вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" грудня 2025 р. Справа№ 920/493/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Буравльова С.І.
Алданової С.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2025
у справі № 920/493/25 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
31.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради в якій просить про стягнення 130 296,25 грн, які складаються з:
- пені у сумі 105 821,12 грн;
- трьох процентів річних у сумі 17 123,40 грн;
- інфляційних втрат у сумі 7 351,73 грн;
- сплаченого судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем договору №7316-ПСО(ТКЕ)-29 постачання природного газу.
Правовою підставою позову позивач обрав норми статей 11, 509, 530, 549, 610- 612, 629, 655 ЦК України, статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Короткий зміст заперечень Відповідача
Відповідач з позовом не погодився в частині визначення розміру неустойки, посилаючись на скрутне фінансове становище просив суд зменшити штрафні санкції.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.06.2025 у справі № 920/493/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» пеню у сумі 52 910, 56 грн, 3% річних у сумі 17 123, 40 грн, інфляційній втрати в сумі 7 351, 73 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн. Суд відмовив в частині вимог щодо стягнення 52 910, 56 грн пені.
Рішення, з посиланням на статті 509, 530, 546, 549, 551, 625, 629, 655, 714 ЦК України, ч. 2 ст. 233 ГК України мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати за постачання природного газу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, внаслідок чого останнім нараховано пеню, яка за перевіркою суду є арифметично правильною та підлягає задоволенню. Суд взяв до уваги доводи Комунального підприємства про те, що в 2024 році воно отримало збитки та знаходиться у скрутному матеріальному становищі, тому на підстав ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України зменшив розмір неустойки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Позивач не погоджується з рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені на 50% від заявлених до стягнення сум, а тому вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, та процесуального, зокрема, ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.
Апеляційна скарга, з посиланням на ст. ст. 530, 611, 612, 625, 626, 628, ЦК України ст. 216-217, 230-231 ГК України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обґрунтована тим, що судове прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що:
- суд необхідною мірою не врахував те, що виходячи з принципу обов'язковості боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, відсутності коштів на рахунках тощо;
- матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача по справі в період виникнення правовідносин, а отже у суду були відсутні підстави для твердження, що ним враховано майновий стан сторін. Саме по собі покликання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення пені на підставі положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України;
- неможливість виконання зобов'язань не може бути підставою для звільнення його від відповідальності;
- Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише Відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України в умовах воєнного стану.
Правова позиція щодо апеляційної скарги позивача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Корсак В.А., судді, Євсіков О.О., Алданова С.О.
07.07.2025 суддя Євсіков О.О. заявив самовідвід від розгляду справи №920/493/25. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у його неупередженості, що можуть виникнути у зв'язку з тим, що керівник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" одночасно є керівником його близької особи в іншій юридичній особі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №920/493/25 за апеляційною скаргою Комунального підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2025 у справі № 920/493/25 задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. від розгляду справи №920/493/25. Матеріали справи №920/493/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1599/25 від 08.07.2025, у зв'язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025, якою заяву судді Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи №920/493/25 задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/493/25.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2025 у справі № 920/493/25. Витребувано невідкладно матеріали справи № 920/493/25 з Господарського суду Сумської області та надіслати до Північного апеляційного господарського суду. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 25.08.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі ніж 25.08.2025.
Розгляд клопотань та заяв учасників справи
Клопотань та заяв від сторін не надходило.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник) та Комунальним підприємством «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (далі - споживач) 14.10.2022 року було укладено договір № 7316- ПСО(ТКЕ)-29 постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) п.4 Положення, природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5.
Договору).
На виконання умов зазначеного Договору, позивач, у період з листопада 2022 року по квітень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7213909,89 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
1. період постачання - листопад 2022 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу: 128,04100 тис куб м, вартістю 971 048,51 грн (обсяг І);
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу: 3,52908 тис куб м, вартістю 135 832,15 грн. (обсяг II);
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 3,52908 тис куб м, вартістю 58 420,00 грн (обсяг IІІ).
2. період постачання - грудень 2022 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, обсяг переданого газу: 149,77100 тис куб м, вартістю 1 135 846,37 грн (обсяг І);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, обсяг переданого газу: 1,74453 тис куб м, вартістю: 28 878,76 грн (обсяг ІІІ).
3. період постачання - січень 2023:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023, обсяг переданого газу: 158,83500 тис куб м, вартістю 1 204 586,72 грн (обсяг І);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023, обсяг переданого газу: 14,54448 тис куб м, вартістю 240 767,69 грн (обсяг ІІІ).
4. період постачання - лютий 2023 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 143,18900 тис куб м, вартістю: 1 085 929,22 грн (обсяг І);
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 19,66416 тис куб м, вартістю 756 861,62 грн (обсяг ІІ);
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 25,47100 тис куб м, вартістю 421 644,06 грн (обсяг ІІІ).
5. період постачання - березень 2023 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023, обсяг переданого газу: 119,58300 тис куб м, вартістю: 906 903,98 грн (обсяг І);
-акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023, обсяг переданого газу: 13,85388 тис куб м, вартістю: 229 335,56 грн. (обсяг ІІІ).
6. період поставки - квітень 2023 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2023, обсяг переданого газу: 22,90216 тис куб м, вартістю: 173 687,40 грн (обсяг І).
Відповідно до пункту 5.1 Договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання- передачі природний газ здійснюється до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У період з листопада 2022 року по квітень 2023 року відповідач спожив природний газ на загальну суму 7 213 909,89 грн.
Проте, оплату за спожитий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
Наведене стало підставою для нарахування позивачем пені у сумі 105 821,12 грн; три проценти річних у сумі 17 123,40 грн та інфляційні втрати в сумі 7 351, 73 грн, які він просить стягнути на його користь з відповідача в рамках пред'явленого позову у цій справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені у зв'язку із застосуванням визначеної законом судової дискреції із зменшення неустойки на 50 %. Тож справа підлягає перегляду в апеляційному порядку щодо вимог про стягнення пені та вирішення питання про її зменшення в порядку ч. 1 ст. 233 ГК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення) та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Щодо розміру заявленої до стягнення пені
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 105 821,12 грн, нарахованої за загальний період прострочення з 01.07.2023 по 15.12.2023.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі № 910/1265/17 зазначив, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Судом апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок пені, встановлено наступне.
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
01.07.2023 - 27.07.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 460 723,58 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 27 днів (прострочення) : 1002717 040,46 грн.
28.07.2023 - 14.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 460 723,58 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 1004927 214,25 грн.
15.09.2023 - 26.10.2023 : 20,00 (облікова ставка НБУ) 460 723,58 (Сума боргу) x (2 x 20,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 1004221 205,91 грн.
27.10.2023 - 15.11.2023 : 16,00 (облікова ставка НБУ) 460 723,58 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 20 днів (прострочення) : 100208 078,44 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 73 539,06 грн
Період розрахункуКількість днів у періодіСума
01.07.2023 - 27.07.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 173 687,40 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 27 днів (прострочення) : 100276 424,05 грн.
28.07.2023 - 14.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 173 687,40 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 1004910 259,45 грн.
15.09.2023 - 26.10.2023 : 20,00 (облікова ставка НБУ) 173 687,40 (Сума боргу) x (2 x 20,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100427 994,38 грн.
27.10.2023 - 14.12.2023 : 16,00 (облікова ставка НБУ) 173 687,40 (Сума боргу) x (2 x 16,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100497 461,42 грн.
15.12.2023 - 15.12.2023 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 173 687,40 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 1 днів (прострочення) : 1001142,76 грн.
Всього штрафних санкцій за період: 32 282,06 грн
Всього за цими періодами разом - 105 821,12 грн.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду попередньої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені в заявленому позивачем розміру, оскільки проведений позивачем розрахунок неустойки є арифметично вірним.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
За змістом постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Поряд із цим, Суд звертає увагу на те, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Такі висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 08.06.2023 у справі №917/5/22, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22.
Також у постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема вказував на те, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21.
Як вбачається з матеріалів справи заявлене відповідачем клопотання про зменшення неустойки, зокрема, обґрунтовано посиланням на перебування КП «Ромнитеплосервіс» РМР в скрутному фінансовому становищі. Зокрема, в 2024 році КП «Ромнитеплосервіс» РМР отримало збитки в сумі 1083,0 тис. грн. Протягом року Виконком Роменської міської ради Сумської області надало підприємству фінансову підтримку в сумі 600,00 тис. грн., що скерована на оплату заборгованості за спожитий природній газ.
Зазначені аргументи сторони були вірно враховані судом першої інстанції, адже вирішуючи питання наявності виняткових обставин для зменшення неустойки слід враховувати майнову складову саме станом на час розгляду цього питання через те, що ухвалене судове рішення про стягнення неустойки в повному обсязі може додатково погіршити і без того негативний фінансовий стан юридичної особи-боржника. Тоді як фінансова нестабільність попередніх періодів могла бути виправлена (усунута) станом на час вирішення спору.
Тож твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують скрутне матеріальне становище відповідача саме в період виникнення спірних правовідносин (2023 рік) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.
Разом з цим колегією суддів зауважується, що метою діяльності відповідача є вироблення та постачання споживачам теплової енергії, пари та гарячої води на території Роменської міської територіальної громади Сумської області. Отже підприємство відповідача належить до соціально важливих підприємств, а припинення його господарської діяльності зумовить негативні наслідки для усієї громади міста.
В свою чергу, на переконання Суду, майновий стан сторін та соціальна значимість підприємства(в) мають важливе значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, адже здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії правового режиму воєнного стану перед усім спрямовано на досягнення сталого функціонування економіки, створення та підтримання робочих місць, сплати податків, тощо.
Застосування штрафних санкцій з огляду на їх визначеність сторонами у договорі не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності юридичної особи, а має відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Також, перевіряючи вірність висновків суду першої інстанції в частині вирішення питання зменшення пені, апеляційною інстанцією враховується ступінь виконання договірних зобов'язань. А саме те, що станом на час звернення позивача з даним позовом зобов'язання з оплати поставленого природного газу виконані відповідачем. Прострочення відповідача за окремими поставками тривало не значний період.
Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору.
Отже, враховуючи соціальну важливість підприємства відповідача, виконання відповідачем зобов'язань за договором, відсутність доказів понесення позивачем негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у спірних правовідносинах, а також зважаючи на те, що застосування до відповідача визначеної позивачем суми штрафних санкцій, яка у випадку її стягнення, поставить під загрозу господарську діяльність відповідача, та неминуче призведе до втрати ліквідності і платоспроможності цього підприємства, колегія суддів приходить до висновку про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Відтак, у справі, що переглядається суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, що передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %, що є оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 13.06.2025 у справі № 920/493/25 залишити без задоволення.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.І. Буравльов
С.О. Алданова