05.11.2025 Справа № 756/14000/25
Справа № 756/14000/25
3/756/4791/25
05.11.2025 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
05.09.2025 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №426514, складений 18.08.2025 о 09:02 на вул. Святослава Хороброго, 9 у м. Києві інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №4 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовим поліції Журавлем О.Ю. стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до фабули протоколу про адміністративне правопорушення від 18.08.2025 серії ЕПР1 №426514, 07.08.2025 о 00:40 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21099 (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Полярній, 11 у місті Києві в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія було проведено в установленому порядку у лікаря-нарколога, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 , будучи неодноразово належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, повідомлений останнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, а також шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефону, повідомлений суду, в судове засідання жодного не з'явився.
Відповідно до сформованої за допомогою автоматизованої системи документообігу суду довідки згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 №28, SMS-повідомлення про призначення розгляду справи на 17.09.2025 та 05.11.2025 направлене за номером телефону, повідомленим ОСОБА_2 суду доставлено 08.09.2025 о 13:44 та 26.09.2025 о 15:56 відповідно.
Надання особою, стосовно якої складено протокол під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього номеру мобільного телефону свідчить, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №757/48467/21 (провадження №61-10924св22), від 23.01.2025 у справі №591/4693/15 (провадження №51-3209км24), ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №560/5541/20 (провадження №К/9901/30825/21).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
З огляду на неявку в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи її повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, суд з огляду на положення ст. 268 КУпАП, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до наступного висновку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбачених статтями 283, 284 цього Кодексу. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, серед іншого, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,...а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.
При цьому необхідно враховувати, що у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), тобто обов'язковий процесуальний документ, який займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та на підставі якого особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (№2)» від 08.04.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011 про необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У рішеннях по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Порядок дорожнього руху на території України згідно з положеннями Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Згідно підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог цього пункту Правил дорожнього передбачено адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Зокрема, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції...а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом із тим, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 266 КУпАП в редакції Закону №1231-IX від 16.02.2021 визначено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395).
Відповідно до п. 3 розділу Х Інструкції №1395 процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок №1103).
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 розділу І Інструкції №1452/735).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Зокрема, пунктом 3 Порядку №1103 та пунктом 6 розділу І Інструкції №1452/735 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), що кореспондується з положеннями ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 4 Порядку №1103, п. 4 розділу Х Інструкції №1395 огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1103, п. 7 розділу І Інструкції №1452/735, ч. 3 ст. 266 КУпАП водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Згідно з абзацом 2 пункту 6 розділу І Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно з абзацом 2 пункту 13 Порядку №1103 лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція №1206) застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 4 Порядку №1103, п. 4 розділу Х Інструкції №1395 матеріали відеозапису, на якому зафіксовано огляд особи обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відеозаписи з нагрудної камери патрульного поліцейського №432839, №473408 та №475440, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення та який був досліджений судом безпосередньо в ході судового розгляду.
Дослідивши відеозапис, судом встановлено, що після виникнення підозри щодо наявності у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння, патрульним поліцейським ОСОБА_3 роз'яснено про обов'язок водія пройти огляд за допомогою приладу ДРАГЕР, на що ОСОБА_2 погодився. Після проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, результат огляду показав «0» (фрагмент відеозапису «00:19:45»). Після чого, патрульний поліцейський у відповідь на слова водія про те, що «я ж казав, що в мене нема алкоголя, це стан після контузії» повідомляє водієві, що «ви можете казать все, що завгодно по-перше, по-друге ви повідомили, що 5 годин назад вживали пиво …, а тому ми поїдем до лікаря-нарколога в заклад «СОЦІОТЕРАПІЯ». Після чого, на репліку ОСОБА_2 про те, що «це ви так думаєте, що туди треба їхати», патрульний поліцейський повідомляє, що «ми впевнені в цьому та тепер ми пропонуємо вам пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога нарколога в закладі «СОЦІОТЕРАПІЯ», оскільки є ознаки наркотичного сп'яніння, ми впевнені в цьому», натомість, які саме ознаки наркотичного сп'яніння було виявлено у водія поліцейський не повідомив (фрагмент відеозапису «00:22:07»).
В подальшому, як вбачається з долучених відеозаписів, перебуваючи в закладі «СОЦІОТЕРАПІЯ» лікар-нарколог робить неодноразові зауваження патрульним поліцейським стосовно оформлення супровідних документів, а саме звертає увагу на те, що ОСОБА_2 було зупинено за підозрою у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, після чого водій пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, однак відсутні відомості про прилад, за допомогою якого було проведено огляд водія, його результати, час проведення огляду (фрагмент відеозапису «00:59:07»), на що патрульний повідомляє, що це не потрібно, оскільки ми його доставили за підозрою керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, у пункті 4.1. Рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
При цьому вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Водночас протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.
Як неодноразово звертала увагу у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду, відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовний орган у разі неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта. Тож у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основоположних свобод органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права.
Особа не повинна зазнавати негативних наслідків та в такої особи не повинні виникати нові додаткові зобов'язання через помилки, допущені суб'єктами владних повноважень.
Принцип легітимних (законних) очікувань виражає, зокрема, позицію, що органи публічної влади повинні не лише дотримуватися правових актів, а й своїх обіцянок та пробуджених у зв'язку із цим очікувань. Іншими словами, якщо суб'єкт владних повноважень створив для особи (осіб) обґрунтовані підстави сподіватися на отримання певних прав, що гарантуються відповідно до принципів справедливості і природного права, особа (особи) вважається такою, яка має легітимні (законні) очікування, що підлягають захисту. Такий підхід забезпечує особам, на яких поширюється дія рішень органів публічної влади, можливість завбачливо вибудувати свою поведінку та очікувати настання відповідних наслідків.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень (ultra vires), такі дії будуть незаконними.
Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» на працівників поліції покладено обов'язки саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до їх вчинення, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою подальшого складання стосовно них протоколу про адміністративне правопорушення.
Вищевказаними положення Закону та нормативно-правових актів чітко визначено порядок дій працівників поліції в разі наявності підстав вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває в стані сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, патрульний поліцейський зобов'язаний повідомити особі ознаки, визначені п. 4 розділу І, п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735, в разі підозри перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, або ознаки, визначені пункту 3 Розділу 1, пункту 1 Розділу 2 Інструкції №1452/735, в разі підозри перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, як положеннями КУпАП та Інструкції №1376, які визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності, так і положення Інструкції №1452/735 та Порядку №1103, якими передбачено підстави та правила проведення огляду на стан сп'яніння, не містить такої підстави як проведення огляду в закладі охорони здоров'я у разі незгоди поліцейського з результатами проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.
Так само, законодавством України не передбачено без повідомлення ознак, визначених положеннями Інструкції №1452/735, в разі негативних результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, направлення особи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, без наявності такої підозри на момент зупинки транспортного засобу, тобто такі дії є хибним трактуванням суб'єктом владних повноважень вимог Закону та введенням в оману суб'єкта адміністративного правопорушення щодо наявності у патрульного поліцейського таких повноважень.
Частиною 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В той же час, відповідно до обставин, зафіксованих на відеозаписі, працівник патрульної поліції, якому достовірно відомі положеннями КУпАП, Інструкції №1376, Інструкції №1452/735 та Порядку №1103, допускає зверхнє зневажливе ставлення до лікаря-нарколога внаслідок зауважень останнього на порушення працівниками поліції норм Закону та вищевказаних нормативно-правових актів.
Зі змісту ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (№2)» від 08.04.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011, на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справах «Швидка проти України» від 30.10.2014, «Лучанінова проти України» від 06.06.2011, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП. У рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вказане положення знайшло своє відображення у КУпАП, за змістом ст. 7 якого ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Виходячи з практики застосування ЄСПЛ ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (зокрема рішення у справах «Раманаускас проти Литви» від 20.02.2018, «Баннікова проти Росії» від 04.11.2010, «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017).
Із правових позицій цього суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо:
- були активні дії правоохоронних органів;
- з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину;
- злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.
Таким чином, сама вимога інспектора після отримання негативних результатів проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, дозволеного до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я, на переконання суду, свідчить про активні дії суб'єкта владних повноважень на складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи в будь-якому випадку.
Оцінка доказів належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Частиною 7 ст. 56 Закону №1402-VIII визначено, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Пунктами 15, 16, 19, 20 розділу ІІІ Інструкції №1452/735 визначено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
З огляду на обставини, що зафіксовано на долучених до матеріалів справи відеозаписах, судом було витребувано документи про проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп'яніння у медичному закладі «Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «СОЦІОТЕРАПІЯ», куди водія було доставлено в ніч на 07.08.2025.
Відповідно до документів, наданих КНП «КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ», 07.08.2025 водія ОСОБА_2 було доставлено до вказаного медичного закладу для проведення огляду за підозрою про керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу, складеного поліцейським взводу 1 роти 2 бат. 4 полку 1 УПП в м. Києві Журавлем Олегом Юрійовичем, оскільки за результатами огляду ОСОБА_2 , проведеного поліцейським, у водія було виявлено наступні ознаки наркотичного сп'яніння: - звуженість зіниць очей, що не реагують на світло; тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці.
Як наслідок, 07.08.2025 у вказаній медичній установі було проведено огляд водія ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння шляхом лабораторного дослідження біологічного середовища (сечі) імунохроматографічним (ІХА) методом, результат лабораторного дослідження (№2742) негативний.
За тих же обставин було проведено огляд водія й на стан алкогольного сп'яніння:
- шляхом застосування спеціального технічного засобу Drager ALCOTEST 6820 прилад ARPK-0379, результатом якого стало: - 0,14 ‰ о 01:41 (тест №3554); - 0,13‰ о 01:52 (тест №3555) та 0,11‰ о 01:41 (тест №3556) (п 18 акта огляду №003878).
Після цього, такий огляд ОСОБА_2 було проведено й шляхом лабораторного дослідження біологічного середовища (сечі) методом газорідинної хроматографії (ГРХ), результат лабораторного дослідження (№1181) склав 0,49‰ етанолу в сечі.
Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до відеозаписів після отримання вищевказаних результатів тричі проведеного огляду водія на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Drager, патрульний поліцейський, незважаючи на те, що підставою для огляду та доставлення водія ОСОБА_2 до лікаря-нарколога закладу охорони здоров'я стала підозра про перебування водія у стані наркотичного сп'яніння, ненав'язливо «нагадує» ОСОБА_2 про те, що він «же пам'ятає, що зупинили вони за підозрою на алкогольне сп'яніння, це так щоб про всяк випадок» (фрагмент відеозапису «01:37:30).
При цьому, на запитання лікаря-нарколога патрульний поліцейський повідомляє останньому, що вже ніхто не наполягає, що підставою доставлення водія було саме виключно проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Дії працівників патрульної поліції, встановлені у цій справі, є неприпустимими для представника влади, оскільки поліцейський відповідно до покладених на нього завдань, згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» повинен першочергово здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, а не провокувати на вчинення правопорушення.
З огляду на встановлені обставини, є очевидним, що зазначені дії працівника патрульної поліції не грунтуються на вимогах Закону.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, за встановлених обставин, що свідчать про невідповідність дій поліцейських вимогам нормативно-правових актів, що регулюють процедуру проходження огляду водіями на стан сп'яніння, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом винуватості особи в інкримінованому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена винуватість прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що надані медичним закладом «Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» докази, що спростовують перебування водія ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння, про наявність ознак якого зазначив поліцейський у направленні на огляд до медичного закладу охорони здоров'я, а також докази результатів проведеного огляду водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі охорони здоров'я шляхом застосування спеціального технічного засобу Drager ALCOTEST, які є суттєво відмінними результатам, отриманим шляхом лабораторного дослідження біологічного середовища (сечі), свідчать про наявність підстав, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП, а тому провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись пунктом 1 ст. 247, статтями 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 18.08.2025 серії ЕПР1 №426514 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.
Суддя А.В. Касьян