09 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/14070/25
Провадження № 22-ц/4815/1445/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 вересня 2025 року у складі судді Бучко Т. М., постановлену в м. Рівне повним текстом,
Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» про захист прав споживача, в якому просила зобов'язати ПАТ «Рівнетеплоенерго» за свій рахунок відновити її право на користування електричною енергією шляхом встановлення двотарифного лічильника з блокуванням від стороннього дистанційного втручання в його показники та роботу; стягнути спричинену їй моральну шкоду в сумі 15000000 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 вересня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями процесуального закону, який передбачає прийняття судом зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, та обґрунтована тим, що вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 мають інші правові підстави, ніж позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго», а предмет доказування у кожному випадку є іншим
Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що ПАТ «Рівнеобленерго» не вперше звертається до неї з позовом про стягнення заборгованості за комунальну послугу в об'ємах, які нею не споживаються, та прагне нав'язати своє тлумачення «закону», яке базується на нечесній та агресивній господарській діяльності, яка заборонена Законом України «Про захист прав споживачів». Доводить, що суд першої інстанції неправомірно відмовив їй у прийнятті зустрічного позову, при цьому допустивши численні процесуальні порушення. Додає, що копія позовної заяви ПАТ «Рівнеобленерго» не була їй направлена належним чином ні судом, ні позивачем, який надіслав її на помилкову адресу, а суд цього не перевірив, обмежившись наявністю квитанції про відправку позовної заяви відповідачу. Вважає помилковим висновок місцевого суду про відсутність спільних правових підстав у первісному та зустрічному позовах, адже своєю зустрічною позовною заявою вона прагне захистися від незаконних дій позивача, спрямованих на стягнення з неї неіснуючої заборгованості та утиску її прав споживача. З наведених міркувань просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог про прийняття зустрічного позову до розгляду.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» про захист прав споживача, в якому просила зобов'язати за свій рахунок відновити її право на користування електричною енергією шляхом встановлення двотарифного лічильника з блокуванням від стороннього дистанційного втручання в його показники та роботу; стягнути спричинену їй моральну шкоду в сумі 15000000 грн.
Відповідно до ч.1, 2 ст.193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Як вбачається із змісту первісного та зустрічного позову, первісні та зустрічні вимоги обґрунтовані різними підставами та відмінним є предмет доказування у цих двох випадках.
Задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про зобов'язання відновити її право на користування електричною енергією шляхом встановлення лічильника не доводить відсутність у ПАТ «Рівнеобленерго» матеріально-правової підстави на задоволення пред'явленого ним позову про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, який, за наявності визначених законом підстав, також може бути задоволеним. При цьому, відмова у задоволенні одного з позовів не свідчитиме про наявність підстав для автоматичного задоволення іншого позову.
Ухвалення рішень за кожним з позовів залежатиме від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, а відтак ризик ухвалення суперечливих або взаємовиключних рішень, який є визначальним при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову, у цьому випадку відсутній.
Апеляційним судом не встановлено взаємопов'язаності позовів та доцільності їх спільного розгляду, а також можливості виключення задоволення первісного позову у разі задоволення зустрічного, водночас об'єднання вимог за первісним та основним позовами може ускладнити розгляд справи.
Частиною 3 статті 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені ним у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20 та від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17, де вказано, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним, при цьому взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах.
Прийняття зустрічного позову дозволяє розглянути в одному судовому провадженні вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі. Крім того, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 вересня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.