номер провадження справи 6/171/25
03.12.2025 Справа № 908/3042/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни,
за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/3042/25
за позовом: Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)
до відповідача: Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17)
про стягнення грошових коштів.
за участю представників сторін:
від позивача - Гриценко О.І., адвокат, довіреність № 9 від 31.12.2024;
від відповідача - не з'явився.
Процесуальні дії по справі.
01.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №3339/08-07/25 (документ сформований в системі Електронний суд 30.09.2025) Комунального підприємства «Водоканал» до відповідача: Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» про стягнення суми 4 723 719,67 грн, яка складається з: 4 692 475,22 грн заборгованості, 17149,21 грн - пені та 14095,24 грн - 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01.10.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3042/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3042/25, присвоєно справі номер провадження 6/171/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.11.2025 о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2025 відкладено підготовче засідання на 19.11.2025 о 10 год. 30 хв. Явку уповноважених представників сторін визнано обов'язковою. Крім того, в даній ухвалі суд звернув увагу учасників справи на приписи Господарського процесуального кодексу України щодо осіб, які можуть бути представниками у справі, яка не є малозначною, та документів, що підтверджують повноваження представників.
Ухвалою суду від 19.11.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/3042/25, призначено справу № 908/3042/25 до розгляду по суті на 03.12.2025 о 10 год. 30 хв.
У судове засідання 03.12.2025 з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 19.11.2025 року направлена на його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд та отримана ним 21.11.2025 о 13 год. 04 хв.
З огляду на викладене, суд вирішив розглядати справу по суті за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 03.12.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації №5386/4 від 03.01.2012. Позивач доводить, що у період з 01.06.2025 по 31.08.2025 свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачеві послуги з центрального водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації на загальну суму 4 692 475,22 грн, про що свідчать підписані обома сторонами Акти. У той же час, відповідач у порушення умов договору зобов'язання в частині оплати за надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення за вказаний період в повному обсязі не виконав, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі 4 692 475,22 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за вказаним договором, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню та 3% річних за загальний період прострочення з 08.07.2025 по 10.09.2025.
04.11.2025 від представника відповідача надійшла заява (документ сформований в системі Електронний суд 03.11.2025, вх. №22168/08-07/25) про визнання позову в повному обсязі. Також відповідач просив суд вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 35427,89 грн. Заява підписана юрисконсультом Тоцькою Оленою Володимирівною на підставі довіреності від 03.11.2025 р.
Зазначена заява відповідача судом не прийнята до розгляду з огляду на таке.
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
З положень ч. 4 ст. 191 ГПК України слідує, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Стаття 131-2 Конституції України визначає, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Так, за частинами першою та другою статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Поряд із цим відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Слід зауважити, що ГПК України у статті 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.
Формулювання частини третьої статті 56 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому, як вже було зауважено, процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у частині третій статті 56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт).
З урахуванням положень статті 56 ГПК України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження. Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 року по справі № 9901/39/20 (п. 28).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник; при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні спори) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст. 59 цього Кодексу.
Аналіз статті 58 ГПК України свідчить, що представник, який діє на підставі довіреності, може представляти інтереси довірителя лише у малозначних спорах. В інших випадках представником у суді може бути лише адвокат, який діє на підставі довіреності, ордеру або доручення органу (установи).
Згідно з частиною першою статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
За нормами цивільного законодавства представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя статті 237 Цивільного кодексу України).
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи (частини перша та друга статті 244 ЦК України).
Згідно зі статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, малозначними справами є: 1) справи, в яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, за винятком тих, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ із ціною позову понад 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи предмет спору у справі №908/3042/25 господарський суд зазначає, що дана справа не є малозначною, може розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до приписів частини 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.
Ураховуючи приписи ст.ст. 56, 58 ГПК України, особою, яка має право бути представником під час розгляду даного спору є адвокат або особа, яка діє в порядку самопредставництва.
З зазначених вище підстав суд виснує, що Тоцька О.В. не надала суду разом з заявою про визнання позову документів на підтвердження її повноважень діяти в інтересах відповідача в порядку самопредставництва або наявності у неї статусу адвоката.
Відтак, заява про визнання позову за підписом Тоцької О.В. не прийнята судом до розгляду.
Інших заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
03.01.2012 між Комунальним підприємством «ВОДОКАНАЛ» (Водоканал, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» (Абонент, відповідач у справі) укладений Договір № 5386/4 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі - Договір), за умовами якого Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках КП «Михайлівський сількомунгосп».
До вказаного Договору сторонами укладались Додаткові угоди, якими вносились відповідні зміни до Договору.
Так, 22.02.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №1/22/02/2022, якою внесено зміни до преамбули Договору, а саме Споживача Комунальне підприємство «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» змінено на Комунальне підприємство «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (відповідач у справі), яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області».
Згідно з п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/17/01/2020 від 17.01.2020, КП «Водоканал» через мережі централізованого водопостачання та водовідведення забезпечує Споживачу водопостачання на господарсько-питні, побутові і технічні потреби та водовідведення для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетних установ, інших споживачів), які мешкають або розташовані на територіях (населених пунктах), що відносяться до Михайлівської сільської ради (Михайлівської сільської об'єднаної територіальної громади) та Петро-Михайлівської, Гнаровської сільських рад Вільнянського району Запорізької області.
Відповідно до п. 3.1.2 розділу 3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019) у разі необхідності Водоканал зобов'язаний перевіряти правильність зняття Споживачем показів засобів обліку води та здійснювати контроль за наданими Споживачем відомостями про об'єми водопостачання і водовідведення, показниками якості скинутих стічних вод та складати відповідні акти.
Пунктом 3.2.1 Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 Договору.
За змістом п.п. 3.2.2. пункту 3.2 розділу 3 Договору в редакції Додаткової угоди №1/17/01/2020 від 17.01.2020, для обліку спожитої води обладнано водолічильні вузли та встановлені засоби обліку води в точках підключення Споживача до мереж Водоканалу на вводах №№ 1-7, які фіксують в повному обсязі витрати питної води відповідно до технічних паспортів даних засобів обліку питної води. Споживач зобов'язаний своєчасно надавати Водоканалу покази засобів обліку питної води для проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення у терміни зазначені у п.п. 5.1, 5.1.1.
Згідно п. 3.2.10 розділу 3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1/26/07/2023 від 26.07.2023) відповідальною особою Споживача за водопостачання та водовідведення, зберігання пломб на водолічильних вузлах, вводах та водопровідних мережах Споживача, підписання усіх видів актів, актів-рахунків, виконання приписів Водоканалу, призначено директора Теплова Юрія Сергійовича.
Відповідно до п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019 встановлено, що основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач з 28 по 31 число кожного місяця надає Водоканалу Звіт про показники приладів обліку питної і гарячої води та об'єми водопостачання та водовідведення за формою, визначеною у додатку, який підписується Споживачем.
На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного Договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу.
Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати надання Звіту самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку.
Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем.
Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Передача Споживачем даних щодо показань приладу(-дів) обліку питної та гарячої води (надалі - дані) через оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій» здійснюється з 28 по 31 число кожного місяця, Водоканал на підставі переданих даних визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Реєстрація Споживача в оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій» та отримання ним повідомлень здійснюється через електрону пошту Споживача. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати передачі даних через оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій», самостійно отримати у Водоканалі та підписати всі примірники Акта-рахунку і перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку. Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення (п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору, у редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019).
За умовам розділу 2 Договору, він діє з 01 січня 2012 по 31 грудня 2012, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового Договору регулюються даним Договором.
Доказів припинення дії Договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012 матеріали справи не містять.
Позивач зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу в період з 01.06.2025 по 31.08.2025 обумовлені Договором послуги з питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 692 475,22 грн, про що свідчать підписані уповноваженими представниками сторін Актами, копії яких містяться в матеріалах справи.
На підставі даних приладів обліку про обсяги водоспоживання та водовідведення, зазначених у відповідних Актах, позивачем складені та передані відповідачу Акти-рахунки за спірний період:
- № 220507 від 30.06.2025 на суму 1 825 955,24 грн;
- № 228800 від 31.07.2025 на суму 1 470 999,48 грн;
- № 236863 від 31.08.2025 на суму 1 395 520,50 грн.
Відтак, загальна сума наданих відповідачеві послуг з питного водопостачання та водовідведення за період червень - серпень 2025 року складає 4 692 475,22 грн.
Відповідач оплату за надані позивачем послуги за вказаний період не здійснив.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №5386/4 від 03.01.2012 в частині своєчасної оплати наданих йому послуг стало підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 17149,21 грн пені та 14095,24 грн 3 % річних.
Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість сторін, спрямована навстановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Між сторонами склалися господарські правовідносини на підставі укладеного між ними договору №5386/4 від 03.01.2012 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як встановлено судом, у п. 5.1.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 02.09.2019) сторонами узгоджено, що Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати передачі даних через online - сервіс «Особистий кабінет для організацій» перерахувати на розрахунковий рахунок КП «Водоканал» суму, вказану в акті-рахунку.
Суду надані докази формування позивачем на підставі отриманих від Споживача показів приладу обліку водоспоживання Актів-рахунків на оплату наданих послуг.
Зазначені документи отримані відповідачем, про що свідчать підписи директора відповідача.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної оплати отриманих послуг за вказаний у позові період суду не надав.
Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих послуг з водопостачання у встановлений договором строк не виконав. Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання за договором №5386/4 від 03.01.2012 у період з 01.06.2025 по 31.08.2025 у загальному розмірі 4 692 475,22 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17149,21 грн та 3% річних у розмірі 14095,24 грн за період прострочення з 08.07.2025 по 10.09.2025.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.09.2019) сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг, споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Сторони домовились, що з дня введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІ від 09.11.2017 у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в т.ч., сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг доведений.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов'язання та наявності правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано його грошове зобов'язання з оплати наданих йому послуг, нарахування позивачем пені та 3% річних є правомірним.
Згідно з наданими позивачем розрахунками, пеня та 3% річних нараховані на суму простроченого грошового зобов'язання за період прострочення з 08.07.2025 по 10.09.2025.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, які виконані позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 17149,21 грн та 3% річних в сумі 14095,24 грн.
Таким чином позов задовольняється повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 33622933) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) заборгованість у розмірі 4 692 475,22 грн (чотири мільйона шістсот дев'яносто дві тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень 22 коп.), пеню у розмірі 17149,21 грн (сімнадцять тисяч сто сорок дев'ять гривень 21 коп.), 3% річних у розмірі 14095,24 грн (чотирнадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень 24 коп.).
Стягнути з Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 33622933) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) судовий збір в розмірі 56684,64 грн (п'ятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 64 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 12.12.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько