ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15427/25
провадження № 1-кп/753/1971/25
"12" грудня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням на строк 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану, в період часу з січня 2025 року по травень 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, проживаючи в приватному будинку АДРЕСА_2 , де орендував кімнату, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу в одній із кімнат таємно викрав, належне ОСОБА_5 майно: золоту каблучку вагою 3,5г., вартістю 8824 грн. 69 коп., золотий перстень, вагою 12 гр., вартістю 30256 грн. 08 коп., золоту каблучку вагою 3 гр., вартістю 7564 грн. 02 коп., електросамокат Хiaomi, вартістю 6829 грн. 11 коп., з яким у подальшому зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що у листопаді 2024 року він переїхав жити до потерпілої за адресою: АДРЕСА_2. Спочатку він працював і було все добре, але його звільнили, пішло все шкереберть, він був наркозалежним і вирішив почати красти. Так у березні місяці 2025 року він викрав у потерпілої 3 каблучки золоті, а потім у квітні ще електросамокат, які в подальшому продав.
Зазначив, що вартість викраденого, так як воно зазначено в обвинувальному акті, не оспорює, станом на сьогоднішній день збитки потерпілій відшкодовані. Проте, пояснив, що щиро розкаюється у вчиненому, попросив вибачення у потерпілої, зазначивши, що не міг це раніше зробити раніше, оскільки з червня 2025 року перебував на лікуванні, і зараз, коли воно закінчується, то готовий одразу влаштуватись на роботу, щоб і далі виплачувати потерпілій завдану шкоду.
Крім повного визнання вини обвинуваченим його винуватість підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
-поясненнями потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що у листопаді 2024 року до її брата звернулась його знайома, яка попросила прихистити сина. Вони погодились надати в оренду кімнату в будинку. Коли ОСОБА_2 почав жити, то потерпіла почала помічати, що зникає майно, але не хотіла піднімати галас. Потім в неї погіршився стан здоров'я, вона до будинку не приходила, але їй зателефонував їх пічник і сказав, що в будинку якийсь запах. Вона приїхала і побачила відсутність самокату. Після цього з'ясували, що у брата в кімнаті немає ікон та іншого майна. Це було десь у квітні 2025 року. Після цього обвинувачений виїхав з будинку та потерпла помітила, що зникло 2 обігрівача, вентилятор, картини, годинники, арбалет, 4 пістолети, коробки зі срібним посудом, золото. До ОСОБА_2 приходили друзі, і коли вона йому сказала, що він багато викрав, то останній повідомив, що в цей будинок може зайти будь-хто і все на себе брати не буде. Також, остання пояснила, що в її будинку дійсно проживали й інші особи, але вона не помічала щоб після них пропадали речі. Крім того, ОСОБА_5 пояснила, що, можливо, не всі речі викрав саме обвинувачений, оскільки в будинку були періодично були і його друзі;
-даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 2 липня 2025 року (а.с.105), на підтвердження вчинення ОСОБА_2 крадіжки;
-даними, які містяться у протоколі огляду місця події з фототаблицями від 3 червня 2025 року (а.с. 106-113), де об'єктом огляду є будинок АДРЕСА_2 , під час якого було з'ясовано місця, звідки було викрадено майно та яке саме;
-даними, які містяться у листі-відповіді ТОВ «Ай Ломбард» з додатком (а.с. 114-16), на підтвердження того, що ОСОБА_2 з 1 січня 2025 року звертався до вказаного ломбарду для застави товарів, викрадених у потерпілої;
-даними, які містяться у висновку експерта від 8 липня 2025 року № 1862/25 (а.с. 117-123), де зазначено ринкову вартість, викрадених ОСОБА_2 у потерпілої, товарів, що співпадає з обвинувальним актом;
-даними, які містяться у протоколах пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 16 липня 2025 року (а.с. 124-129) відповідно до якого ОСОБА_5 по фото впізнала, викрадені в неї речі;
-даними, які містяться у протоколі слідчого експерименту від 18 липня 2025 року (а.с. 130-134), відповідно до якого ОСОБА_2 показав де і які речі він викрав, а саме, золоті прикраси та електросамокат.
Отже, у процесі дослідження і оцінки вказаних доказів, суд не встановив істотних процесуальних порушень при їх збиранні, які б ставили під сумнів обґрунтованість доводів сторони обвинувачення про доведеність вини ОСОБА_2 .
Що стосується доводів потерпілої про те, що обвинувачений в неї викрав набагато більше майна та на іншу суму, то суд зазначає, що в даному випадку суд керується вимогами ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, уважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що відповідно до вимог ст. 12 КК України він відноситься до тяжкого, обставини вчинення правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, вчинив злочин відносно тяжко хворої особи, думку потерпілої, уважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Крім того, оскільки дане кримінальне правопорушення, згідно обвинувального акту вчиненого у період часу з січня 2025 року по травень 2025 року, тобто, до ухвалення вироку Голосіївським районним судом м. Києва 12 червня 2025 року, остаточне покарання ОСОБА_2 необхідно призначити саме на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, а не за ст. 71 КК України, як про це стверджує представник потерпілої, оскільки саме ч. 4 ст. 70 КК України застосовується, коли встановлено, що засуджений винен у кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Доводи представника потерпілої про те, що підозра останньому була пред'явлена 18 липня 2025 року (після ухвалення вироку Голосіївським районним судом м. Києва), а тому вважає, що дане кримінальне правопорушення вчинено в період іспитового строку, є надуманими та не ґрунтується на вимогам Закону.
Разом з тим, суд уважає, що виправлення ОСОБА_2 , ураховуючи обставини справи, дані про його особу, який на момент вчинення кримінального правопорушення є несудимий, має постійне місце проживання, щире каяття у вчиненому та відшкодування завданих збитків, що судом визнаються як обставини, які пом'якшують покарання, визнав свою вину та повідомив органом досудового розслідування всі обставини викрадення речей, враховуючи, що останні так і не були віднайдені, відсутність обставин, що обтяжують покарання, можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року, більш суворим покарання за даним вироком, остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1