Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6529/25 Головуючий у 1-й інст. Кузнецов Д. В.
Номер провадження №33/4805/828/25
Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
11 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2025 року, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2025 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та винести нову постанову - про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення суду незаконне та не обґрунтоване, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а обставини справи судом з'ясовані неповно. На думку апелянта, суд не надав належну оцінку тому факту, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не дотримався безпечного інтервалу, не переконався у безпечності здійснення маневру перестроювання для інших учасників руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто не дотримався вимог п.п.10.1, 10.3 та 12.3 ПДР України. На переконання потерпілого, з технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 є необхідною та достатньою умовою настання ДТП, оскільки не встановлено відсутність технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування своєчасного гальмування. Крім того, звертає увагу, що судом першої інстанції не враховані покази свідка зі сторони потерпілого ОСОБА_3 , яка повідомила, що саме водій «Nissan X-Trail» здійснив зіткнення та з'їхав з місця ДТП, що перешкодило поліцейським скласти об'єктивну схему ДТП безпосередньо на місці зіткнення транспортних засобів. Вважає, що в діях ОСОБА_1 , крім того, наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.122-4 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з'явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі оголошенням про виклик до суду, розміщеним на офіційному веб-сайті судової влади України. Судова повістка на 11.12.2025 повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №990/69/24, постанови Верховного Суду від 24.03.2025 у справі №706/208/15-ц та від 28.02.2025 у справі №615/2/22), така повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки, а особа - належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки ОСОБА_2 суд не повідомив, заяв чи клопотань не подавав.
Верховний Суд в п.34 постанови від 12 березня 2019 року у справі №910/9836/18 наголошує, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У своїх рішеннях Європейський суд також підкреслює, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2025 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, проте до суду апеляційної інстанції не з'являвся та не виявляв зацікавленості у перебігу провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять безумовних та беззаперечних доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції, з огляду на встановлені ним обставини, є обґрунтованим, відповідає наявним у справі доказам.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п.13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 329523 від 13.05.2025, вбачається, що ОСОБА_1 13.05.2025 о 18 год 00 хв по вул.Старовільська, 20/10 в м. Житомирі, керуючи транспортним засобом «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення із транспортним засобом «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_2 , унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Водію ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.13.1 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заперечував свою вину у порушенні ПДР.
На місці ДТП він пояснив, що рухався у правій смузі одностороннього руху, а водій автомобіля «Renault Kango» перетнув межу його смуги в момент, коли його автомобіль знаходився на рівні з цим автомобілем. Вважає, що водій автомобіля «Renault Kango» здійснив наїзд на його автомобіль «Nissan X-Trail», не надавши перевагу праворуч. Згідно з положенням автомобіля «Renault Kango», останній знаходився не у своїй смузі руху (а.с.4).
У суді першої інстанції ОСОБА_1 вини не визнав та надав аналогічні за змістом пояснення, що узгоджуються з його первинними поясненнями.
Потерпілий ОСОБА_2 на місці події пояснив, що керував автомобілем «Renault Kango» по вул. Старовільській та рухався посередині смуги, коли у праву передню частину його автомобіля здійснив наїзд автомобіль «Nissan X-Trail» (а.с.3).
У суді першої інстанції ОСОБА_2 зазначив, що, на його думку, місця для безпечного проїзду автомобіля «Nissan X-Trail» було достатньо, а зіткнення сталося внаслідок дій водія цього автомобіля, який цілеспрямовано в'їхав у праві дверцята його транспортного засобу. Також зазначив, що після первинного контакту автомобіль «Nissan X-Trail» проїхав незначну відстань уперед, а вже потім зупинився.
Свідок ОСОБА_3 , яка перебувала позаду водія «Renault Kango», підтвердила удар у праві передні дверцята, однак моменту зіткнення не бачила.
На схемі місця ДТП зафіксовано розташування транспортних засобів після зіткнення, механічні пошкодження та обстановку на дорозі. Схема підписана учасниками без зауважень. Оцінюючи її разом з іншими доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що автомобіль «Nissan X-Trail» рухався у крайній правій смузі прямо, без зміни напрямку, тоді як «Renault Kango» рухався по середині проїзної частини.
Суд також обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не містять достовірних даних про те, хто саме під'їжджаючи до перехрестя здійснив небезпечний маневр, змінив напрямок руху або не витримав безпечний інтервал. Вина ОСОБА_1 у недотриманні дистанції не доведена поза розумним сумнівом.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що суддя місцевого суду всебічно з'ясував обставини ДТП, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про відсутність доказів, які б беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.
Посилання апелянта на порушення ОСОБА_1 п.п.10.1, 10.3, 12.3 ПДР України та ст.122-4 КУпАП є необґрунтованими, оскільки протокол про адміністративне правопорушення інкримінує йому лише порушення п.13.1 ПДР. Відповідно до положень ст.ст.279, 280 КУпАП, суд не вправі виходити за межі встановленої протоколом фабули, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «Карелін проти росії».
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували зміну ОСОБА_1 напрямку руху, здійснення перестроювання чи інший маневр, що створив небезпеку. Обставини ДТП, встановлені судом першої інстанції, свідчать про те, що автомобіль «Nissan X-Trail» рухався у своїй крайній правій смузі. Твердження апелянта про технічну можливість уникнути зіткнення є оціночними та не підтверджені жодними належними доказами.
Посилання на пояснення свідка ОСОБА_3 також не можуть бути враховані як доказ вини ОСОБА_1 , оскільки свідок не бачила моменту зіткнення, а тому її пояснення носять похідний характер і не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.
Доводи щодо з'їзду з місця ДТП автомобіля «Nissan X-Trail» не підтверджують наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та не мають значення для вирішення питання щодо дотримання дистанції.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не містять даних, які б спростовували висновки суду першої інстанції про відсутність доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2025 року, без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич