.05.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього Договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, Договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Матеріали справи не містять доказів направлення учасниками договору повідомлень про розірвання договору №5 від 01.06.2017, відповідно, на час розгляду справи договір є чинним та обов'язковим для його учасників.
За твердженням позовної заяви (первісний позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.09.2025) позивачем з 01.07.2023 до 31.07.2025 належно виконано свої зобов'язання з транспортування виробленої відповідачем теплової енергії, проте останній сплатив вартість наданої послуги лише частково.
Відповідно, заборгованість з оплати наданих послуг за розрахунками позивача (за первісним позовом) складає 886 388 390,08 грн.
В свою чергу, відповідачем (за первісним позовом) не заперечено розмір нарахованого позивачем (за первісним позовом) грошового зобов'язання з оплати транспортування теплової енергії, проте заявлено про наявність у нього визначеного статтею 538 Цивільного кодексу України права притримання у зв'язку з невиконанням позивачем (за первісним позовом) зустрічного зобов'язання з оплати вартості частини втраченої теплової енергії при її транспортуванні мережами позивача.
Статтею 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Укладеним сторонами у справі договором №5 від 01.06.2017 не обумовлено виконання зобов'язання з оплати транспортування теплової енергії після чи з одночасною сплатою вартості втраченої при транспортуванні енергії.
Відповідно, правове регулювання статті 538 Цивільного кодексу України не може застосовуватись до відносин сторін в частині оплати вартості транспортування.
За таких обставин судом відхиллено твердження відповідача (за первісним позовом) про наявність у нього права зупинити виконання свого грошового зобов'язання.
Пунктом 4.3 договору №5 від 01.06.2017 врегульовано, що відповідач (за первісним позовом) зобов'язується до 8 числа місяця, наступного за звітним, надавати позивачу (за первісним позовом) форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою.
Позивач (за первісним позовом) протягом чотирьох календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає відповідачу (за первісним позовом) акт про надання послуг з транспортування теплової енергії у двох екземплярах. Відповідач (за первісним позовом) протягом 4 календарних днів розглядає акт про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони і один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3 договору (пункт 4.4 договору №5 від 01.06.2017).
За умовою пункту 3.3.3 договору №5 від 01.06.2017 заперечення не можуть стосуватись визначення обсягу теплової енергії, що транспортувалась мережами позивача (за первісним позовом), якщо цей обсяг співпадає з фактичним корисним відпуском теплової енергії, згідно з пунктом 1 (код рядка 005) форми №2-НКП-тепло (місячна).
Позивачем (за первісним позовом) додано до позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог копії актів №07-2023 від 31.07.2023, №08-2023 від 31.08.2025, №09-2023 від 30.09.2023, №10-2023 від 31.10.2023, №11-2023 від 30.11.2023, №12-2023 від 31.12.2023, №01-2024 від 31.01.2024, №02-2024 від 29.02.2024, №03-2024 від 31.03.2024, №04-2024 від 30.04.2024, №05-2024 від 31.05.2024, №06-2024 від 30.06.2024, №07-2024 від 31.07.2024, №08-2024 від 31.08.2024, №09-2024 від 30.09.2024, №10-2024 від 31.10.2024, №11-2024 від 30.11.2024, №12-2024 від 31.12.2024, №01-2025 від 31.01.2025, №02-2025 від 28.02.2025, №03-2025 від 31.03.2025, №04-2025 від 30.04.2025, №05-2025 від 31.05.2025, №06-2025 від 30.06.2025 та №07-2025 від 31.07.2025, які підписані представниками позивача (за первісним позовом) та не містять підписів посадових осіб відповідача (за первісним позовом).
У той же час, позивачем (за первісним позовом) додано до матеріалів справи заперечення відповідача (за первісним позовом) щодо кожного з наведених вище актів за період часу з 01.07.2023 до 31.07.2025.
Всі заперечення відповідача (за первісним позовом) стосувались не врахування позивачем при виготовленні актів вартості втраченої при транспортуванні теплової енергії.
Доказів прийняття відповідних рішень позивачем (за первісним позовом) за результатом розгляду заперечень відповідача (за первісним позовом), у тому числі надання відповідних розрахунків або письмових пояснень причин неврахування доводів контрагента, матеріали справи не містять.
У той же час, умовами укладеного сторонами у справі господарського договору не передбачено звільнення відповідача (за первісним позовом) повністю або частково від виконання свого зобов'язання з оплати вартості транспортування.
Крім того, укладений сторонами у справі договір не передбачає прямого договірного зобов'язання позивача (за первісним позовом) вчиняти будь-які юридично значимі дії щодо отриманих від контрагента заперечень на акти.
Згідно з пунктом 4.5 договору №5 від 01.06.2017 відповідач (за первісним позовом) зобов'язався до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати позивачу 30% від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого пунктом 1.2 договору. Остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії відповідач здійснює протягом 10 календарних днів із моменту підписання сторонами акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.
За умовою частини третьої пункту 4.5 договору №5 від 01.06.2017 у випадку не підписання акту з причин наявності заперечень остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 26 числа наступного за звітним місяця.
Юридичної процедури врегулювання заперечень щодо виготовлених позивачем (за первісним позовом) актів укладений сторонами у справі договір не передбачає.
З урахуванням наведених обставин, суд має погодитись з доводами відповідача (за первісним позовом) в частині порушення принципу справедливості, оскільки фактично у врегульованих договором №5 від 01.06.2017 відносинах відсутня юридично-договірна можливість захистити свої права при прийнятті виконаних позивачем (за первісним позовом) послуг з транспортування.
У той же час, судом перевірено надані позивачем (за первісним позовом) акти в частині нарахувань плати за транспортування та встановлено їх відповідність визначеними формами № 2-НКП-тепло (місячна) відповідача обсягам та відповідність застосованих при обчисленні тарифів.
Таким чином, грошове зобов'язання відповідача (за первісним позовом) з оплати наданих позивачем (за первісним позовом) послуг транспортування є підтвердженим належними доказами і, як зазначалось раніше, не заперечено відповідачем (за первісним позовом).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
За приписами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Таким чином, у даному випадку позивачем (за первісним позовом) доведено суду належними доказами поза розумним сумнівом факт невиконання відповідачем (за первісним позовом) своїх зобов'язань в частині оплати послуг транспортування теплової енергії у встановлені договором №5 від 01.06.2017 строки у повному обсязі.
Враховуючи наведене Господарський суд міста Києва задовольняє вимогу про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 886 388 390,08 грн. вартості наданих йому послуг з транспортування теплової енергії.
За позитивно-правовими приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат виникає у кредитора у момент прострочення виконання боржником і не залежить від наявності вини боржника у простроченні.
За результатами проведеної перевірки розрахунків позивача (за первісним позовом) суд погоджується з доводами відповідача (за первісним позовом) про наявність технічних помилок, пов'язаних з неврахуванням вихідних днів при визначені дати прострочення.
Відповідно до частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва задовольняє вимогу первісного позову про стягнення трьох процентів річних частково у розмірі 27 982 790,03 грн. та вимогу про стягнення інфляційних втрат повністю у розмірі 102 468 942,17 грн.
За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).
Пунктом 5.3 укладеного сторонами у справі договору №5 від 01.06.2017 встановлено, що відповідач (за первісним позовом) у разі невиконання своїх грошових зобов'язань повинен сплатити позивачу (за первісним позовом) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, позивач (за первісним позовом) має право отримати від відповідача (за первісним позовом) 120 493 543,17 грн. нарахованої пені.
Відповідачем (за первісним позовом) доведено суду факт допущеної технічної помилки (неврахування вихідних та святкових днів), що мало наслідком завищення нарахованої суми на 130 678,64 грн.
Крім того, відповідачем (за первісним позовом) наголошено у відзиві на наявності виняткових обставин, які зумовлюють необхідність застосування судом встановленого статтею 551 Цивільного кодексу України права.
За позитивно-правовими приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У той же час, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно, доводи відповідача за первісним позовом в частині невідповідності тарифів на теплопостачання затратам на виробництво енергії, наявності простроченого боргу держави з компенсації тарифів тощо суд не може визнати об'єктивними та виключними обставинами, які є підставою для часткового або повного звільнення відповідача за зустрічним позовом від юридичної відповідальності за порушення зобов'язання.
З урахуванням наведеного, Господарський суд міста Києва позовну вимогу (первісний позов) про стягнення пені задовольняє частково (з урахуванням доведеності відповідачем технічних помилок при здійсненні розрахунків позивачем) у розмірі 120 362 864,54 грн.
Відповідно до підпункту 21 пункту 5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість виробництва, транспортування та постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку.
За визначенням підпункту 30 пункту 5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» фактичні втрати теплової енергії в теплових мережах - різниця між обсягом теплової енергії, що надійшла в теплову мережу, та обсягом відпуску теплової енергії з теплової мережі для власних господарських потреб ліцензіата та потреб споживачів теплової енергії (визначається у гігакалоріях та відсотках обсягу надходження теплової енергії до теплової мережі).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) неодноразово ініціював перед відповідачем за (зустрічним позовом) вирішення питання відшкодування втрат енергоносія (різниці між обсягом теплової енергії, що надійшла в теплову мережу, та обсягом відпуску теплової енергії споживача) в мережах, що перебувають в оперативному управлінні відповідача (за зустрічним позовом) та якими здійснюється транспортування теплової енергії споживачам.
Підтвердженням цих обставин є додані відповідачем (за зустрічним позовом) до первісної позовної заяви копії листів-заперечень щодо кожного з актів наданих послуг з транспортування теплової енергії.
Як зазначалось судом раніше, матеріали справи не містять жодного доказу вчинення відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним) будь-яких дій, направлених на вирішення цього питання.
Окремим доказом ухилення відповідачем за зустрічним позовом від врегулювання питання відшкодування втрат енергоносія в мережах є матеріали ініційованої позивачем (за зустрічним позовом) процедури укладення додаткової угоди №2 від 29.07.2020 до договору №5 від 01.06.2017.
З протоколу розбіжностей, складеного відповідачем за зустрічним позовом, вбачається відсутність у нього наміру вносити зміни до договору, пов'язані з визначенням строків та порядку відшкодування втрат позивача за зустрічним позовом.
У той же час, відповідно до правового регулювання статті 181 Господарського кодексу України (чинна редакція правової норми станом на 29.07.2020) додатковою угодою №2 від 29.07.2020 з урахуванням протоколу розбіжностей, сторони доповнили Договір №5 пунктом 3.2.10, яким погодили, що у випадках, прямо передбачених чинними законами України, здійснювати відшкодування витрат позивача за зустрічним позовом, пов'язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах відповідача за зустрічним позовом. Таке відшкодування здійснюється в порядку та на умовах, письмово погоджених сторонами у відповідному договорі. Витрати позивача за зустрічним позовом, пов'язані з виробництвом теплової енергії, що витрачається у внутрішньобудинкових мережах, мережах споживачів та інших мережах, що не знаходяться у власності відповідача за зустрічним позовом, у будь-якому випадку відшкодуванню не підлягають.
Пунктом 5.1 договору №5 від 01.06.2017 первісної редакції визначено прямий обов'язок відповідача за зустрічним позовом відшкодувати позивачу за зустрічним позовом збитки, які виникли внаслідок неналежного виконання обов'язків з транспортування енергоносія.
Теплова енергія, що подається позивачем за зустрічним позовом до мережі трубопроводів відповідача за зустрічним позовом має визначені вартісні показники. Позивач за зустрічним позовом витрачає на вироблення кожної Гкал енергії власні грошові кошти.
Відповідно, втрата частини енергії при її транспортуванні мережею трубопроводів відповідача за зустрічним позовом є прямими збитками позивача за зустрічним позовом.
Як зазначалось судом раніше, фактичні втрати теплової енергії в теплових мережах - різниця між обсягом теплової енергії, що надійшла в теплову мережу, та обсягом відпуску теплової енергії з теплової мережі для власних господарських потреб ліцензіата та потреб споживачів теплової енергії (визначається у гігакалоріях та відсотках обсягу надходження теплової енергії до теплової мережі).
З доданих до первісної позовної заяви актів (підписані відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним) вбачається суттєва різниця між фактичним обсягом відпущеної у мережу теплової енергії та фактичним корисним відпуском теплової енергії споживачам.
Суд цілком погоджується з твердженням відповідача за зустрічним позовом (сторінка 2 заперечень на відповідь на відзив на зустрічний позов), що збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин.
У даному випадку втрата частини теплової енергії без сумніву є прямими збитками позивача за зустрічним позовом, оскільки саме він є виробником цієї теплової енергії і витрачає на її виготовлення певні матеріальні ресурси, які мають грошову вартість.
У той же час суд не може погодитись з доводами відповідача за зустрічним позовом в частині наявності виключно в діях позивача ознак порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Матеріалами справи поза розумним сумнівом підтверджується факт ухилення відповідачем за зустрічним позовом від врегулювання питання та від відшкодування вартості втраченої у його мережах теплової енергії.
Відповідно, суд має зазначити, що обидва учасника даного судового розгляду своїми діями та бездіяльністю порушили наведені вище принципи цивільних правовідносин.
Крім того, суд має відхилити доводи відповідача за зустрічним позовом в частині неможливості відшкодування витрат позивача за зустрічним позовом з огляду на відсутність у нього права власності на теплові мережі (є власністю територіальної громади), оскільки саме відповідач за зустрічним позовом отримав ці мережі у повне господар ське відання (право під приємства на надане йому майно, відповідно до якого воно володіє, користується та розпоряджається цим майном і на свій розсуд учиняє з ним будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства в цілому).
Судом також відхиллено і доводи відповідача за зустрічним позовом в частині неможливості утримання ним мережі у належному стані у зв'язку з простроченням оплати вартості транспортування, оскільки за період часу, що досліджується судом у межах даного спору, позивач здійснював часткову оплату з огляду на ухилення саме відповідачем за зустрічним позовом від врегулювання питання відшкодування вартості втраченої енергії.
Крім того, юридичний обов'язок відповідача за зустрічним позовом утримувати у належному технічному стані передане йому майно територіальної громади міста Києва не є похідним обов'язком від обов'язку позивача за зустрічним позовом оплачувати надані йому послуги.
Судом досліджено доводи відповідача за зустрічним позовом в частині відсутності доказів можливої втрати енергії в безхазяйних трубопроводах та мережах інших невизначених власників.
Вимоги зустрічного позову фактично ґрунтуються на доказах, доданих відповідачем за зустрічним позовом до первісної позовної заяви - складених відповідачем за зустрічним позовом актах приймання-передачі послуг з транспортування теплової енергії за період часу з липня 2023 року до травня 2025 року, якими визначено два основних показники:
- фактичний обсяг відпущеної у мережу теплової енергії (стовпчик 3 таблиць актів);
- фактичний корисний відпуск теплової енергії (стовпчик 2 таблиць актів).
Іншими словами, позивачем за зустрічним позовом доведено, що ним було передано відповідачу за зустрічним позовом у кожному місяці визначений стовпчиком 3 таблиць актів об'єм теплової енергії.
У той же час, фактично споживачам позивача за зустрічним позовом передано об'єм енергії, який відповідач за зустрічним позовом визначив у стовпчику 2 таблиць актів.
Таким чином, позивачем доведено у межах даного судового розгляду складеними та підписаними відповідачем за зустрічним позовом доказами факт наявності суттєвої втрати теплової енергії при її транспортуванні відповідачем за первісним позовом.
В свою чергу, відповідач за зустрічним позовом на сторінці 11 та 12 відзиву на зустрічний позов доводить, що він не є відповідальною за втрату енергії особою з огляду на відсутність доказів врахування втрат енергії в мережах третіх осіб.
Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У даному випадку заперечуючи доводи зустрічної позовної заяви відповідач за зустрічним позовом обмежується власними твердженнями про недоведеність розрахунку без будь-якого підтвердження належними доказами.
Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Стверджуючи про можливу наявність втрат теплової енергії після її передачі відповідачу за зустрічним позовом для її подальшого транспортування з вини третіх осіб саме відповідач за зустрічним позовом процесуально зобов'язаний довести суду поза розумним сумнівом належними доказами факт такої втрати та надати відповідні розрахунки.
Недоведеність обставин належними доказами зумовлює відхилення судом відповідного заперечення учасника судового розгляду.
Враховуючи наведене, судом встановлено наявність у позивача за зустрічним позовом права отримати відшкодування вартості втраченої при транспортуванні теплової енергії.
Оскільки саме відповідач за зустрічним позовом є суб'єктом транспортування теплової енергії відповідно до умов договору №5 від 01.06.2017, саме відповідач за зустрічним позовом є відповідальною за відшкодування вартості втрат особою.
Обов'язок відповідача за зустрічним позовом здійснювати відшкодування витрат позивача за зустрічним позовом, пов'язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах відповідача за зустрічним позовом визначений пунктом 3.2.10 (внесений додатковою угодою №2) договору №5 від 01.06.2017.
Як зазначалось раніше, питання порядку та строків відшкодування втрат теплової енергії на час розгляду справи не було врегульовано учасниками з вини відповідача за зустрічним позовом.
Окремим доказом відсутності наміру врегулювати питання порядку та строків саме у відповідача за зустрічним позовом є додані до зустрічної позовної заяви матеріали ініційованої позивачем за зустрічним позовом процедури укладення додаткової угоди №3 до договору №5 від 01.06.2017 (лист позивача за зустрічним позовом №20/5-18/145 від 20.01.2023, проект додаткової угоди №3 та лист відповідача за зустрічним позовом №28АУ/02/2/1/781 від 15.02.2023).
У той же час, за позитивно-правовими приписами частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно, прострочення виконання зобов'язання відповідача за зустрічним позовом, визначеного пунктом 3.2.10 договору №5 від 01.06.2017 має обчислюватись з дня пред'явлення кожної з вимог.
До зустрічної позовної заяви додано копії направлених, починаючи з травня 2023 року (нарахування за квітень 2023 року) до липня 2025 року (нарахування за червень 2025 року) письмових вимог про оплату вартості втраченої теплової енергії, відповідних актів та рахунків на оплату.
Направлення відповідачу за зустрічним позовом щомісячно вимог про сплату вартості втраченої теплової енергії підтверджено описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками Укрпошти.
Доказами отримання відповідачем за зустрічним позовом вимог про сплату вартості втраченої теплової енергії також є додані до зустрічної позовної заяви листи відповідача, якими наголошено на необґрунтованості з огляду на умови договору та положення чинного законодавства.
Таким чином, у позивача за зустрічним позовом наявне встановлене статтею 625 Цивільного кодексу України право отримати від відповідача за зустрічним позовом три проценти річних та інфляційні втрати.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відсутність вини у нанесенні майнової шкоди позивачу за зустрічним позовом, пов'язаної з втратою теплової енергії у мережах відповідача за зустрічним позовом суду не доведено належними доказами.
Як зазначалось раніше, відповідач за зустрічним позовом не спростував належними доказами чи власними розрахунками наведені позивачем за зустрічним розрахунки вартості втраченої теплової енергії.
Наведені у наданих суду 14.11.2025 (після закриття підготовчого провадження) додаткових письмових поясненнях твердження про недостовірність розрахунків позовних вимог зустрічної позовної заяви не підтверджено жодним доказом або розрахунком, відповідно, ці твердження не відповідають вимогам статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України і не можуть бути враховані при ухваленні судового рішення.
Враховуючи наведене Господарський суд міста Києва задовольняє вимоги зустрічного позову про стягнення 858 339 727,38 грн., у тому числі 669 541 155,32 грн. компенсації нормативних втрат, 20 959 747,36 грн. нарахованих 3 % річних, 82 410 984,96 грн. інфляційних втрат та 85 427 839,74 грн. збитків за понаднормативні втрати за період часу з 01.04.2023 до 30.06.2025 повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним вимогам, за зустрічним - на відповідача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» про стягнення 1 137 356 624,48 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича 20; ідентифікаційний код 37739041) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 886 388 390,08 грн. основного боргу, 27 982 790,03 грн. трьох процентів річних, 102 468 942,17 грн. інфляційних втрат, 120 362 864,54 грн. пені та 847 725,47 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншому - відмовити.
4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити повністю.
5. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича 20; ідентифікаційний код 37739041) 669 541 155,32 грн. компенсації втрат теплової енергії для покриття нормативних витрат при її транспортуванні, 85 427 839,74 грн. збитків, 20 959 747,36 грн. трьох процентів річних, 82 410 984,96 грн. інфляційних втрат та 847 840,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.12.2025
Суддя Т.Ю. Кирилюк