СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/2129/25
ун. № 759/28452/25
09 грудня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
провівши відкрите підготовче судове засідання в режимі відеоконференції в залі суду в м.Києві у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2025 за №12025200000000710 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
26.11.2025 із Сумської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2025 за №12025200000000710 стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України
Ухвалою суду від 01.12.2025 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
Прокурор під час підготовчого судового засідання просила призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, зазначила про його відповідність вимогам КПК України та дотримання правил територіальної підсудності при направленні обвинувального акту до Святошинського районного суду м. Києва.
Захисник ОСОБА_5 заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , з огляду на те, що прокурор Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 , який вручав обвинувальний акт ОСОБА_3 , не включений у групу прокурорів або замінений в порушення процедури, встановленої КПК України, а відтак, на думку захисника, фактично не можна вважати, що обвинувальний акт було вручено її підзахисному.
Прокурор заперечила проти клопотання сторони захисту, зауваживши на тому, що прокурор Сумської обласної прокуратури ОСОБА_7 входить у групу прокурорів у даному кримінальному провадженні згідно постанови про зміну групи прокурорів від 13.10.2025, а тому доводи захисника вважає безпідставними.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Приписами ст. 314 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Основне завдання стадії підготовчого судового засідання полягає в тому, щоб процесуально та організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального законодавства.
Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Вимоги до обвинувального акту у кримінальному провадженні визначені ст. 291 КПК України.
Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта; розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно ч.1 ст.293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297 - 1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Судом встановлено, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України. При затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону. Відомості, які містяться в обвинувальному акті, свідчать про офіційне доведення до відома обвинуваченого компетентним органом твердження про вчинення ним відповідного злочину, передбаченого КК України, і є достатніми для повного розуміння суті висунутого обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. До обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписки ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.Зі змісту реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що прокурор ОСОБА_7 входить у групу прокурорів у даному кримінальному провадженні згідно постанови про зміну групи прокурорів від 13.10.2025.
Таким чином,судом не встановлено обставин, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду, а відтак, у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору слід відмовити.
Дане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Святошинським районним судом м. Києва.
Підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, відсутні.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, оскільки обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст.27 КПК України, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч.4 ст.315 КПК України судом роз'яснено обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів. Обвинувачений ОСОБА_3 просив здійснювати судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 318 КПК України, судом визначено коло осіб з боку обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.
Також від прокурора 04.12.2025 надійшло до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. Клопотання вмотивовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та наразі продовжують існувати ризики, передбачені п.1,2,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились. Застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого, на думку прокурора, не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просила клопотання задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечила проти задоволення клопотання прокурора у зв'язку з недоведеністю ризиків, передбачених п.1,2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Звернула увагу на те, що обвинувачений раніше не судимий, має незадовільний стан здоровя, у нього наявні стійкі, дружні сімейні відносини, також він має місце проживання в м. Києві. Захисник просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого інший, більш м'який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт або заставу, які здатні забезпечити належну процесуальну поведінку її підзахисного.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, письмові заперечення захисника ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, водночас згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) , пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86).
Так, ОСОБА_3 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, що надійшов до суду.
Суд враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини.Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Оцінюючи існування наведених прокурором ризиків, суд бере до уваги наступне.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання на строк до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, обвинувачений неодружений, утриманців не має, непрацевлаштований, несудимий, має постійне місце проживання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може з метою уникнення покарання переховуватись від суду, оскільки у нього відсутні міцні соціальні зв'язки та стримуючі фактори.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 не має джерела доходу, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів, існує ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, враховуючи те, що на дани час досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може знищити або сховати речі чи документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурором належним чином не обгрунтований та під час розгляду клопотання прокурора не знайшов свого підтвердження.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням сукупності встановлених обставин, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти ризикам, передбачених п. п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, на переконання суду, з огляду на обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Стан здоров'я обвинуваченого не виключає можливість перебування його під вартою в умовах слідчого ізолятора на час судового розгляду.
Водночас, беручи до уваги підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, суд вважає за доцільне визначити, як альтернативний запобіжний захід, розмір застави у межах 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 600 (сімсот п'ятдесят сім тисяч шістсот) гривень 00 коп., з покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
З положеннями Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України14 червня 2019 року № 1769/5, переведення ув'язнених до інших СІЗО або секторів для тримання осіб, узятих під варту, у виправних колоніях, розташованих за межами області, може здійснюватися за письмовим рішенням слідчого, який здійснює досудове розслідування, або суду, який здійснює судове провадження.
Зважаючи на те, що наразі ОСОБА_3 утримується в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», з метою забезепечення його участі у судових засіданнях, суд ввжає за необхідне перевести обвинуваченого з ДУ «Сумський слідчий ізолятор» в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Згідно ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314-316,ст.cт. 177-178, ст.cт. 182-183, ст.ст. 369, 372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, на 15 год. 30 хв. 18 грудня 2025 року в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва у відкритому судовому засіданні.
Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювати судом одноособово.
Викликати в судове засідання прокурора, захисників, доставити обвинуваченого.
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 лютого 2026 року.
Перевести обвинуваченого ОСОБА_3 з Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» до Державної установи «Київський слідчий ізолятор», місцезнаходження: м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 600 (сімсот п'ятдесят сім тисяч шістсот) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва, після внесення якої ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки: з'являтися до суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Строк дії ухвали в частині застосованого запобіжного заходу визначити до 06 лютого 2026 року.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, в інший частині оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 12.12.2025.
Суддя ОСОБА_1