21.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5351/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ARKMEN UK LTD ("ЕРКМЕН ЮК ЛТД"), на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 (суддя Бєлік В.Г. Повне додаткове рішення складено та підписано - 01.04.2025) у справі №904/5351/24
за позовом UK LTD, 27 ОЛД ГЛОСТЕР СТ., ОЛБОРН, ЛОНДОН, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ
до Товариство з обмеженою відповідальністю “ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-“УКРАЇНА», м. Дніпро
про стягнення заборгованості за контрактом №15/06/23 від 15.06.2023 у розмірі 32 194,24 дол. США., що на день подання позову 06.12.2024р. становить еквівалент суми 1 339 201,15 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
До Господарського суду Дніпропетровської області через систему Електронний суд надійшла від ARKMEN UK LTD (далі - "ЕРКМЕН ЮК ЛТД", позивач) позовна заява, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-УКРАЇНА (далі - відповідач) суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 26 099,60 (двадцять шість тисяч дев'яносто дев'ять доларів США шістдесят центів) доларів США, суму збитків у розмірі 5 891,41 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто один долар США сорок один цент) доларів США, три проценти річних у сумі 203,23 (двісті три долари США двадцять три центи) доларів США.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 позовні вимоги ARKMEN UK LTD задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-УКРАЇНА суму попередньої оплати у розмірі 26 099,60 (двадцять шість тисяч дев'яносто дев'ять доларів США шістдесят центів) доларів США, три проценти річних у сумі 203,23 (двісті три долари США двадцять три центи) доларів США. Врешті позову відмовлено.
17.03.25025 до суду через систему "Електронний суд" від представника ARKMEN UK LTD надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-УКРАЇНА витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 100 доларів США.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 року у справі № 904/5351/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОСТАЛЬ" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-«УКРАЇНА» (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 49, кв. 163, код ЄДРПОУ 41974541) на корить ARKMEN UK LTD (місцезнаходження: 27 ОЛД ГЛОСТЕР СТ., ОЛБОРН, ЛОНДОН, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, WC1N 3AX; компанія номер 14264700) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 доларів США.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи позивачем долучено: копію договору (зовнішньоекономічний контракт) про надання правничої допомоги №02/08/24 від 02.08.2024, укладеного з адвокатом Рябковим С.О., додаток № 1 до договору від 25.11.2024, акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 14.03.2025,платіжну інструкцію № 1712799450 від 18.12.2024 на суму 3 100 доларів США, ордер серії АІ №1764430, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8926/10 від 13.03.2020 на ім'я адвоката Рябко С.О.
В пункті 4.1. зазначено, що орієнтована сума договору становить 5 000 доларів США. Загальна кінцева сума договору становить суму всіх Актів приймання-передачі наданих послуг, що будуть підписані сторонами протягом строку дії цього контракту.
З наданої до суду копії договору про надання правничої допомоги від 02.08.2024 № 02/08/24 господарським судом встановлено, що він не містить ані розміру гонорару адвоката, ані порядку його визначення, натомість відсилає до акта приймання-передавання наданих послуг. Жодний пункт Договору не містить положення про узгодження його сторонами вартості правничої допомоги, яка надається у справі № 904/5351/24, саме в розмірі 3 100 доларів США.
В акті прийому-передачі наданих послуг №1 від 14.03.2025 наведений перелік наданих адвокатом послуг і вказано, що їхня вартість становить 3 100 доларів США. Зазначене свідчить про те, що розмір гонорару адвоката не був фіксованим, а залежав від обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг).
Судом зауважено, що акт прийому-передачі наданих послуг №1 від 14.03.2025 не містить інформації про вартість кожної з наданих адвокатом послуг, що надало б можливість установити пропорційність та розумність витрат на відповідні послуги. Також відсутня інформація про вартість однієї години роботи адвоката та інформація про те, скільки часу адвокат витратив на виконання кожного виду роботи.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, та беручи до уваги, що гонорар адвоката у цій справі не є фіксованим і акт наданих послуг не містить інформацію про вартість кожного з наданих адвокатом виду послуг, а лише про загальну їхню вартість, суд дійшов переконання про наявність підстав для зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу в цій справі, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На переконання місцевого господарського суду, зазначені в акті №1 від 14.03.2025 такі види послуг, як аналіз документів, наданих Замовником щодо відносин з відповідачем, підготовка та подання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви, проведення розрахунку трьох процентів річних - це все складові однієї послуги з підготовки та подання до суду позовної заяви. При цьому, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості на підставі одного договору за умови сформованості і усталеності судової практики із спірного питання не потребувала від досвідченого адвоката значних зусиль і витрат часу.
Також судом враховано, що у справі проведені лише два засідання, в яких представник позивача брав участь у режимі відеоконференції: підготовче 13.02.2025 із розгляду справи по суті 12.03.2025. При цьому представник відповідача участі в засіданнях не брав. Засідання 13.02.2025 тривало з 11:45 год. до 12:11 год., засідання 12.03.2025 тривало з 14:36 год. до 14:52 год.).
Судом зауважено, що визначення між адвокатом і клієнтом саме такої вартості послуг (3 100 доларів США) не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі за рахунок іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правничу допомогу лише частково відповідають критерію розумності і обґрунтованості таких витрат, тому заяву слід задовольнити частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 1 000 доларів США із заявлених до стягнення 3 100 доларів США, інша частина витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним додатковим рішенням, через систему “Електронний суд», ARKMEN UK LTD("ЕРКМЕН ЮК ЛТД") через представника Рябко Сергія Олександровича звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025р. у справі № 904/5351/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі, cтягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 100 (три тисячі сто) доларів США 00 центів США.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що судом було порушено ч.6 ст. 126 ГПК України, відповідно до положень якої зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Матеріалами прави підтверджується, що Відповідач позовні вимоги не заперечив, свого відзиву під час розгляду справи не надав, крім того Відповідач не заявляв клопотань щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
На переконання апелянта, суд не мав права зменшувати розмір судових витрат, оскільки таке право виникає у суду виключно на підставі клопотання іншої сторони, яке заявлено не було.
Апелянт стверджує, що судом не було враховано правові висновки, викладені викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, чим порушено ч.6 ст. 126, ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Позивач вважає, що ним належними доказами доведено, що розмір витрат обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, проте судом надані докази не досліджені належним чином і в порушення процесуального законодавства судом зроблені хибні висновки щодо відповідних обставин справи.
На переконання скаржника, судом першої інстанції взагалі не враховано ціну позову, тривалість не повернення заборгованості Відповідачем, фактичну бездіяльність Відповідача з повернення попередньої оплати за контрактом та бездіяльність та незацікавленість у даному спорі після подачі позову.
Позивач звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу не перевищує і 10% від ціни позову. Наявні у справі обставини, які належним чином судом не встановлені, не свідчать, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Відповідача є способом надмірного збагачення Позивача, на користь якого такі витрати стягуються, так само не свідчать, що стягнення таких витрат є способом отримання додаткового доходу Позивачем.
Позивач вважає, що Додаткове рішення підлягає скасуванню як незаконне, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 100 (три тисячі сто) доларів США 00 центів США.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ARKMEN UK LTD, на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 у справі №904/5351/24 (суддя Бєлік В.Г.) Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.10.2025 о 12:30 годин.
21.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про здійснення розгляду даної апеляційної скарги за відсутності представника останнього у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Представник відповідача в судове засідання 21.10.2025 не з'явився, відомостей про причини неявки до суду не в про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду поданої заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, одночасно задовольняючи заяву представника позивача про розгляд справи без його участі.
21.10.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи позивачем долучено: копію договору (зовнішньоекономічний контракт) про надання правничої допомоги №02/08/24 від 02.08.2024, укладеного з адвокатом Рябковим С.О., додаток № 1 до договору від 25.11.2024, акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 14.03.2025,платіжну інструкцію № 1712799450 від 18.12.2024 на суму 3 100 доларів США, ордер серії АІ №1764430, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8926/10 від 13.03.2020 на ім'я адвоката Рябко С.О.
В пункті 4.1. зазначено, що орієнтована сума договору становить 5 000 доларів США. Загальна кінцева сума договору становить суму всіх Актів приймання-передачі наданих послуг, що будуть підписані сторонами протягом строку дії цього контракту.
В акті прийому-передачі наданих послуг №1 від 14.03.2025 наведений перелік наданих адвокатом послуг і вказано, що їхня вартість становить 3 100 доларів США. Зазначене свідчить про те, що розмір гонорару адвоката не був фіксованим, а залежав від обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг).
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Щодо тверджень позивача, що: «… Судом було порушено ч.6 ст. 126 ГПК України, відповідно до положень якої зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
В свою чергу матеріалами прави підтверджується, що Відповідач позовні вимоги не заперечив, свого відзиву під час розгляду справи не надав, крім того Відповідач не заявляв клопотань щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Тобто, суд не мав права зменшувати розмір судових витрат, оскільки таке право виникає у суду виключно на підставі клопотання іншої сторони, яке заявлено не було. …» колегія суддів зазначає наступне:
Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 16/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Вказані докази у відповідності до положень частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.08.2024 між ARKMEN UK LTD (надалі - клієнт) та адвокатом Рябко Сергієм Олександровичем (надалі - адвокат) укладено договір (зовнішньоекономічний контракт) №02/08/24 про надання правничої допомоги.
Згідно пункту 1.1. договору за дорученням клієнта адвокат зобов'язався надати послуги з правничої допомоги (далі - послуги), зміст, обсяг, вартість, порядок та умови надання яких визначається цим договором та окремими додатками до нього, які є його невід'ємною частиною, а клієнт зобов'язується оплатити такі послуги в порядку та на умовах, визначених договором.
У відповідності до пункту 2.1. договору адвокат зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором надати клієнту визначені цим договором послуги.
Орієнтована сума договору становить 5 000 доларів США. Загальна кінцева сума договору становить суму всіх актів приймання-передачі наданих послуг, що будуть підписані сторонами протягом строку цього контракту (п. 4.1. договору).
Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата вартості послуг (гонорар), яку клієнт зобов'язується сплатити за надання послуг, визначається в додатках до договору та/або Актах приймання-передачі наданих послуг підписання сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору, і здійснюється клієнтом у іноземній валюті доларі МША, код валюти 840.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 року.
Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Відповідно до п. 32 Додаткової постанови КГС у складі ВС від 13.02.2024 р. у справі № 910/12155/22 фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Відповідно акту №1 прийому-передачі наданих послуг, адвокатом Рябко С.О. було надано професійну правничу допомогу ARKMEN UK LTD вартістю 3 100 доларів США, що включала в себе:
- аналіз документів, наданих Замовником щодо відносин із «Всесвітні харчові технології «Україна»;
- підготовка та подання позовної заяви в Господарський суд Дніпропетровської області від Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвітні харчові технології «Україна» щодо стягнення попередньої оплати за непоставлений товар, трьох процентів річних та стягнення збитків, підготовка додатків до позовної заяви, проведення розрахунку трьох процентів річних;
- участь у судових засіданнях в Господарському суді Дніпропетровської області 13.02.2025р., 12.03.2025р. по справі №904/5351/24.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно, розподілу підлягало 3 100 доларів США витрат на професійну допомогу, понесених позивачем.
Як вірно встановлено господарським судом, з наданої до суду копії договору про надання правничої допомоги від 02.08.2024 № 02/08/24 вбачається, що він не містить ані розміру гонорару адвоката, ані порядку його визначення, натомість відсилає до акту приймання-передавання наданих послуг.
В пунктах договору не міститься положень про узгодження його сторонами вартості правничої допомоги, яка надається у справі №904/5351/24, саме в розмірі 3 100 доларів США.
При цьому, в акті прийому-передачі наданих послуг №1 від 14.03.2025 наведений перелік наданих адвокатом послуг і вказано, що їхня вартість становить 3 100 доларів США. Зазначене свідчить про те, що розмір гонорару адвоката не був фіксованим, а залежав від обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг).
Вказаний акт прийому-передачі наданих послуг №1 від 14.03.2025 не містить інформації про вартість кожної з наданих адвокатом послуг, що надало б можливість установити пропорційність та розумність витрат на відповідні послуги. Також відсутня інформація про вартість однієї години роботи адвоката та інформація про те, скільки часу адвокат витратив на виконання кожного виду роботи.
Судом першої інстанції, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи, на підставі яких позивач просив стягнути вказані витрати, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки зазначені в акті №1 від 14.03.2025 такі види послуг, як аналіз документів, наданих Замовником щодо відносин з відповідачем, підготовка та подання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви, проведення розрахунку трьох процентів річних - це все складові однієї послуги з підготовки та подання до суду позовної заяви. При цьому, на переконання суду, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості на підставі одного договору за умови сформованості і усталеності судової практики із спірного питання не потребувала від досвідченого адвоката значних зусиль і витрат часу.
З матеріалів справи свідчить, що у справі проведені лише два засідання, в яких представник позивача брав участь у режимі відеоконференції: підготовче 13.02.2025 із розгляду справи по суті 12.03.2025. При цьому представник відповідача участі в засіданнях не брав. Засідання 13.02.2025 тривало з 11:45 год. до 12:11 год., засідання 12.03.2025 тривало з 14:36 год. до 14:52 год.).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума 1 000 доларів США.
Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню
У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті чинне законодавство не містить.
Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях.
Згідно ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №500/5194/16 виснувала таке: «Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення»; «Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення».
В свою чергу, колегія апеляційного господарського суду, з огляду на наведене та обставини справи в їх сукупності, дослідивши надані докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, враховуючи предмет спору та значення справи для сторони, обставини справи, обсяг доказів, всі аспекти і складності цієї справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є сума 41 694,90 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що є еквівалентом 1 000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день прийняття рішення у даній справі - 26.03.2025, та підлягає корегуванню за середньобанківським курсом продажу на момент проведення розрахунку за курсом НБУ на день виконання рішення.
Іншу частину витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
Доводи апелянта в частині: «… Судом першої інстанції взагалі не враховано ціну позову, тривалість не повернення заборгованості Відповідачем, фактичну бездіяльність Відповідача з повернення попередньої оплати за контрактом та бездіяльність та незацікавленість у даному спорі після подачі позову. Варто звернути окрему увагу, що розмір витрат на правничу допомогу не перевищує і 10% від ціни позову. …» колегією суддів відхиляються з огляду на те, що сам лише розмір стягуваних сум не є єдиною визначальною обставиною для визначення розміру витрат на правничу допомогу. У даній справі ціна позову не є пропорційною складності справи.
Незважаючи на значну суму позову матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Господарським судом враховано, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків, значного обсягу матеріалів, що підлягають дослідженню тощо. Ціна позову не є визначальним фактором для визначення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню.
Досліджуючи питання щодо визначення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає за доцільне додатково звернутися до останньої практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
В даному випадку судом першої інстанції було враховано, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової (правничої) допомоги та складеному на його виконання акті приймання-передачі виконаних робіт, відповідає їх потребам та інтересам, однак заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не узгоджується з критеріями справедливості та розумної необхідності таких витрат, відповідності складності справи, її значенню для сторін, зважаючи на конкретний зміст та обсяг наданих послуг, затрачений на них фактично час, за результатом чого господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача.
Разом з тим, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Враховуючи те, що апелянтом не наведено змістовних аргументів щодо неправильного вирішення судом питання розподілу судових витрат, доводи апеляційної скарги в частині: «… Посилання судом на підставу зменшення розміру судових витрат на те, що підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості на підставі одного договору за умови сформованості і усталеності судової практики із спірного питання не потребувала від досвідченого адвоката значних зусиль і витрат часу, на думку Позивача є безпідставним і необґрунтованим жодним чином та є такими, що применшують виконану адвокатом роботу.
Проте даний позов має значну складність, оскільки поданий Позивачем нерезидентом, містить документи складені іноземною мовою, містить різні за своєю суттю позовні вимоги, які регулюються різними законодавчими актами, зокрема містить вимоги щодо стягнення попередньої оплати за зовнішньоекономічним контрактом, правове регулювання яких здійснюється також нормами міжнародного права, законом України «Про міжнародне приватне право», які також потребували детального аналізу. Також позовні вимоги містили вимоги щодо стягнення збитків, які були пов'язані і обґрунтовувались укладенням Позивачем інших міжнародних контрактів, які потребували їх детального аналізу, а також аналізу міжнародного законодавства, аналізу міжнародних нормативно правових актів.
Також суд безпідставно, як підставу для зменшення розміру судових витрат, бере до уваги, що у справі проведені лише два засідання, в яких представник позивача брав участь у режимі відеоконференції: підготовче 13.02.2025 із розгляду справи по суті 12.03.2025, при цьому представник відповідача участі в засіданнях не брав.
Зазначені обставини, проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також не участь Відповідача у судових засідання не є підставою вважати, що такі послуги надані адвокатом з представництва Позивача в судових засіданнях мають бути зменшені. Такий підхід до оцінки наданих адвокатом послуг призводить до знецінення роботи адвоката. …
… Позивач вважає, що ним належними доказами доведено, що розмір витрат обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, проте судом надані докази не досліджені належним чином і в порушення процесуального законодавства судом зроблені хибні висновки щодо відповідних обставин справи.
Судом першої інстанції в Додатковому рішенні зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проте судом першої інстанції не враховано докази, які підтверджено реальність адвокатських витрат, їх дійсність та необхідність, ані обставини справи, зокрема ціну позову та фінансовий стан обох сторін. …
… Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає, що Додаткове рішення підлягає скасуванню як незаконне, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 100 (три тисячі сто) доларів США 00 центів США. …» відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень та не спростовують оспорюваних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржником не спростовано наведених висновків суду першої інстанції та не доведено неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга ARKMEN UK LTD ("ЕРКМЕН ЮК ЛТД") задоволенню не підлягає, а додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ARKMEN UK LTD ("ЕРКМЕН ЮК ЛТД"), на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 у справі №904/5351/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 у справі №904/5351/24 - змінити, виклавши абзац другий в наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТНІ ХАРЧОВІ ТЕХНОЛОГІЇ-«УКРАЇНА» (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 49, кв. 163, код ЄДРПОУ 41974541) на корить ARKMEN UK LTD (місцезнаходження: 27 ОЛД ГЛОСТЕР СТ., ОЛБОРН, ЛОНДОН, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, WC1N 3AX; компанія номер 14264700) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі сума 41 694,90 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що є еквівалентом 1 000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на день прийняття рішення у даній справі - 26.03.2025р, та підлягає корегуванню за середньобанківським курсом продажу на момент проведення розрахунку за курсом НБУ на день виконання рішення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 01.12.2025.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв