79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" грудня 2025 р. Справа №907/151/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Зварич О.В.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сухана Ярослава Васильовича від 26.06.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2140/25 від 09.07.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025, суддя Пригара Л.І.)
у справі № 907/151/25
за позовом Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород
до відповідача Фізичної особи-підприємця Сухана Ярослава Васильовича (надалі ФОП Сухан Я.В.), м. Іршава, Хустський р-н, Закарпатська обл.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на
стороні позивача Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України», м.Київ (надалі АТ “Державний ощадний банк України») в особі Філії - Закарпатського обласного управління АТ “Державний ощадний банк України», м. Ужгород
про стягнення коштів мікрогранту в розмірі 250 000,00 грн
за участі представників:
від позивача: Гладинець О.І. в режимі відеоконференції;
від відповідача: не з'явились;
третя особа: не з'явились;
Закарпатський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ФОП Сухан Я.В. про стягнення заборгованості - суми мікрогранту в розмірі 250 000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано порушенням відповідачем Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 “Деякі питання надання грантів бізнесу» та укладеного між сторонами договору від 03.05.2023, що є підставою для повернення виплачених ФОП Сухану Я.В. коштів мікрогранту. Позивач зазначає, що відповідачем вчинено відчуження обладнання, придбаного за кошти мікрогранту. На підтвердження наведених обставин позивач покликається на відомості, які містяться у складених працівником Іршавського управління Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості актах перевірки дотримання умов договору мікрогранту №1 від 16.11.2023 за період із 15.05.2023 по 15.11.2023, №2 від 18.02.2024 за період із 17.11.2023 по 17.02.2024, №3 від 24.05.2024 за період із 18.02.2024 по 24.05.2024 та №4 від 12.12.2024 за період із 25.05.2024 по 11.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.02.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ «Державний ощадний банк» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України».
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13 травня 2025 року у справі № 907/151/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП Сухана Я.В. кошти мікрогранту в розмірі 250 000,00 грн на рахунок уповноваженого банку: отримувач: АТ «Ощадбанк»; код отримувача: 00032129; надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк»; рахунок отримувача: НОМЕР_1 . Стягнуто з ФОП Сухан Я.В. на користь Закарпатського обласного центру зайнятості суму 3750,00 на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
При ухваленні рішення судом встановлено, що ФОП Сухан Я.В. за допомогою Єдиного державного веб-порталу електронних послуг «Дія» звернувся до Закарпатського обласного центру зайнятості із заявою №406FEU від 20.03.2023 та долученим до неї бізнес-планом із метою отримання мікрогранту на ведення власної справи у розмірі 250 000,00 грн, а також задекларував відомості про те, що зобов'язується не продавати або передавати іншим особам придбане за кошти мікрогранту обладнання, доки не будуть виконані умови грантового договору. В актах перевірки №1 від 16.11.2023, №2 від 18.02.2024, №3 від 24.05.2024 та №4 від 12.12.2024 зафіксовано відчуження відповідачем обладнання, придбаного за кошти мікрогранту, до виконання умов договору, що також підтверджується письмовими поясненнями відповідача. У пунктах 7-8 VII договору встановлено відповідальність за невиконання умов останнього шляхом добровільного повернення отримувачем суми мікрогранту в повному обсязі або у протилежному випадку - стягнення з останнього відповідних грошових коштів. Отже, відповідно до цього, суд констатував те, що
оскільки відповідач не надав доказів повернення ним отриманих коштів мікрогранту в добровільному порядку, а також доказів на спростування обставини відчуження придбаного за мікрогрантові кошти обладнання до виконання всіх умов договору, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів мікрогранту в розмірі 250000,00 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, ФОП Сухан Я.В. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Скаржник вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено принцип змагальності та рівності сторін, оскільки його не було належно повідомлено про нову дату судового засідання, а саме: ухвалою суду від 29.04.2025 відкладено розгляд справи на 13.05.2025, проте, повідомлення про вручення відповідної ухвали або інформації про отримання її стороною відповідача - відсутнє. Звертає увагу також на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів порушення умов договору надання мікрогранту, щодо нецільового використання коштів або недотримання вимог щодо звітування. Зазначає скаржник, що ним реалізовано передбачений бізнес-план, здійснено закупівлю обладнання на якому здійснювалась підприємницька діяльність, створено робоче місце, що відповідає вимогам постанови КМ України №738 від 21.06.2022 і надані звіти підтверджують належне використання коштів. Також зазначає, що постанова КМ України №738, зокрема її пункт 8, передбачає альтернативний, м'якший інструмент реагування на відхилення від умов грантового договору - продовження строків або реструктуризації зобов'язань, однак суд першої інстанції безпідставно проігнорував зазначене.
Третя особа - АТ «Державний ощадний банк України» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає ФОП Суханом Я.В. було порушено умови договору про надання мікрогранту та постанову КМ України №738 від 21.06.2022, оскільки за результатами проведеної перевірки було встановлено, що останній відчужив обладнання, придбане за кошти мікрогранту, до виконання умов договору. Дані обставини додатково підтверджуються поясненнями ФОП Сухана Я.В., наведеними в акті перевірки №1 від 16.11.2023. Зазначає, що відповідачем не надано суду доказів звернення до Державного центру зайнятості із заявою з обґрунтуванням про внесення змін до бізнес-плану шляхом укладання нової відповідної додаткової угоди. Отже, на думку третьої особи, відповідач не виконав однієї з умов договору мікрогранту, тобто відчужив придбане за кошти мікрогранта обладнання до виконання всіх умов грантового договору. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач - Закарпатський обласний центр зайнятості у відзиві на апеляційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що у своїх поясненнях до акту №1 від 16.11.2023, яким підтверджено порушення відповідачем умов підп. 9 п.2 розділу VI договору про надання мікрогранту, відповідач сам підтвердив, що в липні 2023, у зв'язку з сімейними обставинами, усвідомлюючи, що зобов'язаний повернути отримані кошти гранту, він забрав все обладнання, яке придбав за кошти гранту, та перепродав його за готівку, а отримані кошти в такий спосіб вклав у інший бізнес. Отже, вбачаються порушення відповідачем своїх зобов'язань на виконання вимог Порядку №738 та договору про надання мікрогранту, що має наслідком стягнення вказаної заборгованості. Ппросить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025- без змін.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 справу № 907/151/25 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад суду сформовано: Кравчук Н.М.- головуючий суддя, судді - Скрипчук О.С., Матущак О.І.
Підстави відкладення розгляду справи викладені в попередніх ухвалах суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 (головуючий суддя - Кравчук Н.М. судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.) розгляд справи відкладено на 28.10.2025.
У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Матущака О.І. у відпустці, судове засідання 28.10.2025 у справі №907/151/25 не відбулось.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 428 від 29.10.2025, у зв'зку із перебуванням у відпустці судді Матущака О.І. тривалий період, для недопущення порушення строків розгляду справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 справу №907/151/25 розподілено судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад суду сформовано: Кравчук Н.М.- головуючий суддя, судді - Скрипчук О.С., Зварич О.В.
Ухвалою суду від 31.10.2025 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді - Зварич О.В., Скрипчук О.С.) призначено до розгляду справу № 907/151/25 в судовому засіданні на 02.12.2025.
В судове засідання 02.12.2025 в режимі відеконференції з'явилась представник позивача.
Відповідач (скаржник) та третя особа участі уповноважених представників в судове засідання 02.12.2025 не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 31.10.2025, шляхом надіслання такої третій особі до електронного кабінету, а скаржнику на юридичну адресу ( АДРЕСА_1 ) поштою.
Представник позивач в судовому засіданні надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу та відзиви на неї, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
20.03.2023 Фізична особа - підприємець Сухан Ярослав Васильович звернувся через Єдиний державний вебпортал електронних послуг “Дія» із заявою №406FEU на отримання гранту на власну справу у розмірі 250 000 грн.
Відповідно до відомостей бізнес-плану, долученого відповідачем до заяви №406FEU від 20.03.2023, основна ціль останнього полягала у започаткуванні нового напрямку діяльності з організації комплексного харчування, для розвитку якого необхідні кошти на придбання обладнання та сировини сукупною вартістю 250 000 грн.
03.05.2023 ФОП Суханом Ярославом Васильовичем подано заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості (www.dcz.gov.ua), та форма якого затверджена наказом Міністерства економіки України №1969 від 06.07.2022 (з подальшими змінами).
На виконання умов договору уповноваженим банком - АТ “Ощадбанк» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ “Ощадбанк» 15.05.2023 було зараховано кошти мікрогранту в сумі 250 000 грн на розрахунковий рахунок відповідача, підтвердженням чого є банківська виписка за період із 01.04.2023 по 04.12.2023.
Згідно з пунктами 1-2 та 3 розділу IV договору використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до п.3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача). Отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому.
Згідно з п.7 розділу IV договору для підтвердження цільового використання мікрогранту ДЦЗ через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня укладення отримувачем договору мікрогранту або до повного виконання обов'язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, витрачені кошти протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
16.11.2023 працівником Іршавського управління Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості було здійснено моніторинг та контроль виконання умов укладеного з ФОП Суханом Я.В. договору про надання мікрогранту за період з 15.05.2023 по 15.11.2023 шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності останнього (м. Іршава, вул. Незалежності).
За результатами проведеної перевірки уповноваженим працівником позивача у присутності відповідача складено Акт №1 від 16.11.2023, в якому, зокрема, зафіксовано порушення відповідачем підп. 9 п. 2 розділу VІ Договору про надання мікрогранту, а саме: відчуження придбаного за кошти мікрогранту обладнання до виконання умов договору. Даний Акт перевірки підписаний відповідачем із поясненнями, в яких ФОП Сухан Я.В., зокрема, вказав, що у зв'язку з сімейними обставинами, усвідомлюючи, що зобов'язаний повернути отримані кошти гранту, він забрав все обладнання, яке придбав за кошти гранту, та перепродав його за готівку, а отримані кошти в такий спосіб вклав у інший бізнес.
18.02.2024 працівником Іршавського управління Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості повторно було здійснено моніторинг та контроль виконання умов укладеного з ФОП Суханом Я.В. Договору про надання мікрогранту за період із 17.11.2023 по 17.02.2024, за наслідками якого складено Акт перевірки №2 від 18.02.2024, де зафіксовано аналогічне порушення, що й в Акті №1 від 16.11.2023, - відчуження придбаного за кошти мікрогранту обладнання до виконання умов Договору. При цьому, уповноваженим працівником позивача зазначено, що не видається можливим встановити факт цільового чи нецільового використання мікрогранту, оскільки відповідне обладнання на час перевірки не виявлено, а зі слів ФОП Сухана Я.В. таке відчужено.
Майже аналогічні обставини зафіксовані й в актах перевірки дотримання умов договору мікрогранту №3 від 24.05.2024 та №4 від 12.12.2024, складених працівником Іршавського управління Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості за участю відповідача.
У зв'язку із відчуженням ФОП Суханом Я.В. обладнання, придбаного за кошти мікрогранту, до виконання умов договору, Закарпатським обласним центром зайнятості 06.03.2024 було видано наказ №56/2024 “Про повернення коштів отримувачем мікрогранту», згідно з яким відповідачу наказано протягом одного місяця повернути в повному обсязі одержану суму мікрогранту на рахунок Уповноваженого банку, з якого здійснювалось відповідне зарахування.
Неповернення відповідачем отриманого мікрогранту в розмірі 250 000 грн зумовило підстави для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з ФОП Сухана Я.В. вказаної суми грошових коштів на рахунок Уповноваженого банку - АТ “Ощадбанк» в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ “Ощадбанк» - у примусовому порядку.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Абзацами 1, 2, 3 пункту 1 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 (тут і надалі - в редакції, чинній на момент підписання відповідачем заяви про приєднання до Договору про надання мікрогранту від 03.05.2023) (далі - Порядок), регламентовано, що цей Порядок визначає: - умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання (далі - отримувач) у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - мікрогрант); - механізм використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу та коштів, передбачених Мінекономіки за бюджетною програмою “Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» для надання безповоротної державної допомоги отримувачу у формі мікрогранту.
Метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: - Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); - державного бюджету; - що надходять на рахунок “Фонд підтримки малого та середнього бізнесу» Мінекономіки, відкритий у Національному банку, на який зараховуються внески від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права у національній та іноземній валюті як благодійна пожертва, гуманітарна допомога, гранти та дарунки (абз. 4 - 8 п. 1 Порядку).
Відповідно до абз. 1 - 3 п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім'я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов'язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача.
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, ФОП Сухан Я.В. за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг “Дія» звернувся до позивача із заявою №406FEU від 20.03.2023 та долученим до неї бізнес-планом із метою отримання мікрогранту на ведення власної справи у розмірі 250 000 грн, а також задекларував відомості про те, що зобов'язується не продавати або передавати іншим особам придбане за кошти мікрогранту обладнання, доки не будуть виконані всі умови грантового договору.
На виконання вимог п. 21 Порядку працівником Іршавського управління Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості було проведено перевірки дотримання умов договору мікрогранту ФОП Суханом Я.В. за періоди із 15.05.2023 по 15.11.2023, із 17.11.2023 по 17.02.2024, із 18.02.2024 по 24.05.2024 та із 25.05.2024 по 11.12.2024, за результатами яких в актах перевірки №1 від 16.11.2023, №2 від 18.02.2024, №3 від 24.05.2024 та №4 від 12.12.2024 зафіксовано відчуження відповідачем обладнання, придбаного за кошти мікрогранту, до виконання умов договору.
Вказані обставини також підтверджуються поясненнями ФОП Сухана Я.В., наведеними в акті перевірки №1 від 16.11.2023, а також змістом надісланого на адресу суду листа б/н від 11.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2472/25 від 14.03.2025), що спростовує доводи скаржника про те, що акти внутрішньої перевірки, складені лише позивачем, без участі відповідача, без фіксації доказів нецільового використання.
Суд першої інстанції правильно звернув на те, що відповідачем не надано суду доказів звернення до Державного центру зайнятості із заявою, викладеною в довільній формі з обґрунтуванням зміни цільового призначення коштів мікрогранту, а також доказів внесення змін до бізнес-плану шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди. Наведеного скаржником в апеляційній скарзі не спростовано.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору мікрогранту, а саме: відчужив придбане за мікрогрантові кошти обладнання до виконання всіх умов грантового договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, пунктами 7 і 8 розділу VII укладеного між сторонами спору договору мікрогранту встановлено, що у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору, витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця повертаються отримувачем до Уповноваженого банку. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.
З наведеного вбачається, що сторони договору встановили відповідальність за невиконання умов останнього шляхом добровільного повернення отримувачем суми мікрогранту в повному обсязі або ж, у протилежному випадку, - стягнення з останнього відповідних грошових коштів у судовому порядку.
Отже, з врахуванням того, що відповідач не надав доказів повернення ним отриманих коштів мікрогранту в добровільному порядку, а також доказів на спростування обставини відчуження придбаного за мікрогрантові кошти обладнання до виконання всіх умов договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів мікрогранту в розмірі 250 000 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак правомірно задоволеними.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом проігноровано те, що з боку скаржника мало місце належне виконання гранту та забезпечення стабільності суб'єкта підприємницької діяльності із збереженням новостворених місць. Звертає увагу, що ним реалізовано передбачений бізнес - план, здійснено закупівлю обладнання, запроваджено підприємницьку діяльність, створено робоче місце - що відповідає вимогам постанови КМ України №738 від 21.06.2022.
Щодо наведених тверджень, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставиною недотримання умов договору було саме відчуження придбаного за мікрогрантові кошти обладнання до виконання всіх умов грантового договору, отже, вище наведене твердження скаржника не впливає на оцінку того, що інші умови договору відповідачем були порушені..
Щодо тверджень скаржника про неналежне повідомлення його про нову дату судового засідання, а саме, що ухвалою від 29.04.2025 було відкладено розгляд справи на 13.05.2025, однак відсутніми є докази такого належного повідомлення відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з протоколом судового засідання від 29.04.2025 (Т-1, а.с.127-139), Сухан Я.В. особисто був присутнім в судовому засіданні і за його участю оголошувалась перерва до 13.05.2025, що відображено в протоколі судового засідання. Окрім того, ухвала ним одержана в паперовому вигляді, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (Т-1, а.с.142).
Відтак, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення колегія судддів констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 13 травня 2025 року у справі № 907/151/25, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сухана Ярослава Васильовича від 26.06.2025 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі № 907/151/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.В. Зварич
О.С. Скрипчук