пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 грудня 2025 року Справа № 903/820/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Бізарт»
про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Бізарт»
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка
про стягнення 494 666, 96 грн.
Представники сторін:
від позивача: Коляда Валерія Валеріївна (поза межами приміщення суду);
від відповідача: не прибули;
Встановив:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.11.2025, позов задоволено. Вирішено стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БІЗАРТ» заборгованість в сумі 494 666,96 грн. в т.ч.: сума основного боргу - 448 822,00 грн., пені - 33 163,64 грн., інфляційних збитків - 9 471,94 грн., 3 % річних - 3 209,38 грн. та 2692,91 грн. - судовий збір. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БІЗАРТ» (51253, Дніпропетровська обл.. Новомосковський р-н., с. Івано-Михайлівка, вул. Присамарська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37844996) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2692,91 грн. у зв'язку з визнанням позову відповідачем, що сплачений у розмірі 5936 грн. згідно платіжної інструкції №556 від 07.08.2025.
01.12.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Бізарт» за вх.№01-87/5559/25 від 01.12.2025 відповідно до якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмір 170 000,00 грн.
Ухвалою суду від 02.12.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Бізарт» про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат до розгляду, розгляд заяви призначено на 08.12.2025.
Про день та час проведення судового засідання сторін було повідомлено шляхом направлення відповідної ухвали електронною поштою в електронний кабінет позивача та відповідача та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлено до електронного кабінету сторін 02.12.2025.
04.12.2025 від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання за вх.№01-87/5626/25, у якому відповідач просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги у зв'язку з тим, що розмір судових витрат є неспівмірним та завищеним порівняно із складністю справи, не відповідає критерію пропорційності та розумності, а виконані адвокатом роботи, необхідні для надання правничої допомоги по даній справі, не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору.
Присутня в судовому засіданні представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення суду підтримала, просить суд її задоволити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об'єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2025, актом №01 наданих послуг від 28.11.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги по судовій справі №903/820/25 станом на 28.11.2025, рахунком від 28.11.2025 №1, платіжною інструкцією від 28.11.2025 №1314 на суму 70 000,00 грн.,
Суд встановив, що між Адвокатським об'єднанням «Біднягін і партнери» (Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БІЗАРТ» (Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.
Згідно умов п. 1.1. Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту визначену цим Договором правову (правничу) допомогу з приводу захисту законних прав та інтересів Клієнта при стягненні боргу з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (код ЄДРПОУ: 03373842) за договором поставки обладнання № 24/10/2024-МТКК від 24.10.2024 р. на користь Клєнта, в судах всіх інстанцій та юрисдикцій включаючи подальший юридичний супровід в апеляційній та касаційній інстанціях, а клієнт зобов'язується сплатити винагороду адвокатському об'єднанню.
Згідно п.п. 5.1.-5.2.5. за надання правової допомоги Клієнт, виплачує Адвокатському об'єднанню винагороду у формі гонорару. За надання правової допомоги згідно даного Договору Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар в розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч) гривень, які підлягають оплаті в наступному порядку:
5.2.1. 70 000,00 (сімдесят тисяч) гривень - протягом 60 днів за дати підписання цього Договору.
5.2.2. 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень протягом 5 банківських днів з моменту подання або отримання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції;
5.2.3. 10 000,00 (десять тисяч) гривень протягом 5 банківських днів з моменту подання або отримання касаційної скарги на рішення суду першої та/або апеляційної інстанції.
5.2.4. Гонорар сплачується Клієнтом в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Адвокатського об'єднання.
5.2.5. Сторони узгодили, що Клієнт додатково сплачує Адвокатському об'єднанню «гонорар успіху» у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень), які сплачуються Клієнтом у разі досягнення адвокатом Адвокатського об'єднання позитивного результату, як то постановлення судового рішення про стягнення заборгованості на користь Клієнта за договором поставки обладнання №24/10/2024-МТКК від 24.10.2024 р. Клієнт сплачує гонорар успіху протягом 10 днів з дати набрання чинності судового рішення в справі про стягнення боргу договором поставки обладнання №24/10/2024-МТКК від 24.10.2024 р.
Згідно ордеру серії АЕ №1413114 від 07.08.2025 та наказу від 05.02.20220 №05/20 про прийняття на роботу адвокат Коляда Валерія Валеріївна (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3856 від 14.09.2018) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність у Адвокатському об'єднанні «Біднягін і партнери».
Згідно акту №01 наданих послуг від 28.11.2025 та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правової допомоги по судовій справі №903/820/25 станом на 28.11.2025, адвокат надав клієнтові наступну професійну правничу допомогу, а саме:
1) Підготовлено, складено та подано до Господарського суду Волинської області позовну заяву із додатками від ТзОВ «Торговий Дім «БІЗАРТ» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Імені Івана Франка про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання № 24/10/2024 - МТКК від 24.10.2024 р.
2) Підготовлено, складено та подано до Господарського суду Волинської області у судову справу № 903/820/25 відповідь на відзив Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Імені Івана Франка.
3) Підготовлено, складено та подано до Господарського суду Волинської області у справі № 903/820/25 заперечення на клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Імені Івана Франка про витребування оригіналів доказів у справі № 903/820/25.
4) Підготовлено, складено та подано до Господарського суду Волинської області у справі № 903/820/25 клопотання про огляд та дослідження в судовому засіданні електронного листування між ТОВ «Торговий Дім «Бізарт» та Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Імені Івана Франка.
5) Розроблено проект мирової угоди у справі № 903/820/25.
6) Підготовлено, складено та подано до Господарського суду Волинської області у справі № 903/820/25 клопотання про долучення доказів у справі № 903/820/25.
7) Участь в судових засіданнях у справі № 903/820/25 по кількості та часу відповідно до протоколів судових засідань за 27.10.2025, 26.11.2025.
Як вбачається з платіжної інструкції від 28.11.2025 №1314 на суму 70 000 грн. ТОВ “Торговий Дім “Бізарт» здійснило оплату гонорару на суму 70 000,00 грн.
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 року за справою №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).
В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником відповідача в відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов'язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
В даному випадку позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Проте, аналізуючи розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат, суд враховує, що відносини між сторонами, на підставі яких подано позовну заяву, виникли на підставі договору поставки обладнання. Тобто, на переконання суду, категорія справи не є специфічною чи особливо складною.
Фактичними обставинами справи є порушення умов договору по оплаті заборгованості в розмірі 448 822,00 грн. за договором поставки обладнання № 24/10/2024-МТКК від 24.10.2024. Тобто, визначення суми заборгованості та виклад фактичних обставин справи не є особливо об'ємною та затратною роботою. Розрахунок інших нарахувань - пені, інфляційних втрат, 3% річних, долучений до позовної заяви, також не є складним та об'ємним.
Заява в основному містить нормативні положення Цивільного кодексу України, внаслідок чого видається, що складення такої відповідного позову не є особливо затратним по часу.
При цьому, покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони.
Відтак, враховуючи здійснене на адресу суду заперечення відповідача, які викладені у заяві 04.12.2025 за вх.№01-87/5626/25 про розмір витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат з 170 000,00 грн. до 50 000, грн., що на думку та переконання суду, є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідного для участі в засіданнях суду та підготовки до судового процесу.
На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Бізарт» за рахунок Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка витрат на надання правової допомоги в суді в розмірі 50 000,00 грн.
Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Бізарт» про ухвалення додаткового рішення за вх.№01-87/5559/25 від 01.12.2025 задоволити частково.
2. Стягнути із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (45726, Волинська обл., Горохівський р-н., с. Губин Перший, вул.. Луцька, 43 А код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “БІЗАРТ» (51253, Дніпропетровська обл.. Новомосковський р-н., с. Івано-Михайлівка, вул. Присамарська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37844996) 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 11.12.2025.
Суддя Дем'як В.М.