12 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1437/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву відповідача (вх.13988 від 04.12.2025) про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги позивача (вх.2049П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 (суддя Тимощенко О.М., повний текст складено 22.09.2025), а також апеляційної скарги позивача (вх.2130П/3) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 (суддя Тимощенко О.М., повний текст складено 06.10.2025) у справі №917/1437/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр", м.Дніпро,
до відповідача Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни, м.Полтава,
про стягнення 190 000,61 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни про стягнення в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно отриманих коштів у сумі 190 000,61 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із означеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просило скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані останнім грошові кошти в сумі 190 000,61 грн.; судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
05.10.2025 (у межах установленого судом строку) відповідач через підсистему “Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу (вх.11761), в якому просив: відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. У відзиві також зазначено, що для отримання професійної правничої допомоги ФОП Чопенко О.В. вимушена була звернутися до адвоката Самойленка Михайла Олександровича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1380 від 22.11.2013), який надає правничі послуги у даній справі на підставі Договору про надання правової допомоги №6 г/с від 24.07.2025, а саме: з вивчення апеляційної скарги з додатками та рішення суду першої інстанції по справі №917/1437/25, складання відзиву на апеляційну скаргу, за що ФОП Чопенко О.В. має сплатити грошові кошти. Відповідач зазначив, що письмові докази в обґрунтування розміру витрат на правову допомогу буде надано до суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України і що на час подання відзиву орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 10 000,00 грн та відповідач очікує понести витрати в розмірі 1500,00 грн за участь представника в судовому засіданні, надання додаткових консультацій, складання додаткових документів.
Постановою Східного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.) від 01.12.2025 у справі №917/1437/25, ухваленою в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25 залишено без змін.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" на користь Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погодившись із означеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мед-Сервіс Днепр» 07.10.2025 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просило скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити в повному обсязі.
21.10.2025 (тобто в межах установленого судом строку) відповідач через підсистему “Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №12418), в якому просив: відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 року по справі №917/1437/25; додаткове рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Постановою Східного апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.) від 11.12.2025 у справі №917/1437/25, ухваленою в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25 залишено без змін.
04.12.2025 через підсистему “Електронний суд» від Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни отримано заяву (вх.13988) про ухвалення додаткового рішення (постанови), згідно з прохальною частиною якої заявник просить: постановити додаткову постанову, якою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мед-Сервіс Днепр» на користь відповідача - Фізичної особи-підприємця Чопенко Олесі Володимирівни понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн у суді апеляційної інстанції; долучити до матеріалів справи докази для відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які відповідач має понести у зв'язку із розглядом справи №917/1437/25 у Східному апеляційному господарському суді.
За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2025 означена заява відповідача передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 прийнято заяву Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі №917/1437/25 до розгляду. Ухвалено здійснити розгляд вказаної заяви без повідомлення сторін. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" у строк по 11.12.2025 (включно) подати до суду заперечення на заяву Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі (у разі їх наявності).
11.12.2025, тобто в межах визначеного судом строку, позивач через систему «Електронний суд» надав заперечення (вх.№14316) на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Посилаючись на відсутність документів, які б підтверджували сплату позивачем адвокату витрат у заявленій до стягнення сумі, а також на неспівмірність вказаної суми 10000,00 грн з рівнем складності справи, позивач просить: відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн; у разі неприйняття до уваги доводів, зазначених вище, на підставі ч.5 ст.126 ГПК України - зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у справі №917/1437/25, на 50% до 5 000,00 грн.
Колегія суддів, розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни про ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.
Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (ч.1). Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч.2). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За змістом ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2).
Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданому в межах встановленого судом строку відзиві на апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25 (тобто в першій заяві по суті спору в суді апеляційної інстанції), відповідач просив стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр", на користь відповідача, Фізичної особи-підприємця Чопенко Олесі Володимирівни, судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, орієнтовний розмір яких складає 10 000,00 грн та відповідач очікує понести витрати в розмірі 1 500,00 грн за участь представника в судовому засіданні, надання додаткових консультацій, складання додаткових документів.
Заяву (вх.13988 від 04.12.2025) про ухвалення додаткового рішення ФОП Чопенко О.В. подала в межах п'ятиденного строку після ухвалення Східним апеляційним господарським судом постанови від 01.12.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25 та до ухвалення постанови за результатами розгляду апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25.
Отже, з урахуванням того, що ФОП Чопенко О.В. дотримано вищенаведених вимог ч.1 ст.124, ч. 8 ст.129 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд убачає наявність підстав для перевірки доказів понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та ухвалення додаткового рішення у справі.
За приписами ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).
Як вбачається із заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, до неї додано докази на підтвердження наявності у Самойленка М.О. статусу адвоката (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія №ПТ №1380 від 22.11.2013), а також належним чином засвідчені копії: Договору про надання правової допомоги № 6 г/с від 24.07.2025 (далі - договір), укладеного між ФОП Чопенко О.В. (замовник) та адвокатом Самойленком М.О. (виконавець), розрахунку суми гонорару та Акту виконаних робіт за вказаним договором, що датовані 03.12.2025 та підписані замовником і виконавцем.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги правничого (правового) характеру за дорученням замовника у справі № 917/1437/25, яка знаходиться в провадженні Господарського суду Полтавської області (станом на час укладення договору), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити надані виконавцем послуги на умовах, визначених цим договором.
За умовами п.2.1 договору, виконавцю надано право представляти інтереси замовника в судах України всіх інстанцій.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг виконавцю згідно до наданого виконавцем (адвокатом) розрахунку виконаних робіт із зазначенням переліку наданих правничих послуг за цим договором, погодженого з замовником. Розрахунок та акт виконаних робіт складається адвокатом та подається на оплату після закінчення кожної із судових стадій розгляду справи за цим договором (суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції). Цим договором встановлено, що вартість послуг встановлюється з розрахунку: 1 год. роботи адвоката становить вартість 2000 грн.
За змістом розрахунку суми гонорару, загальний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн визначено виходячи з таких складових:
вивчення та аналіз апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25, а також складання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу й направлення його до суду та позивачу 05.10.2025 (витрачено 3 години) - 6000,00 грн;
вивчення та аналіз апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25 про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, а також складання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу й направлення його до суду та позивачу 21.10.2025 (витрачено 2 години) - 4000,00 грн.
Відповідні види робіт та суми наведено також в Акті виконаних робіт від 03.12.2025, підписаному замовником та виконавцем.
Позивач у запереченнях на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, стверджує, що факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн не доведено, оскільки відповідач не надав документів, які б підтверджували сплату витрат на правову допомогу в заявленій до відшкодування сумі.
Проте, згідно з вищенаведеними положеннями ст.126 ГПК України а також у відповідності до усталеної правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, відсутність доказів сплати позивачем за надану професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат. Аналогічні висновки викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 922/2836/23 тощо.
Окрім того, за умовами пункту 3.4. Договору про надання правової допомоги №6 г/с від 24.07.2025, оплата послуг Виконавця здійснюється протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів із дати підписання акту виконаних робіт. Отже, оскільки відповідний акт підписано 03.12.2025, то станом на 04.12.2025 (дати надходження до Східного апеляційного господарського суду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення) граничний термін оплати послуг за договором іще не настав.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що твердження позивача про недоведеність понесення відповідачем витрат на правову допомогу є необґрунтованими.
Отже, враховуючи, що за результатами апеляційного провадження Східний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25 (яким у позові відмовлено), понесені відповідачем в апеляційному провадженні витрати на правову допомогу, в силу вищенаведених приписів ч.2 ст.126 ГПК України, підлягають розподілу між сторонами з урахуванням зазначених результатів апеляційного провадження щодо розгляду спору по суті.
Як уже зазначалося, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25, під час апеляційного перегляду якого відповідач також поніс витрати на правову допомогу, було залишено без змін Східним апеляційним господарським судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 виснувала, що у разі оскарження додаткового рішення, яким, зокрема, вирішено питання про судові витрати, результат такого оскарження залежить від результату вирішення судом спору по суті пред'явленого позову. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п'ятій статті 126 та частині п'ятій статті 129 ГПК України. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/3378/24.
Відповідно, понесені відповідачем витрати під час апеляційного перегляду додаткового рішення суду першої інстанції у даній справі №917/1437/25, також підлягають розподілу між сторонами за результатами апеляційного провадження.
Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Подібна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №924/232/22, від 15.08.2023 у справі №910/4631/22 та від 19.01.2022 у справі №910/789/21, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/9916/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
У ч.4 ст.129 ГПК України визначено загальне правило розподілу судових витрат, відповідно до якого інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, також визначені положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом цих витрат у заявленому розмірі (10 000,00 грн), адже їх розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критеріям складності справи, реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру.
Вирішуючи питання, чи відповідає заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції означеним критеріям, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Як уже зазначалося, в укладеному між замовником та виконавцем договорі було узгоджено гонорар у формі погодинної оплати з вартістю однієї години роботи виконавця 2000,00 грн.
У наданому відповідачем розрахунку суми гонорару загальний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн визначено згідно з умовами договору, виходячи з таких складових:
вивчення та аналіз апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25, а також складання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу й направлення його до суду та позивачу 05.10.2025 (витрачено 3 години) - 6000,00 грн;
вивчення та аналіз апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25 про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, а також складання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу й направлення його до суду та позивачу 21.10.2025 (витрачено 2 години) - 4000,00 грн.
Відповідні види робіт та суми наведено також в Акті виконаних робіт від 03.12.2025, підписаному замовником та виконавцем.
Проаналізувавши означений перелік робіт (який фактично є їх детальним описом), судова колегія зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, відзиви на апеляційні скарги позивача у справі №917/1437/25 направлялися суду та позивачеві з електронного кабінету самого відповідача, ФОП Чопенко О.В., в системі «Електронний суд», отже виконання цих робіт безпосередньо адвокатом Самойленком М.О. (виконавцем за договором) не підтверджується матеріалами справи.
Окрім того, адвокат Самойленко М.О. надавав правову допомогу відповідачеві також і в суді першої інстанції при розгляді справи №917/1437/25, отже, йому були відомі обставини справи, тому для підготовки відзивів на апеляційні скарги не було необхідності додатково досліджувати велику кількість первинних документів, нормативно-правових актів та судових рішень, оскільки правова позиція обох сторін була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в суді першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.
Колегія суддів також враховує, що з огляду на суму позовних вимог дану справу віднесено до малозначних на підставі п.1 ч.5 ст.12 ГПК України.
При цьому і матеріали справи в цілому, і апеляційні скарги позивача в даній справі є невеликими за обсягом (зокрема, обсяг апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 - 6 сторінок, апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 - 3 сторінки).
Тому, на думку суду апеляційної інстанції, кількість часу, яка, за твердженням відповідача, була витрачена виконавцем на підготовку відзивів на апеляційні скарги (5 годин), є завищеною і не відповідає вищенаведеним критеріям реальності (дійсності та необхідності), про що обґрунтовано зазначає позивач у запереченнях на заяву відповідача про ухвалення додаткової постанови.
Натомість, на думку колегії суддів, обґрунтований розмір витрат на правову допомогу з підготовки двох відзивів на апеляційні скарги в даній справі становить 6000,00 грн.
Частково погоджуючись із доводами позивача про завищення відповідачем розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів водночас вважає, що запропоноване позивачем їх зменшення на 50% (до 5000,00 грн) не повною мірою відповідатиме змісту та обсягу виконаних адвокатом Самойленком М.О. робіт за укладеним із відповідачем договором, враховуючи, що у підготованих ним відзивах на апеляційні скарги викладено аргументацію щодо кожного пункту доводів апелянта, із посиланням на обставини справи, норми чинного законодавства та практику Верховного Суду.
Підсумовуючи вищевикладене, оцінивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, виходячи з критеріїв складності справи, реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на обставини справи, беручи до уваги клопотання позивача, викладене у запереченнях на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення (постанови), Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Днепр" мають бути відшкодовані витрати Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, пропорційності та справедливості. У відшкодуванні відповідачеві понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн судова колегія відмовляє.
Керуючись ст.123, 124, 126, 129, 221, 244, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Чопенко Олесі Володимирівни (вх.13988 від 04.12.2025) про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі №917/1437/25 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-СЕРВІС ДНЕПР" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Андрія Фабра, будинок 4; код ЄДРПОУ 41606497) на користь Фізичної особи-підприємця Чопенко Олесі Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000,00 грн.
У решті вимог заяви відмовити.
Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження визначено ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна додаткова постанова складена 12.12.2025
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка