79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" грудня 2025 р. Справа №914/1466/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Скрипчук О.С.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Гришко І.І.
від відповідача - Кара Р.Т.
розглянувши апеляційну скаргу ПП «Львівська фармацевтична компанія» від 08.09.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2718/25 від 08.09.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 (повний текст рішення складено та підписано 19.08.2025, суддя Король М.Р.)
у справі № 914/1466/25
за позовом ПП «ВІТАФАРМА»
до відповідача ПП «Львівська фармацевтична компанія»
про стягнення 102 963 грн. (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог)
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “ВІТАФАРМА» ( далі - ПП “ВІТАФАРМА», позивач) до Приватного підприємства “Львівська фармацевтична компанія» (далі - ПП “Львівська фармацевтична компанія», відповідач) про стягнення 100 000,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати, 2 468,20 грн інфляційних втрат та 494,80 грн 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу орендованого нерухомого майна після припинення договору оренди нежитлового приміщення №В-00138/2022 від 01.03.2022, що є підставою для нарахування неустойки за період з листопада 2024 року по березень 2025 року відповідно до положень ч.2 ст.785 ЦК України.
Господарський суд Львівської області в рішенні від 19.08.2025 у справі №914/1466/25 позовні вимоги задоволив частково. Стягнув з ПП “Львівська фармацевтична компанія» на користь ПП “ВІТАФАРМА» неустойку у розмірі 100 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу орендованого нерухомого майна після розірвання договору оренди та використання такого відповідачем у період з листопада 2024 року по березень 2025 року, нарахування позивачем неустойки в сумі 100 000 грн за вказаний період є підставним та обгрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, зважаючи на те, що неустойка у вигляді подвійної орендної плати не є грошовим зобов'язанням в розумінні статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, а відтак на неї не можуть нараховуватись індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 2 468,20 грн інфляційних втрат та 494,80 грн 3% річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ПП “Львівська фармацевтична компанія» подало апеляційну скаргу від 08.09.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПП “ВІТАФАРМА» задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 15 037, 27 грн, в іншій частині позову відмовити.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним встановлення судом першої інстанції обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки у Договорі сторони визначили розмір орендної плати (10 000 грн) з урахуванням вартості комунальних послуг, у спірний період відповідач щомісячно сплачував комунальні платежі ( примусове виселення відповідача не здійснювалось, а сторони вели перемовини щодо продовження орендних відносин), розмір заборгованості відповідача по сплаті неустойки з вирахуванням здійснених ним платежів становить 15 037,27 грн.
ПП “ВІТАФАРМА» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі №914/1466/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу- без задоволення.
Позивач зазначає, що розмір заборгованості з орендної плати не входить в предмет доказування у даній справі оскільки предметом позову є стягнення суми неустойки відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, нормами якої передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 справу №914/1466/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Скрипчук О.С. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу ПП “Львівська фармацевтична компанія» залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Львівська фармацевтична компанія» на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі № 914/1466/25 та призначено розгляд справи на 14.10.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 25.11.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 02.12.2025.
У судовому засіданні 02.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом.
01.03.2022 між ПП “ВІТАФАРМА» (далі - орендодавець) та ПП “Львівська фармацевтична компанія» (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № В-0138/2022 (далі - Договір).
Відповідно до п.п.1.1., 2.1. Договору орендодавець передає орендарю, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 52,1 кв.м, що розташоване у будинку за адресою: м. Львів, вул. Хмельницького Б., буд.18, для розміщення аптечного закладу та ведення іншої господарської діяльності орендаря.
Відповідно до п. 4.2. Договору такий укладено на строк з 01 березня 2022 року по 31 січня 2025 року включно.
За змістом п.п. 5.1-5.3. Договору розмір оренди визначено сторонами у Додатку №2 до цього Договору. Орендна плата сплачується щомісячно до 25 числа поточного місяця за наступний місяць. До складу орендної плати входять витрати за комунальні, експлуатаційні витрати та будь-які інші витрати, пов'язані з експлуатацією приміщення.
У додатку №2 до Договору оренди сторони узгодили, що розмір орендної плати за використання приміщення за один повний календарний місяць з врахуванням комунальних послуг становить 10 000,00 грн з урахуванням ПДВ. Початком нарахування орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання - передачі приміщення.
Відповідно до п 7.1 Договору після закінчення строку дії цього Договору або у випадку його дострокового розірвання, приміщення повертається орендодавцю протягом 5 робочих днів за відповідним актом прийому-передачі (повернення) у стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального (природного) зносу та погоджених змін.
01.03.2022 орендодавцем було передано орендарю у користування нежитлове приміщення за актом приймання - передачі нерухомого майна.
У зв'язку з порушенням орендарем зобов'язань щодо сплати орендної плати орендодавець 15.02.2024 скерував орендарю цінним листом з описом вкладення (трек номер 6900121316997): претензію №01/02-24-09 від 14.02.2025 про сплату заборгованості; повідомлення №01/02-24-10 від 14.02.2025 про відмову від Договору та його дострокове розірвання з моменту отримання цього повідомлення орендарем; додаткову угоду № 1 до Договору; акт приймання-передачі нерухомого майна до Договору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі №914/1845/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, задоволено позов ПП “ВІТАФАРМА». Стягнуто з ПП “Львівська фармацевтична компанія» на користь ПП “ВІТАФАРМА» 31 000, 00 грн заборгованості з орендної плати та 160 000, 00 грн неустойки (за період з березня 2024 року по жовтень 2024 року). Ухвалено виселити ПП “Львівська фармацевтична компанія» з нежитлового приміщення, загальною площею 52,1 кв.м, розташованого у будинку за адресою: м. Львів, вул. Хмельницького Б., буд.18, що було передано на підставі Договору.
При цьому, суд встановив факт припинення Договору з 22.02.2024.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зважаючи на те, що відповідачем не звільнено орендованого майна, ПП “ВІТАФАРМА» звернулось до суду з позовом у даній справі про стягнення з ПП “Львівська фармацевтична компанія» 100 000,00 грн неустойки ( за період з листопада 2024 року по березень 2025 року), а також 2 468,20 грн інфляційних втрат та 494,80 грн 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у даній справі лише в частині задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача неустойки в сумі 100 000 грн, нарахованої відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України за період з листопада 2024 року по березень 2025 року.
Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 ЦК України).
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п 7.1 Договору після закінчення строку дії цього Договору або у випадку його дострокового розірвання, приміщення повертається орендодавцю протягом 5 робочих днів за відповідним актом прийому-передачі.
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі №914/1845/24, яке набрало законної сили, встановлено преюдиційну для даної справи обставину - припинення Договору з 22.02.2024 ( у зв'язку з його достроковим розірванням позивачем).
Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення позивачу орендованого приміщення за відповідним актом приймання-передачі після припинення Договору, що ним не заперечується та не спростовується.
Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 зазначив, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Водночас, відповідно до статті 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто, судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Подібний за змістом висновок наведений також у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.06.2022 у справі №907/585/20.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Оскільки відповідач не обгрунтовує та не доводить відсутності його вини у порушенні зобов'язання щодо повернення орендованого майна позивачу після припинення Договору, з врахуванням встановлених у даній справі обставин використання відповідачем орендованого приміщення у спірний період, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з з листопада 2024 року по березень 2025 року (не охоплений рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі №914/1845/24) в сумі 100 000,00 грн є підставним та обгрунтованим.
Щодо покликання апелянта на невірне визначення позивачем та судом першої інстанції розміру неустойки з огляду на сплату відповідачем комунальних платежів за спірний період колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.762ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок негайно повернути наймодавцеві річ.
Отже, після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Такий правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
Отже, з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень ч.2 ст.785 ЦК України у розмірі подвійної орендної плати, встановленої у договорі.
Позивачем у даній справі правомірно розраховано розмір неустойки з врахуванням погодженого сторонами у Договорі розміру орендної плати - 10 000,00 грн.
Водночас покликання апелянта на сплату ним комунальних платежів за спірний період судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне з огляду на те, що предметом позову у даній справі є не стягнення орендної плати, встановленої Договором, а стягнення неустойки відповідно до положень ч.2 ст.785 ЦК України, яка є формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин.
Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ПП «Львівська фармацевтична компанія» від 08.09.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2718/25 від 08.09.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі №914/1466/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 12.12.2025
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Скрипчук О.С.
суддя Орищин Г.В.