вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
18 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/317/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород, в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Нікос», м. Ужгород
про стягнення суми 3 022 918,28 грн.
За участі:
від прокуратури - Андрейчик А.М, прокурор відділу, службове посвідчення № 069357 від 01.03.2023
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача в якому просить стягнути з Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Нікос», м. Ужгород суму 3 022 918,28 грн, з яких 2 197 054,24 грн - безпідставно збережених коштів пайової участі, 646 728,88 грн - інфляційних нарахувань та 179 135,16 грн - 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем положень Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Ремецькі О.Ф.
Ухвалою суду від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 907/9/25 призначено на 22 квітня 2025 року.
09.04.2025 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов.
До дати судового засідання 21.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання через зайнятість представника в іншому судовому процесі по розгляду апеляційної скарги, разом з тим надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
Ухвалою суду від 22.04.2025 відкладено підготовче засідання на 22.05.2025.
Ухвалою суду від 22.05.2025 відкладено підготовче засідання на 09.07.2025.
Ухвалою суду від 09.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 07.08.2025.
Ухвалою суду від 07.08.2025 відкладено розгляд справи по суті на 10.09.2025.
Ухвалою суду від 10.09.2025 відкладено розгляд справи по суті на 14.10.2025.
Ухвалою суду від 14.10.2025 відкладено розгляд справи по суті на 18.11.2025.
Позиція прокурора
У період із 09.06.2020 по 23.06.2022 Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Нікос» (далі - Відповідач, ЖБК «Нікос»), згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 11.06.2020 № ЗК 1 122016305 16 (зі змінами) здійснив будівництво об'єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення (Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 1 «Б»).
Код об'єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.1 - «Будинки багатоквартирні масової забудови».
Як вбачається із п. 12 акта готовності об'єкта до експлуатації (дата створення: 21.03.2022), пайова участь Відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ).
Оскільки ЖБК «Нікос» договір про пайову участь з Ужгородською міською радою не укладено, а будівництво об'єкту розпочато у червні 2020 року, у нього виник обов'язок упродовж 10 днів після 09.06.2020 звернутися до Ужгородської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Стверджує, що ЖБК «Нікос» безпідставно не сплачені грошові кошти у якості пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Ужгородської міської ради у зв'язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення по вул. Миколи Бобяка, 1 « Б» в м. Ужгороді.
Позиція позивача.
Позивачем - Ужгородська міська рада, м. Ужгород, письмово викладеної позиції по суті спору не подано.
Позиція відповідача
Відповідач - Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Нікос», м. Ужгород, щодо задоволення позову заперечує повністю. У поданому відзиві на позовну заяву звертає увагу на те, що у даному випадку пайовий внесок був не сплачений при задекларованій законній правовій підставі для такої несплати.
Зауважує, що Ужгородська містка рада поставила під сумній підставу для звільнення від сплати пайового внеску тільки 06.08.2024 року, направивши відповідачу претензію про сплату коштів. Для оцінки взаємовідносин що виникли між сторонами слід звернутись до основи доктрини venire contra factum proprium, в якій знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Вважає, що з вважати несплату пайової участі відповідача безпідставно набутими коштами буде юридично невірним, так як відповідач покладаючись на отримання ним звільнення від сплати пайової участі законно, з отриманою правовою підставою, не сплачував таку.
Навіть якщо допустити, що поведінка позивача є такою що не суперечить принципу добросовісності, в контексті надання звільнення від сплати, а є суто помилкою, то навіть за таких умов відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, які випливають з норм статті 611 та відсилають до статті 625 ЦК України, у зв'язку з відсутністю порушеного відповідачем зобов'язання щодо такої сплати, так як від такого зобов'язання відповідача було звільнено самими позивачем.
Таким чином вважає, що стягнення з відповідача сум у розмірі 646 728,88 грн інфляційних нарахувань та 179 135,16 грн 3 % річних є безпідставними та не підлягають до задоволення.
У період із 09.06.2020 по 23.06.2022 Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Нікос» (далі - Відповідач, ЖБК «Нікос»), згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 11.06.2020 № ЗК 1 122016305 16 (зі змінами) здійснив будівництво об'єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення (Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 1 «Б»).
Код об'єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.1 - «Будинки багатоквартирні масової забудови».
У подальшому, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради видано Відповідачу сертифікат від 23.06.2022 № ЗК 122220327118, яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Відповідно до зазначеного сертифікату об'єкт будівництва має такі основні показники: - найменування об'єкта згідно з проектом: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Бобяка Миколи, б. 1 «Б»; - дата початку будівництва - 09.06.2020; - дата завершення будівництва - 25.02.2022; - загальна площа будівлі - 14438, 56 кв.м; - загальна площа квартир - 9004.34 кв.м; - площа приміщень комерційного призначення 1-ї секції - 1219,37 кв.м, 2-ї секції - 1105 кв.м, 3-ї секції - 1332,44 кв.м (загальна площа - 3657,34 кв.м); - кількість поверхів - 12; - загальна кількість квартир - 138; - площа житлового будинку - 14438, 56 кв.м (1-ї секції - 5804.28 кв.м, 2-ї секції - 4243,42 кв.м, 3-ї секції - 4390, 86 кв.м); - кошторисна вартість будівництва 16884, 65 тис. грн.
Як вбачається із п. 12 акта готовності об'екта до експлуатації (дата створення: 21.03.2022), пайова участь Відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Щодо представництва прокурора
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Ненадходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до бюджету розвитку місцевого бюджету безперечно порушує права відповідної територіальної громади, інтереси якої представляє відповідний орган місцевого самоврядування.
Окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням практики Верховного Суду виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді на адресу Ужгородської міської ради скеровано лист від 28.02.2025 за № 07.53-107-1561ВИХ-25 стосовно сплати коштів пайової участі замовником будівництва об'єкту «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Бобяка Миколи, б. 1 «Б», вжитих заходів реагування у разі їх несплати.
У відповідь листом № 1080/02.4-19 від 06.03.2025 Ужгородська міська рада повідомила про несплату пайової участі замовником будівництва ЖБК «Нікос» та направила матеріали для формування позовної заяви (претензію про сплату коштів від 06.08.2024 із копією повідомлення про повернення, сертифікат ЗК 122220327118 та витяг з реєстру будівельної діяльності).
Після скерування претензії від 06.08.2024 на адресу замовника та її повернення за закінченням терміну зберігання з відповідним позовом про стягнення з ЖБК «Нікос» коштів пайової участі до суду міська рада не зверталась.
Позивачем не вжито заходів до усунення вказаних порушень, зокрема, не пред'явлено до суду позову про стягненні грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон №3038-VI) визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
На підставі ч. 1 ст. 2 Закону №3038-VI планування і забудова територій діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Так, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Проте, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX.
Означеним пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. Розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Приписами пунктів 3, 4 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-IX також визначено, що замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до підпунктів 14.1.129 та 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації) (далі - ПК України) об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень; б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію, і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (постанови Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21, від 04.04.2024 у справі №923/1306/21 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23).
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
При цьому, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Аналогічні правові висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №909/1402/19, від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23.
З аналізу вищевикладеного випливає, що обов'язок відповідача в частині сплати коштів пайової участі за будівництво виник із дати повідомлень про початок виконання будівельних робіт.
Водночас строк внесення коштів пайової участі сплинув з дати введення вказаних об'єктів в експлуатацію.
За встановлених судом обставин даної справи, відповідач не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної шляхом перерахування до місцевого бюджету означеного населеного пункту коштів пайової участі.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, та Верховного Суду, викладеної в постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, замовник будівництва зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, частина 1 якої передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про стягнення суми 2 197 054,24 грн безпідставно збережених коштів є обґрунтованими та правомірними.
Разом з тим, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано вказаних обставин.
Доводи відповідача, які фактично зводяться до тверджень про відсутність у нього обов'язку з сплати коштів пайової участі судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.
Щодо інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з поданим прокурором розрахунком, за прострочення оплати ним нараховано 646 728,88 грн - інфляційних нарахувань та 179 135,16 грн - 3 % річних.
З огляду на наведене, суд, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум 646 728,88 грн - інфляційних нарахувань та 179 135,16 грн - 3 % річних встановив, що такі підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород, в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Нікос», м. Ужгород про стягнення суми 3 022 918,28 грн.
Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Нікос», (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул.Бобяка Миколи, будинок 1 "Б", код ЄДРПОУ 43484699) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3 код ЄДРПОУ 33868924) грошові кошти у сумі 3 022 918,28 грн (три мільйони двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять гривень 28 коп.) з яких: 2 197 054,24 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 646 728,88 грн - інфляційні нарахування, 179 135,16 грн - 3 % річних.
3.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Нікос», (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул.Бобяка Миколи, будинок 1 "Б", код ЄДРПОУ 43484699) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 45 343,77 грн (сорок п'ять тисяч триста сорок три гривні 77 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 12.12.2025.
Суддя О. Ф. Ремецькі