11 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1437/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу позивача (вх.2130П/3) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 (суддя Тимощенко О.М., повний текст складено 06.10.2025) у справі №917/1437/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Мед-Сервіс Днепр», м.Дніпро,
до відповідача Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни, м.Полтава, про стягнення 190 000,61 грн.
У провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/1437/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед - сервіс Днепр" до відповідача, Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 190 000, 61 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2025, відмовлено в задоволенні позову.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" на користь Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.
В основу додаткового рішення покладено висновки суду про те, що відповідач надав докази на підтвердження тих обставин, що загальна вартість адвокатських послуг, наданих йому в даній справі, становить 14 000,00 грн, проте, враховуючи, що фактичний обсяг наданих відповідачу послуг, що полягав у складанні двох процесуальних документів по суті спору (відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив), не був значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката - співмірним із складністю роботи, її обсягом та часом, витраченим на надання адвокатом Самойленком Михайлом Олександровичем послуг з представництва інтересів відповідача у даній справі, є розмір витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Не погодившись із означеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мед-Сервіс Днепр» 07.10.2025 через підсистему “Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає наступне:
- у ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги, однак у порушення вимог вищевказаної статті Закону, договір про надання правової допомоги №6 г/с від 24.07.2025 окрім зазначення про те, що вартість послуг встановлюється з розрахунку 1 години роботи адвоката у розмірі 2000 грн. (п.3.1) не містить жодних положень, передбачених вищевказаною статтею Закону.;
- відповідач не надав документів, які б підтверджували сплату витрат на правову допомогу в заявленій до відшкодування сумі, отже, факт понесення ним відповідних витрат не доведено, у зв'язку з чим у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для часткового задоволення заявлених відповідачем вимог.
За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25. Встановлено строк по 04.11.2025 (включно) для подання: відзиву на апеляційну скаргу; заяв та/або клопотань (за наявності), що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Також, враховуючи, що ціна позову у справі №917/1437/25 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та спір не є таким, що не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
21.10.2025 (тобто в межах установленого судом строку) відповідач через підсистему “Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №12418), в якому просить: відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 року по справі №917/1437/25; додаткове рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає наступне:
- згідно з висновками Верховного Суду, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено;
- за умовами пункту 3.4. Договору про надання правової допомоги №6 г/с від 24.07.2025, оплата послуг Виконавця здійснюється протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів із дати підписання акту виконаних робіт; акт підписано 23.09.2025, отже, станом на 24 вересня 2025 року обов'язок оплати послуг у відповідача тільки виник і жодним чином не повинен був настати саме 24.09.2025, оскільки є ще 14 банківських днів для здійснення оплати.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед - сервіс Днепр" звернулося із позовом до фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни у справі №917/1437/25 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 190 000, 61 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач 29.07.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката Самойленка М.О., які будуть заявлені в порядку ч.8 ст.129 ГПК України. У відзиві було зазначено, що для отримання професійної правничої допомоги ФОП Чопенко О.В. вимушена була звернутися до адвоката Самойленко М.О., з яким було укладено Договір про надання правової допомоги №6 г/с від 24.07.2025, та який надалі надає правничі послуги з вивчення матеріалів справи, а також з написання відзиву на позовну заяву ТОВ "Мед - сервіс Днепр", за що ФОП Чопенко О.В. необхідно сплатити грошові кошти; орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 15 000,00 грн, відповідач також очікує понести витрати в розмірі 10 000,00 грн за надання додаткових консультацій, складання додаткових процесуальних документів (заперечення на відповідь на відзив).
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив; 04.08.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2025 у справі №917/1437/25 у задоволенні позову відмовлено.
24.09.2025 до суду першої інстанції через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява (вх. № 12259) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача судових витрат у зв'язку із розглядом справи №917/1437/25 у розмірі 14 000,00 грн.
До заяви ФОП Чопенко О. В. було додано докази на підтвердження наявності у Самойленка М.О. статусу адвоката (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія №ПТ №1380 від 22.11.2013), а також належним чином засвідчені копії: Договору про надання правової допомоги № 6 г/с від 24.07.2025 (далі - договір), укладеного між ФОП Чопенко О. В. (замовник) та адвокатом Самойленком М.О. (виконавець), а також розрахунку суми гонорару та Акту виконаних робіт за вказаним договором.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги правничого (правового) характеру за дорученням замовника у справі № 917/1437/25, яка знаходиться в провадженні Господарського суду Полтавської області, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити надані виконавцем послуги на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг виконавцю згідно до наданого виконавцем (адвокатом) розрахунку виконаних робіт із зазначенням переліку наданих правничих послуг за цим договором, погодженого з замовником. Розрахунок та акт виконаних робіт складається адвокатом та подається на оплату після закінчення кожної із судових стадій розгляду справи за цим договором (суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції). Цим договором встановлено, що вартість послуг встановлюється з розрахунку: 1 год. роботи адвоката становить вартість 2000 грн.
Згідно з розрахунком суми гонорару, а також з актом наданих послуг від 23.09.2025, підписаним сторонами договору № 6 г/с від 24.07.2025 р., адвокатом Самойленком Михайлом Олександровичем були виконані наступні роботи (надані такі послуги) у господарській справі № 917/1437/25:
- вивчення та аналіз наданих замовником документів: позовної заяви про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 190 000,61 грн з додатками: договір 14/24МС про надання маркетингових послуг від 08.07.2024 року та додатки до нього, лист від ТВ "Мед-сервіс Днепр" за вих.№9005 від 11.04.2025 року; надання консультацій з приводу вивчених документів щодо відсутності підстав вважати отримані кошти безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 ЦК України та надання рекомендацій щодо підготовки документів (в т.ч. електронних листів), якими обмінювались сторони договору та інших документів, які доводять безпідставність позовних вимог позивача, 26.07.2025р - витрачено 1 годину, вартість послуг становить 2000,00 грн;
- складання відзиву з обґрунтуванням позиції відповідача на позовну заяву ТОВ "Мед-Сервіс Днепр" та підготовка додатків до відзиву і подання його до суду через "Електронний суд" 29.07.2025 року - витрачено 3 години, вартість послуг становить 6000,00 грн;
- вивчення та аналіз відповіді на відзив від 30.07.2025 року із додатками та підготовка й складання, направлення до суду заперечення на відповідь на відзив із додатками на обґрунтування правової позиції відповідача 01.08.2025 року - витрачено 3 години, вартість послуг становить 6000,00 грн.
Загальна вартість послуг згідно з вказаним актом становить 14 000,00 грн.
25.09.2025 та 30.09.2025 позивач подав до господарського суду заперечення на заяву ФОП Чопенко О.В. про ухвалення додаткового рішення у даній справі (вх. № 123460) та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. №12513), які мають ідентичний зміст. А саме, позивач зазначав, що витрати відповідача на правничу допомогу не підтверджуються матеріалами справи та не є обґрунтованими з огляду на складність справи та кількість підготованих адвокатом документів, та просив відмовити у задоволенні заяви ФОП Чопенко О.В. про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, а у разі не прийняття до уваги доводів, зазначених вище, зменшити розмір вказаних витрат до 4 200,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі №917/1437/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Днепр" на користь Фізичної особи - підприємця Чопенко Олесі Володимирівни 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в іншій частині заяви відмовлено - з наведених вище підстав.
Судова колегія враховує наступне.
Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (ч.1). Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч.2).
За змістом ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як було встановлено вище, у відзиві на позовну заяву в даній справі відповідачем було наведено відповідний розрахунок, тобто дотримано приписів зазначеної норми.
Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2).
Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріалами справи підтверджується, що заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач подав до господарського суду 24.09.2025, тобто в межах п'ятиденного строку після ухвалення рішення від 22.09.2025 у справі №917/1437/25.
За приписами ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав до суду першої інстанції копію відповідного договору про надання правової допомоги, укладеного між ФОП Чопенко О. В. (замовник) та адвокатом Самойленком М.О. (виконавець), а також розрахунку суми гонорару та Акту виконаних робіт за вказаним договором.
В апеляційній скарзі позивач стверджує, що вищевказаний договір не відповідає умовам ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яким встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Проте, як вбачається із договору, у відповідності до вищенаведеної норми закону, в ньому встановлено порядок обчислення гонорару, згідно з яким вартість послуг встановлюється з розрахунку 1 години роботи адвоката у розмірі 2000 грн (п.3.1 договору), тобто, як правильно встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному додатковому рішенні, сторони узгодили гонорар у формі погодинної оплати. Окрім того, іншими підпунктами п.3 договору визначено умови та порядок сплати гонорару.
За таких обставин колегія суддів не вважає вищенаведені доводи заявника скарги переконливими аргументами, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення.
Судова колегія зазначає, що наданий відповідачем договір створює для його сторін відповідні права та обов'язки, а саме, він є підставою для надання виконавцем замовникові послуг правничого (правового) характеру за дорученням замовника у справі №917/1437/25 та, відповідно, є підставою для оплати замовником отриманих послуг на умовах вказаного договору.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якої неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи та не спростовано апелянтом, факт надання послуг за договором підтверджується актом наданих послуг від 23.09.2025, підписаним замовником та виконавцем, у якому загальну вартість послуг - 14 000,00 грн - визначено шляхом множення погодженої сторонами вартості однієї години роботи виконавця (2000,00 грн) на кількість часу, витраченого виконавцем на надання передбачених договором послуг (7 годин).
Тобто відповідачем підтверджено належними доказами обсяг отриманих ним правових послуг та їх вартість.
Заявник скарги вважає, що факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу не доведено, оскільки відповідач не надав документів, які б підтверджували сплату витрат на правову допомогу в заявленій до відшкодування сумі.
Проте, згідно з вищенаведеними положеннями ст.126 ГПК України а також у відповідності до усталеної правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Отже, відсутність доказів сплати позивачем за надану професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат. Аналогічні висновки викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 922/2836/23 тощо.
Окрім того, за умовами пункту 3.4. Договору про надання правової допомоги №6 г/с від 24.07.2025, оплата послуг Виконавця здійснюється протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів із дати підписання акту виконаних робіт. Отже, оскільки відповідний акт підписано 23.09.2025, то станом на 24.09.2025 (дату подання відповідачем до господарського суду заяви про ухвалення додаткового рішення) граничний термін оплати послуг за договором іще не настав. Про вказані обставини слушно зазначає відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про недоведеність понесення відповідачем витрат на правову допомогу є необґрунтованими - враховуючи, що відповідач надав докази, з яких вбачається, що відповідна сума підлягає сплаті.
Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Подібна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №924/232/22, від 15.08.2023 у справі №910/4631/22 та від 19.01.2022 у справі №910/789/21, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/9916/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як уже зазначалося, під час розгляду місцевим господарським судом заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення позивач подав до господарського суду заперечення та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в яких зазначав, що витрати відповідача на правничу допомогу не підтверджуються матеріалами справи та не є обґрунтованими з огляду на складність справи та кількість підготованих адвокатом документів, та просив відмовити у задоволенні заяви ФОП Чопенко О.В. про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, а у разі не прийняття до уваги доводів, зазначених вище, зменшити розмір вказаних витрат до 4 200,00 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваного додаткового рішення, місцевий господарський суд частково погодився із вищевказаними доводами позивача, зазначивши, що фактичний обсяг наданих відповідачу послуг, що полягав у складанні двох процесуальних документів по суті спору (відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив), не був значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів. З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що співмірним із складністю роботи, її обсягом та часом, витраченим на надання адвокатом Самойленком Михайлом Олександровичем послуг з представництва інтересів відповідача у даній справі, є розмір витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
В апеляційній скарзі заявник не спростував вищевказаного висновку та не довів неспівмірності (надмірності) стягнутої судом першої інстанції суми витрат на правову допомогу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтує свої висновки на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що судовий збір при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, не сплачується (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі №240/6150/18), витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України судом апеляційної інстанції не розподіляються.
Керуючись ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2025 у справі 917/1437/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 11.12.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка