вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Справа№ 920/1347/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Г.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.11.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни
на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025
та на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025
у справі № 920/1347/24 (суддя - Котельницька В.Л.)
за позовом фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни
до 1)фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни
2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл"
про усунення перешкод в розпорядженні та користуванні майном, повернення орендної плати,
Короткий зміст заявлених вимог
11.11.2024 позивач подав позовну заяву, в якій просив усунити перешкоди в розпорядженні та користуванні об'єкта нерухомого майна - димової труби літ. " 176" в АДРЕСА_3 шляхом припинення другим відповідачем незаконного користування об'єктом нерухомого майна - димовою трубою літ. " 176" в АДРЕСА_3 в розмірі 822/1000 частин та повернення першим відповідачем орендної плати в розмірі 822/1000 частин, отриманої ним, починаючи з 03.11.2015.
12.02.2025 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог (вх №625), відповідно до якої представник позивача просить:
1) прийняти збільшення розміру позовних вимог в частини повернення першим відповідачем орендної плати в розмірі 822/1000 частин, отриманої ним, починаючи з 03.11.2015;
2) стягнути з Нізамієвої Євгенії Олександрівни (код НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Харченко Лариса Володимирівна (код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 442061,53грн (чотириста сорок дві тисячі шістдесят одну грн 53 коп.) грошових коштів;
3) стягнути з Нізамієвої Євгенії Олександрівни (код НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) на користь Харченко Лариса Володимирівна (код НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) 59569,97 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грн 97 коп.) 3% річних та 4101,07 грн (чотири тисячі сто одна грн 07 коп.) інфляційних збитків;
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24 у задоволенні позову відмовлено.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушення його прав з боку відповідачів, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі № 920/1347/24 задоволено частково заяву від 07.08.2025 №б/н представника першого відповідача про ухвалення додаткового рішення (вх №4332 від 08.08.2025). Стягнуто з фізичної особи підприємця Харченко Лариси Володимирівни на користь фізичної особи підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни 20000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. В іншому відмовлено.
Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновкупро наявність правових підстав для зменшення розміру витрат першого відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 20000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись рішенням Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24, фізична особа - підприємець Харченко Лариса Володимирівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі №920/1347/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ФОП Харченко Лариси Володимирівни задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зокрема скаржник зазначає, що позивачу належить 822/1000 у праві спільної часткової власності на весь об'єкт, включаючи димову трубу літ. 176, відповідач-1 не мав права самостійно, без згоди позивача, розпоряджатися 100% димової труби, передаючи її в оренду відповідачу-2. Такі дії є прямим порушенням права власності позивача. Відповідно, відповідач-1 безпідставно отримав дохід (орендну плату) за користування часткою майна, яка належить позивачу. Відповідач-2, у свою чергу, безпідставно користується часткою майна позивача.
Не погодившись додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі № 920/1347/24, фізична особа - підприємець Харченко Лариса Володимирівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просять суд апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Харченко Лариси Володимирівни на додаткове рішення задовольнити. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі № 920/1347/24 скасувати в частині стягнення з ФОП Харченко Лариси Володимирівни на користь ФОП Нізамієвої Євгенії Олександрівни 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни від 08.08.2025 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити повністю
Узагальнені доводи апеляційної скарги на додаткове рішення зводяться до того, що рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим. Суд першої інстанції допустив грубі порушення норм процесуального права, розглянувши заяву про стягнення витрат передчасно та позбавивши Апелянта права на подання обґрунтованого клопотання про їх зменшення. Крім того, суд, правильно встановивши низьку складність справи, дійшов нелогічного висновку про стягнення надмірної суми витрат у розмірі 20 000,00 грн. Ця сума не відповідає критеріям співмірності, розумності та пропорційності, встановленим процесуальним законодавством та судовою практикою.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення
21.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідач ТОВ «Лайфселл» правомірно, на договірних засадах відповідно до укладеного з власником відповідачем ФО-П Нізамієвою Є.О. договором оренди нерухомості, користується зазначеною димовою трубою під літ 176. Цей договір оренди нерухомості в судовому порядку не визнаний недійсним/неукладеним чи розірваним, а отже, в силу презумпції правомірності правочину, визначеної ст. 204 ЦК України, ТОВ «Лайфселл» є правомірним користувачем зазначеної нерухомості, що виключає протиправність у його поведінці по відношенню до позивача ФО-П Харченко Л.В.
23.10.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача/скаржника надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якої позивач зазначає, доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 22.09.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №920/1347/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
10.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду Сумської області надійшли матеріали справи №920/1347/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 визнано причини пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24 - не поважними. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни, на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції вмотивоване клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24 із зазначенням поважності причин його пропущення (з посиланням на відповідні докази).
07.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 задоволеноклопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 13.11.2025
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі № 920/1347/24. Об'єднано розгляд апеляційних скарг фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі № 920/1347/24 та додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі № 920/1347/24 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі № 920/1347/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 13.11.2025.
23.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 клопотання фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
21.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
10.11.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 клопотання фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання
Представники учасників апеляційного провадження з'явилися у судове засідання 13.11.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційних скарг.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до витягу від 24.04.2009 за номером 22570912 на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 26.03.2009 у справі № 5/135-09 за ВАТ "Сумський рафінадний завод" 24.04.2009 зареєстроване право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3: будівлю ТЕЦ літ. 175 площею 6060,6кв.м., димову трубу літ. 176 площею 30,9 кв.м., пневмоблок літ. 201 площею 18,2 кв.м (форма власності - приватна, частка 1/1).
09.12.2011 між Державною податковою інспекцією м. Суми та фізичною особою- підприємцем Нізамієвою Євгенією Олександрівною укладено договір купівлі- продажу № ПТБСУ01, відповідно до якого продавець (ДПІ м. Суми) продав на цільовому аукціоні з продажу майна платника податків ВАТ "Сумський рафінадний завод", яке знаходиться в податковій заставі, що відбувся 09.12.2011 на Правобережній товарній біржі, майно: димову трубу залізобетонну (літ. 176 по плану БТІ) площею 38,7/11,9 кв.м. та висотою 90 м, об'ємом 2277 куб.м., що розташована за адресою АДРЕСА_3. Продаж майна відбувся згідно з постановою Сумського окружного адміністративного суду №2а-1870/4106/11 від 09.08.2011 про дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна ВАТ "Сумський рафінадний завод" (п.п. 1.1, 1.2 договору).
21.12.2011 згідно з актом приймання-передачі предмета продажу, ДПІ в м.Суми передала, а ФОП Нізамієва Є.О. прийняла димову трубу залізобетонну (літ.176 по плану БТІ) площею 38,7/11,9 м кв. та висотою 90 м, об'ємом 2277 м куб.
Додатковою угодою № 1 від 26.03.2012 до договору купівлі-продажу № ПТБСУ01 сторони виклали у новій редакції п.1.1 договору: димова труба літ. 176 (цегла, залізобетон) загальною площею 30,9кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_3 . Розмір відчужуваної частки складає 0,178 або 178/1000. Реєстрація права власності на нерухоме майно за Нізамієвою Є.О. здійснена 03.04.2012 (Витяг про державну реєстрацію прав № 33693178).
Відповідно до свідоцтва від 10.06.2016 про придбання нерухомого майна на аукціоні, серія та номер 3528 позивачу на праві власності належить нерухоме майно, що складається з: будівлі ТЕЦ (будівля котельної з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводоочистки, АПП адмінпобутприміщення), літ. 175, що складає 820/1000 окремого об'єкту нерухомого майна ТЕЦ, загальною площею 6060,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3; пневмоблоку, літ. 201, що складає 2/1000 окремого об'єкту нерухомого майна ТЕЦ, загальною площею 18,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, яке раніше належало Відкритому акціонерному товариству "Сумський рафінадний завод".
Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.08.2018 у справі №920/301/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та постановою Верховного Суду від 23.05.2019, відмовлено ВАТ "Сумський рафінадний завод" у задоволенні позову до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області та фізичної особи -підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ПТБСУ01 від 09.12.2011 з додатковою угодою № 1 від 26.03.2012 та зобов'язання Нізамієвої Є.О. передати позивачу за актом прийому-передачі димову трубу літ. 176 загальною площею 30,9 кв.м. При цьому ВАТ "Сумський рафінадний завод" наполягав на позбавленні його права власності на димову трубу, яка є приналежністю головної речі - окремого об'єкту нерухомого майна ТЕЦ.
Вирішуючи позов ВАТ "Сумський рафінадний завод" до Нізамієвої Л.В. та Харченко Л.В., у справі № 920/78/20 про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, в т.ч. у Нізамієвої Л.В. спірної труби, з тих підстав, що вказана труба не є окремим об'єктом нерухомого майна і фактично не могла окремо бути продана, Господарський суд Сумської області в рішенні від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 та постановою Верховного Суду від 02.09.2021, встановив, що право власності на димову трубу літ. 176 площею 30,9 кв.м., що складає 178/1000 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , належить Нізамієвій Євгенії Олександрівні на праві спільної часткової власності. Відповідне право власності набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2011, Акту приймання-передачі предмета продажу від 21.12.2011, додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу від 26.03.2012.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, будівля ТЕЦ, димова труба та пневмоблок є окремими складовими частинами об'єкту нерухомого майна, які були відчужені на користь третіх осіб.
В обґрунтування позовних вимог про усунення перешкод в розпорядженні та користуванні майном, повернення орендної плати позивач вказує на те, що йому на праві спільної часткової власності належить димова труба літ. " 176" загальною площею 30,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема 822/1000 частин, а першому відповідачу 178/1000 частин. Перший відповідач незаконно розпоряджається димовою трубою в розмірі 822/1000 частин, а другий відповідач незаконно користується димовою трубою в розмірі 822/1000 частин на підставі договору оренди нерухомого майна від 09.12.2011, укладеного між відповідачами.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
За приписами ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно зі ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За приписами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник майна, щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Так, з наданих позивачем до матеріалів справи письмових доказів, а саме: відомостей з Державного реєстру речових прав (інформаційна довідка № 402239647 від 05.11.2024) вбачається, що позивач володіє на праві спільної часткової власності:
- 2/1000 частками окремого об'єкта нерухомого майна ТЕЦ, який складається з пневмоблока під літ. 201 загальною площею 18.2 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 згідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні № 3528 від 10.06.2016, зареєстроване 10.06.2016 року № відомостей 14909029;
- 820/1000 частками окремого об'єкта нерухомого майна ТЕЦ, яке складається з будівлі ТЕЦ (будівля котельні з деоратором, машзалом, станція управління, будівля хімводочистки, АПП адмінпобутприміщення) під літ 175, загальною площею 6060.6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 згідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні № 3528 від 10.06.2016, зареєстроване 10.06.2016 року № відомостей про речове право 14908948.
Водночас, відповідно до інформації, зазначеної в цій інформаційній довідці, перший відповідач володіє на праві спільної часткової власності 178/1000 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3, які складаються з димової труби літ 176 площею 30.9 м.кв і набуті у власність першим відповідачем на підставі договору купівлі - продажу від 09.12.2011, акту приймання - передачі предмету продажу від 26.03.2012 та додаткової угоди № 1 до вказаного договору, зазначене право зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.04.2012, реєстраційний номер майна 27129683.
Колегія суддів погоджується із доводами відповідача-1, що наведені докази дають можливість достовірно встановити, що загальний розмір частки позивача у праві спільної часткової власності становить 822/1000 і ця частка складається з вищевказаного нерухомого майна, як окремих об'єктів нерухомого майна, а частка першого відповідача у праві спільної часткової власності складає 178/1000, і ця частка також складається з окремого, індивідуально визначеного нерухомого майна - труби під літ 176, площею 30.9 м.кв.
Таким чином, вищевикладене спростовує твердження скаржника про те, що труба під літ 176, площею 30.9 м.кв. належить позивачу на праві спільної часткової власності в розмірі 822/1000, а відповідачу-1 у розмірі 178/1000, оскільки перелік окремих об'єктів нерухомого майна, які складають частку позивача в розмірі 822/1000 і внесені до Державного реєстру прав власності не містить такого об'єкту нерухомого майна, яка труба під літ 176, площею 30.9 м.кв.
Дослідивши матеріали справи, відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції констатує, що наведене свідчить про те, що при купівлі нерухомості за вказаною адресою позивачу і відповідачу-1 було продано окремі об'єкти нерухомого майна з конкретним визначенням їх індивідуальних ознак, назв, характеристик і про це позивач достовірно обізнаний.
Отже, враховуючи той факт, що частка першого відповідача в розмірі 178/1000 складає конкретно визначене нерухоме майно, яке вказане у його правовстановлюючих документах у вигляді труби літ. 176 загальною площею 30,9 кв.м, що підтверджується належними і допустимими доказами, а також оскільки цей факт не підлягає доведенню у силу його преюдиціальності згідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанцї, що відповідач-1 правомірно використовує вказану трубу в цілях власної господарської діяльності в т.ч. й передає її в користування третім особам, а доводи позивача/скаржника про порушення його прав, як співвласника частки у спільній частковій власності, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з боку відповідача-1 не порушувались.
Як зазначено вище, тлумачення ст. 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Отже, негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Крім того, негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Отже, насамперед, позивач має довести належними і допустимими доказами факт належності йому на праві спільної часткової власності безпосередньо того об'єкту нерухомого майна, відносно якого заявлена позовна вимога про усунення перешкод у його розпорядженні та користуванні, а саме: труби літ. 176 загальною площею 30,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3. Як встановлено судом, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Також судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що відповідач-1 правомірно, на договірних засадах згідно до укладеного з титульним власником (відповідачем-1) договором оренди нерухомості, користується зазначеною нерухомістю. Цей договір оренди нерухомості в судовому порядку не визнаний недійсним/неукладеним чи розірваним, а отже, в силу презумпції правомірності правочину, визначеної ст. 204 ЦК України, відповідач-2 є правомірним користувачем спірної нерухомості, що виключає протиправність у його поведінці по відношенню до позивача. А відсутність укладеного з позивачем договору оренди нерухомості, виключає можливість стягнення на його користь орендної плати за таким договором.
Враховуючи, що позивачем за негаторним позовом може бути власник майна, а як вище зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виникнення у позивача права спільної часткової власності на 822/1000 димової труби, а також позивачем не доведено факту порушення його прав або охоронюваних законом інтересів, які б підлягали судовому захисту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Щодо клопотання про застосування позовної давності, викладеного в заяві від 11.03.2025 вх№1174, суд апеляційої інстанції зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Водночас, з підстав відсутності належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту порушення прав позивача суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушення його прав з боку відповідачів, у зв'язку з чим судом вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
08.08.2025 представник першого відповідача - фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни, подав заяву про ухвалення додаткового рішення (вх №4332), відповідно до якої представник першого відповідача просить:
1) ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити дану заяву та стягнути з позивача - фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на користь відповідача - фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни 30000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката;
Відповідно до поданої представником відповідача-1 заяви та доданих до заяви документів останній просить постановити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача-1 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат до заяви додані: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 28.02.2020 серія ВМ № 1000920, договір про надання правової допомоги від 01.07.2019 №б/н, додаткова угода від 14.11.2024 №б/н до договору про надання правової допомоги від 01.07.2019 №б/н, акт приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2025. Також до заяви відповідач додав докази її надсилання учасникам справи до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС .
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Колегією суддів встановлено, що факт понесення відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №920/1347/24 в розмірі 30 000,00 грн підтверджується копіями ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 28.02.2020 серія ВМ № 1000920, договору про надання правової допомоги від 01.07.2019 №б/н, додаткової угоди від 14.11.2024 №б/н до договору про надання правової допомоги від 01.07.2019, акту приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2025.
Пунктом 2 додаткової угоди від 14.11.2024 до договору та актом приймання-передачі виконаних робіт від 06.08.2025 визначено, що вартість виконаних робіт і наданих послуг адвоката клієнту за ведення даної судової справи не залежить від кількості витраченого адвокатом часу і виготовлених документів та становить тверду грошову суму у розмірі 30000,00 грн, що підлягає до оплати у місячний строк з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до положень статті 126 ГПК України має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінивши подані першим відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв розумності та співмірності витрат, їх пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку, що заявлений першим відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, розмір гонорару, визначений першим відповідачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Суд враховує, що справа не є складною, матеріали справи не містять великого обсягу документів, що підлягали дослідженню, позиція першого відповідача у справі щодо суті спору ґрунтувалась на обставинах вже встановлених судами в інших судових справах.
За викладених обставин судом першої інстації вірно зменшено розмір витрат першого відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 20 000,00 грн.
Посилання скаржника на те, що заява відповідача-1 була подана та прийнята судом до розгляду за 12 днів до того, як основне рішення було належним чином оформлене та оприлюднене, що є грубим процесуальним порушенням, оскільки без офіційного тексту основного рішення неможливо достеменно встановити, чи є підстави для ухвалення додаткового, колегією суддів оцінюються критично, оскільки подання заяви про ухвалення додаткового рішення до складання повного тексту основного рішення не суперечить чинним нормам ГПК України.
Доводи скаржника стосовно того, що оскільки суд розглядав заяву про стягнення витрат до оприлюднення основного рішення, позивач не мав процесуальної можливості підготувати та подати мотивоване клопотання про зменшення витрат, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтоване, оскільки матеріали справи свідчать про те, що перше судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення не відбулось у зв'язку із повітряною тривогою в Сумському районі Сумської області, колегія суддів констатує, що скаржник мав достатньо часу підготувати та подати суду правову позицію щодо поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 та додатквого рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі №920/1347/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційних скарг.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі №920/1347/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 05.08.2025 у справі №920/1347/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за фізичною особою - підприємцем Харченко Ларисою Володимирівною.
4. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни на додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі №920/1347/24 - залишити без задоволення.
5. Додаткове рішення Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 у справі №920/1347/24 - залишити без змін.
6. Матеріали справи №920/1347/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 10.12.2025. (у зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. у відрядженні)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич