Номер провадження 2/754/1286/25
Справа №754/15531/24
Іменем України
11 грудня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Буша Н.Д.,
секретарів с/з Шклярської К.Ю., Поліщук Д.В.,
представника позивача адвоката Ванжула Я.В.
третьої особи ОСОБА_1 ,
представника третьої особи адвоката Салій (Тригуб) О.О.,
третьої особи ОСОБА_2 ,
третьої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -
Позивач ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Ванжули Я.В. звернулась до суду з даною позовною заявою та просила визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті її брата ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 07.11.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
15.11.2024 року від ОСОБА_4 на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів та позовна заява в новій редакції.
Ухвалою суду від 22.11.2024 року відкрито провадженя у справі в загальному порядку з призначенням підготовчого засідання, витребувано у Гудим О.Л., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округуналежним чином засвідчену копію спадкової справи №28/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5 .
12.12.2024 року на адресу суду від відповідача - Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.
17.12.2024 року від Гудим О.Л., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округуна адресу суду надійшла копія спадкової справи №28/2023.
Ухвалою суду від 12.02.2025 року залучено до участі у вказаній справі за в якості третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 31.03.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
18.04.2025 року від третьої особи ОСОБА_1 до суду надійшли письмові матеріали з клопотанням про їх долучення.
22.04.2025 року до суду надійшла заява представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Тригуб О.О. про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що в провадженні Деснянського районного суду міста Києва знаходилась справа про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу третьої особи ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 та винесено рішення про задоволення позову ОСОБА_1
10.06.2025 року представник позивача - адвокат Ванжула Я.В. подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Тригуб О.О. про зупинення провадження у вказаній справі у зв'язку з тим, що в провадженні Деснянського районного суду міста Києва знаходиться справа про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишено без задоволення.
Звертаючись до суду позивач зазначає, що 31.08.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. заведена спадкова справа № 28/2023 до майна її брата - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На правах єдиного спадкоємця померлого, 19.09.2024 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. з проханням видати на неї свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 . При цьому, документів, що підтверджують право власності на спадкове майно померлого, а саме: свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної Ради міста Києва 12.01.1998 року згідно з розпорядженням № 323 від 12.01.1998 року, відповідно до якого право власності за померлим зареєстроване КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 16.02.1998 року у реєстровій книзі за №7357, що підтверджене інформаційною довідкою, виданою КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 17.04.2024 року за № 10145 КВ-2024, яка міститься в матеріалах спадкової справи - позивач не надала, за обставин його відсутності. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. від 19.09.2024 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі на ім'я позивача свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану квартиру після смерті рідного брата, ОСОБА_5 . Того ж дня, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , який є сином померлого ОСОБА_5 та представляв інтереси позивача у нотаріуса, останнім було надано повідомлення із якого вбачається, що спадкоємцем який прийняв спадщину у спадковій справі №28/2023 є позивач - сестра спадкодавця ОСОБА_4 . Враховуючи, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно (свідоцтва про право власності на житло) порушується право позивача на оформлення права власності на спадщину і, його право підлягає захисту в судовому порядку. Позивач просить суд визнати за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Представник позивача в судовому засідання просив позов задовольнити.
Третя особа ОСОБА_1 та її представник - адвокат Салій (Тригуб) О.О. письмові пояснення щодо позову не надавали, в судовому засіданні зазначили, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, просили відмовити в задоволенні позову.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили позов задовольнити.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_5 є рідним братом позивача ОСОБА_4 , що підтверджується даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с. 36-40, Т. І).
31.08.2023 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. звернулась ОСОБА_1 , третя особа по справі, з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Того ж числа 31.08.2023 року приватним нотаріусом заведена спадкова справа № 28/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а.с. 13, Т.ІІ).
22.03.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. зареєстрована заява у книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №42 від позивача ОСОБА_4 про прийняття спадщини після її брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після померлого ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, в тому числі квартира АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної Ради міста Києва 12.01.1998 року (розпорядження № 323 від 12.01.1998 року) та зареєстроване КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 16.02.1998 року у реєстровій книзі за №7357, що підтверджується інформаційною довідкою, виданою КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 17.04.2024 року за КВ-2024№10145 (а.с. 55, Т.ІІ);
а також залишились грошові кошти на рахунках в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (а.с.65, Т.ІІ).
19.09.2025 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. з заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гудим О. Л. від 19.09.2024 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі на ім'я позивача свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру після смерті її брата, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності померлого на нерухоме майно.
Після померлого ОСОБА_5 залишились його діти, син - ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_3 , які заяви про прийняття спадщини протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України не подавали та вважаються такими, що спадщину не прийняли.
Крім того, третя особа ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем після померлого ОСОБА_5 , як особа, що спільно проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
Так, третя особа ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом та рішенням Деснянського районного суду від 14.04.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу було задоволено, встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 10.05.2008 року по 11.08.2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що правовстановлюючі документи на спірну квартиру знаходяться в її розпоряжені.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін в межах заявлених вимог.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст. 48 ЦПК України).
Відповідачем у цивільному процесі є особа, яка притягується судом до відповіді за порушення, оспорення або невизнання прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача. У передбачених законом випадках відповідачами можуть бути й інші особи, на адресу яких спрямована вимога позивача.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у ч.ч.1, 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не відкриття провадження.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів, суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів.
Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.
За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено ст. 51 ЦПК України.
Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб'єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов'язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв'язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі №175/1941/16-ц (провадження №61-19798св18) вказано, що «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.
З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач Київська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2025 року встановлено факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , остання претендує на спадщину та подала заяву на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 .
Таким чином, належним відповідачем по справі є - ОСОБА_1 .
Оскільки позов пред'явлено не до тієї особи, яка має за ним відповідати, що є обов'язковою підставою для відмови у його задоволенні, суд не дає оцінку решті доводів позовної заяви, тому що вони можуть бути дослідженні та оцінені лише за умови правильного визначення кола осіб, які беруть участь у справі, їх процесуального статусу, що узгоджується із встановленим статтею 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод правом на справедливий суд, яке включає, зокрема право на доступ до суду (щодо прав і обов'язків цивільного характеру) і передбачає надання особі відповідних процесуальних гарантій здійснення її прав у суді першої інстанції (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02 від 8 квітня 2010 року).
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку про відмову в позові з підстави пред'явлення його до неналежного відповідача, що узгоджується з правовим висновком, наведеним Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року (справа № 463/4616/18).
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.12.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша