Вирок від 12.12.2025 по справі 753/20835/17

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20835/17

провадження № 1-кп/753/173/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12017100020008794 від 12.08.2017, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари

Київської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва,

громадянина України, який зареєстрований та проживає за

адресою:

АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

представник потерпілого ОСОБА_14 ,

потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

захисники ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 ,

обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ,

встановив:

І. Історія кримінального провадження

12 серпня 2017 року внесені відомості в ЄРДР за № 12017100020008794 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100020008794 від 12.08.2017 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, був складений слідчим і затверджений прокурором 09 листопада 2017 року та 10 листопада 2017 року скерований до Дарницького районного суду м. Києва.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2017 року матеріали кримінального провадження передані на розгляд головуючому судді ОСОБА_20 із присвоєнням єдиного номеру судової справи № 753/20835/17.

У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_20 у відставку на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2018 року матеріали кримінального провадження передані на розгляд головуючому судді ОСОБА_21 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року обвинуваченого ОСОБА_7 було оголошено у розшук.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року обвинуваченого ОСОБА_9 було оголошено у розшук, цієї ж ухвалою суд виділив матеріали кримінального провадження стосовно останнього в окреме із присвоєнням єдиного номеру судової справи.

Цього ж дня, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року виділено також матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 (який оголошений у розшук з 21 липня 2022 року) в окреме із присвоєнням єдиного номеру судової справи.

У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_21 у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23.05.2023 № 496/0/15-23, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2023 року матеріали виділених кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 передані на розгляд головуючому судді ОСОБА_1 .

Одночасно із цим, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2023 року матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 передані на розгляд головуючому судді ОСОБА_22 .

Після цього 27 червня 2023 року від судді ОСОБА_22 головуючому судді ОСОБА_1 було передано матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 для вирішення питання про їх об'єднання з виділеними кримінальними провадженнями стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року було насамперед об'єднано в одне провадження матеріали стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а згодом цією ж ухвалою суд прийняв та приєднав до них матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , присвоївши йому раніше визначений номер судової справи № 753/20835/17.

Вперше підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні відбулося 06 жовтня 2023 року, за результатами якого суд призначив обвинувальний акт до судового розгляду.

Під час судового розгляду суд дослідив письмові докази сторони обвинувачення, допитав свідків, потерпілих та представника потерпілого, заслухав показання обвинувачених, а також провів судові дебати.

Цим вироком, ухваленим 12 грудня 2025 року, суд підсумовує результати судового розгляду.

ІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченим та визнане судом доведеним

Висунуте обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_7

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачуються у тому, що вони 12.08.2017, приблизно о 05 годині 00 хвилин, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою, у групі осіб з ОСОБА_9 , з метою таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, приїхали на автомобілі «Subaru Tribeka», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_9 , у двір будинку АДРЕСА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникнення у приміщення, діючи умисно, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_23 та ОСОБА_8 підійшли до будинку АДРЕСА_4 та за допомогою цеглини розбили вікно квартири АДРЕСА_5 вказаної адреси, де здійснював свою підприємницьку діяльність сервісний центр ТОВ «Comtrading», після чого залізли в середину приміщення, а ОСОБА_9 залишився чекати за кермом автомобіля «Subaru Tribeka», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , та спостерігати за обстановкою, з метою попередження про небезпеку викриття своїх спільників та подальшого транспортування викраденого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з приміщення ТОВ «Comtrading» через вікно викрали чуже майно, а саме:

- планшет Samsung GT-N8000, вартістю 1 033,33 грн, який належить ОСОБА_15 та перебував у розпорядженні ТОВ «Comtrading» у зв?язку з сервісним ремонтом;

- планшет Assistant АР-715, вартістю 525 грн, який належить ОСОБА_16 та перебував у розпорядженні ТОВ «Comtrading» у зв?язку з сервісним ремонтом,

- ноутбук Acer E5-511G-P1GA, вартістю 4 390 грн, який належить ОСОБА_16 та перебував у розпорядженні ТОВ «Comtrading» у зв?язку з сервісним ремонтом;

- гарантійні талони, який матеріальної цінності не становлять;

- металевий сейф виробництва «Енергопром» з двома відділеннями розмірами 50х30х30, вартістю 1 126 грн, який належить ТОВ «Comtrading»;

- жорсткий диск WD5002ABYS, вартість 1 222 грн, який належить TOB «Comtrading»,

спричинивши своїми злочинними діями матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_15 на суму 1 033,33 грн, потерпілому ОСОБА_16 на суму 4 915 грн, потерпілому ТОВ «Comtrading» на суму 2 348 грн.

Проте, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стали помітними для свідка ОСОБА_24 , яка висловила вимогу зупинитися та припинити злочинні дії.

Після чого, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 усвідомлюючи, що їх злочинні дії вже носять відкритий характер, продовжили реалізацію свого злочинного умислу, направленого вже на відкрите заволодіння чужим майном, поєднаного з проникненням у приміщення.

Ігноруючи вимогу свідка ОСОБА_24 на припинення злочинних дій, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пришвидшились, поклали викрадені речі до автомобіля «Subaru Tribeka», державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_9 та з місця вчинення злочину втекли, спричинивши потерпілим матеріальний збиток на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні відкритого викраденні чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні відкритого викраденні чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Висунуте обвинувачення ОСОБА_9

ОСОБА_9 інкримінується те, що 12.08.2017, приблизно о 05 годині 00 хвилин, діючи умисно, за попередньою змовою, у групі осіб з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, приїхали на автомобілі «Subaru Tribeka», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_9 , у двір будинку АДРЕСА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникнення у приміщення, діючи умисно, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підійшли до будинку АДРЕСА_4 та за допомогою цеглини розбили вікно квартири АДРЕСА_5 вказаної адреси, де здійснював свою підприємницьку діяльність сервісний центр ТОВ «Comtrading», після чого залізли в середину приміщення, а ОСОБА_9 залишився, чекати за кермом автомобіля «Subaru Tribeka», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , та спостерігати за обстановкою, з метою попередження про небезпеку викриття своїх спільників та подальшого транспортування викраденого.

- гарантійні талони, який матеріальної цінності не становлять;

- жорсткий диск WD5002ABYS, вартість 1 222 грн, який належить TOB «Comtrading»,

Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні відкритого викраденні чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Примітка: слід зауважити, що єдиною відмінністю у висунутому обвинуваченні стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 порівняно з обвинуваченням ОСОБА_9 є те, що останньому не інкримінується кваліфікуюча ознака повторності.

ІІІ. Позиції сторін у судових дебатах

Під час змагального судового процесу сторона обвинувачення та захисту у правових формах висунули власні версії подій, які на їх глибоке переконання, мали місце та висловилися з приводу обставин вказаного кримінального провадження.

3.1 Правова позиція сторони обвинувачення

Під час судових дебатів прокурор ОСОБА_12 вважав, що вина обвинувачених доведена поза розумним сумнівом сукупністю долучених матеріалів та показань свідків.

Просив визнати їх винуватими за пред'явленим обвинуваченням та призначити покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 6 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року, визначити остаточне покарання у позбавлення волі на строк 7 років; ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 6 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією; ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

3.2 Правова позиція захисту ОСОБА_8 .

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_19 просив суд врахувати щире каяття його підзахисного. При цьому стверджував, що прокурор не довів вину ОСОБА_8 у межах цього кримінального провадження, та звертав увагу на недопустимість окремих доказів, серед яких протоколи огляду місця події.

Обвинувачений ОСОБА_8 у своєму виступі наполягав на необхідності перекваліфікації його дій зі ст. 186 КК України на крадіжку. Також повідомив, що має неповнолітнього сина, його дружина померла, він шкодує про вчинене та просив призначити йому мінімальне покарання за ч. 3 ст. 185 КК України.

3.3 Правова позиція захисту ОСОБА_7 .

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_17 звертав увагу суду на наявність у його підзахисного низки хронічних захворювань. Просив призначити покарання у межах мінімальної санкції, зарахувавши строк попереднього ув'язнення.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судових дебатах зазначив, що їхні дії з ОСОБА_8 були спонтанними та таємними, без заздалегідь узгодженого плану. Просив суд врахувати стан його здоров'я та призначити покарання менш суворе, ніж просив прокурор.

3.4 Правова позиція захисту ОСОБА_9 .

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_18 , оголошуючи промову наполягала, що стороною обвинувачення не подано суду жодних прямих доказів винуватості її підзахисного. Вказувала, що ОСОБА_9 не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не знав про викрадення майна, а тому не мав умислу.

Захисник також звертала увагу на недопустимість окремих доказів та наявні суперечності у показаннях свідків, які стороною обвинувачення не усунуті. На цій підставі стверджувала, що за таких умов не можна вважати доведеною вину ОСОБА_9 поза розумним сумнівом, а відтак є підстави для ухвалення виправдувального вироку через недоведеність складу кримінального правопорушення в його діях.

Обвинувачений ОСОБА_9 у своєму виступі заперечив причетність до інкримінованих дій та наполягав на своїй невинуватості, повністю відмежовуючись від дій інших обвинувачених.

IV. Питання, які належить вирішити суду у цьому кримінальному провадженні

1. Чи доводять досліджені судом докази факт викрадення чужого майна обвинуваченими із сервісного центру за адресою: АДРЕСА_4 , та який характер цього викрадення (таємний чи відкритий)?

2. У разі встановлення факту викрадення майна, чи доведено поза розумним сумнівом, що обвинувачений ОСОБА_9 був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а також чи брав він безпосередньо участь у реалізації цього умислу?

V. Показання допитаних осіб

5.1 Показання обвинуваченого ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомив, що свою вину визнає частково, заперечує кваліфікацію його дій, а також те, що ОСОБА_9 був обізнаний про вчинення ними крадіжки.

Зазначив, що у 2017 році, близько пів на першу ночі, він разом із ОСОБА_7 домовилися зустрітися із знайомими. Вони поїхали на Княжий Затон та зайшли до будинку, тоді як ОСОБА_26 залишився в автомобілі.

Коли поверталися до машини, побачили сервісний центр і вирішили викрасти ноутбук, оскільки інструментів не було, вони розбили цеглиною скло, проникли всередину та взяли ноутбук, планшет, документи та сейф. Повернулися до автомобіля, склали все у багажник. ОСОБА_9 у цей момент спав, його розбудив ОСОБА_7 . Коли вони поїхали, їх по дорозі зупинили працівники поліції. Вказав, що під час викрадення майна нікого не бачили і їх ніхто не чув.

На запитання прокурора повідомив, що подія сталася близько 03:00 години ночі. Щодо показань свідків, які зазначали, що обвинувачені звертали на них увагу, пояснив, що він нікого не бачив.

Він визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та щиро шкодує про вчинене.

Відповідаючи на запитання захисника ОСОБА_18 , зазначив, що ОСОБА_9 не був обізнаний про викрадення майна.

На запитання головуючого судді вказав, що саме ОСОБА_7 взяв сейф. ОСОБА_9 розбудили вже тоді, коли всі речі були погружені до багажника. Коли вони сіли в автомобіль та рушили, їх одразу затримали на набережній, де вже тривало переслідування.

5.2 Показання обвинуваченого ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що його позиція є аналогічною до позиції ОСОБА_8 . Пояснив, що це було влітку, вони з ОСОБА_8 сиділи та грали в автомати, коли їм зателефонували знайомі дівчата й домовилися про зустріч ввечері. Після цього він подзвонив ОСОБА_27 та запитав, чи може той підвезти їх до Києва та забрати назад. Коли вони приїхали за дівчатами, довго телефонували їм, але ніхто не відповідав.

Далі ОСОБА_7 зазначив, що раптово вони вирішили вчинити крадіжку. Інструментів не мали, навіть лома, тому розбили скло звичайною цеглиною.

Під час проникнення він не чув, щоб хтось вигукував чи реагував на їхні дії. Після викрадення майна вони повернулися до автомобіля, де ОСОБА_9 спав. Сам ОСОБА_7 сів спереду, ОСОБА_8 позаду.

ОСОБА_9 розбудили, на що той запитав, «Чого так довго?». Коли вони рушили й вже на набережній зрозуміли, що їх переслідують працівники поліції, ОСОБА_9 одразу зупинив автомобіль. Надалі працівники поліції витягли ОСОБА_8 із машини за ноги, а його самого повалили на траву.

На запитання прокурора він пояснив, що події відбувалися вночі у місті Києві, однак точної години не пам'ятає. Чому свідки стверджували, що бачили їх поблизу, йому невідомо.

Відповідаючи на запитання захисника ОСОБА_18 , повідомив, що ОСОБА_9 не брав участі у їхніх діях.

На запитання захисника ОСОБА_17 зазначив, що їхні дії не були відомі іншим людям.

Відповідаючи на запитання головуючого судді, ОСОБА_7 підтвердив, що саме він ніс сейф. Як він пояснив, сейф важив орієнтовно 15 кг, і він ніс його кілька хвилин від сервісного центру до автомобіля. Події відбувалися вночі, тому людей поблизу не було. Коли вони завантажили речі в багажник, ОСОБА_9 розбудили не одразу декілька секунд його трясли. Після цього вони рушили та виїхали з двору, а вже згодом, після переслідування, їх зупинили працівники поліції.

5.3 Показання обвинуваченого ОСОБА_9 .

Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні зазначив, що у серпні 2017 року працював директором двох готельно-ресторанних комплексів в Івано-Франківській області. Тоді він перебував у Києві, оскільки у його дитини від першого шлюбу було день народження ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ввечері він відвіз свою дівчину до м. Бровари, неподалік знаходився гральний заклад, про який згадували ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вони побачили його автомобіль, зателефонували та попросили відвезти їх до Києва до знайомих дівчат. Він погодився, оскільки вони пообіцяли заплатити за поїздку.

Коли вони прибули на місце, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вийшли з автомобіля та пішли до дівчат, а він, будучи змученим після дороги, заснув у машині.

Орієнтовного часу він не пам'ятає, однак пояснив, що вже починало світати, коли почув стукіт у двері та голоси.

Виїхавши з двору та повернувши праворуч, він побачив, що патрульний автомобіль почав їх переслідувати, після чого він одразу зупинився. Йому наказали відійти вбік, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 поліцейські почали витягувати з авто. Згодом прибула слідчо-оперативна група, його затримали, і на день народження сина він так і не потрапив.

На запитання прокурора повідомив, що проживав у Івано-Франківську, однак часто приїздив до Києва, де міг зупинятися у дівчини або в батьків. Автомобіль, на якому він приїхав, належав його товаришу. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 запропонували йому 1 500 грн за поїздку. Хоча він заробляв достатньо, однак якщо була можливість підзаробити не відмовлявся. Він відвіз їх у район призначення, приблизно після опівночі хлопці вийшли з автомобіля. Вони домовилися, що оглянуть ситуацію з дівчатами та повідомлять, чи залишаються. Після цього він заснув.

Прокинувся від звуку зачинення дверей або багажника.

На питання про те, що один із свідків вказував на рух автомобіля заднім ходом, ОСОБА_9 зазначив, що йому це невідомо. Він також стверджував, що не бачив, як ОСОБА_8 та ОСОБА_7 сідали в автомобіль із викраденим майном, і дізнався про це лише після того, як їх зупинили працівники поліції.

На запитання захисника ОСОБА_18 пояснив, що саме ОСОБА_8 попросив його поїхати до Києва. Той не повідомляв про намір вчинити злочин, так само як і тоді, коли вони йшли до дівчат. Після того як його розбудили, йому також нічого не сказали про крадіжку, а лише попросили їхати додому. Перед початком руху він не бачив нікого біля автомобіля. Час між початком руху та зупинкою поліцією, як йому здалось, становив приблизно одну хвилину. Коли поліція зупинила авто, його спочатку не затримували.

Відповідаючи на уточнюючі запитання головуючого судді, обвинувачений зазначив, що працював директором готельно-ресторанних комплексів близько 3-4 місяців. Фіксованої заробітної плати він не мав, отримував відсоток, але назвати хоча б орієнтовну суму свого доходу за місяць або сезон не зміг. У серпні 2017 року матеріальних труднощів у нього не було. У Києві він бував приблизно раз на місяць, адже тут проживали його син, батьки та сестра.

На той час він був знайомий із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 близько року, вони познайомилися, коли він працював директором караоке-клубу, а познайомив їх охоронець цього закладу. Після пробудження він не поцікавився, що саме хлопці вантажили в його автомобіль, оскільки відчув лише поштовх у плече. Пригадує, що тоді вони виглядали веселими, а щодо причин їхньої довгої відсутності він так і не отримав пояснення.

5.4 Показання свідка ОСОБА_24 .

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила, що подія сталася 12 серпня 2017 року, близько п'ятої години ранку. Вона вийшла на кухню готувати сніданок, коли почула різкі та гучні звуки, схожі на биття скла. Підійшовши до вікна, побачила, що у приміщенні навпроти вибито вікна. Звідти вистрибнув чоловік середньої тілобудови, одягнений у темний спортивний костюм. Він викинув назовні предмет, схожий на сейф, при цьому в повітрі літали папери.

Після цього з вікна вискочив ще один чоловік, у руках якого був предмет, схожий на планшет. Вона розуміла, що це злочинці, та почала голосно кричати: «стійте». Однак чоловіки не зупинилися й навпаки пришвидшили рух. Той, хто ніс сейф, впав на землю, але піднявся та продовжив тікати. Після цього одразу зателефонувала на лінію 102. Коли приїхала поліція, вона вказала правоохоронцям напрямок, у якому побігли зловмисники.

Приблизно через 15 хвилин, коли поліція їх затримала, їй зателефонували і попросили приїхати для впізнання. Під час пред'явлення вона впізнала ОСОБА_7 .

На запитання прокурора свідок зазначила, що о 05:00 ранку вже було достатньо світло, тому вона добре бачила всіх учасників події. Будинок, з якого вибігали чоловіки, розташований навпроти її будинку на відстані приблизно 30-40 метрів (близько однієї хвилини ходьби). Вона переконана, що її крики обвинувачені чули, оскільки бачила, як вони пришвидшували біг. З поля її зору вони зникли тоді, коли забігли за будинок, а до того моменту вона постійно кричала.

Під час впізнання, яке проводили вже після їх затримання на Дніпровській набережній, ОСОБА_7 стояв у кайданках. Вона впізнала його за одягом.

На запитання захисника ОСОБА_17 свідок пояснила, що раніше не була знайома з ОСОБА_7 , а його персональні дані їй повідомила поліція після затримання.

Відповідаючи на запитання захисника ОСОБА_19 , зазначила, що протокол пред'явлення для впізнання складався. Вона впізнавала осіб із відстані близько трьох метрів, перебуваючи в автомобілі. Затриманих було троє. Коли ж вона спостерігала з балкону, то бачила лише двох осіб, транспортний засіб не бачила. Про те, чи вилучали у затриманих будь-які предмети, їй невідомо.

5.5 Показання свідка ОСОБА_28 .

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні повідомив, що у серпні 2017 року за наказом був відряджений до м. Києва. Близько 04:00 ранку вони заїхали у двір та побачили в автомобілі «Subaru» водія, який сидів за кермом, що привернуло їхню увагу. Невдовзі вони почули жіночий крик про допомогу. Озирнувшись, побачили двох осіб, які несли сейф, а водій у цей час завів автомобіль і почав рухатися у їхньому напрямку.

Спочатку ці двоє кинули сейф, однак, коли помітили, що автомобіль рухається до них, повернулися, підхопили сейф і побігли до авто. «Subaru» зупинився поруч із ними, водій вийшов, відкрив багажник, після чого вони завантажили речі та поїхали у невідомому напрямку. Після цього вони передали по рації інформацію про подію та оголосили тривогу. Згодом працівники патрульної поліції за орієнтуванням зупинили вказаний автомобіль. Коли свідок прибув на місце затримання, він побачив техніку, сейф та трьох затриманих, яких впізнав у залі суду.

На запитання прокурора свідок зазначив, що це був ранній період доби ще сіріло, однак видимість була хорошою. Хто саме ніс сейф і які предмети мав кожен із обвинувачених, він точно сказати не може, але добре пам'ятає, що сейф був великий, і його несли вдвох. Свідок не бачив, з якого саме будинку вони виходили він бачив їх вже тоді, коли вони рухалися до автомобіля. Щодо дій водія пояснив, що той спокійно сидів за кермом, але як тільки почув крики у дворі одразу активізувався.

ОСОБА_28 повідомив, що перебував неподалік у зв'язку з іншими подіями, а старший групи передавав по рації орієнтування на цей автомобіль. На запитання про спробу затримання свідок пояснив, що вони намагалися підбігти, однак автомобіль швидко поїхав.

На запитання захисника ОСОБА_19 свідок зазначив, що їхня група складалась більш ніж із чотирьох працівників поліції, вони перебували на двох автомобілях. Він стояв біля службового автомобіля на відстані приблизно 50 метрів від «Subaru», який видався підозрілим. Відстань до двох осіб із сейфом становила орієнтовно 70 метрів. Жінку, яка кричала, він не бачив, але добре чув її голос.

Коли вперше побачив обвинувачених, бачив лише сейф, інші предмети ідентифікувати не міг, а про них він дізнався пізніше, вже після затримання. Пояснив, що чоловіки, які несли сейф, намагалися пришвидшитися, але їм було незручно.

На запитання про те, чому він не намагався негайно їх затримати, відповів, що вони мали такий намір, однак автомобіль «Subaru» швидко під'їхав, вони завантажились та зникли. Після цього працівники поліції також сіли в авто і намагалися наздогнати їх, але сам свідок побачив затриманих уже у відділенні поліції.

На запитання захисника ОСОБА_18 свідок пояснив, що коли двоє осіб із сейфом почали рухатися до автомобіля, який наближався до них, він як поліцейський спочатку пішов, а потім побіг у їхньому напрямку. Коли ж вони почали вантажитися в авто, він зрозумів, що не встигає їх наздогнати, тому побіг до службового автомобіля. Крім сейфа, біля обвинувачених були й інші речі, деякі вони тримали під пахвами, інші лежали на сейфі. Водій «Subaru» стояв обличчям до нього. Час від початку завантаження речей до моменту, коли автомобіль рушив, становив близько 10 секунд.

На запитання головуючого судді свідок уточнив, що був відряджений до Києва у зв'язку з обставинами, пов'язаними зі злочинами, вчиненими у Вінницькій області.

5.6 Показання свідка ОСОБА_29 .

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні повідомив, що пам'ятає лише загальні обставини як він разом із колегами був відряджений до міста Києва, де вранці сталося пограбування. Вони зупинили осіб, яких підозрювали у вчиненні злочину, після чого доставили їх до Дарницького районного управління поліції. Обставини вчинення злочину та його деталі йому невідомі.

На запитання прокурора свідок зазначив, що подія відбувалася або у 2016, або у 2017 році. Із колег пригадує ОСОБА_28 та ОСОБА_30 , який був начальником відділу. Пам'ятає, що затримували двох осіб та напевне, водія, який перебував разом із ними, однак точно цього не пригадує. Також він пам'ятає, що в автомобілі знаходився сейф.

На запитання захисника ОСОБА_17 свідок зазначив, що пригадує автомобіль як кросовер темного кольору.

На запитання захисника ОСОБА_19 пояснив, що не знає, де проводився огляд автомобіля. Вони особисто нікого не затримували, а лише зупинили підозрюваних, процедура затримання здійснювалася співробітниками Дарницького управління поліції. Які саме слідчі дії проводилися та чи були присутні захисники він не пам'ятає.

На запитання захисника ОСОБА_18 свідок повідомив, що не пам'ятає, як діяв водій автомобіля після зупинки.

5.7 Показання свідка ОСОБА_31 .

Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні повідомив, що у серпні 2017 року зранку, близько 09:00, він прийшов на роботу, відкрив магазин і пропрацював весь день, жодних проблем не було. О 17:00 годині він закрив магазин і поставив його на сигналізацію.

Близько 05:00 ранку наступного дня йому повідомили, що магазин пограбували, а коли через кілька миттєвостей прийшов, побачив документи, які були розкидані по офісу та розбите скло.

На запитання прокурора свідок пояснив, що сигналізація не спрацювала, оскільки вона реагує переважно на відчинення дверей. Пам'ятає, що був викрадений сейф, але ключі від нього залишилися на поличці в приміщенні.

Свідку відомо, що поліція повідомляла про переслідування зловмисників, оскільки ті попередньо вчиняли інші злочини.

5.8 Показання потерпілого ОСОБА_15 .

Потерпілий ОСОБА_15 у судовому засіданні повідомив, що в суботу зранку приїхав на роботу до офісу на чергування та помітив розбиті вікна. Виявив, що відсутній планшет «Samsung», який він здавав у ремонт. Після проведення слідчих дій працівники поліції повернули йому планшет.

На запитання прокурора вказав, що, якщо у документах зазначено 2017 рік, то подія, ймовірно, мала місце влітку цього року. Офіс розташований за адресою: АДРЕСА_4, перший поверх. Майно знаходилося на столі в кабінеті. На вікнах офісу решіток не було.

5.9 Показання представника потерпілого ОСОБА_14 .

Представник потерпілого ОСОБА_14 повідомив суду, що перебував у батьків, коли йому зателефонували та повідомили про викрадення майна з офісу. Коли він прибув на місце, побачив розбиті вікна та зникнення частини товару, який у подальшому поліція повернула.

На запитання прокурора зазначив, що події відбувалися у 2017-2018 роках. Офіс розташований за адресою: АДРЕСА_4, 1-й поверх. Із викраденого майна він пам'ятає жорсткий диск та сейф, у якому знаходилися документи та талони на бензин. Інші деталі пам'ятає нечітко.

На запитання захисника ОСОБА_17 пояснив, що із урахуванням повернутого поліцією викраденого майна, основна шкода для підприємства полягала у розбитті скла.

5.10 Показання потерпілого ОСОБА_16 .

Потерпілий ОСОБА_16 у судовому засіданні повідомив, що здавав обладнання в ремонт до сервісного центру. Через кілька днів після пограбування йому зателефонували з магазину та попросили написати заяву до поліції, щоб можна було повернути майно. Через певний час речі йому повернули, і претензій він ні до кого не має.

На запитання прокурора зазначив, що ці події мали місце у 2017-2018 роках. Він залишав для ремонту ноутбук і планшет. З вартістю майна, зазначеною в обвинувальному акті, він погоджується.

VI. Документи, речові докази, висновки судових експертиз

6.1 Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 12 серпня 2017 року, яким зафіксовано прийняття заяви ОСОБА_14 про вчинення крадіжки з приміщення сервісного центру «Comtrading», із зазначенням завданої матеріальної шкоди у розмірі 61 400 грн.

6.2 Рапорт інспектора ПП УПП у м. Києві ОСОБА_33 від 12 серпня 2017 року, який містить повідомлення про виявлення автомобіля «Subaru Tribeca», державний номерний знак НОМЕР_1 , та обставини події, пов'язаної з відкритим викраденням майна з офісного приміщення.

6.3 Протокол затримання ОСОБА_8 від 12 серпня 2017 року, яким встановлено обставини його затримання за підозрою у вчиненні злочину, роз'яснення йому прав та повідомлення близьких осіб.

6.4 Протокол затримання ОСОБА_7 від 12 серпня 2017 року, яким встановлено обставини його затримання за підозрою у вчиненні злочину, роз'яснення йому прав та повідомлення близьких осіб.

6.5 Протокол затримання ОСОБА_9 від 12 серпня 2017 року, яким встановлено затримання його за підозрою у вчиненні злочину, роз'яснення йому прав, повідомлення близьких осіб та перелік вилучених у нього речей під час проведення обшуку.

6.6 Протокол огляду місця події від 12.08.2017, складений слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києва у період з 07:20 до 08:30 год. за участю понятих.

Під час огляду ділянки за адресою: АДРЕСА_7, було виявлено автомобіль «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_1 , у салоні та багажному відділенні якого слідчим вилучено металевий сейф; два номерні знаки НОМЕР_4 ; жорсткий диск з написом «WD5002ABYS»; планшет «Samsung GT № 8000» s/n: RF1D90DC89A; планшет «Assistant» s/n: 46130442209; ноутбук «Asus» s/n: B60AAS100433; ноутбук «Асег» s/n: NXMQWEUO105020D4273400; ноутбук«Asus X55A» s/n:C7NOBC339182299; мобільний телефон «Samsung GT E1200A» IMEI: НОМЕР_5 ; документи на ноутбук s/n: PNSP40L22446; коробка від сім-картки № НОМЕР_6 ; паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_7 ; «МТС» на ім?я ОСОБА_35 мобільні фішки ТОВ м. Київ дійсні до 28.01.2014; паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_8 ; ідентифікаційний код № НОМЕР_29; посвідчення водія на ім?я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , серії НОМЕР_9 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Subaru Tribeca», державний номерний знак НОМЕР_10 ; паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , НОМЕР_11 ; ідентифікаційний код НОМЕР_12 ; постанова про скасування розшуку автомобіля від 17.06.2017; закордонний паспорт на ім?я ОСОБА_9 , серії НОМЕР_13 ; 2 рукавичок із резиновими вставками та 1 гумові рукавички; три мобільні телефони «Samsung»; сім-картку «Lifecell» з написом НОМЕР_14 ; предмет схожий на пістолет з маркуванням ПМР НОМЕР_15 з магазином в рукоятці в дині з 5 предметами схожими на набої; постанова про накладення адмін. стягнення № НОМЕР_31; Дозвіл на зброю № НОМЕР_16 на ім?я ОСОБА_9 на ПМР НОМЕР_17 ; пластикова картка з написом «Службове посвідчення Всеукраїнська громадська організація Національний комітет по боротьбі із корупцією на ім?я ОСОБА_9 » № НОМЕР_30; картонні бланки; слід структури матеріалу.

До протоколу додано ілюстративну таблицю з фотознімками місця події, транспортного засобу та вилучених речей.

6.7 Постанова про призначення групи слідчих від 12 серпня 2017 року, якою начальник Дарницького УП визначив склад групи слідчих у кримінальному провадженні №1 2017100020008794 від 12.08.2017.

6.8 Постанова про призначення групи прокурорів від 12 серпня 2017 року, якою керівник Київської місцевої прокуратури № 2 визначив групу прокурорів для процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12017100020008794 від 12.08.2017.

6.9 Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 від 12 серпня 2017 року про визнання речовими доказами металевого сейф виробництва «Енергопром» з двома відділеннями розмірами 50х30?30, планшета Samsung GT-N8000, s/n RF1D90DCS9A, імей: НОМЕР_18 , планшет Assistant AP-715, s/n: 46130442209, ноутбук Acer B5-511G-PIGA, s/n: NXMQWEU0105020D4273400, жорсткий ДИСК WD5002ABYS, які передані зберігання до камери схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві.

6.10 Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 від 12 серпня 2017 року про визнання речовими доказами автомобіль «Subaru» марки Tribeca, сірого кольору, номер шасі: НОМЕР_19 , на якому встановлені номерні знаки НОМЕР_1 , який зберігати спеціальному майданчику (стоянці) за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 8.

6.11 Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 від 12 серпня 2017 року про визнання речовими доказами цеглину, яка знаходиться в пакеті № 3487659 та гарантійні талони, які поміщені до камери схову Дарницького УП ГУНП у м. Києві.

6.12 Протокол огляду від 12.08.2017, відповідно до якого оглянуто два планшети («Samsung» і «Assistant») та ноутбук «Asus». Додана фототаблиця містить зображення планшетів «Samsung» і «Assistant», а також ноутбука «Asus» із зазначенням їх серійних номерів.

6.13 Протокол огляду від 12.08.2017, відповідно до якого оглянуто два ноутбуки «Asus» та «Acer». Додана фототаблиця містить зображення ноутбуків із зазначенням їх серійних номерів.

6.14 Протокол огляду від 12.08.2017, відповідно до якого оглянуто жорсткий диск s/n WD5002ABYS з наклейкою «Андрей». Додана фототаблиця містить зображення жорсткого диску із зазначенням серійного номеру.

6.15 Протокол огляду від 12.08.2017, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон «Samsung», модель GTE-E1200i. Додана фототаблиця містить зображення мобільного телефону із зазначенням серійного номеру.

6.16 Протокол огляду від 12.08.2017, відповідно до якого оглянуто два мобільні телефони «Samsung». Додана фототаблиця містить зображення телефонів із зазначенням їх серійних номерів.

6.17 Протокол огляду від 12.08.2017, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон «Samsung», модель GTE-E1200i. Додана фототаблиця містить зображення мобільного телефону із зазначенням серійного номеру.

6.18 Заяви ОСОБА_38 та ОСОБА_14 про надання згоди на огляд офісного приміщення працівниками поліції за адресою: АДРЕСА_6 .

6.18.1 Свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_6 .

6.18.2 Витяг з реєстру платників податку ФОП ОСОБА_39

6.18.3 Свідоцтво про державну реєстру ФОП ОСОБА_38 № 270753.

6.18.4 Договір оренди приміщення від 01 січня 2017 року між орендодавцем ФОП ОСОБА_39 та орендарем ТОВ «Комтрейдінг» в особі директора ОСОБА_14

6.19 Протокол огляду місця події від 12 серпня 2017 року, відповідно до якого слідчим Дарницького УП у приміщенні сервісного центру ТОВ «Комтрейдінг» за адресою АДРЕСА_4 було виявлено сліди проникнення, розбиті вікна, цеглину, розкидані по території та всередині офісу документи й гарантійні талони, а також відсутність ряду речей. Під час огляду складено схему приміщення та фотоілюстративну таблицю, що долучена до протоколу.

6.20 Квитанція сервісного центру «Comtrading» від 10.08.2017 про прийняття на ремонт планшета «Samsung», що належав ОСОБА_15

6.21 Квитанції сервісного центру «Comtrading» від 28.07.2017 року про прийняття на ремонт планшета «Assistant» моделі AP-715 та ноутбука «Acer» ES-511

6.22 Акт технічного огляду № 1534, в якому зафіксовано, що в ноутбуці Acer E5-511G-P1GA (s/n NXMQWEU010520D4273400) вийшов з ладу північний міст, визначено вартість ремонту та технічні характеристики пристрою.

6.23 Акт технічного огляду № 1535, в якому зафіксовано вихід з ладу плати контролера жорсткого диска WD5002ABYS (s/n WCASYA834101) та встановлює, що він підлягає гарантійній заміні на новий.

6.24 Довідка за підписом директором ТОВ «Комтрейдінг», якою встановлено перелік та вартість викраденого майна із офісу за адресою: АДРЕСА_4, офіс 3, на загальну суму 61 400 грн.

6.25 Наказ ТОВ «Комтрейдінг» від 14.09.2006 про вступ на посаду директора ОСОБА_14

6.26 Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Комтрейдінг» від 11.09.2003.

6.27 Клопотання слідчого про проведення обшуку від 13 серпня 2017 року, у якому останній просить надати дозвіл на обшук автомобіля «Subaru Tribeca», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою відшукання та вилучення викраденого майна та інших речових доказів.

6.28 Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2017, якою надано дозвіл на обшук автомобіля «Subaru Tribeca», державний номерний знак НОМЕР_1 , та вилучення майна, викраденого з офісу ТОВ «Комтрейдінг». В ухвалі міститься список майна, що підлягало відшуканню й вилученню під час обшуку автомобіля.

6.29 Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 16.08.2017, якою накладено арешт на вилучені 12 серпня 2017 року у ОСОБА_9 автомобіль «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ключами та брелоком; свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу та майно, вилучене під час огляду зазначеного автомобіля, а саме: металевий сейф; два номерні знаки НОМЕР_4 ; жорсткий диск з написом «WD5002ABYS»; планшет «Samsung GT № 8000» s/n: RF1D90DC89A; планшет «Assistant» s/n: 46130442209; ноутбук «Asus» /n: B60AAS100433; ноутбук «Acer» s/n: NXMQWEU0105020D4273400; ноутбук «Asus X55A» s/n:C7NOBC339182299; мобільний телефон «Samsung GT E1200A» IMEI: НОМЕР_5 ; документи на ноутбук s/n: PNSP40L22446; три пари рукавичок; мобільний телефон «Samsung» GT350E» IMEIl: НОМЕР_20 , IMEI2: НОМЕР_21 s/n НОМЕР_22 ; мобільний телефон «Samsung» А310» IMEI: НОМЕР_23 , IMEI2: НОМЕР_24 ; ліхтарик зеленого кольору; мобільний телефон «Samsung» GTE12000» IMEI: НОМЕР_25 s/n: НОМЕР_22 з сім-карткою «Київстар»; сім-картку «Lifecell» з написом НОМЕР_14 ; предмет схожий на пістолет з маркуванням ПМР НОМЕР_26 з магазином в рукоятці в середині з 5 предметами схожими на набої.

6.30 Доручення слідчого про забезпечення транспортування автомобіля «Subaru Tribeca», державний номерний знак НОМЕР_1 , на штрафмайданчик.

6.31 Акт огляду та тимчасового затримання автомобіля «Subaru Tribeca» від 13 серпня 2017 року, у якому зафіксовано зовнішній стан авто та підстави його переміщення на майданчик тимчасового зберігання.

6.32 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_40 (автомобіль «Subaru Tribeca», НОМЕР_1 ).

6.33 Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 23.08.2017, якою скасовано арешт на автомобіль «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ключами та брелоком та два номерні знаки НОМЕР_4 .

6.34 Розписка ОСОБА_41 про отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Subaru», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ключами та брелоком та двох номерних знаків НОМЕР_4 .

6.35 Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 23.08.2017, якою скасовано арешт на ноутбук «Asus» /n: B60AAS100433; ноутбук ноутбук «Asus X55A» s/n:C7NOBC339182299; мобільний телефон «Samsung GT E1200A» IMEI: НОМЕР_5 ; документи на ноутбук s/n: PNSP40L22446; мобільний телефон «Samsung» GT350E» IMEIl: НОМЕР_20 , IMEI2: НОМЕР_21 s/n НОМЕР_22 ; мобільний телефон «Samsung» GTE12000» IMEI: НОМЕР_25 s/n: НОМЕР_22 з сім-карткою «Київстар»; сім-картку «Lifecell» з написом НОМЕР_14 ; предмет схожий на пістолет з маркуванням ПМР НОМЕР_26 з магазином в рукоятці в середині з 5 предметами схожими на набої.

6.36 Розписка ОСОБА_9 про отримання ноутбука «Asus» s/n: 60AAS 100433 із зарядним пристроєм; ноутбука «Asus X55A» s/n:C7NOBC339182299 iз зарядним пристроєм; мобільного телефону «Samsung GT EI200I» IMEI: НОМЕР_5 ; мобільного телефону «Samsung GT EI2001» IMEI: НОМЕР_25 s/n: НОМЕР_22 з сім-карткою «Київстар»; мобільного телефону «Samsung» G350E» IMEIl: НОМЕР_20 , IMEI2: НОМЕР_21 із сім-картою «Київстар»; документів на ноутбук; ліхтарика зеленого кольору; сім-картку «Lifecell» з написом НОМЕР_27 ; сім-картку «Lifecell» № НОМЕР_6 з коробкою; закордонний паспорт на ім?я ОСОБА_9 , серії НОМЕР_28 ; пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями ПМР-УОС № НОМЕР_32 9 мм. з магазином, патронами в кількості 5 од. та кобура; навушники.

6.37 Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2017 про скасування арешту на металевий сейф; жорсткий диск з написом «WD5002ABYS»; планшет «Samsung GT № 8000» s/n: RF1D90DC89A; планшет «Assistant» s/n: 46130442209; ноутбук «Acer» s/n: NXMQWEU0105020D4273400.

6.38 Заява ОСОБА_14 про отримання на відповідальне зберігання металевого сейфу, жорсткого диску з написом «WD5002ABYS», планшету «Samsung GT № 8000» s/n: RF1D90DC89A, планшету «Assistant» s/n: 46130442209, ноутбука «Acer» s/n: NXMQWEU0105020D4273400.

6.39 Постанова слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 про призначення експертизи від 18 серпня 2017 року, якою призначено проведення товарознавчої експертизи щодо ринкової вартості викраденого майна.

6.40 Висновок експерта № 12-4/1020 від 13.09.2017, яким досліджено характеристики та стан планшетів Samsung GT-N8000 та Assistant AP-715, ноутбука Acer E5-511, металевого сейфа 50?30?30 та жорстких дисків WD5002ABYS і WD20EZRX, після чого експерт визначив можливу ринкову вартість лише двох планшетів «Samsung» GT-N8000 та «Assistant» АР-715 у сумі 1 558,33 грн, тоді як через відсутність належних даних і неможливість ідентифікації інших предметів (сейфа, ноутбука та двох жорстких дисків) їх ринкову вартість встановити не вдалося.

6.41 Лист директора ТОВ «Комтрейдінг» ОСОБА_14 про те, що жорсткий диск WD5002ABYS (s/n WCASYA834101) перебуває на балансі підприємства та має балансову вартість 1 000 грн.

6.42 Постанова керівника Київської місцевої прокуратури № 2 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100020008794 від 12.08.2017 до трьох місяців.

VII. Мотиви, з яких виходив суд при ухваленні обвинувального вироку

7.1 Щодо оцінки доказів у цьому кримінальному провадженні

Положеннями ч. 1 ст. 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд, оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, враховує, що відповідно до принципу презумпції невинуватості, доведення вини особи має здійснюватися поза розумним сумнівом.

Обов'язок доведення покладається виключно на сторону обвинувачення, а будь-які сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Насамперед суд, на підставі наданих доказів, відтворює хронологію подій із їх одночасною оцінкою з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Суд із показань свідка ОСОБА_24 встановив, що вона була безпосереднім очевидцем події, що сталася 12 серпня 2017 року навпроти її житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 (сама свідок проживає за адресою: АДРЕСА_4 ).

Так, близько 05:00 години ранку вона почула звук розбитого скла, після чого підійшла до вікна та побачила, як один із чоловіків (якого згодом вона впізнала як ОСОБА_7 ) викидав із розбитого вікна сейф.

Через кілька секунд свідок побачила іншу особу, яка несла в руках предмет, схожий на планшет.

Далі як встановлено судом, після того як вона голосно закричала, обидва чоловіки, несучи сейф та інше майно, забігли за будинок і зникли з поля її зору, після чого вона негайно викликала працівників поліції.

Наступні події, що відбувалися вже за будинком, підтверджені показаннями свідка ОСОБА_28 , який пояснив суду, що перебував у службовому автомобілі у дворі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_4, де приблизно з 04:00 години спостерігав за ситуацією.

Свідок звернув увагу на автомобіль «Subaru», у якому в цей час сидів водій, поведінка якого видалася йому, як працівнику поліції, підозрілою.

ОСОБА_28 доніс суду, що після того як почув крик жінки він побачив, як двоє чоловіків несли в руках сейф, а під пахвами мали інші предмети, після чого згаданий автомобіль «Subaru» різко під'їхав до них, водій відкрив багажник, допоміг завантажити майно, і всі троє швидко зникли з місця події на автомобілі, а сам свідок не встиг їх затримати.

Суд зазначає, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у частині викрадення майна фактично підтвердили наведені обставини, визнавши, що раптово та без будь-якої попередньої підготовки вирішили викрасти чуже майно із сервісного центру.

На запитання прокурора вони погодились із переліком викрадених речей та їхньою вартістю, встановленоїх під час досудового розслідування, хоча і вказували на окремі неточності, у тому числі щодо того, що сейф ніс особисто ОСОБА_7 , що вони не чули криків жінки, а також щодо необізнаності ОСОБА_9 , який очікуючи їх у автомобілі не знав про їхні наміри.

Суд звертає увагу, що ці доводи будуть предметом детальної оцінки у подальшій частині вироку, тоді як на цьому етапі суд встановлює обставини затримання обвинувачених та можливих порушень, на які посилалися захисники.

Із показань трьох обвинувачених, через кілька хвилин після того, як вони виїхали з території біля будинку на АДРЕСА_8, їх було зупинено працівниками патрульної поліції.

Сторона захисту наполегливо стверджувала, що та обставина, що фактичне затримання трьох обвинувачених відбулося близько 05 год. 30 хв., а складання протоколів затримання та роз'яснення прав здійснювалося вже у службовому кабінеті після огляду місця події та обшуку автомобіля, може говорити про те, на їх переконання, щодо істотних порушень під час проведення зазначених слідчих дій та недопустимість отриманих у їх результаті речових доказів.

Суд не погоджується зі стороною захисту в тому, що протокол огляду та похідні від нього докази є недопустимими через те, що фактично відбулись затримання та обшук, без складання протоколу та роз'яснення прав затриманій особі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що для оцінки допустимості доказів, отриманих під час фактичного затримання особи, слід виходити з того, чи було саме затримання законним у значенні статті 208 КПК України, а саме чи існували обставини, які давали підстави для затримання (постанова ККС ВС від 16 вересня 2025 року у справі № 991/2685/21).

У цьому кримінальному провадженні під час судового розгляду не ставилось під сумнів наявність законних підстав для затримання обвинувачених з метою виявлення та вилучення доказів, що мають значення для кримінального провадження.

Достовірність та належність вилучених доказів сторона захисту не ставила під сумнів.

Суд підкреслює, що у цьому кримінальному провадженні не йдеться про допустимість свідчень, наданих затриманими, оскільки жодні відомості, які були повідомлені в цей час, не були використані під час судового розгляду і не бралися до уваги судом при оцінці обставин.

Таким чином, виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд зазначає про те, що відсутність підстав для визнання недопустимими вилучених в ході огляду місця події доказів.

Слід зазначити, що огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована в певній процесуальній формі.

У цьому кримінальному провадженні зазначена слідча дія була невідкладною, оскільки здійснювалася одразу після повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, тобто ще до внесення відомостей до ЄРДР, а отже на момент її проведення ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не мали процесуального статусу підозрюваних.

У зв'язку із цим слідчий не роз'яснив їх права.

На підставі наведеного, суд не встановив порушень їх права на захист та дійшов висновку про те, що процесуальна дія була проведена відповідно до положень ст. 237 КПК України, тобто доказ отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, та є належним та допустимим доказом. (постанова ККС ВС від 19 грудня 2024 року у справі № 547/839/23).

За таких обставин, є необґрунтованими доводи захисників, що всі здобуті після незаконної зупинки автомобіля докази є недопустимими.

Суд також зауважує, що саме фактичне затримання особи без участі захисника не є порушенням вимог кримінального процесуального закону стосовно реалізації права на захист. Вимога присутності захисника в ході затримання не передбачена положеннями КПК України, Конституції України чи міжнародних договорів України. Зокрема приписи статей 207, 208 КПК України не містять вимог забезпечити обов'язкову участь адвоката під час фактичного затримання (постанова ККС ВС від 17 листопада 2021 року у справі № 559/2530/19).

При цьому із протоколів затримання ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 убачається, що після їх затримання за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, було повідомлено орган, уповноважений законом на надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Після цього Центром видано доручення, яким уповноважено захисника ОСОБА_42 здійснювати захист ОСОБА_8 , а для захисту ОСОБА_7 призначено адвоката ОСОБА_43 . У свою чергу на вимогу ОСОБА_9 прибула адвокат ОСОБА_18 , яка здійснює його захист і до сьогодні.

Від будь-кого із адвокатів чи затриманих зауважень щодо порушення їхніх прав не надходило.

Лише ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у протоколах власноруч зазначили, що не згодні із затриманням, не розкриваючи при цьому деталей такої незгоди.

Також як вбачається з протоколів затримання, трьом підозрюваним було повідомлено їхніх близьких осіб по мобільному телефону.

У свою чергу складення протоколу затримання підозрюваної особи після проведення огляду місця події не є порушенням вимог КПК України та не зумовлює недопустимості цієї слідчої дії (постанова ККС ВС від 23 вересня 2025 року у справі № 639/668/24).

У поданих запереченнях захисники також ставили питання про недопустимість як доказу винуватості обвинувачених протоколу огляд місця події у сервісному центрі з тих підстав, що ця слідча дії була проведена з порушенням вимог КПК України, оскільки фактично було проведено обшук без звернення органу досудового розслідування до слідчого судді на отримання відповідного дозволу.

Суд відкидає такі твердження як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на приписах закону і сталої судової практики.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

За наявності згоди особи, яка володіє приміщенням, закон не вимагає звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК України).

Більш того, як вже неодноразово зазначав Верховний Суд, положення ст. 223 КПК України не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах (постанови ККС ВС від 08 грудня 2020 року (справа № 278/1306/17), від 01 листопада 2022 року (справа № 344/2995/15-к).

У цьому випадку суд зазначає, що зазначена слідча дія була проведена за згодою як ОСОБА_38 власника майна, так і ОСОБА_14 , який користувався приміщенням на підставі договору оренди та відповідно був його тимчасовим володільцем.

Відтак, ця слідча дія була здійснена відповідно до вимог КПК України і не потребувала отримання дозволу слідчого судді.

З приводу оцінки протоколу огляду місця події від 12 серпня 2017 року, який фактично переріс у невідкладний обшук автомобіля «Subaru», під час якого було вилучено, окрім особистих речей ОСОБА_9 , також планшет Samsung GT-N8000 вартістю 1 033,33 грн, планшет Assistant AP-715 вартістю 525 грн, ноутбук Acer E5-511G-P1GA вартістю 4 390 грн, гарантійні талони, що не мають самостійної матеріальної цінності, металевий сейф виробництва «Енергопром» з двома відділеннями розміром 50?30?30 та вартістю 1 126 грн, а також жорсткий диск WD5002ABYS вартістю 1 222 грн, який належить ТОВ «Comtrading».

Зазначені обставини висунутого обвинувачення та перелік вилучених речей не заперечувалися жодним із обвинувачених.

У подальшому слідчий, наступного дня після вилучення майна, звернувся до слідчого судді з клопотанням про легалізацію проведеного невідкладного обшуку, погодженим прокурором, і 14 серпня 2017 року слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку автомобіля «Subaru Tribeca», державний номерний знак НОМЕР_1 , та вилучення майна, викраденого з офісу ТОВ «Комтрейдінг».

Отже, зазначена слідча дія та подальша ухвала слідчого судді вказують про дотримання стороною обвинувачення вимог КПК України при її проведенні.

7.2 Оцінка наявності ознак складу кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 186 КК України

Після встановлення факту викрадення чужого майна суд переходить до оцінки доводів обвинувачених, які наполягали, що діяли таємно, не чули жодних очевидців і нікого не бачили, у тому числі свідка ОСОБА_24 , а відтак вчинене підлягає кваліфікації за ст. 185 КК України.

Суд не може погодитися з таким з огляду на наступне.

Юридична оцінка інкримінованого діяння є обов'язком суду, який у цій частині не тільки перевіряє правильність кваліфікації дій стороною обвинувачення, а й констатує, з огляду на таку оцінку, наявність підстав для визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованого злочину.

Суд звертає увагу на те, що кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.

За загальним визначенням, крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інша особа характер вчинюваних винною особою дій.

Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності чи під охороною якої перебувало майно, що викрадається, або у присутності такої особи непомітно для неї, а також у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють акту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні тощо).

Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, який виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, сильне сп'яніння тощо).

Викрадення вважається відкритим, якщо воно:

1) здійснюється у присутності власника чи іншої особи і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій;

2) вчиняється винним, який помиляється, та вважає, що його бачать, а фактично його дії не були помічені власником або іншою особою;

3) було помічене власником чи іншою особою і, незважаючи на це, продовжено винним з метою заволодіння майном або його утримання.

Отже дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Суд, звертаючись до усталених у теорії кримінального права та практиці Верховного Суду критеріїв розмежування крадіжки та грабежу, зазначає, що на прикладі подій цього кримінального провадження чітко простежується еволюція поведінки обвинувачених від початково таємного викрадення до відкритого заволодіння майном.

Так, на початковому етапі їхні дії дійсно мали ознаки таємного викрадення, адже близько 05 години ранку, розбивши віконне скло сервісного центру, у якому нікого не було, обвинувачені почали викидати майно через вікно і намагалися якнайшвидше залишити місце події з викраденими речами.

Однак, уже на цьому етапі їхні дії перестали бути таємними, оскільки за ними почала спостерігати свідок ОСОБА_24 , яка, почувши звук розбитого скла, підійшла до вікна, побачила двох чоловіків і почала голосно кричати, вимагаючи зупинитися.

Свідок послідовно стверджувала, що обвинувачені її чули, що підтверджується їхньою поведінкою, як вони помітно пришвидшилися та почали втікати.

Суд бере до уваги, що відстань між вікном свідка і сервісним центром, як вона пояснила, становить близько 30-40 метрів, що дає підстави вважати її показання логічними.

Крім того, суд враховує показання свідка ОСОБА_28 , який перебував з іншого боку будинку, спостерігаючи за автомобілем, у якому сидів ОСОБА_9 .

Свідок підтвердив, що хоча обвинувачені його не бачили, він сам почув крики ОСОБА_24 , після чого звернув увагу на двох осіб, які поспіхом несли сейф та інші предмети і звернув увагу на водія, який після вказаних вигуків сам так б мовити активізувався.

Той факт того, що крики були чутні навіть на значній відстані, додатково підтверджує їхню чутність для самих обвинувачених.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 усвідомлювали, що їхні дії стали очевидними для сторонніх осіб, однак, попри це, продовжили заволодівати майном і залишати місце події, що надає їхнім діям відкритого характеру.

Суд при цьому враховує як приклад постанову ККС ВС від 20.06.2019 у справі № 264/3586/17, яка підтверджує правильність кваліфікації дій обвинувачених за ч. 3 ст. 186 КК України.

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що викрадення чужого майна, яке розпочалося як таємне, але після викриття винна особа усвідомлювала, що її дії помічені, і попри це продовжила заволодівати майном відкрито, слід кваліфікувати саме як грабіж (ч. 3 ст. 186 КК України). У провадженні, що розглядалася, обвинувачений був помічений свідком, яка зробила йому зауваження, однак він, розуміючи, що його дії викрито, продовжив утримувати викрадене майно і залишив місце злочину. Верховний Суд визнав такі дії відкритим викраденням.

Отже, початково таємне викрадення трансформувалося у відкрите заволодіння майном, що відповідно до загальновизнаних доктринальних підходів та усталеної судової практики Верховного Суду вказує про наявність у їхніх діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України (грабіж).

7.3 Щодо обізнаності та участі ОСОБА_9 у відкритому викраденні майна

Розпочинаючи аналіз доводів сторони захисту, суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_9 разом із своїм незмінним захисником ОСОБА_18 послідовно наполягали на тому, що ОСОБА_9 не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і не знав про факт викрадення ними чужого майна тощо.

Так, сам обвинувачений ОСОБА_9 у своїх показаннях зазначив, що спонтанно та за грошову винагороду домовився з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відвезти їх до знайомих дівчат і зачекати в автомобілі, що також було підтверджено обома обвинуваченими під час судового розгляду.

ОСОБА_9 суду зазначав, що після того як ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернулися до автомобіля, вони розбудили його і він, нічого не підозрюючи, почав рух у напрямку набережної, де їх зупинили та затримали працівники патрульної поліції. Він наполягав, що лише після затримання усвідомив, що інші обвинувачені викрали майно.

Зазначена версія була послідовно озвучена ОСОБА_9 , підтверджена його захисником ОСОБА_18 , а також підтримана обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

У цьому контексті суд наголошує, що показання обвинуваченого є одним із джерел доказів і підлягають оцінці нарівні з іншими доказами.

Водночас у цьому випадку суд визнає такі показання неспроможними з огляду на їх очевидну нелогічність та суперечність із іншими взаємоузгодженими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Такими доказами у цьому кримінальному провадженні є насамперед показання свідка ОСОБА_28 , який повідомив суду обставини, що повністю суперечать версії обвинувачених.

Так, свідок тривалий час спостерігаючи зранку за автомобілем «Subaru», у якому сидів ОСОБА_9 (він його також впізнав в суді), бачив, як до транспортного засобу наближалися ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , несучи в руках сейф, а під пахвами інші предмети.

Свідок послідовно стверджував як обвинувачені підбігли до автомобіля, ОСОБА_9 самостійно почав рухатися заднім ходом у їхньому напрямку, після чого зупинився, вийшов, відкрив багажник і допоміг завантажити викрадене, а всі троє негайно залишили місце події.

Суд звертає увагу, що у ситуації, коли троє обвинувачених і один свідок надають суду кардинально різні версії подій, вирішальне значення набувають обставини, за яких усе відбувалося.

Зі свого боку ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтвердили, що з-поміж іншого вони переносили металевий сейф розмірами 50?30?30 см, вагою щонайменше 15 кг.

Суд не може залишити поза увагою, що в умовах, коли ОСОБА_9 , керуючи автомобілем, начебто прокинувся вже після завантаження всіх речей фактично у салон автомобіля, не відділений від багажного відділення, після того як двоє осіб відкрили та закрили багажне відділення, відкрили та закрили пасажирські двері, а потім почали будити водія ОСОБА_9 виглядає вкрай малоймовірним. На користь цих сумнівів свідчить і показання свідка, який помітив, як водій почав рухати автомобіль у бік обвинувачених, які несли речі та так би мовити активізувався після почутих криків свідка.

Це підтверджується й протоколом огляду від 12 серпня 2017 року, з фототаблиці до якого видно, що сейф знаходився у багажнику таким чином, що водій, який здає назад або користується дзеркалом заднього виду, фізично не міг не звернути увагу на нього, водночас салон автомобіля фактично не розділений перегородкою із багажним відділенням.

Тому твердження обвинуваченого про те, що він навіть нічого не підозрював щодо наявності у ввіреному йому автомобілі викраденого майна, суд визнає неприйнятним та таким, що суперечить логіці.

У цьому контексті суд також враховує посткримінальну поведінку ОСОБА_9 .

Так, його було затримано за лічені хвилини після події, після чого на місце прибула слідчо-оперативна група та поняті.

Жодних зауважень чи заяв про те, що він нічого не знав і що до його автомобіля завантажили викрадені речі без його відома, ОСОБА_9 не подавалося.

Свідок ОСОБА_29 , який був на місці події перед затриманням, також не підтвердив, що ОСОБА_9 повідомляв якісь обставини, які б вказували про відмежування від дій інших обвинувачених.

Це має суттєве значення, оскільки ОСОБА_9 , на відміну від інших обвинувачених, раніше не судимий, а тому за логікою поведінки людини, не обізнаної про злочин, мав би негайно звернути увагу правоохоронців на те, що він нібито випадково опинився в такій ситуації.

Проте жодного натяку на таку поведінку не зафіксовано у жодному документі, складеному під час його затримання чи огляді місця події.

Даючи оцінку викладеному, суд дійшов переконливого висновку, що поведінка ОСОБА_9 вказує не лише про його обізнаність про дії ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , але й про наявність узгодженості дій, яка є характерною ознакою попередньої змови групи осіб.

Така узгодженість проявилася у тому, що ОСОБА_9 очікував обвинувачених у автомобілі у безпосередній близькості до місця вчинення злочину, почав рух у їхньому напрямку ще до того, як вони наблизилися, своєчасно зупинив транспортний засіб, вийшов, допоміг відкрити багажник та завантажити викрадене, після чого забезпечив своєчасний від'їзд із місця події.

Суд враховує, що здійснення таких узгоджених дій трьома обвинуваченими, дій водія, який забезпечив транспорт і відхід, дій двох осіб, які переносили викрадене майно, спосіб їхнього залишення місця події як раз говорить про єдиний спільний умисел.

Саме така поведінка виключає версію на яку посилається ОСОБА_9 .

Відтак, твердження сторони захисту щодо відсутності обізнаності ОСОБА_9 про злочинні наміри обвинувачених суд визнає необґрунтованими, нелогічними та такими, що спростовуються дослідженими доказами.

Суд також критично оцінює доводи захисника ОСОБА_18 з приводу нібито наявних суперечливих показань свідків та потерпілих, оскільки сторона захисту не навела конкретних прикладів таких суперечностей, а суд жодних розбіжностей, які б впливали на правильність встановлення обставин не встановив.

Лише та обставина, що один працівник поліції свідок ОСОБА_28 повідомив суду деталі події, а інший працівник поліції свідок ОСОБА_29 не зміг їх пригадати, жодним чином не говорить про загальну суперечливість, позяак останній був присутній уже під час зупинення автомобіля із затриманими та не перебував поруч зі свідком ОСОБА_28 у момент вчинення обвинуваченими злочину.

Отже, відсутність у свідка ОСОБА_29 обізнаності із деякими обставинами ообумовлена різницею у місці та часі перебування, а не суперечливістю.

Також суд зазначає, що хоча потерпілі, представник потерпілого та свідок ОСОБА_32 не повідомили суду обставин, які б вказували про причетність обвинувачених до викрадення чи розкрили спосіб його вчинення, однак це зумовлено їх відсутністю на місці події, адже вони лише констатували факт виявлення пошкодженого приміщення та відсутність майна, що загалом не заперечувалося самими обвинуваченими.

Жодних суперечностей у ключових обставинах, часі, місці події, факті пошкодження приміщення та викрадення майна суд не встановив.

VIII. Загальний висновок суду про доведеність вини обвинувачених та оцінка наявності ознак складу кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 186 КК України у контексті ключових питань.

Суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

Суд оцінював вказані докази безпосередньо, а саме провівши під час судового розгляду допит представника потерпілого, потерпілих, свідків сторони обвинувачення, заслухавши версію подій обвинувачених, дослідивши письмові матеріали провадження.

Судом була надана можливість сторонам кримінального провадження всебічно брати участь у допиті вказаних осіб та надавати заперечення щодо зібраних органом досудового розслідування доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування в конкретному провадженні за положеннями ст. 91 цього Кодексу.

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду докази достатні для пояснення стосовно обставин, за яких відбулось вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів (письмових матеріалів, показань свідків та пояснень обвинувачених) - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що винуватість ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Підсумовуючи проведений судом аналіз доказів, із урахуванням внутрішньої логіки показань, а також узгодженості встановлених фактів із вимогами закону, суд переходить до узагальненого вирішення двох визначальних питань, поставлених у цьому кримінальному провадженні для кваліфікації дій обвинувачених за ч. 3 ст. 186 КК України, а саме:

1. Чи доводять досліджені судом докази факт викрадення чужого майна обвинуваченими із сервісного центру за адресою: АДРЕСА_4, та який характер цього викрадення (таємний чи відкритий)?

У цьому кримінальному провадженні показання свідка очевидця ОСОБА_24 , свідка ОСОБА_28 , протокол огляду місця події, вилучене майно, показання самих обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 однозначно підтверджують факт викрадення чужого майна із сервісного центру за адресою: АДРЕСА_4.

У свою чергу характер викрадення з урахуванням того, що обвинувачені діяли у присутності очевидця, чули її крики та усвідомлюючи викриття, продовжили заволодіння та втечу, є відкритим, тобто таким, що охоплюється поняттям грабежу.

Дослідженні судом докази, серед яких показання свідка ОСОБА_28 , дані протоколу огляду автомобіля, спосіб дій обвинувачених, а також обставини події та здоровий глузд, поза розумним сумнівом вказують на те, що ОСОБА_9 був обізнаний про умисел ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та брав безпосередню участь у його реалізації.

Підсумок

Позитивні відповіді на обидва питання говорять про доведеність обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК України та відповідно є підставою для ухвалення обвинувального вироку стосовно всіх трьох обвинувачених.

IX. Призначене покарання

Положення КК України встановлюють, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.ст. 50, 65 КК України).

Варто вказати, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Однак, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню та передбачає, що покарання має бути домірним вчиненому.

9.1 Призначення покарання ОСОБА_7 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Щодо тяжкості вчиненого злочину, то відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів.

Щодо даних про особу, то судом встановлено наступне.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 з середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не вперше притягується до кримінальної відповідальності - з 2003 року щонайменше п'ять разів судимий за вчинення корисливих злочинів, у тому числі за ст.ст. 289, 185, 186 КК України з обтяжуючими обставинами.

На момент вчинення інкримінованого злочину він мав непогашену судимість.

Разом з тим, суд бере до уваги, що обвинувачений, хоча й заперечував кваліфікацію своїх дій як грабіж, проте визнав факт викрадення чужого майна та не заперечував перелік і вартість вилучених речей.

Суд оцінює це як повне визнання вини, залишаючи за обвинуваченим право не погоджуватись із правильністю кримінально-правової кваліфікації його дій.

Суд при призначенні покарання також враховує значимі дані щодо тяжкого стану здоров'я обвинуваченого.

Так, із наданої захисником ОСОБА_17 медичної документації встановлено, що ОСОБА_7 з 21 листопада 2024 року перебуває на стаціонарному лікуванні в умовах інфекційного ізолятору Київської міської медичної частини з діагнозом: Пре-ШЛС-ТБ (14.06.24) легень (дисемінований), Дестр.+, МБТ+, М+, МГ+, гТМЧ 1-, 2+, К+, ФТМЧ 1+, 2+, Гіст.0 (НЛ), Ког. 2 (2024) та проходить відповідний курс протитуберкульозної терапії.

Відповідно до обвинувального акта обставиною, яка обтяжує покарання, визнано рецидив злочинів, з наявністю якої суд погоджується через вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення, за яке востаннє ОСОБА_7 був засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає визнання вини обвинуваченим та тяжкий стан здоров'я обвинуваченого, який страждає на невиліковну хворобу.

Оцінивши зазначене, суд дійшов висновку, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який належних висновків після ухвалення попередніх вироків не робить, має незняті та непогашені судимості, але враховуючи водночас його тяжкий стан здоров'я, відсутність фактично заподіяних злочином збитків, позицію потерпілих, які позови не заявляли та підтвердили під час судового розгляду про відсутність заподіяної їм шкоди, а також їх позиції, які не наполягали на призначенні суворого покарання обвинуваченому, то покарання ОСОБА_7 має бути реальним та пов'язаним з ізоляцією від суспільства. Також зважаючи на наявність однієї обставини, яка обтяжує покарання та декількох обставин, які пом'якшують покарання, то покарання має бути визначено у межах санкції статті, наближених до мінімальної ч. 3 ст. 186 КК України.

При цьому суд враховує, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року ОСОБА_7 вже засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, тому суд визначить остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

9.2 Призначення покарання ОСОБА_8 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд бере до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Щодо даних про особу, то судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 з середньою освітою, вдівець, має на утриманні неповнолітню дитину, не вперше притягується до кримінальної відповідальності - з 2003 року неодноразово судимий, щонайменше п'ять разів, зокрема за корисливі злочини, передбачені ст.ст. 289, 185, 186 КК України, у тому числі вчинені за обтяжуючих обставин, а також за кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 125, 162 КК України.

На момент вчинення інкримінованого діяння обвинувачений мав непогашену судимість за корисливі кримінальні правопорушення.

Відповідно до обвинувального акта не встановлено обставин, які обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає визнання вини обвинуваченим та складні сімейні обставини, серед яких утримання неповнолітнього сина та смерть дружини.

Оцінивши зазначене, суд дійшов висновку, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який належних висновків після ухвалення попередніх вироків не робить, має незняті та непогашені судимості, але враховуючи водночас його складні сімейні обставини, відсутність фактично заподіяних злочином збитків, позицію потерпілих, які позови не заявляли та підтвердили під час судового розгляду про відсутність заподіяної їм шкоди, а також їх позиції, які не наполягали на призначенні суворого покарання обвинуваченому, то покарання ОСОБА_8 має бути реальним та пов'язаним з ізоляцією від суспільства. Також зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, то покарання має бути визначено у межах санкції статті, наближених до мінімальної ч. 3 ст. 186 КК України.

Суд також враховує, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року ОСОБА_8 вже засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, а з урахуванням вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року остаточне покарання йому визначено відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 07 років 06 місяців з конфіскацією майна, тому суд визначить остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим

9.3 Призначення покарання ОСОБА_9 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд виходить із вимог ст. 65 КК України, а також враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого.

Щодо даних про особу, то судом встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_9 з вищою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено. Обвинувачений ОСОБА_9 заперечив свою вину повністю, наполягав на власній версії подій, однак викладені ним обставини не знайшли свого підтвердження у судовому розгляді.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що призначення ОСОБА_9 покарання у мінімальних межах санкції статті, а саме у виді позбавлення волі на строк чотири роки є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також за наявності всіх вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням будуть правильними, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання. При цьому суд зважує на відсутність фактично заподіяних злочином збитків, позицію потерпілих, які позови не заявляли та підтвердили під час судового розгляду про відсутність заподіяної їм шкоди, а також їх позиції, які не наполягали на призначенні суворого покарання обвинуваченому.

Х. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

10.1 Під час досудового розслідування 13 серпня 2017 року обвинуваченому ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, який ухвалою слідчого судді від 09 жовтня 2017 року змінено на особисте зобов'язання із покладенням відповідних обов'язків строком до 12 листопада 2017 року. Під час судового розгляду запобіжний захід не обирався.

10.2 Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року, із зазначенням, що днем фактичного затримання ОСОБА_7 є 12 серпня 2017 року.

Надалі, слідчим суддею ухвалою запобіжний захід продовжувався, востаннє до 12 листопада 2017 року включно.

Обвинувачений ОСОБА_7 був звільнений із під-варти 12 листопада 2017 року у зв'язку із закінченням строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Надалі у цьому кримінальному провадженні як під час досудового розслідування, так і судового розгляду, запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання під вартою, з 12 серпня 2017 року (день фактичного затримання) до 12 листопада 2017 року (день звільнення з-під варти) включно.

10.3 Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року, із зазначенням, що днем фактичного затримання ОСОБА_8 є 12 серпня 2017 року.

Надалі, слідчим суддею ухвалою запобіжний захід продовжувався, востаннє до 10 листопада 2017 року включно.

Обвинувачений ОСОБА_8 був звільнений із під-варти 10 листопада 2017 року у зв'язку із закінченням строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після цього, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 було вдруге обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 17 жовтня 2022 року який тривав до 03 квітня 2023 року.

Надалі у цьому кримінальному провадженні як під час досудового розслідування, так і судового розгляду, запобіжний захід ОСОБА_8 не обирався.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання під вартою, з 12 серпня 2017 року (день фактичного затримання) до 10 листопада 2017 року (день звільнення з-під варти) включно, та з 17 жовтня 2022 року до 03 квітня 2023 року включно (вдруге обраний запобіжний захід).

10.4 Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинувачених солідарно на користь держави.

10.5 Цивільний позов представником потерпілого та потерпілими не заявлено.

10.6 Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

10.7 Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 2, 7, 9, 17, 84, 89, 91, 94, 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року, та остаточно обвинуваченому ОСОБА_7 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання під вартою, з 12 серпня 2017 року (день фактичного затримання) до 12 листопада 2017 року (день звільнення з-під варти) включно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня проголошення цього вироку.

2. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Подільського районного суду м. Києва від 14 лютого 2025 року, та остаточно обвинуваченому ОСОБА_8 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців із конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання під вартою, з 12 серпня 2017 року (день фактичного затримання) до 10 листопада 2017 року (день звільнення з-під варти) включно та з 17 жовтня 2022 року до 03 квітня 2023 року включно (вдруге обраний запобіжний захід).

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня проголошення цього вироку.

3. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.

На підставі пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 виконання наступних обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Під час досудового розслідування 13 серпня 2017 року обвинуваченому ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, який ухвалою слідчого судді від 09 жовтня 2017 року змінено на особисте зобов'язання із покладенням відповідних обов'язків строком до 12 листопада 2017 року. Під час судового розгляду запобіжний захід не обирався.

4. Стягнути з трьох обвинувачених солідарно на користь держави процесуальні витрати, здійснені під час досудового розслідування, а саме за проведення:

- товарознавчої експертизи № 12-4/1020 від 25.09.2017, вартістю 296,61 гривень;

- трасологічної експертизи № 8-3/3856 від 05.09.2017, вартістю 1 484,40 гривень.

Загальний розмір витрат на залучення експертів під час провадження досудового розслідування становить 1 781,01 грн (593,67 грн з кожного).

5. Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме:

- металевий сейф виробництва «Енергопром» з двома відділеннями розмірами 50х30?30, планшета Samsung GT-N8000, s/n RF1D90DCS9A, імей: НОМЕР_18 , планшет Assistant AP-715, s/n: 46130442209, ноутбук Acer B5-511G-PIGA, s/n: NXMQWEU0105020D4273400, жорсткий ДИСК WD5002ABYS, які повернути потерпілим, залишити останнім за належністю;

- автомобіль «Subaru» марки Tribeca, сірого кольору, номер шасі: НОМЕР_19 , на якому встановлені номерні знаки НОМЕР_1 , який повернутий ОСОБА_41 , залишити останній як власниці за належністю;

- цеглину, яка знаходиться в пакеті № 3487659, та гарантійні талони, знищити.

6. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

7. Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

8. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_44

Попередній документ

132549379

Наступний документ

132549381

Інформація про рішення:

№ рішення:	132549380
№ справи:	753/20835/17
Дата рішення:	12.12.2025
Дата публікації:	15.12.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Дарницький районний суд міста Києва
Категорія справи:	Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (23.01.2026)
Дата надходження:	16.05.2018
Предмет позову:	обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню Подимова Артема Валерійовича за ч.3 ст. 186 КК України, про яке відомості в ЄРДР внесені за № 12017100020008794 від 12.08.2017 року

Розклад засідань:

Минулі засідання (73)

29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
29.03.2026 11:43	Дарницький районний суд міста Києва
10.02.2020 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
01.04.2020 11:00	Дарницький районний суд міста Києва
06.05.2020 11:00	Дарницький районний суд міста Києва
18.06.2020 11:30	Дарницький районний суд міста Києва
13.07.2020 11:30	Дарницький районний суд міста Києва
10.08.2020 11:30	Дарницький районний суд міста Києва
09.09.2020 11:00	Дарницький районний суд міста Києва
11.11.2020 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
28.12.2020 13:00	Дарницький районний суд міста Києва
15.04.2021 13:00	Дарницький районний суд міста Києва
24.06.2021 13:00	Дарницький районний суд міста Києва
27.07.2021 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
03.12.2021 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
18.01.2022 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
02.09.2022 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
19.09.2022 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
10.10.2022 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
17.10.2022 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
02.11.2022 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
25.11.2022 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
19.01.2023 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
01.02.2023 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
03.02.2023 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
23.03.2023 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
14.04.2023 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
17.04.2023 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
07.08.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
08.09.2023 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
04.10.2023 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
06.10.2023 12:00	Дарницький районний суд міста Києва
18.10.2023 12:30	Дарницький районний суд міста Києва
30.10.2023 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
15.11.2023 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
11.12.2023 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
22.01.2024 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
01.02.2024 16:00	Дарницький районний суд міста Києва
20.03.2024 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
11.04.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
08.05.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
11.06.2024 16:00	Дарницький районний суд міста Києва
24.07.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
11.09.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
25.09.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
16.10.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
19.11.2024 13:00	Дарницький районний суд міста Києва
12.12.2024 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
24.12.2024 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
20.01.2025 16:30	Дарницький районний суд міста Києва
18.04.2025 14:05	Дарницький районний суд міста Києва
20.05.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
27.05.2025 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
18.06.2025 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
27.06.2025 14:00	Дарницький районний суд міста Києва
16.07.2025 15:00	Дарницький районний суд міста Києва
24.07.2025 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
29.07.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
27.08.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
02.09.2025 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
10.09.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
16.09.2025 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
23.09.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
01.10.2025 13:30	Дарницький районний суд міста Києва
25.11.2025 15:30	Дарницький районний суд міста Києва
12.12.2025 13:00	Дарницький районний суд міста Києва