вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.12.2025 Справа № 904/5666/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Еско-Пектораль'', м. Ніжин, Чернігівська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Біосід Агро'', с. Горянівка, Дніпропетровська область
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Ярошенко В.І.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю ''Еско-Пектораль'' звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Біосід Агро'', в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ''Біосід Агро'' поставити Товариству з обмеженою відповідальністю ''Еско-Пектораль'' на виконання умов договору поставки № 19/05 від 19.05.2025, паливні гранули "пелета", якісні характеристики якого визначені в Специфікації № 1 до Договору поставки № 19/05 від 19.05.2025 в кількості 44 тони за ціною 5 200 грн, в т.ч. ПДВ 20% за 1 тону на загальну суму 228 800 в т.ч. ПДВ 20%.
Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі № 904/5666/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 16.12.2024 надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: 52005, Дніпропетровська область, с. Горянівка, вул. Кедрова, 60.
Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
24.10.2025 на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 08.10.2025, до якого відділенням поштового зв'язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини
виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 19/05 від 19.05.2025 в частині своєчасної поставки товару.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
19.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Еско-Пектораль'' (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Біосід Агро'' (постачальник, продавець) укладено договір поставки № 19/05.
За умовами пункт 1.1 договору, постачальник зобов'язується постачати покупцеві, а покупець зобов'язується приймати від постачальника та оплачувати товар - Паливні гранули «пелета».
Постачання товару здійснюється партіями згідно узгоджених між сторонами специфікацій (пункт 1.2 договору).
Пунктом 2.5 договору, визначено, що обов'язок постачальника передати товар покупцеві (поставити товар) вважається виконаним у момент фактичної передачі товару покупцю або перевізнику покупця в місці поставки за видатковою накладною.
Відповідно до пунктом 3.1 договору, кількість, асортимент, ціна та загальна вартість партії товару, що поставляється, вказуються специфікаціях до договору.
Право власності на товар разом з усіма ризиками втрати, пошкодження та/або псування товару переходить від постачальника до покупця в момент його поставки (пунктом 6.1 договору).
Згідно з пунктом 8.1 договору, ціна кожного найменування товару і загальна вартість чергового постачання зазначені в рахунку-фактурі, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Загальна вартість товару (ціна договору) являє собою вартість всього товару, який поставляється в межах даного договору за всіма видатковими накладними (пункт 8.2 договору).
Пунктом 9.1 договору, визначено, що оплата товару, який постачається за цим договором повинна бути здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника 100% по факту завантаження кожної окремої партії.
Товар є оплаченим з моменту зарахування грошових коштів, перерахованих покупцем у рахунок його оплати, на банківський рахунок постачальника та/або з моменту надходження готівкових грошових коштів до каси постачальника (пункт 9.2 договору).
19.05.2025 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору № 19/05 від 19.05.2025, якою погоджено поставку товару, а саме: паливні гранули "пелета" Діаметр: 8,0/6,0мм мм ±5%, Вологість макс. 7-10%, Зольність макс - 4,5% у кількості 44 тон, пакування: Біг бег; за ціною 5 200 грн за тонну з ПДВ. Загальна сума 228 800 грн з ПДВ.
На виконання умов договору та специфікації № 1 до нього, відповідачем виставлено позивачу для здійснення оплати рахунки: № 10 від 19.05.2025 на суму 57 200 грн, № 11 від 20.05.2025 на суму 57 200 грн, № 12 від 21.05.2025 на суму 57 200 грн, № 13 від 22.05.2025 на суму 57 200 грн.
Позивачем на підставі вказаних рахунків сплачено за товар у загальному розмірі 114 400 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1023 від 20.05.2025 на суму 57 200 грн, № 1019 від 19.05.2025 на суму 57 200 грн.
Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за договором щодо поставки товару та не здійснено поставку оплаченого позивачем товару.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого товару позивачем на адресу відповідача надіслано претензію б/н від 10.09.2025 щодо не поставки товару погодженого договором та специфікацією № 1 до нього на суму 228 800 грн з вимогами поставки відповідного товару. докази направлення вказаної претензії наявні в матеріалах справи. Вказана претензія залишена без виконання.
Доказів поставки відповідачем товару за спірним договором станом на час розгляду справи суду не надано.
Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
Щодо зобов'язань виконати обов'язок внатурі
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 2 цього ж Кодексу господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 та від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Водночас суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Так, положеннями частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що такий спосіб захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його.
Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Аналогічні висновки викладено у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.
Тобто, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав позивача, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов'язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.
Таким чином, у такому спорі позивач має обов'язок довести невиконання чи неналежне виконання відповідачем обов'язку в натурі та порушення своїх прав таким невиконанням.
Згідно з ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявні претензія позивача б/н від 10.09.2025 надіслана відповідач з вимогами щодо поставки товару на суму 228 800 грн. погодженого договором та специфікацією № 1 до нього. Вказані вимоги залишені відповідачем без виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, на виконання умов п.п.9.1, 9.2 договору поставки № 19/5 від 19.05.2025 та специфікації позивачем перераховано, на підставі виставлених відповідачем рахунків, оплату у загальному розмірі 114 400 грн.
Пунктом 2.5 договору, визначено, що обов'язок постачальника передати товар покупцеві (поставити товар) вважається виконаним у момент фактичної передачі товару покупцю або перевізнику покупця в місці поставки за видатковою накладною.
Доказів поставки оплаченого товару відповідач суду не надав.
Зі змісту ч.2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача щодо зобов'язання відповідача передати оплачений товар у кількості 22 тони за ціною 5 200 грн в т.ч. ПДВ 20% за 1 тону на загальну суму 114 400 в т.ч. ПДВ 20%.
Враховуючи те, що умовами пункту 9.1 договору погоджено зобов'язання покупця внесення 100 % оплату товару по факту завантаження кожної окремої партії товару, що є підставою для здійснення постачальником обов'язку щодо поставки вказаної партії товару, а позивачем фактично сплачено за товару 114 400 грн за поставку товару у кількості 22 тони, то обов'язок поставки відповідачем не оплаченої частини товару позивачу не виник, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача на виконання умов договору поставки № 19/05 від 19.05.2025 поставити не оплачений товар у кількості 22 тони на суму 114 400 грн.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача на виконання умов договору поставки № 19/05 від 19.05.2025, поставити товар, а саме: паливні гранули "пелета", якісні характеристики якого визначені в специфікації № 1 до Договору поставки № 19/05 від 19.05.2025 у кількості 22 тони за ціною 5 200 грн, в т.ч. ПДВ 20% за 1 тону на загальну суму 114 400 грн в т.ч. ПДВ 20%.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 716 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ''Біосід Агро'' (52005, Дніпропетровська область, с. Горянівка, вул. Кедрова, 60, код ЄДРПОУ 45338820) на виконання умов договору поставки № 19/05 від 19.05.2025 поставити Товариству з обмеженою відповідальністю ''Еско-Пектораль'' (16604, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Незалежності, буд. 46А/33, код ЄДРПОУ 41679921) паливні гранули "пелета", якісні характеристики яких визначені в специфікації № 1 до договору поставки № 19/05 від 19.05.2025 у кількості 22 тони за ціною 5 200 грн, в т.ч. ПДВ 20% за 1 тону на загальну суму 114 400 грн в т.ч. ПДВ 20%.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю ''Біосід Агро'' (52005, Дніпропетровська область, с. Горянівка, вул. Кедрова, 60, код ЄДРПОУ 45338820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Еско-Пектораль'' (16604, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Незалежності, буд. 46А/33, код ЄДРПОУ 41679921) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 716 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко