(додаткова)
12 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1769/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Россолов В.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1769/24 (вх.№13809),
у межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Полтава (вх. №1743 П/2),
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 (повний текст складено 20.12.2024) у справі № 917/1769/24 (суддя Білоусов С. М.),
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс", м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро", м.Полтава,
про банкрутство
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-тайс") звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро".
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі №917/1769/24 про банкрутство ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро", визнано грошові вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" до ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" у розмірі 522898,33грн заборгованості та 24224,00грн - судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1769/24 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі №917/1769/24 про банкрутство.
За результатом розгляду апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки скаржниця не є учасником справи, і оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалися.
28.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" надійшла заява (вх. №13809) про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій заявник просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 17000грн.
Згідно з витягом із протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.11.2025 для розгляду заяви визначено колегію судді у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 прийнято заяву ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1769/24 до розгляду у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для надання письмових пояснень або заперечень з приводу заяви з доказами надсилання їх копії заявнику до 08.12.2025 (кінцева дата для надходження безпосередньо до суду з урахуванням поштового перебігу).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За приписами ч.3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї ухвали клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Скаржниця ОСОБА_1 у визначений судом строк не скористалась правом на подання заперечень проти винесення додаткового рішення у справі або інших пояснень з приводу поданої заяви.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, відповідно до приписів п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Розглянувши заяву ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1769/24, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Як встановлено судом із матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу додано Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №03-09-2025/2 від 03.09.2025 (далі - Договір), Акт прийому-передачі документів від 03.09.2025, Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2025.
Надання правничої допомоги за Договором здійснює адвокат Грищенко Олекандр Миколайович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009.
03.09.2025 ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" (замовник) уклало із адвокатом Грищенко О.М. (виконавець) договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро" та ОСОБА_1 ; надання консультацій з питань практичного застосування норм чинного законодавства з урахуванням останніх змін; підготовки та написання відзиву на апеляційну скаргу Климко І.Г., а також відповідних клопотань, пояснень, заперечень у справі №917/1769/24 за апеляційною скаргою Климко І.Г.; представництва інтересів замовника у суді під час розгляду апеляційної скарги та здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором.
Відповідно до приписів п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи Виконавця складає 1800,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів відповідно до п. 1.1. Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.
Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи Виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:
- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції -1 800,00 грн;
- судові засідання - 2 000,00 грн/судове засідання у суді апеляційної інстанції;
- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1 800,00 грн/год;
- витрати (квитки, добові тощо) - згідно з підтверджуючими документами.
Пунктом 3.2. передбачено, що Замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов'язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи №917/1769/24.
Пунктом 3.7. визначено, що в основу розміру вартості послуг покладено працю виконавця, а не результат судової справи.
Водночас відповідно до п. 3.8. договору сторони погодили та визначили, що розмір гонорару Виконавця у випадку прийняття позитивного на користь Замовника судового рішення (відмову (у повному обсязі або частково) у задоволенні апеляційної скарги Климко І.Г. на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1769/24, в тому числі й закриттям апеляційного провадження у даній справі), який не перевищуватиме чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що правова допомога за Договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.
Так, згідно з положеннями акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2025 загальна вартість вказаних послуг склала 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (п. 2 вказаного акту).
Із акту вбачається, що загальна кількість витраченого адвокатом часу на організацію, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту процесуальних документів (насамперед, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про закриття провадження у справі) становить 5 годин.
Крім того, вартість участі адвоката у судовому засіданні 26.11.2025 становить 2000грн.
Як вже зазначалось вище та випливає із п. 3.8. договору, за прийняття позитивного для замовника рішення у справі 917/1769/24 (а саме винесення судом рішення про закриття апеляційного провадження) додаткова оплата (гонорар) адвоката становить 6000грн.
Тобто, загальна сума 17000грн виходить із розрахунку 5 год х 1800грн + 2000грн + 6000грн.
Питання ухвалення додаткового рішення у справі регламентується статтею 244 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Частиною 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою провадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.
Судова колегія зазначає, що забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (а в даному випадку необґрунтованої апеляційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття апеляційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання апеляційної скарги (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 1312 Конституції України, ст. 16 ГПК України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відтак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Тож, як уже зазначалося вище, відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, тобто у даному випадку, враховуючи дану норму, загальні принципи господарського судочинства, а також практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття апеляційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання апеляційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 року у справі №357/380/20 зауважила, що подання скаржником апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження у справі потребує відповідної підготовки учасників справи: насамперед, дослідження апеляційної скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України. Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ГПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів господарського процесу і передбачений п.п. 8, 9 ч. 3 ст. 2 та ст. 17 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам ст. 258 ГПК України, дотримання строку, встановленого статтею 256 ГПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
З цією процесуальною дією суду пов'язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 4 ст. 262 ГПК України).
У ч.ч. 2, 4 статті 263 ГПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.
Тобто, надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 та стаття 13 ГПК України).
Подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Тож і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку з поданням апеляційної скарги та відкриттям апеляційного провадження.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип господарського судочинства, передбачений п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, про відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Отже, враховуючи вищенаведені висновки, колегія суддів вбачає право у ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на звернення до суду з відповідною заявою про покладення на скаржницю витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційне провадження за якою в подальшому було закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Дослідивши доводи та вимоги, викладені у заяві про розподіл судових витрат, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Першочергово, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що, як вже зазначалось, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує низку критеріїв, насамперед:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 ГПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дію/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 ст. 126 ГПК України) (аналогічний висновок викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Колегія суддів звертає увагу, що апелянткою не подано до суду апеляційної інстанції будь-яких пояснень щодо заяви про вирішення питання про судові витрати або клопотання про зменшення таких витрат, що може свідчити про згоду з розміром судових витрат, заявлених ТОВ "Компанія "Ніко-тайс".
Проте необхідно розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому судова колегія звертає увагу на таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у ч. 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
При вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у додатковій постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 925/367/20(925/107/21).
Більше того, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 містять правову позицію, що полягає у тому, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" витлумачено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Із п. 269 зазначеного рішення ЄСПЛ вбачається, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Також при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Так, при розгляді заяви про розподіл судових витрат судовою колегією встановлено, що під час розгляду апеляційної скарги у даній справі у суді апеляційної інстанції адвокатом фактично було здійснено: підготовку та подання клопотання про закриття апеляційного провадження у справі; підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу (що зайняло у останнього сумарно 5 годин часу), а також подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та безпосередньо участь адвоката у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 26.11.2025. Крім того, сторони домовились про "гонорар успіху" адвоката, сума якого становить 6000грн.
У даному випадку колегією суддів вбачається, що позиція ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" у суді апеляційної інстанції була сталою - закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що скаржниця не є учасником справи, і оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалися. Тобто, для адвоката вектор пошуку судової практики був один (закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК), що не потребує значної кількості часу для кваліфікованого юриста.
До того ж, подання відзиву на апеляційну скаргу, що надійшов до суду 10.09.2025, не було необхідним при розгляді апеляційної скарги, оскільки судом не враховувався при прийнятті рішення про закриття апеляційного провадження.
Стосовно участі адвоката у судовому засіданні судова колегія зазначає, що, по-перше, в рамках цієї справи у суді апеляційної інстанції було проведено всього одне судове засідання, а представник брав участь у ньому в режимі відеоконференії, що не потребувало витрачання часу, необхідності прибуття до Східного апеляційного господарського суду та понесення додаткових витрат для адвоката; по-друге, судове засідання тривало всього 10 хвилин і під час його проведення адвокат лише підтримав позицію, викладену у раніше поданих письмових документах, водночас будь-яких нових підстав, доводів суду не навів.
Щодо стягнення зі скаржниці на користь ТОВ "Компанія "Ніко-тайс" "гонорару успіху" у сумі 6000 грн, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 проаналізовано рішення ЄСПЛ від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), у якому ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".
ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
Отже, погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не може бути підтвердженням обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності в розмірі "гонорару успіху", зазначеного заявником.
Тобто, з огляду на все вищенаведене, судова колегія вбачає, що "гонорар успіху" у даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг, а відображена у Акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.11.2025 сума в розмірі 17000грн є завищеною.
При цьому, судова колегія вважає за доцільне зазначити, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу, тощо.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тож, враховуючи норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, встановлені у справі обставини, результати апеляційного розгляду справи, фактичний обсяг наданих адвокатом юридичних послуг, час, витрачений представником на виконання відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що розмір заявлених судових витрат у сумі 17000грн не відповідає критерію розумності їх розміру, є неспівмірними з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому, має надмірний характер та буде становити для ОСОБА_1 надмірний фінансовий тягар, отже справедливим, обґрунтованим та доведеним буде часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/1769/24, понесених у суді апеляційної інстанції, на суму 3000,00 грн.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає частково обґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1769/24 за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" у справі №917/1769/24, у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1769/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу в межах справи №917/1769/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1769/24 у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В решті вимог заяви - відмовити.
Додаткова ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов
Суддя В.В. Россолов