"27" листопада 2025 р. Справа №914/3681/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
КРАВЧУК Н.М.
За участю секретаря судового засідання - Телинько Я.П.
За участю представників сторін:
від апелянта - Логінов К.Е. (адвокат);
від заявника ПАТ «Укрнафта» - Мошенець Д.В. (адвокат);
від кредитора Норвід Трейд (Nordwind Trade SA)-Гринько К.В. (адвокат);
від кредитора Версала ЛТД (Versala LTD) - Бровко О.М. (адвокат);
від боржника - Воробець С.І. (адвокат);
арбітражний керуючий - Ткачук О.В.;
розглянувши апеляційну скаргу Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) (вх.ЗАГС №01-05/1684/25, 01-05/1685/25 від 02.06.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 (суддя Цікало А.І.)
та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 (суддя Цікало А.І.) за результатами попереднього засідання
у справі № 914/3681/23
за заявою Публічного акціонерного товариства “Укрнафта», м. Київ
про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина», м. Дрогобич, Львівська область
Суть спору.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2023 відкрито провадження у справі № 914/3681/23 за заявою ініціюючого кредитора ПАТ «Укрнафта» про банкрутство ПАТ «Нафтопереробний комплекс - Галичина»; визнано вимоги такого кредитора у сумі 828 165 429,95 грн безспірних вимог; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «НПК-Галичина» оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 27.12.2023 за № 72171.
29.01.2024 Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) подало до суду заяву з кредиторськими вимогами до ПАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» у сумі 972 988 440,19 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) посилалося на те, що його кредиторські вимоги виникли із договору відступлення права вимоги (цесії) № 16-06-2017 від 16.06.2017, укладеного між Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) (цедент) та ПАТ «НПК-Галичина» (цесіонарій). За цим договором цедент зобов'язався передати цесіонарію, а цесіонарій - прийняти та оплатити на умовах договору право вимоги до ПАТ «Укрнафта» щодо отримання дивідендів, а також інфляційні нарахування та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з їх виплати.
Відповідно до п. 2.1.2 вказаного договору сума, яку цесіонарій зобов'язався сплатити цеденту за відступлення права вимоги, становить 972 988 440, 19 грн із відстроченням платежу до 01.06.2027 та сплатою на рахунок цедента.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 21.05.2025 відхилив вимоги Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) до ПАТ «НПК-Галичина» на суму 972 988 440, 19 грн, встановивши, що строк виконання зобов'язання за договором цесії №16-06-2017 від 16.06.2017 на оплату права вимоги настане лише 01.06.2027, або після відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, ці вимоги не є конкурсними і підлягають відхиленню у попередньому засіданні як передчасні.
Суд також зазначив, що заявлені вимоги за своєю природою відповідають поточним вимогам у розумінні ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ). Керуючись положеннями КУзПБ та Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), суд відхилив заяву Літтоп Ентрпрайзес Лімітед як таку, що не підлягає розгляду у попередньому засіданні.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 та постановити нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги Літтоп Ентрпрайзес Лімітед на суму 6 056, 00 грн та 972 988 440,19 грн і включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів та скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 в частині відхилених грошових вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт покликається на таке.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність заявлення вимог Літтоп Ентрпрайзес Лімітед(Littop Enterprises Limited) та невірно визначив їх як неконкурсні, пославшись на відстрочення платежу до 01.06.2027. Вимоги кредитора виникли з договору цесії від 16.06.2017, укладеного значно раніше відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «НПК-Галичина», а тому суд не врахував правові висновки Верховного Суду, який у низці постанов (зокрема у справах № 922/2640/23 від 20.02.2025 та 16.01.2025) вже вказував на недопустимість визначення статусу вимог за строком їх виконання. З огляду на зазначене, грошові вимоги кредитора мають статус конкурсних незалежно від строку виконання, що узгоджується з приписами ст.ст, 1, 45 КУзПБ та усталеними правовими висновками Верховного Суду.
Оскільки боржник не сплатив суму, передбачену договором цесії, та зобов'язання виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство, вимоги Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) є конкурсними й підлягають визнанню.
ПАТ «Укрнафта» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Покликається на такі
обставини:
- апеляційна скарга є безпідставною, оскільки ухвали Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 ухвалені законно та обґрунтовано;
- вимоги скаржника є передчасними, адже за договором відступлення права вимоги від 16.06.2017 строк виконання зобов'язання боржника відстрочений до 01.06.2027, тому на дату відкриття провадження обов'язок боржника не настав;
- закон передбачає, що в попередньому засіданні розглядаються тільки конкурсні вимоги, які існують на момент відкриття провадження. Вимоги апелянта такими не є;
- кредитор не довів існування заборгованості ПАТ «Укрнафта» за дивідендами: немає документів про нарахування дивідендів за 2011- 2014 роки; немає підтвердження права вимоги; відсутні документи від ПАТ «Укрнафта» про наявність боргу; позовна давність щодо таких дивідендів давно сплила;
- договір цесії має ознаки нікчемності, оскільки його предмет (право вимоги боргу) не підтверджений, а тому договір не спрямований на реальне настання правових наслідків порушення ст. 203, 215 Цивільного кодексу України ( надалі - ЦК України);
- навіть за розрахунками дивідендів, максимальна можлива сума вимог значно менша за ту, що заявлена (?602 млн грн до оподаткування, тоді як у договорі - понад 688 млн грн), що свідчить про нереальність заявленої суми;
-апелянт не надав актів приймання-передачі прав вимоги та документації між кредиторами;
- строк позовної давності щодо можливих вимог сплив ще у 2017 році;
- договір цесії регулюється правом Англії, однак кредитор не довів зміст іноземного права, що є його обов'язком;
- відповідно до ст. 45 КУзПБ кредитор повинен надати докази дійсності вимог, чого він не зробив.
Таким чином, вимоги Літтоп Ентрпрайзес Лімітед не доведені, є передчасними та ґрунтуються на нікчемному договорі, тому ухвали суду першої інстанції є законними і правильними.
23.07.2025 від апелянта надійшли письмові заперечення на відзив ПАТ «Укрнафта», які подані поза межами встановленого судом строку, а тому підлягають залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 та ч.2 ст. 207 ГПК України.
Водночас суд звертає увагу, що письмові пояснення ПАТ «Укрнафта», подані 05.09.2025, надійшли на виконання вимог апеляційного суду, який відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України запропонував ініціюючому кредитору та скаржнику надати додаткові пояснення щодо підстав виникнення грошових вимог першого кредитора, їх розміру, можливих обставин, що спростовують пропуск строку позовної давності, а також із урахуванням визначення поняття «грошове зобов'язання» за ст. 1 КУзПБ.
У наданих поясненнях ПАТ «Укрнафта» зазначило, що заявники не подали доказів нарахування дивідендів за 2011 - 2014 роки, не підтвердили наявність у цедентів права вимоги до ПАТ «Укрнафта», не подали документів або актів передачі прав вимоги. Договори відступлення укладені після спливу позовної давності та не містять ознак реального боргу, а будь-які докази, передбачені ст.ст. 73, 76 - 79 ГПК України, щодо існування грошових вимог - відсутні.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» представником скаржника - адвокатом Чижем С.С. подано додаткові пояснення у справі на виконання ухвали апеляційного суду відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України. У поданих поясненнях скаржник виклав правові та фактичні підстави виникнення грошових вимог до ПАТ «Укрнафта», здійснив розрахунок основної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних, а також обґрунтував відсутність пропуску строку позовної давності.
22.10.2025 через систему «Електронний суд» представником скаржника - адвокатом Чижем С.С. подано додаткові пояснення у справі як уточнення та доповнення до пояснень, поданих 09.09.2025. Разом із поясненнями скаржник подав клопотання про витребування доказів та клопотання про поновлення строку на його подання. Також долучив нові докази: копії протоколів загальних зборів ПАТ «Укрнафта» від 22.07.2015 та від 10.10.2014.
Вказане клопотання про поновлення строку обґрунтоване тим, що апелянт, перебуваючи на території Республіки Кіпр, не мав можливості забезпечити належний та своєчасний обмін інформацією з представником у справі. Це унеможливило своєчасне отримання та подання необхідних доказів, які Західний апеляційний господарський суд запропонував надати для підтвердження підстав виникнення грошових зобов'язань апелянта. Крім того, апелянт самостійно не має можливості отримати основні докази, що є важливими для об'єктивного розгляду справи № 914/3681/23, оскільки такі може надати лише ПАТ «Укрнафта».
Разом з тим, до цього ж клопотання заявник подав зазначені вище два протоколи позачергових загальних зборів акціонерів від 10.10.2014 та 22.07.2015, які підтверджується і строк виникнення зобов'язань ПАТ «Укранфта» про виплату дивідендів своїм акціонерам і їх розмір пропорційно до кількості акцій, які є власності кожного акціонера, в т.ч. і апелянта.
В судовому засіданні представники учасників апеляційного провадження, зокрема і представник ПАТ «Укрнафта», не заперечував щодо змісту та відповідності оригіналам вказаних два протоколи загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта».
Вирішуючи таке клопотання, судом апеляційної інстанції окрім обставин подання самим же апелянтом копій доказів, які просить витребувати, також береться до уваги і таке.
Відповідно до ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази безпосередньо до суду. Позивач зобов'язаний подати докази разом з позовною заявою, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з відзивом або письмовими поясненнями.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити суд із зазначенням: доказу, який не може бути подано; причин неподання; доказів того, що особа вжила всіх залежних від неї заходів для отримання відповідного доказу.
У разі визнання причин поважними суд може встановити додатковий строк для подання таких доказів. Докази, не подані вчасно, судом не приймаються, крім випадків, коли учасник належно обґрунтував неможливість їх подання з причин, що від нього не залежали.
Вирішення питання щодо поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими. Учасник справи, який пропустив строк, повинен звернутися до суду із відповідною заявою та зазначити причини пропуску. Суд оцінює їх поважність. Інший підхід суперечив би принципам диспозитивності та змагальності сторін (висновки із п. 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).
Частини 1, 2 та 3 ст. 269 ГПК України передбачають, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними та додатково поданими доказами в межах доводів апеляційної скарги. Докази, не подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, коли надано докази неможливості їх своєчасного подання з об'єктивних причин.
Верховний Суд у своїх постановах виснував, що єдиним винятковим випадком прийняття доказів з порушенням установлених строків є наявність об'єктивних обставин, які унеможливлювали їх подання та не залежали від учасника справи, що він зобов'язаний довести (від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
Прийняття доказів без встановлення та оцінки передумов, передбачених ч. 3 ст. 269 ГПК України, призвело б до порушення принципів рівності учасників процесу, змагальності сторін та правової визначеності.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України, у разі неможливості подання доказу вчасно учасник справи повинен письмово повідомити суд та обґрунтувати причини, додавши підтвердження вжиття ним заходів для отримання доказу.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що з часу попереднього судового засідання, до суду надійшли нові документи та звернення сторін апеляційного провадження:
- 13.11.2025 представником ПАТ «Укрнафта» подано заяву про залишення без розгляду письмових та додаткових пояснень Бріджмонт Венчерз Лімітед (Bridgemont Ventures Limited), Бордо Менеджмент Лімітед (Bordo Management Limited), Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) та Рейвенскрофт Холдінгз Лімітед (Ravenscroft Holdings Limited);
- 18.11.2025 представником ПАТ «Укрнафта» подано заперечення проти клопотань про витребування доказів у справі № 914/3681/23;
- 26.11.2025 представником скаржника, адвокатом Логіновим К.Е., подано заперечення проти заяви АТ «Укрнафта» щодо залишення без розгляду письмових та додаткових пояснень зазначених вище юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо інше прямо не передбачено Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви і клопотання, які без поважних причин не були подані в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Оскільки вказані процесуальні документи надійшли поза межами встановленого судом строку та учасниками справи не подано клопотань про його поновлення, суд дійшов висновку про залишення вказаних процесуальних документів без розгляду.
26.11.2025 через систему «Електронний суд» представник кредитора Акціонерного товариства «Одеснафтопродукт», адвокат Горбачов О.О., сформував клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання обґрунтоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні у справі №916/2130/24.
Розглядаючи та вирішуючи таке клопотання, суд звертає увагу на положення ст. 202 ГПК України, згідно з якою, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для чого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Наведені кредитором обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного вище клопотання, оскільки наявних матеріалів справи є достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі.
Інших клопотань чи заяв, передбачених ст. 207 ГПК України, сторонами не подано.
27.11.2025 у судовому засіданні в приміщенні суду брав участь представник боржника - адвокат Воробець С.І., а у режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду брали участь представники апелянта - адвокат Логінов К.Е., заявника - адвокат Мошенець Д. В., кредитора Компанії "Нордвінд Трейд" (Nordwind Trade SA) - адвокат Гринько К.В. та кредитора Версала ЛТД (Versala LTD) - адвокат Бровко О.М. і арбітражний керуючий Ткачук О.В. Представники учасників справи виклали свої доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Інші учасники у справі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, а також те, що явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з'явилися.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши застосування норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Нормативне регулювання спірних правовідносин, фактичні обставини справи та оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно із ст. 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:
- боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- грошовим зобов'язанням (боргом) є, зокрема, зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
- кредитором, окрім інших, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Згідно з абз. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього кодексу у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.,
Судом першої інстанції вірно встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено, що скаржник подав заяву з грошовими вимогами до боржника у межах тридцятиденного строку, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ, та обґрунтовано таким.
Кредиторські вимоги Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) до ПАТ «НПК - Галичина» виникли на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 16-06-2017 від 16.06.2017, укладеного між Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) (цедент) та ПАТ «НПК-Галичина» (цесіонарій), відповідно до умов якого цедент зобовязується передати цесіонарію, а цесіонарій зобовязується прийняти та оплатити на умовах цього договору право вимоги до ПАТ «Укрнафта» на отримання дивідендів, а також інфляційні нарахування та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з виплати дивідендів.
Відповідно до п. 2.1.2 цього договору сума, яку цесіонарій зобов'язується сплатити цеденту за відступлене право вимоги, становить 972 988 440, 19 грн і буде сплачена з відстроченням платежу до 01.06.2027 на рахунок цедента.
Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи положення договору відступлення права вимоги № 16-06-2017 від 16.06.2017, дійшов висновку, що обов'язок боржника сплатити на користь скаржника 972 988 440, 19 грн за відступлене право вимоги виникне лише з 01.06.2027, або після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Колегія суддів вважає передчасним вказаний висновок суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 01.06.2021 у справі №911/2581/14 Верховний Суд виснував, що у разі правонаступництва з підстав, передбачених ст.ст. 512, 514 ЦК України, суд має дослідити та надати оцінку відповідним доказам, зокрема тим, на які послався заявник, обґрунтовуючи та підтверджуючи свої вимоги, при зверненні із відповідною заявою у справі: договорів відступлення права вимоги, актів приймання-передачі прав вимоги, актів приймання-передачі документів, розрахункових документів, тощо.
Тобто розгляд заяви про грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги, тобто за правових підстав, передбачених ст. 512, 514 ЦК України, вимагає оцінки судом аргументів заявника щодо зазначених ним підстав для здійснення заміни кредитора правонаступником, відповідно, дослідження та оцінки судом відповідних доказів, зокрема тих, на які послався заявник.
За змістом п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №175/783/15-ц.
З врахуванням викладеного вище, ЦК України розглядає передачу новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, як доказ прав нового кредитора.
Разом з тим, звертаючись із заявою про визнання грошових вимог, скаржник послався виключно на договори про відступлення права вимоги як на підставу набуття статусу кредитора у зобов'язанні. Однак на підтвердження реального існування грошової вимоги не подано жодних первинних документів, які б безпосередньо засвідчували факт виникнення заборгованості, її розмір, структуру та підстави виникнення.
Як зазначалося вище, в силу ст. 517 ЦК України, первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, що засвідчують права, які передаються, та інформацію, важливу для їх здійснення. Натомість відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських та розрахункових документів, актів приймання-передачі документів чи будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність боргу перед первісним кредитором, унеможливлює встановлення судом факту існування самого грошового зобов'язання у матеріальних правовідносинах. Сам по собі факт укладення договорів цесії не є доказом існування боргу, оскільки ці договори лише відображають намір сторін здійснити перехід прав, але не посвідчують реальність права вимоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апелянт не довів існування грошових вимог до боржника ПАТ «НПК-Галичина», ані щодо факту первинного виникнення боргу, ані щодо переходу до нього права вимоги в установленому законом порядку. За відсутності доказів реального зобов'язання у матеріальних правовідносинах суд позбавлений можливості визнати заявлені вимоги такими, що підтверджені, та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Також, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції обгрунтовано відхилення заяви з грошовими вимогами лише однією підставою. Зокрема, що такі вимоги носять не конкурсний характер, а поточний.
Проте колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Аналіз норм статей 1, 45, 47 КУзПБ свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Тобто відповідно до ст. 1 КУзПБ, визначальним для кваліфікації вимог як конкурсних є момент їх виникнення, а не строк виконання зобов'язання. Аналіз положень ч. 1, 8 ст. 45 та ст. 47 КУзПБ свідчить, що конкурсними визнаються вимоги, які виникли до дати відкриття провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, настав строк їх фактичного виконання чи ні.
Такий безальтернативний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19.
Отже, при визначенні природи грошових вимог кредитора суд повинен встановити не дату настання строку платежу, а дату виникнення зобов'язання як цивільно-правового факту.
У цій справі кредиторські вимоги Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) до ПАТ «НПК-Галичина» виникли на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 16-06-2017 від 16.06.2017, укладеного між сторонами до відкриття провадження у справі про банкрутство. Відтак зобов'язання ПАТ «НПК-Галичина» щодо сплати 972 988 440,19 грн за відступлене право вимоги, виникло саме 16.06.2017, тобто до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство (26.12.2023). Таким чином, за загальним правилом, такі вимоги мали б бути конкурсними.
Згідно ч.4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Тому, судом апеляційної інстанції мотиви суду першої інстанції, взяті за основу оскаржуваної ухвали, визнаються такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, тому ухвала у цій частині підлягає зміні її мотивувальної частини з урахуванням викладених вище доводів та обґрунтувань суду апеляційної інстанції.
Оскільки ухвала суду за наслідками проведення попереднього судового засідання у справі про банкрутство є виключно наслідковою за результатами розгляду заяви кредитора з його грошовими вимогами, тому відповідно така ухвала судом апеляційної інстанції залишається без змін, а апеляційна скарга в цій частині - без задоволення.
Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах- учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надала відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийнятті судового рішення у цій справі.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, скаржник не довів належними, допустимими та достовірними доказами факту існування грошових вимог до боржника, оскільки не надав документів, які підтверджують первинну наявність зобов'язання, передачу документів первісним кредитором та реальність права вимоги у матеріальних правовідносинах. Надані договори відступлення права вимоги самі по собі не посвідчують існування боргу, а відсутність актів передачі документів, первинних розрахунків, бухгалтерських чи інших підтверджуючих матеріалів виключає можливість встановлення судом реального існування відповідного грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов висновку про відхилення грошових вимог апелянта, однак з інших підстав, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду з викладенням її в редакції цієї постанови.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні апеляційної скарги Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області у справі №914/3681/23 від 21.05.2025 за результатами розгляду грошових вимог Літтоп Ентрпрайзес Лімітед (Littop Enterprises Limited) змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції мотивувальної частини цієї постанови.
3. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 за результатами попереднього засідання у справі №914/3681/23 залишити без змін.
4. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя О.І. МАТУЩАК
Судді О.С. СКРИПЧУК
Н.М. КРАВЧУК