Житомирський апеляційний суд
Справа №274/590/24 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
11 грудня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 274/590/24 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хільчевського Сергія Олександровича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. у місті Бердичеві,
У січні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізнес Позика», Позивач, Товариство) звернувся з даним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 420712-КС-001 про надання кредиту від 19 жовтня 2021 року, що становить 78 399,44 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 43 899,44 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4500 грн.
Позов мотивувався тим, що 19 жовтня 2021 рокуміж ТОВ «Бізнес позика» та відповідачкою було укладено договір № 420712-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Зазначений кредитний договір було укладено шляхом акцептування відповідачкою пропозиції (оферти) банку одноразовим ідентифікатором G-4370, направленим на зазначений відповідачкою номер телефону, що зазначила остання у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачкою було введено та відправлено.
Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 30 000,00 грн; строк кредиту - 24 тижні; дата повернення кредиту - 05 квітня 2022 року, процентна ставка за кредитом в день становить 0,86588198. Крім того, одноразова комісія за надання кредиту складає 4500,00 грн.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання перед відповідачкою виконало та надало кредит в сумі 30 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Боржник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначено у розрахунку заборгованості за Договором № 420712-КС-001, чим порушила свої зобов'язання, встановлені вказаним правочином.
Станом на 09 січня 2024 року відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. У зв'язку з неналежним виконанням нею взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду, відповідачка має заборгованість у загальній сумі 78 399,44 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 43 899,44 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4500 грн.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року позов задоволено та вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідачки - адвокат Хільчевський С.О. подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.
Вказує, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зазначає, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідачка не могла оцінити належно.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Установлено, що відповідно до договору № 420712-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 19 жовтня 2021 року ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали цей договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.34-36).
Вказаний договір укладений через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту та паперовими копіями з текстів пропозиції (оферти) укласти договір, прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір та договору № 420712-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 19 жовтня 2021 року, а також паспорта споживчого кредиту, яким проінформовано позичальника про його умови, що підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.37-39, 40-42, 46).
Позивачем долучено візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 420712-КС-001 від 19 жовтня 2021 рокув інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, згідно з якою відповідачка, використовуючи номер телефона, ідентифікувався в ІТС та здійснила вхід в особистий кабінет (а.с.43-45).
Товариство перевірило статус клієнта, а ОСОБА_1 надала всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції, натомість Товариство надало клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. Клієнт ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором G-4370.
Кредитор сформував шаблон оферти, яку розмістив позичальнику в ІТС. Клієнт ознайомилася з офертою та прийняла її умови, шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-4370.
Після укладення договору Товариство направило клієнту підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, а також відправило їй документи на електронну пошту. Підписаний договір та Правила кредитування відображено в особистому кабінеті клієнта.
На підтвердження здійснення вищевказаних послідовностей, позивач долучив до матеріалів позову паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що ОСОБА_1 19 жовтня 2021 рокуознайомлено з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, що були надані, виходячи з обраних нею умов кредитування, а також, які наслідки можуть настати в разі невиконання нею своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, зокрема застосування стандартної процентної ставки, а також умови пропозиції (оферти) та прийняття (акцепту) пропозиції укласти договір № 420712-КС-001 про надання кредиту (а.с.30-33).
Як вбачається із матеріалів справи, до укладення договору відповідачка самостійно ознайомилась з інформацією про умови кредитування, розміщеній на сайті позивача за посиланням: https://tpozyka.com/, після чого заповнила заявку, тим самим зареєструвалася і створила Особистий кабінет.
Під час реєстрації та вході в Особистий кабінет позичальника при укладенні договору відповідачкою було використано фінансовий номер телефону +38 (097) 433-55-31 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 оm, що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору та даними договору.
Таким чином, кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 19 жовтня 2021 року шляхом введення одноразового ідентифікатора G-4370 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі за посиланням: https://my.tpozyka.com, відправленого відповідачці на її номер телефону НОМЕР_2 . Стороною позичальника вказано у договорі номер електронного платіжного засобу: № 5168-7422-3618-6783.
Згідно з умовами договору про надання кредиту кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів: строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка - фіксована, в день 0,86588198, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3599,19 процентів; комісія за надання кредиту 4500,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 30 000,00 грн; термін дії договору - до 05 квітня 2022 року; орієнтована загальна вартість кредиту - 66 000,00 грн; (п. 1 Кредитного договору).
У договорі відображено графік платежів (п. 3).
Порядок і умови надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», дії, що передують його укладенню, визначені у Правилах надання споживчих кредитів, затверджених наказом директора ТОВ «Бізнес Позика» від 22 червня 2021 року (а.с.48-66).
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 32784 від 19 жовтня 2021 року (а.с.47).
ОСОБА_1 не виконала у повному обсязі свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості станом на 09 січня 2024 року становить 78 399,44 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 43 899,44 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4500 грн(а.с.18-29).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було як доведено факт укладання договору, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту та невиконання ОСОБА_1 належним чином свого обов'язку зі своєчасного повернення кредитних коштів.
Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, враховуючи, що вони відповідають встановленим обставинам справи із дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частин 1 статті 626 ЦК України).
Згідно приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно частин 2, 4 статті 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Встановлено, що договір про надання кредиту між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено 19 жовтня 2021 рокустроком на 24 тижні, термін дії договору визначено до 05 квітня 2022 року.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом позивач просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами та комісію.
Судом встановлено, що позивач зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідачка, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернула належні до сплати грошові суми, за користування кредитом, тим самим порушила встановлений графік обов'язкових платежів.
Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини укладення договору та визначившись з характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту та невиконання останнім свого обов'язку зі своєчасного повернення кредитних коштів.
З наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку слідує, що заборгованість по відсоткам в розмірі 43 899,44 грн та 4500,00 грн заборгованість по комісії визначена позивачем станом на 09 січня 2024 року.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить детальний опис нарахованої заборгованості, з вказівкою на дату операції/платежу, дати і розміру нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати і розміру здійснення платежів.
ОСОБА_1 вказаний розрахунок не спростувала, свого розрахунку не надала, як і не надала доказів погашення заборгованості у повному обсязі, а тому колегія суддів вважає доведеним, що на момент звернення позивача до суду із даним позовом відповідачка мала заборгованість перед ТОВ «Бізнес Позика».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість і доведеність заявлених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хільчевського Сергія Олександровича залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді