номер провадження справи 33/149/25
12.12.2025 Справа № 908/3083/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи №908/3083/25
за позовом Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд.94, ідентифікаційний код 03195085)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, ідентифікаційний код 40308189)
про стягнення грошових коштів
До Господарського суду Запорізької області звернулося Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» заборгованості в сумі 11437,80 грн. та пені в сумі 1496,00 грн., разом - 12933,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення укладеного сторонами договору поставки від 09.10.2024 №268-СК/11-б відповідач не відвантажив позивачу за оплаченими скретч-картками бензин А-95 у загальній кількості 220 літрів на загальну суму 11 437,80 грн. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором у період з 01.05.2025 до 01.10.2025 позивач нарахував на підставі п. 7.2 договору пеню в сумі 1496,00 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 16, 22, 509, 526, 549, 610, 611, 612, 655, 662-664, 670, 693, 712 Цивільного кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/149/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 12.11.2025.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів сторін 13.10.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи належним чином повідомлений.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв'язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, суд
09.10.2024 Між управлінням соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (далі - постачальник, відповідач) за результатами укладення договору без використання електронної системи закупівель UA-2024-10-09-001499-a укладено договір поставки №268-СК/11-б (далі - договір), який є публічним договором купівлі-продажу в розумінні ст. 633 Цивільного Кодексу України.
Згідно з п. п. 1.1 - 1.5 договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти вказаний товар. Найменування товару - бензин А-95, одиниця вимірювання - літр. Кількість - згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Відповідно до п. 2.1 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Ціна 1 літру товару: згідно накладних на товар. Загальна сума договору: 20796,00 грн., у тому числі ПДВ 3466,00 грн. (п. п. 3.1, 3.2 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки.
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (п. 5.2.1 договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі зобов'язання сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передавати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 договору).
Пунктом 6.3 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору.
Згідно з п. 10.2 договору цей договір діє до 31.12.2024.
На підставі договору відповідач поставив позивачу бензин А-95 в кількості 400 літрів на загальну суму 20796,00 грн. у скретч-картках та виставив позивачу рахунок-фактуру №0011/0001175 від 09.10.2024 на його оплату.
Позивач сплатив за придбаний товар суму 20796,00 грн. платіжною інструкцією №547 від 09.10.2024.
В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання щодо передачі оплаченого товару не виконав належним чином.
Як вказує позивач, у період з 01.05.2025 до 01.10.2025 та в подальшому при здійсненні позивачем спроб фактично отримати бензин А-95 на автозаправній станції (АЗС) користувачів АЗС з використанням талонів, отриманих позивачем за договором, позивачу було відмовлено через відсутність палива в Полтавській області на АЗС ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС».
У позивача залишились довірчі документи (паливні скретч-картки), за якими позивач не може отримати товар через його відсутність на АЗС, які вже на сьогодні закриті. А саме: скретч-картки номіналом 30 А95 020 за номерами №3036 1120 6542, №3036 1120 6543, №3036 1120 6536, №3036 1120 6537, №3036 1120 6541, а також номіналом 20 л А95 за номерами №3036 1144 6164; №3036 1144 6165, №3036 1144 6162, №3036 1144 6163; №3036 1144 6160, №3036 1144 6161. Копії цих скретч-карток додано позивачем до позовної заяви.
Згідно з видатковою накладною №0011/0001229 від 09.10.2024 ціна одного літру бензину А-95 становить 51,99 грн. з ПДВ.
З огляду на це позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача вартість неотриманого бензину А95 згідно цих скретч-карток на загальну суму 11437,80 грн. (220 літрів х 51,99 грн.).
Як захід досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу 29.05.2025 претензію вих. №03-08/831 від 28.05.2025 з вимогою виконати свої зобов'язання за договором шляхом перерахування на рахунок позивача суми вартості неотриманого товару в розмірі 11437,80 грн.
Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11437,80 грн. та пені в сумі 1496,00 грн., разом - 12933,80 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення умов договору відповідач не передав позивачу попередньо оплачений позивачем товар (бензин А-95 у кількості 220 л за ціною 51,99 грн. за 1 л) на загальну суму 11 437,80 грн.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач надав докази оплати товару за договором та копії виданих відповідачем скретч-карток на отримання бензину А-95 в загальному обсязі 220 л на суму 11437,80 грн., за якими товар не відвантажено.
Відповідач не надав доказів відвантаження позивачу попередньо оплаченого ним товару на суму 11437,80 грн. або доказів повернення позивачу коштів передоплати. Заперечень проти позову відповідач також не надав.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості оплаченого, однак не поставленого товару за договором у розмірі 11437,80 грн.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 7.2 договору в сумі 1496,00 грн.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором в період з 01.05.2025 до 01.10.2025, за який позивачем нараховано пеню, відповідачем не спростовано. Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.05.2025 до 01.10.2025 від вартості непоставленого товару 11437,80 грн. становить 1496,00 грн.
Враховуючи зазначене, суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 11437,80 грн. та пеню в розмірі 1496,00 грн.
Згідно з п. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява містить вимоги майнового характеру на суму 12933,80 грн. та подана в 2025 році через систему «Електронний суд».
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 12933,80 грн. складає: 3028,00 грн. (мінімальна ставка) х 0,8 = 2422,40 грн.
За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №551 від 02.10.2025 на суму 3028,00 грн. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати і сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Переплата судового збору в сумі 605,60 грн. може бути повернута позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд.94, ідентифікаційний код 03195085) суму заборгованості в розмірі 11437,80 грн. (одинадцять тисяч чотириста тридцять сім грн. 80 коп.), пеню в розмірі 1496,00 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто шість грн. 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 12.12.2025.
Суддя М.В. Мірошниченко