Справа № 761/38818/24
Провадження № 2/756/1651/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
12 грудня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пегети І.Е.,
позивача ОСОБА_1 ,
її представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача Горобей Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про відшкодування збитків,
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якій просила:
- стягнути з ТОВ «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 2 164 074,97 грн, 245 815,20 грн - 3% річних, 1 254 631,28 грн - інфляційних втрат та 15 000 грн - витрат на проведення оціночно-будівельної експертизи.
Позивач зазначила, що 26.07.2006 між нею та АТ «Укрсиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 22-8IV/07-2006И, за умовами якого банк надав позивачу кредит у сумі 160000 доларів США в іноземній валюті для придбання квартири, а позивач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти і комісії.
За твердженням позивача, виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалося договором іпотеки № 22/8IV/07-2006И від 26.07.2006, за яким у іпотеку банку передано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також договорами поруки, укладеними з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вказана квартира була придбана нею за договором купівлі-продажу від 26.07.2006 за ціною 1085750 грн, що еквівалентно 215000 доларів США, які були повністю сплачені продавцю до підписання договору.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2009 у справі № 2-5011/2009 з неї та поручителів солідарно стягнуто на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 143452,69 доларів США (еквівалент 1092650,42 грн) та судові витрати, на виконання чого 21.06.2010 видано виконавчий лист № 2-5011/2009.
Позивач зазначила, що після 22.03.2009 вона та поручителі добровільно періодично сплачували заборгованість за рішенням суду, а в межах виконавчого провадження № 20646600 з ОСОБА_3 стягнуто 78086,33 грн. Станом на 28.10.2021 загальна сума добровільних платежів і примусового стягнення становила 6336,13 доларів США, а залишок боргу - 137116,56 доларів США.
17.11.2021 отримала від АТ «Укрсиббанк» повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 22-8IV/07-2006И на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на підставі договору факторингу № 05/11/1/1/2021 від 05.11.2021, а також повідомлення від ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» за ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про перехід до нього прав кредитора та іпотекодержателя за договором іпотеки № 22/8IV/07-2006И.
У вказаній вимозі ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» визначило заборгованість станом на 05.11.2021 у розмірі 132813,27 доларів США основного боргу (еквівалент 3478379,54 грн) та 355816,41 доларів США процентів (еквівалент 9318831,78 грн), усього 12797211,32 грн, з вимогою сплатити її протягом 30 днів та попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки.
24.12.2021 ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» як іпотекодержатель уклало з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири № 6461, посвідчений приватним нотаріусом Верповською О.В., на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки № 22/8IV/07-2006И. Предметом договору була вказана трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
За умовами цього договору, як зазначила позивач, продаж квартири здійснено за ціною 2720000 грн, яка одночасно визначена як її ринкова вартість за звітом про експертну грошову оцінку від 23.12.2021, виконаним ТОВ «АПЕРЕЙСЕР ЕЛІТ» на замовлення ТОВ «ФК «Укрфінстандарт». На підставі цього договору 24.12.2021 приватним нотаріусом Верповською О.В. зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач звернула увагу, що паралельно відбувалася процесуальна заміна стягувача у виконавчому провадженні за рішенням від 18.11.2009: ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.09.2022 у справі № 756/7303/22, а також постановою приватного виконавця Яцишина А.М. від 07.11.2022 у провадженні № НОМЕР_2 стягувача АКІБ «Укрсиббанк» замінено на правонаступника - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
Позивач зауважила, що вона неодноразово оскаржувала у судовому порядку правочини, пов'язані з відступленням прав вимоги та реалізацією предмета іпотеки, однак рішеннями Оболонського районного суду м. Києва у справах № 756/19209/21 від 25.07.2022 та № 756/3970/22 від 01.02.2023, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2024, у задоволенні відповідних позовів було відмовлено.
Водночас, за твердженням позивача, постановою Київського апеляційного суду від 08.06.2023 у справі № 756/2806/23 виконавчі листи Оболонського районного суду м. Києва № 2-5011/2009 від 21.06.2010 про стягнення з позивача та поручителів заборгованості за кредитним договором у сумі 143452,69 доларів США (еквівалент 1092650,42 грн) визнано такими, що не підлягають виконанню.
12.08.2024 на її замовлення судовим експертом Голубенко І.М. проведено оціночно-будівельну експертизу № 2-09/08 від 09.08.2024, згідно з висновком якої ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 122,5 кв. м, станом на 24.12.2021 могла становити 5903888 грн.
На думку позивача, ціна продажу квартири у розмірі 2720000 грн, визначена за результатами оцінки, виконаної на замовлення ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», є істотно нижчою за звичайну ринкову ціну на аналогічне майно станом на дату відчуження. Це, на переконання позивача, суперечить вимогам ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та покладає на іпотекодержателя обов'язок відшкодувати різницю між реальною (звичайною) ринковою вартістю квартири та ціною її продажу.
Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на банківських рахунках в межах суми позовних вимог у розмірі 3 247 557,81 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2024 року справу було передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва 18 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про відшкодування збитків - було відмовлено.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
Відповідач наголосив, що в його діях відсутній склад цивільно-правового правопорушення. За твердженням відповідача, позивач не навів у позовній заяві всіх обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, наявності збитків, причинного зв'язку між діями відповідача та заявленими збитками, а також вини відповідача. Відповідач звернув увагу, що вимоги про відшкодування збитків можуть бути задоволені лише у разі доведеності факту порушення права позивача конкретною особою, наявності та розміру збитків і причинного зв'язку, чого позивач не зробив. Викладене узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18.
Щодо протиправності поведінки, відповідач зазначив, що в зв'язку з невиконанням позивачем вимоги від 08.11.2021 вих. № 05/11-21в про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», 24.12.2021 між ТОВ ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у іпотечному договорі, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за № 6461.
Таким чином, ТОВ «ФК «Укфінстандарт» реалізовано своє законне право, як іпотекодержателя, на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
Враховуючи, що станом на момент продажу предмета іпотеки 24.12.2021 заборгованість боржника ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 22-81V/07-2006И становила 488 629, 68 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 24.12.2021 року складає 13 327 227, 93 грн, а предмет іпотеки було реалізовано за ринковою вартістю визначеною суб'єктом оціночної діяльності, саме 2720000,00 гривень, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» виконано вимогу ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та відсутня відповідальність за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Розмір заборгованості станом на 18.11.2019 ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 22-81V/07-2006И від 26.07.2006 перед АКІБ «Укрсиббанк» складав 143 452 долара США 69 центів.
Відповідно до договору факторингу № 05/11/1/2021 від 05.11.2021 укладеним між АТ «Уксиббанк» та ТОВ «ФК «Укфінстандарт» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 22-81V/07-2006И від 26.07.2006 боржника ОСОБА_1 становить:
- основна сума боргу - 132 813,27 доларів США;
- проценти - 355 816,41 доларів США.
Доказів того, що зазначена заборгованість станом на грудень 2021 року не була простроченою, була погашеною матеріали справи не містять, і ці обставини ОСОБА_1 не спростовано, що є її процесуальним обов'язком в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України».
Щодо відшкодування шкоди та стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає, що у ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» станом на 24.12.2021 були відсутні будь-які грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки предмет іпотеки було реалізовано за ринковою вартістю, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» виконано вимогу ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та відсутня відповідальність за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Проведення оціночно-будівельної експертизи № 2-09/08 експертом судових експертиз Голубенко І.М. було здійснено лише 09.08.2024. Тобто до 09.08.2024 заборгованості, як зазначає позивач у розмірі 2 164 074,97 грн не існувало. Розмір заборгованості встановлено лише 09.08.2024, тому позивачем не можуть бути застосовані вимоги норми ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, у якій вона зазначила, що предмет іпотеки продано іпотекодержателем за ціною, не погодженою з іпотекодавцем і такою, що не відповідає його реальній (звичайній) вартості, іпотекодавець має право на відшкодування збитків у вигляді різниці між ціною продажу та звичайною ціною цього майна.
Позивач зауважив, що оцінка, проведена ТОВ «АПЕРЕЙСЕР ЕЛІТ», здійснена без виходу на місце та без безпосереднього огляду об'єкта оцінки, із застосуванням порівняльного та дохідного підходів, що, на думку позивача, ставить під сумнів її достовірність.
Позивач звернув увагу, що за домовленістю сторін у договорі іпотеки № 22/8IV/07-2006И вартість предмета іпотеки на день укладення договору складала 1 129 609 грн, що за курсом НБУ на 26.07.2006 відповідало 223 684,95 дол. США (п.1.1, п.1.4 договору іпотеки).
Позивач наголосив, що порівняння вартості, погодженої сторонами в іпотечному договорі, та ринкової вартості, визначеної висновком експерта від 09.08.2024, із ціною фактичного продажу квартири 24.12.2021 свідчить про істотне заниження ціни реалізації предмета іпотеки порівняно із звичайними цінами на такий вид майна, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Щодо наявності вини в діях відповідача, позивач зазначив, що така вина виражена у формі недбалості, яка полягає у неналежному виконанні своїх обов'язків згідно з ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку»: відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу квартири № 6461 від 24.12.2021, встановив ціну продажу предмета іпотеки на підставі звіту про експертну грошову оцінку квартири від 23.12.2021, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «АПЕРЕЙСЕР ЕЛІТ», на рівні, нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Щодо визначення суми заборгованості позичальника на момент продажу предмета іпотеки позивач зазначив, що, що станом на момент продажу предмета іпотеки (24.12.2021) сума заборгованості позивача перед ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» становила 137 116,56 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на національну валюту України за офіційним курсом НБУ станом на 24.12.2021 складало 3 739 813,03 грн.
За твердженням позивача, АТ «Укрсиббанк» було неправомірно нараховано додаткові відсотки позивачу за кредитним договором № 22-8IV/07-2006И після 22.06.2009, а ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» не мало права вимагати від позичальника погашення такої заборгованості, оскільки після судового рішення про дострокове задоволення вимог АТ «Укрсиббанк» щодо всієї суми заборгованості позичальника АТ «Укрсиббанк» не мало права нараховувати передбачені кредитним договором № 22-8IV/07-2006И проценти.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про призначення експертизи, у якому просив призначити судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити КНДІСЕ, на вирішення експертам поставити питання: яка ринкова вартість 3-х кімнатної квартири, загальною площею 122,50 кв.м, житловою площею 65,90 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 24 грудня 2021 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року клопотання задоволено, було вирішено призначити у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про відшкодування збитків судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:
- яка ринкова вартість 3-х кімнатної квартири, загальною площею 122,50 кв.м, житловою площею 65,90 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 24 грудня 2021 року ?
Оплату вартості проведення експертизи було покладено на рахунок відповідача.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
29 серпня 2025 року до Оболонського районного суду м. Києва повернулися матеріали справи, оскільки оплата за виконання експертизи не виконана.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 вересня 2025 року було поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2025 року було вирішено закрити підготовче судове засідання та призначити призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву та просив її задовольнити з мотивів, наведених в ній.
Позивач підтримала позицію свого представника.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів наведених у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
26.07.2006 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 22-8IV/07-2006И, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 160 000 доларів США 00 центів та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює 808 000 грн за курсом Національного банку України на день укладення цього договору (абз. 1 п. 1.1 кредитного договору № 22-8IV/07-2006И).
Кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на придбання квартири (п. 1.4 кредитного договору № 22-8IV/07-2006И).
Вказаний договір було забезпечено (п. 2.1 кредитного договору № 22-8IV/07-2006И):
- заставою нерухомості, а саме: 3-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- порукою, а саме ОСОБА_3 згідно з договором поруки № 22-8IV/07-2006И від 26.07.2006;
- порукою, а саме ОСОБА_4 згідно з договором поруки № 22-8IV/07-2006И від 26.07.2006.
У випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань по несвоєчасному поверненню кредиту та/або сплати процентів та/або комісій Банк має право стягнути з позичальника суму боргу, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений у п. 2.1 договору, та інше майно позичальника (п. 5.7 кредитного договору № 22-8IV/07-2006И).
26.07.2006 між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_7 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 122,5 кв. м, у тому числі житловою 65,9 кв. м, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 3451.
Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу квартири від 26.07.2006, за погодженням сторін продаж квартири вчинено за 1 085 750 грн, що згідно з курсом НБУ на день укладення цього договору еквівалентно 215 000 доларів США, які повністю сплачені Покупцем Продавцю до підписання цього договору.
