ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 грудня 2025 року Справа № 902/656/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
прокурор: Гіліс І.В.
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер": не з'явився
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_1 : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни на додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.09.25р. у справі №902/656/25, ухвалену суддею Міліціановим Р.В., повна ухвала складена 23.09.25р.
за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" та Фізичної особи Драгана Дмитра Віталійовича
про звільнення земельної ділянки
Додатковою ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.09.25р. повернуто Вінницькій обласній прокуратурі з Державного бюджету Україні 3028,00 грн судового збору, сплаченого за подачу позову у справі №902/656/25 згідно платіжної інструкції №865 від 30.04.2025 року. Відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ФОП Драган Лілії Віталіївни, адвоката Піпко Андрія Миколайовича, про стягнення з Бершадської міської ради Вінницької області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн - залишено за відповідачем.
Не погоджуючись із додатковою ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.09.25р. представник Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить розглянути дану скаргу за участі апелянта. Скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області у справі №902/656/25 від 18.09.2025 року в частині відмови у задоволенні заяви представника відповідача ФОП Драган Лілії Віталіївни, адвоката Піпко Андрія Миколайовича (від 05.09.2025 року вх.№01-34/9401/25), про стягнення з Бершадської міської ради Вінницької області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн - залишити за відповідачем та винести постанову, якою заяву представника відповідача ФОП Драган Лілії Віталіївни, адвоката Піпко Андрія Миколайовича (від 05.09.2025 року вх.№01-34/9401/25) задовольнити частково та стягнути з Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909) на користь фізичної особи - підприємця Драган Лілії Віталіївни (РНОКПП за ДРФО НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48448,00 грн.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував матеріали справи у Господарського суду Вінницької області.
14.10.2025 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни на додаткову ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.09.2025р. у справі №902/656/25 - залишено без руху. Запропоновано Качур Зоряні Олександрівні протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги подати належні докази сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
29.10.2025р. від представника Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни на додаткову ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.09.25р. у справі №902/656/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2025 р. об 14:45 год.
04.11.2025 р. прокурор Гайсинської окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.09.2025 року по справі №902/656/25 залишити без змін.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином, про що свідчать довідки про доставку ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 р. до електронного кабінету сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст ухвали суду першої інстанції.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ФОП Драган Лілії Віталіївни про стягнення з Бершадської міської ради Вінницької області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що продаж земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 здійснено Бершадською міською радою на підставі заяви орендаря ділянки - Драгана Дмитра Віталійовича, а також двостороннього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.07.2025 року. Тобто, продаж земельної ділянки відбувся на основі волевиявлення двох сторін, зокрема позивача, який не був ініціатором укладення договору, котрі мали наслідком відсутності предмету спору та внесення ухвали про закриття провадження у справі. Також, відповідачем не доведено, що продаж земельної ділянки здійснено саме з метою зміни предмету спірних правовідносин та закриття провадження у господарській справі. З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідача (від 05.09.2025 року вх. №01-34/9401/25) про стягнення з Бершадської міської ради Вінницької області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн..
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В апеляційній скарзі представник Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни наголошує на тому, що оскаржувана ухвала у частині відмови в задоволення заяви від 05.09.2025 року та залишення за відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу є незаконною і необґрунтованою, в цій частині підлягає скасуванню з винесенням постанови суду про її часткове задоволення і стягнення з Вінницької обласної прокуратури на користь фізичної особи - підприємця Драган Лілії Віталіївни судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн. з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд не мав підстав оцінювати обґрунтованість позовних вимог прокурора, а мав оцінити обставини необґрунтованих дій позивача та прокурора, які стали підставою для понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, що ним не зроблено.
Дії позивача були умисними, ступінь його вини полягає у прямому умислі і це підтверджується тим, що позивач, не маючи належних доказів того, що саме відповідач порушує його права, пред'явив заздалегідь безпідставний позов до неналежного відповідача, після чого позивач продав спірне майно третій особі 2 і внаслідок цього просив закрити провадження у справі.
Відтак, позивач мав повний контроль над існуючою ситуацією, міг вирішити питання щодо спірної земельної ділянки з третьою особою 2, яка була її орендарем і відповідала за її стан, а натомість попри відсутність у відповідача будь-яких речових прав на спірну земельну ділянку, відсутність будь-яких доказів її самовільного зайняття, побудови спірної тимчасової спорудим, будь-якого іншого порушення прав позивача замість вирішення всіх спірних питань з третьою особою 2 позивач пред'явив позов до відповідача, а через менш як 2 місяці після пред'явлення позову продав спірну земельну ділянку третій особі 2. Отже, скаржник вважає, що в даному випадку, відповідач поніс витрати на правничу допомогу адвоката, тому має законне право на їх відшкодування.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд не надав оцінку як неналежним доказам витрат на правничу допомогу відповідача, не вирішував питання їх зменшення, адже такого клопотання зі сторони позивача чи прокурора не надходило, а лише виходив з того, що не вбачає підстав для їх стягнення в порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, прокурор у відзиві вказує, що доводи заявника про протидію правильному вирішенню спору з боку прокурора, яка полягала у ненаданні прокурором інформації на спростування неузгодженостей у відомостях Реєстру речових прав на нерухоме майно, є безпідставними, оскільки суд не зобов'язував прокурора надавати таку інформацію, а оголошував ці неузгодженості в судовому засіданні для інформування сторін про такий факт. Разом з тим, слід зауважити, що Відповідач і його представник також не вжили заходів щодо надання суду інформації для усунення вказаних неузгодженостей.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що апелянтом не доведено факту необґрунтованості дій позивача (прокурора) при поданні позову та розгляді справи, а відтак викладені у апеляційній скарзі доводи є не обґрунтовані та не відповідають фактичним обставинам справи.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
19.05.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Бершадської міської ради Вінницької області про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0722 за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 9/2, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, на якій розташована тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності площею 43,5 кв.м. (магазин "М'ясний майстер"), шляхом демонтажу вказаної тимчасової споруди та приведення частини ділянки, на якій розташована споруда, у попередній (придатний для використання) стан.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі № 902/656/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
26.08.2025 року до суду від Гайсинської окружної прокуратури надійшла заява про закриття провадження у справі, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року закрито провадження у справі № 902/656/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
05.09.2025 року до Господарського суду Вінницької області від представника відповідача надійшла заява (б/н від 05.09.2025 року) (01-34/9401/25) про винесення додаткової ухвали про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд стягнути з Бершадської міської ради Вінницької області на користь відповідача 48 448,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.09.2025р. повернуто Вінницькій обласній прокуратурі з Державного бюджету Україні 3028,00 грн судового збору, сплаченого за подачу позову у справі №902/656/25 згідно платіжної інструкції №865 від 30.04.2025 року. Відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ФОП Драган Лілії Віталіївни, адвоката Піпко Андрія Миколайовича, про стягнення з Бершадської міської ради Вінницької області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48 448,00 грн - залишено за відповідачем.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст.16 ГПК України, відповідними положеннями Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно із п.3 ч. 1, ч. 3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.
Частиною п'ятою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд, враховуючи встановлені процесуальним законом межі апеляційного перегляду, переглядає ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.09.2025 р. у справі №902/656/25 лише в тій частині, яка стосується розгляду заяви про стягнення судових витрат зі сплати правову (правничу) допомогу у сумі 48 448,00 грн.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Так, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
Суд акцентує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи по суті спору, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.09.2025 закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №13/51-04 відзначила, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Отже, закриваючи провадження у справі, суд не вирішує справу по суті спору, та, відповідно не встановлює обґрунтованість / необґрунтованість заявлених позовних вимог, що у подальшому унеможливлює здійснення розподілу судових витрат сторін на підставі статті 129 ГПК України.
У свою чергу, особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі унормовані у статті 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою.
Системний аналіз цієї статті свідчить про те, що її приписи сформовані з урахуванням особливостей процесуальної поведінки позивача, яка у подальшому призвела до закриття провадження у справі (звернення у порядку господарського судочинства з позовом, що не підлягає розгляду у такому порядку, подання позову за відсутності його предмета, наявність судового рішення між тими ж сторонами з того ж предмета спору, розгляд аналогічного спору іншим судом тощо).
Враховуючи наведене, законодавець у статті 130 вказаного кодексу передбачив способи та особливості розподілу судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи, укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, у разі відмови позивача від позову, якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Як встановлено судом апеляційної інстанції провадження у даній справі було закрито через фактичне усунення предмета спору на стадії судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення до суду стало встановлення обставин передачі в оренду відповідачем тимчасової споруди ФОП Рудницькій А.В., згідно Договору оренди від 01.01.2024 року, а також володіння ФОП Драган Л.В. приміщенням №2 за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м.Бершадь, вул. Ярослва Мудрого №9 на підставі договору позики (т.1 а.с.50-53).
Згідно Договору суборенди №01/11-2024 від 01.11.2024 року ФОП Рудницькою А.В. передано приміщення в суборенду ТОВ "М'ясний Майстер" (т. 1 а.с. 55, 56).
Обставини укладення зазначених договорів, презумпцію їх дійсності, розміщення тимчасової споруди у межах спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 не заперечено відповідачем.
Дані обставини підтверджуються інформацією Бершадської міської ради від 06.01.2025 року, наданою на запит окружної прокуратури, за змістом якої зазначено, що тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності по вул.Ярослава Мудрого, 9/2, у м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 без дозволу на встановлення тимчасової споруди.
Доказів отримання дозволу на її встановлення, отримання паспорту прив'язки матеріали справи не містять.
На момент звернення з відповідним позовом до суду та протягом судового провадження, власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 була територіальна громада, в особі Бершадської міської ради Вінницької області.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Тлумачення змісту наведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (Постанова КЦС ВС від 02 жовтня 2024 року у справі №709/1226/21).
Таким чином, встановивши наявність на земельній ділянки розміщеної тимчасової споруди за відсутності дозвільних документів, власник земельної ділянки мав право вимагати усунення перешкод у здійсненні права володіння від усіх осіб, котрі прямо або опосередковано причетні до розміщення, використання та ведення господарської діяльності шляхом використання тимчасової споруди.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що у даній справі позов подано Гайсинською окружною прокуратурою в порядку здійснення представницьких повноважень, визначених Конституцією України (ст.131-1) та Законом України "Про прокуратуру" (ст.23), у зв'язку із невжиттям відповідних процесуальних дій позивачем у справі - Бершадською міською радою.
Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат (Постанова ВП ВС від 05.10.2022 року у справі №923/199/21).
Тому, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду саме прокурор, а не позивач виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
В даному випадку прокурор, діючи в інтересах власника земельної ділянки, володів достатнім обсягом процесуальних прав стосовно пред'явлення позову про усунення перешкод як до усіх осіб одночасно, так і до кожної окремо особи (орендаря земельної ділянки, власника тимчасової споруди, користувача згідно договору позички (відповідач), орендодавця (відповідач), орендаря, суборендаря), причетної до використання земельної ділянки без згоди власника.
Представник Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни в апеляційній скарзі зазначає, що звертаючись із заявою про стягнення судових витрат, керувався ч. 5 ст. 130 ГПК України, відповідно до якої, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
В свою чергу суд апеляційної інстанції приймає до уваги той факт, що продаж земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0772 здійснено безпосередньо Бершадською міською радою, про що укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.07.2025.
Також, колегія суддів приймає до уваги, що в п.1.1 договору вказано про відчуження ділянки на підставі рішення Бершадської міської ради №1948 від 04.07.2025 «Про продаж земельної ділянки у власність». При цьому, ініціатором відчуження ділянки у приватну власність третьої особи у справі - Драгана Д.В. є він сам, а не Бершадська міська рада. Отже, зміна обставин у даній справі (відчуження ділянки) відбулася не з ініціативи позивача (Бершадської міської ради чи прокурора), а з ініціативи та активних дій третьої особи у справі - Драгана Д.В.
Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, закриття у справі, суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20).
При застосуванні частини п'ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
Суд враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Судом не встановлено подання позивачем завідомо безпідставного позову за відсутності предмета спору з підстав недоведеності таких обставин на стадії подання позову. Водночас, факт закриття провадження сам по собі не підтверджує порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача.
Таким чином, доводи поданої апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та недотримання норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду
Таким чином, у апеляційній скарзі Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни на додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.09.2025р. у справі №902/656/25 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст.271,275,276,281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Драган Лілії Віталіївни на додаткову ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.09.2025р. у справі №902/656/25- залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.
Справу №902/656/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "12" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.