79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" грудня 2025 р. Справа №926/1242/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді О.І. Матущак
І.Ю. Панова,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» № 06/818 від 21.07.2025 року (вх. № 01-05/2259/25 від 21.07.2025 року)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.06.2025 року (суддя Т.І.Ковальчук; повне рішення складено 30.06.2025 року)
у справі № 926/1242/25
за позовом: Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (надалі ТзОВ «ЧОЕК»)
про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 року до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 року і стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 6247,71 грн,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Северин Б.Б. (самопредставництво юридичної особи);
від відповідача: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог
11.04.2025 року Державна установа «Чернівецький слідчий ізолятор» звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ «ЧОЕК» про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення коштів у сумі 32341,28 грн.
В заяві від 22.04.2025 року позивач виклав позовну заяву в новій редакції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що укладені додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару до договорів про постачання електричної енергії споживачу суперечать чинному законодавству, позаяк укладені після здійснення постачання електричної енергії у звітному періоді та за відсутності коливання ціни на електричну енергію, відтак, виконання цих додаткових угод призвело до зайвої сплати позивачем бюджетних коштів за недоотриманий обсяг електричної енергії на загальну суму 32341,28 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.04.2025 року роз'єднано позовні вимоги Державної установи Чернівецький слідчий ізолятор до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення коштів у сумі 32341,28 грн. Виділено у окремі самостійні провадження позовні вимоги Державної установи Чернівецький слідчий ізолятор: - про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 і стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 6247,71 грн., які розглядати у справі № 926/1242/25 за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін; - про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 02.08.2023, № 3 від 18.08.2023, № 4 від 27.09.2023 до договору № К-2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 і стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 26093,57 грн., яку розглядати в окремій справі, зареєстрованій у порядку, встановленому Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 39 від 11.11.2024.
В подальшому суд розглядав справу №926/1242/25 з позовними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 і стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 6247,71 грн.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.06.2025 року у справі №926/1242/25 частково задоволено позов. Визнано недійсним пункт 5 додаткової угоди № 2 від 10 листопада 2022 року до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01 лютого 2022 року, укладеного між Державною установою Чернівецький слідчий ізолятор і Товариством з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія, в частині умови про набрання додатковою угодою чинності з 01.10.2022 року. У решті вимог про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 10 листопада 2022 року до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ТзОВ «ЧОЕК» на користь Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» 6247,71 грн. безпідставно отриманих коштів та 2099,01 грн. судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 01.02.2022 року між Державною установою «Чернівецький слідчий ізолятор» і ТзОВ «ЧОЕК» було укладено договір № К-1 про постачання електричної енергії споживачу.
Також судом встановлено, що 10.11.2022 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, згідно з пунктом 1 якої домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку та без збільшення загальної вартості Договору, виклали у новій редакції додаток № 1 (комерційну пропозицію суд) і визначили, що додаткова угода набирає чинності з 01.10.2022 та діє протягом строку дії договору.
В оскарженому рішенні суд зазначив, що доводи позивача про відсутність документального обґрунтування коливання ціни на електричну енергію в сторону збільшення згідно з додатковою угодою № 2 від 10.11.2022 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що розрахунки за електричну енергію, спожиту у листопаді і грудні 2022 року, позивач здійснював по ціні, визначеній у додатковій угоді № 2 від 10.11.2022 і спору щодо виконання договору і цієї додаткової угоди в указаний період між сторонами немає.
Суд зазначив, що із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII слідує, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю і зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
За наслідками аналізу наведених норм законодавства та умов Договору суд прийшов до висновку, що нова (змінена) ціна на електроенергію повинна застосовуватись з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому укладено додаткову угоду. Всупереч зазначеному додатковою угодою № 2 від 10.11.2022 дату, з якої застосовується змінена ціна, визначено з 01.10.2022, тобто фактично після передачі товару відповідачем позивачу.
Суд першої інстанції зауважив, що відповідно до приписів частини 3 статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Проте, виходячи зі змісту вказаної статті, необхідною умовою застосування частини 3 статті 631 ЦК України є наявність неврегульованих договором відносин між сторонами, які мали місце до укладання договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору, а тому вказані приписи не надають право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або окремого договору, які змінюють вже врегульовані договірні відносини.
Місцевий господарський суд констатував, що умова пункту 5 додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 про набрання нею чинності з 01.10.2022 після передачі товару споживачу у жовтні 2022 року, є такою, що суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та прийшов до висновку, що недійсною є не вся додаткова угода № 2 від 10.11.2022, а її викладена у пункті 5 умова про набрання нею чинності з 01.10.2022 року, а відтак у частині вимоги про визнання недійсною додаткової угоди позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить визнати недійсним пункт 5 додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 у частині умови про набрання даною угодою чинності з 01.10.2022 року.
Також в оскарженому рішенні суд зазначив, що кошти, отримані відповідачем за поставлену у жовтні 2022 року електричну енергію понад її вартість, визначену за ціною договору, є безпідставно отриманими і можуть бути стягнуті з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України як повернення виконаного за недійсним правочином.
За встановлених у справі обставин суд дійшов до висновку, що позов про стягнення на користь позивача грошової суми у розмірі 6247,71 грн. підлягає задоволенню.
У решті вимог про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 10 листопада 2022 року до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку, що положення частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України не дозволяють сторонам змінювати вже врегульовані договірні відносини та застосовувати умови додаткової угоди до періоду, що передував її підписанню. Вважає, що така позиція не відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Заявляє, що позивач не лише погодив зміст додаткової угоди №2, яка прямо передбачала, що нова ціна застосовується з 01.10.2022, але й виконав її без заперечень. Вказує на те, що має місце реальна воля сторін, спрямована на зміну умов договору з 01.10.2022, що прямо відповідає частині 3 статті 631 ЦК України. Скаржник заявляє, що суд обмежився формальним посиланням на дату підписання додаткової угоди, проігнорувавши юридичну силу узгодженого сторонами положення про її зворотну дію, чим порушив, на думку апелянта, межі дослідження доказів і принцип диспозитивності. Стверджує, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідач передав позивачу меншу кількість електричної енергії, або сплату позивачем вартості електричної енергії, яка йому не була поставлена. Вважає, що у позивача відсутні правові підстави як для вимагання передання кількості нібито недопоставленого товару, так і для вимагання сплати грошових коштів за нього. Зазначає, що вимоги позивача про визнання недійсними додаткових угод із застосуванням односторонньої реституції у вигляді стягнення з відповідача 6247,71 грн є безпідставними та суперечать вимогам чинного законодавства. Просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.06.2025 року у справі №926/1242/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що додаткова угода № 2 укладена 10.11.2022, але встановлює нову ціну з 01.10.2022, тобто заднім числом змінює розрахунковий період, який уже відпрацьований, і за яким електроенергія поставлена та прийнята. Вказує на те, що навіть якщо обидві сторони підписали додаткову угоду, їх воля не може скасувати імперативні приписи закону. Вважає, що факт оплати не усуває незаконності та не позбавляє озивача права на повернення переплати. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.06.2025 року у справі №926/1242/25 без змін.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів скаржника.
Відповідач не забезпечив участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомив.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення відповідача з датою, часом та місцем розгляду справи, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 року відкладено розгляд справи на 01.12.2025 року о 12 год. 00 хв.
24.10.2025 року вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.
Отже, суд вчинив необхідні дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи №926/1242/25.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності відповідача.
Стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
20.10.2025 року через систему «Електронний суд» відповідач подав клопотання за вих.№06/853 від 20.10.2025 року (вх.№01-05/3047/25 від 20.10.2025 року), в якому просив зупинити провадження у справі №926/1242/25 до завершення розгляду справи №920/19/24 Великою Палатою Верховного Суду.
Мотивуючи подане клопотання, відповідач зазначив, що предметом розгляду справи №920/19/24 є визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю. Щодо цієї справи вказує, що основна правова проблема полягає у тлумаченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону - чи дозволяється багаторазове підвищення ціни товару в межах 10% від початкової вартості договору, чи таке підвищення може здійснюватись лише один раз. Вважає, що правова позиція Великої Палати у цій праві матиме значення для низки аналогічних справ у сфері публічних закупівель.
04.11.2025 року через систему «Електронний суд» позивач подав заперечення б/н від 04.11.2025 року (вх.№01-04/8351/25 від 04.11.2025 року), в якому просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
В судовому засіданні представник позивача заперечив про задоволення поданого відповідачем клопотання про зупинення розгляду справи.
При розгляді вказаного клопотання колегія суддів виходить з таких мотивів.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Розглядаючи подане клопотання, суд встановив, що 25.11.2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено вступну та резолютивну частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24.
Тобто, станом на час розгляду цього клопотання Великою Палатою Верховного Суду завершено перегляд в касаційному порядку справи №920/19/24, до вирішення якої скаржник просить суд зупинити провадження у даній справі.
Окрім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України є правом суду, яке вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.
З аналізу наявних матеріалів справи № 926/1242/25 випливає, що вони містять усі необхідні дані, на підставі яких суд може встановити обставини та вирішити спір по суті.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання.
Обставини справи
Як вбачається з наявних у справі копій документів, 01.02.2022 року між Державною установою «Чернівецький слідчий ізолятор» (Споживач) і ТзОВ «ЧОЕК» (Постачальник) було укладено договір № К-1 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до пункту 1.2 Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312.
Згідно з пунктом 2.1 за цим Договором Постачальник продає електричну енергію, код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» 09310000-5 електрична енергія, Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата укладання договору, та має бути зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.
Строк поставки до 31.12.2022 року (пункт 3.2 Договору).
Згідно із пунктом 3.3. Договору Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
У пункті 5.1 Договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, загальна вартість Договору на момент його укладення становить 1295448,00 грн.
Відповідно до пункту 5.2 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
Згідно із пунктом 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником в актах про оплату електричної енергії, у тому числі в разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.5 Договору).
У відповідності до пункту 5.7 Договору оплата акта Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в акті, який не може бути меншим 7 робочих днів з моменту отримання його Споживачем.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується, зокрема нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором.
Згідно з пунктом 13.1 договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у Договорі до 31.12.2022 року, а в частині взятих на себе зобов'язань сторонами - до їх повного виконання.
Відповідно до пункту 13.2 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов?язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.
За положеннями пункту 13.3 Договору ціна за 1 кВт/год. електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, в якому відбудуться такі зміни, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору, за згодою Сторін. У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи) або скріншот з офіційного веб-сайту ДП «Оператор ринку», що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документи, що підтверджують збільшення ціни товару, повинні містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення Договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення Постачальника до Споживача щодо збільшення ціни. У випадку прийняття рішення Споживачем щодо внесення змін до цього Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення Постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього Договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі. Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо Постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.
Відповідно до підпункту 2 пункту 13.8 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
01.02.2022 року позивачем підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії (додаток № 1 до Договору) і прийнято комерційну пропозицію до договору про постачання електричної енергії споживачу № К-1 від 01.02.2022 року (вказана як додаток №1 до Договору).
Згідно з комерційною пропозицією: (1) загальна вартість Договору становить 1295448,00 грн. з ПДВ; (2) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): за 1вКт/год на господарські потреби становить 6,00 грн. з ПДВ, за 1 кВт/год населення (камерні приміщення) становить 1,68 грн. з ПДВ; (3) обсяг закупівлі: загальний 385000 кВт/год, на господарські потреби - 150150 кВт/год, обсяг населення (камерні приміщення) становить 234850 кВт/год.
11.02.2022 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої зменшено обсяги закупівлі, змінено пункт 5.1 Договору щодо ціни Договору, викладено в новій редакції додаток № 1 до Договору Комерційна пропозиція, а саме: (1) загальна вартість Договору становить 1257508,95 грн. з ПДВ; (2) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): за 1вКт/год на господарські потреби становить 6,00 грн. з ПДВ, за 1 кВт/год населення (камерні приміщення) становить 1,68 грн. з ПДВ; (3) обсяг закупівлі: загальний 375660,09 кВт/год, на господарські потреби - 145000 кВт/год, обсяг населення (камерні приміщення) становить 230660,09 кВт/год.
10.11.2022 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з пунктом 1 якої домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку та без збільшення загальної вартості Договору, виклали у новій редакції додаток № 1 (комерційну пропозицію) і визначили, що додаткова угода набирає чинності з 01.10.2022 року та діє протягом строку дії Договору.
Згідно з комерційною пропозицією у редакції додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 року: (1) загальна вартість Договору становить 1257508,95 грн. з ПДВ; (2) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): за 1вКт/год на господарські потреби становить 6,421118 грн. з ПДВ, за 1 кВт/год населення (камерні приміщення) становить 1,68 грн. з ПДВ; (3) обсяг закупівлі: загальний 369271,55 кВт/год, на господарські потреби становить 143675,15 кВт/год, обсяг населення (камерні приміщення) становить 225596,40 кВт/год.
В матеріалах справи наявна копія листа №12.3/3596 від 31.10.2022 року, адресована позивачу від відповідача, зі змісту якого вбачається, що станом на лютий 2022 загальна середньозважена ціна на електричну енергію на ринку «на добу наперед» по ОЕС України становила 2,12723 грн/кВт*год без ПДВ. Вказано, що на момент дослідження ТзОВ «ЧОЕК» було виявлено, що загальна середньозважена ціна на ринку по ОЕС України станом на вересень 2022 року збільшилась на 64,6% та становила 3,50326 грн/кВт*год без ПДВ.
В листі зазначено, що у зв'язку із значним коливанням ціни в сторону збільшення новий тариф відповідно до додаткової угоди №2 становитиме 6,421118 грн грн/кВт*год з ПДВ та відповідач просив підписати та надіслати на адресу Постачальника один підписаний примірник додаткової угоди.
До вказаного листа на підтвердження коливання ціни на електричну енергію на ринку додано витяги з сайту ДП «Оператор ринку».
Копією акта прийняття-передавання товарної продукції-електричної енергії за жовтень 2022 року підтверджується, що за вказаний період відповідач поставив позивачу електричну енергію в кількості 14836 кВт/год на суму 95263,72 грн.
Копією платіжної інструкції №2588 від 10.11.2022 року підтверджується, що позивач оплатив за постачання електричної енергії за жовтень 2022 року в сумі 95263,72 грн.
Позивач звертався до відповідача із претензіями, в яких просив повернути, зокрема 6247,71 грн, що підтверджується копіями претензій від 28.02.2025 року та від 12.03.2025 року.
Відповідач вважав відсутніми підстави для задоволення вимог, зазначених у претензії позивача, що підтверджується копією відповіді на претензію №06/962 від 03.04.2025 року.
Незгода позивача із укладеними додатковими угодами про збільшення ціни електричної енергії та сплата грошових коштів з урахуванням збільшеної ціни стало підставою для звернення із вказаним позовом до суду.
Як було вказано вище, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.04.2025 року роз'єднано позовні вимоги Державної установи Чернівецький слідчий ізолятор до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення коштів у сумі 32341,28 грн. Виділено у окремі самостійні провадження позовні вимоги Державної установи Чернівецький слідчий ізолятор: - про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 і стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 6247,71 грн., які розглядати у справі № 926/1242/25 за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін; - про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 02.08.2023, № 3 від 18.08.2023, № 4 від 27.09.2023 до договору № К-2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 і стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 26093,57 грн., яку розглядати в окремій справі, зареєстрованій у порядку, встановленому Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 39 від 11.11.2024.
В подальшому суд розглядав справу №926/1242/25 з позовними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 і стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 6247,71 грн.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Закон «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, з наступними змінами.
У цій справі суд встановив, що 01.02.2022 року між Державною установою «Чернівецький слідчий ізолятор» (Споживач) і ТзОВ «ЧОЕК» (Постачальник) було укладено договір № К-1 про постачання електричної енергії споживачу, пунктом 1.2 якого передбачено, що умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312.
Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору та умови, за яких відповідні права та обов'язки настають.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
За положеннями частини 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У цій справі суд встановив, що 10.11.2022 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з пунктом 1 якої домовилися збільшити ціну за одиницю товару не більше 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни товару на ринку та без збільшення загальної вартості Договору, виклали у новій редакції додаток № 1 (комерційну пропозицію) і визначили, що додаткова угода набирає чинності з 01.10.2022 року та діє протягом строку дії Договору.
Згідно з комерційною пропозицією у редакції додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 року: (1) загальна вартість Договору становить 1257508,95 грн. з ПДВ; (2) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): за 1вКт/год на господарські потреби становить 6,421118 грн. з ПДВ, за 1 кВт/год населення (камерні приміщення) становить 1,68 грн. з ПДВ; (3) обсяг закупівлі: загальний 369271,55 кВт/год, на господарські потреби становить 143675,15 кВт/год, обсяг населення (камерні приміщення) становить 225596,40 кВт/год.
Згідно із частиною 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Отже, законом встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Вказана норма є чіткою і недвозначною, а тому при зміні ціни в укладеному договорі сторони повинні керуватися зазначеною імперативною нормою закону.
За положеннями частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Аналогічна норма міститься у підпункті 2 пункту 13.8 Договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу.
Підпунктом 2 пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 (в редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди №2 до Договору) встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
За положеннями пункту 13.3 Договору ціна за 1 кВт/год. електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, в якому відбудуться такі зміни, що буде відображено в Додатковій угоді до Договору, за згодою Сторін. У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена.
В обґрунтування збільшення ціни договору у листі №12.3/3596 від 31.10.2022 року відповідач зазначив, що загальна середньозважена ціна на ринку по ОЕС України станом на вересень 2022 року збільшилась на 64,6% та становить 3,50326 грн/кВт*год без ПДВ. До вказаного листа на підтвердження коливання ціни на електричну енергію на ринку додано витяги з сайту ДП «Оператор ринку».
Підвищення ціни на електричну енергію на ринку на 64,6% проти ціни, за якою було укладено Договір 01.02.2022 року, є істотною обставиною у розумінні частини 1 статті 652 ЦК України, яка надає підставу для зміни договору.
Згідно із частиною 2, 3 статті 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Тобто, цією нормою ЦК України передбачено право сторін визначити дату набрання чинності договором (угодою, додатковою угодою), відмінну від дати його укладення, та поширити умови договору на правовідносини між ними, які виникли раніше.
Однак, із системного тлумачення норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22, а також Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 року у справі №915/75/23.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За положеннями статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до пункту 13.2 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов?язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.
Актом прийняття-передавання товарної продукції-електричної енергії за жовтень 2022 року підтверджується, що за вказаний період відповідач поставив позивачу електричну енергію в кількості 14836 кВт/год на суму 95263,72 грн, яка оплачена позивачем.
Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів за жовтень 2022 року.
Згідно з матеріалами справи протягом листопада і грудня 2022 року електрична енергія постачалася відповідачем і споживалася позивачем по ціні, визначеній у додатковій угоді №2 від 10.11.2022.
В рішенні суду першої інстанції вказано, що у судовому засіданні представники сторін заявили про повне виконання зобов'язань за Договором у листопаді і грудні 2022 року на умовах додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 і щодо цих періодів спору між сторонами немає.
Отже, з огляду на наведені вище законодавчі норми, умови Договору та встановлені обставини цієї справи, суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що нова (змінена) ціна на електроенергію повинна застосовуватись з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому укладено додаткову угоду. Всупереч зазначеному, додатковою угодою № 2 від 10.11.2022 дату, з якої застосовується змінена ціна, визначено з 01.10.2022, тобто фактично після передачі відповідачем електричної енергії позивачу.
Суд встановив, що ТзОВ «ЧОЕК» протягом жовтня 2022 року щоденно постачало, а Державна установа «Чернівецькій слідчий ізолятор» приймала та споживала електроенергію, а відтак постачання відповідачем і споживання позивачем електричної енергії у жовтні 2022 року відбувалося у період, що передує даті укладення додаткової угоди № 2.
Аналізуючи зміст статті 631 ЦК України, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою застосування частини 3 статті 631 ЦК України є наявність неврегульованих договором відносин між сторонами, які мали місце до укладання договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору, а тому вказані приписи не надають право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або окремого договору, які змінюють вже врегульовані договірні відносини.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, а також враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції правильно виснував, що умова пункту 5 додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 про набрання нею чинності з 01.10.2022 після передачі товару споживачу у жовтні 2022 року, є такою, що суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у частині вимоги про визнання недійсною додаткової угоди позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить визнати недійсним пункт 5 додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 у частині умови про набрання даною угодою чинності з 01.10.2022 року.
Щодо стягнення 6247,71 грн апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Колегія суддів зазначає, що недійсність додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються договором. Відтак постачання електричної енергії споживачу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 року у справі №903/366/22.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Однак у даній справі між сторонами існував Договір, на умовах якого і мала відбуватися господарська операція з постачання електричної енергії у жовтні 2022 року.
Ввраховуючи, що пункт 5 додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 про набрання нею чинності з 01.10.2022 визнаний судом недійсним, це, в свою чергу виключає проведення розрахунків за поставлену в жовтні 2022 року електричну енергію за збільшеною ціною.
Таким чином, кошти, отримані відповідачем за поставлену у жовтні 2022 року електричну енергію понад її вартість, визначену за ціною Договору, є безпідставно отриманими і підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України як повернення виконаного за недійсним правочином.
Судом встановлено, що у жовтні 2022 року відповідач поставив позивачеві електричну енергію на господарські потреби в кількості 14836 кВт/год на суму 95263,72 грн по ціні 6,421 грн за 1 кВт/год (див. акт прийняття товарної продукції-електричної енергії за жовтень 2022), тобто по ціні згідно з додатковою угодою № 2 від 10.11.2022.
Однак, у зв'язку з недійсністю додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 у частині набрання нею чинності з 01.10.2022 електроенергія у жовтні 2022 року мала поставлятися по ціні згідно з комерційною пропозицією до Договору у первісній редакції: по ціні 6,0 грн з ПДВ, відповідно, вартість поставленої у жовтні 2022 року електричної енергії на господарські потреби мала складати 89016,00 грн. з розрахунку 14836 кВт/год х 6,0 грн.
Отже, сума коштів, отриманих відповідачем понад належну, складає 95263,72 грн. - 89016,00 грн. = 6247,72 грн., як фактично і визначив позивач з похибкою в одну копійку 6247,71 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що указана різниця не є вартістю недоотриманого обсягу електричної енергії у звітному періоді, як зазначено у позовній заяві, а є перевищенням ціни товару за відсутності для того належних правових підстав у зв'язку з визнанням частково недійсним пункту 5 додаткової угоди № 2 від 10.11.2022 року.
Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 6247,71 грн підлягає задоволенню.
Враховуючи мотиви, наведені у постанові, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права із з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, а відтак суд правомірно частково задовольнив позов та визнав недійсним пункт 5 додаткової угоди №2 від 10.11.2022 року до договору № К-1 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2022 року в частині умови про набрання додатковою угодою чинності з 01.10.2022 року та стягнув з відповідача на користь позивача 6247,71 грн. безпідставно отриманих коштів .
За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Чернівецької області від 30.06.2025 року у справі №926/1242/25.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 228, 229, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» за вих.№06/853 від 20.10.2025 року (вх.№01-05/3047/25 від 20.10.2025 року) про зупинення провадження у справі №926/1242/25.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» № 06/818 від 21.07.2025 року (вх. № 01-05/2259/25 від 21.07.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.06.2025 року у справі №926/1242/25 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя О.І. Матущак
Суддя І.Ю. Панова