26.07.2006 між ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та АКІБ «Укрсиббанк» (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки (житлового приміщення) № 22/8IV/07-2006И, згідно з яким:
- іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на другому поверсі дев'ятиповерхового будинку, загальною площею 122,5 кв. м, житловою площею 65,9 кв. м (далі - предмет іпотеки). За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки на день укладення договору становить 1 129 609 грн (п. 1.1, п. 1.4 договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання всіх грошових зобов'язань Іпотекодавця за Кредитним договором № 22-8IV/07-2006И від 26.07.2026, за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 1 до договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № 4200-3367, що укладено іпотекодавцем та АКІБ «УкрСиббанк» 26.07.2006 та за кредитним договором № 22-81V\07-2006И від 26.07.2006 (п. 1.2 договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И):
- зобов'язання щодо повернення в повному обсязі отриманих, у порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором № 22-8IV/07-2006И, кредитних коштів у сумі 160 000 доларів США 00 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення договору становить 808 000 грн 00 коп;
- зобов'язання щодо сплати плати за кредит (проценти та комісії) в розмірі, що зазначено в кредитному договорі № 22-8IV/07-2006И;
- зобов'язання щодо сплати неустойки (штрафів, пені) у порядку та строки, зазначені кредитним договором № 22-8IV/07-2006И;
- витрати, понесені іпотекодержателем і пов'язані з пред'явленням вимоги по зобов'язанням з кредитним договором № 22-8IV/07-2006И і зверненням стягнення на предмет іпотеки;
- витрат на утримання і збереження предмету іпотеки;
- збитків, завданих порушенням зобов'язань за кредитним договором № 22-8IV/07-2006И чи за цим договором іпотеки;
- витрат на страхування предмету іпотеки у порядку, якщо страхування здійснюється за рахунок іпотекодержателя.
У разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (п. 2.1.1 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором № 22-8IV/07-2006И, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 2.1.2 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
Звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем, зокрема у випадках, зазначених у п.п. 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки (абз. 1 п. 4.1 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
Звернення стягнення може здійснюватися на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 3 п. 4.2 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
У випадках, зазначених у п.п. 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.3 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених у повідомленні, про яке йдеться в п. 4.3 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 4.4 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
Звернення стягнення за застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (п. 4.6 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
У разі настання обставин, зазначених у п. 4.1 цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.1 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
У разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки як способу задоволення вимог іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») іпотекодержатель реалізує норми ст. 38 Закону України «Про іпотеку», і повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1, вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки (п. 5.4 Договору іпотеки № 22/8IV/07-2006И).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18.11.2009 (справа № 2-5011/2009) солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнуто на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 22-8IV/07-2006И разом з відсотками та пенею в сумі 143 452 доларів США 69 центів, що в еквіваленті при перерахуванні на національну валюту України за офіційним курсом НБУ станом на 22.06.2009 складало 1 092 650 грн 42 коп, та судові витрати.
На виконання рішення суду від 18.11.2009 Оболонським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-5011/2009 від 21.06.2010.
Після 22.03.2009 боржник та поручителі здійснювали добровільну періодичну сплату заборгованості перед АТ «Укрсиббанк» згідно з рішенням суду від 18.11.2009, що підтверджується квитанціями про сплату, на загальну суму 6336,13 доларів США.
17.11.2021 позичальник отримала від банку повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 25-1-03/74347 від 08.11.2021 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на підставі договору факторингу № 05/11/1/1/2021 від 05.11.2021.
17.11.2021 позичальник отримала від відповідача вимогу про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» № 05/11-21в, згідно з якою: відповідач повідомив позичальника, що 05.11.2021 було укладено договір факторингу № 05/11/1/1/2021 від 05.11.2021, на підставі якого на користь відповідачу було відступлено права вимоги за кредитним договором № 27-5/82 від 04.01.2022. Також на підставі договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 22/8IV/07-2006И, укладеного 05.11.2021 між банком та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1058, до відповідача перейшли усі права кредитора та іпотекодержателя за договором іпотеки № 22/8IV/07-2006И.
Відповідач повідомив позивача, що станом на 05.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 становить:
- 132 813,27 доларів США - сума основного боргу, що еквівалентно 3 478 379,54 грн станом на 05.11.2021;
- 355 816,41 доларів США - проценти, що еквівалентно 9 318 831,78 грн станом на 05.11.2021.
Відповідач вимагав погасити ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги заборгованість за кредитним договором № 22-8IV/07-2006И у сумі 12 797 211,32 грн (3 478 379,54 грн - сума основного боргу та 9 318 831,78 грн - проценти) та попередив, що у випадку непогашення залишає за собою право на власний розсуд вибрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
24.12.2021 між відповідачем (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого:
- продавець зобов'язується передати нерухоме майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти це нерухоме майно у власність і сплатити за нього зазначену у договорі грошову суму. Предметом договору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з 3 житлових кімнат, загальною площею 122,5 кв.м, житловою площею 65,9 кв.м (п. 1.1 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 );
- квартира належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності (п. 1.2 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 );
- право продажу квартири виникло у продавця у зв'язку з порушенням кредитного договору № 25-1-03/74347 від 08.11.2021 ОСОБА_1 , право вимоги за яким набуте продавцем на підставі договору факторингу № 05/11/1/1/2021 від 05.11.2021, укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Укрфінстандарт» (п. 1.3 договору купівлі-продажу квартири № 6461);
- за домовленістю сторін продаж здійснюється за 2720000 грн (п. 2.1 договору купівлі-продажу квартири № 6461);
- ринкова вартість квартири становить 2720000 грн відповідно до звіту про експертну грошову оцінку квартири від 23.12.2021, який проведений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «АПЕРЕЙСЕР ЕЛІТ» на замовлення ТОВ «Укрфінстандарт» (п. 2.3 договору купівлі-продажу квартири № 6461.
Згідно з інформаційною довідкою № 324520551 від 02.03.2023 щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 62585952 від 24.12.2021 о 18:59, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ВерповськаО.В. зареєструвала право власності за ОСОБА_5 на квартиру загальною площею 122,5 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 (об'єкт нерухомого майна в ДРРП № 2545894080000) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.
18.11.2021 приватним виконавцем м. Києва Яцишиним А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості на підставі виконавчого листа № 2-5011/2009 від 21.06.2010 з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» (виконавче провадження № НОМЕР_2).
19.09.2022 ухвалою Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/7303/22 задоволено заяву Укрфінстандарт про заміну сторони виконавчого провадження та замінено стягувача АКІБ «УкрСиббанк» на правонаступника - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» за виконавчими листами, виданими на примусове виконання рішення суду.
07.11.2022 приватним виконавцем м. Києва Яцишиним А.М. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_2, змінено стягувача на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт».
У грудні 2021 ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Укрсиббанк», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», в якому просила:
- визнати недійсним договір факторингу № 05/11/1/2021 від 05.11.2021, укладений між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» щодо відступлення прав вимоги кредитної заборгованості до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 22-8IV/07-2006И від 26.07.2006;
- визнати недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 22-8IV/07-2006И, посвідченим 26.07.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 3454, укладений 05.11.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В. за реєстровим № 1058;
- скасувати запис про іпотеку № 44881782 (спеціальний розділ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61404951 від 05.11.2021 о 18:08, про заміну іпотекодержателя квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за договором іпотеки № 22-8IV/07-2006И, посвідченим 26.07.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 3454, на ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (код ЄДРПОУ 41153878, країна реєстрації: Україна).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/19209/21 від 25.07.2022 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та припинення права власності.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/3970/22 від 01.02.2023, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
У березні 2023 року заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про визнання виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва № 2-5011/2009 від 21.06.2010 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 143 452 долари 69 центів США, що в еквіваленті при перерахуванні на національну валюту України за офіційним курсом НБУ станом на 22.06.2009 становить 1 092 650,42 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/2806/23 від 27.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського апеляційного суду від 08.06.2023 ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27.03.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
Визнано такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи Оболонського районного суду м. Києва № 2-5011/2009 від 21.06.2010 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором разом з відсотками та пенею в сумі 143 452 долари 69 центів США, що в еквіваленті при перерахуванні на національну валюту України за офіційним курсом НБУ станом на 22.06.2009 становить 1 092 650,42 грн.
На замовлення позивача судовий експерт Голубенко І.М. (свідоцтво № 1812 від 28.07.2016, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 2-09/08 від 09.08.2024 підготувала висновок експерта, згідно з яким ринкова вартість об'єкта нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_4 , станом на 24.12.2021 могла становити 5 903 888 грн.
За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
У частині 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається (ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю (ч. 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно зі ст. 582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом.
Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Отже, вказані положення закону передбачають два альтернативні варіанти визначення ціни продажу предмету іпотеки:
- за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем;
- на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
При цьому, в останньому випадку, ціна має бути не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна. Суд наголошує, що дотримання вказаної імперативної вимоги закону покладається саме іпотекодержателя, оскільки іпотекодавець фактично позбавлений можливості брати участь чи іншим чином впливати на визначення ціни продажу.
Враховуючи, що відповідач не повідомляв позивача про ціну продажу квартири та іншим чином не погоджував з позивачем ціну продажу, було застосовано останній шлях визначення ціни - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними у статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Водночас згідно з пунктом 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об'єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
У статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
Як зазначив позивач, звіт про оцінку від 23.12.2021 був складений без безпосереднього обстеження квартири. Доказів протилежного відповідачем не надано. У звіті вказано, що об'єкт був обстежений 23.12.2021, разом з тим доказів такого обстеження звіт не містить (фотознімків, замірів тощо). Крім того, позивач зазначила, що станом на дату оцінки вона проживала у квартирі і жодна особа не зверталася до неї з приводу надання доступу до квартири з метою її оцінки, що також відповідачем не спростовано.
Як зазнав Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 761/15469/20-ц, звіт про оцінку майна не може вважатися належним та достовірним доказом через проведення оцінки без особистого огляду спірної квартири та відсутність у звіті відповідних пояснень і обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц.
На замовлення позивача судовий експерт Голубенко І.М. за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 2-09/08 від 09.08.2024 підготувала висновок експерта, згідно з яким ринкова вартість об'єкта нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_4 , станом на 24.12.2021 могла становити 5 903 888 грн.
Вказаний висновок містить докладний та деталізований опис методів оцінки, виконаний з безспосереднім обстеженням квартири, про що свідчать відповідні фотознімки. Відповідач не навів доводів, які б викликали обґрунтований сумнів у правильності визначеної експертом вартості чи дотримання процедури оцінки майна.
Разом з тим, суд забезпечив право відповідача спростувати вказаний висновок шляхом призначення експертизи за його клопотанням (ухвала від 02 квітня 2025 року), оплату експертизи було покладено на відповідача. Втім, 29 серпня 2025 року матеріали повернулися без виконання. Як зазначив експерт, відповідачу було надіслано рахунок на оплату № 2235 від 02.06.2025, втім у зв'язку відсутністю його оплати ухвалу суду повернуто без виконання.
Інших клопотань про призначення експертизи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
За приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, у судовому засіданні позивачем доведений і відповідачем не спростований факт, що вартість квартири станом на 24.12.2021 становила 5 903 888 грн.
Щодо тверджень відповідача про те, що розмір заборгованості позивача на момент продажу предмета іпотеки становила 488629,68 доларів США суд зазначає наступне.
Як було встановлено в ході розгляду справи 26.07.2006 між позивачем та АКІБ «Укрсиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 22-8IV/07-2006И.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.11.2009 у справі № 2-5011/2009 з позивача та поручителів солідарно стягнуто на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 143452,69 доларів США (еквівалент 1092650,42 грн) та судові витрати, на виконання чого 21.06.2010 видано виконавчий лист № 2-5011/2009.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, пеню припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом із тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 490/1331/22 (провадження № 61-14039св24).
Відповідач зазначив, що вказана сума була визначена відповідно до договору факторингу № 05/11/1/2021 від 05.11.2021 укладеним між АТ «Уксиббанк» та ТОВ «ФК «Укфінстандарт», та складається з:
- основна сума боргу - 132 813,27 доларів США;
- проценти - 355 816,41 доларів США.
Разом з тим, відповідач не навів жодних обґрунтованих доводів щодо підстав виникнення заборгованості за процентами у розмірі 355 816,41 доларів США, не надав її розрахунку та жодних доказів, підтверджуючих підстави та розміри її нарахування.
При цьому рішенням суду відсотки за договором були стягнуті у розмірі 9325,32 доларів США. Решта сума була нарахована АТ «Уксиббанк» самостійно на власний розсуд.
Суд наголошує, що за договором факторингу до відповідача перейшло не лише право грошової вимоги до боржника, але й обов'язок обґрунтовувати підстави виникнення заборгованості. При цьому позивач, яка не була стороною договору факторингу, не мала можливості впливати на викладені на ньому умови щодо розміру заборгованості, спростовувати підстави її нарахування, а положення договору факторингу не можуть встановлювати додатковий обсяг обов'язків позивача.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованим нарахування відповідачем, як стороною у зобов'язанні, процентів за кредитним договором, після ухвалення рішення суду.
Отже, станом на момент звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованість позивача перед відповідачем складала 137116,56 доларів США, оскільки із загальної суми боргу 143452,69 доларів США, визначеної судом, позивач погасила 6336,13 доларів США, про що надала відповідні платіжні документи. Факт часткового погашення боргу також не спростовувався відповідачем. За офіційним курсом НБУ станом на момент продажу квартири 24.12.2021 зазначена сума складала в еквіваленті 3737813,03 грн.
За таких обставин, враховуючи, що вартість квартири, як було встановлено в ході розгляду справи, станом на момент її відчуження становила 5 903 888 грн, перевищення фактичної вартості предмету іпотеки на сумою зобов'язання становило 2166074,97 грн.
Підсумовуючи, суд зазначає:
- на момент відчуження квартири законом був встановлений обов'язок продати предмет іпотеки за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна (ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»);
- законом встановлена відповідальність іпотекодержателя за невиконання цього обов'язку перед іпотекодавцем (ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»);
- законом визначений обов'язок іпотекодержателя після розподілу коштів (задоволення вимог) повернути решту виручки іпотекодавцю (ч. 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»);
- відповідачем не забезпечено продаж предмету іпотеки за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, при цьому позивач була позбавлена можливості впливати на визначення ціни чи самостійно придбати квартиру за ціною, яка була значно нижчою за ринкову.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За таких обставин є обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення різниці між вартістю предмета іпотеки (яка має бути не нижчою за звичайну) та розміром заборгованості, оскільки обов'язок сплати такої різниці прямо передбачений законом та не виконаний відповідачем.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу, 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Як вже було зазначено відповідач був зобов'язаний здійснити продаж предмету іпотеки за ціною не нижче звичайної вартості, а різницю, яка складає 2166074,97 грн, повернути іпотекодавцю.
Оскільки відповідачем вказаний обов'язок не був виконаний, з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати згідно зі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період з 24.12.2021 по 06.10.2025 інфляційні втрати становлять 1 254 631,28 грн, 3% річних - 245 815,20 грн.
Судом вказаний розрахунок перевірений, відповідачем не спростований.
Таким чином, інфляційні втрати у розмірі 1 254 631,28 грн та 3% річних у розмірі 245 815,20 грн підлягають стягненню з відповідача.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи її скрутним матеріальним становищем, зокрема, тим фактом, що належний до сплати розмір судового збору за подання позовної заяви перевищує 5% розміру її річного доходу.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року клопотання було задоволено частково та було вирішено відстрочити позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 136 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140 грн.
Витрати позивача на проведення оціночно-будівельної експертизи дослідження у розмірі 15 000 грн підтверджуються рахунком № 1-04/06 від 04.06.2024 та фіскальним чеком від 06.06.2024, платіж № 1340090076.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 141 ЦПК України суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних із залученням експертів у розмірі 15 000 грн.
Окрім того, позивач просив на підставі ч.10 ст.265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних на підставі ст.625 ЦПК України.
Згідно із ч.10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Однак, вказана стаття є нормою процесуального права, яка не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов'язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли суд вважатиме за доцільне застосування такої норми права.
Зважаючи на наведені положення процесуального закону, зазначення в рішенні суду при вирішенні справи по суті положення про нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення є процесуальною процедурою, пов'язаною насамперед з виконанням рішення, відтак не є самостійною позовною вимогою. Здійснення таких нарахувань, передбачені ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, є дискреційним повноваженням суду, оскільки вказані норми встановлюють не обов'язок, а право суду зазначити в рішенні про здійснення таких нарахувань.
Питання про можливість у конкретній справі застосовувати частин 10, 11 ст.265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року по справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
Враховуючи, що позивач не навів переконливих доводів необхідності застосування ч. 10 ст. 265 ЦПК України, з урахуванням обставин справи суд не вбачає необхідності у такому застосуванні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про відшкодування збитків - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 2 164 074,97 грн, 245 815,20 грн - 3% річних, 1 254 631,28 грн - інфляційних втрат та 15 000 грн - витрат на проведення оціночно-будівельної експертизи.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на користь держави судовий збір у розмірі 15 140 грн.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", ЄДРПОУ 41153878, адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, 17Б, офіс 503.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО