Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9970/25
Провадження № 2/711/4259/25
12 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
23.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просила:
- розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.12.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 406;
- після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 »;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 12.12.2014 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розбіжність поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки, ведення спільного господарства та виховання дитини.Позивачка зазначила, що Відповідач не приділяв належної уваги сім'ї, нехтував своїми обов'язками та не бажав створювати атмосферу поваги і взаєморозуміння. Через постійні сварки позивачка дійшла висновку про неможливість подальшого спільного життя та збереження шлюбу, оскільки це суперечить її інтересам та інтересам дитини. З огляду на це, вона просила не надавати строк для примирення подружжя та розірвати шлюб. Крім того, оскільки малолітній син проживає разом із позивачкою, а відповідач добровільно не надає кошти на утримання сина та не приймає участі в його вихованні та розвитку, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 08.12.2025 її представник - адвокат Крушельницька М.Р. подала заяву, в якій підтримала позовна вимоги та просила розглядати справу без участі позивачки та її представника.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 12.12.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 406, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.12.2014.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 10.07.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції.
Подружнє життя у сторін не склалося. Вони втратили взаєморозуміння. Позивачка не бажає підтримувати шлюбні відносини.
Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
За змістом положень частини 1 статті 51 Конституції України, частини 1 статті 21 СК України, частини 1 статті 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно із частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105, частиною 1 статті 110 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 статті 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Приймаючи до уваги фактичні взаємини між подружжям, причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя сторін, такі як фактичне припинення шлюбних відносин, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Після розірвання шлюбу позивачці, за її заявою, слід залишити прізвище « ОСОБА_3 », що відповідає приписам частини 1 статті 113 СК України, якою закріплено право особи, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналогічне положення міститься у статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Пунктом 17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Розмір аліментів встановлюється судом, виходячи з обставин кожної конкретної справи, та може бути визначений у частці від доходу або твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Враховуючи, що малолітній син сторін проживає разом із позивачкою та між сторонами не досягнуто домовленості щодо його утримання, суд вважає, що позивачка має право на стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення повноліття.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на утримання дитини, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, право дитини на достатній рівень життя, а також те, що обов'язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька, у зв'язку з чим приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На переконання суду, вказаний розмір аліментів на утримання дитини буде розумним та достатнім, відповідатиме інтересам дитини, при цьому, не порушуватиме прав та інтересів відповідача.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що згідно положень статті 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них, а також положення статті 185 СК України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а тому стягнення аліментів слід розпочати із 23.10.2025.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає рішення до негайного виконання в частині стягнення розміру аліментів за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивачка при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу, який було сплачено позивачкою при зверненні до суду в розмірі 1 211,20 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного, керуючись 24, 56, 80, 84, 105, 110, 112, 113, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 88, 258-268, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зареєстрований 12.12.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 406 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в розмірі суми платежу за один місяць.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Г. В. Булгакова