Справа № 758/87/24
Категорія 63
(ЗАОЧНЕ)
14 листопада 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б. позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення-
До Подільського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спільне проживання з відповідачем у квартирі АДРЕСА_1 (надалі за текстом -квартира) є нестерпним та неможливим, а відтак, просить суд сусунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення відповідача з належної позиачу на правах найму квартири.
Ухвалою від 23.02.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
23.09.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 02.10.2024 судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів та про виклик свідків, про що складено Ухвалу від 02.10.2024.
31.10.2024 до суду надійшли витребувані докази.
30.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про допит свідків.
У судовому засіданні 07.08.2025 судом було допитано свідків.
У судовому засіданні взяв участь позивач та її представник, відповідач у судовому засіданні участь взяв.
Від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, керуючись приписами ч.1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення оголосивши дату та час його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони позивача та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач у судовому засіданні повідомила, що фактично проживає у квартирі №56 .
23.02.1990 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 23.02.1990 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 16.11.2000 року.
08.11.2007 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 08.11.2007 року.
Відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №906 від 25.12.2012 вирішено виключити із числа службових жилих приміщень КІ "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільскього району" квартиру, в якій зареєстрована та проживає позивач родиною з 4 осіб (вона, чоловік, син, донька), на квартирному обліку не перебувають, з 10.01.1995 по 21.04.2005 працювала в системі житлово-комунального господарства. Укласти договір найму з позивачем на вищезазначену квартиру. Склад родини 4 особи: позивач, відповідач, ОСОБА_5 - син та ОСОБА_6 - донька.
Позивача зареєстровано у квартирі з 18.05.1999 року, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті позивача.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №462303 від 23.02.2024 відповідача зареєстровано у квартирі з 18.05.1999 року.
Відповідно до Технічного паспорту на квартиру від 07.11.2019 року загальна площа згаданої складає 31,6 кв.м.
Згідно довідки КП «Центр комунального сервісу» від 27.12.2023 за адресою квартири наявна заборгованість за послугами які надаються керуючою компаніє Подільського району, КП «Київкомунсервіс», КП «Київстеплоенерго» та послуги з управління багатоквартирним будинком.
Подільським УП ГУНП в м. Києві повідомлено, що за адресою квартири здійснювався ряд викликів зі служби 102.
Обставин, за яких у відповідача наявне на відповідному речовому праві інше житло, судом не встановлено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. ч.4 ст.41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено. що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення. Відповідно до наведених норм матеріального права, ЦК України, також передбачає захист порушеного права позивача у судовому порядку і визначає шлях поновлення цього права.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позивач набув права власності на зазначене домоволодіння на підставі правочину, який посвідчено нотаріально.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Фізична особа має право на місце проживання. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.310 ЦК України).
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб (ч.1 ст.383 ЦК України).
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ст. 405 ЦК України).
Відповідно до ч.4, ч.5 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.
Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення (ст. 116 ЖК України).
Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу (ст. 156 ЖК України).
Членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (ст. 157 ЖК України).
За порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Разом з цим, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
При цьому, не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Відтак, за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України, слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Проте, судом встановлено, що позивач не є одноосібним власником квартири, а відтак, відповідно до положень цивільного законодавства позбавлений можливості вимагати виселення відповідача з квартири.
Крім того, суд доходить до висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для виселення відповідача передбачених ст. 116 ЖК України, адже не надано доказів вжиття заходів запобігання і громадського впливу, які виявились безрезультатними
Так само, позивачем не доведено обставини відсутності відповідача у квартирі без поважних причин понад один рік.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до висновку про залишення позову без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення - залишити без задоволення;
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 );
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя В.В. Гребенюк