номер провадження справи 5/42/22
27.11.2025 Справа № 908/419/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Фізичної особи - підприємця Кудінова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
До відповідача: Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області (вул. Інтеркультурна, 72/1, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312; код ЄДРПОУ 36618081)
про визнання укладеним договору,
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
14.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Кудінова Сергія Миколайовича до Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання договору укладеним.
14.02.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/419/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/419/22 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/42/22, підготовче засідання призначено на 16.03.2022 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Ухвалою суду від 16.03.2022 відкладено підготовче засідання. Дату та час підготовчого засідання вирішено визначити відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Запропоновано учасникам справи повідомити суд про згоду та можливість отримувати ухвали (рішення) суду лише електронною поштою, звернутися до суду з відповідною заявою та надати електронні адреси для повідомлення про розгляд справи шляхом направлення ухвал (рішень) суду по справі (з ЕЦП судді) електронною поштою. Запропонувати сторонам подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.
Ухвалою від 14.10.2025 підготовче засідання призначено на 11.11.2025 о 10 год. 45 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 11.11.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.11.2025 о 10 год. 45 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
27.11.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
В обґрунтування заявлених позивних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 року по справі № 908/1106/18 (набрало законної сили 21.09.2018 року) визнано укладеним договір про надання ритуальних послуг між позивачем та відповідачем за аналогічних обставин, терміном дії 3 роки. 22.09.2021 року позивач звернувся до КП «Ритуальна служба «Ритуал» Мелітопольської міської ради Запорізької області із заявою про укладання договору про надання ритуальних послуг, яка відповідає вимогам п. 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України від 19.11.2003 № 193 з додатками згідно переліку документів необхідних для укладання договору та проектом договору, який запропоновано укласти терміном на 3 роки. Вказану заяву відповідач отримав, однак відповіді не надав. Позивачем направлено відповідачу запит від 26.11.2021 року про стан розгляду заяви про укладання договору про надання ритуальних послуг, однак вказана заява залишена відповідачем без відповіді. Таким чином, позивач вважає що дії ритуальної служби порушують його права та просить суд визнати укладеним договір про надання ритуальних послуг між позивачем та відповідачем у запропонованій позивачем редакції. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 179, 180, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 9, 10, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», п. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №193 від 19.11.2003.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників позивача та відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області ФОП Кудінов С.М. та КП «РС «Ритуал» Мелітопольської міської ради Запорізької області не мають зареєстрованих електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно роздруківки з офіційного сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua/ місцезнаходженням Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 36618081) є вул. Інтеркультурна (Дзержинського), 72/1, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312.
Відповідно до Відповіді №2055209 від 27.11.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кудінов Сергій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Відповіді №2055189 від 27.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру Кудінов Сергій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У Відповіді №2055238 від 27.11.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особі з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери за параметрами запиту: Кудінов Сергій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Довідки ВПО відсутні.
Мелітопольська міська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025, з 25.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
З метою повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи судом та про їх право подати відповідно письмові пояснення по суті спору та відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 14.10.2025 та 11.11.2025 направлені судом на електронну пошту представника позивача - адвоката Костиря Д.А.: ІНФОРМАЦІЯ_2 та тексти вказаних ухвал суду розміщені на офіційному веб-сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет.
Отже, позивач та відповідач належним чином повідомлені про розгляд цієї справи в суді.
Однак, станом на 27.11.2025 від позивача та відповідача відповідно письмових пояснень по суті спору та відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористалися.
Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
У статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Фізичної особи - підприємця Кудінова Сергія Миколайовича є організація поховань і надання суміжних послуг.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 року по справі № 908/1106/18 (набрало законної сили 21.09.2018 року) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кудінова Сергія Миколайовича, с. Вознесенка, Мелітопольський район, Запорізька область до Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь, Запорізька область, задоволено. Визнано укладеним договір про надання ритуальних послуг між Фізичною особою-підприємцем Кудіновим Сергієм Миколайовичем ( АДРЕСА_3 , реєстраційний код НОМЕР_1 ) та Комунальним підприємством "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 72/1, код ЄДРПОУ 36618081) у відповідній редакції.
Згідно п.8.2 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №193 від 19.11.2003, договір про надання послуг укладається на термін три роки, але за згодою сторін цей термін може бути іншим.
22.09.2021 року Позивач направив на поштову адресу Комунального підприємства «Ритуальна служба «Ритуал» Мелітопольської міської ради Запорізької області заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг, з додатками згідно переліку документів необхідних для укладання договору та проектом договору, який запропоновано укласти терміном на 3 роки.
Факт направлення вказаної поштової кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.09.2021.
Вказану заяву з додатками Відповідач отримав - 24.09.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7231501017428.
Пунктом 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні встановлено, що протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.
Позивачем направлено на поштову адресу Відповідача запит від 26.11.2021 року про стан розгляду заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послуг, який отримано - 30.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7231500967177 від 26.11.2021.
Однак, станом на 11.02.2022 року - дату звернення з цим позовом до суду, відповіді від Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області, Позивач не отримав.
Враховуючи вище викладені обставини, Позивач просить суд визнати укладеним договір про надання ритуальних послуг між Фізичною особою - підприємцем Кудіновим Сергієм Миколайовичем ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Комунальним підприємством "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 36618081 з моменту набрання рішенням суду законної сили, в редакції наведеної у тексті позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України).
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Правовідносини в України відносно поховання померлих осіб регулюються Законом України "Про поховання та похоронну справу", наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства № 193 від 19.11.2003 Про затвердження нормативно-правових актів відносно реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" ритуальні послуги - це послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання; предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).
Згідно із ст. 9 Закону України "Про поховання та похоронну справу" ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.
Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про поховання та похоронну справу", надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.
За приписами статті 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно зі статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.
Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, для суб'єктів господарювання, які вирішили надавати ритуальні послуги, є обов'язковим укладення відповідного договору із сільським головою або ритуальною службою.
За приписами пункту 5 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства за № 193 від 19.11.2003, ритуальна служба відповідно до покладених на неї завдань зобов'язана, зокрема, укладати договори-замовлення на організацію та проведення поховання; на підставі договору-замовлення забезпечувати безперешкодний доступ на територію кладовища (крематорію) суб'єкта господарської діяльності, з яким укладено договір про надання ритуальних послуг; у разі відсутності на ринку послуг регіону необхідної замовнику ритуальної послуги - забезпечувати надання цієї послуги власними силами.
Згідно пунктів 8 та 8.1 Типового положення ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб'єктами господарювання в такому порядку.
Суб'єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім'я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи - копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання; режим роботи та номер телефону.
Відповідно до пункту 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні, протягом 14 робочих днів з для отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.
22.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про укладення договору про надання ритуальних послуг з додатками необхідних документів, в т.ч. проектом договору, який запропоновано укласти терміном на 3 роки.
Однак, Відповідач відповіді на вказану заяву не надав.
Позивач звернувся до Відповідача з запитом щодо надання відповіді відносно розгляду заяви про укладання вказаного договору.
Відповідач також на вказаний запит відповіді Позивачу не надав.
Разом з тим, суд враховує судову практику Верховного суду щодо вказаних господарських правовідносин з урахуванням обставин, які склалися на території України та прийняття Президентом України Указу від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У постанові Верховного Суду від 26.03.2024 року у справі № 913/768/21 встановлено наступне:
« 26. 15.04.2014 Верховна Рада України прийняла Закон №1207-VII.
27. У ст.13 цього Закону (у редакції, що діяла на момент укладення Договору) встановлені особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території.
28. Частина 2 цієї статті містить два абзаци. У абз.1 ч.2 ст.13 Закону №1207-VII встановлюється норма, згідно з якою здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
29. У абз.2 ч.2 ст.13 Закону №1207-VII визначено, що правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз.2 ч.2 ст.215 ЦК.
30. Частина 1 ст. 13 вказує, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч.1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч.1 ст.3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
31. Відповідно до абзаців 1, 2 ст.1 Закону №1207-VII тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
32. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (п.1 ч.1 ст.3 Закон №1207-VII).
33. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації), починаючи з 07.04.2014. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
34. Згідно з ч.3 ст.1 Закону №1207-VII дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
35. Кабінет Міністрів України своєю постановою від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" установив, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
36. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст.93 ЦК).
37. Суд апеляційної інстанції встановив, що місцезнаходженням ТОВ "Діброва" є: 92500, Луганська область, Старобільський район, смт. Мілове, вул. Міловська, 68А.
38. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Міловська селищна територіальна громада (UA44140070000058445) Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою територією з 24.02.2022.
39. Отже, положення Закону №1207-VII, зокрема особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території, визначені ст.13 вказаного Закону, розповсюджується на ТОВ "Діброва".
40. Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування ст.13 Закону №1207-VII.
41. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.11.2022 у справі №440/2831/19 зазначив таке:
"Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 01.07.2021 №1618-IX (набрав чинності 21.11.2021) в статтю 13 Закону №1207-VII внесені зміни, зокрема частину першу цієї статті викладено в новій редакції: "Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України".
Відповідно до змісту пояснювальної записки до законопроекту №1618-IX після прийняття Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" Радою ЄС запроваджено санкції проти Російської Федерації, а саме заборонено імпорт продукції з тимчасово окупованої території до країн ЄС, заборонені інвестиції, заборонено експорт певних товарів і технологій на таку територію та інше. Будь-які поставки товарів з окупованої території заборонені в Україні. Водночас в українському законодавстві залишається дозволеним, хоча і з обмеженнями, ведення господарської діяльності з тимчасово окупованою територією, що суперечить публічній позиції держави в сфері санкційної політики та політики невизнання. Прийняття зазначеного проекту сприятиме, зокрема усуненню обставин, які сприяють продовженню ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території.
Прийняття Закону №1618-ІХ підтвердило загальне невизнання державою легітимності підприємницької діяльності на окупованих територіях".
42. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, застосовуючи приписи ст.13 Закону №1207-VII, у постанові від 26.09.2023 у справі №913/527/21 дійшов такого висновку:
"6.24. Враховуючи наведене вище, а також зважаючи на застереження щодо застосування абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України, викладене в статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", колегія суддів дійшла висновку, що додатковий договір від 22.04.2014 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20.04.2007 № 0420/03 є нікчемним в силу закону, а саме статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тому відсутні підстави для визнання його недійсним. З огляду на зазначене, доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими".
43. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу №910/3831/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в своїй ухвалі від 29.05.2023 також розглянув клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, під час вирішення якого застосував приписи ст.13 Закону №1207-VII, зазначивши таке:
"43. На обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що 02.06.2022 між ТзОВ "Луганськгаз Збут" та АО "Лекс груп" укладено договір відступлення права вимоги. […]
50. Надаючи оцінку доводам учасників справи щодо поданого клопотання про здійснення процесуального правонаступництва Верховний Суд приймає до уваги те, що 15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до долучених до клопотання про здійснення процесуального правонаступництва документів установлено, що договір відступлення права вимоги від 02.06.2022 та акт приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги від 10.04.2023 підписано ТзОВ "Луганськгаз збут" в особі директора Кравця М. М. та АО "Лекс груп" в особі голови Базилевського С. Б.
57. Водночас, юридичною адресою ТзОВ "Луганськгаз збут" на момент підписання договору та акта є: вул. Гагаріна, буд. 87, кім. 307, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400.
58. Зазначена адреса також не змінилась станом на час подання та розгляду судом клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, що не заперечувалось представником ТзОВ "Луганськгаз збут" у судових засіданнях.
59. Разом з тим, станом на дату підписання зазначеного договору (02.06.2023) Сєвєродонецька міська територіальна громада містилась в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.05.2022, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 01.06.2022 № 105 чинного на момент укладення договору).
60. Поряд з цим, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 установлено, зокрема, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
61. Зокрема, у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 міститься інформація, згідно якої датою виникнення можливості бойових дій на території Сєвєродонецької міської територіальної громади (UA44120110000010163) 25.06.2022.
62. З огляду на зазначене, станом на момент набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 - 02.03.2023 та на момент підписання акта приймання - передачі документів, які підтверджують право вимоги до АТ "Укртрансгаз" - 10.04.2023 Сєвєродонецька міська територіальна громада також перебувала і досі перебуває у тимчасовій окупації.
63. Таким чином, договір відступлення права вимоги від 02.06.2022 та акт приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги від 10.04.2023 підписано суб'єктом господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія.
64. З огляду на зазначене вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання АО "Лекс груп" про здійснення процесуального правонаступництва на підставі приписів статті 215 ЦК України та статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на нікчемність договору стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія.
65. Посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, судом не приймаються до уваги, позаяк станом на дату підписання зазначеного договору (02.06.2023) Сєвєродонецька міська територіальна громада містилась в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.05.2022, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 01.06.2022 №105 чинного на момент укладення договору).
66. До того ж сторонами в пункті 5.1 Договору відступлення права вимоги погоджено вступ його в дію з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/3831/22 про стягнення грошових коштів, яким є 02.03.2023 і на зазначену дату Сєвєродонецька міська територіальна громада містилась в переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309".
44. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 (пункти 25-26) послалася на вказану вище ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2023 в частині розгляду клопотання АО "Лекс груп" про здійснення процесуального правонаступництва та результатів вирішення цього питання на підставі ст.13 Закону №1207-VII.
45. Отже, Верховний Суд у вказаних справах, застосовуючи положення ст.13 Закону №1207-VII, дійшов висновку, що господарська діяльність суб'єктів, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, знаходиться поза межами правового регулювання України, а вчинені ними правочини є нікчемними, а отже не створюють юридичних наслідків, тобто, не "породжують" (змінюють чи припиняють) цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 року у справі № 913/768/21, суд підтвердив, що правочини, стороною яких є суб'єкт господарювання з місцезнаходженням на ТОТ (який не змінив податкову адресу на підконтрольну територію), є нікчемними.
Отже, якщо підприємство залишилося юридично на тимчасово окупованій території, таке підприємство не можете легально укладати договори в українському правовому полі.
Як встановлено судом, місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця Кудінова Сергія Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_1 та місцезнаходженням Комунального підприємства "Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 36618081) є вул. Інтеркультурна, 72/1, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025, Мелітопольська міська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 25.02.2022.
Отже, положення Закону №1207-VII, зокрема особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території, визначені ст.13 вказаного Закону, розповсюджується і на ФОП Кудінова С.М., і на КП Ритуальна служба "Ритуал" Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Враховуючи, що вказані суб'єкти господарювання - позивач і відповідач не змінили свої податкові адреси на іншу територію України, тобто на даний час перебувають та зареєстровані на тимчасово окупованій російською федерацією території України, то суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг не підлягають задоволенню, оскільки такий договір сам по собі є нікчемним з огляду на абз. 2 ч. 2 ст.13 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон №1207-VII).
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено та підписано: 08.12.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.